Рішення

від 17.07.2023 по справі 753/15597/20

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/15597/20

провадження № 2/753/2483/23

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2023 року Дарницький районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Мицик Ю.С.,

при секретарях Береговенко Н.Г., Сердюкової Г.В., Куцолабській І.А., Осадчуку С.В., Мелещенковій А.С., Грицишині А.А.,

за участю:

позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача 2 Кругленко М.С.,

представник відповідача 1 не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «ОТП Банк», Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АСАП», про визнання договору відступлення прав вимоги недійсним, -

встановив:

І. Стислий виклад позиції позивача та відповідачів.

23 вересня 2020 року ОСОБА_1 (далі -позивач) звернулася з позовом до Акціонерного товариства «ОТП Банк» (далі - АТ «ОТП Банк», банк, відповідач 1), Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АСАП» (далі - ТОВ «ФК «АСАП», відповідач 2) про визнання договору відступлення прав вимоги недійсним.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що 30 січня 2008 року між нею та ЗАТ«ОТП Банк», правонаступником якого є АТ «ОТП Банк», укладений кредитний договір № ML-001/009/2008 за яким вона отримала споживчий кредит у розмірі 152 250,00 доларів США.

Для забезпечення виконання зобов`язань позивача за вказаним кредитним договором, 30 січня 2008 року сторони уклади договір іпотеки № РML-001/009/2008, предметом якого виступила квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 99, 60 кв. м, власником якої є позивач.

27 січня 2015 року банк направив позивачу досудову вимогу від 21 січня 2015 року, якою вимагав дострокового виконання зобов`язань за кредитним договором протягом 30 днів з дати відправлення банком вимоги після чого звернулося з позовом до суду про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Крім того, за зверненням банку, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Незнайко Наталія Миколаївна (далі - приватний нотаріус) 11 липня 2019 року видала виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 194. Виконавчий напис вчинено на договорі іпотеки № РML-001/009/2008 від 30 січня 2008 року. Цим документом приватний нотаріус запропонувала звернути стягнення на квартиру, яка належить позивачу на праві власності, за адресою: АДРЕСА_2 , за рахунок коштів, отриманих від реалізації вказаної квартири. Приватний нотаріус пропонує задовольнити вимоги АТ «ОТП Банк» до позивача у розмірі 81 163,36 доларів США і 41 555, 64 грн.

11 жовтня 2019 року приватним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження за виконавчим написом від 11 липня 2019 року у рамках якого відбулася заміна сторони виконавчого провадження правонаступником ТОВ «ФК «АСАП», про що позивачу стало відомо 06 серпня 2020 року з матеріалів справи № 640/17134/20.

З матеріалів справи № 640/17134/20 позивач довідалася про існування двох договорів, укладених між відповідачами: договір про відступлення права вимоги за кредитним договором від 10 липня 2020 року б/н (оспорюваний договір) та договір про відступлення прав вимоги за договором іпотеки від 10 липня 2020 року.

Позивач стверджує, що оспорюваний договір було укладено з порушенням вимог чинного законодавства України, а саме:

- підпунктів 1, 3 пункту 1 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», оскільки позивач є громадянкою України; АТ «ОТП Банк» на момент укладення оспорюваного договору і на даний момент, є кредитною установою-резидентом України; кошти за кредитним договором від 30 січня 2008 року було надано в іноземній валюті; квартира позивача, яка є предметом іпотеки за договором іпотеки, є єдиним нерухомим житловим майном, яке позивач використовує як місце постійного проживання і її розмір не перевищує 140 кв м;

- частини другої статті 1050 ЦК України, оскільки предметом оспорюваного договору є право вимоги у розмірі, якого не існувало у відповідача на час його укладення, тобто передача відповідачем 1 вимоги у розмірі, що значно перевищує суму основного зобов`язання, яка відображена у досудовій вимогі від 21 січня 2015 року, порушує права позивача як боржника і зумовлює право позивача на судовий захист. Крім того, такий спеціальний інструмент для заміни сторони у зобов`язанні, як відступлення права вимоги, може застосовуватися лише відносно дійсного зобов`язання, тобто такого зобов`язання, яке існувало на момент переходу відповідного права від первісного кредитора;

- частини першої статті 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», частини другої статті 9 Закону України «Про валюту і валютні операції», оскільки оспорюваний договір укладено за відсутності у відповідача 2 ліцензії Національного банку України на здійснення валютних операцій;

- статті 62 Закону України «Про банки та банківську діяльність», пункту 2.1.2 кредитного договору, оскільки уклавши оспорюваний договір, банк протиправно розкрив відповідачу 2 інформацію про позивача, що становить банківську таємницю.

