Ухвала

від 27.07.2023 по справі 642/4103/23

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

27.07.2023

Справа № 642/4103/23

Провадження № 2-з/642/15/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2023 року м. Харків

Суддя Ленінського районного суду м. Харкова Бородіна О.В., розглянувши заяву представника позивача приватної виробничо-комерційної фірми «Аміга» адвоката Тільного Анатолія Олексійовича про забезпечення позову по цивільній справі за позовною заявою приватної виробничо-комерційної фірми «Аміга» до ОСОБА_1 про захист прав інтелектуальної власності та відшкодування моральної шкоди, -

встановив:

В провадження Ленінського районного суду м. Харкова надійшла позовна заява Приватної виробничо-комерційної фірми «Аміга» в особі директора Галецького Михайла Олексійовича до ОСОБА_1 про захист прав інтелектуальної власності та відшкодування моральної шкоди, у якій просить визнати дії ОСОБА_1 протиправними та заборонити рекламувати, розповсюдження та продавати рецепти технічних умов сухих сумішів для хлібобулочних та кондитерських виробів ТУ У 10.6-30655767-003:2016, та рецепти технічних умов начинки для харчової продукції ТУ У 10.6-30655767-004:2016, які належать на праві інтектуальної власності Приватній виробничо-комерційній фірмі «Аміга», та стягнути з ОСОБА_1 на їх користь суму моральної шкоди у розмірі 370000 грн.

Питання щодо відкриття провадження по справі не вирішено.

Разом з позовом, від представника позивача приватної виробничо-комерційної фірми «Аміга» адвоката Тільного Анатолія Олексійовича надійшла заява про забезпечення позову, в якій він просить вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 паспорт громадянки України: НОМЕР_2 виданий Ленінським РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області 28 березня 2012 року, фактичне місце реєстрації та проживання: АДРЕСА_1 ), розповсюджувати, рекламувати через засоби масової інформації, через телефоні месенджери, а також продавати рецепти технічних умов сухих сумішів для хлібобулочних та кондитерських виробів ТУ У 10.6-30655767-003:2016, та рецепти технічних умов начинки для харчової продукції ТУ У 10.6-30655767-004:2016, до прийняття рішення у справі та набрання рішенням суду законної сили.

Вимоги заяви обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 запропонувала ОСОБА_2 купити у неї 10 позицій за 10 000.00 (десять) тисяч доларів США, рецепти технічних умов начинки для харчової промисловості. Тобто одна позиція коштує 1 000.00 (одна) тисяча доларів.

В подальшому на підтвердження факту продажі рецептів технічних умов, надала письмову пропозицію із зазначенням вартості 10 000.00 доларів США.

Крім того власноручно написала на аркуші листа рецептуру начинки та рецептура для виготовлення сухих сумішей відповідно до технічних умов, які, як зазначає заявник, є власністю ПВКФ «Аміга», а також список необхідної сировини для виготовленні сухих сумішей.

ОСОБА_1 також вказала номер банківської картки Приват банку для перерахунку коштів за надання рецептури технічних умов начинки та сухих сумішей. Зазначила номери банківських карт на які необхідно перевести кошти, за наданий список сировини для виготовлення сухих сумішей, які відкриті на інших осіб.

Заявник посилається на те, що ОСОБА_1 не відомо протягом якого тривалого часу займається рекламою, розповсюдженням та продажем рецептів технічних умов, які, як вказує заявник, належать на праві інтелектуальної власності ПВКФ «Аміга», а саме: суміші сухі для хлібобулочних та кондитерських виробів ТУ У 10.6-30655767-003:2016, та начинки для харчової продукції ТУ У 10.6-30655767- 004:2016, які внесено до бази даних USM 099 «Технічні умови України» без обмеження терміну чинності.

У зв`язку із цим, та з метою уникнення заподіянню юридичній особі, приниженням її ділової репутації, посяганням на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошенням комерційної таємниці, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності, заявник вважає за необхідне на період розгляду справи та до прийняття рішення у справі в суді, заборонити громадянці ОСОБА_1 рекламувати, розповсюджувати та продавати через засоби масової інформації, телефоні месенджери технічні умови сухих сумішей для хлібобулочних та кондитерських виробів ТУ У 10.6-30655767-003:2016, та технічні умови начинки для харчової продукції ТУ У 10.6-30655767-004:2016.

У порядку, визначеному ч. 1ст. 153 ЦПК України, суд вважає за можливе розглядати заяву про забезпечення позову без повідомлення учасників справи.

Дослідивши наявні в матеріалах заяви докази у їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.

