Постанова

від 01.08.2023 по справі 295/11062/22

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 295/11062/22

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Кузнєцов Д.В.

Суддя-доповідач - Полотнянко Ю.П.

01 серпня 2023 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Полотнянка Ю.П.

суддів: Смілянця Е. С. Драчук Т. О. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Житомирської митниці Державної митної служби України на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 02 травня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Житомирської митниці Державної митної служби України про скасування постанови в справі про порушення митних правил,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Житомирської митниці Державної митної служби України про скасування постанови в справі про порушення митних правил.

Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 02.05.2023 позов задоволено.

Скасовано постанову від 04.08.2022 року в справі про порушення митних правил №0186/101000/22, винесену в.о. заступника начальника Житомирської митниці Кондратюком А.В., якою до ОСОБА_1 застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів на суму 61 868,34 грн. за порушення митних правил, передбаченого ст. 485 Митного кодексу України, а також закрити справу про адміністративне правопорушення.

Не погодившись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги, апелянт посилається на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для розгляду справи, невідповідність висновків обставинам справи та порушення норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення правового спору.

Сторони в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

01.08.2023 від представника позивача до суду надійшло клопотання про відкладення розгляду апеляційної скарги, у зв`язку з тим, що позивач, ОСОБА_1 станом на дату та час розгляду справи перебуває на амбулаторному лікуванні з ознаками ГРВІ.

Оцінюючи доводи клопотання, колегія суддів зауважує про скорочені строки розгляду даної категорії справ, визначені статтею 286 КАС України, що не дає можливості перенести апеляційний розгляд на іншу дату.

Зокрема, відповідно до п.5 ч.3 ст. 286 КАС України суд апеляційної інстанції зобов"язаний розглянути справу у десятиденний строк після закінчення строку апеляційного оскарження з повідомленням учасників справи.

Згідно з частиною 2 статті 313 КАС України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Зважаючи на вищенаведене, клопотання представника позивача задоволенню не підлягає.

Оскільки сторони в судове засідання не з`явились, суд апеляційної інстанції розглянув справу відповідно до приписів статті 311 КАС України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що 22.06.2022 о 12:10 год. до відділу митного оформлення «Оліївка» митного поста «Житомир-центральний» Житомирської митниці декларантом та особою, уповноваженою на роботу з митними органами, ПП «Адлєр» ОСОБА_1 до митного оформлення в митному режимі «Імпорт 40 ДЕ» подано електронну митну декларацію, якій присвоєно реєстраційний номер UA101020/2022/022242, на товар (графа 31 ЕМД) «Системний фунгіцид лікувальної та захисної дії для боротьби з широким спектром збудників хвороб культурних рослин: Флутріафол, 250 г/л 6000 л, являється готовим препаратом «Петрітіс КС». Використовується у якості фунгіциду. Виробник - SUPERUS Co. Ltd., ЛТД; Торговельна марка KARTAL Країна виробництва - CN», країна відправлення/експорту (гр. 15) Китай та товаросупровідні документи на вказаний товар: рахунок-фактура №QZ210483 від 22.12.2021; пакувальний лист №б/н від 22.12.2021; CMR №410162 від 17.06.2022; зовнішньоекономічний договір №JSQZSJK2021102001 від 20.10.2021 та додатки до нього; довідка про транспортно-експедиційні послуги №8206 від 22.06.2022 та інші. Товар ввезено на митну територію України 22.06.2022 р. згідно документу контролю доставки - електронна митна декларація типу ІМ40ЕЕ від 20.06.2022 р. №UA101020/2022/21786 через пункт пропуску «Дякове - Халмеу» митного поста «Дяково-автомобільний» Закарпатської митниці.

