Постанова

від 20.07.2023 по справі 552/1055/17

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 552/1055/17 Номер провадження 22-з/814/159/23 Доповідач ап. інст. Чумак О. В.

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2023 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Чумак О.В.

суддів: Бутенко С.Б., Обідіної О.І.

за участю секретаря Галушко А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтаві заяву представника Автоколективу "Механізатор" адвоката Кулішова Володимира Петровича про ухвалення додаткового рішення по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача,

В С Т А Н О В И Л А:

17.03.2017 року ОСОБА_1 звернувся до місцевого суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання права власності на гараж, в якому просив суд визнати за ним право власності на індивідуальний гараж № НОМЕР_1 загальною площею 86,2 кв.м в автоколективі «Механізатор» по АДРЕСА_1 та погріб площею 2,30 кв.м з оглядовою ямою площею 1,70 кв.м.

Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 17 березня 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено та визнано за ним право власності на індивідуальний гараж № НОМЕР_1 загальною площею 86,2 кв.м в автоколективі «Механізатор» по АДРЕСА_1 та погріб площею 2,30 кв.м з оглядовою ямою площею 1,70 кв.м.

На вказане рішення подана апеляційна скарга головою правління (керівника кооперативу) Автоколективу "Механізатор" Джабідзе Михайлом Дмитровичем.

Постановою Полтавського апеляційного суду від 06 квітня 2023 року апеляційну скаргу голови правління (керівника кооперативу) Автоколективу "Механізатор" Джабідзе Михайла Дмитровича задоволено. Рішення Київського районного суду м. Полтави від 17 березня 2017 року скасовано. Ухвалено нове судове рішення. У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Автоколективу "Механізатор" 3721,50 грн. (три тисячі сімсот двадцять одну гривню 50 коп.) в рахунок відшкодування витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

07.04.2023 до Полтавського апеляційного суду надійшла заява представника Автоколективу "Механізатор" адвоката Кулішова Володимира Петровича про ухвалення додаткового рішення у цій справі, в якій просить стягнути з ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у сумі 10 000,00 грн., понесені Автоколективом «Механізатор» при розгляді справи в апеляційному суді.

20.07.2023 до апеляційного суду від представників позивача ОСОБА_1 адвокатів Нестеренко Н.М. та Ткаченко А.В. в системі «Електронний суд» надійшли письмові заперечення, в яких вони просять відмовити в задоволенні заяви адвоката Кулішова В.П. про ухвалення додаткового рішення, оскільки розмір витрат на правничу допомогу неспівмірний із наданим обсягом юридичної допомоги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши заяву, додані до неї документи та матеріали справи, заслухавши пояснення керівника АК «Механізатор» Джабідзе М.Д., представників позивача ОСОБА_1 адвокатів Ткаченко А.В., Нестеренко Н.М., колегія суддів дійшла наступного висновку.

Відповідно до ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: судом не вирішено питання про судові витрати.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Додаткове рішення або ухвалу про відмову в прийнятті додаткового рішення може бути оскаржено.

Відповідно до п. в) п. 4) ч. 1 ст. 382 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції складається з: резолютивної частини із зазначенням: розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції .

Згідно ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява N 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року N 5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон N 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону N 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону N 5076-VI).

Відповідно до статті 19 Закону N 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є:

- надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;

- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;

- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону N 5076-VI).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

- розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно ч. 2 ст. 141 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Як встановлено ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Підсумовуючи, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Згідно пунктів 1, 2, 4, 5, 6, 12 частини третьої статті 2 ЦПК України основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, верховенство права; повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Зі змісту статей 10, 11, 12, 13 ЦПК України вбачається, що при вирішенні цивільного спору, у тому числі і при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, суд керується Конституцією України, законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовує інші правові акти, враховує завдання цивільного судочинства, забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами, особливості предмета спору та ціну позову, складність справи, її значення для сторін та час, необхідний для розгляду справи, покладення доведення обставин, які мають значення для справи, саме сторонами, права яких є рівними, як і покладення саме на кожну сторону ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій та з урахуванням меж заявлених вимог та заперечень та обсягу поданих доказів.

При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (частина перша статті 182 ЦПК України).

Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Це підтверджується і такими нормами ЦПК України.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності.

Витрати на надану професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг (виконаних робіт) та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/ третьою особою, чи тільки має бути сплачено.

Зазначене відповідає висновкам Верховного Суду у постанові від 22.01.2021 р. при розгляді справи № 925/1137/19.