Згідно з частинами першою та другоюстатті 149 ЦПК Українисуд за заявою учасника справи має право вжити передбаченістаттею 150 цього кодексузаходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

У частині 1ст.150 ЦПК Українизакріплено види забезпечення позову.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Ключовим завданням при вирішенні необхідності забезпечення позовних вимог є забезпечення в подальшому виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

При цьому при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності доводів заявника щодо забезпечення позову; збалансованості інтересів сторін; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірність утруднення виконання або невиконання рішення в разі невжиття таких заходів.

Відповідно до п. п. 2, 3, 4 ч.1ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується, в тому числі, шляхом встановлення обов`язку заборони вчиняти певні дії; вчинити певні дії а також забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору.

У заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: причини, у зв`язку з якими потрібно забезпечити позов; вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Відповідно до положень п.1 ч.1ст.150 ЦПК Українипозов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Системний аналіз наведених норм права дає можливість зробити висновок, що від позивача (заявника) вимагається вказати вид (захід) забезпечення позову, визначенийстаттею 150 ЦПК України, та обґрунтувати необхідність вжиття саме такого заходу забезпечення позову.

Відповідно до ч. 3ст.150 ЦПК Українизаходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову.

Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

Цивільний процесуальний закон не зобов`язує при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.

Згідно з п.п. 1, 4Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову»заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб, чи учасників процесу.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Згідно п. 6 зазначеної постанови особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову, оскільки існує ризик спричинення їм збитків у разі, якщо сам позов або пов`язані з матеріально-правовими обмеженнями заходи з його забезпечення виявляться необґрунтованими.

Крім того, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Аналогічні висновки містяться в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі №381/4019/18.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

При розгляді заяви про забезпечення позову суд оцінює виключно обґрунтованість заяви на предмет доведення обставин, які свідчать про необхідність застосування заходу забезпечення позову.

Ухвалюючи рішення за заявою, суд виходить з того, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

Відповідно до ч.1ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд згідно з ч.1ст. 89 ЦПК Українисуд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

В даному ж випадку, обґрунтовуючи необхідність забезпечення позову, заявник, переслідує мету заборонити відповідачу вчиняти дії, а саме розповсюджувати, рекламувати через засоби масової інформації, через телефоні месенджери, а також продавати рецепти технічних умов сухих сумішів для хлібобулочних та кондитерських виробів ТУ У 10.6-30655767-003:2016, та рецепти технічних умов начинки для харчової продукції ТУ У 10.6-30655767-004:2016, до прийняття рішення у справі та набрання рішенням суду законної сили.

Водночас ймовірне настання певних негативних наслідків для позивача у спірних правовідносинах ще не є беззаперечним свідченням необхідності вжиття судом заходів забезпечення позову. Адже чинне законодавство передбачає захист порушеного права, яким скористався позивач, чи відшкодування шкоди, заподіяної вчиненими протиправними діями, що свідчить про наявність механізмів для відновлення прав позивача, якщо таке буде встановлено при вирішенні спору по суті.

Отже, саме лише посилання в заяві на потенційну можливість порушеного права або поновлення порушених прав та інтересівпозивача щодо інтелектуальної власності без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Обґрунтовуючи необхідність вжиття заходів забезпечення позову, представник позивача вказує на те, що дії відповідача порушили права та законні інтереси заявника.

Водночас, на переконання суду, відповідні доводи заявника є за своєю суттю підставами позову, надання оцінки яким повинен здійснювати суд під час розгляду справи по суті.

Заявлені заходи забезпечення позову фактично є заявленою позовною вимогою позивача.

Суд не повинен вживати таких заходів до забезпечення позову, які фактично є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Заявлені заявником заходи забезпечення позову не обгрунтовані тим, що невжиття судом заходів забезпечення позову фактично унеможливить виконання рішення суду за результатами розгляду позовної заяви, у разі задоволення такої, оскільки вони не вказують на можливість виникнення конкретних та реальних обставин.

Аналізуючи зміст заяви про забезпечення позову, судом не встановлено, що невжиття заходів забезпечення доказів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, водночас, вжиття заходів забезпечення позову, які просить заявник, порушить баланс інтересів та призведе до бажаного для позивача результату по справі без розгляду спору по суті.

Вищезазначене в сукупності дає підстави для висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову.

Керуючись ст. ст.149-153, 268 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:.

У задоволенні заяви представника позивача приватної виробничо-комерційної фірми «Аміга» адвоката Тільного Анатолія Олексійовича про забезпечення позову по цивільній справі за позовною заявою приватної виробничо-комерційної фірми «Аміга» до ОСОБА_1 про захист прав інтелектуальної власності та відшкодування моральної шкоди - відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п"ятнадцяти днів з дня її складення до Харківського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом пятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повний текст ухвали складено 27.07.2023 року.

Суддя Бородіна О.В.