Постанова

від 15.11.2023 по справі 357/3360/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 357/3360/23

Апеляційне провадження

№ 22-ц/824/15089/2023

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2023 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Рейнарт І.М.

суддів Кирилюк Г.М., Ящук Т.І.

при секретарі Близнюк А.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційними скаргами представника ОСОБА_1 - адвоката Марценюк Лесі Анатоліївни та представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротрейд-2000» - адвоката Миколюка Миколи Дмитровича на ухвали Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 30 серпня 2023 року (суддя Кошель Б.І.) про відмову ухвалити додаткове рішення у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Білоцерківська» до ОСОБА_1 , державного реєстратора Фурсівської сільської ради Білоцерківського району Київської області Майорко Тетяни Олександрівни, Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротрейд-2000» про поновлення запису про інше речове право та визнання договору оренди недійсним,

встановив:

у березні 2023 року ТОВ Агрофірма «Білоцерківська» звернулось до суду з позовом, в якому просило: поновити в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про реєстрацію іншого речового права за договором оренди земельної ділянки від 22 вересня 2015 року, кадастровий номер 3220489500:01:024:0031, укладеним ТОВ Агрофірма «Білоцерківська» та ОСОБА_1 ; визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 22 вересня 2015 року, кадастровий номер 3220489500:01:024:0031, укладений ОСОБА_1 та ТОВ «Агротрейд-2000», право оренди зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 23 грудня 2022 року з номером запису про інше речове право 48858792.

Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 22 серпня 2023 року позовну заяву залишено без розгляду на підставі заяви позивача.

24 серпня 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат Марценюк Л.А. звернулася до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення, в якому просила вирішити питання про судові витрати відповідачки, а саме стягнути з ТОВ Агрофірма «Білоцерківська» на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати в розмірі 15 000грн, посилаючись на те, що 21 квітня 2023 року між адвокатом Мерценюк Л.А. та ОСОБА_1. укладений договір про надання правової допомоги, на підставі якого 15 травня 2023 року адвокатом і відповідачкою складений акт виконаних робіт, відповідно до якого гонорар адвоката за надані послуги становить 10 000грн, а гонорар успіху - 5000грн.

Представник відповідачки посилалася на те, що звернення позивача з позовом та

заявою про забезпечення позову, змусило відповідачку звернутися за правовою допомогою та понести витрати на правову допомогу.

Представник відповідачки вважала, що зрозумівши безпідставність позову, позивач подав до суду заяву про залишення позову без розгляду, що є зловживанням процесуальними правами, а відповідачка має право на відшкодування понесених витрат за рахунок позивача.

24 серпня 2023 року до суду першої інстанції звернувся представник ТОВ «Агротрейд-2000» - адвокат Миколюк М.Д. із заявою про ухвалення додаткового рішення, яким просив вирішити питання про судові витрати, а саме стягнути з ТОВ Агрофірма «Білоцерківська» на користь ТОВ «Агротрейд-2000» понесені витрати на правничу допомогу в розмірі 31 000грн, посилаючись на те, що судом першої інстанції не було вирішено питання про відшкодування понесених ТОВ «Агротрейд-2000» судових витрат.

Представник відповідача зазначав, що 18 травня 2023 року між ТОВ «Агротрейд-2000» та Адвокатським об`єднанням «МКБ ГРУПП» укладений договір № 29 про правничу допомогу, згідно якого гонорар адвоката становить 21 000грн, з яких 11 000грн - гонорар адвоката за правничу допомогу, а 10 000грн - гонорар успіху за виграну справу у суді першої інстанції. Крім цього, 23 травня 2023 року між ТОВ «Агротрейд-2000» та Адвокатським об`єднанням «МКБ ГРУПП»укладено договір № 32 про правничу допомогу, за яким гонорар адвоката становить 10 000грн, з яких 5000грн - гонорар адвоката на правничу допомогу, а ще 5 000грн - гонорар успіху за виграну справу в апеляційній інстанції по оскарженню ухвали Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 30 березня 2023 року про забезпечення позову.

