Постанова

від 26.07.2023 по справі 918/1122/22

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 липня 2023 року Справа № 918/1122/22

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Бучинська Г.Б., суддя Грязнов В.В. , суддя Василишин А.Р.

секретар судового засідання Першко А.А.

за участю представників сторін:

позивача: Парфан Т.Д.;

відповідача: Мицько Р.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Мотортєх" на додаткове рішення Господарського суду Рівненської області від 01 травня 2023 року у справі №918/1122/22 (повний текст складено 03 травня 2023 року, суддя Войтюк В.Р.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мотортєх"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго"

про стягнення в сумі 837488,46 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Мотортєх" звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" про стягнення в сумі 837 488 грн. 46 коп.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 03 квітня 2023 року у справі №918/1122/22 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Мотортєх" про відмову від позову задоволено та закрито провадження у справі №918/1122/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мотортєх" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" про стягнення в сумі 837 488 грн. 46 коп.

12 квітня 2023 року до Господарського суду Рівненської області від представника відповідача надійшло клопотання, в якому останній просить суд стягнути з позивача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 121510,14 грн.

Додатковим рішенням Господарського суду Рівненської області від 01 травня 2023 року у справі №918/1122/22 частково задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" про відшкодування витрат, понесених на правову допомогу.

Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мотортєх" (55213, м. Первомайськ, пров. Гранітний, 14, код. 37113876) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" (33027, м. Рівне, вул. Д. Галицького, 27, код. 36598008) 29500 (дев`ятнадцять дев`ять тисяч п`ятсот) грн. 00 коп.. витрат на професійну правничу допомогу.

Вказане додаткове рішення мотивоване тим, що на думку суду, витрати на правничу допомогу у розмірі 121 510 грн. 14 коп. у даній справі не є співмірним із складністю справи, ціною позову, з часом витраченими на виконання робіт та з обсягом наданих робіт, виною позивача у даній справі. При цьому вказана справа є типовою, має не складний предмет спору, окрім суми позову. Даний спір є спором незначної складності, відноситься до категорії спорів, що виникають у зв`язку із неналежним виконанням договору підряду. Дослідивши опис наданих послуг суд не знайшов підстав повного покладення на позивача витрат щодо підготовки та подачі до суду клопотань про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції. Суд вважає, що підготовка клопотань про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференці та його спрямування до суду засобами електронного зв`язку не є складною дією та не потребує вказаних в акті часових витрат. Відповідно суд прийшов до висновку, що вказані витрати є необґрунтованими.

Крім того, місцевий господарський суд зазначив, що у разі відмови від позову позивача відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. Отже, відповідач повинен обґрунтовано заявити про наявність витрат, які виникли у зв`язку із поданням позову до нього і залишенням його надалі без розгляду. Тобто, стягнення з позивача компенсації понесених відповідачем витрат, зокрема витрат на правничу допомогу, у разі відмови позивача від позову можливе лише у випадку встановлення необґрунтованості дій позивача. Всупереч зазначеному подана заява про розподіл судових витрат не містить жодних обґрунтувань необґрунтованості дій позивача та як наслідок підстав для задоволення такої заяви. Суд також зауважив, що саме лише посилання на подання позивачем заяви про відмову від позову не може вважатися доказом необґрунтованих дій позивача. Оцінюючи витрати відповідача з урахуванням всіх аспектів і складності цієї справи, а також час, який міг би витратити адвокат, суд зробив висновок про те, що обґрунтованим, розумним, справедливим та співрозмірним у даному випадку є призначення відповідачу 29 500 грн. 00 коп. компенсації витрат на професійну правничу допомогу.

Не погодившись з додатковим рішенням місцевого господарського суду, ТОВ "Мотортєх" звернулося до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати додаткове рішення Господарського суду Рівненської області від 01 травня 2023 року у справі №918/1122/22 та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні заяви представника відповідача про відшкодування витрат відповідача на правову допомогу.

