Ухвала

від 24.06.2024 по справі 2-3436/11

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2024 року

м. Київ

справа № 2-3436/11

провадження № 61-7590ск24

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Фаловської І. М.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Кіровського районного суду м. Кіровограда від 26 липня 2023 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 09 квітня 2024 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії державного виконавця Фортечного відділу державної виконавчої служби у місті Кропивницькому Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Житньої Валерії Андріївни,

В С Т А Н О В И В :

У лютому 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду із скаргою на дії державного виконавця Фортечного відділу державної виконавчої служби у місті Кропивницькому Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Житньої В. А.

Заявник просив суд:

- визнати постанову державного виконавця Фортечного відділу державної виконавчої служби у місті Кропивницькому Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро)

Житньої В. А. від 22 листопада 2018 року у виконавчому провадженні № НОМЕР_2 про призначення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні, неправомірною;

- визнати неправомірними дії державного виконавця Фортечного відділу державної виконавчої служби у місті Кропивницькому Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Житньої Валерії Андріївни, спрямовані на продаж арештованої квартири за адресою: АДРЕСА_1 ;

- зобов`язати державного виконавця Фортечного відділу державної виконавчої служби у місті Кропивницькому Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро)

Житню В. А. здійснювати виконавче провадження № НОМЕР_2 у відповідності до вимог Закону України «Про виконавче провадження».

Також, скаржник подав до суду першої інстанції уточнення до скарги та просив: призначити оціночну експертизу для визначення дійсної ринкової вартості описаного та арештованого державним виконавцем нерухомого майна, а саме, двокімнатної квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; скасувати звіт про оцінку нерухомого майна.

Скаргу мотивовано тим, що рішенням Кіровського районного суду

м. Кіровограда від 20 січня 2013 року у справі №2-3436/11 позов Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «Приватбанк») частково задоволено.

Стягнено з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за кредитним договором у розмірі 221 550,03 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Здійснено розподіл судових витрат.

У цій справі позивачем до відповідача було пред`явлено також позовні вимоги про звернення стягнення на квартиру АДРЕСА_2 , шляхом продажу вказаного предмета іпотеки (на підставі договору іпотеки від 30 березня 2007 року) ПАТ КБ «Приватбанк» з укладенням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, а також наданням ПАТ КБ «Приватбанк» всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу; виселення відповідача та інших осіб, які зареєстровані і проживають у квартирі, зі зняттям з реєстраційного обліку у Відділі у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Управління Міністерства внутрішніх справу України в м. Кіровограді. Судовим рішенням у цій справі було задоволено лише вимогу банку про стягнення коштів з метою запобігання подвійному стягненню кредитором заборгованості з боржника.

20 серпня 2015 року державний виконавець Кіровського відділу державної виконавчої служби Кіровоградського міського управління юстиції відкрив виконавче провадження № НОМЕР_2 з примусового виконання виконавчого листа Кіровського районного суду м. Кіровограда від 22 травня 2012 року № 2-3436.

Постановою державного виконавця від 16 листопада 2015 року у виконавчому провадженні № НОМЕР_2 накладено арешт на все нерухоме майно боржника та заборонено відчужувати будь-яке майно, що йому належить.

Відповідно до постанови старшого державного виконавця Фортечного відділу державної виконавчої служби міста Кропивницький Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області

від 22 лютого 2017 року у виконавчому провадженні № НОМЕР_2 звернуто стягнення на доходи боржника, отримувані у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, та постановлено здійснювати відрахування із доходів боржника відповідно до чинного законодавства на користь стягувача.

Скаржник зазначає, що 11 лютого 2019 року йому стало відомо про існування постанови від 22 листопада 2018 року у виконавчому провадженні № НОМЕР_2, відповідно до якої для проведення оцінки та визначення ринкової вартості арештованого майна, що належить боржнику, а саме зазначеної вище квартири, державним виконавцем призначено суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання ОСОБА_2 .

