Постанова

від 20.07.2023 по справі 357/3360/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Головуючий у І інстанції Кошель Б.І.Провадження № 22-ц/824/8778/2023 Доповідач у 2 інстанції Матвієнко Ю.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2023 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді: Матвієнко Ю.О.,

суддів: Гуля В.В., Мельника Я.С.,

при секретарі: Ковтун М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Білоцерківська» на ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 30 березня 2023 року про забезпечення позову у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Білоцерківська» до ОСОБА_1 , Державного реєстратора Фурсівської сільської ради Білоцерківського району Київської області Майорко Тетяни Олександрівни, Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротрейд-2000» про поновлення запису про інше речове право та визнання договору оренди недійсним,

В С Т А Н О В И В :

У березні 2023 року ТОВ Агрофірма «Білоцерківська» звернулось до суду із вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 22 вересня 2015 року між ТОВ Агрофірма «Білоцерківська» та ОСОБА_1 було укладено договір оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення, що розташована на території Білоцерківської МТГ Київської області, загальною площею 1,4622 га, кадастровий номер 3220489500:01:024:0031, зі строком дії до 22 вересня 2022 року. Право оренди зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (номер запису про інше речове право 28964661). 22 серпня 2022 року ТОВ Агрофірма «Білоцерківська» надіслано ОСОБА_1 лист-повідомлення (клопотання № 01-3-117) про подовження договору оренди землі. Вказаним листом-повідомленням орендодавцю також було повідомлено, що відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану», пункту 27 Перехідних положень ЗК України, договори оренди земельних ділянок приватної власності, строк користування якими закінчився після введення воєнного стану, вважаються поновленими на один рік. Тобто, якщо строк дії договорів оренди /емфітевзису/суперфіцію/ земельного сервітуту щодо земель сільськогосподарського призначення закінчився після введення воєнного стану (24.02.2022 року), вони вважаються автоматично поновленими, в силу закону, на один рік, без волевиявлення орендодавця та орендаря, без відповідних договорів та без внесення відомостей про поновлення договору до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Однак, в порушення вищевказаних положень Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державним реєстратором Фурсівської сільської ради Майорко Т.О. 23 грудня 2022 року було неправомірно прийнято рішення та внесено запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про припинення іншого речового права (номер запису 28964661) за договором оренди від 22 вересня 2015 року та зареєстровано право оренди за договором оренди земельної ділянки, що укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Агротрейд-2000», номер запису 48858792. Тобто, договір оренди земельної ділянки, укладений 23 грудня 2022 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Агротрейд-2000» в період дії договору оренди землі від 22 вересня 2015 року, укладеного ОСОБА_1 з ТОВ Агрофірма «Білоцерківська», суперечить закону та порушує права позивача як належного користувача земельної ділянки. Одна і та ж сама земельна ділянка не може бути одночасно об`єктом оренди двох договорів оренди землі, укладених з різними орендарями.

Посилаючись на вказані обставини, ТОВ Агрофірма «Білоцерківська» просило суд поновити в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про реєстрацію іншого речового права за договором оренди земельної ділянки від 22 вересня 2015 року, кадастровий номер 3220489500:01:024:0031, укладеним ТОВ Агрофірма «Білоцерківська» та ОСОБА_1 , та визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 23 грудня 2022 року, кадастровий номер 3220489500:01:024:0031, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Агротрейд-2000», право оренди зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 23 грудня 2022 року з номером запису про інше речове право 48858792.

Одночасно із позовною заявою ТОВ Агрофірма «Білоцерківська» звернулось до суду із заявою про забезпечення позову, яка обґрунтована тим, що умови оспорюваного договору оренди передбачають передачу земельної ділянки в користування новому орендарю протягом 5 днів з дати реєстрації договору, що унеможливить користування земельною ділянкою ТОВ Агрофірма «Білоцерківська» на час вирішення спору в судовому порядку та перешкоджатиме здійсненню ним підприємницької діяльності. Зазначило, що 11 березня 2023 року TOB«Агротрейд-2000» направило на адресу ТОВ Агрофірма «Білоцерківська» заяву про виділення земельних ділянок в натурі для здійснення посівів. На теперішній час на спірній земельній ділянці знаходяться посіви озимої пшениці, які були здійснені позивачем. Реєстрація речових прав щодо земельної ділянки з третьою особою ускладнить використання земельної ділянки та виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог ТОВ Агрофірма «Білоцерківська».

