Постанова

від 01.08.2023 по справі 826/6372/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 серпня 2023 року

м. Київ

справа № 826/6372/17

касаційне провадження № К/9901/3437/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Бившевої Л.І.,

суддів: Ханової Р.Ф., Пасічник С.С.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Охтирської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Сумській області на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.09.2017 (суддя Арсірій Р.О.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16.11.2017 (головуючий суддя - Губська О.А., судді - Ключкович В.Ю., Беспалов О.О.) у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» до Охтирської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Сумській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

УСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Укрнафта» (далі - позивач, Товариство, платник) звернулось до суду з позовом до Охтирської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Сумській області (далі - відповідач, Інспекція, контролюючий орган), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 22.06.2015 №0002351502, №0002361502.

На обґрунтування позову, Товариство послалося на протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, оскільки платник не порушував граничний строк сплати задекларованих грошових зобов`язань з плати за користування надрами для видобування корисних копалин за червень 2014 року.

Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 21.09.2017, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16.11.2017, позов задовольнив повністю, визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення Інспекції від 22.06.2015 №0002351502, № 0002361502.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивачем надано належні та допустимі докази належного виконання позивачем обов`язку зі сплати за червень 2014 року плати за користування надрами для видобування корисних копалин, шляхом перерахування визначених в розрахунках плати за користування надрами для видобування корисних копалин сум грошових коштів з цього виду платежу в повному обсязі та у визначений Кодексом строк, здійснивши платіж 30.07.2014.

Інспекція, не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, звернулося до суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на невірне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права. Скаржник зазначає, що судами не враховано, що позивачем сплату грошових зобов`язань здійснено 30.07.2014, а зарахування коштів банком відбулось 31.07.2014, що свідчить про порушення позивачем строку сплати грошових зобов`язань з плати за користування надрами для видобування корисних копалин за червень 2014 року на один календарний день.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 15.01.2018 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача та витребував матеріали справи з суду першої інстанції.

Позивач у відзиві на касаційну скаргу, посилаючись на законність і обґрунтованість судових рішень попередніх інстанцій, просить залишити їх без змін, а касаційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 31.07.2023 визнав за можливе розглянути справу в попередньому судовому засідання та призначив справу до касаційного розгляду в попередньому судовому засіданні на 01.08.2023.

Верховний Суд, переглянувши рішення суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволенні касаційної скарги, з огляду наступне.

Судами попередніх інстанцій установлено, що контролюючим органом проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо своєчасності сплати нарахованих сум грошових зобов`язань з плати за користування надрами для видобування корисних копалин за червень 2014 року, за результатами якої складено акт від 04.06.2015 №71/18-11-15-0115-8/00135390 (далі - акт перевірки), яким встановлено порушення вимог пункту 57.1 статті 57, підпункту 263.12.1 пункту 263.12 статті 263 ПК України, а саме порушено строки сплати нарахованих грошових зобов`язань з плати за користування надрами для видобування корисних копалин за червень 2014 року на один календарний день.

На підставі висновків акта перевірки контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 22.06.2015 №0002351502, №0002361502, якими позивачу нараховано штраф на загальну суму 15725 818,76 грн (10 % від суми грошового зобов`язання з плати за користування надрами для видобування корисних копалин за червень 2014 року сплаченого з затримкою).

Надаючи оцінку правомірності прийняття відповідачем оскаржуваних рішень, Верховний Суд виходить із такого.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює ПК України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

За правилами пункту 54.1 статті 54 ПК України окрім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Відповідно до пункту 57.1 статті 57 ПК України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Вказана норма кореспондується з положеннями підпункту 263.12.1 пункту 263.12 статті 263 цього ж Кодексу, згідно з якими платник плати за користування надрами для видобування корисних копалин та уповноважена особа, визначена відповідно до підпункту 263.1.4 пункту 263.1 статті 263 цього Кодексу, протягом десяти календарних днів після закінчення граничного строку подання податкового розрахунку за податковий (звітний) період сплачують податкові зобов`язання у сумі, визначеній в розрахунку з плати, поданому ними контролюючому органу: за місцезнаходженням ділянки надр, з якої видобуті корисні копалини, у разі розміщення такої ділянки надр у межах території України; за місцем обліку платника у разі розміщення ділянки надр, з якої видобуто корисні копалини, в межах континентального шельфу та/або виключної (морської) економічної зони України.

