Постанова

від 10.12.2024 по справі 367/3003/22

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

10 грудня 2024 року

м. Київ

провадження №22-ц/824/17404/2024

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Мазурик О. Ф. (суддя-доповідач)

суддів: Желепи О. В., Немировської О. В.,

за участю секретаря Марченка М. С.,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області

від 18 вересня 2024 року

в складі судді Фінагеєвої І. О.

у цивільній справі №367/3003/22 Києво-Святошинського районного суду Київської області

за позовом ОСОБА_1

до ОСОБА_2 , ОСОБА_3

про визнання майна об'єктом спільної сумісної власності подружжя, визнання правочину недійсним, визнання права власності у спільній сумісній власності подружжя

У С Т А Н О В И В:

В серпні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до Києво-Святошинського районного суду Київської області з позовом про поділ майна подружжя, в якому просила:

- визнати квартиру АДРЕСА_1 , спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (далі - квартира);

- визнати спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 автомобілі: Peogeot Partner, державний знак НОМЕР_1 , 2007 року випуску, та Volkswagen Jetta, державний знак НОМЕР_2 , 2013 року випуску;

- визначити за ОСОБА_1 1/2 частки у праві спільної сумісної власності на квартиру;

- визначити за ОСОБА_1 по 1/2 частки у праві спільної сумісної власності на автомобіль Peogeot Partner, державний номерний знак НОМЕР_1 , та автомобіль Volkswagen Jetta, державний знак НОМЕР_2 ;

- визнати недійсним протокол №1 загальних зборів учасників від 01 липня 2022 року про створення Товариства з обмеженою відповідальністю "Ермін Естейт" (далі - ТОВ "Ермін Естейт", Товариство) в частині, а саме пункт про внесення учасником ОСОБА_2 до статутного капіталу квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 38,5 кв. м;

- визнати недійсним договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ "Ермін Естейт", укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ;

- визнати недійсним пункт 2 Протоколу №3 загальних зборів учасників ТОВ "Ермін Естейт" щодо виплати учаснику, який вийшов з Товариства, вартості його частки шляхом передачі майна;

- визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину квартири та 1/2 частину кожного з двох автомобілів.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначала, що 29.09.2012 вона та ОСОБА_2 зареєстрували шлюб. Під час перебування у шлюбі, а саме 27.02.2015 укладено попередній договір на укладення в подальшому договорів купівлі-продажу спірної квартири та 07.12.2015 придбано спірну квартиру за адресою АДРЕСА_2 . Покупцем у договорі купівлі-продажу квартири зазначений відповідач ОСОБА_2 , тоді як в тексті договору зазначено, що квартира є спільно нажитим майном та ОСОБА_1 надала нотаріально посвідчену згоду на укладення договору купівлі-продажу.

Також в період шлюбу подружжя було придбано автомобіль марки Peogeot Partner та автомобіль марки Volkswagen Jetta, які зареєстровані за ОСОБА_2 .

Вказувала, що рішення суду від 05.01.2022 шлюб між ними розірвано, після чого ОСОБА_2 передав квартиру до статутного капіталу ТОВ "Ермін Естейт", яку учасники товариства оцінили в 350 000 грн, та отримав 98,59% частки у статутному капіталі товариства, залишок статутного капіталу у розмірі 1,41% вартістю 5 000 грн відійшов громадянину ОСОБА_4 .

07 липня 2022 року ОСОБА_2 уклав із своєю сестрою ОСОБА_3 договір купівлі-продажу частки в Товаристві, внаслідок чого до ОСОБА_3 перейшли 98,51% частки в статутному капіталі ТОВ "Ермін Естейт". 08 липня 2022 року ОСОБА_3 подала заяву про вихід зі складу засновників Товариства та вимогу про виплату вартості її долі у складі Товариства. В порядку здійснення виплати ОСОБА_3 частки в статутному капіталі Товариства за останньою було зареєстроване право власності на спірну квартиру АДРЕСА_1 .

Позивачка, посилаючись на наявність родинних стосунків між відповідачами; стислі терміни (поденні) реєстраційних та правовстановлюючих дій в межах ТОВ "Ермін Естейт"; відсутність іншої фактичної господарської діяльності у відповідності до Статуту Товариства; придбання ОСОБА_3 частки у статутному капіталі Товариства за відсутності мети володіти часткою в юридичній особі, враховуючи вихід з Товариства наступного ж дня; вчинення реєстраційних дій, які пов'язані лише із зміною власника квартири, вважала, що Протокол №1 про створення Товариства в частині внесення спірної квартири до статутного капіталу та договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі, укладений між відповідачами, є удаваними правочинами в розумінні статті 235 ЦК України, оскільки фактично вчинені для приховання договору купівлі-продажу спірної квартири.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 18 вересня 2024 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду в частині відмовлених позовних вимог про поділ квартири, визнання недійсними протоколу загальних зборів та договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі товариства, позивачка звернулася до суду з апеляційною скаргою, посилаючись на те, що рішення суду в цій частині ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, без повного з`ясування обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

В обґрунтування апеляційної скарги вказувала, що суд першої інстанції не взяв до уваги всі обставини справи, а саме те, що відповідачі між собою є рідними братом ( ОСОБА_2 ) та сестрою ( ОСОБА_3 ) і остання була обізнана про те, що квартира придбавалася під час перебування її брата в шлюбі, а відтак є спільним майном подружжя, як і обізнана про те, що ОСОБА_2 фактично відчужив квартиру без згоди другого з подружжя.

