Постанова

від 17.04.2024 по справі 669/417/22

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2024 року

м. Київ

справа № 669/417/22

провадження № 61-12939св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,

Шиповича В. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Центрально-західне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці, Державна установа «Хмельницький обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров`я України»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Хмельницького апеляційного суду від 25 липня 2023 року у складі колегії суддів: Ярмолюка О. І., Грох Л. М.,

Янчук Т. О.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

1. У травні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Управління Державної служби України з питань праці у Хмельницькій області (далі - Управління Держпраці), правонаступником якого є Центрально-західне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці

(далі - Міжрегіональне управління Держпраці), Державної установи «Хмельницький обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров`я України» (далі - ДУ «Хмельницький обласний центр контролю та профілактики хвороб МОЗ України») про скасування актів та визнання професійного захворювання пов`язаним з виробництвом.

2. Позов ОСОБА_1 обґрунтований тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року внаслідок гострої коронавірусної інфекції COVID-19 помер її чоловік ОСОБА_2 , який працював лікарем-хірургом КНП «Білогірська центральна районна лікарня» (далі - Білогірська ЦРЛ).

3. За результатами спеціального розслідування 08 вересня 2020 року було складено Акт форми Н-1/НП, згідно з яким гостре професійне захворювання

зі смертельним наслідком з ОСОБА_2 не можна визнати таким, що пов`язане з виробництвом, оскільки не встановлено джерело його інфікування на COVID-19.

4. Однією з підстав складення акта спеціального розслідування став акт епідеміологічного розслідування випадку захворювання на COVID-19

у медичного працівника лікарні ОСОБА_2 , проведеного

із 03 до 14 серпня 2020 року Державною установою «Хмельницький обласний лабораторний центр Міністерства охорони здоров`я України», правонаступником якого є ДУ «Хмельницький обласний центр контролю та профілактики хвороб МОЗ України».

5. Позивачка вважає висновки цих актів неповними і необґрунтованими

з огляду на те, що у межах інкубаційного періоду ОСОБА_2 контактував з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які були госпіталізовані до Білогірської ЦРЛ з ознаками захворювання на COVID-19, а отже

ОСОБА_2 захворів на гостру респіраторну хворобу COVID-19, спричинену коронавірусом SARS-CoV-2, під час виконання службових обов`язків і його професійне захворювання пов`язане з виробництвом.

6. Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просиласуд визнати протиправними та скасувати акт спеціального розслідування гострого професійного захворювання (отруєння) зі смертельним наслідком, що сталося ІНФОРМАЦІЯ_1 о 20 год. 40 хв. у Білогірській ЦРЛ, складений за формою Н-1/НП, і акт епідеміологічного розслідування випадку захворювання на COVID-19 у медичного працівника лікарні ОСОБА_2 , проведеного

з 03 до 14 серпня 2020 року ДУ «Хмельницький обласний центр контролю та профілактики хвороб МОЗ України»; визнати факт, що випадок гострого професійного захворювання (отруєння) зі смертельним наслідком, який стався ІНФОРМАЦІЯ_1 року о 20 год. 40 хв. із ОСОБА_2 у Білогірській ЦРЛ, є таким, що пов`язаний з виробництвом; зобов`язати Управління Держпраці провести повторне розслідування гострого професійного захворювання (отруєння) із смертельним наслідком, що сталося ІНФОРМАЦІЯ_1 о 20 год. 40 хв. у лікарні з ОСОБА_2 , та скласти акт за формою Н-1/П і зобов`язати ДУ «Хмельницький обласний центр контролю та профілактики хвороб МОЗ України» провести повторне розслідування причин виникнення професійного захворювання, що сталося ІНФОРМАЦІЯ_1 року

о 20 год. 40 хв. у лікарні з ОСОБА_2 .

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

7. Рішенням Теофіпольського районного суду Хмельницької області

від 04 квітня 2023 року у складі судді Бурлак Г. І.позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано акт спеціального розслідування гострого професійного захворювання (отруєння) із смертельним наслідком, що стався ІНФОРМАЦІЯ_1 року о 20 год. 40 хв. у лікарні, складеного за формою Н-1/НП, та акт епідеміологічного розслідування випадку захворювання на COVID-19 у лікарні у ОСОБА_2 , проведеного

з 03 серпня до 14 серпня 2020 року ДУ «Хмельницький обласний центр контролю та профілактики хвороб МОЗ України». Зобов`язано Міжрегіональне управління Держпраці провести повторне розслідування гострого професійного захворювання (отруєння) із смертельним наслідком, що сталося ІНФОРМАЦІЯ_1 о 20 год. 40 хв. у лікарні з ОСОБА_2 . Зобов`язано ДУ «Хмельницький обласний центр контролю та профілактики хвороб МОЗ України» провести повторне розслідування причин виникнення професійного захворювання, що сталося ІНФОРМАЦІЯ_1 року о 20 год. 40 хв. у лікарні з ОСОБА_2 . У іншій частині позову відмовлено.

8. Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції, виходив з того, що у межах інкубаційного періоду лікар ОСОБА_2 контактував з хворими ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які були госпіталізовані до Білогірської ЦРЛ з ознаками захворювання на COVID-19. Однак комісією під час розслідування нещасного випадку не проведені лабораторні дослідження біологічного матеріалу вказаних осіб, не отримані пояснення лікарів, не витребувані необхідні документи, не перевірені факти захворювання близьких родичів ОСОБА_3 і ОСОБА_4 на COVID-19 у той період. Розслідування нещасного випадку з ОСОБА_2 проведено з порушенням вимог Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 квітня 2019 року № 337 (далі - Порядок), у зв`язку

з чим оскаржувані акти підлягають скасуванню. Водночас суду не надано належних і допустимих доказів про те, що джерелом зараження

ОСОБА_2 були саме пацієнти ОСОБА_3 і ОСОБА_4 , тому підстави для визнання нещасного випадку таким, що пов`язаний

з виробництвом, на день розгляду справи відсутні.

Короткий зміст оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції

9. Постановою Хмельницького апеляційного суду від 25 липня 2023 рокуапеляційну скаргу Міжрегіонального управління Держпрацізадоволено частково. Рішення Теофіпольського районного суду Хмельницької області

від 04 квітня 2023 року скасовано, а провадження у справі закрито.

10. Закриваючи провадження у справі, апеляційний суд виходив з того, що сторони, предмет і підстави позовів у справах № 669/84/21 та № 669/417/22 за позовами ОСОБА_1 є тотожними. Підставою звернення

ОСОБА_1 до суду з позовом у розглядуваній справі фактично

є встановлення нових доказів і нових обставин щодо нещасного випадку

з ОСОБА_2 .

Короткий зміст вимог касаційної скарги

11. У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить оскаржуване судове рішення скасувати, залишивши в силі рішення суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

12. 25 серпня 2023 року ОСОБА_1 подала касаційну скаргу на постанову Хмельницького апеляційного суду від 25 липня 2023 року.

13. Ухвалою Верховного Суду від 15 вересня2023 рокувідкрито касаційне провадження, витребувано із суду першої інстанції матеріали справи, які

у вересні 2023 року надійшли до Верховного Суду.

14. Ухвалою Верховного Суду від 11 квітня 2024 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

15. Підставою касаційного оскарження судового рішення заявниця вказує те, що апеляційний суд не врахував висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 22 лютого 2023 року у справі № 384/320/20,

від 25 березня 2020 року у справі № 305/235/17, від 22 травня 2019 року

у справі № 640/7778/18 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

16. Крім того, вказує на порушення апеляційним судом норм процесуального права та наявність передбачених пунктом 1 частини третьої статті 411 ЦПК України підстав для скасування оскаржуваного судового рішення (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

17. Стверджує, що апеляційний суд дійшов помилкового висновку про тотожність позовів у справах № 669/84/21 та № 669/417/22, оскільки підставою позову у справі № 669/84/21 є зараження ОСОБА_2 під час контактування з хворими на COVID-19 пацієнтами ОСОБА_5 та

ОСОБА_6 . Натомість у розглядуваній справі підставою позову є інфікування ОСОБА_2 під час контактування з іншими пацієнтами, а саме ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які, можливо, були хворі на COVID-19.

18. Вважає, що підстави позовів у вказаних справах різні, тому апеляційний суд не міг закрити провадження у справі.

Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надійшов

Фактичні обставини справи встановлені судами

19. ОСОБА_2 працював лікарем-хірургом Білогірської ЦРЛ.

20. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер у КП «Хмельницька інфекційна лікарня» Хмельницької міської ради внаслідок двобічної полісегментарної пневмонії, гострої коронавірусної хвороби COVID-19.

21. Наказом Управління Держпраці від 11 серпня 2020 року № 68-НВ призначено комісію з спеціального розслідування гострого професійного захворювання зі смертельним наслідком, який стався з ОСОБА_2 .

