Рішення

від 27.07.2023 по справі 910/8077/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

27.07.2023Справа № 910/8077/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Пукшин Л.Г., розглянувши у порядку письмового провадження матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕЛЕКС» (07300, Київська обл.., м. Вишгород, вул. Набережна, 7)

до Національної служби здоров`я України (04073, м. Київ, проспект Степана Бандери,19)

про стягнення 441 722,50 грн.

Представники сторін: не викликались

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНТЕЛЕКС» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Національної служби здоров`я України про стягнення 441 722,50 грн вартості лікарських засобів (реімбурсацію) за укладеним між сторонами Договором № 0000-1Р7Р-М000 від 01.01.2022.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.05.2023 суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі № 910/8077/23 та вирішив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

12.06.2023 через загальний відділ діловодства суду (направлений засобами поштового зв`язку 08.06.2023) надійшов відзив на позов відповідача, відповідно до якого, останній заперечував проти заявлених позовних вимог посилаючись на їх необґрунтованість та безпідставність.

За приписами ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

Національна служба здоров`я України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра охорони здоров`я, який реалізує державну політику у сфері державних фінансових гарантій медичного обслуговування населення. НСЗУ у своїй діяльності керується Конституцією України та законами України, указами Президента України і постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції України та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства.

Відповідно до пункту 3 Положення про Національну службу здоров`я України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2017 року № 1101 (далі - Положення), одним з основних завдань Національної служби здоров`я України є виконання функцій замовника медичних послуг та лікарських засобів за програмою медичних гарантій.

На виконання означеного завдання, відповідач згідно з пунктом 5 частини 1 статті 7 Закону України "Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення" (далі - Закон) та підпункту 4 пункту 4 Положення, укладає, змінює та припиняє договори про медичне обслуговування населення та договори про реімбурсацію.

01.01.2022 між Національною службою здоров`я України та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтелекс» (позивач, аптечний заклад) було укладено договір про реімбурсацію №0000-1Р7Р-М000, відповідно до умов якого аптечний заклад зобов`язується відпускати лікарські засоби згідно з обраною групою/групами станів (нозологій), які зазначені у цьому договорі, за роздрібними цінами, визначеними в Реєстрі, а НСЗУ зобов`язується відповідно до умов договору відшкодовувати повністю або частково аптечному закладу вартість лікарських засобів (здійснювати реімбурсацію), відпущених пацієнтам на підставі електронних рецептів, записи про які внесені до електронної системи охорони здоров`я (далі - система), відповідно до Порядку реімбурсації лікарських засобів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 липня 2021 р. № 854 "Деякі питання реімбурсації лікарських засобів за програмою державних гарантій медичного обслуговування населення", в межах загального обсягу бюджетних асигнувань, передбачених для реімбурсації лікарських засобів за програмою державних гарантій медичного обслуговування населення, встановлених у кошторисі.

Спір у справі, за твердженням позивача виник у зв`язку із тим, що відповідач не здійснив відшкодовування аптечному закладу вартість лікарських засобів (здійснив реімбурсацію) за період 16.11.2022 - 30.11.2022 на суму в розмірі 441 722,50 грн у повному обсязі.

З метою досудового врегулювання спору, позивач 27.03.2023 звернувся до відповідача з претензією № 27.03, в якій запропонував відповідачу вирішити спір щодо прийняття звіту та відшкодування вартості лікарських засобів на суму 441 722,50 грн шляхом переговорів.

Відповідач у відповіді № 13447/4-15-23 від 17.04.2023 на претензію позивача, відмовив у прийнятті звіту та відшкодуванні вартості лікарських засобів.

Заперечуючи проти позову, відповідач зазначає, що звіт був поданий позивачем із пропущенням строку, оскільки враховуючи умови договору наступний звітній період, який настає за періодом з 16.11.2022 по 30.11.2022 і протягом якого, відповідно до Договору необхідно подати звіт це до 23:59:59 19.12.2022 року.

Крім того, відповідачем було вказано, що позивач зловживає своїми процесуальними правами, оскільки у Господарському суді міста Києва знаходиться справа № 910/8164/23 за позовом ТОВ «ІНТЕЛЕКС» до Національної служби здоров`я України про відшкодування вартості лікарських засобів у сумі 441 722,50 грн, тобто до цього самого позивача і з тих самих підстав що і у справі № 910/8077/23, що є порушенням вимоги статті 162 Господарського процесуального кодексу України.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Внаслідок укладення договору про реімбурсацію №0000-1Р7Р-М000 від 01.01.2022 між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов`язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Постановою Кабінету Міністрів України "Деякі питання щодо договорів про реімбурсацію" від 27 лютого 2019 року № 136 встановлено, що з 1 січня 2022 року суб`єкти господарювання укладають з Національною службою здоров`я один договір про реімбурсацію, яким визначається група/групи станів (нозологій), для лікування яких відповідно до програми державних гарантій медичного обслуговування населення Національною службою здоров`я відшкодовується вартість лікарських засобів за таким договором, про що суб`єкти господарювання зазначають у заяві про укладення договору про реімбурсацію, яку подають не пізніше 25 грудня 2021 року зазначеній Службі. Реімбурсація лікарських засобів за програмою державних гарантій медичного обслуговування населення за договорами про реімбурсацію, укладеними на підставі заяв, поданих суб`єктами господарювання після 25 грудня 2021 року, здійснюється починаючи з дати набрання чинності такими договорами в установленому законодавством порядку.

