Рішення

від 30.03.2007 по справі 2-94/2007р.

ПЕРШОТРАВНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЧЕРНІВЦІВ

Справа № 2- 94/2007р

Справа №

2- 94/2007р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2007

року Першотравневий районний суд м. Чернівці в складі:

Головуючого -

судді: Брияк Т.Р.

при секретарях:                     Підгорній Л.Є., Вольській Л.Є.

за участю:

представника

позивача: ОСОБА_3

представника

відповідача: ОСОБА_4,

розглянувши у

відкритому судовому засіданні в м. Чернівці справу за позовом ОСОБА_1до ОСОБА_2

про стягнення суми 2000 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1

звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення суми 2000 грн.

Посилався на те,

що відповідно до домовленості про майбутній продаж земельної ділянки в

садівничому товаристві «Швейник» АДРЕСА_1,

відповідач 28.03.2006 року

отримав від нього завдаток у розмірі 1000

гривень. В майбутньому ОСОБА_2 обіцяв продати йому земельну ділянку за 3500

доларів США, що підтверджує розпискою останнього. Однак на початку квітня

відповідач зателефонував йому і повідомив, що передумав продавати земельну

ділянку, а отримані кошти поверне тоді, коли вони у нього будуть.

У зв'язку з тим,

що в даний час відповідач відмовляється від укладеної угоди та не повертає

отримані кошти, просив стягнути з нього завдаток у подвійному розмірі та

понесені ним судові витрати.

В судовому

засіданні представник позивача позов підтримав та пояснив, що ОСОБА_1 домовився

з ОСОБА_2 про придбання у нього земельної ділянки. Відповідач пообіцяв, що

продасть земельну ділянку, однак для цього йому необхідні були кошти для

отримання дублікату правоустановлюючого документу на землю. Позивач повідомив

ОСОБА_2 про те, що у разі відмови від продажу він повинен буде повернути

отримані кошти у подвійному розмірі. Відповідач неодноразово обіцяв повернути 1000 гривень, однак

не повернув. Просив позов задоволити,

2

стягнути з

відповідача суму у розмірі 2000

гривень та понесені позивачем судові витрати.

Представник

відповідача у судовому засіданні позов не визнала та пояснила, що весною 2006 року, ОСОБА_2,

будучи хворим, перебував у скрутному матеріальному становищі, а тому вирішив

продати земельну ділянку. Однак, це був лише намір на майбутнє, оскільки на той

момент у нього не було правоустановлюючого документу на землю. ОСОБА_1

погодився зачекати та придбати у майбутньому земельну ділянку і дав відповідачу

1000 гривень

на потреби, пов'язані з отриманням правоустановлюючого документу. 28.03.2006 року

відповідачем була написана розписка про отримання завдатку у розмірі 1000 гривень, що була

продиктована позивачем, який скористався юридичною необізнаністю ОСОБА_2 Між

сторонами не було укладено ні договору про завдаток, ні договору

купівлі-продажу земельної ділянки.

Посилалась на

те, що не можна стверджувати, що між сторонами було укладено попередній

договір, оскільки протокол про наміри не є попереднім договором без наданої

йому сторонами законної сили. Грошова сума отримана ОСОБА_2 не може вважатись

завдатком, а тому не підлягає поверненню у подвійному розмірі. Крім того,

відповідач неодноразово пропонував позивачу повернути 1000 гривень, які

були ним отримані та укласти мирову угоду, однак ОСОБА_1 відмовився.

Заслухавши

пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що

позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом

встановлено, що відповідно до державного акту на право приватної власності на

землю, ОСОБА_2 є власником земельної ділянки в садівничому товаристві «Швейник»

АДРЕСА_1, яку

він мав намір продати, після отримання дублікату правоустановлюючого документу,

який було втрачено (а.с. 5).

Наміри ОСОБА_2 стали відомі позивачу і він домовився з відповідачем про

придбання у нього земельної ділянки після отримання дублікату

правоустановлюючого документу.

Як результат

намірів сторін 28.03.2006

року відповідачем була написана розписка, в якій він зазначив про свій

намір продати земельну ділянку, яка знаходиться в садівничому товаристві

«Швейник» АДРЕСА_1. Крім

того, вказав, що отримав від ОСОБА_1. 1000

гривень в якості завдатку (а.с. 8).

Дана розписка була розцінена позивачем як укладення договору про завдаток.

