Постанова

від 25.07.2023 по справі 740/2058/20

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

25 липня 2023 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 740/2058/20

Головуючий у першій інстанції Шевченко І. М.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/841/23

Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Мамонової О.Є.,

суддів: Висоцької Н.В., Шитченко Н.В.,

із секретарем: Герасименко Ю.О.,

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 ,

відповідачі: Головне управління Національної поліції в Чернігівській області, ОСОБА_2 , держава Україна в особі Державної казначейської служби України, Ніжинська гімназія № 17 Ніжинської міської ради Чернігівської області, Управління освіти Ніжинської міської ради Чернігівської області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні з повідомленням учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою Державної казначейської служби України на рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 14 березня 2023 року (повний текст рішення складено 12.04.2023) у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області, ОСОБА_2 , держави Україна в особі Державної казначейської служби України, Ніжинської гімназії № 17 Ніжинської міської ради Чернігівської області, Управління освіти Ніжинської міської ради Чернігівської області про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої незаконним притягненням до адміністративної відповідальності ,-

В С Т А Н О В И В :

У травні 2020 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області, ОСОБА_2 , держави Україна в особі Державної казначейської служби України, в якому просила стягнути на її користь:

- з держави Україна через Державну казначейську службу за рахунок коштів державного бюджету шляхом списання з єдиного казначейського рахунку 25 000,00 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої незаконним рішенням службової особи органу державної влади Головного управління Національної поліції в Чернігівській області;

- з ОСОБА_2 25 000,00 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди;

- у рівних частинах з ОСОБА_2 та держави Україна через Державну казначейську службу за рахунок коштів державного бюджету шляхом списання з єдиного казначейського рахунку матеріальну шкоду в розмірі 1 992,00 грн.

Позов обґрунтовувала тим, що 10.01.2020 інспектором Ніжинського відділу поліції ГУНП в Чернігівській області щодо неї було складено протокол про адміністративне правопорушення за ст. 173 КУпАП, відповідно до якого 24.12.2019 за адресою: АДРЕСА_1 у приміщенні Ніжинської ЗОШ № 17 ОСОБА_3 вчинила сварку із вчителем ОСОБА_2 , під час якої виражалась образливими словами в її бік, чим порушила громадський порядок та спокій громадян.

Постановою Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 18.03.2020 справу про притягнення позивачки до адміністративної відповідальності за ст. 173 КУпАП закрито у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення. Дана постанова оскаржувалась ОСОБА_2 в апеляційному порядку, проте 10.04.2020 Чернігівським апеляційним судом у задоволенні її апеляційної скарги відмовлено, постанову залишено без змін.

Позивачка вказувала, що внаслідок протиправних дій відповідачів, які виразились в незаконному притягненні її до адміністративної відповідальності шляхом складення протоколу про адміністративне правопорушення, завідомо неправдивого повідомлення ОСОБА_2 щодо нібито неправомірних дій з боку позивачки, останній завдана моральна шкода, що виразилась у порушенні її нормальних життєвих зв`язків, приниженні честі, гідності та престижу.

Зазначала, що діями відповідачів їй завдана і матеріальна шкода, адже, під час її переслідування останніми, вона отримала захворювання «астено-невротичний синдром» і тривалий час лікувалася, витрачаючи власні кошти на купівлю ліків.

Протокольною ухвалою Ніжинського міськрайонного суду від 26.08.2020 до участі у справі в якості співвідповідачів залучено Ніжинську загальноосвітню школу І-ІІІ ступенів № 17 Ніжинської міської ради Чернігівської області (наразі Ніжинська гімназія № 17 Ніжинської міської ради Чернігівської області), Управління освіти Ніжинської міської ради Чернігівської області (а.с. 122 126 т. 1) .