Згідно товаро-супровідних документів та електронної митної декларації №UA101020/2022/022242, відправник товару (графа 2): JIANGSU SEVENCONTINENT GREEN CHEMICAL CO.,LTD., NORTH AREA OF DONGSHA CHEM-ZONE. ZHANGJIAGANG, JIANGSU, 215600, CHINA; одержувач/імпортер (графа 8): Приватне підприємство «Картал Про»; код ЄДРПОУ 43093051, зареєстрований: м. Житомир, вул. Авіаторів, 11; декларант (графи 14, 54): декларант та особа, уповноважена на роботу з митними органами, Приватне підприємство «АДЛЄР», ОСОБА_1 ; код товару (графа 33): 3808924090, країна походження (гр. 34): Китай (CN); валюта та загальна фактурна вартість (гр. 22): 72000,00 USD, митна та статистична вартість (графи 45, 46): 2243634,13 гривень.

У графі 47 (нарахування платежів) електронної митної декларації № UA101020/2022/022242 декларантом ОСОБА_1 зазначено наступні ставки платежів: мито (вид платежу 020), основа нарахування 2243634,13 грн., ставка 0%, сума - 0,00 грн., ПДВ (вид платежу 028), основа нарахування 2243634,13 грн., ставка 20%, сума 448726,83 грн. У графі розрахунку транспортних витрат зазначено суму 137281,33 грн., що була врахована при розрахунку митної вартості. Під час проведення форматологічного контролю було встановлено спрацювання системи аналізу ризику №105-2 «Необхідно перевірити достовірність декларування витрат на навантаження, розвантаження, оброблення. Сума таких витрат нижча порівняно з мінімальними витратами на кілограм товару по аналогічних країні відправлення, виду транспорту та умовах поставки при попередніх митних оформленнях. Необхідно перевірити достовірність декларування витрат на страхування. Частка таких витрат нижча порівняно з мінімальними витратами по аналогічних країні відправлення, виду транспорту та умовах поставки при попередніх митних оформленнях» та направлено повідомлення з вимогою надання додаткових документів, що підтверджували б заявлені транспортні витрати. У відповідь на дане звернення агентом з митного оформлення було направлено договір про надання транспортних витрат від 20.10.2021 року №20102021 та акт приймання-передачі наданих послуг від 26.01.2022, в останньому зазначено, що вартість послуг з перевезення становить 10166,00 доларів США, що станом на 22.06.2022 року еквівалентно 297405,31 грн. Таким чином, у митній декларації № UA101020/2022/022242 декларантом ОСОБА_1 не враховано вартість послуг з перевезення зазначених в акті приймання-передачі наданих послуг від 26.01.2022 та заявлено неправдиві відомості, що призвело до зменшення розміру сплати митних платежів по ПДВ на 20622,78 грн., а всього на загальну суму 20622,78 грн.

Постановою в справі про порушення митних правил №0186/101000/22 від 04 серпня 2022 року ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ст. 485 Митного кодексу України, та накладено на неї адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів на суму 61 868,34 грн.

Не погоджуючись з вказаною постановою, позивач звернулась до суду з даним позовом.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що на позивача накладено штраф в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів, що складає 61 868,34 грн., без урахування характеру вчиненого протиправного діяння, форми вини, характеристики особи, винної у вчиненні правопорушення, можливості відшкодування заподіяної шкоди, наявності обставин, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, оскільки абзац другий статті 485 МК України в редакції, чинній на час притягнення позивача до відповідальності, не передбачав такого урахування.

Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом першої інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, колегія суддів виходить із наступного.

Так, згідно із статтею 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується (стаття 8 Основного Закону).

У відповідності до статті 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Згідно пунктів 1, 22 статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов`язки громадянина; засади цивільно-правової відповідальності; діяння, які є злочинами, адміністративними або дисциплінарними правопорушеннями, та відповідальність за них.

Відповідно до статті 485 Митного кодексу України (в редакції, чинній на час притягнення позивача до відповідальності) заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою митному органу документів, що містять такі відомості, або несплата митних платежів у строк, встановлений законом, або інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, а так само використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв`язку з якими було надано такі пільги тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів.

Другий сенат Конституційного Суду України 15 червня 2022 року ухвалив Рішення № 4-р(ІІ)/2022 у справі № 3-321/2019 (7780/19, 91/21) за конституційними скаргами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 щодо відповідності Конституції України (конституційності) статті 485 Митного кодексу України (щодо індивідуалізації юридичної відповідальності), яким визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), абзац другий статті 485 Митного кодексу України.

