Ухвала

від 28.07.2023 по справі 904/4060/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

УХВАЛА

про відмову у забезпеченні позову

28.07.2023м. ДніпроСправа № 904/4060/23

Господарський суд Дніпропетровської області

у складі судді Дупляка С.А.,

розглянувши заяву позивача про забезпечення позову

у справі №904/4060/23

за позовом Фізичної особи-підприємця Цокур Людмили Володимирівни ( АДРЕСА_1 ; код РНОКПП НОМЕР_1 )

до 1. Новомосковської міської ради (51200, Дніпропетровська область, місто Новомосковськ, ВУЛИЦЯ ГЕТЬМАНСЬКА, будинок 14; ідентифікаційний код 34359199)

2. Виконавчого комітету Новомосковської міської ради (51200, Дніпропетровська область, місто Новомосковськ, ВУЛИЦЯ ГЕТЬМАНСЬКА, будинок 14; ідентифікаційний код 04052206)

про визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди земельної ділянки

Суддя Дупляк С.А.

в с т а н о в и в:

Фізична особа-підприємця Цокур Людмила Володимирівна (далі - позивач) звернувся до господарського суду з позовною заявою від 21.07.2023 за вих. №б/н до Новомосковської міської ради (далі - відповідач-1) та до Виконавчого комітету Новомосковської міської ради (далі - відповідач-2), у якій просить:

визнати укладеною між Новомосковською міською радою (код ЄДРПОУ 34359199) та ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) Додаткову угоду про поновлення Договору оренди земельної ділянки №04:07:126:00114 від 10 жовтня 2010 року, зареєстрованого 30 жовтня 2007 року в Новомосковському міському відділі Дніпропетровської регіональної філії Центру ДЗК за №04:07:126:00114, на строк 5 (п`ять) років і на тих самих умовах, які передбачені договором, у редакції, викладеній в прохальній частині позову.

Судові витрати позивач просить покласти на відповідача.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №904/4060/23 визначено суддю ДУПЛЯКА Степана Анатолійовича, що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.07.2023.

Разом із позовною заявою судом отримано заяву позивача про забезпечення позову, у якій позивач просить вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони Новомосковській міській раді (код ЄДРПОУ 34359199) вчиняти будь-які розпорядчі дії щодо земельної ділянки загальною площею 0,0020 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер, 1211900000:03:007:0049, а також заборонити будь-яким суб`єктам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, визначеним Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо земельної ділянки загальною площею 0,0020 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер 1211900000:03:007:0049, яка була надана ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) в користування на підставі Договору оренди земельної ділянки № 04:07:126:00114 від 10 жовтня 2010 року, зареєстрованого 30 жовтня 2007 року в Новомосковському міському відділі Дніпропетровської регіональної філії Центру ДЗК за №04:07:126:00114, для комерційного використання, на підставі рішення XI сесії V скликання Новомосковської міської ради № 318 від 07 червня 2007 року, до набрання законної сили рішенням у справі.

Відповідно до ст. 233 ГПК України ухвала постановлена у нарадчій кімнаті за результатами оцінки фактичних обставин справи.

Стислий виклад позиції заявника (позивача)

Позивач наголошує, що він, звертаючись до суду із позовом, має на меті в судовому порядку визнати укладеною між ним та Новомосковською міською радою Додаткову угоду про поновлення Договору оренди № 04:07:126:00114 від 10 жовтня 2010 року щодо земельної ділянки загальною площею 0,0020 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер 1211900000:03:007:0049, зареєстрованого 30 жовтня 2007 року в Новомосковському міському відділі Дніпропетровської регіональної філії Центру ДЗК за №04:07:126:00114, на строк 5 (п`ять) років і на тих самих умовах, які передбачені договором, у редакції, зазначеній в позові.

Враховуючи, що Новомосковська міська рада як розпорядник земельної ділянки не обмежена у своєму праві розпорядження земельною ділянкою та може вчинити будь-які дії з приводу передання права користування зазначеним нерухомим майном на користь третіх осіб, позиивач вважає, що наведені обставини можуть утруднити чи взагалі унеможливити виконання рішення суду.

