Ухвала

від 25.07.2023 по справі 906/758/22

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

УХВАЛА

"25" липня 2023 р. Справа № 906/758/22

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Розізнана І.В.

судді Грязнов В.В.

судді Бучинська Г.Б.

секретар судового засідання Дика А.І.

за участю представників сторін:

позивача - Янкевич Л.Д.

відповідача - не з`явився

третя особа - не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Союз Автомотів" про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат у справі № 906/758/22

за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Рівнегаз" на рішення Господарського суду Житомирської області від 03.04.2023 у справі №906/758/22 (суддя Кудряшова Ю.В.)

за позовом Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Рівнегаз"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Союз Автомотів"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Пежо Сітроен Україна"

про стягнення 441 000, 00 грн

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 03.04.2023 у справі №906/758/22 в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з ухваленим судом першої інстанції рішенням від 03.04.2023 у справі №906/758/22 Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Рівнегаз" звернулось до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Господарського суду Житомирської області від 03.04.2023 у справі №906/758/22 та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 22.06.2023 апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Рівнегаз" на рішення Господарського суду Житомирської області від 03.04.2023 у справі №906/758/22 задоволено частково. Рішення Господарського суду Житомирської області від 03.04.2023 у справі №906/758/22 скасовано. Прийнято нове рішення, яким позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Союз Автомотів" (10001, Житомирська область, м. Житомир, вул. Київська, буд. 77; ідентифікаційний код 38623994) на користь Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Рівнегаз" (33027, Рівненська область, м. Рівне, вул. Івана Вишенського, буд. 4; ідентифікаційний код 03366701): 31 850, 00 грн пені; 12 250, 00 грн штрафу; 6 615, 00 грн витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви. В іншій частині позову відмовлено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Союз Автомотів" (10001, Житомирська область, м. Житомир, вул. Київська, буд. 77; ідентифікаційний код 38623994) на користь Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Рівнегаз" (33027, Рівненська область, м. Рівне, вул. Івана Вишенського, буд. 4; ідентифікаційний код 03366701) 9 922, 50 грн. витрат на оплату судового збору за подання апеляційної скарги.

04.07.2023 на адресу Північно-західного апеляційного господарського суду надійшла заява представника відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Союз Автомотів" адвоката Лук`янець Л.О. про ухвалення додаткового рішення та стягнення з позивача на користь відповідача витрат на професійну правничу допомогу, що пов`язані з розглядом справи №906/758/22 в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.07.2023 розгляд заяви представника відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Союз Автомотів" призначено на "25" липня 2023 р. об 14:15 год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33001 м. Рівне вул. Яворницького, 59 у залі судових засідань №1.

Запропоновано позивачу у строк до 24.07.2023 надіслати до Північно-західного апеляційного господарського суду письмові заперечення з приводу поданої заяви про розподіл судових витрат, та докази надсилання копії таких заперечень відповідачу.

Копію ухвали направлено учасникам справи на електронні адреси, відомості про які наявні в матеріалах справи (а.с. 155, т. 2).

24.07.2023 від представника позивача на електронну адресу Північно-західного апеляційного господарського суду надійшли письмові заперечення з приводу поданої заяви про розподіл судових витрат в якій просить відмовити в задоволенні заяви ТОВ "Союз Автомотів" про ухвалення додаткового рішення.

В судове засідання 25.07.2023 учасники справи не з`явились. Судом вчинені всі необхідні дії для належного повідомлення всіх учасників провадження у справі про час і місце розгляду справи.

19.07.2023 від представника відповідача надійшла заява про проведення судового засідання без участі відповідача та його представника.

Відповідно до норм ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка у судове засідання сторін, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, оскільки визначальним є не явка представників, а достатність матеріалів справи для ухвалення рішення у справі.

Явка учасників судового процесу обов`язковою не визнавалась, тому колегія суддів вважає за можливе розглянути заяву в даному судовому засіданні за наявними матеріалами.

Розглянувши подане представником відповідача клопотання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у справі №906/758/22, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Положеннями статті 59 Конституції України передбачено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 ГПК України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 зазначеного Кодексу).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Згідно із статтею 15 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Відповідно до ч. 1 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно зі ст. 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (надання послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).

За змістом частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Відповідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України. Разом із тим, у частині п`ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 ГПК України, визначені також положеннями частин шостої, сьомої, дев`ятої статті 129 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Відповідно до статті 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру.

За приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Також за статтею 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України від 09.06.2017, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.

Тож домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, у межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов`язання (пункт 5.39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19).

За висновком, викладеним у пункті 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Аналіз зазначеної постанови свідчить про те, що вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має пересвідчитись що заявлені витрати є співмірними зі складністю справи, а наданий адвокатом обсяг послуг і витрачений час на надання таких послуг відповідають критерію реальності таких витрат. Також суд має врахувати розумність розміру витрат на професійну правничу допомогу та чи не буде їх стягнення становити надмірний тягар для іншої сторони.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).