Зважаючи на практику Європейського суду з прав людини та враховуючи, що санкція статті 485 МК України у вигляді накладення штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів є співмірною з кримінальним покаранням, Конституційний Суд України дійшов висновку, що попередньо сформульовані підходи до розуміння принципу індивідуалізації юридичної відповідальності під час призначення кримінального покарання є застосовними і в межах цього конституційного провадження.

Конституційний Суд зазначив, що принцип індивідуалізації юридичної відповідальності у процедурі притягнення особи до адміністративної відповідальності на підставі статті 485 Кодексу має виявлятись не лише в притягненні до відповідальності особи, винної у вчиненні правопорушення, а й у призначенні їй виду та розміру покарання з обов`язковим урахуванням характеру вчиненого протиправного діяння, форми вини, характеристики цієї особи, можливості відшкодування заподіяної шкоди, наявності обставин, що пом`якшують або обтяжують відповідальність.

У Рішенні Конституційного Суду України (Другий сенат) від 21 липня 2021 року № 3-р(II)/2021 у цьому контексті зазначено, що встановлені Кодексом види адміністративних стягнень спрямовані на забезпечення конституційного правопорядку, безпеки суспільства, прав і свобод людини та є належними заходами, оскільки мають сприяти досягненню мети адміністративної відповідальності, що обумовлено потребами захисту митних інтересів України та митної безпеки (абзац п`ятий підпункту 2.3 пункту 2 мотивувальної частини).

Оцінюючи абзац другий статті 485 Кодексу в контексті створення ним передумов для недопущення надмірного втручання у право власності особи з метою забезпечення справедливого балансу між вимогами публічного інтересу в захисті митних інтересів та митної безпеки України, з одного боку, та захистом права власності особи - з іншого, Конституційний Суд України дійшов висновку, що зазначений припис статті 485 Кодексу не забезпечує бажаної гнучкості в діях та рішеннях органу державної влади під час визначення розміру штрафу щодо правопорушника з урахуванням усіх обставин справи. Тому внаслідок застосування оспорюваного припису статті 485 Кодексу не забезпечується справедливий баланс між вимогами публічного інтересу та захистом права власності особи, а сам цей припис є нормативним підґрунтям для надмірного втручання в гарантоване Основним Законом України право власності.

Ураховуючи наведене, Конституційний Суд України дійшов висновку, що абзац другий статті 485 Кодексу суперечить частинам першій, четвертій статті 41 Конституції України.»

Зважаючи на таку мотивацію, викладену в зазначеному Рішенні Конституційного Суду України, апеляційний суд зауважує, що в контексті справи, що розглядається, позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності на підставі норми МК України, яка суперечить Основному Закону України.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що на позивача накладено штраф в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів, що складає 61 868,34 грн., без урахування характеру вчиненого протиправного діяння, форми вини, характеристики особи, винної у вчиненні правопорушення, можливості відшкодування заподіяної шкоди, наявності обставин, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, оскільки абзац другий статті 485 МК України в редакції, чинній на час притягнення позивача до відповідальності, не передбачав такого урахування.

Застосовуючи висновки Конституційного Суду України, апеляційний суд також наголошує, що на час притягнення позивача до відповідальності прожитковий мінімум становив 2481 грн., а мінімальна заробітна плата 6500 грн., що свідчить про багатократне перевищення розміру накладеного на позивача штрафу офіційно визначених державою на один календарний місяць розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб та мінімальної заробітної плати.

З врахуванням того, що джерелом виплати накладеного на позивача штрафу є, беззаперечно, його власні кошти.

Щодо посилання апелянта на те, що Конституційний Суд відтермінував дію свого рішення, то слід зазначити, що так дійсно, Конституційний Суд України вважав за доцільне з метою недопущення порушення митних інтересів та митної безпеки України відтермінувати втрату чинності абзацом другим статті 485 Митного кодексу України на шість місяців із дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Разом з тим, КСУ зазначив, що Верховна Рада України з дня ухвалення цього Рішення, але не пізніше шести місяців із дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, має привести нормативне регулювання, встановлене абзацом другим статті 485 Митного кодексу України, що визнаний неконституційним, у відповідність із Конституцією України та цим Рішенням.