Відповідно до п.1 Порядку укладення, зміни та припинення договору про реімбурсацію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 лютого 2019 року № 136, (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин сторін) він визначає механізм укладення, зміни та припинення договору про реімбурсацію з НСЗУ (далі - договір) відповідно до Закону України "Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення".

Дія цього Порядку поширюється на укладення, зміну та припинення договору між НСЗУ та суб`єктами господарювання, які провадять господарську діяльність на підставі ліцензії на провадження господарської діяльності з роздрібної торгівлі лікарськими засобами, незалежно від форми власності та підпорядкування (далі - суб`єкти господарювання) (п.2 Порядку).

Документообіг, пов`язаний з укладенням, зміною та припиненням договору, здійснюється через електронну систему охорони здоров`я (далі - система) з дотриманням вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг (п.4 Порядку).

Відповідно до п.11 Договору про реімбурсацію № 0000-1Р7Р-М000 від 01.01.2022 звітними періодами є:

1) у період до 30 вересня 2021 року:

з 1 по 15 число місяця включно;

з 16 числа по останній день місяця включно;

2) у період з 1 жовтня 2021 року по 30 листопада 2021 року - з 1 числа по останній день відповідного місяця включно;

3) у грудні 2021 року - з 1 по 19 число місяця включно;

4) у період з 1 січня 2022 року:

з 1 по 15 число місяця включно;

з 16 числа по останній день місяця включно;

у грудні - з 1 по 19 число місяця включно.

Відповідно до ст. 253 Цивільного кодексу України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи те, що спірним звітним періодом є період з 16.11.2022 по 30.11.2022, позивач повинен був подати звіт у період з 01.12.2022 по 19.12.2022 включно.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, 20.12.2022 о 12:02, позивачем на електронну пошту відповідача reimb@nszu.gov.ua було направлено інформаційний лист про неможливість вчасного подання звіту за період з 16.11.2022 по 30.11.2022 з огляду на відсутність електричного живлення офісу та відсутності інтернет зв`язку через екстрене відключення електроенергії в зв`язку із обстрілами.

У відповідь на вказаний лист, відповідач електронним листом від 20.12.2022 о 09:23 повідомив позивача, що звіти за 1 половину листопада подані після 19.12.2022 не приймаються та не підлягають оплаті відповідно до п.9 договору.

21.12.2022 позивачем на електронну адресу відповідача було направлено звіт № 31392783R22K2A за період з 16.11.2022 по 30.11.2022, який залишився без розгляду та оплати з боку відповідача.

Згідно з пунктом 9 договору, аптечний заклад зобов`язаний подати НСЗУ звіт про відпущені лікарські засоби та їх вартість, яка підлягає реімбурсації за цим договором, за звітний період (далі - звіт) протягом наступного звітного періоду з урахуванням абзаців другого - шостого цього пункту.

У грудні аптечний заклад зобов`язаний подати НСЗУ звіти про лікарські засоби та їх вартість, яка підлягає реімбурсації за цим договором:

- до 19 грудня включно - про лікарські засоби, відпущені у попередній звітний період;

- до 28 грудня включно - про лікарські засоби, відпущені у період з 1 по 19 грудня.

Лікарські засоби, відпущені у період з 20 по 31 грудня включно, та інформація про їх вартість включаються до першого звіту наступного року.

Якщо останній день строку подання звіту припадає на вихідний або святковий день, звіт подається останнього робочого дня звітного періоду (у грудні - останнього робочого дня, що передує 28 числу цього місяця).

Оплата за звітом, поданим після строку, визначеного абзацами першим - четвертим цього пункту, не здійснюється.

Звіт є первинним документом.

У відповідності до п.24 Договору про реімбурсацію № 0000-1Р7Р-М000 від 01.01.2022, форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативно-правовими актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна загроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів, закриття морських проток, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Згідно з п. 24 Договору, у разі виникнення обставин, визначених у пункті 23 цього договору, сторона, що зазнала їх впливу, повинна негайно за допомогою будь-яких доступних засобів повідомити про такі обставини іншій стороні у максимально стислий строк шляхом надсилання письмового повідомлення про настання таких обставин. Повідомлення про обставини непереборної сили повинне містити вичерпну інформацію про природу обставин непереборної сили, час їх настання та оцінку їх впливу на можливість сторони виконувати свої зобов`язання згідно з цим договором та на порядок виконання зобов`язань згідно з цим договором у разі, коли це можливо.

