Рішення
від 21.07.2023 по справі 905/1138/21
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901,UA368999980313151206083020649

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

21.07.2023 Справа №905/1138/21 (910/3242/22) Господарський суд Донецької області у складі судді Огороднік Д.М., при секретарі судового засідання Власко С.В., розглянувши матеріали

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Тар Альянс» (ЄДРПОУ

33853132, вул. Умова, 1/1, м.Горлівка, Донецька область, 84609)

до відповідача 1 Товариства з обмеженою відповідальністю «АЗАЛІЯ 2012» (ЄДРПОУ

38355397, вул. Миру, буд. 34, м.Селидове, Донецька область, 85400)

до відповідача 2 Товариства з обмеженою відповідальністю «ІСТЕК» (ЄДРПОУ

32510349, вул. Тамбовська, 1, м. Донецьк, Донецька область, 83030)

третя особа

на стороні відповідачів Товариство з обмеженою відповідальністю "Паливно- енергетична компанія "Енергоіндустрія" (код ЄДРПОУ 39395870, місцезнаходження: 02140, м.Київ, вул.Лариси Руденко, будю.6а, офіс 709, кім.7)

про визнання недійсним правочину

в межах справи №905/1138/21

про банкрутство

боржник Товариство з обмеженою відповідальністю "ІСТЕК"

розпорядник майна арбітражний керуючий Бурцева І.Ю.

За участю представників:

від позивача: Олексій Середа;

від відповідача 1: не з`явився;

від відповідача 2: не з`явився;

від третьої особи: не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Тар Альянс" звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «АЗАЛІЯ 2012» та Товариства з обмеженою відповідальністю «ІСТЕК» про визнання недійсним з моменту укладення договору купівлі-продажу права вимоги №04/09/2017 від 04.09.2017, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «ІСТЕК» та Товариством з обмеженою відповідальністю «АЗАЛІЯ 2012».

Позов обґрунтований тим, що договір купівлі-продажу права вимоги №04/09/2017 від 04.09.2017 не був спрямований на реальне настання правових наслідків, оскільки відповідачем-1 не здійснено перерахування коштів відповідачу -2 на виконання вимог спірного договору, а відтак такий договір підлягає визнанню недійсним як фіктивний на підставі ст. 234 Цивільного кодексу України.

Також, спірний договір підлягає визнанню недійсним у зв`язку з відсутністю повноважень керівника Товариства з обмеженою відповідальністю "Азалія-2012" на укладення договору, так як ч. 2 ст. 44 закону України "Про товариство з обмеженою та додатковою відповідальністю" передбачено, що якщо вартість майна, що є предметом договору перевищує 50% вартості чистих активів, то рішення про надання згоду на укладення такого договору приймається виключно загальними зборами учасників. Позивач вказує на відсутність такого рішення загальних зборів товариства.

Позивач також зазначає, що спірний договір не відповідає визначеним видам економічної діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "Азалія-2012".

Окрім цього, позивач посилається як на підставу для визнання договору недійсним на ті обставини, що Товариства з обмеженою відповідальністю "Азалія 2012" не предявляло вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю "Паливно- енергетична компанія "Енергоіндустрія" щодо стягнення заборгованості, що на думку позивача, свідчить про фіктивний характер спірного договору та відсутність його спрямованості на реальне настання наслідків та досягнення тієї легітимної мети, задля досягнення якої вона укладались.

Заперечення учасників справи

Відзив на позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Азалія 2012"

Відповідачем не подано до суду відзиву на позов.

Відзив на позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Істек»

27.03.2023, через канцелярію суду, надійшов відзив на позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Істек" №1-101 від 22.03.2022 (вх.№2584/23), в якому останній просить у задоволенні позову відмовити повністю.

Відзив обґрунтований пропущенням 3 річного строку давності звернення з позовом в порядку ст.42 Кодексу України з процедур банкрутства; недоведеністю позивачем порушенням його прав чи законного інтересу станом на момент укладання оспорюваного договору - 04.09.2017. Крім того, аргументи позивача не засновані на фактичних обставинах і законі, мають загальний характер виключно у формі припущень, позивачем не доведені обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог і тому вони підлягають беззаперечному відхиленню.

Відповідь на відзив

21.04.2023, на електронну пошту суду надійшла відповідь на відзив б/н. від 20.04.2023 (вх.№01-35/1894), в якому позивач просить задовольнити заявлені у даній справі позовні вимоги визнавши спірний правочин недійсним.

Відповідь на відзив обґрунтована тим, що звернення позивача з даним позовом має на меті захист прав та законних інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю «Тар Альянс» як кредитора у справі № 910/18802/21 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Паливно-енергетична компанія Енергоіндустрія", оскільки врахування спірного договору у складі кредиторських вимог зменшить обсяг майнових прав позивача на отримання відшкодування заборгованості боржника. Також, позивач зазначає, що оскільки позивач є ініціюючим кредитором, то він зацікавлений на вчиненні дій щодо збереження майна боржника та бажає задовольнити власні

Окрім цього, позивач вказує на те, що суд "знає закон" тому сам повинен дослідити та вирішити, на підставі якої норми спірний правочин слід визнати недійсним. Також позивач у відповіді на відзив посилається на ч. 1 ст. 42 Кодексу України з процедури банкрутства.

Щодо строку позовної давності, то позивач зазначає, що про існування спірного договору дізнався тільки 07.02.2022 від розпорядника майна в межах справи про банкрутство №910/18802/21.

Третя сторона

Письмових пояснень по суті позову не подала.

Хід розгляду справи та процесуальні дії

28.04.2022, до Господарського суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Тар Альянс» з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «АЗАЛІЯ 2012» та Товариства з обмеженою відповідальністю «ІСТЕК» про визнання недійсним з моменту укладання договору куплі-продажу права вимоги №04/09/2017 від 04.09.2017, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «ІСТЕК» та Товариством з обмеженою відповідальністю «АЗАЛІЯ 2012».

Ухвалою Господарського суду м.Києва від 03.05.2022 постановлено позов Товариство з обмеженою відповідальністю «Тар Альянс» до Товариства з обмеженою відповідальністю «АЗАЛІЯ 2012» та Товариства з обмеженою відповідальністю «ІСТЕК» про визнання недійсним правочину передати на повторний автоматизований розподіл для визначення складу суду в порядку, встановленому ст. 32 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Господарського суду м.Києва від 18.05.2022 передано матеріали позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Тар Альянс» до Товариства з обмеженою відповідальністю «АЗАЛІЯ 2012 » та Товариства з обмеженою відповідальністю «ІСТЕК» про визнання недійсним правочину до Господарського суду Донецької області.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.06.2022 для розгляду даної справи визначено суддю Господарського суду Донецької області Огороднік Д.М. в межах справи про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «ІСТЕК» №905/1138/21.

Листом Господарського суду Донецької області від 04.07.2022 повідомлено Товариство з обмеженою відповідальністю "Тар Альянс" про те, що у зв`язку з перебуванням судді Огороднік Д.М. у відпустці, питання щодо прийняття позовної заяви буде вирішено в терміновому порядку після виходу судді Огороднік Д.М. з відпустки.

Ухвалою суду від 09.09.2022 постановлено: прийняти позовну заяву до розгляду в межах справи №905/1138/21 та відкрити провадження у справі 905/1138/21 (910/3242/22); справу №905/1138/21 (910/3242/22) розглядати за правилами загального позовного провадження; залучити до участі у справі №905/1138/21 (910/3242/22) розпорядника майна, - арбітражного керуючого Бурцеву І.Ю.; призначено підготовче засідання на 21.09.2022.

Відповідно до розпорядження Господарського суду Донецької області №7-р від 21.02.2022 про припинення прийняття документів для відправки за межі суду: зупинено з 22.02.2022 прийняття працівниками Відділу документального забезпечення та контролю (канцелярія) документів для відправлення за межі суду; рекомендовано суддям та працівникам суду використання альтернативних способів повідомлення сторін та учасників процесу.

За таких обставин, судом не здійснювалось надсилання ухвал суду засобами поштового до 07.12.2022 у зв`язку з іх відсутністю.

Разом з тим, про час та місце розгляду справи, судом було розміщені оголошення на офіційному веб-порталі суду https://dn.arbitr.gov.ua/sud5006/ (14.09.2022, 04.10.2022, 12.10.2022, 02.11.2022

Крім того, розпорядника майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Істек" арбітражного керуючого Бурцеву І.Ю. та представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Тар Альянс" адвоката Олексія Середу було повідомлено про відкриття провадження у справі шляхом передачі телефонограм б/н від 14.09.2022 та про подальші відкладення підготовчих засідань шляхом передачі телефонограми від 04.10.2022, 09.11.2022

Ухвалою суду від 15.11.2022 продовжено строк підготовчого провадження, відкладено підготовче засідання на 07.12.2022.

Судом було розміщено оголошення на офіційному веб-порталі суду https://dn.arbitr.gov.ua/sud5006/ (24.11.2022).

Крім того, телефонограмами від 29.11.2022 було повідомлено розпорядника майна Товариства з обмеженою відповідальністю «ІСТЕК» арбітражного керуючого Бурцеву І.Ю. та представника позивача Середу О.Я. про зміст ухвали суду від 15.11.2022.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 06.12.2022 №1364 "Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією" Наказом №309 від 22.12.2022 Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, що додається; визнано таким, що втратив чинність, наказ Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25.04.2022 №75 "Про затвердження Переліку територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) станом на 10 грудня 2022 року", зареєстрований Міністерством юстиції України 25 квітня 2022 року №453/37789 (зі змінами).

Відповідно до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією вбачається, що вся територія: м.Донецьк та м.Горлівка тимчасово окупована з 07.04.2014 та станом на теперішній час окупація не завершена.