Ухвалами Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 30 серпня 2023 року у задоволенні заяв представника ОСОБА_1 - адвоката Марценюк Л.А. та представника ТОВ «Агротрейд-2000» - адвоката Миколюка М.Д. про ухвалення додаткового рішення відмовлено.

У поданій апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Марценюк Л.А. просить ухвалу суду скасувати та постановити нове судове рішення, яким стягнути з ТОВ Агрофірма «Білоцерківська» на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу в розмірі 15 000грн, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.

Представник відповідачки зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність правових підстав для ухвалення додаткового рішення, так як судом не ухвалювалось рішення по суті позовних вимог, оскільки ч. 5 статті 142 ЦПК України передбачає, що у разі залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

Представник відповідачки посилається на те, що позивач звернувся до суду з позовом та подав заяву про забезпечення позову, у якій просив заборонити вчиняти реєстраційні дії відносно спірної земельної ділянки, та заборонити відповідачам користуватися спірною земельною ділянкою, яку суд задовольнив частково. В подальшому позивач оскаржував таке судове рішення у суді апеляційної інстанції, однак апеляційне провадження було закрито, а ухвала суду першої інстанції залишена без змін.

Представник відповідачки вважає, що такі дії позивача були спрямовані виключно та затягування судового розгляду та перешкоджання відповідачам користуватися земельною ділянкою, та стверджує, що дії позивача містять ознаки суперечливої поведінки та зловживання процесуальними правами.

У поданій апеляційній скарзі представник ТОВ «Агротрейд-2000» - адвокат Миколюк М.Д. просить ухвалу суду скасувати та постановити нове судове рішення, яким стягнути з ТОВ Агрофірма «Білоцерківська» на користь ТОВ «Агротрейд-2000» витрати на правову допомогу в розмірі 31 000грн, посилаючись на порушення судом першої

інстанції норм процесуального права.

Представник відповідача зазначає, що ухвала Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 22 серпня 2023 року є судовим рішенням, яким завершено розгляд справи, а тому в силу положень статті 142 ЦПК України суд першої інстанції мав здійснити розподіл судових витрат, стягнувши на користь відповідача понесені ним судові витрати.

Представник відповідача стверджує, що дії позивача під час розгляду цієї справи у суді першої та апеляційної інстанцій свідчать про наявність з його боку суперечливої поведінки, яка полягала в тому, що з одного боку він подавав процесуальні документи та вчиняв процесуальні дії, нібито на захист своїх порушених прав та інтересів, проте, зрозумівши безпідставність своїх вимог, подав заяву про залишення позову без розгляду.

Представник відповідача вважає, що зазначене свідчить про зловживання позивачем своїми процесуальними правами.

Відзиви на апеляційні скарги не подані.

ТОВ «Агротрейд-2000» та його представник - адвокат Миколюк М.Д., ТОВ Агрофірма «Білоцерківська» та державний реєстратор Фурсівської сільської ради Білоцерківського району Київської області Майорко Т.О., будучи належним чином повідомленими про день та час розгляду апеляційної скарги, шляхом направлення судових повісток-повідомлень, як на поштові адреси, так і на електронні адреси, зазначені у процесуальних документах, поданих до суду, які були ними отримані, що підтверджується звітами про доставку вихідної кореспонденції Київського апеляційного суду та рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, у судове засідання не з`явилися та явку своїх представників не забезпечили, клопотання про його перенесення не подали, тому на підставі положень ст. 372 ЦПК України колегія суддів провела судовий розгляд у їх відсутність.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення представника відповідачки ОСОБА_1 - адвоката Марценюк Л.А., яка підтримала доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційних скарг, вважає, що вони підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що у березні 2023 року позивач звернувся до суду з даним позовом, а також подав заяву про забезпечення позову.

Ухвалою судді від 30 березня 2023 року заява про забезпечення позову була задоволена частково.

Ухвалою судді від 26 квітня 2023 року відкрито провадження у справі, призначено підготовче судове засідання, а відповідачам наданий строк 15 днів з дня вручення копії ухвали для надіслання суду відзиву на позовну заяву.