За висновками суду, позивачем було вжиті усі можливі заходи щодо повідомлення відповідача про неможливість вчасного направлення звіту на його електронну адресу у максимально стислий термін у відповідності до п. 24 Договору.

З матеріалів справи вбачається, та підтверджується відповідачем у поданому відзиві на позов, що 02.12.2022 позивачем було сформовано звіт № 31392783R22K2A за період з 16.11.2022 по 30.11.2022 на підставі даних із електронної системи охорони здоров`я.

20.12.2022 позивачем повідомлено відповідача про неможливість подання звіту № 31392783R22K2A за період з 16.11.2022 по 30.11.2022 до 23:59:59 19.12.2022 з технічних причин.

20.12.2022 відповідач проінформував позивача про те, що звіт № 31392783R22K2A за період з 16.11.2022 по 30.11.2022 не підлягає оплаті відповідно до пункту 9 договору, враховуючи той факт, що звіт не поданий до 23:59:59 19.12.2022.

Поряд із цим, 21.12.2022 позивачем було подано підписаний звіт № 31392783R22K2A за період з 16.11.2022 по 30.11.2022 на суму 441 722,50 грн вже після встановленого терміну для подачі звітів за вказаний період.

Неможливість подання звіту у строк була обумовлена відсутністю електроенергії 19.12.2022 в офісі позивача, спричиненої обстрілами що є загальновідомим фактом, що не потребує доказування, підтверджена листом ПАТ «ДТЕК Київські електромережі» № 1/3/012/833 від 17.03.2023 наданим позивачем.

Вказаним листом ПАТ «ДТЕК Київські електромережі» повідомило, що 19.12.2022 за адресою офісу ТОВ «Інтелекс» м. Київ, вул. Магнітогорська,1 було відсутнє електропостачання з 0:57 до 4:56 та з 10:18 до 22:27.

Крім того, загальновідомим є факт масованих обстрілів міста Києва у грудні 2022, що у свою чергу призвело до порушення графіків роботи та життєдіяльності усіх громадян на всій території країни.

Відповідно до ч. 3 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Згідно з п.15 договору, реімбурсація здійснюється за рахунок коштів державного бюджету на підставі звіту аптечного закладу протягом десяти робочих днів з дати його отримання НСЗУ, а у випадку, передбаченому пунктом 12 цього договору, з дати надходження уточненого звіту.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи вищенаведені умови Договору про реімбурсацію № 0000-1Р7Р-М000 від 01.01.2022, обов`язок із здійснення реімбурсації на суму в розмірі 441 722,50 грн виник у відповідача 05.01.2023, тобто протягом 10 робочих днів після отримання звіту позивача.

Таким чином, заборгованість Національної служби здоров`я України перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтелекс» за про реімбурсацію № 0000-1Р7Р-М000 від 01.01.2022 становить 441 722, 50 грн.

Проте, суд зазначає, що матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів відповідно до статей 76 - 79 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження сплати відповідачем грошових коштів Товариству з обмеженою відповідальністю «Інтелекс» в розмірі 441 722,50 грн.

Отже, суд зазначає, що відповідач, в порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України та умов договору, не здійснив відшкодування в повному обсязі, тобто не виконав свої зобов`язання належним чином, а тому суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення суми основної заборгованості у розмірі 441 722,50 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Таким чином, з Національної служби здоров`я України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтелекс» підлягає стягненню заборгованість у розмірі 441 722,50 грн.

Щодо твердження відповідача про наявність в Господарському суді справи № 910/8164/23 за позовом ТОВ «ІНТЕЛЕКС» до Національної служби здоров`я України про відшкодування вартості лікарських засобів у сумі 441 722,50 грн, тобто до цього самого позивача і з тих самих підстав що і у справі № 910/8077/23, що є порушенням вимоги статті 162 Господарського процесуального кодексу України позивачем, суд зазначає наступне.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.06.2023 у справі № 910/8164/23 (суддя Л.М.Шкурдова) позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтелекс» до Національної служби здоров`я України про стягнення 441 722,50 грн було залишено без розгляду.

Отже, твердження відповідача у цій частині спростовуються наявністю ухвали Господарського суду міста Києва від 22.06.2023 у справі № 910/8164/23 та не приймаються судом до уваги.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов`язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтелекс» у повному обсязі.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 129, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Національної служби здоров`я України (04073, м. Київ, пр-т. Степана Бандери, буд. 19, ідентифікаційний код: 42032422) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтелекс» (Київська область, м. Вишгород, вул. Набережна, буд. 7, ідентифікаційний код: 31392783) заборгованість у розмірі 441 722 грн 50 коп. та судовий збір у розмірі 6 625 грн 84 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 27.07.2023

Суддя Л.Г. Пукшин