Постанова

від 03.04.2024 по справі 552/1055/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2024 року

м. Київ

справа № 552/1055/17

провадження № 61-7713св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого- Луспеника Д. Д.,

суддів:Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І., Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А.,

учасники справи:

позивач- ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

особа, яка подала апеляційну скаргу, - автоколектив «Механізатор»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Полтавського апеляційного суду від 06 квітня 2023 року, прийняту у складі колегії суддів: Чумак О. В., Бутенко С. Б., Обідіної О. І.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання права власності на гараж.

Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, щовідповідач ОСОБА_2 був членом автоколективу «Механізатор» (АК «Механізатор») та відповідно до протоколу правління автоколективу від 29 червня 2013 року отримав місце під забудову капітального гаража площею 24 кв. м. У 2014 році ОСОБА_2 завершив будівництво гаража, який відповідно до технічного паспорта має площу 86,2 кв. м, погріб - 6,1 кв. м., оглядова яма - 2,2 кв. м. Власник земельної ділянки не заперечував проти будівництва гаражів, а тому побудований відповідачем гараж не є самочинним будівництвом. Вказував на те, що у жовтні 2015 року він придбав у ОСОБА_2 у власність гараж № НОМЕР_1 по АДРЕСА_1 , однак він позбавлений можливості оформити право власності на цей гараж, оскільки відповідач уникає зустрічей з ним.

З урахуванням зазначеного, ОСОБА_1 , посилаючись на статті 376, 392 ЦК України, просив суд визнати за ним право власності на індивідуальний гараж № НОМЕР_1 , загальною площею 86,2 кв. м, у АК «Механізатор» по АДРЕСА_1 , та погріб площею 2,30 кв. м з оглядовою ямою площею 1,70 кв. м.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 17 березня 2017 року, ухваленим у складі судді Турченко Т. В., позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано за ОСОБА_1 право власності на індивідуальний гараж № НОМЕР_1 , загальною площею 86,2 кв. м, у АК «Механізатор» по АДРЕСА_1 , та погріб площею 2,30 кв. м з оглядовою ямою площею 1,70 кв. м.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання за ним права власності на гараж, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що спірний гараж відповідає будівельно-технічним вимогам, тому відповідно до статей 328, 392 ЦК України за позивачем може бути визнано право власності на нього.

Не погодившись з рішенням Київського районного суду м. Полтави від 17 березня 2017 року, особа, яка не брала участі у справі, - голова правління АК «Механізатор» Джабідзе М. Д., у вересні 2022 року оскаржив його в апеляційному порядку.

Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 31 жовтня 2022 року апеляційну скаргу голови правління АК «Механізатор» Джабідзе М. Д. на рішення Київського районного суду м. Полтави від 17 березня 2017 року залишено без руху та надано заявнику строк для усунення недоліків, а саме: для наведення додаткових обґрунтувань підстав поважності пропуску строку на апеляційне оскарження.

Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 05 грудня 2022 року клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення задоволено. Поновлено голові правління (керівнику кооперативу) АК «Механізатор» Джабідзе М. Д. строк на апеляційне оскарження рішення Київського районного суду м. Полтави від 17 березня 2017 року, як пропущений з поважних причин.

Відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою голови правління (керівника кооперативу) АК «Механізатор» Джабідзе М. Д. на рішення Київського районного суду м. Полтави від 17 березня 2017 року.

Постановою Полтавського апеляційного суду від 06 квітня 2023 року апеляційну скаргу голови правління (керівника кооперативу) АК «Механізатор» Джабідзе М. Д. задоволено, рішення Київського районного суду м. Полтави від 17 березня 2017 року скасовано та ухвалено нове судове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовлячи у задоволенні позовних вимог, апеляційний суд виходив із того, що ОСОБА_1 не наділений правом на звернення до суду з позовом про визнання права власності на самочинно збудоване майно, оскільки він його не здійснював (частина третя статті 376 ЦК України).

