Ухвала

від 26.07.2023 по справі 2-3436/11

КІРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КІРОВОГРАДА

Справа № 2-3436/11

Номер провадження 4-с/404/11/19

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 липня 2023 року Кіровський районний суд м. Кіровограда в складі:

головуючого судді - Іванової Н.Ю.

при секретарі - Коцюбі Т.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 на дії державного виконавця Фортечного відділу державної виконавчої служби у місті Кропивницькому Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Житньої Валерії Андріївни, заінтересовані особи: ОСОБА_2 , ПАТ КБ «Приватбанк», ДП «Сетам», Фортечний відділ державної виконавчої служби у м. Кропивницькому Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), суд, -

В с т а н о в и в :

У лютому 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії державного виконавця, просив:

- визнати постанову державного виконавця Фортечного відділу державної виконавчої служби у місті Кропивницькому Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Житньої Валерії Андріївни від 22 листопада 2018 року у виконавчому провадженні №48533890 про призначення суб`єкта оціночної діяльності суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні, неправомірною;

- визнати неправомірними дії державного виконавця Фортечного відділу державної виконавчої служби у місті Кропивницькому Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Житньої Валерії Андріївни спрямовані на продаж арештованої квартири за адресою: АДРЕСА_1 ;

- зобов`язати державного виконавця Фортечного відділу державної виконавчої служби у місті Кропивницькому Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Житню Валерію Андріївну здійснити виконавче провадження №48533890 у відповідності до вимог ЗУ «Про виконавче провадження».

В обґрунтування поданої скарги зазначено, що рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 20 січня 2013 року по справі №2-3436/11 (номер провадження 2/1109/156/2012) задоволено частково позов Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» та стягнуто з ОСОБА_1 , на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором в розмірі 221550 грн. 03 коп., судовий збір у розмірі 1708 грн. 50 коп. та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в суді. В решті позовних вимог відмовлено.

Вказано, що банк серед інших позовних вимог просив звернути стягнення на квартиру загальною площею 44,81 кв.м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом продажу вказаного предмету іпотеки (на підставі договору іпотеки від 30 березня 2007 року) ПАТ КБ «Приватбанк» з укладанням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, а також наданням ПАТ КБ «Приватбанк» всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу, висилити відповідача та інших осіб, які зареєстровані і проживають у квартирі, розташованій у АДРЕСА_1 , зі зняттям з реєстраційного обліку у Відділі у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб УМВС України в м. Кіровограді.

При прийнятті рішення від 30 січня 2012 року, суд зазначив, що згідно ст. 39 ЗУ «Про іпотеку» суд вправі відмовити у задоволенні позову іпотекодержателя про дострокове звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо допущене боржником порушення основного зобов`язання чи іпотечного договору не завдає збитків іпотекодержателю і не змінює обсяг його прав. Суд вважає, зо оскільки позивачем заявлено дві окремі вимоги, що він підтвердив при розгляді справи і про стягнення боргу і про звернення стягнення на предмет іпотеки, то аби запобігти подвійного стягнення, суд вважає за можливе задовольнити вимогу по стягненню коштів.

Зазначено, що в подальшому, згідно постанови про відкриття виконавчого провадження від 20 серпня 2015 року, державним виконавцем Кіровського відділу державної виконавчої служби Кіровоградського міського управління юстиції Зубік В.В. відкрито виконавче провадження №48533890 з виконання виконавчого листа №2-3436 виданого 22 травня 2012 року Кіровським районним судом м. Кіровограда.

16 листопада 2015 року згідно постанов у виконавчому провадженні №48533890 державним виконавцем Кіровського відділу державної виконавчої служби Кіровоградського міського управління юстиції Зубік В.В. накладено арешт на все нерухоме майно ОСОБА_1 та заборонено відчужувати будь-яке майно, що йому належить.

Заявник вказує, що при описі майна присутнім не був, про проведення опису майна його у встановленому законодавством порядку не попереджено.

22 лютого 2017 року згідно постанови старшого державного виконавця Фортечного відділу державної виконавчої служби міста Кропивницького Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області Зубік В.В. про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, звернуто стягнення на доходи ОСОБА_1 , а саме отримувані у Головному управління ПФУ в Кіровоградській області та постановлено здійснювати відрахування із доходів боржника у відповідності до чинного законодавства на користь стягувача. Наразі здійснюються всі належні відрахування за рахунок отримуваних ним виплат, на користь стягувача Приватбанк, у обсязі визначеному державним виконавцем.