ОСОБА_1 вважає, що цього суб`єкта оціночної діяльності обрано поза конкуренцією та за відсутності документів, що підтверджують належну сертифікацію. Проведення оцінки здійснено без огляду нерухомого майна, тому експертна оцінка ринкової вартості нерухомого майна є недійсною. Звіт про проведену оцінку арештованого майна для ознайомлення не надавався, про його наявність у встановлені строки не повідомлено, чим порушені права боржника у виконавчому провадженні на висловлення зауважень та надання пропозицій.

Ухвалою Кіровського районного суду м. Кіровограда від 26 липня

2023 року у задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовлено.

Постановою Кропивницького апеляційного суду від 09 квітня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Ухвалу Кіровського районного суду м. Кіровограда від 26 липня

2023 року залишено без змін.

Відмовляючи у задоволенні скарги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, керувався тим, що суд першої інстанції зауважив, що Закон України «Про виконавче провадження» не містить обов`язку виконавця здійснювати рецензування звіту про оцінку майна, здійснену суб`єктом оціночної діяльності. Виконавець не наділений також і повноваженням ставити під сумнів об`єктивність проведеної оцінки, а зобов`язаний лише залучити експерта до участі у виконавчому провадженні та повідомити сторонам результати визначення вартості майна. Тому, на переконання суду, залучивши суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для проведення оцінки майна, державний виконавець діяв відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження» та зобов`язаний був визначити вартість продажу майна згідно із складеним звітом про оцінку майна.

Разом з тим, судом враховано, що заявник у встановлений законом строк оцінку майна не оскаржив, а також не звернувся з вимогою до державного виконавця про проведення рецензування звіту з оцінки майна. Також не вбачається, що боржник спрямовував свої зусилля та вживав заходи задля досягнення згоди зі стягувачем щодо визначення вартості належного йому майна після його арешту державним виконавцем. Рецензування звіту про оцінку майна боржника було призначено після реалізації майна на електронних торгах.

Оскільки заявником не доведено у встановленому процесуальним законом порядку невідповідності звіту про оцінку майна вимогам законодавства та на підставі встановлених у справі фактичних обставин, суд виснував про відсутність підстав вважати, що ціна у звіті є заниженою, а права боржника у виконавчому провадженні порушені.

Суд звернув увагу на те, що навіть у випадку задоволення скарги судом та набрання зазначеним судовим рішенням законної сили, у межах процедури судового контролю за виконанням судових рішень відсутні механізми поновлення прав заявника, які він вважає порушеними, з огляду на те, що скарга була розглянута після завершення процедури реалізації майна боржника на електронних торгах.

23 травня 2024 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку направив до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Кіровського районного суду м. Кіровограда від 26 липня 2023 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 09 квітня 2024 року.

У касаційній скарзі заявник, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просить суд касаційної інстанції скасувати ухвалу Кіровського районного суду м. Кіровограда від 26 липня 2023 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 09 квітня 2024 року, ухвалити нове судове рішення про задоволення скарги.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди не звернули увагу, що визначення вартості майна боржника є процесуальною дією державного виконавця (незалежно від того, яка конкретно особа - сам державний виконавець чи залучений ним суб`єкт оціночної діяльності - здійснювала відповідні дії) щодо примусового виконання рішень відповідних органів, уповноважених осіб та суду. Тому оскаржити оцінку майна можливо в порядку оскарження рішень та дій виконавців.

Вважає помилковим та необґрунтованим посилання суду на неможливість розгляду спору про визнання недійсним звіту про оцінку майна у порядку здійснення судочинства.

Зауважує, що звернення боржника з вимогою до виконавця про проведення рецензування звіту з оцінки майна Законом України

«Про виконавче провадження» не передбачене.

Також зазначає, що суди фактично проігнорували та не надали належної оцінки рецензії звіту про оцінку нерухомого майна, відповідно до якої звіт не відповідає вимогам нормативно - правових актів з оцінки майна, є неякісним та непрофесійним і не може бути використаним.

У пункті 2 частини першої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) визначено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 30 січня 2012 року частково задоволено позов ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Стягнено з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за кредитним договором у розмірі 2 215 50,03 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

22 травня 2012 року Кіровський районний суд м. Кіровограда видав виконавчий лист.