Також ОСОБА_1 не міг порушувати питання про визнання за ним права власності на спірне майно в порядку статті 392 ЦК України, оскільки позивачем у позові про визнання права власності є власник - особа, яка має право власності на майно, а ОСОБА_1 не є власником спірного нерухомого майна, договір купівлі-продажу гаража АДРЕСА_2 між ним та ОСОБА_2 не укладався.

Крім того, апеляційний суд зазначив, що суд першої інстанції, вирішуючи питання щодо визнання за ОСОБА_1 права власності на спірний гараж, не залучив до участі у справі як відповідачів АК «Механізатор», який є орендарем земельної ділянки, на якій розташований спірний гараж, та територіальну громаду в особі Полтавської міської ради, як власника земельної ділянки, не звернув уваги на те, що спірні правовідносини безпосередньо стосуються прав, інтересів та обов`язків вказаних осіб. Клопотань про їх залучення до участі в справі позивач не заявляв. Тобто пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів

У травні 2023 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив скасувати ухвалу та постанову апеляційного суду, справу направити до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що суд апеляційної інстанції безпідставно поновив голові правління (керівнику кооперативу) АК «Механізатор» Джабідзе М. Д. строк на апеляційне оскарження рішення Київського районного суду м. Полтави від 17 березня 2017 року, помилково не врахував факт обізнаності уповноважених осіб АК «Механізатор» із вказаним судовим рішенням.

У матеріалах справи міститься заява ОСОБА_4 про ознайомлення з матеріалами цивільної справи, датована 23 березня 2018 року, в якій він повідомляє, що є головою правління АК «Механізатор» з листопада 2015 року, а гараж № НОМЕР_1 , на який визнано право власності, знаходиться на земельній ділянці, наданій АК «Механізатор» в оренду. При цьому зазначає, що АК «Механізатор» не брав участі у справі як сторона та не повідомлявся про судовий розгляд. Проте на заяві наявна відмітка про те, що ОСОБА_4 ознайомлений з матеріалами справи 04 квітня 2018 року.

Вказане свідчить про те, що АК «Механізатор» було відомо про рішення Київського районного суду м. Полтави від 17 березня 2017 року ще у березні 2018 року та його представник мав право отримати копію рішення та подати на нього апеляційну скаргу в разі незгоди.

Крім того, він ( ОСОБА_1 ) неодноразово звертався до керівництва АК «Механізатор» з заявами про прийняття його до членів кооперативу, надаючи при цьому разом із заявою копії правоустановчих документів на спірний гараж, що зокрема підтверджується заявами від 09 квітня 2020 року та 22 березня 2021 року, які додані до відзиву на апеляційну скаргу.

Посилання в додатковому обґрунтуванні підстав поважності пропуску строку на апеляційне оскарження на невиконання належним чином своїх обов`язків ОСОБА_4 як головою правління (керівником кооперативу) АК «Механізатор», незбирання ним загальних зборів членів кооперативу на прохання та на заяви членів кооперативу, постійну його відсутність в межах м. Полтави, неповідомлення ним членів кооперативу про оскаржуване рішення та взагалі виїзд ОСОБА_4 за межі території України є необґрунтованими та не є підставою для поновлення строк на апеляційне оскарження судового рішення.

Джабідзе М. Д. був обраний головою правління АК «Механізатор» рішенням Загальних зборів членів АК «Механізатор» від 20 травня 2022 року.

16 серпня 2022 року Джабідзе М. Д. звернувся до суду із заявою про надання належним чином завіреної копії рішення Київського районного суду м. Полтави від 17 березня 2017 року При цьому до цієї заяви Джабідзе М. Д. додав копію вказаного рішення, що підтверджує факт обізнаності останнього зі змістом цього судового рішення.

Також заявник вважає, що апеляційний суд дійшов помилкового висновку про те, що позивач не мав права звертатись до суду з позовом про визнання права на гараж, та про те, що суд першої інстанції розглянув спір без залучення належних співвідповідачів.