У січні 2023 року ОСОБА_1 подала до суду позовну заяву про збільшення позовних вимог, в якій просила стягнути на її користь:

- з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України в рахунок відшкодування моральної шкоди 67 837,50 грн, у рахунок відшкодування матеріальної шкоди 498,00 грн, у рахунок відшкодування витрат за проведення комісійної судової психологічної експертизи 1 716,10 грн, у рахунок відшкодування витрат на правничу допомогу 13 750,00 грн, а всього 83 801,60 грн;

- з ОСОБА_2 в рахунок відшкодування моральної шкоди 67 837,50 грн, у рахунок відшкодування матеріальної шкоди 498,00 грн, у рахунок відшкодування витрат за проведення комісійної судової психологічної експертизи 1 716,10 грн, у рахунок відшкодування витрат на правничу допомогу 13 750,00 грн, а всього 83 801,60 грн;

- з Ніжинської гімназії № 17 Ніжинської міської ради Чернігівської області в рахунок відшкодування моральної шкоди 67 837,50 грн, у рахунок відшкодування матеріальної шкоди 498,00 грн, у рахунок відшкодування витрат за проведення комісійної судової психологічної експертизи 1 716,10 грн, у рахунок відшкодування витрат на правничу допомогу 13 750,00 грн, а всього 83 801,60 грн;

- з Управління освіти Ніжинської міської ради Чернігівської області в рахунок відшкодування моральної шкоди 67 837,50 грн, у рахунок відшкодування матеріальної шкоди 498,00 грн, у рахунок відшкодування витрат за проведення комісійної судової психологічної експертизи 1 716,10 грн, у рахунок відшкодування витрат на правничу допомогу 13 750,00 грн, а всього 83 801,60 грн.

Збільшені позовні вимоги обґрунтувала тим, що протиправні дії посадових осіб відділу поліції призвели до того, що вона була змушена звернутися за захистом своїх прав до суду, а визначивши відповідачами ОСОБА_2 , Ніжинську гімназію № 17 Ніжинської міської ради Чернігівської області та Управління освіти Ніжинської міської ради Чернігівської області, уважала, що ситуація, що виникла між нею та ОСОБА_2 виникла під час здійснення останньою трудових обов`язків вчителя, а управління освіти не врегулювало конфліктну ситуацію між ними.

Указувала, що протиправна поведінка з боку відповідачів є психотравмувальною для неї, що підтверджено висновком експертів комісійної судової психологічної експертизи.

Зазначала, що матеріалами справи підтверджується завдання їй моральної шкоди на загальну суму 271 350,00 грн, матеріальної шкоди на загальну суму 1 992,00 грн, понесення нею витрат у розмірі 6 864,40 грн на проведення експертизи та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 55 000,00 грн.

Рішенням Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 14 березня 2023 року позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області, ОСОБА_2 , держави Україна в особі Державної казначейської служби України, Ніжинської гімназії № 17 Ніжинської міської ради Чернігівської області, Управління освіти Ніжинської міської ради Чернігівської області про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої незаконним притягненням до адміністративної відповідальності, задоволено частково.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 67 837,50 грн у відшкодування моральної шкоди, 498,00 грн у відшкодування майнової шкоди, а всього 68 335,50 грн.

У задоволенні позову в іншій частині вимог відмовлено.

Стягнуто з Головного управління Національної поліції в Чернігівській області на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу та проведення експертизи в загальному розмірі 15 466,10 грн.

Стягнуто з Головного управління Національної поліції в Чернігівській області на користь держави судовий збір в сумі 683,35 грн.

В апеляційній скарзі Державна казначейська служба України (далі по тексту Казначейство) просить скасувати рішення суду в частині задоволених позовних вимог щодо стягнення з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 67 837,50 грн на відшкодування моральної шкоди, 498,00 грн на відшкодування майнової шкоди, а всього 68 335,50 грн, та ухвалити у цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог до Державної казначейської служби, посилаючись на порушення судом норм матеріального права.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що Казначейство жодних прав та інтересів позивачки не порушувало, не вступало з нею у правовідносини і шкоди їй не завдавало, тому не може нести відповідальність за шкоду, завдану діями інших суб`єктів.

Казначейство вважає, що позивачка не надала суду належних і допустимих доказів незаконності дій відповідачів, оскільки жодного адміністративного стягнення, передбаченого КУпАП, до неї не застосовувалось, а складання протоколу про адміністративне правопорушення не є притягненням особи до адміністративної відповідальності, так як таке питання вирішується лише судом. Сам факт закриття справи про адміністративне правопорушення не тягне обов`язковий наслідок цивільно-правового характеру і не може бути доказом того, що дії та бездіяльність відповідачів заподіяли ОСОБА_1 шкоду, передбачену нормами закону.

Указує на те, що стягнута судом сума грошової компенсації за моральну шкоду в розмірі 67 837,50 грн є необґрунтованою, незаконною, не відповідає принципам розумності та об`єктивності. За результатами проведеної судової експертизи надано висновок, де вказано орієнтовний розмір грошової компенсації за моральну шкоду.

