Ухвала

від 25.07.2023 по справі 495/7240/23

БІЛГОРОД-ДНІСТРОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 495/7240/23

Номер провадження 2-з/495/51/2023

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 липня 2023 рокум. Білгород-Дністровський

Суддя Білгород-Дністровськогоміськрайонного судуОдеської СавицькийС.І., вивчивши заяву ОСОБА_1 в інтересах якої діє на підставі ордеру ОСОБА_2 про забезпечення позову по справі за позовом ОСОБА_1 в інтересах якої діє на підставі ордеру ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про витребування майна із чужого незаконного володіння, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області перебуває справа за позовом ОСОБА_1 в інтересах якої діє на підставі ордеру ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про витребування майна із чужого незаконного володіння.

В позовній заяві ОСОБА_1 просить суд витребувати із чужого незаконного володіння ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ) транспортний засіб марки SUBARU, рік випуску: 2017, комерційний опис: FORESTER, ідентифікаційний номер: НОМЕР_3 , реєстраційний номер: НОМЕР_4 .

24.07.2023 року на адресу суду від ОСОБА_1 в інтересах якої діє на підставі ордеру ОСОБА_2 надійшла заява про забезпечення позову шляхом накладення арешту на транспортний засіб марки SUBARU, рік випуску: 2017, комерційний опис: FORESTER, ідентифікаційний номер: НОМЕР_3 , реєстраційний номер: НОМЕР_4 .

Позивач обґрунтовує подану заяву тим, що висновком судової почеркознавчої експертизи підтверджується, що позивачка не підписувала договір, за яким належний їй автомобіль поза її волею був відчужений у незаконне володіння іншої особи.

За таких обставин позивачка вимушено звернулася до суду за захистом із позовом до відповідачки ОСОБА_3 про витребування майна із чужого незаконного володіння.

Разом з тим, на цей час відповідачка незаконно зареєстрована власницею належного позивачці транспортного засобу. Крім того, спірний автомобіль знаходиться у фактичному володінні та користуванні відповідачки, тобто в період розгляду справи вона може його відчужити або іншим чином розпорядитися ним з метою унеможливлення виконання гіпотетичного рішення суду про задоволення позовних вимог.

З огляду на вищевикладене, вважає, що наявні правові підстави для вжиття заходів забезпечення позову, а саме накладення арешту на спірний автомобіль, оскільки невжиття такого заходу може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивачки, за захистом яких вона звернулася до суду.

Відповідний вид забезпечення позову є спів мірним із заявленою позивачкою вимогою.

За правилами ч. 1ст. 153 ЦПК Українизаява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи, отже заява позивача про забезпечення позову розглядається без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 2ст. 149 ЦПК України,забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи заявника наявними доказами, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 158 ЦПК України, суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи. За результатами розгляду клопотання про скасування заходів забезпечення позову, вжитих судом, постановляється ухвала. У випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову. У такому разі заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним рішенням або ухвалою суду.

Вирішуючи питання про скасування заходів забезпечення позову, суд бере до уваги інтереси осіб, права яких можуть бути порушенні, у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Частиною 1 ст.151ЦПКУкраїни визначено, що у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Частиною 3 ст.150ЦПКУкраїни встановлено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України«Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року N 9, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Відповідно до абзацу 3 пункту 4 наведеної вище постанови Пленуму, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Отже, цивільно-процесуальним законом визначено обов`язок заявника вказати та обґрунтувати причини, у зв`язку з якими потрібно забезпечити позов, вид забезпечення та його обґрунтування, вказати про наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

У відповідності до положень статей 79-80 ЦПК України, достовірними єдокази,на підставіяких можнавстановити дійсніобставини справи. Достатнімиє докази,які усвоїй сукупностідають змогудійти висновкупро наявністьабо відсутністьобставин справи,які входятьдо предметадоказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову. В даному випадку суд не вбачає обґрунтовані доводи необхідності заборони вчиняти дії щодо спірного майна.

Дослідивши доводи позивача щодо необхідності застосування заходів забезпечення позову, суд приходить до висновку про їх недоведеність, оскільки позивачем не надано достовірних жодних доказів щодо наміру відповідачем ОСОБА_3 вчиняти будь-які дії відносно спірного майна, які б могли затруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у випадку його задоволення. Заявником також не доведено яким чином вжиття заходів щодо забезпечення позову у обраний ним спосіб може попередити невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду.

На підставі викладеного керуючись ч.3 ст. 150 ЦПК України, суд встановив, що заявником необґрунтовано та не доведена співмірність заявленого заходу забезпечення позову із заявленими позовними вимогами.

Також, всупереч вищевказаним положенням ЦПК України заявником не обґрунтовано та не доведено, яким чином невжиття такого виду забезпечення позову про який просить заявник, може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Наведені заявником підстави для забезпечення позову є формальними припущеннями.

Враховуючи викладене, суд дослідивши матеріали заяви вважає вимоги заяви про забезпечення позову такими, що не підлягають задоволенню у повному обсязі.

Керуючись ст. ст.149-154, 247, 258, 353 ЦПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 в інтересах якої діє на підставі ордеру ОСОБА_2 про забезпечення позову по справі за позовом ОСОБА_1 в інтересах якої діє на підставі ордеру ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про витребування майна із чужого незаконного володіння - відмовити.

Ухвала суду може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя С.І. Савицький