11 лютого 2019 року заявнику стало відомо про існування постанови від 22 листопада 2018 року у виконавчому провадженні №48533890 прийнятої державним виконавцем Фортечного відділу державної виконавчої служби у місті Кропивницькому Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Житньою В.А., згідно якої призначено суб`єкта оціночної діяльності суб`єкта господарювання ОСОБА_3 та доручено проведення оцінки арештованого майна та визначення ринкової вартості майна, що належить ОСОБА_1 , а саме, квартири за адресою: АДРЕСА_1 .

Вважає, що зазначеного суб`єкта оцінювання обрано поза конкуренцією та за відсутності документів, що підтверджують належну сертифікацію суб`єкта. Проведення оцінки здійснено без огляду майна за вищевказаною адресою, отже експертна оцінка ринкової вартості нерухомого майна є недійсною.

Звіт про проведену оцінку арештованого майна для ознайомлення не надавався та його наявність у встановлені строки не повідомлено, чим порушено права на висловлення зауважень та надання пропозицій.

Вказано, що у квартирі зареєстрований батько заявника похилого віку, а саме ОСОБА_4 , 1937 р.н. та проживає мати, ОСОБА_5 , 1939 р.н., які у встановленому законодавством порядку не виписані та не виселені.

Заявник вказує. Що наразі йому стало відомо, що державним виконавцем вчиняються дії щодо продажу належного йому майна на електронних торгах через систему «Сетам». Вказаними діями порушено положення ст. 50 ЗУ «Про виконавче провадження», яка передбачає, що звернення стягнення на об`єкти нерухомості майна здійснюються у разі відсутності в боржника достатніх коштів чи рухомого майна.

Згідно рішення суду у виконавчому провадженні здійснюється стягнення коштів на користь стягувача. Крім того, йому на праві власності належать ряд автомобілів, які можуть бути реалізовані та/або передані на користь стягувача. Проте, стягнення на зазначене майно держаним виконавець мне здійснено. У вказаній квартирі проживають люди похилого віку, яких не виписано та не виселено з приміщення. Згоду відповідного органу на їх виселення не отримано.

Вважає, що дер давни виконавцем передчасно, необґрунтовано та з порушенням чинного законодавства прийнято постанову про призначення суб`єкта оціночної діяльності суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні та вчиняються дії спрямовані на реалізацію арештованого майна, а саме належної йому квартири.

Ухвалою судді Кіровського районного суду м. Кіровограда від 25 лютого 2019 року скаргу залишено без руху та надано заявнику строк для усунення недоліків.

Ухвалою судді Кіровського районного суду м. Кіровограда від 18 березня 2019 року прийнято до розгляду скаргу та призначено судове засідання.

13 травня 2019 року від державного виконавця Житньої В.А. надійшли до суду заперечення, відповідно яких вказано, що виконанні у Фортечному ВДВС м. Кропивницький ГТУЮ у Кіровоградській області перебуває виконавче провадження № 48533890 з примусового виконання виконавчого листа № 2-3436/11 від 22 травня 2012 року, виданого Кіровським районним судом м. Кіровограда про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» коштів у сумі 223378,53 грн.

20 серпня 2015 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження та надано строк на добровільне виконання. Вказану постанову направлено сторонам виконавчого провадження, боржнику на виконання, а стягувачу до відома.

Вжитими державним виконавцем заходами примусового виконання, встановлено, що за боржником зареєстровано право власності на нерухоме майно, квартира за адресою: АДРЕСА_1 , що передано на забезпечення виконання зобов`язань (предмет іпотеки). Крім того, встановлено, що боржник перебуває на обліку як пенсіонер і отримує пенсію в Головному управління пенсійного фонду України в Кіровоградській області. Іншого майна, на яке можливо звернути стягнення у боржника не виявлено. За вжитими державним виконавцем заходами, встановлено, що боржник за адресою не проживає та не зареєстрований.

Відповідно до заяв боржника, місцем проживання та листування зазначає, АДРЕСА_2 , куди і направлялись документи.

