Ухвала

від 27.07.2023 по справі 361/1231/23

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

Іменем України

27 липня 2023 року

місто Київ

справа № 361/1231/23

провадження № 61-10306ск23

Верховний Суд, який діє у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Ступак О. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

вирішуючи питання відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 07 березня 2023 року, постановлену суддею Петришин Н. М., та постанову Київського апеляційного суду від 01 червня 2023 року, ухвалену колегією суддів у складі Гуля В. В.,Матвієнко Ю. О., Мельника Я. С.,

ВСТАНОВИВ:

І. ФАБУЛА СПРАВИ

Франчук Л. М. у лютому 2023 року звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , у якому просила стягнути з відповідачів на її користь солідарно суму основної заборгованості за договором позики від 17 травня 2020 року у розмірі 17 187 242, 00 грн та відсотки за користування коштами - 861 881, 26 грн.

Позивачка ОСОБА_1 у березні 2023 року подала до суду заяву, в якій просила:

1. Вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно ОСОБА_2 , а саме на:

- автомобіль марки AUDI, модель Q 7, 2007 року випуску, об`єм двигуна 4172 cm3, дата державної реєстрації 17 лютого 2009 року;

- автомобіль марки AUDI, модель А 6 AVANT, 2002 року випуску, об`єм двигуна 2496 cm3, дата державної реєстрації 13 листопада 2021 року;

- автомобіль марки MERCEDES-BENZ 313, 2004 року випуску;

- частку в статутному капіталі Споживчого товариства «Надія-М»

(далі - СТ «Надія-М»), розмір якої становить 666, 60 грн;

- земельну ділянку, площею 0, 6772 га, кадастровий номер 3221255500:04:006:0075;

- незавершене будівництво житлового будинку (34 % готовності), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;

- земельну ділянку, площею 1, 00 га, кадастровий номер 3221285602:02:004:0001, за адресою: Київська область, Броварський район, с. Бервиця, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства.

2. Вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно ОСОБА_3 , а саме на:

- автомобіль марки ГАЗ, модель 32213-420, 2006 року випуску, об`єм двигуна 2464 cm3, дата державної реєстрації 07 червня 2007 року;

- автомобіль марки КАМАЗ, модель 4310, 1992 року випуску, об`єм двигуна НОМЕР_1 , дата державної реєстрації 11 жовтня 2011 року;

- автомобіль марки LEXUS, модель LX 470, 2005 року випуску, об`єм двигуна 4664 cm3, дата державної реєстрації 30 жовтня 2009 року;

- автомобіль марки VOLKSWAGEN, модель TRANSPORTER, 2001 року випуску, об`єм двигуна 2461 cm3, дата державної реєстрації 27 червня 2007 року;

- автомобіль марки MAN 19.502, 1995 року випуску;

- частку в статутному капіталі СТ «Надія-М», розмір якої становить 666, 60 грн;

- частку в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Світ-Агро Мокрець», розмір якої складає 50 % статутного капіталу товариства та становить 500, 00 грн;

- земельну ділянку, площею 0, 25 га, кадастровий номер 3221285601:01:007:0054, за адресою: АДРЕСА_2 , цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка);

- квартиру, загальною площею 49, 40 кв. м, житловою площею 25, 70 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 ;

- земельну ділянку, площею 1, 00 га, кадастровий номер 3221285602:02:004:0002, що знаходиться за адресою: Київська область, Броварський район, с. Бервиця, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства;

- нежитлове приміщення, проммаг № 2, загальна площа 361, 60 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 .

Заява про забезпечення позову обґрунтовувалася тим, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 17 травня 2020 року отримали від ОСОБА_4 позику в розмірі 470 000, 00 дол. США на придбання сільськогосподарської техніки, на підтвердження чого є розписка від 17 травня 2020 року, яку відповідачі підписали особисто. Відповідно до зазначеної розписки частину коштів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зобов`язувалися повернути до кінця 2020 року, а іншу частину - до кінця 2021 року; за користування коштами зобов`язувалися сплачувати відсотки з розрахунку 10 000, 00 грн за кожні 15 000, 00 дол. США.

Позивачка зазначила, що станом на момент звернення до суду відповідачі зобов`язання з повернення позики не виконали, грошові кошти не повернули. Враховуючи, що відповідачі добровільно не виконали умови договору позики та всупереч вимогам цивільного законодавства станом на момент подання позову не повернули борг за цим договором, є підстави для стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на її користь суму боргу за договором позики від 17 травня 2020 року в розмірі 17 187 242, 00 грн.