Як вказувалося вище, 07.04.2023 до Полтавського апеляційного суду надійшла заява представника Автоколективу "Механізатор" адвоката Кулішова Володимира Петровича про ухвалення додаткового рішення у цій справі, в якій просить стягнути з ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у сумі 10 000,00 грн., понесені Автоколективом «Механізатор» при розгляді справи в апеляційному суді. До заяви додані копія договору про надання правової допомоги від 29.08.2022 р., квитанції від 29.08.2022 та від 06.04.2022, розрахунок витрат за надані послуги, акт прийому-передачі наданих послуг по договору про надання правової допомоги від 29.08.2022 р.

У розрахунку витрат за надані послуги та акті прийому-передачі наданих послуг зазначено, що адвокат Кулішов В.П. витратив 2 години часу на виконання робіт з надання юридичної консультації та аналізу наданих документів для захисту законних прав АК «Механізатор» по цій справі, вартістю 1000 грн. (по 500 грн за годину роботи); 3 години на підготовку, збирання та отримання доказів для обґрунтування апеляційної скарги - вартістю 1500 грн.; 4 години часу на підготовку та написання апеляційної скарги на рішення суду - вартістю 4000 грн.; написання додаткового обґрунтування підстав поважності пропуску строку на апеляційне оскарження від 29.11.2023 - вартістю 1000 грн.; представництво інтересів клієнта в суді апеляційної інстанції - вартістю 2000 грн.; підготовка заяв і клопотань - вартістю 500 грн. Всього - 10 000,00 грн.

20.07.2023 до апеляційного суду від представників позивача ОСОБА_1 адвокатів Нестеренко Н.М. та Ткаченко А.В. в системі «Електронний суд» надійшли письмові заперечення, в яких вони просять відмовити в задоволенні заяви адвоката Кулішова В.П. про ухвалення додаткового рішення, оскільки розмір витрат на правничу допомогу неспівмірний із наданим обсягом юридичної допомоги.

Зокрема вказують, що у розрахунку витрат не наведено, які саме заяви чи клопотання були подані ним протягом виконання предмету договору, вартість яких становить 500 грн.

Вважають, що розмір витрат за підготовку та написання апеляційної скарги на рішення суду вартістю 4000 грн. є абсолютно неспівмірний із наданим обсягом юридичної допомоги.

Також вказують, що тривалість судового засідання, в якому приймав участь адвокат Кулішов В.П., та розмір витрат на правову допомогу за представництво інтересів клієнта в суді вартістю 2000 грн. є також неспівмірним із часом, витраченим на судове засідання.

Також посилаються на те, що квитанції, виписані адвокатом власноручно, не є платіжним документом у розумінні закону, тому не підтверджують оплату наданих послуг.

Враховуючи обсяг правничої допомоги, наданої адвокатом Кулішовим В.П. Автоколективу «Механізатор» при розгляді цієї справи в суді апеляційної інстанції, а такожїї вартість, яка згідно поданих документів становить 10000,00 грн., колегія суддів приходить до висновку, що розмір витрат на правничу допомогу, які понесені скаржником АК «Механізатор» в суді апеляційної інстанції, є неспівмірним з обсягом наданої правничої допомоги адвокатом Кулішовим В.П., та значно завищеним.

З огляду на наведене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про наявність підстав для прийняття додаткової постанови, часткового задоволення заяви та стягнення з позивача ОСОБА_1 на користь Автоколектива «Механізатор» витрат на правничу допомогу у сумі 5000,00 грн. у зв`язку з розглядом справи у суді апеляційної інстанції.

При цьому колегія суддів апеляційного суду частково враховує надані стороною позивача заперечення щодо стягнення витрат на правничу допомогу; виходить з критеріїв необхідності, реальності, розумності витрат на оплату послуг адвоката, а розмір витрат на правничу допомогу, який відшкодовується скаржнику, є співмірний із складністю справи та виконаних адвокатом робіт; часом, витраченим адвокатом на їх виконання; обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.

Керуючись статтею 133, 137, 141, 182, 183, 270, 382 ЦПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Заяву представника Автоколектива "Механізатор" адвоката Кулішова Володимира Петровича про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Автоколектива «Механізатор» витрати на правничу допомогу у сумі 5000,00 грн. (п`ять тисяч гривень).

Додаткова постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 31.07.2023.

Головуючий суддя О.В.Чумак

Судді С.Б.Бутенко

О.І.Обідіна