Рішення

від 19.11.2024 по справі 361/1231/23

БРОВАРСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

БРОВАРСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа № 361/1231/23

провадження № 2/361/658/24

19.11.2024

РІШЕННЯ

Іменем України

19 листопада 2024 року м. Бровари

Броварський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого суддіПетришин Н.М.,за участю секретаряІванової К.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики та процентів за користування коштами,-

в с т а н о в и в :

Стистий виклад позиції позивача

У лютому 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду із вищевказаним позовом. В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що 17 травня 2020 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 складено розписку, згідно якої останні отримали від ОСОБА_4 позику в розмірі 470000 доларів США на придбання сільгосптехніки. За умовами розписки, частину коштів відповідачі зобов`язуються повернути до кінця 2020 року, решту коштів до кінця 2021 року. За користування коштами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зобов`язуються сплачувати відсотки з розрахунку 10000 гривень кожні 15000 доларів США. Позивач ОСОБА_1 є дружиною та єдиним спадкоємцем за законом, яка прийняла спадщину після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відповідачі добровільно не виконали умови договору позику, всупереч вимогам цивільного законодавства до цього часу не повернули борг. З наведених підстав,

ОСОБА_1 просить стягнути солідарно із ОСОБА_2 та ОСОБА_3 основну суму боргу у розмірі 17187242 грн., що на день підписання позовної заяви згідно курсу НБУ є еквівалентом 470000 доларів США., а також 861881,26 грн. відсотків за користування позикою. Також позивач просила стягнути із відповідачів витрати на правничу допомогу у розмірі 5000 грн. та судовий збір у розмірі 13420 грн.

Заперечення відповідачів

18 травня 2023 року до суду від ОСОБА_2 надійшов відзив на позов ОСОБА_1 , в якому останній просив відмовити в задоволенні позову. В обґрунтування своїх заперечень, ОСОБА_2 посилався на те, що зміст розписки є суперечливим та не підтверджує укладення між сторонами договору позики, оскільки не підтверджує факт отримання останнім у борг певної грошової суми. Вказував на те, що розписка не містить істотної умови договору позики, а саме окремо визначеної суми коштів із загальної в розмірі 470000 доларів США, яку отримав ОСОБА_2 та яку отримав ОСОБА_3 . Крім того, ОСОБА_2 вказував на те, що згідно ст. 524 ЦК України, зобов`язання має бути визначене у грошовій одиниці гривні, а розписка містить лише суму в доларах. Також відповідач звертав увагу суду на те, що в розписці не визначено конкретні строки виконання зобов`язання, та не зазначено дати фактичного отримання коштів, тобто коли саме було передано грошові кошти. У розписці не зазначено, що грошові кошти передаються саме в якості позики, а також неможливо ідентифікувати кредитора. ОСОБА_2 зазначив, що не погоджується із відсотками за користування грошовими коштами. Так, у позові ОСОБА_1 просить стягнути проценти за період з 18.05.2020 по 15.02.2023, однак з розписки не вбачається що вказаний у розписці розмір відсотків є річним, а не за весь час користування коштами. Крім того, наголошував на тому, що згідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України, нарахування процентів припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування, тому нарахування процентів поза межами строку кредитування (кінця 2021 року) суперечить вимогам законодавства та правовим позиціям Верховного Суду. ОСОБА_2 вважає обраний спосіб захисту порушеного права щодо солідарного стягнення із відповідачів усієї суми боргу за договором позики, не передбачений ні законом, ні договором, що є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову. З наведених підстав, відповідач просив відмовити в забезпеченні позову.

02 жовтня 2023 року від представника відповідача ОСОБА_3 адвоката Охріменка О.О. також надійшов відзив на позов, в якому відповідач заперечує проти позову та просить відмовити в його задоволенні. В обґрунтування заперечень посилається на те, що відповідачами у справі грошові кошти в борг не отримувалися, боргова розписка є «безгрошовою» та її положення є суперечливими та не підтверджують факту передання грошових коштів від кредитора боржникам. Відповідач зазначив, що у 2020 році ОСОБА_2 та ОСОБА_3 планували купити сільськогосподарську техніку для здійснення господарської діяльності, необхідна сума коштів становила приблизно 470000 доларів США. З метою запозичення вказаної суми, відповідачі зверталися до знайомих, зокрема, й до ОСОБА_4 , який повідомив, що він особисто не має такої великої суми коштів та може взяти їх у інших осіб. При цьому, ОСОБА_4 повідомив, що для залучення такої значної суми йому потрібні гарантії, що відповідачі її точно візьмуть у борг зі сплатою відсотків за користування, і такою гарантією буде написання ними на його ім`я розписки позичальника про отримання у майбутньому грошових коштів. Однак, жодних грошових коштів ОСОБА_4 залучено від третіх осіб не було і вони не передавалися відповідачам. Розписка лишилася у ОСОБА_4 , оскільки відповідачі вважали її договором про наміри, і що остання не підтверджує факт отримання ними грошових коштів. ОСОБА_3 звертав увагу суду на те, що за змістом розписка не містить формулювання про отримання відповідачами грошових коштів у борг до написання розписки, тобто самого моменту передання грошових коштів, а умови надання та повернення коштів та процентів є суперечливими. Стороною позивача не надано суду доказів, які б відповідали критеріям належності, допустимості, достовірності та достатності, а саме, що позикодавець мав фінансову можливість надати відповідачам у борг 470000 доларів США. У зв`язку з викладеним, ОСОБА_3 також просив відмовити в задоволенні позову у повному обсязі.

