Постанова

від 28.07.2023 по справі 280/1987/20

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2023 року

м. Київ

справа № 280/1987/20

касаційне провадження № К/9901/31120/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А.,

суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРЕНЕРГОСЕВІС»

на додаткову постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2021 року (головуючий суддя - Сафронова С.В.; судді - Мельник В.В., Чепурнов Д.В.)

у справі № 280/1987/20

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРЕНЕРГОСЕВІС»

до Офісу великих платників податків ДПС

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

У С Т А Н О В И В:

У березні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРЕНЕРГОСЕВІС» (далі - ТОВ «ІНТЕРЕНЕРГОСЕРВІС», позивач, платник, товариство) звернулося до адміністративного суду з позовом до Офісу великих платників податків ДПС (далі - Офіс ВПП ДПС, відповідач, контролюючий орган, податковий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 11 січня 2020 року № 0000035007 та № 0000055007.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 09 вересня 2020 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 28 січня 2021 року, позов задоволено.

08 лютого 2021 року позивач звернувся до суду апеляційної інстанції з заявою про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, понесених під час розгляду справи.

Додатковою постановою від 31 березня 2021 року Третій апеляційний адміністративний суд відмовив у задоволенні заяви ТОВ «Інтеренергосервіс» щодо вирішення питання про судові витрати.

Відмовляючи в задоволенні заяви, апеляційний суд зазначив, що платником не було надано доказів, які свідчать про оплату позивачем послуг адвоката у цій справі (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження), що унеможливлює компенсацію витрат на правничу допомогу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Не погодившись з таким рішенням апеляційного суду, позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати додаткову постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2021 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити заяву про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Мотивуючи касаційну скаргу, позивач зазначає, що Кодексом адміністративного судочинства України передбачена можливість стягнення не тільки судових витрат, які вже фактично понесені стороною, а й судових витрат, що мають бути сплачені у майбутньому, за умови підтвердження розміру таких витрат належними доказами (договорами, рахунками тощо). Наголошує, що судом апеляційної інстанції не були враховані правові висновки Верховного Суду, викладені в постановах від 26 червня 2019 року у справі № 813/481/18, від 16 квітня 2020 року у справі № 727/4597/19, від 29 жовтня 2020 року у справі № 686/5064/20.

Ухвалою від 06 вересня 2021 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ «ІНТЕРЕНЕРГОСЕРВІС».

07 жовтня 2021 року від відповідача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він зазначив, що доводи касаційної скарги не спростовують правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права.

Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду;

3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз;

4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Частинами першою-п`ятою статті 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

За приписами частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно із частиною сьомою статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до частин третьої, п`ятої статті 143 КАС України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

У випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу.

За правилами частини першої статті 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:

1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення;

3) судом не вирішено питання про судові витрати.

З урахуванням положень частини сьомої статті 139 КАС України, Верховний Суд вважає помилковим посилання суду апеляційної інстанції на відсутність доказів, які свідчать про оплату позивачем послуг адвоката у цій справі, як підстави для відмови в задоволенні заяви про ухвалення додаткового судового рішення.

Такий підхід щодо застосування положення частини сьомої статті 139 КАС України у разі відсутності документа про оплату позивачем витрат на професійну правничу допомогу, за умови погодження сторонами при укладанні договору про надання правничої допомоги оплати таких витрат у майбутньому, застосовано Верховним Судом у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 813/481/18.

Аналогічний висновок про те, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено викладено у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складу суддів Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19.

Разом з тим, Верховний Суд не може ухвалити судове рішення по суті процесуального питання, яке виникло, оскільки суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати нові обставини, які не були встановлені судом апеляційної інстанції, збирати та надавати оцінку доказам.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач наводить доводи щодо неспівмірності витрат на правничу допомогу.

В матеріалах справи міститься копія заяви від 23 листопада 2020 року № б/н про надання доказів понесених судових витрат після ухвалення рішення суду, копія договору про надання правової допомоги від 26 липня 2019 року № 98-ИЗС, копія додаткової угоди від 27 грудня 2019 року № 1 до Договору, копія додаткової угоди від 20 лютого 2020 року № 2 до Договору, копія додаткової угоди від 30 грудня 2020 року № 3 до Договору, копія додаткової угоди від 01 лютого 2021 до Договору, копія акта надання послуг з детальним описом та розрахунком вартості від 28 січня 2021 року № 6, проте апеляційним судом вони не досліджені, не враховані, оцінка їм не надана, як і співмірності розміру витрат з умовами, які передбачені для врахування частинами шостою, сьомою статті 134 КАС України.

Так, суд касаційної інстанції відповідно до положень частини другої статті 341 КАС України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

За правилами частини першої статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Оскільки судом апеляційної інстанції порушено норми процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин справи, які мають значення для правильного вирішення справи та призвело до постановлення незаконного судового рішення, яке перешкоджає подальшому провадженню у справі, зокрема не досліджено зібрані у справі докази, а суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, тому відсутні правові підстави для ухвалення нового рішення або його зміни.

При вирішенні питання про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу апеляційний суд з урахуванням обставин і складності справи повинен надати оцінку поданим доказам на підтвердження понесених витрат на правову допомогу, визначити необхідний фактичний обсяг правової допомоги, співмірність витрат на правничу допомогу, за результатами чого надати обґрунтований висновок про наявність/відсутність підстав для відшкодування таких витрат і їх розмір.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРЕНЕРГОСЕВІС» задовольнити частково.

Додаткову постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2021 року скасувати, а справу направити для продовження розгляду до Третього апеляційного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. А. Гончарова

Судді І. Я. Олендер

Р. Ф. Ханова