На думку позивача, застосування такого заходу забезпечення позову як заборона вчиняти будь-які дії (у тому числі реєстраційні дії) з приводу нерухомого майна є належним та пропорційним способом захисту його прав та законних інтересів як користувача цією земельною ділянкою.

ПОЗИЦІЯ СУДУ

Забезпечення позову є засобом, що призначений гарантувати виконання майбутнього рішення господарського суду. З метою гарантування виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог у процесуальних законах України передбачено інститут забезпечення позову. Інститут забезпечення позову передбачає можливість захисту особою порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (Рішення Конституційного Суду України від 31.05.2011 №4-рп/2011).

Відповідно до приписів ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Відповідно до ч. 2 ст. 136 ГПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Положеннями ст. 137 ГПК України визначено перелік заходів забезпечення позову, а також регламентовано, що суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову.

Згідно з ч. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Частиною ч. 4 ст. 137 ГПК України визначено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Згідно з ч. 4 ст. 139 ГПК України у заяві можуть бути зазначені кілька заходів забезпечення позову, що мають бути вжиті судом, із обґрунтуванням доцільності вжиття кожного з цих заходів. Отже, з положень ч. 4 ст. 139 ГПК України слідує, що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 74 ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Частиною 1 статті 140 ГПК України встановлено, що заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Отже питання задоволення заяви сторони у справі про застосування заходів до забезпечення позову вирішується судом в кожному конкретному випадку, виходячи з характеру обставин справи, що дозволяють зробити висновок щодо утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду у випадку невжиття заходів забезпечення позову.

Господарський суд встановив, що позивач у поданій заяві посилається виключно на те, що Новомосковська міська рада як розпорядник земельної ділянки не обмежена у своєму праві розпорядження земельною ділянкою та може вчинити будь-які дії з приводу передання права користування зазначеним нерухомим майном на користь третіх осіб.

Однак позивач не вказує, що Новомосковською міською радою вчинялися будь-які дії, спрямовані на передання права користування зазначеним нерухомим майном на користь третіх осіб (як то підготовка чи проведення конкурсних торгів тощо).

Жодних доказів, які б могли підтвердити припущення позивача щодо наміру відповідача-1 передати право користування земельною ділянкою третім особам матеріали справи не містять.

Водночас саме лише посилання у заяві на потенційну загрозу утруднення виконання рішення суду без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Таким чином, звертаючись до суду із даною заявою, заявник не навів (та не надав доказів існування) фактичних обставин, з якими пов`язується необхідність вжиття заходів до забезпечення позову, про застосування яких просить позивач. Зокрема, заявник не надав жодних доказів того, що майно на момент ухвалення та виконання судового рішення, у разі задоволення позовних вимог, може зникнути або зменшитись.

Дослідивши надані суду докази та обставини, викладені у заяві про забезпечення позову, суд вважає їх необґрунтованими, оскільки заявник не надав доказів на підтвердження того факту, що невжиття запобіжних заходів порушить його права та в подальшому утруднить чи зробить неможливим виконання рішення суду, що є підставою для відмови в задоволенні заяви про забезпечення позову.

Суд звертає увагу заявника на те, що у разі виникнення реальної, підтвердженої загрози неможливості чи утруднення виконання судового рішення заявник не позбавлений в будь-який час повторно заявити про необхідність забезпечення позову з поданням суду відповідних доказів.

З огляду на викладене, враховуючи, що заявник не надав суду належних та допустимих доказів існування обставин, які в розумінні ст.ст. 136, 137 ГПК України можуть бути підставами для вжиття заходів забезпечення позову у даній справі, заява позивача задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 136 - 140, 234, 235 ГПК України, господарський суд -

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви позивача про забезпечення позову відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та підлягає оскарженню в порядку та строки, визначені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Суддя С.А. Дупляк