Ухвала

від 26.07.2023 по справі 640/8400/21

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

про повернення касаційної скарги

26 липня 2023 року

м. Київ

справа №640/8400/21

адміністративне провадження № К/990/18015/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів Стеценка С.Г. та Шарапи В.М., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 липня 2022 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2023 року

у справі № 640/8400/21

за позовом ОСОБА_1

до Київської міської державної адміністрації, Кабінету Міністрів України,

треті особи Комунальна організація «Інститут генерального плану м. Києва», Департамент містобудування та архітектури Виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація)

про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В :

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з адміністративним позовом до Київської міської державної адміністрації, (надалі - відповідач 1, КМДА), Кабінету Міністрів України (надалі - відповідач 2, КМУ), треті особи, що не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Комунальна організація «Інститут генерального плану м. Києва» (надалі - третя особа 1), Департамент містобудування та архітектури Виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) (надалі - третя особа 2), в якому просив суд:

- визнати протиправними дії Київської міської державної адміністрації, пов`язані з розробленням проекту нового Генерального плану міста Києва, чи у новій його редакції, та зобов`язати Київську міську державну адміністрацію утриматись від вчинення дій, пов`язаних з розробленням проекту нового Генерального плану міста Києва, чи у новій його редакції;

- визнати протиправною бездіяльність Кабінету Міністрів України щодо невжиття заходів реагування на факт протиправних дій Київської міської державної адміністрації, пов`язаних з розробленням проекту нового Генерального плану міста Києва, чи у новій його редакції, та зобов`язати Кабінет Міністрів України вжити заходи реагування на факт протиправних дій Київської міської державної адміністрації, пов`язаних з розробленням проекту нового Генерального плану міста Києва, чи у новій його редакції.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 липня 2022 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2023 року у задоволенні позову було відмовлено.

10 травня 2023 року ОСОБА_1 (далі - скаржник) звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 липня 2022 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2023 року.

Ухвалою Верховного Суду від 25 травня 2023 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 липня 2022 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2023 року залишено без руху з підстав, передбачених статтею 332 КАС України, та надано скаржнику десятиденний строк з моменту отримання копії ухвали для усунення недоліків касаційної скарги шляхом подання до суду обґрунтування наявності підстав касаційного оскарження рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 липня 2022 року та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2023 року.

26 червня 2023 року на виконання ухвали про залишення касаційної скарги без руху надійшли додаткові матеріали, з яких вбачається, що скаржником надано оновлену редакцію касаційної скарги.

Вирішуючи питання щодо відкриття касаційного провадження, суд виходить із наступного.

За змістом частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права винятково в тому разі:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Із системного аналізу наведених положень процесуального закону можна зробити висновок, що під час касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення ним (ними) норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 цього Кодексу (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися. Крім того, скаржник має сформулювати висновок, який, на його думку, необхідно сформувати Верховному Суду у спірних правовідносинах.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 4 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається в чому полягає порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Зокрема, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо недослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.

Крім того, скаржник має враховувати, що відповідно до пункту 1 частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу.

У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).

Отже, під час касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення ним (ними) норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України як на підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга.

Проаналізувавши матеріали касаційної скарги, яка подана ОСОБА_1 вперше, колегія суддів в ухвалі від 25 травня 2023 року встановила, що позивач у касаційній скарзі зазначає про необхідність формування висновку щодо застосування положень пункту 3 частини четвертої статті 246, абзацу «в» пункту 3 частини першої статті 322 КАС України. Однак, Суд, залишаючи вказану касаційну скаргу без руху, вказав, що наведені норми є нормами загального характеру щодо змісту судового рішення, відтак, наведення вказаних норм не може вважатися належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження у розумінні частини четвертої статті 328 КАС України, оскільки формування висновку щодо застосування останніх жодним чином не вплине на вирішення спірних правовідносин. Також колегія суддів зауважила, що скаржнику необхідно чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій по суті спору було застосовано неправильно, а також обґрунтувати, у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.

На виконання вимог ухвали Верховного Суду від 25 травня 2023 року, скаржником надано оновлену редакцію касаційної скарги. Здійснивши аналіз останньої, колегія суддів зазначає, що в обґрунтування підстав касаційного оскарження скаржником вказано, що наразі відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування положень пункту 3 частини четвертої статті 246, абзацу «в» пункту 3 частини першої статті 322 КАС України, а також вказано, що судами першої та апеляційної інстанції не було досліджено зібраних у справі доказів. Вказане, за твердженням скаржника, свідчить про подання касаційної скарги на підставі пунктів 3, 4 частини четвертої статті 328 КАС України.