22. За результатами спеціального розслідування 08 вересня 2020 року комісія склала Акт форми Н-1/НП, затверджений 08 вересня 2020 року Управлінням Держпраці, згідно з яким гостре професійне захворювання

зі смертельним наслідком з лікарем-хірургом Білогірської ЦРЛ

ОСОБА_2 не підпадає під дію пункту 52 Порядку і визнається таким, що не пов`язане з виробництвом.

23. Згідно з актом епідеміологічного розслідування випадку захворювання на COVID-19 у медичного працівника лікарні ОСОБА_2 , проведеного

з 03 до 14 серпня 2020 року Державною установою «Хмельницький обласний лабораторний центр Міністерства охорони здоров`я України»,

ОСОБА_2 у межах інкубаційного періоду за межі Білогірського району не виїжджав, в контакті з хворими на COVID-19 та іншими гострими респіраторними захворюваннями за місцем роботи та в побуті не перебував, джерело збудника інфекції для ОСОБА_2 встановити не вдалося.

24. Рішенням Білогірського районного суду Хмельницької області

від 18 травня 2021 року у справі № 669/84/21, залишеним без змін постановою Хмельницького апеляційного суду від 11 жовтня 2021 року,

в позові ОСОБА_1 до Управління Держпраці, ДУ «Хмельницький обласний центр контролю та профілактики хвороб МОЗ України» про скасування рішення комісії і акта, визнання професійного захворювання таким, що пов`язане з виробництвом та зобов`язання вчинити певні дії відмовлено.

25. Ухвалою Верховного Суду від 13 січня 2022 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Білогірського районного суду Хмельницької області від 18 травня 2021 року та постановою Хмельницького апеляційного суду від 11 жовтня 2021 року у справі № 669/84/21 повернуто заявниці.

26. Відмовляючи в позові ОСОБА_1 у справі № 669/84/21 суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив зокрема

із того, що факт смерті ОСОБА_2 як медичного працівника з причин, пов`язаних із його інфікуванням COVID-19 під час виконання професійних обов`язків у лікарні, не доведено.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

27. За змістом частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження постанови апеляційної суду про закриття провадження у справі, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

28. Згідно із частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи

у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

29. Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

30. Згідно з пунктом 3 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.

31. Для застосування вказаної підстави закриття провадження у справі необхідна одночасна наявність трьох складових: тотожних сторін спору, тотожного предмета позову, тотожної підстави позову, тобто коли позови повністю співпадають за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду.

32. Зазначена підстава для закриття провадження у справі спрямована на усунення випадків повторного вирішення судом тотожного спору, який вже розглянуто і остаточно вирішено по суті, оскільки після набрання рішенням суду законної сили сторони та треті особи із самостійними вимогами, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ту саму позовну вимогу

з тих самих підстав.

33. Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду, що набрало законної сили, постановленого між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення. Закриття провадження у справі у цьому разі можливе лише за умови, що позов, з приводу якого ухвалено рішення, яке набрало законної сили, є тотожним з позовом, який розглядається.

34. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року

у справі № 761/7978/15-ц зазначено, що необхідність застосування пункту 2 частини першої статті 205 ЦПК України (2004 року) зумовлена, по-перше, неприпустимістю розгляду судами тотожних спорів, в яких одночасно тотожні сторони, предмет і підстави позову, та, по-друге, властивістю судового рішення, що набрало законної сили (стаття 223 ЦПК України).

За змістом наведеної норми позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно співпадають сторони, підстава та предмет спору. Нетотожність хоча б одного з елементів не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору. У розумінні цивільного процесуального закону предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення. У матеріальному розумінні предмет позову - це річ, щодо якої виник спір.

35. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року

у справі № 917/1739/17 вказано, що предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

36. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Тобто зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасно зміна і предмета, і підстав позову не допускається. Разом з тим не вважаються зміною підстави позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права (постанова Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року

у справі № 924/1473/15.

37. Аналогічні висновки містяться в постановах Верховного Суду

від 28 липня 2021 року у справі № 640/9380/19, від 15 листопада 2021 року

у справі № 428/9280/20, від 21 грудня 2021 року у справі № 295/983/21,

від 31 січня 2022 року у справі № 569/9506/21, від 07 вересня 2023 року

у справі № 750/9187/22.

38. Визначаючи підстави позову як елементу його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права.