Посилаючись на порушення своїх прав оспорюваною угодою, положення статей 203, 215 ЦК України, ОСОБА_1 просить суд визнати недійсним договір про відступлення права вимоги б/н, укладений 10 липня 2020 року між АТ «ОТП Банк» та ТОВ «ФК «АСАП», яким було відступлено право вимоги АТ «ОТП «Банк» за кредитним договором від 30 січня 2008 року № ML-001/009/2008.

У березні 2021 року відповідач 1 подав до суду відзив, у якому позов не визнає та просить відмовити у задоволенні.

Звертає увагу, що до правовідносин, які склалися, не можна застосувати положення підпунктів 1, 3 пункту 1 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», обґрунтовуючи це тим, що у власності позивача, окрім іпотечного майна, перебуває Комплекс дорожнього сервісу, розташований у Кіровоградській області, який включає в себе житлову площу 344,8 кв. м.

Спростовуючи доводи позивача у частині нарахування процентів після пред`явлення вимоги до позичальника, банк послався на положення статті 1048 ЦК України та вказав, що відступив розмір заборгованості у тому розмірі, який обліковувався у системі банку і з урахуванням грошових коштів, які було внесено позивачем на виконання умов кредитного договору. Позивач не позбавлена права доводити новому кредитору дійсний розмір заборгованості.

Не погоджуючись із доводами позивача про відсутність у відповідача 2 права на укладення договору уступки, банк указує, що ТОВ «ФК «АСАП», відповідно до свідоцтва про реєстрацію фінансової установи від 30 квітня 2020 року, є фінансовою компанією та має право здійснювати фінансові послуги, зокрема надавати послуги факторингу. Вказує, що ліцензія на здійснення операцій з валютними цінностями необхідна для укладення кредитного договору, а у цьому випадку між відповідачами укладено договір факторингу, що не передбачає наявність індивідуальної ліцензії на використання іноземної валюти на території України, як засобу платежу, отже, відповідач 2 не здійснював валютні операції, на проведення яких необхідна ліцензія Національного банку України.

Не погоджуючись з доводами позивача про порушення банком банківської таємниці, відповідач 1 посилається на положення частини третьої статті 61 Закону України «Про банки та банківську таємницю» та пункт 2.1.2 кредитного договору та вказує про право банку передавати таку інформацію в бюро кредитних історій та випадку укладення між банком та особою договорів, зокрема відступлення прав вимоги, за умови, що передбачені договором функції та/або послуги стосуються діяльності банку, яку він здійснює відповідно до статті 47 Закону України «Про банки та банківську таємницю».

Посилаючись на положення статей 516, 517 ЦК України, відповідач 1 стверджує, що неотримання боржником письмової вимоги про відступлення прав грошової вимоги факторові не є перешкодою для реалізації прав боржника звернутися у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду, оскільки боржник у судовому засіданні має можливість заперечити проти вимог фактора.

У березні 2021 року відповідача 2 подав до суду відзив у якому позов не визнав, просив відмовити у його задоволенні.

Вказує на помилковість доводів позивача про застосування положень Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», оскільки позивач надала докази перебування у її власності іншого нерухомого майна, яке має житлову площу.

Вказує, що відповідач 2 є фінансовою установою у відповідності до пункту 11 частини першої статті 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг». На час укладення оспорюваної угоди мав право здійснювати послуги з факторингу, що не потребує ліцензії Національного банку України на здійснення валютних операцій. Крім того, така ліцензія необхідна для укладення кредитного договору, а не договору факторингу, який був укладений між ним та банком.

Позивач не довів порушення банком банківської таємниці.

Позивач у судовому засіданні позов підтримала, просила його задовольнити.

Представник відповідача 1 у судове засідання не з`явився про дату, час, місце судового розгляду повідомлений належним чином.