Згідно з ст.12.1. ч.1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" (із змінами та доповненнями, що набрали законної сили 03.12.2022) якщо остання відома адреса місця проживання (перебування), місцезнаходження чи місця роботи учасників справи знаходиться на тимчасово окупованій території, суд викликає або повідомляє учасників справи, які не мають офіційної електронної адреси, про дату, час і місце першого судового засідання у справі через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за двадцять днів до дати відповідного судового засідання. Суд викликає або повідомляє таких учасників справи про дату, час і місце інших судових засідань чи про вчинення відповідної процесуальної дії через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання або вчинення відповідної процесуальної дії. З опублікуванням такого оголошення відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.

Місцем знаходження Товариства з обмеженою відповідальністю «ІСТЕК» є: вул.Тамбовська, 1, м.Донецьк, Донецька обл., 83030.

Місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю "Тар Альянс" є: вул.Умова, 1/1, м.Горлівка, Донецька обл., 84609.

Ухвалою суду від 07.12.2022 відкладено підготовче засідання на 01.02.2023.

Судом було розміщено оголошення на офіційному веб-порталі суду https://dn.arbitr.gov.ua/sud5006/ (21.12.2022).

Крім того, телефонограмами від 23.12.2022 та 09.01.2023 було повідомлено розпорядника майна Товариства з обмеженою відповідальністю «ІСТЕК» арбітражного керуючого Бурцеву І.Ю. та представника позивача Середу О.Я. про зміст ухвали суду від 07.12.2022.

18.01.2023, на електронну пошту суду надійшла заява представника позивача Середи О.Я. б/н від 17.01.2023 (вх.№01-35/302) про відкладення розгляду справи.

23.01.2023, через канцелярію суду, надійшла заява представника позивача Середи О.Я. б/н, від 17.01.2023 (вх.№638/23) про відкладення розгляду справи.

Ухвалою суду від 01.02.2023 відкладено підготовче засідання на 27.02.2023.

Судом було розміщено оголошення на офіційному веб-порталі суду https://dn.arbitr.gov.ua/sud5006/ (08.02.2022).

Крім того, телефонограмами від 08.02.2023 було повідомлено представника позивача Середу О.Я. про зміст ухвали суду від 01.02.2023.

Ухвалою суду від 27.02.2023 відкладено підготовче засідання на 29.03.2023.

27.02.2023, на адресу суду повернувся поштовий конверт Товариства з обмеженою відповідальністю "Азалія 2012", з якого вбачається, що відповідно до довідки про причини повернення адресат відсутній за вказаною адресою.

06.03.2023 та 27.03.2023, на адресу суду повернулись поштові конверти Товариства з обмеженою відповідальністю "Азалія 2012", з яких вбачається, що відповідно до довідки про причини повернення адресат відсутній за вказаною адресою.

27.03.2023, через канцелярію суду, надійшов відзив на позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Істек" №1-101 від 22.03.2022 (вх.№2584/23).

27.03.2023, через канцелярію суду, надійшов лист Товариства з обмеженою відповідальністю "Істек" №1-101 від 22.03.2022 (вх.№2575/23) щодо виправлення описки.

Протокольною ухвалою суду від 29.03.2023 оголошено перерву у підготовчому засіданні.

Ухвалою суду від 29.03.2023 повідомлено учасників справи про оголошену у підготовчому засіданні перерву у справі №905/1138/21 (910/3242/22) до 04.04.2023.

Ухвалою суду від 04.04.2023 постановлено: закрити підготовче провадження та призначити справу №905/1138/21 (910/3242/22) до судового розгляду по суті; призначити судове засідання на 25.04.2023.

Направлення ухвали суду здійснювалось засобами поштового зв`язку на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Азалія 2012" (вул.Миру. буд.34, м.Селидове, Донецька обл., 85400) та на адресу розпорядника майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Істек" Бурцевої І.Ю. (вул.Незалежності України, 39А, м.Запоріжжя, 69019). Представнику позивача направлено ухвалу суду до електронного кабінету у підсистемі "Електронний суд".

Судом було розміщено оголошення на офіційному веб-порталі суду https://dn.arbitr.gov.ua/sud5006/ (13.04.2023).

24.04.2023, на електронну пошту суду надійшла відповідь на відзив представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Тар Альянс" б/н від 20.04.2023 (вх.№01-35/1916).

Ухвалою суду від 24.04.2023 постановлено: повернутись до розгляду справи №905/1138/21 (910/3242/22) у підготовчому провадженні; залучити до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів - Товариство з обмеженою відповідальністю «Паливно-енергетична компанія «Енергоіндустрія.

У зв`язку з поверненням суду до розгляду справи у підготовчому провадженні, 25.04.2023 відбулось підговче засідання.

Ухвалами суду від 25.04.2023 та 10.05.2023 відкладено підготовче засідання на 22.05.2023.

Направлення ухвали суду здійснювалось засобами поштового зв`язку на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Азалія 2012" (вул.Миру. буд.34, м.Селидове, Донецька обл., 85400), розпорядника майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Істек" Бурцевої І.Ю. (вул.Незалежності України, 39А, м.Запоріжжя, 69019) та Товариству з обмеженою відповідальністю "Паливно-енергетична компанія "Енергоіндустрія" (вул.Лариси Руденко, 6а, оф.709, кім. 7, м.Київ, 02140). Представнику позивача направлено ухвалу суду до електронного кабінету у підсистемі "Електронний суд".

Судом було розміщено оголошення на офіційному веб-порталі суду https://dn.arbitr.gov.ua/sud5006/ .

15.05.2023, на адресу суду, повернулось рекомендоване поштове повідомлення про вручення поштового відправлення, з якого вбачається, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Азалія 2012" 08.05.2023 отримано ухвалу суду від 25.04.2023.

Ухвалою суду від 22.05.2023 постановлено: закрити підготовче провадження та призначити справу №905/1138/21 (910/3242/22) до судового розгляду по суті; призначити судове засідання на 14.06.2023.

Направлення ухвали суду здійснювалось засобами поштового зв`язку на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Азалія 2012" (вул.Миру. буд.34, м.Селидове, Донецька обл., 85400), розпорядника майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Істек" Бурцевої І.Ю. (вул.Незалежності України, 39А, м.Запоріжжя, 69019) та Товариству з обмеженою відповідальністю "Паливно-енергетична компанія "Енергоіндустрія" (вул.Лариси Руденко, 6а, оф.709, кім. 7, м.Київ, 02140). Представнику позивача направлено ухвалу суду до електронного кабінету у підсистемі "Електронний суд".

Судом було розміщено оголошення на офіційному веб-порталі суду https://dn.arbitr.gov.ua/sud5006/ .

12.06.2023, на адресу суду повернувся поштовий конверт Товариства з обмеженою відповідальністю "Паливно-енергетична компанія "Енергоіндустрія" з якого вбачається, що відповідно до довідки про причини повернення поштового відправлення адресат відсутній за вказаною адресою.

12.06.2023, на адресу суду повернувся поштовий конверт Товариства з обмеженою відповідальністю "Азалія 2012", з якого вбачається, що відповідно до довідки про причини повернення поштового відправлення за закінченням терміну зберігання.

У зв`язку з перебуванням судді Огороднік Д.М. у відпустці, судове засідання призначене на 14.06.2023, не відбулось.

Ухвалою суду від 28.06.2023 визначено дату судового засідання на 18.07.2023.

Направлення ухвали суду здійснювалось засобами поштового зв`язку на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Азалія 2012" (вул.Миру. буд.34, м.Селидове, Донецька обл., 85400), розпорядника майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Істек" Бурцевої І.Ю. (вул.Незалежності України, 39А, м.Запоріжжя, 69019) та Товариству з обмеженою відповідальністю "Паливно-енергетична компанія "Енергоіндустрія" (вул.Лариси Руденко, 6а, оф.709, кім. 7, м.Київ, 02140). Представнику позивача направлено ухвалу суду до електронного кабінету у підсистемі "Електронний суд".

Судом було розміщено оголошення на офіційному веб-порталі суду https://dn.arbitr.gov.ua/sud5006/ .

У судове засідання призначене на 18.07.2023 з`явився представник позивача, відповідачі та третя особа явку своїх представників не забезпечили.

Протокольною ухвалою суду від 18.07.2023 оголошено перерву у судовому засіданні до 21.07.2023.

Ухвалою суду від 18.07.2023 постановлено: повідомити учасників справи про оголошено перерву у судовому засіданні до 21.07.2023; зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Істек" надати суду для огляду в судовому засіданні оригінал акту про зарахування зустрічних вимог б/н від 05.09.2017.

20.07.2023, на електронну пошту суду, надійшли письмові пояснення представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Тар Альянс" б/н від 20.07.2023 (вх.№01-35/3455) щодо поданого відповідачем - 2 акту зарахування зустрічних вимог від 05.09.2017. Крім того, представником позивача надано до письмових пояснень копію витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Товариства з обмеженою відповідальністю "Азалія 2012" та копію роздруківки з веб сторінки https://youcontrol.com.ua/cayalog/companydetails/38355397/ сервісу перевірки контрагентів YouControl/.

21.07.2023, через канцелярію суду, надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Істек" №1-101/4 від 20.07.2023 (вх.№6893/23) щодо виконання вимог ухвали суду та надано оригінал акту про зарахування зустрічних вимог б/н від 05.09.2017.

У судове засідання 21.07.2023 з`явився представник позивача, відповідачі та третя особа явку своїх представників не забезпечили.

Суд вважає за необхідне зазначити наступне.

На підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 №2102-ІХ введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.

Указами Президента України від 14.03.2022 №133/2022, 18.04.2022 №259/2022, 17.05.2022 №341/2022, від 12.08.2022 №573/2022, від 06.02.2023 №58/2023, від 01.05.2023 №254/2023 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законами України від 15.03.2022 №2119-IХ, від 21.04.2022 №2212-ІХ, 22.05.2022 №2263-IX, 15.08.2022 №2500-ІХ, № 2738-IX від 16.11.2022, №2915-ІХ від 07.02.2023, №3057-ІХ від 02.05.2023 строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 20.05.2023 року строком на 90 діб.