Щодо стягнення матеріальної шкоди, заявник наголошує, що у даному випадку відсутні підстави стверджувати, що факт придбання позивачкою ліків пов`язаний з діями відповідачів та стосується спірних правовідносин, адже долучені нею до справи фіскальні чеки на придбання лікарських засобів не підтверджують необхідності лікування хвороби, вказаної у медичній виписці, крім того, дата їх придбання не співпадає з подіями, на які посилається позивачка.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Доводи відзиву зводяться до того, що здійснення провадження у справі про адміністративне правопорушення, яка в подальшому закрита судом за відсутністю складу адміністративного правопорушення, свідчить про незаконність дій посадових осіб, які ініціювали і здійснювали вказане провадження та дає підстави для відшкодування моральної шкоди відповідно до ч. 1 ст. 1176 ЦК України та ст. 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконним розслідуванням, прокуратури і суду» (далі по тексту Закон № 266/94-ВР), а також, не є у залежності від того, чи застосовувались з боку держави будь-які заходи примусу та, чи понесено особою витрати на погашення штрафу, накладеного судом.

Уважає, що вимога про відшкодування матеріальної шкоди є доведеною, оскільки на її підтвердження надані беззаперечні, належні і допустимі докази.

У відзивах на апеляційну скаргу Ніжинська гімназія № 17 Ніжинської міської ради Чернігівської області та Управління освіти Ніжинської міської ради Чернігівської області просять її задовольнити та ухвалити рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , повністю погоджуючись з викладеними в ній Державною казначейською службою України доводами.

Вислухавши суддю-доповідача, заслухавши пояснення представника Державної казначейської служби України Мулач Я.В., яка просила задовольнити апеляційну скаргу, обговоривши доводи апеляційної скарги, доводи, викладені у відзивах на апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1, 2, 4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з п. 4 ч. 1, ч. 4 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, суд першої інстанції виходив з того, що незаконні дії працівника поліції щодо складання стосовно позивачки протоколу про адміністративне правопорушення та направлення матеріалів до суду, відповідно до ст. 1, 2, 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконним розслідуванням, прокуратури і суду» є підставою для відшкодування шкоди, оскільки, закриття судом справи про адміністративне правопорушення через відсутність його складу свідчить про те, що позивачку притягнуто до адміністративної відповідальності незаконно, а відшкодування здійснюється незалежно від вини.

Стягуючи з Державного бюджету України на користь позивачки кошти на відшкодування моральної шкоди в розмірі 67 837,50 грн, який визначений з урахуванням висновку судової психологічної експертизи, та майнової шкоди в розмірі 498,00 грн, районний суд виходив з меж заявлених ОСОБА_1 позовних вимог.

З висновком районного суду щодо наявності підстав для відшкодування ОСОБА_1 за рахунок держави моральної шкоди, апеляційний суд погоджується, оскільки він ґрунтується на матеріалах справи та відповідає вимогам чинного законодавства.

Однак при визначенні розміру відшкодування моральної шкоди суд першої інстанції припустився помилки.

Крім цього, апеляційний суд не погоджується з висновком районного суду щодо наявності підстав для відшкодування майнової шкоди через їх недоведеність.

Судом установлено, що 10.01.2020 інспектором Ніжинського відділу поліції ГУНП в Чернігівській області складено протокол про адміністративне правопорушення за ст. 173 КУпАП відносно ОСОБА_3 , з якого вбачається, що 24.12.2019 близько 13:30 год за адресою: АДРЕСА_1 , у приміщенні Ніжинської ЗОШ № 17 вона вчинила сварку із вчителем ОСОБА_2 , під час якої виражалась образливими словами в її бік, чим порушила громадський порядок та спокій громадян (а. с. 47 т. 1).

Постановою Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 18.03.2020 справу про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за ст. 173 КУпАП закрито у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення (а. с. 9-11 т. 1).

Постановою Чернігівського апеляційного суду від 10.04.2020 апеляційну скаргу ОСОБА_2 на зазначену постанову суду першої інстанції залишено без задоволення, а постанову Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 18.03.2020 без змін (а. с. 12-14 т. 1).