Постановою державного виконавця Кіровського відділу державної виконавчої служби Кіровоградського міського управління юстиції

від 20 серпня 2015 року відкрито виконавче провадження № НОМЕР_2

з примусового виконання виконавчого листа від 22 травня 2012 року

№ 2-3436/11.

У ході примусового виконання рішення суду у цій справі державний виконавець з`ясував, що за боржником зареєстровано право власності на нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_2 (предмет іпотеки).

08 вересня 2015 року державний виконавець виніс постанову про арешт коштів боржника. Однак, у подальшому банківськими установам були повернуті без виконання платіжні вимоги про списання коштів з рахунків боржника.

У Державному реєстрі обтяжень рухомого майна виявлено чотири записи про обтяження рухомого майна боржника.

Відповідно до постанови державного виконавця від 16 листопада

2015 року накладено арешт на все нерухоме майно, що належить боржнику.

Постановою державного виконавця від 22 лютого 2017 року звернуто стягнення на доходи боржника (пенсію), які останній отримує у Головному управленні Пенсійного фонду України в Кіровоградській області.

Відповідно до постанови про опис та арешт майна (коштів) боржника від 13 листопада 2018 року державний виконавець описав та наклав арешт на майно боржника - двокімнатну АДРЕСА_2 . Під час вчинення виконавчих дій було встановлено, що боржник за вказаною адресою не проживає та не проживав.

Постановою державного виконавця від 22 листопада 2018 року призначено суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання ОСОБА_2 (сертифікат Фонду державного майна України, виданий

01 січня 2017 року), якому доручено проведення оцінки арештованого майна та визначення ринкової вартості майна, а також попереджено про кримінальну відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків під час здійснення виконавчого провадження, надання завідомо неправдивого звіту з питань, що містяться в постанові.

17 грудня 2018 року суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання складено звіт про визначення вартості двокімнатної квартири АДРЕСА_2 , відповідно до якого ринкова вартість об`єкта оцінки, визначена на дату оцінки, складає 455 359,00 грн без урахування ПДВ.

Листом від 18 грудня 2018 року державний виконавець повідомила стягувача та боржника у виконавчому провадженні про надходження звіту про проведену оцінку арештованого майна боржника та визначену ринкову вартість об`єкта оцінки.

Як вбачається із змісту протоколу про проведення електронних торгів № 404055, торги з реалізації майна: двокімнатної квартири АДРЕСА_2 , відбулися 06 травня

2019 року, переможцем визнано учасника № 3 , ціна продажу

майна - 318 751,30 грн.

22 травня 2019 року державний виконавець на підставі протоколу проведення електронних торгів та у відповідності до Закону України

«Про іпотеку» склав акт про реалізацію предмета іпотеки, відповідно до якого переможцем торгів (покупцем) стала ОСОБА_3 .

Постановою державного виконавця від 24 травня 2019 року виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2-3436/11, яке видане 22 травня 2012 року Кіровським районним судом

м. Кіровограда, закінчено на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження», тобто у зв`язку із фактичним виконанням в повному обсязі рішення.

З матеріалами виконавчого провадження боржник знайомився неодноразово, про що свідчать відповідні відмітки на його заявах

від 14 листопада 2018 року, від 07 лютого 2019 року.

Ухвалою суду першої інстанції від 11 грудня 2019 року у цій справі призначено рецензента звіту про оцінку нерухомого майна - двокімнатної квартири АДРЕСА_2 , який був виготовлений суб`єктом оціночної діяльності ОСОБА_2 17 грудня 2018 року; рецензування звіту про оцінку нерухомого майна доручено суб`єкту оціночної діяльності ОСОБА_4 .

За результатами проведення призначеного судом рецензування звіту про оцінку нерухомого майна боржника, 16 листопада 2020 року

ОСОБА_4 складено рецензію, у якій зроблено загальний висновок про те, що звіт не відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, є неякісним та (або) непрофесійним і не може бути використаним.

Кіровським районним судом м. Кіровограда було розглянуто справу № 404/3899/19 за позовом ОСОБА_1 до Фортечного відділу державної виконавчої служби міста Кропивницький Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області, державного виконавця Фортечного відділу державної виконавчої служби міста Кропивницький Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області

Житньої В. А., Державного підприємства «Сетам», ОСОБА_3 ,

АТ КБ «ПриватБанк» про визнання електронних торгів від 06 травня

2019 року недійсними.

Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 16 грудня 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 у справі № 404/3899/19 відмовлено.

Крім того, рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда

від 05 жовтня 2023 року у справі № 404/1806/21 було відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до Фортечного відділу державної виконавчої служби у місті Кропивницькому Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), державного виконавця Фортечного відділу державної виконавчої служби у місті Кропивницькому Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Житньої В. А., Державного підприємства «Сетам», ОСОБА_3 ,

АТ КБ «ПриватБанк» про визнання дій державного виконавця незаконними, визнання недійсним акта про реалізацію предмета іпотеки від 22 травня 2019 року у виконавчому провадженні № НОМЕР_2, визнання недійсними прилюдних торгів з продажу квартири, скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_3 на квартиру, витребування квартири із чужого володіння.

Ці судові рішення в апеляційному порядку не оскаржувалися та набрали законної сили.

Пунктом 9 частини другої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України і судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

У частині першій статті 18 ЦПК України визначено, що судові рішення, які набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).

Згідно із прецедентною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) право на виконання судового рішення є складовою права на доступ до суду, передбаченого статтею 6 Конвенції, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина судового розгляду.

ЄСПЛ наголосив, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує «право на суд», одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін (пункт 43 рішення від 20 липня 2004 року у справі «Шмалько проти України»).

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Із моменту звернення у належний спосіб до органів виконавчої служби із заявою про відкриття виконавчого провадження, стягувач має право розраховувати, що компетентний орган здійснить всі можливі заходи для виконання постановленого судового рішення, що набрало законної сили.

Зазначене підлягає врахуванню судами під час здійснення провадження у справі у порядку судового контролю за виконанням судових рішень, унормованого розділом VII ЦПК України.

Так, відповідно до статті 447 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), сторони виконавчого провадження мають право звернутись до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

За приписами частини першої статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Відповідно до частини першої статті 20 Закону України «Про виконавче провадження» для з`ясування та роз`яснення питань, що виникають під час здійснення виконавчого провадження і потребують спеціальних знань, виконавець виносить постанову про залучення експерта або спеціаліста (кількох експертів або спеціалістів), а для проведення оцінки майна - суб`єктів оціночної діяльності - суб`єктів господарювання.

Визначення вартості майна боржника здійснюється за взаємною згодою сторонами виконавчого провадження. У разі якщо сторони виконавчого провадження, а також заставодержатель у 10-денний строк з дня винесення виконавцем постанови про арешт майна боржника не досягли згоди щодо вартості майна та письмово не повідомили виконавця про визначену ними вартість майна, виконавець самостійно визначає вартість майна боржника. Звіт про оцінку майна має бути складений не раніше дати винесення постанови про арешт такого майна. У разі якщо сторони виконавчого провадження не дійшли згоди щодо визначення вартості майна, визначення вартості майна боржника здійснюється виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна. Для проведення оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден виконавець залучає суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання (частини перша - третя статті 57 Закону України «Про виконавче провадження»).

Верховний суд у постанові від 21 жовтня 2021 року у справі №914/2022/17 зазначав, що визначення вартості майна боржника є процесуальною дією виконавця (незалежно від того, яка конкретно особа - сам виконавець чи залучений ним суб`єкт оціночної діяльності - здійснювала відповідні дії) щодо примусового виконання рішень відповідних органів, уповноважених осіб та суду. Тому оскаржити оцінку майна можливо в порядку оскарження рішень та дій виконавців.

Наведене узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду у постанові від 20 березня 2019 року у справі №821/197/18/4440/16, від 12 червня 2019 року у справі № 308/12150/16-ц.

Можливість оскарження оцінки майна шляхом скасування звіту про оцінку майна; визнання оцінки майна недійсною в порядку оскарження рішень та дій виконавців відповідає сталій практиці Верховного Суду (постанова від 28 липня 2021 року у справі №921/317/18, постанова від 11 листопада 2020 року у справі №922/585/20, постанова від 24 липня 2020 року у справі №906/696/18, постанова від 15 жовтня 2020 року у справі №917/628/17).