Підставами касаційного оскарження постанови Полтавського апеляційного суду від 06 квітня 2023 року заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 698/119/18 (провадження № 14-350цс19) та у постановах Верховного Суду від 26 жовтня 2022 року у справі № 147/78/19 (провадження № 61-3879св22), від 25 березня 2020 року у справі № 219/10482/16-ц (провадження № 61-10487св19), від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц (провадження № 61-31707св18), від 20 травня 2020 року у справі № 190/927/19 (провадження № 61-5530св20), від 25 квітня 2019 року у справі № 761/794/15-ц (провадження № 61-13789св18), від 05 грудня 2018 року у справі № 923/129/17, від 25 квітня 2018 року у справі № 806/1000/17, від 20 вересня 2018 року у справі № 924/1237/17, від 23 жовтня 2018 року у справі № 906/240/18, від 01 листопада 2018 року у справі № 910/18770/17, від 05 листопада 2018 року у справі № 910/4345/18.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У липні 2023 року голова правління АК «Механізатор» Джабідзе М. Д. подав відзив на касаційну скаргу, в якому просив відмовити у задоволенні касаційної скарги та залишити судове рішення апеляційного суду без змін як таке, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 13 червня 2023 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Полтавського апеляційного суду від 06 квітня 2023 року, витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.

У серпні 2023 року до Верховного Суду надійшли матеріали справи.

Ухвалою Верховного Суду від 13 березня 2024 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

17 червня 2013 року між Полтавською міською радою в особі першого заступника міського голови Стеценка В. В. та АК «Механізатор» в особі голови правління Лях М. Ф. укладено договір оренди земельної ділянки площею 3 140 кв. м, для обслуговування існуючих гаражів.

Відповідно до протоколу засідання правління АК «Механізатор» від 29 червня 2013 року вирішено порушити клопотання перед автомотоспілкою Київського району м. Полтави про надання місця під забудову капітальних гаражів в АК «Механізатор» згідно з планом по 24 кв. м, в тому числі ОСОБА_2 , який проживає у АДРЕСА_3 , - місце НОМЕР_1.

У 2014 році ОСОБА_2 завершив будівництво гаража, а у жовтні 2015 року продав його ОСОБА_1 .

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам судове рішення апеляційного суду не відповідає.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

У частинах першій та другій статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно зі статтею 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до статті 6 Конвенції таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція), кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Відповідно до частини першої статті 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права, складовою якого є юридична визначеність.

Принцип юридичної визначеності є одним із суттєвих елементів принципу верховенства права. В його основі лежить відоме з римського права положення res judicata (лат. «вирішена справа»), відповідно до якого остаточне рішення правомочного суду, яке вступило в силу, є обов`язковим для сторін і не може переглядатися. Іншими словами, цей принцип гарантує остаточність рішень («що вирішено - вирішено і не має переглядатися до безмежності»).

У рішенні від 19 лютого 2009 року у справі «Христов проти України», заява № 24465/04, Європейський суд з прав людини наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, слід тлумачити у контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів (рішення Європейського суду з прав людини від 28 листопада 1999 року у справі «Брумареску проти Румунії»).

Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду, згідно з яким жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі; повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи (рішення Європейського суду з прав людини від 03 грудня 2003 року у справі «Рябих проти Росії»).

Згідно зі статтею 292 ЦПК України в редакції, чинній на час ухвалення рішення суду першої інстанції, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Аналогічні положення закріплені у статті 352 ЦПК України в редакції, яка набрала чинності 15 грудня 2017 року.

Відповідно до пункту 13 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року, судові рішення, ухвалені судами першої інстанції до набрання чинності цією редакцією Кодексу, набирають законної сили та можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

До набрання чинності цією редакцією Кодексу діяла редакція ЦПК України від 03 серпня 2017 року.

Згідно з частиною першою статті 294 ЦПК України (у вказаній редакції), апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина перша статті 354 ЦПК Українив редакції, яка набрала чинності 15 грудня 2017 року).

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду (частина друга статті 354 ЦПК України).

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу (частина третя статті 354 ЦПК України).

Суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними (пункт 4 частини першої статті 358 ЦПК України).

Згідно з частиною першою статті 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.

Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду (частин перша, друга статті 127 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 грудня 2020 року у справі № 521/2816/15-ц (провадження № 61-14230сво18) зазначено, що апеляційний суд при вирішенні питання про поновлення строку на апеляційне оскарження має мотивувати свій висновок про наявність поважних причин на поновлення строку на апеляційне оскарження. Сама по собі вказівка про те, що є поважні причини для поновлення строку для апеляційного оскарженні, не є належним мотивуванням поновлення строку на апеляційне оскарження. Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, зокрема у разі вказівки тільки про наявність поважних причин, є порушенням вимог статті 6 Конвенції. Вказане процесуальне порушення є самостійною підставою для скасування як оскарженого судового рішення апеляційного суду, так і ухвали апеляційного суду про поновлення строку на апеляційне оскарження і відкриття апеляційного провадження, та направлення справи до апеляційного суду зі стадії відкриття апеляційного провадження.

Верховний Суд у постанові від 12 жовтня 2022 року у справа № 640/11452/19 вказав, що поважними причинами пропущення строку на подання апеляційної скарги можуть бути визнані лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

У справі, яка переглядається, 17 березня 2017 року Київський районний суд м. Полтави ухвалив рішення.

14 вересня 2022 року голова правління (керівник кооперативу) АК «Механізатор» Джабідзе М. Д. подав апеляційну скаргу на вказане судове рішення як представник особи, яка не брала участі у справі, питання про права та обов`язки якої вирішив суд.

Обґрунтовуючи поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження, голова правління АК «Механізатор» Джабідзе М. Д. посилався на те, що колишній голова кооперативу ОСОБА_4 неналежним чином виконував свої обов`язки, не збирав загальні збори членів кооперативу, постійно був відсутній у м. Полтаві, а після ознайомлення з матеріалами справи у квітні 2018 року не повідомив кооператив про прийняте у справі рішення, копія якого відсутня в кооперативі. У травні 2018 року ОСОБА_4 виїхав за межі України та тривалий час перебував за кордоном. Після закінчення строку його повноважень як голови кооперативу він не зібрав загальні збори. 26 червня 2022 року Джабідзе М. Д. був обраний головою кооперативу та після отримання у липні 2022 року від ОСОБА_1 заяви про прийняття його в члени кооперативу 18 серпня 2022 року звернувся до суду з заявою про отримання копії рішення, яке оскаржив до апеляційного суду за погодженням з іншими членами кооперативу. Також зазначав, що згідно з положеннями пункту 4.14 статуту кооперативу саме голова кооперативу представляє кооператив у його стосунках з іншими особами, організовує документообіг, діловодство, ведення бухгалтерського обліку, звітності кооперативу тощо, тоді як інші його члени не мають таких повноважень, а тому АК «Механізатор» не мав можливості подати апеляційну скаргу до того, як змінився голова кооперативу, який і отримав рішення суду.

Суд апеляційної інстанції, вирішуючи процесуальне питання про поновлення строку на апеляційне оскарження й поновивши його, вказав лише на те, що наведені Джабідзе М. Д. обставини свідчать про те, що строк на апеляційне оскарження рішення суду пропущений АК «Механізатор» із поважних причин та підлягає поновленню, враховуючи, що АК «Механізатор» не був залучений до участі у справі, та вважає, що суд ухвалив рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки кооперативу.

Водночас у матеріалах справи міститься заява керівника АК «Механізатор» ОСОБА_4 від 23 березня 2018 року про ознайомлення з матеріалами справи.

04 квітня 2018 рокукерівник АК «Механізатор» ОСОБА_4 був ознайомлений з матеріалами справи (а. с. 52, т. 1)

Повний текст рішення Київського районного суду м. Полтави від 17 березня 2017 року опублікований у Єдиному державному реєстрі судових рішень 20 березня 2017 року.

Отже, апеляційний суд належним чином не перевірив, чи наведено АК «Механізатор» поважні причини пропуску більше ніж на п`ять років строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, чи наявні правові підстави для його поновлення, які саме об`єктивні перешкоди безумовно перешкодили АК «Механізатор» вчасно оскаржити судове рішення у справі, про наявність якогоАК «Механізатор» був достовірно обізнаний з квітня 2018 року, чи не свідчить таке поновлення процесуального строку про порушення пункту 1 статті 6 Конвенції.