Вказано, що у державного виконавця були підстави для звернення стягнення на нерухоме майно боржника.

13 листопада 2018 року проведено опис майна боржника, а саме квартири за адресою: АДРЕСА_1 , за участі двох понятих та передана на зберігання ОСОБА_5

22 листопада 2018 року за результатами наданих пропозицій призначено суб`єкта оціночної діяльності суб`єкта господарювання, для участі у виконавчому провадженні та наданні звіту про визначення ринкової вартості арештованого майна боржника.

17 грудня 2018 року до відділу надано звіт про оцінку майна боржника, яка становить 455359 грн.

18 грудня 2018 року на адресу боржника направлено повідомлення про встановлення ринкової вартості арештованого майна, але поштове відправлення повернулось до відділу.

Вказано, що боржник неодноразово ознайомлювався з матеріалами виконавчого провадження та отримав копії матеріалів виконавчого провадження шляхом здійснення фотокопій, про що свідчить відмітки на заявах боржника.

05 листопада 2019 року від ОСОБА_1 до суду надійшли уточнення до скарги, відповідно яких він просив суд: призначити оціночну експертизу для визначення дійсної ринкової вартості описаного та арештованого державним виконавцем нерухомого майна, а саме двокімнатної квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; скасувати звіт про оцінку нерухомого майна, а саме двокімнатної квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Вказано, що заявник не згоден з визначеною вартістю арештованого державним виконавцем нерухомого майна, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 і вважає, що визначена вартість майна боржника в декілька разів занижена від реальної ринкової вартості. Звіт про проведену оцінку йому не надавався та про його наявність у встановлені строки не повідомлено, чим порушено права на висловлення зауважень та надання пропозицій.

Інформація про надходження до ДВС звіту про проведення оцінки арештованого майна йому не направлялась, що підтверджується листом державного виконавця від 18 грудня 2018 року, який фактично направлено за невідомою адресою: АДРЕСА_2 .

У десятиденний строк, встановлений законом для оскарження до суду оцінки, він не мав можливості замовити та отримати альтернативний висновок експерта про ринкову вартість нерухомого майна, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , який би підтвердив, що звіт про незалежну оцінку майна, згідно якого ринкова вартість арештованого нерухомого майна визначена в розмірі 455 359 грн. не відповідає дійсній вартості майна.

Ухвалою Кіровського районного суду м. Кіровограда від 11 грудня 2019 року призначено рецензента звіту про оцінку нерухомого майна, а саме двокімнатної квартири, що розташована за адресою АДРЕСА_1 , який був виготовлений суб`єктом оціночної діяльності ОСОБА_3 17 грудня 2018 року. Рецензування звіту про оцінку нерухомого майна доручено суб`єкту оціночної діяльності ОСОБА_6 , яка знаходиться за адресою АДРЕСА_3 . Провадження у справі зупинено на час проведення експертизи.

Ухвалою Кіровського районного суду м. Кіровограда від 12 травня 2020 року провадження по справі поновлено та призначено розгляд справи в судове засідання.

Ухвалою Кіровського районного суду м. Кіровограда від 28 травня 2020 року залучено по справі в якості заінтересованої особи ОСОБА_2 .

Ухвалою Кіровського районного суду м. Кіровограда від 29 вересня 2020 року звернення ФОП ОСОБА_6 про надання документів задоволено. На адресу ФОП ОСОБА_6 направлено: копію звіту про визначення вартості двокімнатної квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , суб`єкт оціночної діяльності ФОП ОСОБА_3 . Провадження у справі зупинено на час проведення рецензування звіту.

Ухвалою Кіровського районного суду м. Кіровограда від 10 грудня 2020 року у зв`язку з надходженням до суду рецензії звіту про оцінку майна, провадження по справі поновлено та призначено розгляд справи в судове засідання.

16 березня 2021 року від представника ОСОБА_2 до суду надійшов відзив на скаргу, відповідно якого вказано, що у скарзі не зазначено в чому полягають дії чи бездіяльність ОСОБА_2 які призвели до порушення ЗУ «Про виконавче провадження» та положень Порядку реалізації арештованого майна.

