Ухвала

від 25.07.2023 по справі 345/3136/22

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

25 липня 2023 року

м. Київ

справа № 345/3136/22

провадження № 61-10663ск23

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Луспеника Д. Д. розглянув касаційну скаргу Таврійського національного університету імені

В. І. Вернадського на рішення Калуського міськрайонного суду

Івано-Франківської області від 15 лютого 2023 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 14 червня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Таврійського національного університету ім. В. І. Вернадського, треті особи на стороні позивача, які не заявляють вимог щодо предмету спору: Національне агентство з питань запобігання корупції, Первинна профспілка Таврійського національного університету ім. В.І. Вернадського; третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - ОСОБА_2 , про визнання протиправним та скасування наказу №14-к

від 18 січня 2022 року, поновлення на роботі,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним вище позовом.

Рішенням Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області

від 15 лютого 2023 року, залишеним без змін постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 14 червня 2023 року, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.

Визнано протиправним та скасовано наказ №14-к від 18 січня 2022 року

«Про звільнення ОСОБА_1 », виданий Таврійським національним університетом імені В.І. Вернадського.

Поновлено ОСОБА_1 на рівнозначній посаді проректора з науково-педагогічної діяльності та інноваційного розвитку Таврійського національного університету ім. В.І. Вернадського з 18 січня 2022 року.

У липні 2023 року Таврійський національний університет імені

В. І. Вернадського, із застосуванням засобів поштового зв`язку, звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 15 лютого 2023 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 14 червня 2023 року,

в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати, за результатами розгляду справи ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

1. Подана касаційна скарга не може бути прийнята судом касаційної інстанції до розгляду та вирішено питання про відкриття касаційного провадження, оскільки у порушення вимог пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги не додано документ, що підтверджує сплату судового збору у встановлених порядку та розмірі.

Порядок сплати та розмір судового збору визначено Законом України

«Про судовий збір».

Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про судовий збір»

(у редакції, чинній на момент подачі позовної заяви) судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року,

в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» встановлено, що з 01 січня 2022 року прожитковий мінімум для працездатних осіб складав 2 481,00 грн.

Згідно із підпунктом 2 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України

«Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб(992,40 грн).

За змістом частини третьої статті 6 Закону України «Про судовий збір» у разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Згідно з підпунктом 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України

«Про судовий збір» (у редакції, чинній на момент подання касаційної скарги)

за подання до суду касаційної скарги на рішення суду; заяви про приєднання до касаційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить

200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги в розмірі оспорюваної суми.

Заявником оскаржуються судові рішення по суті вирішення спору за результатами розгляду двох позовних вимог немайнового характеру (визнання протиправним та скасування наказу про звільнення; поновлення на рівнозначній посаді).

Відповідно, з урахуванням предмета спору та прохальної частини касаційної скарги заявникові необхідно сплатити судовий збір у розмірі 3 969,60 грн (992,40 грн х 2 х 200%).

Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду

у складі Верховного Суду має бути перераховано або внесено за такими реквізитами: отримувач коштів - ГУК у м. Києві/Печерс.р-н/22030102, код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37993783, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО) - 899998, рахунок отримувача (стандарт ІВАN) - UA288999980313151207000026007, код класифікації доходів бюджету - 22030102, «Судовий збір (Верховний Суд, 055)», призначення платежу (вказати номер справи та інші необхідні відомості).

Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України

«Про судовий збір».

На підтвердження сплати судового збору до Верховного Суду необхідно надати документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення

від сплати судового збору відповідно до закону.

2. Крім цього, касаційна скарга не може бути прийнята касаційним судом

з огляду на наступне.

Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права

чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення

від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення

від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених

частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

У пункті 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду,

в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

У випадку визначення заявником підставою касаційного оскарження судових рішень пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України, касаційна скарга має містити вказівку на норму права, щодо якої відсутній висновок,

та обґрунтування необхідності формування єдиної правозастосовної практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи.

Таким чином оскаржуючи судові рішення, зазначені у пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку

із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини другої статті 389 ЦПК України як на підставу для касаційного оскарження судових рішень.

Вказаний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 12 листопада 2020 року у справі № 904/3807/19.

Крім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, касаційна скарга має містити формулювання застосованого судом апеляційної інстанції висновку щодо застосування норми права, з яким не погоджується заявник, із зазначенням конкретної норми права та змісту правовідносин, в яких ця норма права застосована, а також посилання на постанови Верховного Суду, в яких зроблено інший (який саме) висновок щодо застосування цієї ж норми права та в яких (подібних) правовідносинах, із зазначенням, в чому саме полягає невідповідність оскаржуваного судового рішення сформованій правозастосовчій практиці у подібних правовідносинах. При цьому суд звертає увагу заявника, що судовими рішеннями у подібних правовідносинах

є такі рішення, в яких подібними є: предмети спору; підстави позову; зміст позовних вимог; встановлені судом обставини та однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (наведене узгоджується

з правовими висновками, викладеними у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 523/6003/14-ц,

від 19 червня 2018 року у справі № 922/2383/16, від 20 червня 2018 року

у справі № 755/7957/16-ц, від 26 червня 2018 року у справі № 2/1712/783/2011, від 26 червня 2018 у справі № 727/1256/16-ц, від 04 липня 2018 у справі

№ 522/2732/16-ц).

Касаційна скарга Таврійського національного університету імені

В. І. Вернадського не відповідає зазначеним вище вимогам закону.

Так, заявник, як на підставу касаційного оскарження судових рішень,

у змісті касаційної скарги узагальнено посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, проте не зазначає конкретні обов`язкові підстави касаційного оскарження, визначені частиною другою статті 389 ЦПК України, що унеможливлює відкриття касаційного провадження.

Таким чином, заявникові необхідно: 1) Сплатити судовий збір за подання касаційної скарги, надати докази на підтвердження сплати судового збору

у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону; 2) Уточнити касаційну скаргу з посиланням на підставу (підстави) касаційного оскарження відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України, надати суду касаційну скаргу у новій редакції та надати копії уточненої касаційної скарги і додані до неї матеріали відповідно до кількості учасників справи. У разі подання уточненої касаційної скарги шляхом формування документа у системі «Електронний суд» заявникові необхідно надати докази надсилання уточненої касаційної скарги на адресу інших учасників справи.

Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу,

про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Керуючись статтями 185, 389, 390, 392, 393 ЦПК України, статтями 4, 6

Закону України «Про судовий збір», Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Таврійського національного університету імені

В. І. Вернадського на рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 15 лютого 2023 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 14 червня 2023 року залишити без руху.

Надати строк для усунення недоліків касаційної скарги, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.

У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали настануть наслідки, передбачені законом.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Д. Д. Луспеник