Обгрунтовуючи свої вимоги апелянт зазначає, що відповідно до приписів частини 5 статті 130 ГПК України, для стягнення компенсації здійснених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи, відповідачу необхідно довести, а суду встановити і зазначити про це в судовому рішенні, які саме необгрунтовані дії позивача були ним здійснені у ході розгляду справи, та в чому вони виражені, зокрема: чи діяв позивач недобросовісно пред`явивши позов; чи систематично протидіяв правильному вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - ущемлення прав та інтересів відповідача; чи були дії позивача умисні та який ступінь його вини й чим це підтверджується. Аналіз наведених норм процесуального кодексу, якими врегульовано питання розподілу судових витрат, зокрема статей 129 - 130 ГПК України дає підстави для висновку, що у разі відмови від позову суд зобов`язаний виходити з положень частини 5 статті 130 ГПК України. При цьому, стягнення з позивача компенсації понесених відповідачем витрат, зокрема витрат на правничу допомогу, у разі відмови позивача від позову можливе лише у випадку встановлення необгрунтованості дій позивача.

Скаржник звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що мотивуючи додаткове рішення суд зазначив, що подана заява про розподіл судових витрат не містить жодних обґрунтувань необґрунтованості дій позивача та як наслідок підстав для задоволення такої заяви. Не зважаючи на викладену у мотиваційній частині додаткового рішення позицію щодо необґрунтованості заяви про стягнення з позивача на користь відповідача витрат на правову допомогу, суд ухвалив частково задоволити заяву відповідача і стягнути з позивача 29 500 грн. Як наслідок, непослідовні дії суду першої інстанції привели до неправильного застосування норм права і ухвалення незаконного та необґрунтованого рішення, яке підлягає скасуванню.

Листом №918/1122/22/3285/23 від 29 травня 2023 року матеріали справи витребувано з Господарського суду Рівненської області.

09 червня 2023 року до Північно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №918/1122/22.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 13 червня 2023 року у справі №918/1122/22 залишено без руху апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Мотортєх" на додаткове рішення Господарського суду Рівненської області від 01 травня 2023 року у справі №918/1122/22. Надано скаржнику 10-денний строк з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для усунення встановлених при поданні апеляційної скарги недоліків, а саме надання доказів направлення копії апеляційної скарги відповідачу у справі.

29 червня 2023 року від ТОВ "Мотортєх" надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги до якої додано належні докази направлення копії апеляційної скарги відповідачу.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 03 липня 2023 року у справі №918/1122/22 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Мотортєх" на додаткове рішення Господарського суду Рівненської області від 01 травня 2023 року у справі №918/1122/22. Розгляд апеляційної скарги призначено на "26" липня 2023 р. об 10:30 год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33001 м. Рівне вул. Яворницького, 59 у залі судових засідань №2.

18 липня 2023 року від представника відповідача ТОВ "Рівнетеплоенерго" надійшла заява про проведення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

19 липня 2023 року від представника позивача ТОВ "Мотортєх" надійшла заява про проведення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

24 липня 2023 року від представника ТОВ "Рівнетеплоенерго" надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого останній вважає оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, прийнятим у повній відповідності до норм матеріального та процесуального права, відтак в задоволенні апеляційної скарги просить відмовити, а судове рішення у справі залишити без змін. Заявник наполягає на застосуванні частини 3 статті 130 ГПК України. З урахуванням того, що позивачем у поданій заяві про відмову від позову не було наведено жодних обгрунтувань і підстав її подання, лише посилання на норми ГПК України, які передбачаються таке право для позивача, позивачем не надано доказів на підтвердження того, що він не підтримав своїх вимог внаслідок задоволення їх відповідачем, відповідач вважає, що у даному випадку такі дії позивача як подання відповідної заяви підпадають під критерій необгрунтовані, в зв`язку з чим витрати на правничу допомогу підлягають покладенню на ТОВ "Мотортєх".

В судовому засіданні 26 липня 2023 року, яке проводилося в режимі відеоконференції у відповідності до статті 197 ГПК України, представники позивача та відповідача повністю підтримали вимоги і доводи, викладені відповідно в апеляційній скарзі та у відзиві на неї.

Колегія суддів, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши надану судом юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити, додаткове рішення місцевого господарського суду - скасувати.

При цьому колегія суддів виходила з наступного.