Вказано, що заявником не залучено до розгляду у справі банк, юридична особа, яка володіє інформацією про здійснені ОСОБА_1 згідно рішення суду платежі в рахунок погашення боргу, не зазначено яку суму він сплатив, а яка сума боргу залишилась.

Заявник зазначає, що у його власності є транспортні засоби і державний виконавець повинна була накласти арешт на транспортні засоби і реалізувати їх з метою погашення боргу, при цьому не вказує підстави, які перешкоджали йому здійснити продаж транспортних засобів і сплатити борг.

Відповідно до порядку реалізації арештованого майна ОСОБА_2 була визнана переможцем електронних торгів. 22 травня 2019 року державним виконавцем Житньою В.А. був складений акт про реалізацію предмета іпотеки, який затверджений начальником Фортечного ВДВС. Згідно п.п.5,7,8 акту переможцем торгів (покупцем) стала ОСОБА_2 кошти в сумі 302813,73 грн. за придбаний предмет іпотеки, 16 травня 2019 року зараховано переможцем на депозитний рахунок Фортечного ВДВС. Загальна сума внесена переможцем за придбане майно складає 318751,30 грн.

Вважає, що електронні торги з реалізації майна відбулися з дотриманням вимог закону.

05 червня 2019 року приватним нотаріусом Потьомкіною І.О. було видане свідоцтво про право власності на квартиру. Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, індексний номер витягу 169361674 від 05 червня 2019 року, двокімнатна квартира загальною площею 44,81 м2 за адресою: АДРЕСА_1 , з підставою виникнення права власності є свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів власником є ОСОБА_2 .

У скарзі ОСОБА_1 вказав, що місцем його проживання є квартира АДРЕСА_4 , але ОСОБА_1 своїми діями ввів суд в оману так, як в доданій до скарзі копії сторінки паспорта, місцем його реєстрації (прописки) вказано АДРЕСА_5 . Крім того, згідно інформаційної довідки №172245665, власником житлового будинку загальною площею 197,5 м2 за адресою: АДРЕСА_6 є ОСОБА_1 .

Не відповідає дійсності факт про проживання у квартирі батьків заявника і з його слів їм не має де проживати, але вказане спростовується копією паспорта ОСОБА_5 , де вказано, що вона зареєстрована в житловому будинку АДРЕСА_7 . Згідно інформаційної довідки власником вказаного будинку є ОСОБА_7 .

Відповідно до довідки № 4077 виданою 25 червня 2019 року КП «ЖЕО №1» ОСОБА_2 , у квартирі АДРЕСА_4 з 25 червня 2019 року ніхто не зареєстрований. ОСОБА_4 знятий з реєстрації з 25 червня 2019 року.

Ухвалою Кіровського районного суду м. Кіровограда від 16 березня 2021 року залучено по справі в якості заінтересованих осіб ПАТ КБ «Приватбанк» та ДП «Сетам».

Ухвалою Кіровського районного суду м. Кіровограда від 31 серпня 2021 року залучено по справі в якості заінтересованої особи Фортечний відділ державної виконавчої служби у м. Кропивницькому Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро).

Адвокат Шепеленко А.О. в судовому засіданні просила суд задовольнити вимоги скарги в повному обсязі.

Представник ОСОБА_2 в судовому засіданні заперечив проти задоволення скарги.

Представник Фортечного відділу ДВС у м. Кропивницькому Південно-східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро), представник ПАТ КБ «Приватбанк» та представник ДП «Сетам» були належним чином сповіщені про день і час судового розгляду справи, однак до суду не з`явились.

Суд, заслухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, вивчивши письмові докази встановив наступне.

Відповідно до постанови державного виконавця Кіровського відділу державної виконавчої служби Кіровоградського міського управління юстиції Зубік В.В. від 20 серпня 2015 року відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2-3436/11, виданого Кіровським районним судом м. Кіровограда 22 травня 2012 року про стягнення боргу в розмірі 223 378,53 грн. з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк».

Відповідно до постанови державного виконавця Кіровського відділу державної виконавчої служби Кіровоградського міського управління юстиції Зубік В.В. від 16 листопада 2015 року у виконавчому провадженні накладено арешт на все нерухоме майно, що належить боржнику ОСОБА_1 .