За наведених обставин, позивач просив суд забезпечити позов шляхом заборони органам, які здійснюють реєстрацію речових прав, проводити будь-які реєстраційні дії в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо реєстрації, припинення, зміни права оренди, права суборенди, іншого речового права щодо земельної ділянки кадастровий номер 3220489500:01:024:0031; ОСОБА_1 та ТОВ «Агротрейд-2000» здійснювати користування земельною ділянкою та вчиняти будь-які дії, які перешкоджатимуть ТОВ Агрофірма «Білоцерківська» користуватися спірною земельною ділянкою.

Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 30 березня 2023 року заяву ТОВ Агрофірма «Білоцерківська» про забезпечення позову задоволено частково.

Заборонено органам, які здійснюють реєстрацію речових прав, проводити будь-які реєстраційні дії в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо реєстрації, припинення, зміни права оренди, права суборенди, іншого речового права щодо земельної ділянки площею 1,4622 га з кадастровим номером 3220489500:01:024:0031, розташовану в межах Шкарівської сільської ради Білоцерківського району Київської області, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1696397432204, власником якої є ОСОБА_1 .

У решті вимог заяви про забезпечення позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду, ТОВ Агрофірма «Білоцерківська» подало на неї апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просило скасувати ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 30 березня 2023 року в частині відмовлених вимог та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення заяви про забезпечення позову.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, позивач посилався на те, що невжиття заходу забезпечення позову шляхом заборони користуватися земельною ділянкою іншим особам та знищення посівів призведе до недоцільності виконання рішення суду у разі задоволення позову, оскільки позивач буде позбавлений можливості здійснити збір урожаю та фактично втратить право власності на урожай.

На думку апелянта, висновок суду першої інстанції про те, що вимога про забезпечення позову шляхом заборони ОСОБА_1 та ТОВ «Агротрейд-2000» здійснювати користування земельною ділянкою та вчиняти будь-які дії, не підлягає задоволенню, так як обмежуватиме господарську діяльність ТОВ «Агротрейд-2000» і спричинить необґрунтоване втручання у його діяльність та порушуватиме права товариства, свідчить про упередженість суду, оскільки вже на стадії прийняття позовної заяви суд робить упереджений висновок про те, що господарська діяльність ТОВ «Агротрейд-2000» на спірній земельній ділянці в період розгляду справи в суді є законною.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ТОВ «Агротрейд-2000» - адвокат Миколюк М.Д. заперечив проти апеляційної скарги та зазначив, що вжиті заходи забезпечення позову не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність. Позивач просить забезпечити позов у спосіб, який прямо перешкоджатиме господарській діяльності ТОВ «Агротрейд-2000». Позивачем заявлені вимоги немайнового характеру про поновлення запису про інше речове право та визнання договору оренди недійсним, а тому заборона відповідачам використовувати земельну ділянку не відповідає предмету позову. З вищенаведених підстав просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін та стягнути з ТОВ Агрофірма «Білоцерківська» на користь ТОВ «Агротрейд-2000» витрати на правничу допомогу в сумі 10 000 грн.

Інші учасники справи, наданим процесуальним законом правом подати відзив на апеляційну скаргу не скористалися.

В судове засідання учасники процесу, які повідомлялись про час та місце розгляду справи, не з`явились; колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за їх відсутності за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши доповідь судді доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів дійшла висновку про залишення скарги без задоволення, а ухвали суду - без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно вимог ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції перевіряє справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Оскільки ухвалу суду про забезпечення позову оскаржено позивачем лише в частині відмови у задоволенні його заяви про забезпечення позову, апеляційний суд згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України перевіряє законність та обґрунтованість ухвали лише у цій частині.

Відмовляючи у забезпеченні позову шляхом заборони відповідачам здійснювати користування земельною ділянкою та вчиняти будь-які дії, які перешкоджатимуть ТОВ Агрофірма «Білоцерківська» користуватися спірною земельною ділянкою, суд першої інстанції виходив із того, що такий захід забезпечення позову не є співмірним із предметом спору, за своїм змістом і способом порушує право власності ОСОБА_1 , є втручанням у господарську діяльність ТОВ «Агротрейд-2000» та фактично є вирішенням спору по суті, що відповідно до ч. 10 ст. 150 ЦПК України є неприпустимим.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно частини 1 статті 151 ЦПК України передбачено, що заява про забезпечення позову повинна містити, зокрема, предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності.

В пунктах 2, 4 ч.1 ст.150 ЦПК України зазначено, що позов забезпечується, в тому числі, забороною вчиняти певні дії.