Вважала, що недобросовісність дій відповідачів підтверджується наступними обставинами. Внесок до статутного капіталу Товариства становив 355 000 грн та був сформований за рахунок спірної квартири. 07.07.2022 ОСОБА_3 придбала у ОСОБА_2 частку в статутному капіталі даного Товариства, а 08.07.2022 протоколом загальних зборів Товариства прийнято рішення про виплату ОСОБА_3 , яка вийшла з Товариства, вартості його частки шляхом передачі майна - спірної квартири. 24.10.2024 ТОВ "Ермін Естейт" припинено в результаті його ліквідації на підставі рішення учасника.

На думку позивачки, дані обставини підтверджують, що ТОВ "Ермін Естейт" було створено ОСОБА_2 на 116 днів не з метою здійснення господарської діяльності, а виключно з метою недобросовісного заволодіння квартирою, яка так і залишається у фактичному користуванні та володінні ОСОБА_2 .

Вказувала, що суд першої інстанції, посилаючись на правову позицію Верховного Суду, згідно якої, у разі якщо один з подружжя - учасник господарського товариства вносить до статутного капіталу цього ж товариства майно, придбане за рахунок спільних коштів подружжя, то таке майно переходить у власність товариства, а в іншого з подружжя виникає право вимоги на виплату половини вартості внесеного майна, не взяв до уваги обставини та докази у справі, що унеможливлюють ефективно захистити право позивача, виходячи із позиції, викладеної в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.01.2021 у справі №522/1528/15-ц, згідно якої спосіб захисту права або інтересу має бути таким щоб у позивача не виникла необхідність повторного звернення до суду.

Звернула увагу, що у відповідача ОСОБА_2 відсутнє рухоме та нерухоме майно за рахунок якого вона могла б отримати виплату половини вартості внесено ним майна до статутного капіталу ТОВ "Ермін Естейт".

Також, як на підставу скасування рішення посилалася на обставини, зазначені в позовній заяві.

За наведених обставин просила частково скасувати рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 18.09.2024 та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити в частині:

- визнати недійсним протокол №1 загальних зборів учасників від 01.07.2022 про створення ТОВ "Ермін Естейт" у частині пункту про внесення учасником ОСОБА_2 до статутного капіталу квартири АДРЕСА_1 ;

- визнати недійсним договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ "Ермін Естейт", укладений 07.07.2022 між відповідачами;

- визнати недійсним пункту 2 протоколу №3 загальних зборів учасників ТОВ "Ермін Естейт" від 08.07.2022 щодо виплати учаснику, який вийшов з товариства, вартості його частки шляхом передачі майна;

- визнати за ОСОБА_5 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 .

Відповідач ОСОБА_2 , скориставшись наданим правом, подав відзив на апеляційну скаргу, в якому посилаючись на те, що суд дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, оскільки обрала неефективний спосіб захисту.

Представник позивачки - ОСОБА_6 в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав та просив задовольнити з підстав, викладених в ній. Пояснив, що застосування реституції, а саме повернення сторін в попередній стан шляхом скасування правочинів на підставі яких ОСОБА_3 набула у власність спірну квартиру, відновить порушене право позивачки.

Представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_7 в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечував, просив залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

Відповідач - ОСОБА_3 , належним чином повідомлена про день, час та місце розгляду справи, у судове засідання не з`явилася.

Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідача ОСОБА_3 .

Колегія суддів вислухала доповідь судді-доповідача, пояснення представника скаржника та представника відповідача ОСОБА_2 , дослідила матеріали справи, перевірила законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, що заявлялися у суді першої інстанції, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивачка звернулася до суду з позовом за захистом права спільної сумісної власності подружжя до колишнього чоловіка - ОСОБА_2 та вважала, що вона має право визнання за нею права власності на 1/2 частину квартири, яка зареєстрована за ОСОБА_3 .

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 з 29 вересня 2012 року по 05 січня 2022 року перебували в зареєстрованому шлюбі.

Під час перебування ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у шлюбі, останній та ОСОБА_8 уклали попередній договір, за змістом якого зобов`язалися в подальшому на умовах і в порядку, визначених цим договором, укласти і належним чином посвідчити договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 (далі - спірна квартира).

27 лютого 2015 року ОСОБА_1 подала нотаріусу заяву, за змістом якої надала згоду ОСОБА_2 на укладання попереднього та основного договорів купівлі-продажу спірної квартири. Також у заяві позивачка стверджувала, що договори укладаються з її згоди та в інтересах сім`ї.

07 грудня 2015 року ОСОБА_2 та ОСОБА_8 уклали договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 .