Статтею 26 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" передбачено, що правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України. У разі неможливості здійснювати правосуддя судами, які діють на території, на якій введено воєнний стан, законами України може бути змінена територіальна підсудність судових справ, що розглядаються в цих судах, або в установленому законом порядку змінено місцезнаходження судів. Створення надзвичайних та особливих судів не допускається.

Згідно з рекомендаціями Верховного Суду від 04.03.2022 "Щодо особливостей здійснення правосуддя на території, на якій введено воєнний стан", процесуальні строки, зокрема, проведення підготовчого провадження, розгляду справи по суті, строки розгляду апеляційної, касаційної скарг, заяви про перегляд за нововиявленими чи виключними обставинами в умовах воєнного чи надзвичайного стану, визначено як розумні.

Згідно з приписами статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів. При цьому, Європейський суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Європейського Суду з прав людини у справах Савенкова проти України від 02.05.2013, Папазова та інші проти України від 15.03.2012). Європейський суд щодо тлумачення положення розумний строк в рішенні у справі Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства роз`яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.

Згідно наказу Господарського суду Донецької області "Про встановлення особливого режиму роботи Господарського суду Донецької області" №20 від 28.02.2022 установлено особливий режим роботи суду в умовах воєнного стану, тимчасово, до усунення обставин, які зумовили загрозу життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів, працівників суду, в умовах воєнної агресії проти України, обмежено доступ до приміщення суду.

Згідно з опублікованими Радою суддів України 02.03.2022 Рекомендаціями щодо роботи судів в умовах воєнного стану року, судам України рекомендовано оптимізувати роботу зі сторонами та враховувати те, що велика кількість учасників судових процесів не завжди мають змогу реалізувати свої процесуальні права через залучення до функціонування критичної інфраструктури, вступ до лав Збройних сил України, територіальної оборони, добровольчих воєнних формувань та інших форм протидії збройної агресії проти України, або не можуть прибути в суд у зв`язку з небезпекою для життя.

Рішенням зборів суддів Господарського суду № 2 від 13.06.2022 року з метою оптимізації знаходження працівників та відвідувачів у приміщенні суду, в залежності від об`єктивних обставин, пов`язаних із збройною агресією, у тому числі інтенсивністю бойових дій у місті Харкові подовжено обмежений доступ учасників судового процесу до приміщення суду та запропоновано дистанційне спілкування шляхом електронного та поштового листування, телефонування, участі в судових засіданнях в режимі відеоконференцій, подання документів в електронному вигляді із застосуванням підсистеми "Електронний суд".

Враховуючи зазначене вище, а також небезпечну ситуацію, яка склалася у місті Харкові, господарський суд Донецької області продовжував свою роботу у дистанційному режимі.

Необхідно зазначити, що Харківська територіальна громада, з першого дня військової агресії перебуває під постійними обстрілами, які становлять загрозу життю та здоров`ю всіх учасників судового процесу. Окрім того, неодноразово вчинялися дії, спрямовані на руйнування об`єктів критичної інфраструктури регіону, що, зокрема, спричиняло тривале знеструмлення електричних мереж та вихід з ладу систем зв`язку та Інтернету.

Такі обставини істотно уповільнили роботу суду, як щодо організаційно-технічного забезпечення судового процесу, так і щодо безпосереднього розгляду справи.

Судом здійснено розгляд справи у строки з урахуванням обставин, які склались у зв`язку з здійсненням військової агресії проти України, місцезнаходження Господарського суду Донецької області (місто Харків), стадії розгляду справи, обставин пов`язаних з активними бойовими діями в зазначених містах, часткової окупації, необхідності забезпечення реалізації процесуальних прав та обов`язків учасників справи, їх належного та безпечного доступу до правосуддя, складності справи, поведінки заявника та відповідачів, а також забезпечення безпеки відвідувачів, працівників суду, в умовах воєнної агресії проти України.

З урахуванням викладеного, за об`єктивних обставин розгляд даної позовної заяви був здійснений судом без невиправданих зволікань настільки швидко, наскільки це було можливим за вказаних умов, у межах розумного строку в контексті положень Господарського процесуального кодексу України та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Розглянувши матеріали справи, керуючись принципом верховенства права, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд

ВСТАНОВИВ:

Фактичні обставини справи та перевірка їх доказами

Процесуальні обставини

У провадженні Господарського суду м. Києва перебуває справа №910/18802/21 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Тар Альянс" про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Паливно-енергетична компанія "Енергоіндустрія" на стадії процедури розпорядження майном, введеної ухвалою Господарського суду м. Києва від 20.12.2021(відомості взяті з Єдиного реєстру судових рішень).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.12.2021 № 910/18802/21 визнано грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Тар Альянс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Паливно-енергетична компанія "Енергоіндустрія" у розмірі 1806 987,89 грн.

Як судом зазначено вище, Товариство з обмеженою відповідальністю "Тар Альянс" (як кредитор у справі № 910/18802/21) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "АЗАЛІЯ 2012" та Товариства з обмеженою відповідальністю "ІСТЕК" про визнання недійсним з моменту укладання договору купівлі-продажу права вимоги №04/09/2017 від 04.09.2017, в межах справи про банкрутство №910/18802/21.

За результатами розгляду вказаної позовної заяви в межах справи про банкрутство №910/18802/21, ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.05.2022, остання передана на повторний автоматичний розподіл, оскільки у поданому позові визначено відповідачами Товариство з обмеженою відповідальністю "АЗАЛІЯ 2012" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Істек", що відповідно до правил статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства, у зв`язку з відсутністю боржника (Товариство з обмеженою відповідальністю "Паливно-енергетична компанія "Енергоіндустрія") у спорі як сторони, виключає можливість розгляду такого спору в межах справи про банкрутство.

Ухвалою Господарського суду від 20.05.2022 матеріали позовної заяви передані за підсудністю до Господарського суду Донецької області, оскільки відповідачі у справі знаходяться у відповідній області. Ухвала Господарського суду м. Києва від 20.05.2022 №910/3243/22 про передачу позовної заяви за підсудністю до Господарського суду Донецької області, позивачем не оскаржена, набрала законної сили та є чинною.

Відповідно до ч. 6 ст. 31 Господарського процесуального кодексу України спори між судами щодо підсудності не допускаються.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 07.07.2021 відкрито провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Істек» (вул.Тамбовська,1, м. Донецьк, 83030, код ЄДРПОУ 32510349); визнано грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортно-Експедиційна компанія «Енерготранс» та введено процедуру розпорядження майном.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду даної справи, визначено суддю Господарського суду Донецької області Огороднік Д.М. в межах справи про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «ІСТЕК» №905/1138/21.

Відповідно до ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Оскільки відповідачем у даній справі є Товариство з обмеженою відповідальністю "Істек", щодо якого відкрито провадження у справі про банкрутство № 905/1138/21, то відповідно позовна заява до такого відповідача розглядається в межах останньої.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 09.09.2022 прийнято позовну заяву до розгляду в межах справі №905/1138/21 та відкрито провадження у справі 905/1138/21 (910/3242/22).

Позивачу ухвалою суду від 21.09.2022 відмовлено у задоволенні клопотання про передачу матеріалів справи до Господарського суду міста Києва з підстав зазначених в ухвалі.

Під час проведення підготовчого засідання, судом було з`ясовано, що до матеріалів справи надані позивачем копії документів, зокрема договору №25/09-1 від 25.09.2015, специфікацій до нього та додаткової угоди від 14.06.2017, договору №04/09/2017 від 04.09.2017, з позначкою "згідно з оригіналом адвокат 21.04.2022 О.Я. Середа". Судом відзначалось, що вказані копії зроблені у спосіб, як робляться копії з оригіналів документів, оскільки на копіях відсутня будь-яка інформація, яка б свідчила, що копії зроблені з копій. На запитання суду до представника позивача щодо обставин пов`язаних з перебуванням у позивача копій документів, які ним засвідчені як відповідні оригіналу та відповідно оригіналів документів, представник Середа О.Я. повідомив, що копії цих документів він зробив з матеріалів наданих арбітражним керуючим в межах справи №910/18802/21 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЕК"Енергоіндустрія". Отже, у позивача відсутні оригінали документів, копії яких він засвідчив.

Згідно з ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами, зокрема, письмовими доказами.

Відповідно до ст. 90 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.Учасники справи мають право подавати письмові докази в електронних копіях, посвідчених електронним підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до закону. Електронна копія письмового доказу не вважається електронним доказом.Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення. Якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

З метою з`ясування відповідності наявних в матеріалах справи №905/1138/21 (910/3242/21) копій документів їх оригіналам та надання позивачем повноти доказів, а також у зв`язку з тим, що позивач не був стороною спірного договору, а відповідач не надав жодних пояснень та доказів, судом неодноразово пропонувалось позивачу надати належним чином засвідчені копії документів, доданих до позовної заяви, тобто довести, що позивачем здійснені копії документів, саме з матеріалів справи № 910/18802/21, що позивачем наданий повний пакет документів наявний в матеріалах справи №910/18802/21 з поясненням стосовного того, оригінали чи копії документів знаходяться в матеріалах справи №910/18802/21.

На підтвердження вказаних вимог, позивачем до матеріалів справи надано пояснення, в яких останній зазначає, що додані до позовної заяви копії документів були отримані позивачем за наслідками ознайомлення з документами, які надійшли від Товариства з обмеженою відповідальністю "Істек" призначеному судом у справі №910/18802/21 розпоряднику майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Паливно енергетична компанія "Енергоіндустрія". В подальшому представник позивача ознайомився з матеріалами справи №910/18802/21 та зробив копії документів з тих копій, які були подані до суду Товариством з обмеженою відповідальністю "Істек". До письмових пояснень представником позивачем надано копію заяви про ознайомлення з матеріалами справи.

Судом відзначається, що позивачем не заявлено клопотання про витребування оригіналів доказів.