Відповідно до постанови державного виконавця Кіровського відділу державної виконавчої служби Кіровоградського міського управління юстиції Зубік В.В. від 22 лютого 2017 року у виконавчому провадженні звернуто стягнення на доходи боржника ОСОБА_1 , що він отримує у Головному управлення ПФУ в Кіровоградській області.

Згідно постанови від 13 листопада 2018 року у виконавчому провадженні приватним виконавцем описано та накладено арешт на майно боржника двокімнатну квартиру, загальною площею 44.81 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 .

З метою подальшого провадження виконавчих дій щодо реалізації арештованого майна боржника та визначення його ринкової вартості постановою державного виконавця Житньої В.А. від 22 листопада 2018 року у виконавчому провадженні призначено суб`єкта оціночної діяльності суб`єкта господарювання ОСОБА_3 , який має сертифікат, виданий 01 січня 2017 року №ФДМУ, якому доручено надати звіт про ринкову вартість (ціну описаного та арештованого майна) двокімнатну квартиру, загальною площею 44.81 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 ; суб`єкта оціночної діяльності попереджено про кримінальну відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків під час здійснення виконавчого провадження, надання завідомо неправдивого звіту з питань, що містяться в постанові.

17 грудня 208 року ФОП ОСОБА_3 складено звіт про визначення вартості двокімнатної квартири. На підставі проведених розрахунків оцінювач дійшов висновку, що ринкова вартість об`єкта оцінки, визначена на дату оцінки 17 грудня 2018 року складає 455 359 грн. без урахування ПДВ.

Листом від 18 грудня 2018 року державний виконавець повідомила стягувача та боржника у виконавчому провадженні про визначену ринкову вартість об`єкта оцінки. Боржнику зазначений лист був направлений на адресу: вул. Вокзальна, 27.

При цьому, суд звертає увагу, що вказана вище адреса була зазначена заявником у його заяві поданій до державної виконавчої служби про ознайомлення з виконавчим провадження.

Постановою державного виконавця Житньої В.А. від 24 травня 2019 року виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №2-3436/11 виданого 22 травня 2012 року Кіровським районним судом м. Кіровограда закінчено.

Відповідно до протоколу №404055 про проведення електронних торгів, торги відбулися 06 травня 2019 року, початкова ціна продажу 318 751,30 грн.

Відповідно до ч. 5 ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Статтями 129, 129-1 Конституції України до основних засад судочинства віднесено, зокрема, обов`язковість судового рішення; суд ухвалює рішення іменем України; судове рішення є обов`язковим до виконання; держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку; контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Із наведеними конституційними положеннями кореспондується частина перша ст. 18 ЦПК України, згідно з якою судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції».

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню в разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентуються Законом України «Про виконавче провадження» (далі - Закон).

Відповідно до ст.1 Закону виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За положеннями ч. 1 ст. 5 Закону, примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках - на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Частиною 1, п. 1 ч. 2 ст. 18 Закону передбачено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Під час виконання судових рішень учасники справи мають право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби, їх посадових осіб, виконавців чи приватних виконавців у порядку судового контролю, оскільки виконання судового рішення є завершальною стадією судового розгляду.

Відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Зазначене гарантоване процесуальним законом право реалізоване боржником шляхом подання до суду, яким ухвалені судові рішення, що виконуються у примусовому порядку, скарги у порядку розділу VII ЦПК України.

За змістом ст. 10 Закону заходами примусового виконання рішень є, зокрема, звернення стягнення на майно боржника, що полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації. За загальним правилом реалізація арештованого майна здійснюється шляхом його продажу на електронних торгах.

У постанові Верховного Суду від 15 вересня 2021 року у справі № 742/3070/18 зроблено висновок, що якщо порушення, допущені виконавцем при здійсненні своїх повноважень до призначення прилюдних торгів, у тому числі щодо відкриття виконавчого провадження, накладення арешту на майно, визначення вартості чи оцінки майна тощо, то такі дії (бездіяльність) підлягають оскарженню у порядку, передбаченому цим Законом. Отже, дії державного виконавця у виконавчому провадженні, які не стосуються правил проведення прилюдних торгів, мають самостійний спосіб оскарження й не можуть бути підставою для визнання прилюдних торгів недійсними.