19 травня 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат Марценюк Л.А. направила до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області відзив на позовну заяву, в якій зазначила, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат відповідача за розгляд справи становить 15 000грн на професійну правничу допомогу.

8 червня 2023 року до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області надійшов відзив ТОВ «Агротрейд-2000» на позовну заяву, в якій представник відповідача зазначив, що попередній розмір витрат відповідача на професійну правничу допомогу у суді становить 21 000грн.

8 серпня 2023 року позивач подав до суду заяву про залишення позову без розгляду, посилаючись на те, що на спірній земельній ділянці відсутній врожай 2023 року.

Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 22 серпня 2023 року позов залишено без розгляду.

Відмовляючи у задоволенні заяв відповідачів про ухвалення додаткового рішення, суд першої інстанції виходив з того, що сам факт залишення позову без розгляду не

свідчить про його безпідставність та необґрунтованість, оскільки на цій стадії судового процесу суд не встановлює фактичні обставини справи, не досліджує надані докази та не надає доводам сторін відповідної оцінки, тобто не розглядає спір по суті, а тому відсутні підстави стверджувати про наявність у діях позивача ознак зловживання процесуальними правами, а відтак і ухвалювати додаткове рішення про стягнення на користь відповідачів витрати на професійну правничу допомогу.

Проте, повністю погодитися з висновком суду першої інстанції колегія суддів не може з таких підстав.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно з частиною першою, пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 5 статті 142 ЦПК України визначено, що у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

Відповідно до статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.

За вимогами статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Види судових витрат, порядок їхньої оплати, розподілу, зменшення розміру тощо встановлено главою 8 ЦПК України.

За результатами розгляду справи відповідно до частин першої - третьої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до частини восьмої зазначеної статті розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі

поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору (частина дев`ята статті 141 ЦПК України).

У постанові від 8 червня 2022 року у справі № 357/380/20 Велика Палата Верховного Суду зазначила про наступне:

«Відповідно до частин другої - п`ятої статті 258 ЦПК України розгляд справи по суті судом першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду. Процедурні питання, пов`язані з рухом справи в суді першої інстанції, вирішуються шляхом постановлення ухвал. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядках закінчується прийняттям постанови. У випадках, передбачених цим Кодексом, судовий розгляд закінчується постановленням ухвали чи видачею судового наказу.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 257 ЦПК України суд постановлює ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду.

При цьому подання позовної заяви та відкриття судом провадження у справі потребує відповідної підготовки інших учасників справи: вивчення позовної заяви, її мотивів і доводів, за необхідності - підготовка відзиву на позов, участь у судових засіданнях, ознайомлення з матеріалами справи тощо.

Загальні норми ЦПК України спрямовані на відшкодування судових витрат стороні, яка виграла справу, тобто права якої були невизнані, оспорені або порушені іншою стороною та поновлені лише в результаті розгляду справи судом.

ЦПК України містить норми щодо розподілу судових витрат у разі ухвалення судового рішення (частина друга статті 141 ЦПК України) та у випадках, коли вимоги позивача судом по суті не розглядалися, але справа провадженням закінчується у зв`язку із закриттям такого чи залишенням справи без розгляду (стаття 142 ЦПК України).

Однією з підстав залишення позову без розгляду є заява позивача, подана до початку розгляду справи по суті.

У той же час, колегія суддів звертає увагу, що позовне провадження має певні етапи, які вимагають як дій суду, так і дій інших учасників справи.

Так, суд перевіряє відповідність позовної заяви щодо форми і змісту вимогам статті 175 ЦПК України, перевірка повноважень особи, що звернулась до суду із позовом, сплати судового збору за подання позову та, у разі дотриманні всіх вимог, постановлення ухвали про відкриття провадження по справі.

З цією процесуальною дією суду пов`язано право учасників справи подати до суду відзив на позовну заяву в письмовій формі протягом строку, встановленого судом в ухвалі про відкриття провадження по справі.

У статті 178 ЦПК України встановлено вимоги до форми та змісту відзиву та вказано на необхідність надання доказів надсилання його копій та документів, доданих до нього, іншим учасникам справи.