Тобто, вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має враховувати складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціну позову та (або) значення справи для сторони.

Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність". У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.

У постанові від 08 квітня 2020 року у справі №306/1198/17 Верховний Суд зазначив, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"). Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Відповідно до висновку Об`єднаної Палати Касаційного господарського суду Верховного Суду викладеного у постанові від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19, витрати на надану професійну правничу допомогу разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Процесуальними нормами встановлено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів.

Обов`язковим переліком документів на підтвердження відповідних витрат, незалежно від юрисдикції спору, є: договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.); розрахунок наданих послуг з їх детальним описом; документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, тощо) (висновки, викладені Верховним Судом у постановах у справах №821/227/17, №726/549/19, №810/3806/18).

Такі ж висновки щодо застосування норм права викладені Верховним Судом у постановах від 15 квітня 2020 року у справі № 199/3939/18-ц та від 09 червня 2020 року у справі №466/9758/16-ц.

Чинне процесуальне законодавство України не встановлює чіткого переліку доказів, які необхідно надати суду на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, однак зобов`язує надати докази щодо надання правової допомоги.

На підтвердження понесених витрат відповідачем на професійну правничу допомогу представником відповідача разом і заявою надано:

- копію Договору про надання правової допомоги №34/22 від 10.10.2022 року;

- копію Додаткової угоди №5 від 12.05.2023 року;

- копію Додатку №6 від 12.05.2023 року до Договору про надання правової допомоги №34/22 від 10.10.2022 року;

- копію Акту наданих послуг від 23.06.2023 до Договору про надання правової допомоги №34/22 від 10.10.2022 року;

- копію квитанції до прибуткового касового ордеру №8 від 12.05.2023 року;

- Ордер на надання правничої (правової) допомоги;

- копію відоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, що видане Радою адвокатів Житомирської області за №001030 від 20.02.2019 року;

- витяг з Єдиного реєстру адвокатів України.

Колегія суддів звертає увагу, що Велика Плата Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 (предметом касаційного перегляду була ухвала суду апеляційної інстанції про відмову у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення) повважала за необхідне відступити від висновку, викладеного в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 23.11.2020 у справі №638/7748/18, про те, що інформація, яка міститься в акті приймання правничої допомоги, зокрема перелік наданих послуг та фіксований розмір гонорару, не може вважатись тим розрахунком (детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат часу по кожному з видів робіт, необхідних для надання правничої допомоги), подання якого є необхідною умовою для стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до вказаного висновку неподання стороною, на користь якої ухвалено судове рішення, розрахунку (детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат часу по кожному із виду робіт, необхідних для надання правничої допомоги) позбавляє іншу сторону можливості спростовувати ймовірну неспівмірність витрат на професійну правничу допомогу.

З наданих представником відповідача документів вбачається, що у договорі не міститься детального опису послуг, які підлягають наданню адвокатом Лук`янець Л.О. у рамках Договору про надання правничої допомоги №34/22 від 10.10.2022; у Акті наданих послуг 23.06.2023 до Договору про надання правової допомоги №34/22 від 10.10.2022 не міститься детального опису вид/назви робіт, послуг та час, який адвокатом було витрачено для надання відповідної послуги/виконання робіт, а також їх вартість окремо по кожній послузі/роботі.

Разом з тим, інформація, яка міститься в копії детального опису робіт адвоката Лук`янець Л.О. у справі №906/758/22, зокрема, загальний перелік наданих послуг та фіксований розмір гонорару, не може вважатись тим розрахунком (детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат часу по кожному із видів робіт, необхідних для надання правничої допомоги), подання якого є необхідною умовою для стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Суд не може визначити на підставі зазначених доказів, які саме роботи (послуги) надавались адвокатом, яка їх вартість, скільки часу ним витрачено та пересвідчитись, що заявлені витрати та наданий адвокатом обсяг послуг і витрачений час на надання таких послуг відповідають критеріям реальності, розумності, співмірності витрат зі складністю справи, значенням справи для сторін, тощо.

Відтак, апеляційний господарський суд дійшов висновку про відмову в задоволенні заяви представника відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Союз Автомотів" адвоката Лук`янець Л.О. про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат у справі №906/758/22 з огляду на недоведеність заявником заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 15 000 грн 00 коп.

Керуючись ст.ст. 126, 129, 234, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у задоволенні заяви представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Союз Автомотів" про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат у справі №906/758/22.

2. Ухвала набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду, відповідно до ст.ст. 287-291 ГПК України.

3. Справу №906/758/22 повернути до Господарського суду Житомирської області.

Повний текст ухвали складений 27.07.2023 р.

Головуючий суддя Розізнана І.В.

Суддя Грязнов В.В.

Суддя Бучинська Г.Б.