Згідно з випискою із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого Ніжинського міського центру первинної медико-санітарної допомоги від 03.03.2020 ОСОБА_3 перебувала в неврологічному відділенні з 26.02.2020 по 03.03.2020 з діагнозом : астеноневротичний синдром, синусова тахікардія, гіпертонічна хвороба ІІ ступеню, ризик 2, ступінь 2 (а. с. 15 т. 1).

На підтвердження витрат на придбання ліків у зв`язку з лікуванням ОСОБА_3 надала рецепт № 08556 від 24.12.2019 та чеки на загальну суму 1 992,00 грн (а. с. 16-18 т. 1).

29.09.2021 позивачка змінила прізвище з ОСОБА_4 на ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про зміну імені серії НОМЕР_1 , виданим Ніжинським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Ніжинському районі Чернігівської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) (а. с. 120, 121 т. 2).

Рішенням Ніжинської міської ради від 21.06.2022 № 51-22/2022 змінено найменування юридичної особи «Ніжинська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 17 Ніжинської міської ради Чернігівської області» на «Ніжинська гімназія № 17 Ніжинської міської ради Чернігівської області» (а. с. 30 т. 2).

Відповідно до висновку експертів від 19.10.2022 № 25336/25337/20-61 за результатами проведення комісійної судової психологічної експертизи у даній справі, ситуація, що досліджується у справі, а саме: незаконне притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 173 КУпАП позивачки ОСОБА_6 та направлення матеріалів на розгляд до суду - є психотравмувальною для неї, їй завдані страждання (моральна шкода). Орієнтовний розмір грошової компенсації за завдані страждання (моральну шкоду) становить 40,5 мінімальних заробітних плат, що установлені на момент розгляду справи судом (а. с. 13-20 т. 2).

За змістом висновку експертизи предметом дослідження виступали індивідуально-психологічні особливості особистості, психічної діяльності позивачки, психологічні особливості ситуації, в якій вона знаходилась.

Статтею 2 ЦПК України встановлено, що завданням цивільного судочинства є, зокрема, справедливий розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно із ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, в тому числі, і відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, а також відшкодування моральної (немайнової шкоди).

Загальноконституційні засади відносин між державою та громадянином, зокрема щодо відповідальності держави, закріплено в конституційні та цивільно-правові норми: статтю 56 Конституції України, статті 1173-1176 ЦК України, Закон України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».

Статтею 56 Конституції України передбачено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме: у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу).

Статтями 2, 4 Закону № 266/94-ВР передбачено, що право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку, зокрема, закриття справи про адміністративне правопорушення.

На підставі пункту 2 частини першої статті 1 зазначеного Закону в особи виникає право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок незаконного накладення штрафу.

Тобто здійснення провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності, яка в подальшому закрита судом за відсутністю складу адміністративного правопорушення, свідчить про незаконні дії посадових осіб, які ініціювали та здійснювали вказане провадження (складання протоколу, отримання пояснень та інше).

У даній справі підставою для відшкодування шкоди є закриття щодо позивачки справи про адміністративне правопорушення у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Разом із тим, це не спростовує того, що такими діями позивачці завдано моральної шкоди, оскільки закриття справи про адміністративне правопорушення у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення свідчить про те, що останню притягнуто до адміністративної відповідальності незаконно, крім того, відшкодування здійснюється незалежно від вини.

Закриття справи про адміністративне правопорушення дає підстави для відшкодування моральної шкоди відповідно до ч. 1 ст. 1176 ЦК України та статті 1 Закону України № 266/94-ВР і не є у залежності від того, чи застосувались з боку держави будь-які заходи примусу та, чи понесено особою витрати на погашення штрафу, накладеного судом.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 29.09.2021 у справі № 166/1222/20 зазначено, що у справі, яка переглядається, безпідставно не застосувавши до спірних правовідносин правовий висновок Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, викладений у вищезгаданій постанові від 10.10.2019 у справі № 569/1799/16-ц, апеляційний суд залишив поза увагою той факт, що закриття справи про адміністративне правопорушення через відсутність його складу свідчить про те, що позивача притягнуто до адміністративної відповідальності незаконно, а, крім того, відшкодування здійснюється незалежно від вини.

Так, статті 1173, 1174 ЦК України є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності.

На відміну від загальної норми статті 1166 ЦК України, яка вимагає встановлення усіх чотирьох елементів цивільного правопорушення (протиправна поведінка, наявність шкоди, причинний зв`язок між протиправною поведінкою та завданою шкодою, вина заподіювача шкоди), спеціальні норми ст. 1173, 1174 ЦК України допускають можливість відшкодування шкоди незалежно від вини державних органів. Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є одночасна наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою.

Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених в постановах від 12.03.2019 у справі № 920/715/17, від 10.10.2018 у справі № 640/3837/17, від 04.07.2018 у справі № 638/14260/16, відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду. У спірних деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди (її розмір), протиправність (незаконність) поведінки відповідача та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою полягає у тому, що наслідки у вигляді шкоди настають лише в результаті неправомірної поведінки відповідача. Таким чином, позивач повинен довести, що протиправні дії чи бездіяльність є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи - безумовним наслідком такої протиправної поведінки.

Таким чином, оскільки звернення ОСОБА_1 до суду було обумовлене незаконністю її притягнення до адміністративної відповідальності, тобто, незаконністю дій працівника поліції по складанню стосовно позивачки протоколу про адміністративне правопорушення та направлення матеріалів до суду, з урахуванням положень статей 1, 2, 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» вона має право на відшкодування моральної шкоди, адже, закриття судом справи про адміністративне правопорушення через відсутність його складу свідчить про те, що її притягнуто до адміністративної відповідальності незаконно, а відшкодування шкоди здійснюється незалежно від вини.

Правильно встановивши наявність підстав для відшкодування ОСОБА_1 моральної шкоди, суд першої інстанції припустився помилки при визначенні її розміру.

Відповідно до висновків, сформульованих у постанові Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 464/3789/17, моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання та приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання. Порушення прав людини чи погане поводження з нею завжди викликають негативні емоції. Проте не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік і стан здоров`я потерпілого.

Відповідно до висновків, сформульованих у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.12.2020 у справі № 752/17832/14-ц, моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.

Відповідно до ч. 5, 6 ст. 4, ст. 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 686/23731/15 (провадження № 14-298цс18) зазначено, що розмір моральної шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду, необхідно визначати виходячи з мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством і судом, починаючи з часу пред`явлення обвинувачення до набрання виправдувальним вироком законної сили або ухвалою про закриття кримінального провадження.

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).

Відшкодування шкоди проводиться за рахунок коштів Державного бюджету (стаття 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду»).

Відповідно до частини 2 статті 25 Бюджетного кодексу України відшкодування шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади (органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування), а також їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, здійснюється державою (Автономною Республікою Крим, органами місцевого самоврядування) у порядку, визначеному законом.

Розмір відшкодування слід розраховувати, виходячи з установленого законодавством розміру мінімальної заробітної плати на момент розгляду справи судом, за кожен місяць перебування під слідством та судом.

Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" з 1 січня 2023 року (на час вирішення справи судом) мінімальна заробітна плата встановлена в розмірі 6 700,00 грн.

Колегія суддів враховує, що з часу складення протоколу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 (10.01.2020) до дня набрання законної сили постановою Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 18.03.2020 про закриття справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 (10.04.2020) минуло 3 місяці.

Оцінивши рівень страждань та приниження позивачки, взявши до уваги обставини справи, які свідчать про мотиви протиправних дій відповідача, їх інтенсивність та тривалість, наявність негативних емоцій, які заподіяли моральну шкоду, завдану їй незаконним притягненням до адміністративної відповідальності шляхом складання протоколу про адміністративне правопорушення, апеляційний суд приходить до висновку, що стягненню з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 підлягає моральна шкода в законодавчо встановленому мінімальному розмірі 20 100,00 грн (6 700,00 грн х 3 місяці). Саме такий розмір відшкодування буде відповідати принципам розумності, справедливості та виваженості, він є правильним та пропорційним до розміру заподіяних ОСОБА_1 душевних страждань.

Звідси виходить, що доводи апеляційної скарги Державної казначейської служби України про те, що визначений судом розмір моральної шкоди є завищеним, частково знайшли своє підтвердження під час розгляду справи апеляційним судом, проте, доводи щодо відсутності доказів незаконності дій відповідачів та, відповідно, відсутності підстав для стягнення з Казначейства такої шкоди, не ґрунтуються на законі.

При цьому твердження ДКС України в апеляційній скарзі про те, що вона не порушувала прав та обов`язків позивача, не вступала із ним у будь-які правовідносини та не завдала йому жодної шкоди, тому не може нести відповідальність за шкоду, завдану позивачу іншими суб`єктами, є безпідставними, з огляду на те, що виконання рішення суду про стягнення коштів здійснюється ДКС України не з власного рахунку, а з Державного бюджету України у межах відповідних призначень.

