Рішення

від 23.05.2024 по справі 357/3360/23

БІЛОЦЕРКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 357/3360/23

Провадження № 2-др/357/38/24

Д О Д А Т К О В Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 травня 2024 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді Кошель Б. І. ,

при секретарі Нізовій А. Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду №6 м. Біла Церква заяву представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Марценюк Лесі Анатоліївни про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі №357/3360/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Білоцерківська» до ОСОБА_1 , державного реєстратора Фурсівської сільської ради Білоцерківського району Київської області Майорко Тетяни Олександрівни, Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротрейд-2000» про поновлення запису про інше речове право та визнання договору оренди недійсним, -

В С Т А Н О В И В :

Представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Марценюк Леся Анатоліївна звернулася до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області із заявою про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі №357/3360/23. Вимоги обґрунтовані тим, що у провадженні Білоцерківського міськрайонного суду Київської області перебувала цивільна справа № 357/3360/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Білоцерківська» до ОСОБА_1 , державного реєстратора Фурсівської сільської ради Білоцерківського району Київської області Майорко Тетяни Олександрівни, Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротрейд-2000» про поновлення запису про інше речове право та визнання договору оренди недійсним. Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 22.08.2023 року задоволено заяву позивача про залишення позову без розгляду. Однак, під час цього суд не вирішив питання про судові витрати, які були понесені ОСОБА_1 при розгляді справи, які складаються із сплачених на користь Адвоката Марценюк Л.А. витрат на правничу допомогу. 21.04.2023 року між адвокатом Марценюк Л.А. та ОСОБА_1 укладено Договір про надання правової допомоги. 15.05.2023 року між адвокатом та клієнтом складено Акт виконаних робіт (наданих послуг) № 1 відповідно до якого за надання послуг Клієнт сплачує Адвокату винагороду у розмірі 15 000, 00 (пятнадцять тисяч) гривен, з яких 10 000, 00 грн. гонорар адвоката за надані послуги, а 5 000,00 грн. - гонорар успіху, у відповідності до п. 4.2. Договору. Докази понесених судових витрат ОСОБА_1 були надані суду разом із відзивом на позов. Оскільки до судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу, відповідач може заявити вимогу про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги за рахунок позивача, який ініціював судовий спір, а надалі попросив залишити його без розгляду в судах цивільної та господарської юрисдикції. При компенсації правничих витрат має бути встановлена необґрунтованість дій позивача, пов`язаних з розглядом справи, та необхідність понесення витрат відповідачем з надання правничої допомоги в порушеній позивачем справі (необхідність ознайомлення адвокатом з матеріалами справи, подання відзиву відповідачем у справі, участь адвоката в судових засіданнях, вчинення дій щодо збирання доказів та інше). Позивач звернувся з позовом до суду також звернувся із заявою про забезпечення позову, вчиняв процесуальні дії, подавав апеляційну скаргу у справі, і виключно після того, як позивач зрозумів безпідставність свого позову, вирішив залишити його без розгляду. Такі дії є зловживанням процесуальними правами. У той же час відповідач понесла судові витрати у зв`язку із звернення позивача до суду, адвокатом надані послуги з метою захисту інтересів клієнта, тобто, безпідставний позов позивача зумовив необхідність відповідача захищати свої права у відповідний спосіб, передбачений ЦПК України. Просила суд, ухвалити у справі № 357/3360/23 додаткове рішення, в якому вирішити питання про судові витрати, а саме: стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Білоцерківська» на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати у розмірі 15 000,00 грн.

Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 30 серпня 2023 року у задоволенні заяви представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Марценюк Лесі Анатоліївни про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі №357/3360/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Білоцерківська» до ОСОБА_1 , державного реєстратора Фурсівської сільської ради Білоцерківського району Київської області Майорко Тетяни Олександрівни, Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротрейд-2000» про поновлення запису про інше речове право та визнання договору оренди недійсним було відмовлено.

Постановою Київського апеляційного суду від 15 листопада 2023 року апеляційні скарги представника ОСОБА_1 - адвоката Марценюк Лесі Анатоліївни та представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротрейд-2000» - адвоката Миколюка Миколи Дмитровича задоволено частково. Ухвали Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 30 серпня 2023 року скасовно, заяви представника ОСОБА_1 - адвоката Марценюк Лесі Анатоліївни та представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротрейд-2000» - адвоката Миколюка Миколи Дмитровича про ухвалення додаткового рішення направлено до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області для продовження розгляду.

Частина 3 статті 270 ЦПК України передбачає, суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Відповідно до ч. 4 ст. 270 ЦПК України у разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Учасники справи в судове засідання не викликалися.

Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Оскільки розгляд відбувався за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов таких висновків.

З матеріалів справи вбачається, що у березні 2023 року Товариство з обмеженою відповідьністю Агрофірма «Білоцерківська» звернулось до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з цивільним позовом до ОСОБА_1 , Державного реєстратора Фурсівської сільської ради Білоцерківського району Київської області Майорко Тетяни Олександрівни, Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротрейд-2000» про поновлення запису про інше речове право та визнання договору оренди недійсним, а також подало заяву про забезпечення позову.

Ухвалою судді від 30 березня 2023 року заява про забезпечення позову була задоволена частково.

Ухвалою судді від 26 квітня 2023 року відкрито провадження у справі, призначено підготовче судове засідання, а відповідачам наданий строк 15 днів з дня вручення копії ухвали для надіслання суду відзиву на позовну заяву.

19 травня 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат Марценюк Л.А. направила до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області відзив на позовну заяву, в якій зазначила, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат відповідача за розгляд справи становить 15 000грн на професійну правничу допомогу.

8 серпня 2023 року позивач подав до суду заяву про залишення позову без розгляду, посилаючись на те, що на спірній земельній ділянці відсутній врожай 2023 року.

Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 22 серпня 2023 року позов залишено без розгляду.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Отже, як зазначено вище, ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 22 серпня 2023 року позов залишено без розгляду, однак судом не було вирішено питання про витрати на правничу допомогу, які були понесені ОСОБА_1 .

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Зазначена заява про ухвалення додаткового рішення щодо судових витрат була направлена на електронну пошту суду 24 серпня 2023 року, тобто протягом п`яти днів після постановлення ухвали про залишення позову без розгляду.

Згідно з частиною першою, пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 5 статті 142 ЦПК України визначено, що у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

Відповідно до статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.

За вимогами статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Види судових витрат, порядок їхньої оплати, розподілу, зменшення розміру тощо встановлено главою 8 ЦПК України.

За результатами розгляду справи відповідно до частин першої - третьої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до частини восьмої зазначеної статті розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору (частина дев`ята статті 141 ЦПК України).

У постанові від 8 червня 2022 року у справі № 357/380/20 Велика Палата Верховного Суду зазначила про наступне:

«Відповідно до частин другої - п`ятої статті 258 ЦПК України розгляд справи по суті судом першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду. Процедурні питання, пов`язані з рухом справи в суді першої інстанції, вирішуються шляхом постановлення ухвал. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядках закінчується прийняттям постанови. У випадках, передбачених цим Кодексом, судовий розгляд закінчується постановленням ухвали чи видачею судового наказу.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 257 ЦПК України суд постановлює ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду.

При цьому подання позовної заяви та відкриття судом провадження у справі потребує відповідної підготовки інших учасників справи: вивчення позовної заяви, її мотивів і доводів, за необхідності - підготовка відзиву на позов, участь у судових засіданнях, ознайомлення з матеріалами справи тощо.

Загальні норми ЦПК України спрямовані на відшкодування судових витрат стороні, яка виграла справу, тобто права якої були невизнані, оспорені або порушені іншою стороною та поновлені лише в результаті розгляду справи судом.

ЦПК України містить норми щодо розподілу судових витрат у разі ухвалення судового рішення (частина друга статті 141 ЦПК України) та у випадках, коли вимоги позивача судом по суті не розглядалися, але справа провадженням закінчується у зв`язку із закриттям такого чи залишенням справи без розгляду (стаття 142 ЦПК України).

Однією з підстав залишення позову без розгляду є заява позивача, подана до початку розгляду справи по суті.

У той же час, колегія суддів звертає увагу, що позовне провадження має певні етапи, які вимагають як дій суду, так і дій інших учасників справи.

Так, суд перевіряє відповідність позовної заяви щодо форми і змісту вимогам статті 175 ЦПК України, перевірка повноважень особи, що звернулась до суду із позовом, сплати судового збору за подання позову та, у разі дотриманні всіх вимог, постановлення ухвали про відкриття провадження по справі.

З цією процесуальною дією суду пов`язано право учасників справи подати до суду відзив на позовну заяву в письмовій формі протягом строку, встановленого судом в ухвалі про відкриття провадження по справі.

У статті 178 ЦПК України встановлено вимоги до форми та змісту відзиву та вказано на необхідність надання доказів надсилання його копій та документів, доданих до нього, іншим учасникам справи.

Тобто надання відзиву на позовну заяву є реалізацією принципу змагальності сторін (пункт 4 частини третьої статті 2 та стаття 12 ЦПК України)».