У рішенні від 03 квітня 2008 року у справі «Ponomaryov v. Ukraine» викладено висновок Європейського суду з прав людини про те, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом із тим питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими, тому від судів вимагається вказувати підстави для поновлення строку. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан потрібного їм судового провадження. У кожній справі суди мають перевіряти, чи виправдовують підстави для поновлення строків для оскарження втручання у принцип юридичної визначеності.

Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів («Diya 97 v. Ukraine», № 19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).

Отже, встановлення строків звернення до суду у системному зв`язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача та інших осіб того, що зі спливом встановленого проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) не матимуть поворотної дії у часі та не потребуватимуть скасування, а правові наслідки прийнятого рішення або вчиненої дії (бездіяльності) не будуть відмінені у зв`язку з таким скасуванням. Тобто встановлені строки звернення до суду сприяють уникненню ситуації правової невизначеності.

Забезпечення дотримання принципу правової визначеності потребує чіткого виконання сторонами та іншими учасниками справи вимог щодо строків звернення до суду, а також строків на оскарження судових рішень, а від судів вимагається дотримуватися певних правил у процесі прийняття рішення про поновлення строку та оцінювати поважність причин пропуску строку, виходячи із критеріїв розумності, об`єктивності та непереборності обставин, що спричинили пропуск, значимості справи для сторін, наявності фундаментальної судової помилки.

Подібні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 18 січня 2023 року у справі №160/6211/21 (провадження № К/990/25232/22).

Відповідно до статті 13 ЦК України при здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства. Згідно із пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 199/6713/14-ц (провадження № 14-92цс19) зазначено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (частина перша статті 44 ЦПК України).

З урахуванням наведеного, оскільки фактичні обставини, від яких залежить правильне вирішення справи, не встановлено, а суд касаційної інстанції у силу своїх процесуальних повноважень (стаття 400 ЦПК України) позбавлений такої можливості, то апеляційному суду при новому розгляді справи слід перевірити наведені обставини.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Скарги на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду першої інстанції чи постанови суду апеляційної інстанції, включаються до касаційної скарги на відповідне рішення чи постанову (частина друга статті 406 ЦПК України).

Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина четверта статті 411 ЦПК України).

У касаційній скарзі на постанову апеляційного суду від 06 квітня 2023 року містяться доводи про необґрунтованість ухвали Полтавського апеляційного суду від 05 грудня 2021 року в частині поновлення АК «Механізатор» строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції. Також касаційна скарга містить заперечення щодо відкриття апеляційного провадження, зокрема з підстав пропуску строку на апеляційне оскарження.

Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги щодо порушення апеляційним судом норм процесуального права під час вирішення питання про поновлення строку на апеляційне оскарження, вважає обґрунтованими аргументи касаційної скарги в цій частині.

Підсумовуючи, Верховний Суд наголошує на тому, що за результатами перегляду справи у касаційному порядку встановлено, що під час постановлення оскаржуваного судового рішення суд апеляційної інстанції, усупереч положенням частини четвертої статті 263 ЦПК України, не врахував висновки Верховного Суду щодо застосування норм процесуального права, зокрема про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Враховуючи, що Верховний Суд зробив висновок про направлення справи до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження, то не підлягають оцінці доводи касаційної скарги по суті спору, таке порушення норм процесуального права, як безпідставне поновлення строку на апеляційне оскарження, є самостійною підставою для направлення справи на новий розгляд.

Під час нового розгляду справи апеляційний суд повинен повторно вирішити питання щодо відкриття апеляційного провадження із урахуванням принципу res judicata, з наведенням обґрунтованих мотивів наявності підстав для відкриття чи відмови у відкритті апеляційного провадження у справі.

Керуючись статтями 400, 406, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити

Постанову Полтавського апеляційного суду від 06 квітня 2023 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. Ю. Гулейков

Б. І. Гулько

Г. В. Коломієць

Р. А. Лідовець