Підставою апеляційного перегляду додаткового рішення Господарського суду Рівненської області від 01 травня 2023 року у справі №918/1122/22 стало питання щодо наявності правових підстав для розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу понесених відповідачем у разі відмови позивача від позову.

Відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення, є однієї з основних засад (принципів) господарського судочинства (пункт 12 частини 3 статті 2 ГПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювати сторін до досудового вирішення спору.

Згідно з частиною 1 статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до частини 3 статті 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

За приписами частин 1, 2 статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (частина 1). За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина 2).

При цьому розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 ГПК України).

Відповідно до частини 3 статті 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Водночас, за змістом частини 4 статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У розумінні положень частини 5 статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

За змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачена стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачена (пункт 1 частини 2 статті 126 ГПК України).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19.

Згідно з положеннями статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.

Статтею 16 ГПК України унормовано, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно з пунктом 9 частини 1 статті 1 названого Закону представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини 1 статті 1 Закону).

Статтею 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" унормовано, що видами адвокатської діяльності є, зокрема: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

У контексті приписів статті 30 вищевказаного Закону гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини. Разом з тим, чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Згідно з частиною 5 статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Частиною 1 статті 191 ГПК України визначено, що позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Відмова від позову - це одностороннє вільне волевиявлення позивача, спрямоване на відмову від судового захисту своєї вимоги і на закриття порушеного позивачем процесу. Відмова позивача від позову - це вияв принципу диспозитивності, тому ця дія здійснюється під контролем суду (аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 листопада 2022 року у справі № 180/2161/19).

За результатами відмови позивача від позову суд, прийнявши таку відмову, закриває провадження у справі на підставі пункту 4 частини першої статті 231 ГПК України.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 червня 2021 року у справі №550/936/18 зазначила, що питання про стягнення (визначення, розподіл) судових витрат вирішується зазвичай при вирішенні питання про закінчення судового провадження, тобто при закритті провадження у справі, залишенні позову без розгляду чи вирішенні спору по суті з ухваленням рішення суду. Окремо питання про стягнення судових витрат вирішується у разі, якщо судом воно не вирішувалося при ухваленні відповідного судового рішення про закінчення розгляду справи.

У статті 130 ГПК України "Розподіл витрат у разі визнання позову, закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду" закріплений розподіл судових витрат, зокрема у разі закриття провадження у справі.

Відповідно до частини 3 статті 130 ГПК України, у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.

Разом з тим, частиною 5 статті 130 ГПК України унормовано, що у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

Аналіз статей 129, 130 ГПК України дає підстави для висновку, що у разі закриття провадження у справі суд зобов`язаний виходити з положень частини 5 статті 130 ГПК України, оскільки вказана норма є спеціальною.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18 червня 2019 року у справі №922/3787/17, від 21 січня 2020 року у справі №922/3422/18, від 26 квітня 2021 року у справі №910/12099/17, від 01 грудня 2022 року у справі 922/2017/17, від 12 січня 2023 року у справі №908/2702/21, від 20 червня 2023 року у справі №925/1372/21.

Стягнення з позивача компенсації понесених відповідачем витрат, зокрема витрат на правничу допомогу у разі закриття провадження у справі з підстави відмови позивача від позову, можливе лише у випадку встановлення необґрунтованості дій позивача.

Аналогічна правова позиція викладена у додаткових ухвалах Верховного Суду від 20 травня 2021 року у справі №910/14162/17 та від 12 липня 2021 року у справі №903/254/20, від 01 грудня 2022 року у справі 922/2017/17.

Зазначеним спростовується твердження відповідача про нерелевантність судової практики Верховного Суду, на яку покликається позивач.

Суд першої інстанції зазначеного вище не врахував, а, зосередившись на питанні обґрунтованості розрахунку суми судових витрат, помилково розглянув заяву відповідача за правилами частини 3 статті 130 ГПК України та не надав при цьому оцінку діям позивача, які призвели до закриття провадження у справі, на предмет їх обґрунтованості або необґрунтованості в розумінні приписів, що містяться у частині п`ятій статті 130 ГПК України.