Районний суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 слід відшкодувати завдану їй майнову шкоду в сумі 498,00 грн у вигляді понесених нею витрат на лікування.

Такий висновок суду не відповідає обставинам справи та суперечить нормам чинного законодавства.

За положеннями ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях (частина 5, 6 статті 81 ЦПК України).

Згідно із ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 77 ЦПК України встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

За правилами ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

В обґрунтування вимог про відшкодування майнової шкоди позивачка надала суду докази у вигляді виписки з медичної карти амбулаторного хворого, про те, що вона перебувала на лікуванні з 26.02.2020 по 03.03.2020; рецепт, датований 24.12.2019, та фіскальні чеки на придбання ліків.

Однак ОСОБА_1 не доведено, що необхідність такого лікування зумовлена саме складенням щодо неї протоколу про адміністративне правопорушення, при цьому подія, щодо якої складено протокол, мала місце 24.12.2019, сам протокол складено 10.01.2020, позивачка ж перебувала на лікуванні з 26.02.2020. У справі відсутні дані про те, що лікування проводилось за рахунок позивачки, та про розмір витрачених на лікування коштів.

За викладених обставин, апеляційний суд не може визнати доведеним факт заподіяння позивачці майнової шкоди.

На зазначені обставини суд першої інстанції уваги не звернув, належним чином не дослідив та не надав належної правової оцінки наданим доказам, у зв`язку з чим, дійшов помилкового висновку про наявність підстав для відшкодування майнової шкоди.

У зв`язку із викладеним рішення суду в частині стягнення з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 498,00 грн майнової шкоди підлягає скасуванню з постановленням нового судового рішення в цій частині про відмову у задоволенні позовних вимог.

За змістом ч. 1, 3 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову на відповідача;

2) у разі відмови в позові на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес тощо.

Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (ч. 6 ст. 141 Кодексу).

Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Зважаючи на те, що позов ОСОБА_1 задоволено частково на 29,4% (20100,00 грн / 68335,00 грн х 100%), судовий збір, стягнутий судом першої інстанції з Головного управління Національної поліції в Чернігівській області на користь держави в сумі 683,35 грн підлягає зменшенню до 315,64 грн, виходячи з пропорційності розміру задоволених позовних вимог (1073,60 грн х 29,4%).

Право на професійну правничу допомогу гарантовано ст. 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішенні від 30.09.2009 № 23-рп/2009, в якому зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.

Згідно зі ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є:

- надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;

- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;

- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Відповідно до конкретної та послідовної практики Верховного Суду, визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. Аналогічні правила застосовуються до визначення витрат на проведення експертизи та залучення експерта (постанови Верховного Суду від 09 березня 2021 року у справі №200/10535/19-а, від 18 березня 2021 року у справі №520/4012/19, від 23 квітня 2021 року у справі №521/15516/19, від 14 червня 2021 року у справі №826/13244/16).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 зазначено, що наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат.

Установлено, що представництво інтересів ОСОБА_1 в районному суді здійснював адвокат Дорошенко Г.М. на підставі ордеру серії ЧН № 079769 від 20.05.2020 (а. с. 21 т. 1) та договору про надання правничої допомоги № 00/077-Д від 12.05.2020 (а. с. 19-20 т. 1), 10.11.2022 сторонами договору підписані зміни та доповнення до договору про надання правничої допомоги (а. с. 71 т. 2).

За змістом вказаної угоди від 10.11.2022 розмір гонорару встановлюється у фіксованій сумі 55 000,00 грн, який 10.11.2022 ОСОБА_1 сплатила адвокату, про що свідчить розрахункова квитанція № 087 (а. с. 72 т.2).

З протоколів судового засідання вбачається, що адвокат Дорошенко Г.М. брав участь у судових засіданнях 30.07.2020, 12.08.2020, 26.08.2020, 14.09.2020, 30.09.2020, 23.12.2020, 30.11.2022 (а. с. 69-70, 107-109, 122-126, 138-139, 161-163, 202-204 т. 1, а. с. 95-96 т.2).

Під час розгляду справи адвокатом заявлялись клопотання про призначення судової психологічної експертизи, залучення до участі у справі інших співвідповідачів (а. с. 121, 124 т. 1).