Відповідачем-2, разом із відзивом №1-101 від 22.03.2022 подано до матеріалів справи копії договору №25/09-1 від 25.09.2015, специфікацій до нього та додаткової угоди від 14.06.2017, договору №04/09/2017 від 04.09.2017. Оскільки відповідач-2 є стороною спірного договору та подані копії документів засвідчені належним чином та співпадають з поданими позивачем копіями, то суд приходить до висновку, що в матеріалах справи наявні належним чином засвідчені копії документів, що відповідають оригіналам та на підставі яких спір підлягає вирішенню судом.

Судом відмічається, що ухвалою суду від 22.05.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу №905/1138/21 (910/3242/22) до судового розгляду по суті.

18.07.2023, на електронну пошту надійшло клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Істек" №1-101/3 від 17.07.2023 про долучення доказів. До клопотання відповідачем - 2 додано копію акту про зарахування зустрічних вимог б/н від 05.09.2017, з якого вбачається, що за договором купівлі-продажу прав вимоги №04/09/2017 від 04.09.2017 (далі договір №04/09/2017) Товариством з обмеженою відповідальністю "Істек" (далі сторона-1) було відступлено право вимоги на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Азалія 2012" (далі сторона-2) за ціною 21133994,07 грн зі строком оплати до 31.12.2018. Отже, Товариство з обмеженою відповідальністю "Істек" є кредитором, а Товариство з обмеженою відповідальністю "Азалія 2012" є боржником у грошовому зобов`язанні за договором №04/09/2017 на суму 21133994,07 грн (п.1 акту)

Згідно з п.2 акту за договором №135ПС від 10.11.2015 сторона 2 поставила вугільну продукцію стороні 1 за строком оплати до 31.08.2016. Отже, сторона 2 є кредитором, а сторона 1 є боржником у грошовому зобов`язанні за договором №135ПС на суму 21133994,07 грн.

Пунктом 5 акту визначено, що з моменту підписання цього акту вважати:

-зобов`язання сторони 2, зазначене в п.1 цього договору, припиненим у сумі 21133994,07 грн. Отже, заборгованість сторони 2 перед стороною 1 за договором №04/09/2017 відсутня;

-зобов`язання сторони 1, зазначене в п.2 цього договору, припиненим у сумі 21133994,07 грн. Отже, заборгованість сторони 1 перед стороною 2 за договором №135ПС зменшена на суму 21133994,07 грн.

Вказаний акт надійшов до суду до відкриття судового засідання, проте без клопотання про поновлення строків на подання нових доказів та без пояснень щодо неможливостя подання такого доказу разом з відзивом або упродовж підготовчого провадження.

Представник позивача заперечив проти прийняття акту про зарахування зустрічних вимог б/н від 05.09.2017 в якості доказу по справі, оскільки відповідачем-2 такий доказ поданий не у строки передбачені процесуальним законом та заявив клопотання про витребування оригіналу акту. Клопотання судом задоволено та витребувати від відповідача-2 оригінал акту, який наданий останнім до матеріалів справи.

20.07.2023, на електронну пошту суду, надійшли письмові пояснення представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Тар Альянс" б/н від 20.07.2023 (вх.№01-35/3455) щодо поданого відповідачем - 2 акту про зарахування зустрічних вимог від 05.09.2017. Крім того, представником позивача надано до письмових пояснень копію витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Товариства з обмеженою відповідальністю "Азалія 2012" та інформацію з веб сторінки https://youcontrol.com.ua/cayalog/companydetails/38355397/ сервісу перевірки контрагентів YouControl/ у паперовій формі. В судовому засіданні 21.07.2022, представник позивача пояснив суду, що вказані витяги надані на підтвердження нездійснення Товариством з обмеженою відповідальністю "Азалія 2012" господарської діяльності.

Питання доказів та доказування врегульовані у Главі 5 Господарського процесуального кодексу України. Зокрема кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч.1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (ч.8 ст.і 80 Господарського процесуального кодексу України).

Положеннями ч.10 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України надано відповідачу можливість подання доказів не разом з поданням відзиву на позовну заяву, проте враховуючи вимоги процесуального законодавства такі докази повинні бути надані під час здійснення підготовчого провадження у справі.

Принцип рівності сторін у процесі у розумінні "справедливого балансу" між сторонами вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище стосовно другої сторони.

Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу; у випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів.

Згідно з ч.1 ст. 169 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань.

Статтею 194 Господарського процесуального кодексу України визначено, що завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.

Відповідно до ч.2 ст. 207 Господарського процесуального кодексу України суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається

Процесуальний обов`язок сторони - це належна поведінка сторони в господарському судочинстві, що вимагається та забезпечується процесуальним законом, а також кореспондує суб`єктивному процесуальному праву суду.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач-2 упродовж підготовчого провадження у справі правом на подання акту про зарахування вимог разом з відзивом не скористався, клопотання про надання додаткового строку для подання доказів, не подавав, хоча про час та місце засідань був обізнаний. Судом враховано, що позивач не направляв на адресу відповідача-2 позовну заяву у зв`язку з відсутністю поштового сполучення з м. Донецьк. Разом з цим, відповідач-2 не був позбавлений права ознайомитись з матеріалами справи як у паперовій формі так і в електронній формі через підсистему "Електронний суд" та дізнатись про те, що відсутність оплати спірного договору з боку відповідача-1 на користь відповідача-2, є однією з підстав позовної заяви. Тому, саме на відповідачів покладений тягар доказування здійснення оплати по спірному договору.

Відповідно до матеріалів справи, у відповідача-2 було достатньо часу для подання акту про зарахування вимог до матеріалів справи у підготовчому засідання задля надання можливості ознайомитись з ним позивачем та у разі сумнівів заявити клопотання на витребування доказів для з`ясування обставин пов`язаних із здійснення зарахування зустрічних однорідних вимог.

Аналогічні висновки судом зроблені і щодо поданих позивачем 20.07.2021 копій витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Товариства з обмеженою відповідальністю "Азалія 2012" та інформації з веб сторінки https://youcontrol.com.ua/cayalog/companydetails/38355397/ сервісу перевірки контрагентів YouControl/ у паперовій формі.

Позивачем подані вищевказані копії, під час розгляду спору по суті без надіслання останніх сторонами у справі, без клопотання про поновлення строку на подання доказів та відповідно без попередньо заявлено клопотання про надання додаткового строку на подання доказів.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що відповідач-2 подав до суду акт про зарахування зустрічних вимог від 05.09.2017 та позивач подав до суду копій витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Товариства з обмеженою відповідальністю "Азалія 2012" та інформації з веб сторінки https://youcontrol.com.ua/cayalog/companydetails/38355397/ сервісу перевірки контрагентів YouControl/ у паперовій формі в порушення вимог статті 80 Господарського процесуального кодексу України, тобто, вже після закриття підготовчого провадження у справі, при цьому жодним чином не обґрунтувавши неможливість подання таких доказів під час підготовчого провадження.

Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що вжиття заходів для ефективного розгляду та вирішення судового спору є обов`язком не тільки для держави, але й для осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Подібний висновок викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.09.2019 у справі №916/3616/15 та у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.07.2023 №924/681/22.

Обов`язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті власних інтересів (рішення Європейського суду з прав людини від 04.10.2001 у справі "Тойшлер проти Германії" (Тeuschler v. Germany).

На зацікавлену сторону покладається обов`язок проявляти належну увагу в захисті своїх інтересів та вживати необхідних заходів, щоб ознайомитися з подіями процесу (рішення ЄСПЛ у справі "Богонос проти Росії" від 05.02.2004).

Сторони у розумні інтервалу часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження та зобов`язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Пономарьов проти України" від 03.04.2008, заява №3236/03).

Враховуючи вищевикладене, подані позивачем 20.07.2021 копії витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Товариства з обмеженою відповідальністю "Азалія 2012" та інформації з веб сторінки https://youcontrol.com.ua/cayalog/companydetails/38355397/ сервісу перевірки контрагентів YouControl/ у паперовій формі та подана відповідачем -2 копія вкту про зарахування вимог віж 05.09.2017, судом до розгляду не приймаються відповідно до ч.8 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Щодо обставин пов`язаних зі спірним договором

В матеріалах справи наявна копія договору поставки вугільної продукції №25/09-1 від 25.09.2015 (далі - договір-1) підписаного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Паливно-енергетична компанія «Енергоіндустрія» (постачальник, третя особа) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Істек» (покупець, відповідач -2).

Відповідно умов договору постачальник зобов`язується поставити, а покупець прийняти та оплатити вугільну продукцію (продукція). Найменування, вартість, кількість, якість, термін та умови постачання, термін оплати продукції та інші відомості, необхідні для виконання договору вказані у Специфікаціях, що є невід`ємною частиною договору.

Поставка продукції на адресу Покупця здійснюється на умовах, вказаних в Специфікаціях (Додатках) до договору. (пункт 2.1 договору)

Пунктом 3.1, 3.2, 3.3 договору визначено, що загальна сума по договору складає суму, визначену на підставі доданих до договору Специфікацій.

Фактична вартість поставленої продукції для виконання розрахунків може визначатись виходячи з базової вартості з урахуванням вартісних поправок (знижок, надбавок) в залежності від відхилень фактичних показників від середніх розрахункових норм показників якості продукції якщо сторони передбачать це в Специфікаціях.

Розрахунки за продукцію виконуються грошовими коштами на поточний рахунок Постачальника в термін встановлений в Специфікаціях до договору. За згодою сторін можливі інші форми розрахунків, в тому числі векселями.

Згідно п.9.2 договору (з урахуванням додаткової угоди до договору №25/09-1 від 25.09.2015 б/н від 14.06.2017) цей договір набуває чинності з моменту його підписання та діє до 01.07.2021, а по фінансовим зобов`язанням - до повного виконання. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення яке мало місце під час дії договору.