Колегія суддів виходить з положень статей 2, 4, 14 ГПК України, згідно з якими право на звернення до господарського суду у встановленому цим Кодексом порядку гарантується, ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена.

Звернення до суду із позовом є суб`єктивним правом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мотортєх", гарантованим статтями 55, 124 Конституції України, якими передбачено безумовний доступ до правосуддя незалежно від обґрунтованості позову.

Як убачається з матеріалів справи, ухвалою Господарського суду Рівненської області від 03 квітня 2023 року у справі №918/1122/22 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Мотортєх" про відмову від позову задоволено та закрито провадження у справі №918/1122/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мотортєх" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" про стягнення в сумі 837 488 грн. 46 коп.

Водночас, відмова від позову є практичною реалізацією принципу диспозитивності господарського судочинства, адже саме учаснику справи належить право розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Подання заяви про відмову від позову не є проявом необґрунтованих дій позивача, а лише реалізацією, передбачених процесуальним законодавством, прав, якими учасники справи розпоряджаються на власний розсуд.

Як зазначено у постанові Верховного Суду від 18 січня 2022 року у справі №922/2017/17, ГПК України не містить норм, які встановлювали б критерії визначення необґрунтованості дій позивача, однак очевидно, що під такими діями можна розуміти таку реалізацію позивачем своїх процесуальних прав, внаслідок якої виникають підстави для закриття провадження або залишення позову без розгляду.

Під такими діями можна розуміти подання завідомо безпідставного позову та/або штучне ініціювання судового провадження.

У свою чергу, судова колегія враховує, що ГПК України не покладає на сторону обов`язку щодо викладення у заяві мотивів відмови від позову.

Водночас, у силу положень статті 74 ГПК України обов`язком сторін у господарському процесі є доведення суду тих обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.

Отже, ТОВ "Рівнетеплоенерго" для задоволення вимог про компенсацію здійснених витрат, пов`язаних із розглядом справи, у контексті приписів частин 3, 5 статті 130 ГПК України слід було довести, які саме необґрунтовані дії були здійснені Товариством з обмеженою відповідальністю "Мотортєх" у ході розгляду справи та в чому вони полягали, зокрема, але не виключно: чи діяв позивач недобросовісно; чи систематично протидіяв правильному та швидкому вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету ущемлення прав та інтересів відповідача; чи були дії відповідача умисні та який ступінь його вини й чим це підтверджується тощо.

Поряд з тим, обґрунтувань наведених вище обставин, як і доказів на їх підтвердження, заява ТОВ "Рівнетеплоенерго" про ухвалення додаткової постанови у справі №918/1122/22 щодо розподілу судових витрат не містить.

Самі по собі посилання ТОВ "Рівнетеплоенерго" у заяві на те, що позовна заява була від початку безпідставною, містила суперечливі відомості не є свідченням необгрунтованості дій позивача з огляду на те, що спір у справі по суті вирішений не був, суд, як і сторони даного спору, позбавлені права стверджувати, що позовні вимоги були необґрунтованими або штучними.

Колегія суддів акцентує увагу, що поняття "необґрунтованість дій позивача" не є тотожнім таким поняттям як "зловживання правом", "неправомірність дій" або ж "встановлення того, що спір виник внаслідок необґрунтованих дій позивача" (така правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 01 грудня 2022 року у справі 922/2017/17).

"Необґрунтовані дії позивача" не тотожні поняттю "необґрунтований позов", адже законодавець свідомо визначив саме підставу як дію позивача і яка/які є необґрунтованими, а не заяву по суті спору - позов.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 04 травня 2023 року у справі №910/5911/22.

Звернення до суду з позовом є суб`єктивним правом позивача, гарантованим статтями 55, 124 Конституції України, є безумовним доступом до правосуддя незалежно від обґрунтованості позову, що не враховує у своїх доводах ТОВ "Рівнетеплоенерго".

Твердження відповідача про те, що позивачем було подано документи іноземною мовою без перекладу та клопотання про допит свідків з порушенням норм процесуального права також не може свідчити про необгрунтованість дій позивача, оскільки судовий процес грунтується на засадах змагальності та диспозитивності, подання доказів є правом позивача, а порушенням порядку їх подання є підставою для неприйняття таких доказів до уваги.