Верховна Рада України привела нормативне регулювання, встановлене абзацом другим статті 485 Митного кодексу України, що визнаний неконституційним, у відповідність із Конституцією України та цим Рішенням.

Таким чином, враховуючи, що Рішення Конституційного Суду України про визнання таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), абзац другий статті 485 Митного кодексу України прийнято 15 червня 2022 року та цим Рішенням встановлено, що абзац другий статті 485 Митного кодексу України, визнаний неконституційним, втрачає чинність через шість місяців із дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, відповідно, станом на момент розгляду справи митним органом про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності (04.08.2022 винесення оскаржуваної постанови №20185/101000/22), абзац другий статті 485 Митного кодексу України в редакції на час винесення такої постанови втратив чинність.

Суд зазначає, що в даному випадку не відбулось скасування норми, яка передбачала адміністративну відповідальність, шляхом прийняття закону Верховною Радою України, проте абзац другий статті 485 Митного кодексу України, за яким притягається до відповідальності позивач втратив чинність внаслідок визнання його неконституційним за рішенням Конституційного Суду України.

Як наслідок, суд приходить до висновку, що накладення на позивача ОСОБА_1 санкції у розмірі 300% несплаченої суми митних платежів, становить надмірне втручання в гарантоване Основним Законом України право власності, яке не забезпечує справедливий баланс між загальними інтересами суспільства й фундаментальними правами позивача захисту права власності.

Відповідно до частини четвертої статті 7 КАС України якщо суд доходить висновку, що закон чи інший правовий акт суперечить Конституції України, суд не застосовує такий закон чи інший правовий акт, а застосовує норми Конституції України як норми прямої дії.

Отж, суд не може визнати правомірним притягнення позивача до адміністративної відповідальності на підставі норми, яка суперечить Конституції України.

У рішенні Конституційного Суду України від 8 червня 2022 року № 3-р(II)/2022 вказано: «ураховуючи приписи статті 2, пунктів 3, 5, 10, 14 частини першої статті 3, статей 7, 17, 284 Кодексу, Конституційний Суд України зазначає, що пунктом 4 частини першої статті 284 Кодексу визначено підставу для обов`язкового й автоматичного закриття кримінального провадження на стадії досудового розслідування, якщо набрав чинності закон, яким скасовано кримінальну відповідальність за діяння, вчинене особою, зокрема, шляхом ухвалення прокурором постанови про закриття кримінального провадження щодо підозрюваного. Тобто правомірною (легітимною) метою оспорюваного припису статті 284 Кодексу є припинення кримінального переслідування стосовно особи за діяння, яке перестало бути суспільно небезпечним і більше не є злочином відповідно до законодавства про кримінальну відповідальність, що за загальним правилом має виключати продовження кримінального провадження й узгоджується з принципами зворотної дії в часі більш м`якого кримінального закону та nullum crimen, nulla poena sine lege. Водночас закриття кримінального провадження має бути здійснене з дотриманням як указаних принципів, так і інших конституційних принципів та прав, зокрема, принципу презумпції невинуватості, прав на повагу до людської гідності, на судовий захист».

Аналізуючи вищенаведені норми Конституції України, МК України, КУпАП, з огляду на їх тлумачення у викладених рішеннях Конституційного Суду України, Європейського суду з прав людини, суд дійшов до переконання, що оскаржувана постанова про порушення митних правил підлягає скасуванню внаслідок неконституційності норми закону, на підставі якої позивача притягнуто до відповідальності.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв`язку з чим підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ч.1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Житомирської митниці Державної митної служби України залишити без задоволення, а рішення Богунського районного суду м. Житомира від 02 травня 2023 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 325 КАС України.

Головуючий Полотнянко Ю.П. Судді Смілянець Е. С. Драчук Т. О.