Як встановлено судами, заявник не погоджується з проведеною у рамках виконавчого провадження незалежною оцінкою належного йому нерухомого майна.

Відповідно до ч.ч. 1-5 ст. 57 Закону визначення вартості майна боржника здійснюється за взаємною згодою сторонами виконавчого провадження. У разі якщо сторони виконавчого провадження, а також заставодержатель у 10-денний строк з дня винесення виконавцем постанови про арешт майна боржника не досягли згоди щодо вартості майна та письмово не повідомили виконавця про визначену ними вартість майна, виконавець самостійно визначає вартість майна боржника. Звіт про оцінку майна має бути складений не раніше дати винесення постанови про арешт такого майна. У разі якщо сторони виконавчого провадження не дійшли згоди щодо визначення вартості майна, визначення вартості майна боржника здійснюється виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна. Для проведення оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден виконавець залучає суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання. У разі якщо визначити вартість майна (окремих предметів) складно, виконавець має право залучити суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для проведення оцінки майна. Виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам не пізніше наступного робочого дня після дня визначення вартості чи отримання звіту про оцінку. У разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки майна, вони мають право оскаржити їх у судовому порядку в 10-денний строк з дня отримання відповідного повідомлення. Сторона вважається ознайомленою з результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна, якщо їй надіслано повідомлення про результати визначення вартості чи оцінки майна за адресою, зазначеною у виконавчому документі, або за місцем фактичного проживання чи перебування такої сторони, достовірно встановленим виконавцем.

Правові засади здійснення оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності в Україні, її державного та громадського регулювання, забезпечення створення системи незалежної оцінки майна з метою захисту законних інтересів держави та інших суб`єктів правовідносин у питаннях оцінки майна, майнових прав та використання її результатів визначені Законом України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».

У ст. 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» унормовано, зокрема, що оцінка майна - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами з оцінки майна, і є результатом практичної діяльності суб`єкта оціночної діяльності. Процедури оцінки майна встановлюються нормативно-правовими актами з оцінки майна. У випадках проведення незалежної оцінки майна складається звіт про оцінку майна.

Вимоги до звітів про оцінку майна та актів оцінки майна встановлюються відповідно до ст. 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні». Так, відповідно до ч. 1 ст. 12 цього Закону, звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб`єкта оціночної діяльності.

З матеріалів справи вбачається та не заперечується учасниками справи, що державним виконавцем призначено суб`єкта оціночної діяльності суб`єкта господарювання ОСОБА_3 для здійснення оцінки належної боржнику описаної та арештованої житлової квартири. Відповідно до звіту станом на дату оцінки 17 грудня 2018 року ринкова вартість об`єкта оцінки складає 455 359 грн. без урахування ПДВ.

Державним виконавцем надіслано повідомлення про результати оцінки майна, зокрема, заявнику за адресою: АДРЕСА_2 , що зазначена ним особисто у заяві про ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження. При цьому, як вбачається з матеріалів виконавчого провадження заявник знав про хід виконавчого провадження. Отже, в силу положень ч. 5 ст. 57 Закону заявник вважається ознайомленим з результатами оцінки майна.

У поданій до суду скарзі заявник стверджує, що визначена суб`єктом оціночної діяльності вартість майна боржника у декілька разів нижча від реальної ринкової вартості. У зв`язку з викладеним, заявником було заявлено клопотання про призначення оціночної експертизи для визначення дійсної ринкової вартості нерухомого майна.

За результатами проведення призначеного судом рецензування звіту про оцінку нерухомого майна боржника, 16 листопада 2020 року ОСОБА_6 складено відповідну рецензію, у якій зроблено загальний висновок про те, що звіт не відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, є неякісним та (або) непрофесійним і не може бути використаним.

За змістом п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» однією із форм оцінки майна є рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна), яке полягає в їх критичному розгляді та наданні висновків щодо їх повноти, правильності виконання та відповідності застосованих процедур оцінки майна вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, в порядку, визначеному цим Законом та нормативно-правовими актами з оцінки майна.