Позивачка ОСОБА_1 є дружиною та єдиним спадкоємцем за законом, яка прийняла спадщину померлого спадкодавця ОСОБА_4 , а тому має право на пред`явлення такого позову та заяви про його забезпечення.

Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою від 07 березня 2023 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 01 червня 2023 року, Броварський міськрайонний суд Київської області частково задовольнив заяву ОСОБА_1 .

Суд наклав арешт на майно ОСОБА_2 , а саме на: автомобіль марки AUDI, модель Q 7, 2007 року випуску, об`єм двигуна 4172 CM3, дата державної реєстрації 17 лютого 2009 року; автомобіль марки AUDI, модель А6 AVANT, 2002 року випуску, об`єм двигуна 2496 CM3, дата державної реєстрації 13 листопада 2021 року; автомобіль марки MERCEDES-BENZ 313, 2004 року випуску; земельну ділянку, площею 0, 6772 га, кадастровий номер 3221255500:04:006:0075; незавершене будівництво житлового будинку, опис об`єкту: незавершене будівництво житлового будинку 34 % готовності, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; земельну ділянку, площею 1, 00 га, кадастровий номер 3221285602:02:004:0001, що знаходиться за адресою: Київська область, Броварський район, с. Бервиця, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства.

Наклав арешт на майно ОСОБА_3 : автомобіль марки ГАЗ,

модель 32213-420, 2006 року випуску, об`єм двигуна 2464 CM3, дата державної реєстрації 07 червня 2007 року; автомобіль марки КАМАЗ, модель 4310, 1992 року випуску, об`єм двигуна НОМЕР_1 , дата державної реєстрації 11 жовтня 2011 року; автомобіль марки LEXUS, модель LX 470, 2005 року випуску, об`єм двигуна 4664 CM3, дата державної реєстрації 30 жовтня 2009 року; автомобіль марки VOLKSWAGEN, модель TRANSPORTER, 2001 року випуску, об`єм двигуна 2461 CM3, дата державної реєстрації 27 червня 2007 року; автомобіль марки MAN 19.502, 1995 року випуску; земельну ділянку, площею 0, 25 га, кадастровий номер 3221285601:01:007:0054, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка); квартиру, загальною площею 49, 40 кв. м, житловою площею 25, 70 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 ; земельну ділянку, площею 1, 00 га, кадастровий номер 3221285602:02:004:0002, що знаходиться за адресою: Київська область, Броварський район, с. Бервиця, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства; нежитлове приміщення, проммаг № 2, загальна площа 361, 60 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 .

Суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін ухвалу суду першої інстанції, врахувавши доводи позивача щодо доцільності вжиття заходів забезпечення позову, з урахуванням обґрунтованості таких вимог, наявності зв`язку між заходами із забезпечення позову і предметом позову, в тому числі, ефективності способу забезпечення позову, які заявник просить застосувати, забезпечення фактичного виконання судового рішення у разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття таких заходів, зокрема у разі відчуження спірного майна, - визнав наявними підстави для задоволення заяви про забезпечення позову.

Суди зробили висновок, що вжиття таких заходів забезпечення позову є співмірним вимогам пред`явленого позову, невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Суди першої та апеляційної інстанцій наголосили, що накладення арешту на майно не позбавляє права власності відповідачів на належне їм майно, а лише є тимчасовим обмеженням у праві розпорядження таким майном.

ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Короткий зміст вимог касаційної скарги

ОСОБА_2 11 липня 2023 року подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 07 березня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 01 червня 2023 року, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга обґрунтовується тим, що суди першої та апеляційної інстанцій не врахували правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18, від 21 серпня 2020 року у справі № 904/2357/20, від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17, від 18 травня 2021 року у справі № 914/1570/20, за змістом яких учасники спору повинні належно аргументувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що невжиття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами; довести об`єктивне існування ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно потрібним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази.

Заявник стверджує, що обраний спосіб забезпечення позову не є співмірним із пред`явленим позовом.

ІІІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний Суд, дослідивши подану касаційну скаргу та додані до неї документи, зробив висновок, що у відкритті касаційного провадження потрібно відмовити з таких підстав.