Представник відповідач 2 у судовому засіданні позов не визнав, просив відмовити у його задоволенні.

ІІ. Рух справи, процесуальні дії суду та заяви (клопотання) учасників справи.

? 02 жовтня 2020 року ухвалою судді Дарницького районного суду м. Києва Цимбал І. В. відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду у порядку загального позовного провадження /т. 1, а.с. 79/

? 16 грудня 2020 року ухвалою судді Дарницького районного суду м. Києва Мицик Ю. С. прийнято до свого провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до АТ «ОТП Банк», ТОВ «ФК «АСАП» про визнання договору відступлення прав вимоги недійсним, призначено підготовче судове засідання /т. 1, а.с. 87-88/

? 03 березня 2021 року представник АТ «ОТП Банк» в підготовчому засіданні подав до суду відзив з додатками /т. 1, а.с.104-111/

? 02 березня 2021 року представник ТОВ «ФК «АСАП» подав до канцелярії суду відзив з додатками /т. 1, а.с. 112-119/

? 17 березня 2021 року ухвалою суду відмовлено у задоволенні клопотання про забезпечення позову /т. 1, а.с. 184-186/

? 19 березня 2021 року позивач подала до суду відповідь на відзив АТ «ОТП Банк» /том 1, а.с. 188-193/

? 19 березня 2021 року позивач подала до суду відповідь на відзив ТОВ «ФК «АСАП» /том 1, а.с. 194-201/

? 25 березня 2021 року ухвалою суду відмовлено у задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про забезпечення позову /том 2, а.с. 46-48/

? 07 квітня 2021 року від АТ «ОТП Банк» надійшли заперечення на відповідь на відзив з додатками /том 2. а.с. 49-53/

? 12 липня 2021 року від позивача надійшла заява про повернення їй заяви про зміну предмета позову та додаткові пояснення /том 2. а.с. 83-85, 103-107/

? 12 липня 2021 року від представника позивача надійшло клопотання про витребування доказів з додатками /т. 2, а.с. 141-178/

? 12 липня 2021 року ухвалою суду повернуто заяву ОСОБА_1 про зміну предмету позову, задоволено клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку та витребувано від АТ «ОТП Банк» та ТОВ «ФК «АСАП» письмові докази /том 2, а.с. 179-182/

? 04 жовтня 2021 року від представника АТ «ОТП Банк» надійшло клопотання про приєднання доказів на виконання ухвали суду /т. 2, а.с. 193-204/

? 04 листопада 2021 року від представника позивача надійшли додаткові пояснення з письмовими доказами, заява про встановлення обставин встановленими, клопотання про тимчасове вилучення доказів /том 2, а.с. 222-229/

? 04 листопада 2021 року протокольною ухвалою Дарницького районного суду м. Києва у задоволенні клопотання про тимчасове вилучення доказів відмовлено, клопотання про приєднання доказів, заяву про встановлення обставин у справі, про залучення додаткових пояснень долучено до матеріалів справи, закрито підготовче засідання, призначено справу до розгляду по суті /т. 2, а.с. 230-232/

? 03 листопада 2022 року ухвалою Дарницького районного суду м. Києва у задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Антонова Р. В. про зупинення провадження у справі відмовлено /т. 3, а.с. 66-68/

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом, зміст спірних правовідносин, норми права та мотиви їх застосування.

Згідно зі статтями 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до статті 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі статтею 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом установлено, що 30 січня 2008 року між ЗАТ «ОТП Банк» та громадянкою України ОСОБА_1 укладений кредитний договір № ML-001/009/2008, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредитні кошти у розмірі 152 250,00 доларів США для придбання нерухомого майна, з кінцевим строком повернення до 26 січня 2018 року та зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 13,99% річних, а позичальник зобов`язався у строк та на умовах, визначених договором, повернути кредит і сплатити проценти (том 1, а.с. 26-39).

На забезпечення виконання позичальником ОСОБА_1 умов кредитного договору, 30 січня 2008 року між ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 укладений договір іпотеки № РML-001/009/2008, предметом якого є квартира АДРЕСА_3 власником якої є позичальник (том 1, а.с.35-41).