До договору додані копії специфікацій на вугільну продукцію:

-специфікація на вугільну продукцію б/н від 25.09.2015, у відповідності до якої предметом поставки є: вугілля марки Ж 0-100, у кількості (+- 10 %) 20000 тон, на суму без ПДВ 30200000,00 грн, разом з ПДВ загальна сума складає 36240000,00 грн. Умови поставки: СРТ станція вантажоодержувач (ст. Горлівка, Донецької з. д.). Витрати на перевезення Покупець відшкодовує постачальнику в повному обсязі згідно виставлених рахунків. Вантажоодержувач Товариство з обмеженою відповідальністю «Істек», м. Донецьк, ст. Горлівка, Донецька з. д., код станції 483007, код відправника 1556. Термін поставки впродовж 2016 року;

-специфікація на вугільну продукцію б/н від 25.09.2015, у відповідності до якої предметом поставки є: вугілля марки ДГ 0-50, у кількості (+- 10 %) 20000 тон, на суму без ПДВ 27700000,00 грн, разом з ПДВ загальна сума складає 33240000,00 грн. Умови поставки: СРТ станція вантажоодержувач (ст. Горлівка, Донецької з. д.). Витрати на перевезення Покупець відшкодовує постачальнику в повному обсязі згідно виставлених рахунків. Вантажоодержувач Товариство з обмеженою відповідальністю «Істек», м. Донецьк, ст. Горлівка, Донецька з. д., код станції 483007, код відправника 1556. Термін поставки впродовж 2016 року.

На підтвердження виконання умов договору № 25/09-1 від 25.09.2015, Товариством з обмеженою відповідальністю «Істек» додано до матеріалів справи копії платіжних доручень, відповідно до яких ним здійснено оплату відповідно договору №25/09-1 від 25.09.2015 на загальну суму 55393528,40 грн: №1621 від 25.09.2015 на суму 900000,00 грн; №322 від 25.09.2015 на суму 800496,00 грн; №339 від 28.09.2015 на суму 400000,00 грн; №331 від 28.09.2015 на суму 500000,00 грн; №341 від 25.09.2015 на суму 1200000,00 грн; №343 від 29.09.2015 на суму 1200000,00 грн; №356 від 3009.2015 на суму 450000,00 грн; №361 від 30.09.2015 на суму 230000,00 грн; №358 від 30.09.2015 на суму 500000,00 грн; №495 від 23.10.2015 на суму 100,00 грн; №494 від 23.10.2015 на суму 296400,00 грн; №1948 від 22.12.2015 на суму 51754,00 грн; №1929 від 22.12.2015 на суму 500000,00 грн; №1930 від 22.12.2015 на суму 500000,00 грн; №1931 від 22.12.2015 на суму 500000,00 грн; №1947 від 22.12.2015 на суму 500000,00 грн; №1927 від 22.12.2015 на суму 800000,00 грн; №1949 від 22.12.2015 на суму 50632460,40 грн; №1963 від 24.12.2015 на суму 2300000,00 грн; №1966 від 24.12.2015 на суму 2300000,00 грн; №1967 від 24.12.2015 на суму 2300000,00 грн; №909 від 24.12.2015 на суму 2608175,74 грн; №956 від 24.12.2015 на суму 2091824,26 грн; №954 від 24.12.2015 на суму 2700000,00 грн; №955 від 24.12.2015 на суму 2700000,00 грн; №911 від 24.12.2015 на суму 3000000,00 грн; №987 від 29.12.2015 на суму 250000,00 грн; №989 від 29.12.2015 на суму 250000,00 грн; №1463 від 25.04.2016 на суму 3000000,00 грн; №1464 від 25.04.2016 на суму 2585000,00 грн; №1504 від 29.04.2016 на суму 564840,00 грн; №1601 від 17.05.2016 на суму 1500000,00 грн; №1668 від 26.05.2016 на суму 2000000,00 грн; №1687 від 30.05.2016 на суму 280000,00 грн; №2545 від 30.05.2016 на суму 2420000,00 грн; №1767 від 07.06.2016 на суму 3000000,00 грн; №1940 від 05.07.2016 на суму 575000,00 грн; №1942 від 05.07.2016 на суму 1000000,00 грн; №1943 від 05.07.2016 на суму 1000000,00 грн; №2149 від 29.07.2016 на суму 576692,00 грн; №2RegularRegular

Матеріали справи містять копію додаткової угоди від 14.06.2017 до договору № 25/09-1 від 25.09.2015 підписаної між відповідачами.

Відповідно до умов додаткової угоди вбачається, що сторони підтверджують, що в межах договору №25/09-1 від 25.09.2015 на момент укладання додаткової угоди, постачальником поставлена вугільна продукція покупцю на загальну суму 34259534,33 грн. Сторони підтверджують, що в межах договору № 25/09-1 від 25.09.2015 на момент укладання додаткової угоди, покупцем виконана оплата за поставлену вугільну продукцію загальної сумою 55393528,40 грн. Сторони підтверджують, що на момент укладання додаткової угоди сума передплачених коштів по договору № 25/09-1 від 25.09.2015 складає 21133994,07 грн. Постачальник приймає на себе зобов`язання повернути покупцю отриману згідно договору № 25/09-1 від 25.09.2015 передплату 21133994,07 грн впродовж 4 років терміном до 14.06.2021.

Додатковою угодою відповідачі встановлюють по зобов`язанням, що виникли за договором № 25/09-1 від 25.09.2015, строк позовної давності тривалістю п`ять років.

Додаткова угода є невід`ємною частиною договору № 25/09-1 від 25.09.2015.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Істек» до матеріалів справи надано копію акту звірки взаємних розрахунків станом за період з 25.09.2015 по 04.09.2017. Як вбачається з акту, станом на 04.09.2017 у Товариства з обмеженою відповідальністю «Паливно-енергетична компанія «Енергоіндустрія» перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Істек» існує заборгованість у розмірі 21133994,07 грн.

Матеріали справи містять договір (далі - договір 2, спірний договір) купівлі-продажу права вимоги №04/09/2017 від 04.09.2017, відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Істек» (продавець, відповідач-2) продає, а покупець Товариство з обмеженою відповідальністю «Азалія 2012» (покупець, відповідач-1) купує право вимоги продавця до Товариства з обмеженою відповідальністю «Паливно-енергетична компанія «Енергоіндустрія» (боржник, третя особа), що виникло за договором №25/09-1 від 25.09.2015 укладеним між продавцем та боржником.

Відповідно до умов договору 2 покупець купує право вимоги до боржника належного виконання наступного зобов`язання: повернення суми попередньої оплати у сумі 21133994,07 грн отриманої за договором №25/09-1 від 25.09.2015.

Згідно з п.1.4. договору-2 документами, що посвідчують право вимоги, що продається є: копія договору №25/09-1від 25.09.2015, платіжні доручення, акт звірки заборгованості підтверджуючий факт виникнення заборгованості по договору №25/09-1 від 25.09.2015.

Документи, що посвідчують право вимоги, що продається, повинні бути передані відповідно до акту приймання-передачі, підписаному обома сторонами (п.2.2. договору-2).

Пунктом 2.3 договору -2 визначено, що з моменту підписання акту приймання-передачі документів до покупця переходять права продавця по договору №25/09-1 від 25.09.2015 в об`ємі і на умовах, які існували на момент підписання даного договору купівлі-продажу права вимоги.

Пунктом 3.1 договору-2 погоджено, що покупець за право вимоги, що він купив зобов`язаний сплатити продавцю суму у розмірі 21133994,07 грн у строк до 31.12.2018.

Договір -2 вступає в силу з моменту його підписання і діє до 31.12.2018. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що було під час дії договору (пункт 8.2. договору-2).

На підтвердження виконання умов договору купівлі-продажу права вимоги №04/09/2017 від 04.09.2017, Товариством з обмеженою відповідальністю «Істек» надано до матеріалів справи акт приймання-передачі документів по договору купівлі-продажу права вимоги №04/09/2017 від 04.09.2017 б/н від 04.09.2017. Відповідно до акту продавець передав, а покупець прийняв копії наступних документів, що підтверджують право вимоги за вищевказаним договором: договір №25/09-1 від 25.09.2015 з додатками та додатковими угодами; платіжні доручення; акт звірки взаємних розрахунків станом на 04.09.2019.

Копія акту приймання-передачі документів б/н від 04.09.2017 по договору купівлі-продажу права вимоги №04/09/2017 від 04.09.2017 містить підписи в.о. генерального директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Істек» Іванцова С.А., директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Азалія 2012» Михальського А.Л. та печатки підприємств.

Судом відзначається, що відповідачами не надано до матеріалів справи належних та допустимих доказів на підтвердження виконання спірного договору відповідачем-1 в частині виконання обов`язку щодо перерахування коштів відповідачу-2.

Як зазначає позивач, Товариством з обмеженою відповідальністю «Азалія 2012» подано заяву до Господарського суду міста Києва про визнання конкурсним кредитором та кредиторських вимог на суму 21133994,00 грн в межах справи №910/18802/21 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Паливно-Енергетична компанія «Енергоіндустрія».

Суду не відомі результати розгляду кредиторських вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Азалія 2012» у справі №910/18802/21, позивачем також результати не повідомлені. З Єдиного реєстру судових рішень, не вбачається визнання судом кредиторських вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Азалія 2012» на суму 21133994,00 грн.

Оцінка аргументів учасників справи та мотиви рішення суду

За змістом ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Частиною першою статті 202 Цивільного кодексу України врегульовано, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор (ч. 1 ст. 510 Цивільного кодексу України).

За змістом ст.ст. 512, 513 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва. Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 Цивільного кодексу України).

Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору: (а) купівлі-продажу чи міни (частина третя статті 656 Цивільного кодексу України); (б) дарування (частина друга статті 718 Цивільного кодексу України); (в) факторингу (глава 73 Цивільного кодексу України).

Статтею 516 Цивільного кодексу України передбачено, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні (ст. 517 Цивільного кодексу України).

Слід відзначити, що відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину, при цьому заміна кредитора саме у зобов`язанні допускається протягом усього часу існування зобов`язання, якщо це не суперечить договору та не заборонено законом.

При цьому, слід враховувати, що у зв`язку із заміною кредитора в зобов`язанні саме зобов`язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб`єктний склад у частині кредитора.

Оцінивши зміст спірного правочину, суд дійшов висновку, що між сторонами відбулось відступлення права вимоги внаслідок укладення договору купівлі-продажу.

Згідно з ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як встановлено судом вище, зі змісту спірного договору, вбачається, що відповідач-1 зобов"язався перерахувати кошти відповідачу -2 у розмірі суми, що була відступлена. Проте, матеріали справи належних та допустимих доказів вчинення таких дій відповідачем-1, не містять.

Відповідно до ч. 1 ст. 689 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Судом відмічається, що матеріали справи містять акт приймання-передачі документів б/н від 04.09.2017 по договору купівлі-продажу права вимоги №04/09/2017 від 04.09.2017. Відповідно до акту продавець передав, а покупець прийняв копії наступних документів, що підтверджують право вимоги за вищевказаним договором: договір №25/09-1 від 25.09.2015 з додатками та додатковими угодами; платіжні доручення; акт звірки взаємних розрахунків станом на 04.09.2019.

Позивач заперечує проти дійсності акту приймання-передачі документів від 04.09.2017, позивач вважає, що цей документ був складений не 04.09.2017, оскільки в акті зазначено про передачу акту звірки взаємних розрахунків станом на 04.09.2019. Окрім цього, позивач вважає, що даний акт не є належним та допустимим доказом виконання сторонами спірного договору, оскільки згідно умов договору, відповідач-2 зобов`язаний був передати оригінали документів, а не їх копії, як зазначено в акті приймання-передачі.

Вказані доводи та заперечення позивача, суд вважає слід оцінити в комплексі з урахуванням фактичних дій сторін.

Так, судом враховано пояснення позивача у позовній заяві про те, що необхідність оспорювання договору, що є предметом спору, виникла тоді, коли Товариство з обмеженою відповідальністю «Азалія 2012» звернулось до Господарського суду із заявою про визнання кредиторських вимог до боржника-Товариства з обмеженою відповідальністю «Паливно-енергетична компанія «Енергоіндустрія» в межах справи №910/18802/21 на суму 21133994,07 грн на підставі договору -2. При цьому, позивач не вказує на те, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Істек" також звернулось з кредиторськими вимогами до боржника-Товариства з обмеженою відповідальністю «Паливно-енергетична компанія «Енергоіндустрія» в межах справи №910/18802/21 на суму 21133994,07 грн на підставі договору -1. З такій дій відповідачів, слідує, що відповідач-1 вважає себе кредитором по вимогам до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «Паливно-енергетична компанія «Енергоіндустрія» в межах справи №910/18802/21 на суму 21133994,07 грн на підставі договору №04/09/2017 від 04.09.2017 та договору №25/09-1 від 25.09.2015, а відповідач-2 таким себе на вважає.

Крім цього, позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження фіктивності, підробності, недійсності тощо акту приймання - передачі. Також, позивачем не заявлялись жодні клопотання щодо з`ясування дійсності та часу складення та підписання акту приймання-передачі. Зазначення в акті приймання - передачі документів із датою пізнішою, ніж сам акт, не робить такий акт недійсним без наявності інших доказів. Також, судом сприймаються критично доводи позивача щодо того, що відповідач-2 зобов`язаний був передати відповідачу-1 тільки оригінали документів, оскільки згідно з п.1.4. договору-2, сторони погодили, що передається копія договору №25/09-1від 25.09.2015, платіжні доручення, акт звірки заборгованості підтверджуючий факт виникнення заборгованості по договору №25/09-1 від 25.09.2015. Зміст пункту 1.4 договору, не містить вказівок на те, що передаються тільки оригінали.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За таких обставин, наявні матеріали справи щодо виконання сторонами спірного договору та передання документів підтверджуються подальшими діями сторін. Отже, оскільки обставини пов`язані з прийомом-передачею документів та наявні на підтвердження цього докази не спростовані іншими доказами, то відповідно не спростована позиція відповідача-2 щодо виконання в цій частині сторонами спірного договору.

Щодо здійснення оплати відповідачем -2 на користь відповідача-1 на підставі спірного договору, то в матеріалах справи, які зібрані під час проведення підготовчого засідання, відсутні належні та допустимі докази на підтвердження вчинення таких дій.

Вирішуючи даний спір, суд виходить з положень процесуального законодавства щодо того, що саме позивач визначає відповідачів, предмет та підстави спору, натомість встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а також виходячи з принципу "суд знає закони" щодо якого викладений висновок в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі №487/10128/14-ц.

Визнання правочину недійсним є одним з передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів за статтею 16 Цивільного кодексу України, статтею 20 Господарського кодексу України. Загальні вимоги щодо недійсності правочину встановлені статтею 215 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини шостої статті 12 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом про банкрутство.

Розгляд та захист порушених справ у межах справи про банкрутство полягає у застосуванні специфічних способів захисту її суб`єктів, особливостях процедури, учасників стадій та інших елементів, які відрізняють це провадження від позовного.

До таких засобів віднесено інститут визнання недійсними правочинів боржника у межах справи про банкрутство, який є універсальним засобом захисту у відносинах неплатоспроможності та частиною єдиного механізму правового регулювання відносин неплатоспроможності, спрямованого на дотримання балансу інтересів не лише осіб, які беруть участь у справі про банкрутство, а й осіб, залучених у справу про банкрутство.

Банкрутство за своєю природою є особливим правовим механізмом врегулювання відносин між неплатоспроможним боржником та його кредиторами, правове регулювання якого регламентовано Кодексом України з процедур банкрутства з 21.10.2019, а до вступу в дію цього Кодексу - Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» в редакції від 19.01.2013, що втратив чинність 21.10.2019, які визначають особливості провадження у справах про банкрутство, є спеціальними та мають пріоритет у застосуванні при розгляді цих справ порівняно з іншими нормами законодавства.

Верховний Суд у складі суддів судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду зазначає, що критерієм для застосування норм ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства та ст. 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", у тому числі і до заяв, поданих після введення в дію Кодексу України з процедур банкрутства, є дата відкриття провадження у справі про банкрутство.

Постановою Верховного Суду у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 28.10.2021 у справі №911/1012/13 було уточнено висновок, викладений у постанові від 02.06.2021 № 904/7905/16, про те, що при застосуванні статті 42 Кодексу України з процедур банкрутства слід керуватися загальновизнаним принципом щодо дії законів у часі під час визнання правочину недійсним, згідно з яким відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою суду від 07.07.2021 №905/1138/21 відкрито провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Істек", а спірний договір підписаний сторонами 04.09.2017. Тобто, у даному випадку до спірних правовідносин, які склалися до 21.10.2019 (тобто до набрання чинності Кодексу України з процедур банкрутства) підлягають застосуванню приписи статті 20 України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", оскільки договір підписаний 04.09.2017.

Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" правочини (договори) або майнові дії боржника, які були вчинені боржником після порушення справи про банкрутство або протягом одного року, що передував порушенню справи про банкрутство, можуть бути відповідно визнані недійсними або спростовані господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або конкурсного кредитора.

Отже, законодавцем чітко визначений суб`єктний склад, який має має право звернутися до суду з позовом про визнання недійсним правочину в межах законодавства про банкрутство, а саме арбітражний керуючий та/ або конкурсний кредитор.

Як вбачається з матеріалів справи про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Істек" №905/1138/21, позивач не є кредитором та не є особою, залученою до участі у справі №905/1138/21, атакож не є арбітражним керуючим у справі №905/1138/21 Окрім цього, сам позивач не посилається на положення ст 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Судом відмічається, що позивач у відповіді на відзив посилається на ч. 1 ст 42 Кодексу України з процедур банкрутства, проте тільки на перший абзац не вказуючи на підстави, які зазначені в частині 1 для визнання договору недійсним. Позивач зазначає, що відповідач (не вказуючи який) використовує спірний правочин для задоволення власних майнових вимог за рахунок майна боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «Паливно-Енергетична компанія «Енергоіндустрія». При цьому позивач вказує на те, що суд самостійно на підставі встановлених фактів у справі повинен визначити яку норма права слід застосувати. З такими доводами суд погоджується частково, оскільки саме позивач визначає відповідачів, предмет та підстави спору, натомість суд в межах визначених позивачем підстав та предмету може надати правову кваліфікацію обставинам та підставам позову, іншу ніж позивач, оскільки "суд знає закон" та не має право вирішувати спір з підстав, які не були заявлені позивачем. Так наприклад, позивач визначає у відповіді на відзив в обґрунтування своїх вимог ч. 1 ст 42 Кодексу України з процедур банкрутства. Проте, як встановлено судом вище, до спірних відносин слід застосовувати положення ст. 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Отже, застосувавши принцип "суд знає закон", судом здійснена правова кваліфікація обставинам.

Однак, як в ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства так і в ст. 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачені підстави для визнання договору недійсним, які позивачем не зазначено конкретно у позовній заяві та в інших поясненнях. Позивач посилається тільки на абзац 1 ч. 1 ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства щодо права суду у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора, поданою в порядку, визначеному статтею 7 цього Кодексу, визнати недійсними правочини або спростувати майнові дії, вчинені боржником після відкриття провадження у справі про банкрутство або протягом трьох років, що передувало відкриттю провадження у справі про банкрутство, якщо вони порушили права боржника або кредиторів. Тому саме з цих підстав, суд розглядає спір.

Як встановлено судом, позивач є кредитором у справі №910/18802/21 про банкрутство третьої особи- Товариства з обмеженою відповідальністю "Паливно-енергетична компанія "Енергоіндустрія", який подаючи цей позов має на меті захистити свої інтереси кредитора задля максимально можливого справедливого задоволення його вимог як кредитора у справі №910/18802/21, а не у справі №905/1138/21 за рахунок майна боржника щодо якого відкрито провадження у справі про банкрутство у справі №910/18802/21.

Разом з цим, в межах справи №905/1138/21 спірний договір, який хоч і укладений з одного боку боржником, проте не оспорюється а ні арбітражним керуючим, а ні кредиторами, а ні іншими особами, які б претендували на майно Товариства з обмеженою відповідальністю "Істек" та мали до нього майнові вимоги.

З огляду на викладене, оскільки позивач не є кредитором у справі №905/1138/21, не є стороною яка залучена до участі у справі про банкрутство, не є арбітражним керуючим у справі №905/1138/21, то відповідно, в контексті вищезазначених підстав та мотивів цього позову, він не є суб`єктом звернення з позовом про визнання недійсним договору на підставі ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства та ст. 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" саме в межах справи про банкрутство №905/1138/21.

За таких обставин, судом не досліджуються обставини пов`язані зі спеціальними правилами та процедурою визнання недійсними правочинів, укладених боржником, щодо якого відкрито провадження у справі про банкрутство (як ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства, так і ст. 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у редакції, чинній з 19.01.2013) в межах справи про банкрутство №905/1138/21 виходячи з вищевикладених підстав.

Разом з цим, відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

У cтатті 4 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Згідно зі статтею 45 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Під захистом легітимного інтересу розуміється відновлення можливості досягнення прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом.

Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.

Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Під ефективним способом необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження позивача про порушення було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Отже, захисту підлягає наявне законне порушене право (інтерес) особи, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав чи інтересів та звернулася за таким захистом до суду. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право (інтерес), і чи це право (інтерес) порушено відповідачем.

Цивільний кодекс України визначає правочин як дію особи, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; шляхом укладання правочинів суб`єкти цивільних відносин реалізують свої правомочності, суб`єктивні цивільні права за допомогою передачі цих прав іншим учасникам.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 628 зазначеного Кодексу зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (частина 5 статті 203 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною 3 статті 215 Цивільного кодексу України визначено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Приписи статті 203 Цивільного кодексу України передбачають, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

За змістом статті 215 Цивільного кодексу України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненим правочином.

У розумінні наведених положень законодавства оспорювати правочин у суді може одна із сторін правочину або інша заінтересована особа. За відсутності визначення поняття "заінтересована особа" такою особою є кожен, хто має конкретний майновий інтерес в оспорюваному договорі.

Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним, спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину.

Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.

Самі по собі дії осіб, зокрема, щодо вчинення правочинів, навіть якщо вони здаються іншим особам неправомірними, не можуть бути оспорені в суді, допоки ці особи не доведуть, що такі дії порушують їх права.

За результатами розгляду спору про визнання недійсним правочину вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину й має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, передбачених законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене та в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається необхідний спосіб захисту порушеного права, якщо таке порушення відбулося (постанова Верховного суду від 20.01.2021 №910/8992/19 (910/20867/17)

Як судом встановлено вище, позивач, не є кредитором або боржником у справі №905/1138/21 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Істек".

Тобто у цій справі позов про визнання недійсним договору купівлі-продажу права вимоги подала особа, яка не була стороною цього договору, - заінтересована особа.

Обґрунтовуючи право на звернення з позовом про визнання недійсним договору, стороною якого, позивач не є, він посилається у відповіді на відзив на те, що оскільки він є, кредитором у справі №910/18802/21 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Паливно-Енергетична компанія «Енергоіндустрія», то має законні майнові інтереси щодо майна боржника, оскільки врахування спірного договору у переліку кредиторів та визначенні розміру кредиторських вимог боржника призведе до зменшення обсягу майнових прав (у відсотковому та грошовому еквіваленті) позивача на отримання відшкодування заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «Паливно-Енергетична компанія «Енергоіндустрія» перед позивачем за рахунок реалізації його майна.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивачем визначено три підстави, з наявністю яких позивач пов`язує нечинність спірного договору.

Позивач оспорює договір купівлі-продажу права вимоги №04/09/2017 від 04.09.2017 у зв`язку з відсутністю повноважень керівника Товариства з обмеженою відповідальністю "Азалія-2012" на укладення договору, так як ч. 2 ст. 44 закону України "Про товариство з обмеженою та додатковою відповідальністю" передбачено, що якщо вартість майна, що є предметом договору перевищує 50% вартості чистих активів, то рішення про надання згоду на укладення такого договору приймається виключно загальними зборами учасників. Позивач вказує на відсутність такого рішення загальних зборів товариства.

Також, спірний договір підлягає визнанню недійсним з підстав того, що він не був спрямований на реальне настання правових наслідків, оскільки відповідачем-1 не здійснено перерахування коштів відповідачу -2 на виконання вимог спірного договору, а відтак такий договір підлягає визнанню недійсним як фіктивний на підставі ст. 234 Цивільного кодексу України. Окрім цього, Товариство з обмеженою відповідальністю "Азалія 2012" не предявляло вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю "Паливно- енергетична компанія "Енергоіндустрія" щодо стягнення заборгованості на підставі спірного договору, що на думку позивача, свідчить про фіктивний характер спірного договору та відсутність його спрямованості на реальне настання наслідків та досягнення тієї легітимної мети, задля досягнення якої вона укладались.

Щодо визнання недійсним договору у зв`язку з відсутністю у керівника відповідача -1 повноважень на укладення спірного договору

Звертаючись з позовом в якості підстав для визнання недійсним оспорюваного договору, позивач зазначив про порушення відповідачем - 1 положень ч.2 ст. 44 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю".

Проте, судом встановлено, що Закон України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" набрав чинності 17.06.2018, а за загальновизнаним принципом права, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у ч. 1 ст. 58 Конституції України, згідно з якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце (рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 № 1- рп/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів).

Отже, положення ч.2 ст. 44 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" не підлягають застосуванню до відносин із спірного договору, оскільки він був укладений 23.02.2017 до набрання чинності Закон України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю".

Поряд з наведеним, судом з`ясовуються загальні обставини пов`язані з підписанням спірного договору уповноваженою особою.

Юридична особа є учасником цивільних відносин і наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю (ст. 2, 80, 91, 92 Цивільного кодексу України). При цьому, особливістю цивільної дієздатності юридичної особи є те, що така особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону (частина 1 ст. 92 Цивільного кодексу України).

Частиною 3 статті 92 Цивільного кодексу України передбачено, що орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Водночас, питання визначення обсягу повноважень виконавчого органу юридичної особи та добросовісність його дій є внутрішніми взаємовідносинами юридичної особи та її органу, тому сам лише факт учинення виконавчим органом юридичної особи протиправних, недобросовісних дій, перевищення ним своїх повноважень не може слугувати єдиною підставою для визнання недійсними договорів, укладених цим органом від імені юридичної особи з третіми особами.

Відповідно до статті 241 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов`язки з моменту вчинення цього правочину.

При оцінці обставин, що свідчать про схвалення правочину особою, яку представляла інша особа, необхідно брати до уваги, що незалежно від форми схвалення воно повинно виходити від органу або особи, уповноваженої відповідно до закону, установчих документів або договору вчиняти такі правочини або здійснювати дії, які можуть розглядатися як схвалення.

Отже, позов про визнання недійсним відповідного правочину може бути задоволено у разі доведеності юридичною особою (позивачем) у господарському суді тієї обставини, що її контрагент знав або повинен був знати про наявні обмеження повноважень представника цієї юридичної особи, але, незважаючи на це, вчинив з ним оспорюваний правочин (що не отримав наступного схвалення особи, яку представляють) (такий висновок викладений в постанові Верховного суду від 20.04.2023 №911/40/22).

З матеріалів справи вбачається, що спірний договір з боку відповідача -1 підписаний . директора ОСОБА_1

Позивач не вказує на те, що відомості про ОСОБА_1 не були внесені в Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та не посилається на те, що представник якоїсь з сторін діяв недобросовісно та нерозумно. Позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження відсутності у Михальського А.Л. повноважень на підписання спірного договору від імені Товариства з обмеженою відповідальністю "Азалія 2012".

За таких обставин, судом відхиляються доводи позивача щодо недійсності спірного договору у зв`язку з відсутністю у керівника відповідача -1 повноважень на укладення спірного договору .

Щодо визнання недійсним договору у зв`язку з фіктивністю та відсутністю спрямованості на реальне настання наслідків та досягнення тієї легітимної мети, задля досягнення якої вона укладались

Судом відзначається, що позивачем не вказано норму права, яка порушена відповідачами у звязку з вищевикладеними твердженнями. Позов в цій частині обгрунтований тим, що не пред`явлення вимог про стягнення заборгованості як відповідача-2 до відповідача-1 так і відповідача-1 до третьої особи на підставі спірного договору вказують на фіктивність договору, а також на відсутність спрямованості на реальне настання наслідків та досягнення тієї легітимної мети, задля досягнення якої вона укладались.

Відповідно до статті 234 Цивільного кодексу України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

Фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише "про людське око", знаючи заздалегідь, що він не буде виконаним; вчиняючи фіктивний правочин, сторони мають інші цілі, ніж ті, що передбачені правочином. Фіктивним може бути визнаний будь-який правочин, якщо він не має на меті встановлення правових наслідків, які встановлені законом для цього виду правочину (така правова позиція викладена, зокрема, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 369/11268/16-ц та постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі № 910/7547/17).

Основними ознаками фіктивного правочину є введення в оману (до або в момент укладення угоди) третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов`язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину.

Таким чином, суд з`ясовуючи питання щодо фіктивності договору, як укладеного всупереч інтересам позивача, має з`ясувати дійсні наміри сторін, тобто чи була мета укладення договору іншою, аніж це випливає зі змісту договору.

Будь-яка господарська операція, дія суб`єкта господарювання повинна мати розумне пояснення мети та мотивів її здійснення.

У постанові від 03.09.2019 у справі № 904/4567/18 Верховний Суд у застосуванні приписів статті 234 Цивільного кодексу України виходив, зокрема, з того, що: у разі, коли на виконання правочину було передано якесь майно, такий правочин не може розцінюватися як фіктивний.

Як встановлено судом вище, між відповідачами укладений договір купівлі - продажу права вимоги, на виконання якого відповідачем -2 передано відповідачу-1 пакет документів, на підставі яких відповідач -1 звернувся до Господарського суду міста Києва із кредиторською вимогою до боржника (третьої особи) в межах справи №910/18802/21.

В матеріалах справи відсутні докази звернення відповідача-2 до відповідача-1 та відповідача-1 до третьої особи із претензією та/ або з позовом. Разом з цим, як зазначає позивач та встановлено судом вище, відповідач -1 звернувся до Господарського суду міста Києва з кредиторськими вимогами до третьої особи в межах справи №910/18802/21, а відповідач -2 не звертався з вимогами до боржника.

З вищевикладеного вбачається, що укладаючи договір -2 про відступлення права вимоги, відповідач-1 мав намір отримати право замість відповідача-2 звернутись до третьої особи з вимогою заплатити по договору-1, а відповідач -2 мав намір продати право вимоги звернутись до третьої особи з вимогою заплатити по договору-1.

Отже, факт звернення відповідача-1 із кредиторськими вимогами до третьої особи в межах справи №910/18802/21 та факт не звернення відповідача-2 із кредиторськими вимогами на підставі договору №25/09-1 спростовують аргументи позивача про укладення договору "про людське око". Позивачем не зазначається інша мета укладення спірного договору, не доводиться наявність у відповідачів або одного з них іншої мети ніж та, що випливає з договору купівлі-продажу право вимоги, не доводиться належними та допустимими доказами укладення спірного договору без мети настання правових наслідків. Суд погоджується з доводами позивача щодо відсутності оплати з боку відповідача-1 по спірному договору. Разом з тим, у сукупності з іншими доказами та за відсутності належних та допустимих доказів щодо того, що у відповідача-1 при укладанні договору був відсутній намір щодо здійснення оплати відповідачу-2 по такому договору і відповідач-2 мав намір безоплатно передати право вимоги відповідачу-1, не дають підстави суду зробити висновки щодо фіктивності спірного договору. В цій частині наданні оцінки доказам суд керується приписами ст. 79 Господарського процесуального кодексу України.

Також, суд вважає за необхідне врахувати те, що сам договір про купівлю -продаж права вимоги не створює нового зобов`язання, а змінює тільки сторону основного зобов`язання.

За таких обставин, доводи позивача викладені в позовній заяві щодо фіктивності спірного договору, судом відхиляються.

Окрім цього, оскільки позов про визнання недійсним договору поданий в межах справи про банкрутство, то відповідно з урахуванням усталеної судової практики, будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов`язання з погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину - правочину, що вчинений боржником на шкоду кредиторам, а отже, може бути визнаний недійсним у судовому порядку з підстав, передбачених законом.

Даний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18, від 03.03.2020 у справі № 9107976/17, від 03.03.2020 у справі № 904/7905/16, від 03.03.2020 у справі № 916/3600/15, від 26.05.2020 у справі № 922/3796/16, від 04.08.2020 у справі № 0414-10/5026/2337/2011, від 17.09.2020 у справі № 904/4262/17, від 22.04.2021 у справі № 908/79419(905/1646/17), від 08.11.2022 у справі 902/1023/19 (902/508/20).

Судова палата для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 905/2030/19 (905/2445/19) щодо суті позовних вимог дійшла таких висновків.

Фраудаторні угоди - це угоди, що завдали шкоди боржнику (як приклад, угода з метою виведення майна). Мета такого правочину в момент його укладання є прихованою, але проявляється через дії або бездіяльність, що вчиняються боржником як до, так і після настання строку виконання зобов`язання цілеспрямовано на ухилення від виконання обов`язку.

Особа, яка є боржником перед своїми контрагентами, повинна утримуватися від дій, які безпідставно або сумнівно зменшують розмір її активів. Угоди, що укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову і фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною. Угода, що укладається "про людське око", таким критеріям відповідати не може.

Отже, будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов`язання з погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності і набуває ознак фраудаторного правочину, що вчинений боржником на шкоду кредиторам (див. висновки, викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18, від 03.03.2020 у справі № 910/7976/17, від 03.03.2020 у справі № 904/7905/16, від 03.03.2020 у справі №916/3600/15, від 26.05.2020 у справі № 922/3796/16, від 04.08.2020 у справі № 04/14-10/5026/2337/2011, від 17.09.2020 у справі № 904/4262/17, від 22.04.2021 у справі № 908/794/19 (905/1646/17)).

Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду від 29.06.2023 №910/429/20 дійшов висновку, що фраудаторним може виявитися будь-який правочин, що здійснюється між учасниками господарських правовідносин, який укладений на шкоду кредиторам, отже, такий правочин може бути визнаний недійсним в порядку позовного провадження у межах справи про банкрутство відповідно до статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства на підставі пункту 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України як такий, що вчинений всупереч принципу добросовісності, та частин третьої, шостої статті 13 Цивільного кодексу України з підстав недопустимості зловживання правом, на відміну від визнання недійсним фіктивного правочину, лише на підставі статті 234 Цивільного кодексу України. У такому разі звернення в межах справи про банкрутство з позовом про визнання недійсними правочинів боржника на підставі загальних засад цивільного законодавства та недопустимості зловживання правом є належним способом захисту, який гарантує практичну й ефективну можливість захисту порушених прав кредиторів та боржника.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.09.2022 у справі №910/16579/20 зазначила, що учинення власником майна правочину на шкоду своїм кредиторам може полягати як у виведенні майна боржника власником на третіх осіб, так і у створенні преференцій у задоволенні вимог певного кредитора на шкоду іншим кредиторам боржника, внаслідок чого виникає ризик незадоволення вимог інших кредиторів.

Як встановлено судом, позивач є кредитором у справі про банкрутство №910/18802/21 третьої особи без самостійних вимог, Товариства з обмеженою відповідальністю "Паливно-енергетична компанія "Енергоіндустрія", який подаючи цей позов має на меті захистити свої інтереси кредитора задля максимально можливого справедливого задоволення його вимог як кредитора у справі № 910/18802/21, а не у справі №905/1138/21 за рахунок майна боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Паливно-енергетична компанія "Енергоіндустрія".

Разом з цим, в межах справи №905/1138/21 спірний договір, який хоч і укладений з одного боку боржником, проте не оспорюється а ні арбітражним керуючим, а ні кредиторами, а ні іншими особами які б претендували на майно Товариства з обмеженою відповідальністю "Істек" та мали до нього майнові вимоги.

Отже, за відсутності заяв кредиторів, арбітражного керуючого, заінтересованих осіб щодо задоволення вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю "Істек" за рахунок його майна, у суду відсутні підстави для з`ясування обставин щодо ознак фраудаторності спірного договору в межах справи №905/1138/21.

З огляду на викладене, оскільки позивач не є кредитором та не є особою залученою до участі у справі №905/1138/21, то відповідно, в контексті підстав та мотивів цього позову, боржник у цій справі (905/1138/21) не міг порушити майнові права позивача та відповідно позивач не отримує жодного задоволення своїх кредиторських вимог за рахунок майна боржника, Товариства з обмеженою відповідальністю "Істек".

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що обставини, які підлягають з"ясуванню при вирішенні спору щодо фраудаторності договору, зокрема, що пов`язані з вчинення спірного правочину на шкоду позивачу, як одному з кредиторів Товариства з обмеженою відповідальністю "Паливно-енергетична компанія "Енергоіндустрія" та відповідно вчинення Товариством з обмеженою відповідальністю "Паливно-енергетична компанія "Енергоіндустрія", як боржником позивача такого спірного договору у період настання у нього зобов`язання з погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, не можуть бути встановлені в межах справи №905/1138/21, так як позивач не є кредитором Товариства з обмеженою відповідальністю "Паливно-енергетична компанія "Енергоіндустрія", а обставини пов`язані з платоспроможністю останнього , розглядаються в межах справи №905/18802/21.

Доводи позивача про те, що спірний договір не відповідає визначеним видам економічної діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "Азалія-2012" та у зв`язку з цим підлягає визнанню недійсним не знайшли правового обґрунтування в якості підстави для визнання недійсним договору.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст.ст. 76-77 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За встановлених обставин, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог.

Щодо застосування строку позовної давності

Відповідач-2 у відзиві на позов просить суд застосувати строки позовної давності до спірних відносин.

Позовна давність відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє у позові через необґрунтованість останнього. І тільки якщо буде встановлено, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами спливла, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності у разі відсутності визнаних судом поважними причин її пропуску, про які повідомив позивач (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц, пункти 138-140 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16).

Отже, оскільки суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, то відповідно обставини пов`язані із застосування строків позовної давності, судом не з`ясовуються, а заява відповідача-1 залишається без розгляду.

Судові витрати

Відповідно до вимог ст.129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати із сплати судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст. 86, 129, 232, 233, 236-238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до суду апеляційної інстанції у порядку та строки передбаченими ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 21.07.2023 складено, підписано та оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення складено та підписано 31.07.2023.

Суддя Д.М. Огороднік


Дата ухвалення рішення	21.07.2023
Оприлюднено	07.08.2023
Номер документу	112605326
Судочинство	Господарське
Категорія	Справи позовного провадження Справи про банкрутство, з них: майнові спори, стороною в яких є боржник, з них: спори про визнання недійсними правочинів, укладених боржником

Огороднік Діна Миколаївна

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Рішеннявід 21.07.2023 по справі 905/1138/21ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Судовий реєстр по справі —905/1138/21

Рішення
від 21.07.2023 по справі 905/1138/21
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