Заяви, інші процесуальні дії у справі

Ухвалою судді Броварського міськрайонного суду Київської області від 22 березня 2023 року відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Ухвалою судді від 07 березня 2023 року заяву ОСОБА_1 прозабезпечення позову задоволено частково, накладено арешт на майно ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 23 листопада 2023 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні представник позивача адвокат Бойкініч Р.С. заявлені вимоги підтримав та просив задовольнити у повному обсязі.

У судове засідання відповідач ОСОБА_2 не з`явився, повідомлявся належним чином, причини неявки суду невідомі. Подав відзив на позов, в якому заперечував проти позову та просив в його задоволенні відмовити.

У судове засідання відповідач ОСОБА_5 не з`явився. Подав відзив на позов, в якому заперечував проти позову та просив в його задоволенні відмовити. В18 листопада 2024 року від представника відповідача адвоката Головко О.І. надійшло клопотання про зупинення провадження в справі до набрання законної сили судовим рішення у цивільній справі № 755/19867/24 за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання відсутнім права грошових вимог за розпискою від 17 травня 2020 року.

Ухвалою суду від 19 листопада 2024 року у задоволенні вищевказаного клопотання про зупинення провадження в справі відмовлено.

Обставини справи, що встановлені судом

Згідно наявної в матеріалах справи розписки від 17 травня 2020 року, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , взяли гроші в сумі 470000 американських доларів, на придбання сільгосптехніки, у ОСОБА_4 . Частину коштів зобов`язалися повернути до кінця 2020 року, а решт коштів до кінця 2021 року. За користування коштами зобов`язалися сплачувати відсотки з розрахунку 10 тисяч гривень кожні 15000 доларів.

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 , виданого 08 жовтня 2021 року Дніпровським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

З Довідки про коло спадкоємців, виданої 05 січня 2023 року № 01/01-16 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сєніною О.О., єдиним спадкоємцем після смерті ОСОБА_4 , що помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , є його дружина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , яка на момент смерті чоловіка була зареєстрована та проживала з ним за однією адресою.

Мотиви, з яких виходить суд, та застосування норм права, що регулюють дані правовідносини

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За приписами ч. 1 ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17 (провадження № 61-30435сво18), у статті 629 ЦК України закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду).

У відповідності до ч. 1 ст. 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів.

Згідно з ч. 2 ст. 1046 ЦК України договір позики є укладеним з моменту передання грошей.

За правилами ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Отже, письмова форма договору позики з огляду на його реальний характер є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.

Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

У Постанові Верховного Суду від 08 липня 2019 року у справі № 524/4946/16-ц зроблено наступний правовий висновок щодо розписки як договору позики: договір позики є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов`язки за ним, у тому числі повернення предмета позики або визначеної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.

За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми.

Отже, досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти їх справжню правову природу, незалежно від найменування документа, незважаючи на найменування документа, і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки.

Згідно ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

У разі пред`явлення позову про стягнення боргу позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов`язання. Для цього, з метою правильного застосування статей 1046, 1047 ЦК України суд повинен встановити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умов.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 11 листопада 2015 у справі № 6-1967цс15 та постанові Верховного Суду від 08 липня 2019 року у справі провадження № 61-20376св18.

Статтею 533 ЦК України встановлено, що грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Заборони на виконання грошового зобов`язання у іноземній валюті, у якій воно зазначено у договорі, чинне законодавство не містить. Із аналізу правових норм можна зробити висновок, що гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України. Сторони, якими можуть бути як резиденти, гак і нерезиденти - фізичні особи, які перебувають на території України, у разі укладення цивільно- правових угод, які виконуються на території України, можуть визначити в грошовому зобов`язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті.

У разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов`язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), тобто таку ж суму коштів у іноземній валюті, яка отримана у позику. Тому як укладення, так і виконання договірних зобов`язань в іноземній валюті, зокрема позики, не суперечить чинному законодавству.