Судом

встановлено, що між сторонами договору купівлі-продажу земельної ділянки, що по

АДРЕСА_1 укладено не було, у зв'язку з чим позивач вважає, що відповідач

порушив умови договору, а тому відповідно до даної розписки зобов'язаний

сплатити подвійну суму завдатку.

Відповідно до

ст. 570 Цивільного

кодексу України завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається

кредиторові боржником у рахунок

3

належних з нього

за договором платежів, на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його

виконання. Якщо не буде встановлено, що сума сплачена в рахунок належних з

боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

Розписка, яка

трактується позивачем як договір про завдаток не містить чіткого визначення

предмету договору купівлі-продажу та істотних умов основного зобов'язання, а

саме: характеристики майна, що продається; ціни договору; порядку розрахунків;

перехід права власності та термін укладення основного договору купівлі-продажу.

Тому дана розписка не може розцінюватись судом як договір про завдаток та доказ

того, що між сторонами було укладено основне зобов'язання, яке могло би бути

забезпечене завдатком.

Крім того,

написана відповідачем розписка 28.03.2006

року не може прийматись до уваги судом, як попередній договір, оскільки

згідно ст. 635 ЦК

України попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного

строку укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених

попереднім договором. Попередній договір укладається у формі, встановленій для

основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена - у письмовій

формі. Істотні умови основного договору, що не встановлені попереднім

договором, погоджуються у порядку, встановленому сторонами у попередньому

договорі, якщо такий порядок не встановлений актами цивільного законодавства.

Позивачем не

було надано доказів того, що ним було укладено попередній договір, в якому

відбулась домовленість про істотні умови договору купівлі-продажу земельної

ділянки. Таким чином, розписка написана ОСОБА_2 28.03.2006 року не є попереднім

договором, відповідно до якого у сторін могло б виникнути грошове зобов'язання,

а розглядається судом як домовленість про наміри сторін в майбутньому укласти

між собою договір купівлі-продажу земельної ділянки.

Згідно ст. 547 ЦК України

правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням

письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до

ст. 548 ЦК

України виконання зобов'язання забезпечується, якщо це встановлено договором

або законом. Недійсне зобов'язання не підлягає забезпеченню. Недійсність

основного зобов'язання (вимоги) спричиняє недійсність правочину щодо його

забезпечення.

Оскільки між

сторонами не було укладено будь-якого основного договору, тому у сторін не

виникло і будь-яких зобов'язань, виконання яких могли б забезпечуватись

завдатком, а тому нікчемним як правочин є розписка про забезпечення виконання

зобов'язання завдатком і згідно ст.215 ч.2 ЦК України не потребує визнання її

недійсною судом, оскільки це встановлено законом.

Відповідно до

ст. 216 Цивільного

кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що

пов'язані з його недійсністю.

4

У разі

недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій у натурі

все, що вона одержала на виконання цього правочину.

На підставі

вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому

задоволенню із поверненням позивачу суми, отриманої відповідачем, у розмірі 1000 гривень.

Згідно ст. 88 ч.І ЦПК України

якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві

пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до

тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. Таким

чином, вимога позивача щодо стягнення судових витрат на його користь з

відповідача підлягає частковому задоволенням із стягненням з ОСОБА_2 25 грн. 50

коп. судового збору та 15 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне

забезпечення розгляду справи.

Керуючись ст.ст.

215, 228, 526, 547, 570,

571, 635 Цивільного кодексу України, ст.ст.209, 212-215, 218, 367 ЦПК

України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до

ОСОБА_2 про стягнення суми 2000

грн. - задовольнити

частково.

Стягнути з

ОСОБА_2 на користь ОСОБА_11000

гривень.

Стягнути з

ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1понесені ним судові витрати: 25 грн. 50 коп. судового

збору та 15 грн. 00 коп. витрат на

інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Скасувати

забезпечення позову відповідно до ухвали суду від 10.05.2006р., шляхом зняття

арешту на земельну ділянку площею 0,0680

га., що по АДРЕСА_1 в садоводчому товаристві «Швейник», тобто зняти

заборону на відчуження будь-яким способом.

Рішення суду

набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне

оскарження або апеляційної скарги.

Заява про

апеляційне оскарження або апеляційна скарга може бути подана протягом десяти

днів з дня проголошення рішення, а апеляційна скарга протягом двадцяти днів

після подання заяви про апеляційне оскарження до Апеляційного суду Чернівецької

області через Першотравневий районний суд м. Чернівці.