01 липня 202 року зареєстровано ТОВ "Ермін Естейт" на підставі протоколу загальних зборів учасників №1, засновником якого був ОСОБА_2 . Внесок до статутного капіталу Товариства становив 355 000 та був сформований за рахунок спірної квартири.

07 липня 2022 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 підписали Акт приймання-передачі частки у статутному капіталі ТОВ "Ермін Естейт", на підставі якого ОСОБА_2 передав, а ОСОБА_3 прийняла частку у статутному капіталі ТОВ "Ермін Естейт" у розмірі 350 000 грн, що становить 98,59% статутного капіталу товариства.

08 липня 2022 року ОСОБА_3 подала до ТОВ "Ермін Естейт" заяву про вихід з його складу та вимогу про виплату вартості належної їй частки у статутному капіталі товариства.

За змістом Протоколу загальних зборів учасників ТОВ "Ермін Естейт" від 08 липня 2022 року ОСОБА_3 надано згоду на вихід зі складу учасників Товариства та виплату вартості належної їй частки у статутному капіталі Товариства.

Станом на 11 серпня 2022 року право власності на спірну квартиру належить ОСОБА_3 , що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Встановивши, що спірна квартира набута ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у період шлюбу та відповідачем ОСОБА_2 не спростовано презумпції спільної сумісної власності майна, позивачка не надавала своєї згоди на відчуження квартири, застосувавши норми сімейного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що на спірну квартиру поширюється режим спільного сумісного майна подружжя.

Звертаючись до суду з даним позовом, ОСОБА_1 просила поділити придбану під час шлюбу квартиру шляхом визнання недійсними правочинів, на підставі яких остання перейшла у власність ОСОБА_3 , та визнати за нею право власності на 1/2 частину квартиру в порядку поділу майна подружжя.

Відповідно до статей 317 і 319 ЦК України саме власнику належить право розпоряджатися своїм майном за власною волею.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (частина перша статті 321 ЦК України).

ЦК України передбачені засади захисту права власності.

Ефективним способом захисту права неволодіючого власника майна до володіючого, на його думку, не власника є звернення з віндикаційним позовом, тобто з позовом про витребування майна.

Зокрема, відповідно до закріпленого у статті 387 ЦК України правила, власник має необмежене право витребувати майно із чужого незаконного володіння.

Власник має право витребувати майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України), незалежно від того, чи заволоділа ця особа незаконно спірним майном сама, чи придбала його в особи, яка не мала права відчужувати це майно.

Положення статті 388 ЦК України застосовується як правова підстава позову про повернення майна від добросовісного набувача, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом, яке було відчужене третій особі, якщо між власником та володільцем майна не існує жодних юридичних відносин.

Власник з дотриманням вимог статті 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача.

Верховний Суд в своїх постановах, в тому числі в постанові від 04.10.2023 у справі №953/20040/19, неодноразово зазначав, що у разі відчуження одним з подружжя майна, набутого під час шлюбу, без згоди іншого з подружжя, ефективним способом захисту порушеного права є вимога витребування майна з чужого незаконного володіння та поділ майна подружжя.

Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог про поділ квартири, оскільки позивачкою обрано неефективний спосіб захисту.

З огляду на викладене колегія суддів вважає неспроможними доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не надав належної правової оцінки обставинам щодо добросовісності дій контрагента за договором відчуження спірної квартири - ОСОБА_3 .

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 вказувала, що Велика Палата Верховного Суду в постанові від 26.01.2021 у справі №522/1528/15-ц зазначила, що спосіб захисту права або інтересу має бути таким щоб у позивача не виникла необхідність повторного звернення до суду.

Колегія суддів вважає неспроможними такі доводи апеляційної скарги, оскільки у справі, на яку посилається позивачка, та яка була на розгляді Великої Палати Верховного Суду, судами вирішено спір про визнання договору поруки припиненим та про визнання договору поруки частково недійсним. А в пункті 71 постанови від 26.01.2021 Велика Палата Верховного Суду зазначила про те, що ефективність позовної вимоги про визнання відсутності права чи про визнання права припиненим має оцінюватися, виходячи з обставин справи залежно від того, чи призведе задоволення такої вимоги до дійсного захисту інтересу позивача без необхідності повторного звернення до суду (принцип процесуальної економії).

Отже, не врахування судом першої інстанції у даній справі, що переглядається, висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених в постанові від 26.01.2021 у справі №522/1528/15-ц, не призвело до неправильного вирішення спору в частині поділу квартири.

Інші наведені в апеляційній скарзі аргументи фактично є доводами, наведеними в позовній заяві, та власним тлумачення позивачкою норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини.

Водночас, колегія суддів зауважує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (пункти 29, 30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі "Руїз Торіха проти Іспанії"). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (пункт 2 рішення ЄСПЛ? від 27 вересня 2001 року у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії").

За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для його скасування.

Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного та керуючись ст. 268, 374, 375, 383, 384, 389 ЦПК України

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 18 вересня 2024 року в оскаржуваній частині - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до цього суду.

Повний текст постанови складено 17 грудня 2024 року.

Головуючий О. Ф. Мазурик

Судді О. В. Желепа

О. В. Немировська