Право, застосоване судом

Пунктом 3 частини першої статті 389 ЦПК України визначено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвалу суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

За правилом частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Зі змісту оскаржуваних судових рішень Верховний Суд встановив, що касаційна скарга є очевидно необґрунтованою, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо його незаконності та неправильності.

Такий висновок Верховний Суд зробив з огляду на таке.

У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства проголошено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частина третя статті 13 ЦПК України).

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Правилами частини першої статті 44 ЦПК України визначено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до частин першої, другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Під забезпеченням позову слід розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом.

Відповідно до вимог частини третьої статті 150 ЦПК України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, з майновими наслідками заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову.

Інститут забезпечення позову є сукупністю встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання можливе рішення по суті позовних вимог.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може призвести до неможливості виконання судового рішення. Інститут забезпечення позову захищає однаково інтереси як позивача, так і відповідача.

Під час вирішення питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо існування потреби у вжитті відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу (постанова Верховного Суду від 05 вересня 2022 року у справі № 758/10187/21-ц).

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

Підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом в залежності до конкретного випадку.

При вжитті заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.

Судами встановлено, що предметом спору є вимоги про стягнення заборгованості за договором позики, розмір якої становить 17 187 242, 00 грн.

Враховуючи характер спору і зміст позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, зробив обґрунтований висновок, що між сторонами існує спір з приводу стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 заборгованості за договором позики від 17 травня 2020 року.

Зважаючи на предмет позову, а також реальну можливість відповідачів здійснити протягом розгляду справи дії щодо відчуження належного їм на праві власності майна, з метою недопущення ускладнення подальшого виконання рішення суду в разі задоволення позову, існують беззаперечні підстави для вжиття заходів забезпечення позову у виді накладення арешту на належне на праві власності ОСОБА_2 та ОСОБА_3 майно.

Правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18, від 21 серпня 2020 року у справі № 904/2357/20, від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17, від 18 травня 2021 року у справі № 914/1570/20, на які посилається заявник, не суперечать висновкам судів першої та апеляційної інстанцій щодо підстав застосування заходів забезпечення позову у цій справі, застосування загальних засад співмірності вжитих заходів пред`явленому позову та ефективності таких заходів з метою запобігання порушень прав позивача, у разі задоволення позову.

Застосовані судами заходи забезпечення позову є достатніми, потрібними і співмірними заходами забезпечення позову, виходячи із характеру пред`явлених позивачем вимог, правовою природою відносин, що виникли між сторонами.

Вжиті судом першої інстанції заходи забезпечення позову спрямовані на попередження недобросовісної поведінки відповідача під час розгляду та вирішення юридичного спору, недопущення з його боку дій, що можуть ускладнити у майбутньому виконання ймовірного судового рішення.

Встановивши, що суди першої та апеляційної інстанцій у своїх рішення обґрунтували підстави застосування таких заходів забезпечення позову, як арешт майна із забороною відчуження квартири, а також вчинення будь-яких дій щодо неї, Верховний Суд визнає, що суди вжили забезпечення позову із дотриманням норм процесуального закону.

Верховний Суд як суд права не вправі самостійно здійснювати оцінку фактичних обставин, що стали підставою для забезпечення позову.

Загальні висновки

Доступ до суду як елемент права на справедливий судовий розгляд не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить пункту першому статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод

(далі - Конвенція); якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута.

Складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. ЄСПЛ зазначає, що сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства (рішення ЄСПЛ у справі «Дія 97» проти України» від 21 жовтня 2010 року).

Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду (§ 42 рішення ЄСПЛ у справі «Пономарьов проти України» № 3236/03).

З урахуванням наведеного, Верховний Суд визнає підставним висновок, що правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права не викликає розумних сумнівів, а касаційна скарга ОСОБА_2 на ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 07 березня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 01 червня 2023 року є необґрунтованою.

Згідно з частиною четвертою статті 394 ЦПК України, у разі якщо суд дійде висновку, що подана касаційна скарга є необґрунтованою, суд постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження.

Керуючись пунктом 3 частини першої, частиною другою статті 389, частиною четвертою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження у справі за заявою про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики та процентів за користування коштами, за касаційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 07 березня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 01 червня 2023 року, відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття судом та оскарженню не підлягає.

Судді: С. О. Погрібний

І. Ю. Гулейков

О. В. Ступак