Згідно з підпунктом 263.11.1 пункту 263.11 статті 263 ПК України платник плати за користування надрами для видобування корисних копалин та уповноважена особа, визначена відповідно до підпункту 263.1.4 пункту 263.1 статті 263 цього Кодексу, до закінчення граничного строку подання податкових розрахунків, визначеного розділом II цього Кодексу, та за формою, встановленою відповідно до статті 46 цього Кодексу, подають за податковий (звітний) період, що дорівнює календарному кварталу, а при видобуванні вуглеводневої сировини, що дорівнює календарному місяцю, податкові розрахунки з плати за користування надрами для видобування корисних копалин до контролюючого органу: за місцезнаходженням ділянки надр, з якої видобуті корисні копалини, у разі розміщення такої ділянки надр у межах території України; за місцем обліку платника у разі розміщення ділянки надр, з якої видобуто корисні копалини, в межах континентального шельфу та/або виключної (морської) економічної зони України.

Пунктом 49.18. статті 49 ПК України передбачено, що податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює, зокрема: календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця; календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя); календарному року, крім випадків, передбачених підпунктами 49.18.4 та 49.18.5 цього пункту - протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року.

Пунктом 49.20 статті 49 цього Кодексу встановлено, якщо останній день строку подання податкової декларації припадає на вихідний або святковий день, то останнім днем строку вважається операційний (банківський) день, що настає за вихідним або святковим днем.

Як встановлено судовими інстанціями, останній день подання податкового розрахунку з плати за користування надрами для видобування корисних копалин за червень 2014 року припав на 20 липня 2014 року - неділю.

З урахуванням наведених правових норм, останній день подання такого розрахунку переноситься на 21.07.2014.

Судом встановлено, що податкові розрахунки з плати за користування надрами для видобування корисних копалин за червень 2014 року разом з розрахунками податкового зобов`язання з плати за користування надрами для видобування корисних копалин (додатками № 2 до Податкових розрахунків) позивачем подано до закінчення граничного строку їх подання. Вказане визнається контролюючим органом в тому числі у акті перевірки.

Ураховуючи, що у розглядуваному випадку останній день строку подання декларації припав на вихідний день - 20.07.2014, у зв`язку із чим граничним строком подання такої декларації вважається перший після нього робочий день - 21.07.2014, то початок перебігу десятиденного строку для сплати зазначеного у декларації податкового зобов`язання пов`язаний саме із таким робочим днем. Відповідно, останнім днем для сплати наразі є 31.07.2014.

Наведений висновок узгоджується із правовою позицією Верховного Суду України, наведеною у постанові від 09.06.2015 у справі № 21-18а15.

Як встановлено судами та підтверджується матеріалами справи, позивачем визначені в податкових розрахунках податкові зобов`язання були сплачені відповідно до платіжних доручень №6645 на суму 84107638,34 грн, №6655 на суму 13150749,18 грн, №6654 на суму 60000000,00 грн, при цьому оплату за цими платіжними дорученнями проведено ПАТ КБ "Приватбанк" 30.07.2014, що підтверджується відмітками банку на платіжних дорученнях, а також випискою з банківського рахунку позивача.

Таким чином, колегія суддів вважає правильним висновок судів попередніх інстанцій, що позивачем не порушено граничний строк сплати за червень 2014 року плати за користування надрами для видобування корисних копалин.

За таких обставин, висновки суду першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав для визнання протиправними та скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права та дотриманні норм процесуального права.

Ураховуючи зазначене, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Відповідач доводами касаційної скарги не спростовує висновків судів попередніх інстанцій. Контролюючий орган касаційною скаргою не обґрунтував і не зазначив, у чому полягає неправильне застосування судами норм матеріального права.

Відповідач у касаційній скарзі фактично просить про переоцінку, додаткову оцінку доказів стосовно оплати, що знаходиться поза межами касаційного перегляду встановленими частиною другою статті 341 КАС України, якою передбачено, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Підсумовуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень суду не встановлено.

Керуючись статтями 341, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Охтирської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Сумській області залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.09.2017 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16.11.2017 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

СуддіЛ.І. Бившева Р.Ф. Ханова С.С. Пасічник