39. У рішеннях Європейського суду з прав людини від 25 липня 2002 року

у справі за заявою № 48553/99 «Совтрансавто-Холдинг» проти України»,

від 28 жовтня 1999 року у справі за заявою № 28342/95

«Brumarescu v. Romania» (Брумареску проти Румунії) констатовано існування усталеної практики щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що

у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

40. Апеляційний суд, порівнявши справи № 669/84/21 та№ 669/417/22, встановив, що в обох справах сторонами є ОСОБА_1 (позивачка), Управління Держпраці (правонаступником якого є Міжрегіональне управління Держпраці) та ДУ «Хмельницький обласний центр контролю та профілактики хвороб МОЗ України» (відповідачі); в обох позовах ОСОБА_1 не погоджувалася з актами спеціального та епідеміологічного розслідування випадку захворювання та смерті її чоловіка, які просила скасувати та визнати випадок захворювання таким, що пов`язаний із виробництвом, оскільки вважала, що ОСОБА_2 був інфікований під час виконання своїх посадових обов`язків лікаря.

41. Таким чином, сторони, предмет та підстави позовів в обох справах

є тотожними.

42. У справі № 669/84/21 суди надали правову оцінку вказаним актам спеціального та епідеміологічного розслідування нещасного випадку

з ОСОБА_2 і дійшли висновку, що факт смерті ОСОБА_2 як медичного працівника з причин, пов`язаних із його інфікуванням COVID-19 під час виконання професійних обов`язків у лікарні, не доведено.

43. Рішення Білогірського районного суду Хмельницької області

від 18 травня 2021 року у справі № 669/84/21 набрало законної сили.

44. Обґрунтовуючи позовні вимоги у справі № 669/84/21 ОСОБА_1 дійсно посилалась на зараження ОСОБА_2 під час контактування

із хворими на COVID-19 пацієнтами ОСОБА_6 та ОСОБА_5 ,

а у розглядуваній справі вже вказувала на те, що ОСОБА_2 був інфікований під час контактування з іншими пацієнтами, а саме

ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які, можливо, були хворими на COVID-19.

45. Проте вказані доводи позивачки, які апеляційний суд правильно розцінив, як посилання на нові докази, не можна вважати різними підставами позову.

46. Інший підхід, в контексті розглядуваної справи, означав би можливість подання ОСОБА_1 необмеженої кількості позовів з одного й того самого питання (визнання нещасного випадку пов`язаним із виробництвом),

із послідовним зазначенням в них лише різних пацієнтів лікарні де працював її чоловік, та які, на її думку, могли бути джерелом інфікування

ОСОБА_2 .

47. Вочевидь звернувшись до суду із позовом у справі № 669/84/21

з вимогами, зокрема, про визнання випадку захворювання ОСОБА_2 таким, що пов`язаний з виробництвом, позивачка мала саме в тій справі доводити свої вимоги і у разі незгоди із прийнятим судом рішенням оскаржувати його у визначеному законом порядку, а не подавати новий позов.

48. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що апеляційний суд, встановивши, що ОСОБА_1 подано на вирішення суду спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, з приводу якого набрало законної сили рішення суду в справі № 669/84/21, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для закриття провадження

у справі на підставі пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України.

49. Подібні висновки щодо неможливості повторного вирішення спору, який вирішений в іншій справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, та в результаті чого ухвалене рішення, яке набрало законної сили, Верховний Суд виклав у постанові від 17 травня

2022 року у справі № 488/2444/21, звернувши увагу на необхідність дотримання принципів правової визначеності та поваги до остаточного рішення суду.

50. З цих підстав підлягають відхиленню доводи касаційної скарги, що апеляційний суд не дослідив усі обставини у справі та не порівняв підстави позову, що призвело до помилкового закриття провадження у справі.

51. За встановлених обставин, висновки суду апеляційної інстанції не суперечать узагальненим висновкам, що викладені у постановах Верховного Суду від 22 лютого 2023 року у справі № 384/320/20, від 25 березня 2020 року

у справі № 305/235/17, від 22 травня 2019 року у справі № 640/7778/18, на які посилалася заявниця в касаційній скарзі.

52. Оскаржене судове рішення є достатньо вмотивованим та містить відповіді на ключові питання щодо наявності підстав для закриття провадження у справі. Доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують, на законність оскаржуваного судового рішення не впливають.

53. Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено

з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

54. Зважаючи на викладене, Верховний Суд, переглянувши постанову апеляційного суду в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, дійшов висновку про відсутність підстав для її скасування.

55. Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті 411 ЦПК України судове рішення підлягає обов`язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 410, 415, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Постанову Хмельницького апеляційного суду від 25 липня 2023 рокузалишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною

і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді: Є. В. Синельников О. В. Білоконь О. М. Осіян Н. Ю. Сакара В. В. Шипович