Враховуючи вищезазначений висновок Великої Палати Верховного Суду, суд зазначає, що подача позовної заяви та відкриття провадження у справі вимагає від інших учасників справи вчинення дій на захист своїх інтересів та спонукає до здійснення певних дій, які б не були реалізовані за відсутності позовної заяви, тому у випадку залишення позову без розгляду мають бути враховані судові витрати, які понесли інші учасники справи у зв`язку із зверненням позивача до суду з позовною заявою та відкриттям провадження у справі.

У подібних правовідносинах Велика Палата Верховного Суду вважала, що у такому випадку у суду немає необхідності обґрунтовувати добросовісність чи недобросовісність особи, яка подала позовну заяву, оскільки така особа реалізувала своє право на звернення до суду, однак позивач самостійно прийняв рішення про залишення позову без розгляду, усвідомлюючи наслідки таких процесуальних дій.

Враховуючи викладене, суд вважає, що учасники справи, які добросовісно реагували на відкриття провадження у справі поданням відзиву на позовну заяву, понесли витрати на правову допомогу адвоката, могли розраховувати на відшкодування таких витрат за результатами розгляду справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява N 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року N 5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон N 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону N 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону N 5076-VI).

Відповідно до статті 19 Закону N 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону N 5076-VI).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Також, зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Зазначена правова позиція міститься в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 301/1894/17.

Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі N 755/9215/15-ц).

У постанові Великої Палати Верховного Суду по справі №751/3840/15-ц від 20 вересня 2018 року суд зазначає, що на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат.

ВС зауважив, що у постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18 (провадження № 61-9124св20) вказано, що «склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких втрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких втрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Судові витрати понесені відповідачем ОСОБА_1 підтверджуються наявними в матеріалах справи наступними документами: копією Договору про правничу допомогу №13/23 від 21.04.2023 року, копією Акту виконаних робіт (наданих послуг) №1від 15.05.2023 року.

Отже, представником відповідача доведено понесення ОСОБА_1 витрат на правову допомогу в загальному розмірі 15000,00 грн.

Так, з матеріалів справи вбачається, що заяву про ухвалення додаткового рішення було направлено позивачу на електронну адресу.

Однак, до суду, станом на час розгляду судом вищевказаної заяви з боку позивача не надходило жодних заяв та клопотань про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Оскільки від позивача не надходило заяв та клопотань про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, підстави для самостійного вирішення судом питання про зменшення цих витрат з урахуванням наведених обставин відсутні.

Така правова позиція міститься в постанові об`єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

Аналогічна правова позиція міститься і в постанові Верховного Суду від 01.12.2021 року у справі № 607/14338/19-ц.

В даній постанові Верховний Суд зазначив, що матеріали справи не містять клопотання Особа_1 про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, а підстави для самостійного вирішення судом питання про зменшення цих витрат з урахуванням наведених обставин відсутні.

Так, своїй постанові Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19 колегія суддів не погоджується із висновками суду апеляційної інстанції, оскільки витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 137 ЦПК України).

Відповідно до частини першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Такий же правовий висновок містяться і постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19.

Так, у Рішенні по справі «Бєлоусов проти України» (Заява № 4494/07 ) ЄСПЛ дійшов висновку, що витрати, які мають бути сплачені за договором адвокату, слід розглядати як фактично понесені.

Такий висновок ЄСПЛ також викладений у вже зазначеному вище рішенні у справі «Савін проти України» ( Заява № 34725/08).

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

З огляду на зазначене, враховуючи фактичний обсяг наданих відповідачу юридичних послуг, а також відсутність клопотання ТОВ Агрофірма «Білоцерківська» про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу суд вважає обґрунтованими вимоги представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Марценюк Л.А. про відшкодування витрат на правничу допомогу у розмірі 15000,00 грн.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 12, 133, 137, 141, 142, 263, 264, 270, 354, 355 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Заяву представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Марценюк Лесі Анатоліївни про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі №357/3360/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Білоцерківська» до ОСОБА_1 , державного реєстратора Фурсівської сільської ради Білоцерківського району Київської області Майорко Тетяни Олександрівни, Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротрейд-2000» про поновлення запису про інше речове право та визнання договору оренди недійсним, - задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Білоцерківська» (код ЄДРПОУ 03755348, адреса: вул. Центральна, буд. 1, с. Олійникова Слобода, Білоцерківський р-н, Київська обл., 09137) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 15000,00 грн. (п`ятнадцять тисяч гривень 00 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Суддя Б. І. Кошель