Як встановлено судами, боржник не погоджується саме з оцінкою майна у виконавчому провадженні.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 904/7326/17 вказано, що право сторони виконавчого провадження на звернення зі скаргою до суду у порядку судового контролю за виконанням рішень пов`язане з порушенням прав такої сторони під час виконання судового рішення рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця.

Разом з тим, саме по собі винесення постанови про призначення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні є передбаченою Законом України «Про виконавче провадження» процесуальною дією державного виконавця та жодним чином не впливає на обсяг прав боржника у виконавчому провадженні.

Відсутність порушення прав боржника, що спричинені оскаржуваним рішенням державного виконавця, є підставою для відмови у задоволенні відповідної вимоги скарги.

Велика Палата Верховного Суду також неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

При цьому, як правило, суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права.

З огляду на викладене, Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що вимога скарги про визнання неправомірними дій державного виконавця, спрямованих на продаж майна боржника, не відповідає змісту права боржника, яке він вважає порушеним, та не забезпечить його відновлення, а тому є неефективною.

Також колегія суддів погоджується з висновком суду, що вимога скаржника про зобов`язання державного виконавця здійснювати виконавче провадження у відповідності до вимог Закону України «Про виконавче провадження» не підлягає задоволенню, оскільки державний виконавець саме в силу вимог закону зобов`язаний вчиняти дії, передбачені Законом України «Про виконавче провадження» та позбавлений можливості вчиняти дії у будь-який інший, не визначений цим Законом спосіб.

Щодо вимоги скарги про скасування звіту про оцінку нерухомого майна, колегія суддів погоджується з оцінкою суду першої інстанції, з якою погодився апеляційний суд, яка надана спірним правовідносинам у відповідній частині.

Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, правильно зазначив, що Закон України «Про виконавче провадження» не містить обов`язку виконавця здійснювати рецензування звіту про оцінку майна, здійснену суб`єктом оціночної діяльності. Також з норм Закону вбачається, що виконавець не наділений також і повноваженням ставити під сумнів об`єктивність проведеної оцінки, або проводити оцінку нерухомого майна на власний розсуд, а зобов`язаний лише залучити експерта до участі у виконавчому провадженні та повідомити сторонам результати визначення вартості майна.

Вказане узгоджується із правовим висновком викладеним, зокрема, у постановах Верховного Суду від 29 квітня 2020 року

у справі № 826/6706/18, від 01 липня 2020 року у справі № 2-1160/11, від 27 серпня 2020 року у справі № 295/11078/14-ц.

При цьому, у своїй діяльності суб`єкт оціночної діяльності є самостійним, а тому виконавець жодним чином не може впливати на порядок проведення оцінки майна.

Залучивши суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для проведення оцінки майна, державний виконавець діяв відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження» та відповідно до положень цього ж Закону був зобов`язаний визначити ціну продажу майна згідно із складеним звітом про оцінку майна.

Правильно врахувавши, що майно боржника було реалізовано за нижчою ціною, ніж та, що була визначена у звіті про оцінку майна, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав вважати, що ціна у звіті є заниженою, а права боржника у виконавчому провадженні - порушеними, а тому колегія суддів вважає, що судами обґрунтовано відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_1 .

Доводи касаційної скарги, з урахуванням меж касаційного перегляду, не дають підстави для висновку, що оскаржувані судові рішення ухвалені без додержання норм процесуального та матеріального права.

У частині четвертій статті 394 ЦПК України передбачено, що у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Таким чином, за результатами оцінки доводів заявника та змісту оскаржуваних судових рішень, колегія суддів дійшла висновку, що подана касаційна скарга є необґрунтованою, правильне застосування норм права судами першої та апеляційної інстанції є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення.

Керуючись статтями 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Кіровського районного суду м. Кіровограда від 26 липня 2023 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 09 квітня 2024 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії державного виконавця Фортечного відділу державної виконавчої служби у місті Кропивницькому Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Житньої Валерії Андріївни.

Копію ухвали та додані до касаційної скарги матеріали направити особі, яка подавала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: В. М. Ігнатенко

А. С. Олійник

І. М. Фаловська