21 січня 2015 року ЗАТ «ОТП Банк» направило ОСОБА_1 досудову вимогу, у який вказувала на необхідність погашення заборгованості на протязі 30 календарних днів з дати відправлення банком вимоги у розмірі 60 300,02 доларів США - тіло кредиту, 2 702,55 доларів США - проценти за користування кредитом (том 1, а.с.46).

11 липня 2019 року приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Незнайко Н. М. вчинила виконавчий напис, яким запропонувала звернути стягнення на квартиру АДРЕСА_3 власником якої є ОСОБА_1 за рахунок коштів, отриманих від реалізації квартири, приватний нотаріус пропонує задовольнити вимоги АТ «ОТП Банк» у розмірі 81 163,00 доларів США заборгованість за кредитним договором № ML-001/009/2008; 41 555,64 грн витрати, понесені АТ «ОТП Банк» за вчинення нотаріальних дій (том 1, а.с.43).

11 жовтня 2019 року постановою приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Яцишиним А. М. відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого напису від 11 липня 2019 року (том 1, а.с.44).

Відповідно до відомостей, які містить інформаційна довідка Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 11 вересня 2020 року, ОСОБА_1 на праві приватної власності належить Комплекс дорожнього сервісу, загальною площею - 591 кв. м, житловою площею- 344,8 кв. м, розташований за адресою: АДРЕСА_4 . Право власності зареєстровано 27 червня 2014 року, який не є об`єктом житлової нерухомості. (том 1, а.с. 66).

Згідно зі свідоцтвом, виданим Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, виданого 30 квітня 2020 року, ТОВ «ФК «АСАП» зареєстровано як фінансова установа на підставі розпорядження Комісії (том 1, а.с.117).

10 липня 2020 року між АТ «ОТП Банк» та ТОВ «ФК «АСАП» укладено договір про відступлення права вимоги за умовами якого первісний кредитор (АТ «ОТП Банк») відступив у повному обсязі, а новий кредитор (ТОВ «ФК «АСАП») набув право вимоги у повному обсязі за кредитним договором № ML-001/009/2008, укладеним 30 січня 2008 року між АТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 у розмірі 109 775,36 доларів США, із яких: 60 300,02 доларів США - основна сума боргу, 49 475,34 доларів США - проценти. (том 1, а.с. 22-23).

10 липня 2020 року між АТ «ОТП Банк» та ТОВ «ФК «АСАП» укладено договір про відступлення права вимоги за умовами якого первісний кредитор (АТ «ОТП Банк») відступив у повному обсязі, а новий кредитор (ТОВ «ФК «АСАП») набув право вимоги у повному обсязі за договором іпотеки № РML-001/009/2008, укладеним 30 січня 2008 року між АТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 , предметом якого є квартира АДРЕСА_3 власником якої є ОСОБА_1 (том 1, а.с. 24-25).

Вислухавши позивача, представника відповідача 2, вивчивши подані докази, суд вважає за необхідне позов задовольнити з огляду на таке.

Звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_1 , зокрема, посилалася на те, що укладений 10 липня 2020 року між АТ «ОТП Банк» та ТОВ «ФК «АСАП» договір уступки права вимоги укладений відповідачами всупереч підпункту 3 пункту 1 цього Закону «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

Статтею 203 ЦК України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину; а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512, статті 514 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

У статті 216 ЦК України зазначено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Відповідно до стаття 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У договорі про відступлення прав вимоги положення щодо того, які конкретно права одна особа відступає іншій є істотними і становлять предмет договору.

Підпунктом 3 пункту 1 Закону «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» (у редакції, чинній на час укладення оспорюваного договору) кредитна установа не може уступити (продати, передати) заборгованість або борг, визначений у підпункті 1 цього пункту, на користь (у власність) іншої особи.

Відповідно до підпункту 1 пункту 1 цього Закону, протягом дії цього Закону не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов`язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об`єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об`єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку.

Дія підпункту 3 пункту 1 цього Закону не поширюється на банки, віднесені до категорії неплатоспроможних та щодо яких здійснюються процедури виведення з ринку відповідно до Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», у частині уступки (продажу, передачі) заборгованості або боргу на користь (у власність) іншої особи.