Відповідно до ч.1 ст. 13 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна) здійснюється на вимогу особи, яка використовує оцінку майна та її результати для прийняття рішень, у тому числі на вимогу замовників (платників) оцінки майна, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, судів та інших осіб, які мають заінтересованість у неупередженому критичному розгляді оцінки майна, а також за власною ініціативою суб`єкта оціночної діяльності. Підставою для проведення рецензування є письмовий запит до осіб, які відповідно до цієї статті мають право здійснювати рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна).

Отже, рецензування звіту з оцінки майна є законодавчо встановленим способом спростування результатів оцінки, який в межах виконавчого провадження дозволяє швидко та ефективно захистити права боржника.

Разом з тим, як вбачається з фактичних обставин справи, заявник у встановлений Законом строк оцінку майна не оскаржив, а також не скористався законодавчо встановленими способами спростування результатів оцінки - з вимогою до державного виконавця про проведення рецензування звіту з оцінки майна боржника не звернувся.

З матеріалів справи не вбачається, що боржник спрямовував свої зусилля та вживав заходи задля досягнення згоди зі стягувачем щодо визначення вартості належного йому майна після його арешту державним виконавцем.

Відповідно до вимог ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. ст. 76, 77 ЦПК України).

За положеннями ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

У контексті викладеного, необхідно врахувати, що мета судового дослідження полягає у з`ясуванні обставин справи, юридичній оцінці встановлених відносин і у встановленні прав і обов`язків (відповідальності) осіб, які є суб`єктами даних відносин. Повнота судового пізнання фактичних обставин справи передбачає, з одного боку, залучення всіх необхідних доказів, а з іншого, - виключення зайвих доказів. З усіх поданих особами, що беруть участь у справі, доказів суд повинен відібрати для подальшого дослідження та обґрунтування мотивів рішення лише ті з них, які мають зв`язок із фактами, що підлягають установленню. Належність доказів - це міра, що визначає залучення до процесу в конкретній справі тільки потрібних і достатніх доказів. Принцип належності доказів полягає в тому, що суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи.

Крім того, вирішуючи питання щодо доказів, суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, рецензування звіту про оцінку майна боржника було призначено після реалізації майна на електронних торгах.

Закон України «Про виконавче провадження» не містить обов`язку виконавця здійснювати рецензування звіту про оцінку майна, здійснену суб`єктом оціночної діяльності. Також вбачається, що виконавець не наділений також і повноваженням ставити під сумнів об`єктивність проведеної оцінки, або проводити оцінку нерухомого майна на власний розсуд, а зобов`язаний лише залучити експерта до участі у виконавчому провадженні та повідомити сторонам результати визначення вартості майна.

Вищезазначене узгоджується із правовим висновком викладеним, зокрема, у постановах Верховного Суду від 29 квітня 2020 року у справі № 826/6706/18, від 01 липня 2020 року у справі № 2-1160/11, від 27 серпня 2020 року у справі № 295/11078/14-ц.

При цьому, у своїй діяльності суб`єкт оціночної діяльності є самостійним, а тому виконавець жодним чином не може впливати на порядок проведення оцінки майна.

Залучивши суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для проведення оцінки майна, виконавець діяла відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження» та відповідно до положень цього ж Закону зобов`язана була визначити ціну продажу майна згідно зі складеним звітом про оцінку майна.

Зважаючи на фактичні обставини даної справи та враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що заявником не доведено у встановленому процесуальним законом порядку невідповідності звіту про оцінку майна вимогам нормативно-правових актів та наявності заниження вартості майна.

Суд вважає доцільним акцентувати на тому, що посилання боржника на те, що він був позбавлений можливості оскаржити звіт про оцінку майна у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження», тоді як рецензією підтверджено, що такий звіт не відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна і має недоліки, що вплинули на достовірність оцінки, крім викладеного вище, не спростовують висновку суду також і тому, що боржником не доведено, що зазначене вплинуло на результати торгів, зокрема, мало наслідком реалізацію арештованого майна боржника за заниженою ціною, що призвело до порушення прав і законних інтересів.

Важливо врахувати, що завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. В порядку судового контролю за виконанням судових рішень такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси сторони виконавчого провадження порушені, а скаржник використовує цивільне судочинство для такого захисту. По своїй суті ініціювання справи щодо судового контролю за виконанням судових рішень не для захисту прав та інтересів є недопустимим.

