Постанова

від 25.07.2023 по справі 669/417/22

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 липня 2023 року

м. Хмельницький

Справа № 669/417/22

Провадження № 22-ц/4820/1253/23

Хмельницький апеляційний суд у складі колегії

суддів судової палати з розгляду цивільних справ

Ярмолюка О.І. (суддя-доповідач), Грох Л.М., Янчук Т.О.,

секретар судового засідання Шевчук Ю.Г.,

з участю позивачки ОСОБА_1 ,

представника позивачки ОСОБА_2 ,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні справуза позовом ОСОБА_1 до Центрально-західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці, Державної установи «Хмельницький обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров`я України» про скасування актів та визнання професійного захворювання таким, що пов`язане з виробництвом, за апеляційною скаргою Центрально-західногоміжрегіонального управлінняДержавної службиз питаньпраці на рішення Теофіпольського районного суду Хмельницької області від 4 квітня 2023 року,

встановив:

1.Описова частина

Короткий зміст первісних позовних вимог

У травні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Управління Державноїслужби Україниз питаньпраці уХмельницькій області (далі Управління Держпраці), Державної установи «Хмельницький обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров`я України» (далі Центр контролю та профілактики хвороб) про скасування актів та визнання професійного захворювання таким, що пов`язане з виробництвом.

ОСОБА_1 зазначила, що 7 серпня 2020 року внаслідок гострої коронавірусної інфекції COVID-19 помер її чоловік, ОСОБА_3 , який працював лікарем-хірургом Комунального некомерційного підприємства «Білогірська центральна районна лікарня» (далі Лікарня).

За результатами спеціального розслідування 8 вересня 2020 року комісія склала акт форми Н-1/НП, згідно якого гостре професійне захворювання зі смертельним наслідком з ОСОБА_3 не можна визнати таким, що пов`язане з виробництвом, оскільки не встановлено джерело його інфікування на COVID-19. Однією з підстав складення акта спеціального розслідування став акт епідеміологічного розслідування випадку захворювання на COVID-19 у медичного працівника Лікарні ОСОБА_3 , проведеного з 3 по 14 серпня 2020 року Державною установою «Хмельницький обласний лабораторний центр Міністерства охорони здоров`я України», правонаступником якого є Центр контролю та профілактики хвороб.

Висновки цих актів є неповними і необґрунтованими з огляду на те, що у межах інкубаційного періоду ОСОБА_3 контактував з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , які були госпіталізовані до Лікарні з ознаками захворювання на COVID-19. Отже ОСОБА_3 захворів на гостру респіраторну хворобу COVID-19, спричинену коронавірусом SARS-CoV-2, під час виконання службових обов`язків, а тому його професійне захворювання пов`язане з виробництвом.

За таких обставин ОСОБА_1 просила суд:

визнати протиправними та скасувати акт спеціального розслідування гострого професійного захворювання (отруєння) зі смертельним наслідком, що сталося 7серпня 2020 року о 20 годині 40 хвилин у Лікарні, складений за формою Н-1/НП, і акт епідеміологічного розслідування випадку захворювання на COVID-19 у медичного працівника Лікарні ОСОБА_3 , проведеного з 3 по 14 серпня 2020року Державною установою «Хмельницький обласний лабораторний центр Міністерства охорони здоров`я України»;

визнати факт, що випадок гострого професійного захворювання (отруєння) зі смертельним наслідком, який стався 7 серпня 2020 року о 20 годині 40 хвилин із ОСОБА_3 у Лікарні, є таким, що пов`язаний з виробництвом;

зобов`язати Управління Держпраці провести повторне розслідування гострого професійного захворювання (отруєння) із смертельним наслідком, що сталося 7серпня 2020 року о 20 годині 40 хвилин у Лікарні з ОСОБА_3 , та скласти акт за формою Н-1/П і зобов`язати Центр контролю та профілактики хвороб провести повторне розслідування причин виникнення професійного захворювання, що сталося 7 серпня 2020 року о 20 годині 40 хвилин у Лікарні з ОСОБА_3 .