Тобто надання відзиву на позовну заяву є реалізацією принципу змагальності сторін (пункт 4 частини третьої статті 2 та стаття 12 ЦПК України)».

Враховуючи вищезазначений висновок Великої Палати Верховного Суду, апеляційний суд зазначає, що подача позовної заяви та відкриття провадження у справі вимагає від інших учасників справи вчинення дій на захист своїх інтересів та спонукає до здійснення певних дій, які б не були реалізовані за відсутності позовної заяви, тому у випадку залишення позову без розгляду мають бути враховані судові витрати, які понесли інші учасники справи у зв`язку із зверненням позивача до суду з позовною заявою та відкриттям провадження у справі.

У подібних правовідносинах Велика Палата Верховного Суду вважала, що у

такому випадку у суду немає необхідності обґрунтовувати добросовісність чи недобросовісність особи, яка подала позовну заяву, оскільки така особа реалізувала своє право на звернення до суду, однак позивач самостійно прийняв рішення про залишення позову без розгляду, усвідомлюючи наслідки таких процесуальних дій.

Колегія суддів вважає, що учасники справи, які добросовісно реагували на відкриття провадження у справі поданням відзиву на позовну заяву, понесли витрати на правову допомогу адвоката, могли розраховувати на відшкодування таких витрат за результатами розгляду справи.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції про відсутність правових підстав для відшкодування відповідачам понесених витрат на правову допомогу у разі залишення позову без розгляду, не ґрунтується на нормах процесуального права та суперечить правовому висновку Великої Палати Верховного Суду про застосування подібних норм процесуального права.

При цьому колегія суддів зазначає, що в постановах Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року у справі № 211/3113/16-ц, від 06 листопада 2020 року у справі № 760/11145/18 зроблено правовий висновок про те, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18).

Відповідно до частин першої, другої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

За змістом статті 6 ЦПК України суд зобов`язаний здійснювати правосуддя на засадах рівності учасників цивільного процесу перед законом і судом незалежно від будь-яких ознак.

Згідно з частинами першою-третьою статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За змістом статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 11 постанови від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також

оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Отже, належним чином дослідити поданий стороною доказ, перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування - це процесуальний обов`язок суду.

Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Загальними вимогами процесуального права, закріпленими у статтях 76-78, 81, 83, 84, 87, 89, 228, 235, 263-265 ЦПК України, визначено обов`язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову (дослідження обґрунтованості, наявності доказів, що їх підтверджують).

Всебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, ухвалення законного й обґрунтованого рішення.

Враховуючи, що суд першої інстанції не досліджував надані відповідачами докази у підтвердження понесених судових витрат та не надавав їм оцінку у їх обґрунтованості та достатності, тобто не встановив обставин, які мають значення для правильного вирішення питання про розподіл судових витрат, колегія суддів вважає, що ухвали суду першої інстанції про відмову в ухваленні додаткового рішення за заявами представника ОСОБА_1 - адвоката Марценюк Л.А. та представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротрейд-2000» - адвоката Миколюка М.Д. є передчасними.

Відповідно до ч. 1 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Колегія суддів вважає, що ухвали суду першої інстанції про відмову в ухвалені додаткового рішення постановлені з порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання, оцінку поданим учасниками справи доказам судом надано не було і вони не були предметом судового розгляду, тому ухвали суду підлягають скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись статтями 367, 374, 379, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд

постановив:

апеляційні скарги представника ОСОБА_1 - адвоката Марценюк Лесі Анатоліївни та представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротрейд-2000» - адвоката Миколюка Миколи Дмитровича задовольнити частково.

Ухвали Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 30 серпня 2023 року скасувати, заяви представника ОСОБА_1 - адвоката Марценюк Лесі Анатоліївни та представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротрейд-2000» - адвоката Миколюка Миколи Дмитровича про ухвалення додаткового

рішення направити до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, оскарженню у касаційному порядку не підлягає.

Суддя-доповідач І.М. Рейнарт

Судді Г.М. Кирилюк

Т.І. Ящук