Метою продажу майна боржника у виконавчому провадженні є задоволення грошових вимог стягувача за виконавчим документом за рахунок виручки від такого продажу.

При цьому не тільки боржник, а і стягувач, за умови їх добросовісності, заінтересовані в тому, щоб майно боржника було продане за максимально високу ціну. Якщо майно боржника буде продане за меншу ціну, то або коштів не вистачить для задоволення вимог стягувача, або постраждає боржник, який одержить менше коштів, що залишилися після задоволення всіх вимог за виконавчим документом і підлягають перерахуванню боржнику.

Зважаючи на фактичні обставини справи та враховуючи, що майно боржника не було реалізовано за ціною, визначеною у звіті про оцінку майна, і у подальшому ДП «Сетам» здійснило його уцінку і лише тоді майно було реалізоване, на переконання суду, відсутні підстави вважати, що ціна у звіті є заниженою, а права боржника у виконавчому провадженні порушеними.

Суд також виходить з того, що оцінка майна не є остаточною та може бути не тільки зменшена, а і збільшена під час проведення електронних торгів за умови наявності купівельного попиту учасників. Тому неможливо стверджувати про занижену ринкову вартість майна боржника, оскільки за цією вартістю купівельний попит на зазначене майно був взагалі відсутній.

Таким чином, підстави для висновку, що дії виконавця щодо оцінки майна не відповідали вимогам ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» у суду відсутні.

Суд звертає увагу також на те, що судовий контроль за виконанням судових рішень, у разі встановлення обґрунтованості скарги, спрямований не лише на визнання (констатацію) неправомірності оскаржуваних рішень, дій чи бездіяльності виконавця, а й на поновлення порушеного права заявника. Однак, навіть у випадку задоволення скарги судом та набрання зазначеним судовим рішенням законної сили, у судів в межах процедури судового контролю за виконанням судових рішень відсутні механізми поновлення прав заявника, які він вважає порушеними з огляду на те, що скарга була розглянута після завершення процедури реалізації майна боржника на електронних торгах.

Частинами 1, 2 ст. 5 ЦПК України передбачено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2018 року в справі № 914/881/17 зроблено висновок, що звіт по оцінку майна є документом, який фіксує дії суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо оцінки майна, здійснювані ним у певному порядку та спрямовані на виконання його професійних обов`язків, визначених законом і встановлених відповідним договором. Звіт про оцінку майна не створює жодних правових наслідків для учасників правовідносин з оцінки майна, а лише відображає та підтверджує зроблені суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання висновки і його дії щодо реалізації своєї практичної діяльності. Отже, встановлена правова природа звіту про оцінку майна унеможливлює здійснення судового розгляду щодо застосування до нього наслідків, пов`язаних зі скасуванням юридичних актів чи визнанням недійсними правочинів. Також Велика Палата Верховного Суду зазначає, що спори про визнання недійсним звіту про оцінку майна не можуть бути розглянуті й у порядку іншого (ніж господарське) судочинства.

За таких обставин обраний заявником спосіб захисту шляхом пред`явлення у скарзі на дії державного виконавця вимоги про скасування звіту про оцінку майна не передбачений законом. У даному випадку належним способом захисту права сторони виконавчого провадження є оскарження визначення вартості майна боржника як процесуальної дії державного виконавця. Аналогічні висновки викладені Верховним Судом також у справах № 2-2117/2010 та № 2121/2-1434/11.

Таким чином, доводи заявника викладені у скарзі не заслуговують на увагу, оскільки є недоведеними.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги скарги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, прийшов до висновку, що скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. 447 - 451 ЦПК України, Законом України «Про виконавче провадження», суд, -

У х в а л и в :

У задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії державного виконавця Фортечного відділу державної виконавчої служби у місті Кропивницькому Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Житньої Валерії Андріївни, заінтересовані особи: ОСОБА_2 , ПАТ КБ «Приватбанк», ДП «Сетам», Фортечний відділ державної виконавчої служби у м. Кропивницькому Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття рішення суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому ухвала не була вручена в день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали суду.

Апеляційна скарга подається до Кропивницького апеляційного суду.

Повний текст судового рішення складено 03.08.2023 року.

Суддя Кіровського

районного суду

м.Кіровограда Н. Ю. Іванова