Процесуальні дії суду першої інстанції

Суд ухвалою від 13 лютого 2023 року в порядку правонаступництва залучив до участі у справі як відповідача Центрально-західнеміжрегіональне управлінняДержавної службиз питаньпраці (далі Міжрегіональне управління Держпраці) замість Управління Держпраці.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Теофіпольськогорайонного судуХмельницької областівід 4квітня 2023року позов задоволено частково.

Визнано протиправними та скасовано акт спеціального розслідування гострого професійного захворювання (отруєння) із смертельним наслідком, що сталося 7серпня 2020 року о 20 годині 40 хвилин у Лікарні, складений за формою Н-1/НП, та акт епідеміологічного розслідування випадку захворювання на COVID-19 у Лікарні у ОСОБА_3 , проведеного з 3 по 14 серпня 2020 року Державною установою «Хмельницький обласний лабораторний центр Міністерства охорони здоров`я України».

Зобов`язано Міжрегіональне управлінняДержпраці провести повторне розслідування гострого професійного захворювання (отруєння) із смертельним наслідком, що сталося 7 серпня 2020 року о 20 годині 40 хвилин у Лікарні з ОСОБА_3 .

Зобов`язано Центр контролюта профілактикихвороб провести повторне розслідування причин виникнення професійного захворювання, що сталося 7 серпня 2020 року о 20 годині 40 хвилин з ОСОБА_3 у Лікарні.

В решті позову відмовлено.

Суд керувався тим, що у межах інкубаційного періоду лікар ОСОБА_3 контактував з хворими ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , які були госпіталізовані до Лікарні з ознаками захворювання на COVID-19. Однак комісією під час розслідування нещасного випадку не проведені лабораторні дослідження біологічного матеріалу вказаних осіб, не отримані пояснення лікарів, не витребувані необхідні документи, не перевірені факти захворювання близьких родичів ОСОБА_4 і ОСОБА_5 на COVID-19 у той період. Розслідування нещасного випадку з ОСОБА_3 проведено з порушенням вимог Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 квітня 2019 року №337, у зв`язку з чим необхідно визнати протиправними та скасувати оскаржувані акти. Водночас суду не надано належних і допустимих доказів про те, що джерелом зараження ОСОБА_3 були саме пацієнти ОСОБА_4 і ОСОБА_5 , а тому підстави для визнання нещасного випадку таким, що пов`язаний з виробництвом, на день розгляду справи відсутні.

Короткий зміст вимог і доводів апеляційної скарги

В апеляційнійскарзі Міжрегіональнеуправління Держпраці просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в позові посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що лікар-хірург ОСОБА_3 не був задіяний у ліквідації епідемії та здійсненні заходів із запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19 та у лікуванні пацієнтів із випадками такої хвороби. Його інфікування COVID-19 не підпадає під визначення гострого професійного захворювання в розумінні Переліку професійних захворювань, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 листопада 2020 року №1662 (із змінами). Матеріали спеціального розслідування не містять достатніх даних про те, що під час виконання службових обов`язків ОСОБА_3 контактував із хворими на COVID-19. Також джерело інфікування ОСОБА_3 не було встановлено й у ході епідеміологічного розслідування випадку захворювання на COVID-19 у Лікарні. Отже комісія із спеціального розслідування не мала підстав для висновку про те, що нещасний випадок із ОСОБА_3 стався внаслідок гострого професійного захворювання, пов`язаного з виробництвом. За відсутності належних доказів щодо джерела інфікування ОСОБА_3 повторне розслідування нещасного випадку та епідеміологічне розслідування випадку захворювання на COVID-19 є неможливими.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Центр контролю та профілактики хвороб і ОСОБА_1 не подали відзив на апеляційну скаргу.

2.Мотивувальна частина

Позиція суду апеляційної інстанції

Частинами 1, 2, 5 статті 263 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення суду не відповідає.

Заслухавши учасників судового процесу та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково.

Суд першої інстанції не застосував приписи пункту 3 частини першої статті255 ЦПК України.

У зв`язку з порушенням норм процесуального права оскаржуване рішення суду підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі.

Встановлені судами першої та апеляційної інстанції обставини

ОСОБА_3 працював лікарем-хірургом ОСОБА_6 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер у Комунальному підприємстві «Хмельницька інфекційна лікарня» Хмельницької міської ради внаслідок двобічної полісегментарної пневмонії, гострої коронавірусної хвороби COVID-19.

Наказом Управління Держпраці від 11 серпня 2020 року №68-НВ призначено комісію з спеціального розслідування гострого професійного захворювання зі смертельним наслідком, який стався з ОСОБА_3 .

За результатами спеціального розслідування 8 вересня 2020 року комісія склала акт форми Н-1/НП, затверджений 8 вересня 2020 року Управлінням Держпраці, згідно якого гостре професійне захворювання зі смертельним наслідком з лікарем-хірургом Лікарні ОСОБА_3 не підпадає під дію пункту 52 Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 квітня 2019 року №337, і визнається таким, що не пов`язане з виробництвом.

При цьому комісія з спеціального розслідування не встановила місце інфікування ОСОБА_3 .

Згідно акта епідеміологічного розслідування випадку захворювання на COVID-19 у медичного працівника Лікарні ОСОБА_3 , проведеного з 3 по 14 серпня 2020 року Державною установою «Хмельницький обласний лабораторний центр Міністерства охорони здоров`я України», ОСОБА_3 у межах інкубаційного періоду за межі Білогірського району не виїжджав, в контакті з хворими на COVID-19 та іншими гострими респіраторними захворюваннями за місцем роботи та в побуті не перебував, джерело збудника інфекції для ОСОБА_3 встановити не вдалося.

Рішенням Білогірського районного суду Хмельницької області від 18 травня 2021 року у справі №669/84/21, залишеним без змін постановою Хмельницького апеляційного суду від 11 жовтня 2021 року, в позові ОСОБА_1 до Управління Держпраці, Центру контролю та профілактики хвороб про скасування рішення комісії, викладеного в акті спеціального розслідування гострого професійного захворювання, скасування акта епідеміологічного розслідування нещасного випадку, визнання нещасного випадку таким, що пов`язаний з виробництвом, зобов`язання провести повторне розслідування та скласти відповідний акт відмовлено.

Відмовляючи в позові ОСОБА_1 суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що факт смерті ОСОБА_3 як медичного працівника з причин, пов`язаних із його інфікуванням COVID-19 під час виконання професійних обов`язків у Лікарні, не доведено.

Мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції

Частиною першою статті 18 ЦПК України встановлено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.

Чинне законодавство закріплює принцип обов`язковості судового рішення, що набрало законної сили. Обов`язковість судового рішення поширюється як на осіб, які брали участь у справі, так і на будь-яких інших осіб та організацій.

Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду, що набрало законної сили, ухваленого між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення.

Європейський суд з прав людини у справі «Брумареску проти Румунії» («Brumarescu v. Romania», заява №28342/95, рішення від 28 листопада 1999року, пункт 61) зауважив, що право на справедливий розгляд в суді, гарантоване пунктом1 статті 6 Конвенції (тут і надалі Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року), має тлумачитися у світлі Преамбули до Конвенції, яка проголошує, між іншим, верховенство права як частину спільної спадщини Договірних Сторін. Одним з основних аспектів верховенства права є принцип правової певності, який вимагає, крім іншого, щоб у випадках, коли суди винесли остаточне рішення з якогось питання, їхнє рішення не підлягало сумніву.

Закриття провадження у справі це форма закінчення розгляду цивільної справи без винесення судового рішення у зв`язку з виявленням після відкриття провадження обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

Однією з підстав закриття провадження цивільної справи є вирішення спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав шляхом ухвалення рішення, яке набрало законної сили, або постановлення ухвали про закриття провадження у справі (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі №320/9224/17).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року (справа №761/7978/15-ц) зазначено, що необхідність застосування пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України зумовлена, по-перше, неприпустимістю розгляду судами тотожних спорів, в яких одночасно тотожні сторони, предмет і підстави позову, та, по-друге, властивістю судового рішення, що набрало законної сили. За змістом наведеної норми позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно співпадають сторони, підстава та предмет спору. Нетотожність хоча б одного з елементів не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.