Встановлено, що АТ «ОТП Банк» надало ОСОБА_1 кредит на споживчі цілі - придбання нерухомого майна, у іноземній валюті (долар США), повернення якого було забезпечене іпотекою квартири, яка належить ОСОБА_1 , і є єдиним належним їй нерухомим житловим майном, його площа менша за 140 кв. м.

При цьому на час укладення оспорюваного правочину АТ «ОТП Банк» не відносилося до категорії неплатоспроможних банків та щодо якого здійснюються процедури виведення з ринку відповідно до Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Підпункт 3 пункту 1 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», у редакції, яка діяла на час вчинення оспорюваного правочину, містить фактично повну заборону (за винятком неплатоспроможних банків) щодо як продажу, так і будь-якої передачі (без жодних виключень) заборгованості або боргу, визначеного у підпункті 1 пункту 1 цього Закону, на користь (у власність) іншої особи.

З огляду на вищевикладене та враховуючи підпункти 1, 3 пункту 1 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», у редакції, чинній на час укладення оспорюваного договору, суд зазначає, що кредитні договори підпадають під дію цього закону, а тому АТ «ОТП Банк» як кредитна установа не мало права укладати договір про відступлення прав вимоги з ТОВ «ФК «АСАП», оскільки це прямо суперечить законодавству України.

З урахуванням вказаних норм права та встановлених обставин справи, суд дійшов висновку про те, що укладаючи 10 липня 2020 року оспорюваний договір про відступлення права вимоги за кредитним договором № ML/001/009/2008, АТ «ОТП Банк» та «ФК «АСАП», не дотримались вимог частини третьої статті 512 ЦК України та підпункту 3 пункту 1 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», що відповідно до вимог статей 203, 215 ЦК України, є підставою для визнання цього правочину недійсним.

При цьому доводи відповідачів про те, що у власності ОСОБА_1 знаходиться інше нерухоме житлове майно - Комплекс дорожнього сервісу, розташований за адресою: АДРЕСА_4 , суд до уваги не бере, оскілки з інформаційної довідки, сформованої з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, вбачається, що цей об`єкт не визначений як житлова нерухомість.

Таким чином, Комплекс дорожнього сервісу, власником якого є позивач, не підпадає під визначення, яке міститься у підпункті 1 пункту 1 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», у редакції, яка діяла на час вчинення оспорюваного правочину, тому не може вважатися іншим нерухомим житловим майном, яке використовується, як місце постійного проживання позичальника ОСОБА_1 .

З урахуванням вищенаведеного, оскільки порушення відповідачами під час укладення оспорюваного правочину положень Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», є окремою підставою для визнання такого договору недійсним, відповідно до статей 203, 215 ЦК України, суд не досліджує інші підстави недійсності правочину, наведені ОСОБА_1 у позовній заяві.

Європейський суд з прав людини вказав, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).

Згідно з частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

З урахуванням наведеного, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд дійшов висновку, що право ОСОБА_1 порушено і підлягає захисту.

Таким чином, позовну заяву ОСОБА_1 слід задовольнити.

ІV. Розподіл судових витрат між сторонами.

За змістом статті 141 ЦПК судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням положень статті 141 ЦПК України, задоволення позову, суд вважає за необхідне покласти судові витрати на відповідачів.

Стягнути з АТ «ОТП Банк» та ТОВ «ФК «АСАП» на корить ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 840,80 грн, тобто по 420,40 грн з кожного.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 12, 19, 48, 81, 89, 92, 141, 258-259, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 - задовольнити.

Визнати недійсним Договір про відступлення права вимоги від 10.07.2020, укладений між Акціонерним товариством «ОТП Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АСАП» про відступлення права вимоги банку за кредитним договором № ML-001/009/2008 від 30.01.2008.

Стягнути з Акціонерного товариства «ОТП Банк» (код ЄДРПОУ 21685166, м. Київ, вул. Жилянська, 43), Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АСАП» (код ЄДРПОУ 43575529, м. Київ, просп. М.Бажана, 16, оф. 163) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_5 ). судовий збір в сумі 840 грн. 80 коп., тобто по 420 грн. 40 коп з кожного.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 28.07.2023.

СУДДЯ Ю.С. МИЦИК