Проте, Суд не погоджується з наведеними мотивами щодо підстав касаційного оскарження та зазначає, що останні не можуть вважатися обґрунтованими з огляду на наступне.

Твердження скаржника про те, що наразі відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування положень пункту 3 частини четвертої статті 246, абзацу «в» пункту 3 частини першої статті 322 КАС України Суд не приймає та відхиляє, з огляду на те, що Суд в ухвалі про залишення касаційної скарги без руху вже надавав оцінку останньому та вказав, що наведені скаржником норми є нормами загального характеру щодо змісту судового рішення, відтак, наведення вказаних норм не може вважатися належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження у розумінні частини четвертої статті 328 КАС України, оскільки формування висновку щодо застосування останніх жодним чином не вплине на вирішення спірних правовідносин.

Також колегія суддів критично оцінює посилання скаржника на пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України з огляду на імперативні положення пункту 1 частини другої статті 353 КАС України, де вказано, що підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу.

Таким чином, з огляду на те, що скаржником не наведено належного, з урахуванням вимог Верховного Суду, зазначених в ухвалі від 25 травня 2023 року, обґрунтування підстав касаційного оскарження, що передбачені пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України, або інших підстав, передбачених частиною четвертою цієї статті, Суд відхиляє посилання ОСОБА_1 на пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України, як на підставу для касаційного оскарження рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 липня 2022 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2023 року.

Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 169 та частиною другою статті 332 КАС України касаційна скарга повертається особі, яка її подала, якщо зазначеною особою не усунуто недоліки касаційної скарги, залишеної без руху.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що наведені скаржником на виконання ухвали Верховного Суду від 25 травня 2023 року про залишення касаційної скарги без руху підстави касаційного оскарження судових рішень є необґрунтованими, а тому не можуть бути прийняті в якості належних та достатніх підстав, передбачених положеннями частини четвертої статті 328 КАС України, для відкриття касаційного провадження у справі.

Суд також вважає за необхідне відмітити, що згідно положень, які містяться в Рекомендаціях № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи, державам-членам рекомендовано вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження.

Поміж іншим, суддя-доповідач також вважає за необхідне наголосити, що згідно з практикою Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним; воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги. Тим не менше, право доступу до суду не може бути обмежено таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження повинні мати законну мету та має бути досягнута пропорційність між використаними засобами та досягнутими цілями (рішення у справі «Мельник проти України», заява № 23436/03, п. 22). Подібних висновків про те, що обмеження права на доступ до суду має переслідувати легітимну мету, дійшов ЄСПЛ у рішеннях "Golder v. the United Kingdom" (№ 4451/70, пункт 36), "Ashingdane v. the United Kingdom" (№ 8225/78, пункт 57), "Guerin v. France" (№ 25201/94, пункт 37), "Krombach v. France" (№ 29731/96, пункт 96), «Воловік проти України» (№ 15123/03, пункти 53, 55), "Пелевін проти України" (№ 24402/02, пункт 27), "Перетяка та Шереметьєв проти України" (№ 45783/05, пункт 33), а також в ухвалі щодо прийнятності заяви № 32671/02 у справі "Скорик проти України"); такі обмеження дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, що може змінюватися відповідно до потреб і ресурсів суспільства; держава вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху у судовому процесі (рішення у справах "Osman v. The United Kingdom", № 23452/94 та "Kreuz v. Poland", № 28249/95); умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви; зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження у справах здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції ("Levages Prestations Services v. France", № 21920/93, пункт 48)

Повернення Верховним Судом касаційної скарги та надання заявнику права в межах розумних строків та при дотриманні всіх інших вимог процесуального закону на повторне звернення до Верховного Суду з такою скаргою, не є обмеженням доступу до суду (зокрема, що гарантовано пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України), та забезпечує практичну можливість реалізації права особи на суд у формі касаційного оскарження судового рішення учасником справи.

Керуючись статтями 248, 328, 330, 333, 355, 359 КАС України, Суд

УХВАЛИВ :

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 липня 2022 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2023 року у справі № 640/8400/21 за позовом ОСОБА_1 до Київської міської державної адміністрації, Кабінету Міністрів України, треті особи Комунальна організація «Інститут генерального плану м. Києва», Департамент містобудування та архітектури Виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії - повернути скаржнику разом з доданими до неї матеріалами.

2. Надіслати учасникам справи копію ухвали про повернення касаційної скарги.

3. Роз`яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права на повторне звернення до Верховного Суду.

4. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя -доповідач Я.О. Берназюк

Судді С.Г. Стеценко

В.М. Шарапа