За правовим визначенням: сторонами у цивільному процесі є позивач і відповідач, якими можуть бути фізичні та юридичні особи, а також держава; предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить ухвалити судове рішення; підставою позову є обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересом (докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, не є підставою позову).

Визначаючи підставу позову як елемент його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 квітня 2022 року у справі №757/39474/19-ц).

У справі№669/84/21,судові рішенняв якійнабрали законноїсили,сторонами були:позивач ОСОБА_1 ,відповідачі Управління Держпраці та Центр контролю та профілактики хвороб, а предметом позову вимога позивача про скасування актів спеціального та епідеміологічного розслідування нещасного випадку з ОСОБА_3 і визнання цього нещасного випадку таким, що пов`язаний із виробництвом. При цьому ОСОБА_1 обґрунтувала свої вимоги тим, що ОСОБА_3 захворів на гостру респіраторну хворобу COVID-19, спричинену коронавірусом SARS-CoV-2, під час виконання службових обов`язків лікаря-хірурга Лікарні та на робочому місці.

У справі№669/417/22,яка переглядаєтьсясудом апеляційноїінстанції,сторонами є:позивач ОСОБА_1 ,відповідачі Міжрегіональне управління Держпраці (правонаступник Управління Держпраці) та Центр контролю та профілактики хвороб, а предметом позову вимога позивача про скасування тих же актів спеціального та епідеміологічного розслідування нещасного випадку з ОСОБА_3 і визнання цього нещасного випадку таким, що пов`язаний із виробництвом. При цьому ОСОБА_1 також обґрунтувала свої вимоги тим, що ОСОБА_3 захворів на гостру респіраторну хворобу COVID-19, спричинену коронавірусом SARS-CoV-2, під час виконання службових обов`язків лікаря-хірурга Лікарні та на робочому місці.

Водночас у названих справах ОСОБА_1 вказувала на різні докази, якими обґрунтовувалися позовні вимоги. Якщо у справі №669/84/21 ОСОБА_1 обґрунтовувала позов контактуванням лікаря ОСОБА_3 з хворими ОСОБА_7 і ОСОБА_8 , то у справі №669/417/22 контактуванням лікаря ОСОБА_3 з хворими ОСОБА_4 і ОСОБА_5 .

Тобто сторони, предмет і підстави позовів у справах №669/84/21 та №669/417/22 є тотожними.

Підставою звернення ОСОБА_1 до суду з позовом у справі №669/417/22 є встановлення нових доказів і нових обставин щодо пов`язаності нещасного випадку з ОСОБА_3 із виробництвом.

У зв`язку з наведеним апеляційний суд дійшов висновку, що провадження у справі №669/417/22 за позовом ОСОБА_1 до Міжрегіонального управління Держпраці, Центру контролю та профілактики хвороб про скасування актів та визнання професійного захворювання таким, що пов`язане з виробництвом підлягає закриттю.

Суд першої інстанції помилково залишив указані обставини поза увагою та розглянув цю справу по суті заявлених вимог.

3.Висновки суду апеляційної інстанції

Оскільки набрало законної сили рішення суду, яке ухвалено з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, то рішення суду першої інстанції слід скасувати, а провадження у справі закрити відповідно до пункту 3 частини першої статті 255, частини першої статті 377 ЦПК України.

Згідно з частиною четвертою статті 367 ЦПК України апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, оскільки під час розгляду справи встановлено істотне порушення норм процесуального права.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 377, 381, 382, 384, 389, 390 ЦПК України,

постановив:

Апеляційну скаргу Центрально-західногоміжрегіонального управлінняДержавної службиз питаньпраці задовольнити частково.

Рішення Теофіпольського районного суду Хмельницької області від 4 квітня 2023 року скасувати, а провадження у справі закрити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 26 липня 2023 року.

Судді: О.І. Ярмолюк

Л.М. Грох

Т.О. Янчук

Головуючий у першій інстанції Бурлак Г.І.

Доповідач Ярмолюк О.І. Категорія 53