Крім того, подання ТОВ "Мотортєх" у процесі розгляду справи заяви про відмову від позову у справі №918/1122/22 у порядку статті 191 ГПК України та закриття провадження у справі не свідчить про необґрунтованість позовних вимог та не дає підстави для висновку, що внаслідок саме неправильних дій позивача виник спір у даній справі.

Колегією суддів надана оцінка доводам ТОВ "Рівнетеплоенерго" викладеним у відзиві на апеляційну скаргу щодо необгрунтованості дій позивача, які полягали у поданні необгрунтованої заяви про відмову від позову, водночас, суд зауважує, що такі доводи не наводилися у суді першої інстанції, а оскаржуване додаткове рішення переглядається станом на момент його ухвалення.

ТОВ "Рівнетеплоенерго" не довело обставин недобросовісності користування ТОВ "Мотортєх" наданими йому процесуальними правами та наявність зі сторони останнього очевидних зловживань щодо них.

Апеляційним судом не встановлено обставин протидії позивача правильному та швидкому вирішенню спору, та/або його недобросовісності чи порушенню прав та інтересів відповідача.

Згідно зі статтями 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Частиною 4 статті 11 ГПК України унормовано, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Федорченко та Лозенко проти України" зазначеного, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення поза розумним сумнівом. Тобто, аргументи сторін мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.

Однак, ТОВ "Рівнетеплоенерго" не доведено, а судом апеляційної інстанції не встановлено, що спір у цій справі виник внаслідок необґрунтованих або неправильних дій ТОВ "Мотортєх", у зв`язку із чим відсутні правові підстави для покладення на позивача судових витрат на професійну правничу допомогу, що понесені відповідачем ТОВ "Рівнетеплоенерго".

Наведеним підтверджуються доводи скаржника про неправильне застосування судом першої інстанції статей 129, 130 ГПК України та про відсутність підстав для покладення обов`язку зі сплати витрат на правову допомогу понесених ТОВ "Рівнетеплоенерго" на позивача. Висновки місцевого господарського суду про часткове задоволення заяви щодо розподілу судових витрат із твердженням, що заява відповідача не містить жодних обгрунтувань необгрунтованості дій позивача, є взаємосуперечливими.

Господарський суд Рівненської області при постановленні оскаржуваної ухвали помилково частково задоволив заяву щодо розподілу судових витрат, адже в даному випадку у справі відсутні докази необґрунтованості дій позивача, що унеможливлює покладення на нього понесених відповідачем витрат, зокрема витрат на правничу допомогу.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, а також порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на вищевикладене, враховуючи наявні матеріали справи, а також те, що місцевий господарський суд не забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо встановлення наявності обставин для компенсації витрат, передбачених частиною 5 статті 130 ГПК України, та не надав належну правову оцінку заяві відповідача про стягнення судових витрат, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга ТОВ "Мотортєх" підлягає задоволенню, а оскаржуване додаткове рішення Господарського суду Рівненської області від 01 травня 2023 року у справі №918/1122/22 - скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні заяви ТОВ "Рівнетеплоенерго" про ухвалення додаткової постанови у справі №918/1122/22 щодо розподілу судових витрат.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 273, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Мотортєх" на додаткове рішення Господарського суду Рівненської області від 01 травня 2023 року у справі № 918/1122/22 задовольнити.

Додаткове рішення Господарського суду Рівненської області від 01 травня 2023 року у справі №918/1122/22 скасувати. Відмовити в задоволенні заяви ТОВ "Рівнетеплоенерго" про ухвалення додаткової постанови (рішення) про стягнення з ТОВ "Мотортєх" 121510,14 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у строк та в порядку, встановленому статтями 287-289 ГПК України.

Справу №918/1122/22 повернути до Господарського суду Рівненської області.

Повний текст постанови складений "27" липня 2023 р.

Головуючий суддя Бучинська Г.Б.

Суддя Грязнов В.В.

Суддя Василишин А.Р.