Розподіляючи понесені ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу, колегія суддів, з огляду на складність справи, ціну позову, характер виконаної адвокатом роботи, час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт, критерій реальності адвокатських витрат, принципи співмірності та виваженості, беручи до уваги обставини справи, приходить до висновку про необхідність зменшення суми витрат на професійну правничу допомогу з 55 000,00 грн до 20 000,00 грн.

Відтак, враховуючи вимоги пропорційності (позовні вимоги задоволені на 29,4%), на користь позивачки з Головного управління Національної поліції в Чернігівській області належить стягнути витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5 880 грн (20 000,00 грн х 29,4%).

Апеляційний суд вважає, що не підлягають стягненню на користь позивачки витрати на проведення судової комісійної психологічної експертизи, за результатами якої 19.10.2022 експертами Київського НДІСЕ складено висновок №25336/25337/20-61, та визначено, що орієнтовний розмір грошової компенсації за завдані позивачці моральні страждання становить 40,5 мінімальних заробітних плат, що установлені на момент розгляду справи.

Так, заявляючи вимоги про відшкодування моральної шкоди та визначаючи розмір такого відшкодування ОСОБА_1 керувалась саме вказаним висновком експертів. Суд першої інстанції погодився з такими доводами позивачки, таким чином взяв його до уваги. Апеляційний суд, переглядаючи рішення суду у вказаній частині вимог керувався положеннями Закону України № 266/94-ВР, визначивши розмір відшкодування у мінімальному розмірі, зваживши на те, що визначення розміру моральної шкоди належить до компетенції суду, із дотриманням принципів розумності, виваженості та справедливості.

Оскільки апеляційну скаргу Державної казначейської служби України задоволено частково (на 70,6 %), у пропорційному розмірі підлягає відшкодуванню судовий збір, сплачений Казначейством за подання апеляційної скарги шляхом його компенсації останньому за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, у сумі 890,41 грн (1 261,20 грн х 70,6 %).

На підставі вищевикладеного, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга Державної казначейської служби України підлягає частковому задоволенню; рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 14 березня 2023 року в частині стягнення з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 498,00 грн майнової шкоди скасуванню з постановленням нового судового рішення в цій частині про відмову у задоволенні позовних вимог; рішення суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області про відшкодування моральної шкоди підлягає зміні шляхом викладення абзацу 2 резолютивної частини у новій редакції із визначеною до відшкодування сумою моральної шкоди 20 100,00 грн.

В іншій частині рішення по суті заявлених позовних вимог підлягає залишенню без змін.

Крім того, рішення суду підлягає відповідній зміні в частині розподілу судових витрат.

Керуючись ст. 141, 367, 374, п. 4 ч. 1, ч. 4 ст. 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державної казначейської служби України задовольнити частково.

Рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 14 березня 2023 року в частині стягнення з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 498,00 грн майнової шкоди скасувати, відмовивши у задоволенні вказаних позовних вимог.

Рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 14 березня 2023 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області про відшкодування моральної шкоди змінити, виклавши абзац 2 резолютивної частини рішення в наступній редакції:

«Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 АДРЕСА_2 ) у відшкодування моральної шкоди 15 184 (п`ятнадцять тисяч сто вісімдесят чотири) грн».

Рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 14 березня 2023 року в частині стягнення з Головного управління Національної поліції в Чернігівській області на користь ОСОБА_1 витрат на проведення експертизи в сумі 1 716,10 грн скасувати.

Рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 14 березня 2023 року в частині розподілу судових витрат змінити, виклавши абзац 4 резолютивної частини рішення в наступній редакції:

«Стягнути з Головного управління Національної поліції в Чернігівській області (код ЄДРПОУ 40108651 м. Чернігів, проспект Перемоги, 74) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 АДРЕСА_2 ) витрати на правничу допомогу в сумі 3 025 (три тисячі двадцять п`ять) грн».

Рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 14 березня 2023 року в частині стягнення з Головного управління Національної поліції в Чернігівській області на користь держави судового збору змінити, зменшивши суму стягнення з 683,35 грн до 150,33 грн.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Компенсувати Державній казначейській службі України за рахунок держави у порядку встановленому Кабінетом Міністрів України судовий збір за апеляційний розгляд справи у сумі 983,73 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 28 липня 2023 року.

Головуюча О.Є. Мамонова

Судді: Н.В. Висоцька

Н.В. Шитченко