Судом встановлено, що 17 травня 2020 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 надали розписку, згідно якої останні отримали від ОСОБА_4 позику в розмірі 470 000 доларів США на придбання сільгосптехніки, частину коштів відповідачі зобов`язалися повернути до кінця 2020 року, решту коштів - до кінця 2021 року, за користування коштами відповідачі зобов`язалися сплачувати відсотки з розрахунку 10 000 гривень кожні 15 000 доларів США.

Таким чином, суд, встановивши справжню правову природу розписки, приходить до висновку, що укладення 17 травня 2020 року між ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 договору позики, відбулося.

З текступозовної заявивидно,що ОСОБА_1 ,як єдинийспадкоємець післясмерті ОСОБА_4 ,просить стягнутисолідарно ізвідповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 суму коштіву розмірі17187242грн., що на день подання позову згідно курсу НБУ є еквівалентом основної суми позики - 470 000 доларів США.

Так, у позивача ОСОБА_1 , як єдиного спадкоємця після смерті позикодавця ОСОБА_4 , наявний оригінал розписки, що підтверджує боргове зобов`язання відповідачів, та яка містити погоджені сторонами умови отримання позичальниками в борг грошових коштів, їх валюту, із зобов`язанням повернення коштів у визначений договором строк, та сплати відсотків за користування позикою.

Доказів на підтвердження повернення ОСОБА_2 , ОСОБА_3 боргу за розпискою, суду не надано і судом не встановлено.

З огляду на викладене, суд вважає аргументи відповідачів щодо суперечливості змісту договору позики та не підтвердження факту передання грошових коштів від кредитора боржникам, неможливості ідентифікації позикодавця, невизначеності іноземної валюти, в якій надавалася позика, необґрунтованими та недоведеними.

Крім того, відповідачами не надано доказів щодо існування іншої правової природи наданої ними ОСОБА_4 розписки від 17.05.2020.

Оцінюючи зібраніу справідокази вїх сукупності,суд вважає,що позовнівимоги простягнення основноїсуми боргу у розмірі 17 187 242 гривень ґрунтуються на вимогах чинного законодавства і підтверджуються належними та допустимими доказами, у зв`язку з чим підлягають задоволенню.

Щодо стягнення відсотків за користування позикою, то суд дійшов наступного висновку.

За змістом розписки від 17 травня 2020 року, за користування коштами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зобов`язалися сплачувати відсотки з розрахунку 10 000 гривень кожні 15 000 доларів.

Позивач просить стягнути із відповідачів відсотки за користування позикою у розмірі 861 881,26 грн., які визначені за період з 18.05.2020 по 15.02.2023.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За приписами ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).

За змістом ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

У відповідності до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).

Отже, вищевказаною борговою розпискою не визначено чи вказані відсотки підлягають нарахуванню за рік, чи за весь строк користування грошовими коштами, одержаними в позику.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази, а також враховуючи значний розмір позики у розмірі 470000 доларів США., суд прийшов до висновку, що відсотки за користування грошовими коштами, передбачені договором, з розрахунку 10 000 гривень кожні 15 000 доларів, визначені саме за весь строк користування позикою.

Таким чином, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених вимог в частині стягнення процентів за весь строк користування грошовими коштами у розмірі, визначеному та погодженому сторонами умовами договору позики, що становить - 313333,33 грн.

Отже, стягненню із відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у солідарному порядку, враховуючи невизначеність часток кожного з них в одержаній сумі позики, на користь ОСОБА_1 підлягає основна сума боргу у розмірі 17 187 242 грн., а також відсотки за користування позикою у розмірі 313333,33 грн.

Щодо судових витрат

Із матеріалів справи вбачається, що при подачі даного позову до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 13 420 грн., що підтверджується квитанцією від 17 лютого 2023 року.

У відповідності до ч. 1 та ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, стягненню із відповідачів на користь позивача підлягають судові витрати у розмірі по 6508,70 грн. з кожного.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 202, 207, 533, 626-627, 629, 1046-1047, 1049 ЦК України, ст. ст. 13, 76, 78, 80-81, 141, 258, 259, 263-265, 268, 352, 354, 355 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики та процентів за користування коштами задовольнити частково.

Стягнути солідарно ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 сумуборгу задоговоромпозикиу розмірі 17187242 (сімнадцять мільйонів сто вісімдесят сім тисяч двісті сорок дві ) гривні та проценти за користування позикою у розмірі 313 333 (триста тринадцять тисяч триста тридцять три) гривні 33 копійки.

Стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі по 6508, 70 гривень

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса проживання: АДРЕСА_2 .

Відповідачі: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_3

ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса проживання: АДРЕСА_4

Суддя Наталія ПЕТРИШИН