Частиною 3 ст. 150 ЦПК України визначено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 зазначено, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Отже, при розгляді заяви про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу.

Окрім того, достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Предметом спору у даній цивільній справі є визнання договору оренди спірної земельної ділянки недійсним та поновлення державної реєстрації іншого речового права.

Тобто, метою вказаного позову є захист прав ТОВ Агрофірма «Білоцерківська» на поновлення дії договору оренди спірної земельної ділянки, а не відшкодування збитків, пов`язаних з втратою урожаю на спірній земельній ділянці, чи оспорювання встановлення меж спірної земельної ділянки в натурі.

При цьому, заявником не було обґрунтовано доводів щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням заявлених позовних вимог, та не обґрунтовано, яким чином невжиття вказаного виду забезпечення позову призведе до невиконання судового рішення в частині поновлення договору оренди спірної земельної ділянки у разі його задоволення.

З огляду на викладене, доводи апелянта про те, що ТОВ Агрофірма «Білоцерківська» буде позбавлене можливості здійснити збір урожаю та фактично втратить право власності на урожай у разі незабезпечення позову в обраний спосіб є безпідставними.

Незабезпечення позову шляхом заборони користуватись спірною земельною ділянкою не призведе до утруднення виконання судового рішення у разі задоволення даного позову, а тому висновки суду першої інстанції про відмову у забезпеченні позову у вказаний спосіб є правильними.

Інший висновок суду суперечив би самій суті інституту забезпечення позову, метою якого є обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 10 лютого 2021 року у справі № 709/853/20.

Окрім того, колегія суддів вважає, що забезпечення позову у такий спосіб фактично підмінить собою судове рішення у справі та вирішить позовні вимоги до розгляду справи по суті судом.

Наявність самого по собі позову про визнання недійсним договору оренди в жодному разі не є підставою для забезпечення позову шляхом заборони користуватись об`єктом оренди (земельна ділянка), з огляду на те, що предметом спору є правовідносини стосовно поновлення запису про оренду земельної ділянки, у яких позивач виступає орендарем.

Встановлення заборони відповідачу ТОВ «Агротрейд-2000» вчиняти будь-які дії щодо використання орендованої ним земельної ділянки не відповідає принципу співмірності та збалансованості.

ТОВ «Агротрейд-2000» користується спірною земельною ділянкою на підставі додаткових угод, які наразі є чинними, право оренди відповідача є зареєстрованим відповідно до законодавства, а тому забезпечення позову таким шляхом є прямим втручанням у господарську діяльність відповідача.

Апеляційна скарга за своїм змістом є повторенням правової позиції, викладеної в заяві про забезпечення позову, аргументи якої знайшли належну оцінку в ухвалі суду першої інстанції. Доводів на спростування висновків суду апеляційна скарга не містить.

Доводи апеляційної скарги позивача зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції, невірного розуміння скаржником вимог чинного законодавства та власного тлумачення характеру спірних правовідносин.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення судом ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, і доводи апеляційної скарги цього не спростовують, колегія суддів дійшла висновку про залишення ухвали суду першої інстанції в оскарженій частині без змін, а скарги ТОВ Агрофірма «Білоцерківська» - без задоволення.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ТОВ «Агротрейд-2000» - адвокат Миколюк М.Д. просив стягнути з ТОВ Агрофірма «Білоцерківська» на користь ТОВ «Агротрейд-2000» витрати на правничу допомогу в сумі 10 000 грн., однак така вимога задоволенню не підлягає з наступних підстав.

За правилами ч.ч. 1-2 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом

Згідно з ч.ч. 1-2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

З огляду на те, що ТОВ Агрофірма «Білоцерківська» оскаржило у апеляційному порядку ухвалу про забезпечення позову, а не рішення суду по суті позовних вимог, розподіл судових витрат, відповідно до вимог чинного цивільного процесуального закону має бути здійснений за результатами розгляду позовної заяви, і наразі вирішення цього питання є передчасним.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382, 383 ЦПК України, Київський апеляційний суд в складі колегії суддів

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Білоцерківська» - залишити без задоволення.

Ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 30 березня 2023 року в частині відмови у задоволенні вимог заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Білоцерківська» про забезпечення позову шляхом заборони ОСОБА_1 та Товариству з обмеженою відповідальністю «Агротрейд-2000» здійснювати користування земельною ділянкою та вчиняти будь-які дії, які перешкоджатимуть Товариству з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Білоцерківська» користуватись земельною ділянкою із кадастровим номером 3220489500:01:024:0031, - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий:

Судді: