Рішення

від 25.07.2023 по справі 911/2619/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" липня 2023 р. м. Київ Справа № 911/2619/19

Господарський суд Київської області у складі судді Д.Г.Зайця, за участю секретаря судового засідання Д.С.Бабяка, розглянувши матеріали справи

за позовом Колективного сільськогосподарського підприємства «Маслівське», Київська обл., м. Миронівка

до 1) Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області, м. Київ

2) Селянського (фермерського) господарства «Колос», Київська обл., Миронівський р-н., с. Салів

3) ОСОБА_1 , Київська обл., м. Миронівка

про визнання недійсним договору оренди

представники:

від позивача - В.Ю.Швачка

від відповідача 1 - не з`явився

від відповідача 2 - не з`явився

від відповідача 3 - не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Рішенням Господарського суду Київської області від 11.03.2020 року у справі №911/2619/19 (суддя Т.П.Карпечкін) позовні вимоги Колективного сільськогосподарського підприємства «Маслівське» до Головного управління Держгеокадастру у Київській області та Селянського (фермерського) господарства «Колос», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 задоволено повністю.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 12.11.2020 року рішення Господарського суду Київської області від 11.03.2020 року у справі №911/2619/19 залишено без задоволення.

Постановою Верховного Суду від 14.03.2023 року постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.11.2020 року та рішення Господарського суду Київської області від 11.03.2020 року у справі №911/2619/19 задоволено частково. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.11.2020 року та рішення Господарського суду Київської області від 11.03.2020 року у справі №911/2619/19 скасовано, справу передано на новий розгляд до Господарського суду Київської області в іншому складі суду.

За результатами автоматизованого розподілу справ між суддями справу №911/2619/19 передано для розгляду судді Д.Г. Зайцю.

Ухвалою суду від 03.04.2023 року справу №911/2619/19 прийнято до свого провадження за правилами загального позовного провадження зі стадії підготовчого провадження. Змінено найменування відповідача 1 - Головного управління Держгеокадастру у Київській області на Головне управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області. Підготовче засідання призначено на 18.04.2023 року та зобов`язано учасників справи у строк, який не може перевищувати десяти днів з дня отримання даної ухвали, надати суду письмові пояснення з приводу постанови Верховного Суду від 14.03.2023 року у справі №911/2619/19.

Відповідачі та третя особа, належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, у судове засідання 18.04.2023 року не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили, пояснення з приводу висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 14.03.2023 року у справі №911/2619/19 не надали.

Представник позивача у судовому засіданні 18.04.2023 року просив суд відкласти підготовче засідання.

Ухвалою суду від 18.04.2023 року відкладено підготовче засідання на 02.05.2023 року та повторно зобов`язано учасників справи надати суду у строк, який не може перевищувати п`яти днів з дня отримання даної ухвали, письмові пояснення з приводу висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 14.03.2023 року у справі №911/2619/19, які надіслати сторонам, докази чого надати суду.

До суду від позивача надійшли пояснення б/н від 14.03.2023 року (вх. №7600/23 від 19.04.2023) на виконання вимог п. 2 резолютивної частини ухвали суду від 18.04.2023 року, клопотання б/н від 14.04.2023 року (вх. №7601/23 від 19.04.2023) про залучення співвідповідача та клопотання б/н від 14.04.2023 року (вх. №7602/23 від 19.04.2023) про залучення доказів.

Також, від відповідача 1 надійшли додаткові пояснення у справі б/н від 25.04.2023 року (вх. №8301/23 від 25.04.2023).

До суду від третьої особи надійшли письмові пояснення б/н від 28.04.2023 року (вх.№8325/23 від 01.05.2023), в яких третя особа зазначає про відсутність правових підстав для залучення її до участі у справі в якості третьої особи.

Відповідачі та третя особа, належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, у судове засідання 02.05.2023 року не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили.

Представник позивача у судовому засіданні 02.05.2023 року надав суду пояснення щодо висновків, яких дійшов Верховний Суд у постанові від 03.04.2023 року.

Ухвалою суду від 02.05.2023 року підготовче засідання відкладено на 30.05.2023 року.

До суду від третьої особи надійшли пояснення б/н від 29.05.2023 року (вх. №10501/23 від 30.05.2023) на виконання вимог п. 5 резолютивної частини ухвали суду від 02.05.2023 року.

Відповідачі та третя особа, належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, у судове засідання 30.05.2023 року не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили.

Ухвалою суду від 30.05.2023 року клопотання позивача про залучення до участі у справі в якості співвідповідача ОСОБА_1 задоволено. Залучено до участі у справі в якості співвідповідача ОСОБА_1 (відповідача 3), відкладено підготовче засідання на 27.06.2023 року, зобов`язано відповідача ОСОБА_1 надати суду відзив на позовну заяву з документальним обґрунтуванням його висновків.

До суду від відповідача 3 надійшло клопотання б/н від 26.06.2023 року (вх. №12452/23 від 27.06.2023) про відкладення розгляду справи.

До суду від позивача надійшла заява б/н від 26.06.2023 року (вх. №12457/23 від 27.06.2023) про зміну предмету позову, згідно якої позивач просить вилучити дві позовні вимоги: визнати недійсним наказ та скасувати державну реєстрацію та залишити позовну вимогу щодо визнання недійсним договору оренди землі, яка прийнята судом до розгляду.

Також, від позивача надійшло клопотання б/н від 26.06.2023 року (вх. №12458/23 від 27.06.2023) про долучення доказів. Крім того, позивач просить визнати поважними причини пропуску, оскільки, раніше подані докази були відсутні у позивача.

Ухвалою суду від 27.06.2023 року підготовче засідання відкладено на 11.07.2023 року.

Відповідачі, належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, у судове засідання 11.07.2023 року не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили.

Ухвалою суду від 11.07.2023 року закрито підготовче провадження у справі №911/2619/19 та призначено розгляд справи на 25.07.2023 року.

Відповідачі, належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, у судове засідання 25.07.2023 року не з`явились.

Представник позивача у судовому засіданні 25.07.2023 року позовні вимоги, з урахуванням поданої заяви про зміну предмета позову, підтримав та просив суд позов задовольнити в повному обсязі.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, яка ратифікована Україною 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Враховуючи достатність в матеріалах справи доказів для повного, всебічного та об`єктивного розгляду спору по суті у судовому засіданні 25.07.2023 року, відповідно до ч. 1 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Звертаючись до суду з даним позовом позивачем зазначено, що 21.12.2012 року ДП «СП «Маслівське» перетворено у Колективне сільськогосподарське підприємство «Маслівське». КСП «Масілвське» є правонаступником ДП «СП «Маслівське» за всіма правами, у тому числі, користування земельними ділянками, право постійного користування якими було визначено за ДП «СП «Маслівське».

Правомірність такого правонаступництва підтверджується висновками, які були зроблені Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у постанові від 02.08.2018 року у справі №911/2726/17 та у постанові від 10.10.2018 року у справі №907/916/17.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що ДП «Сільськогосподарське підприємство «Маслівське» володіло на праві постійного користування земельною ділянкою з кадастровим номером 3222984300:02.208:0001 загальною площею 392,472 га на підставі Державного акту серії ЯЯ №153877.

В подальшому, земельна ділянка з кадастровим номером 3222984300:02.208:0001 загальною площею 392,472 га була поділена на земельні частки (паї), що належать членам КСП «Маслівське» (ДП «СП «Маслівське) на підставі розпоряджень Миронівської РДА №76 від 26.02.2013 року, №331 від 19.09.2013 року та №491 від 29.10.2013 року; земельні ділянки державної власності: к/н 3222984300:02.009:0001 загальною площею 77,0514 га; к/н 3222984300:02:010:0002; к/н 3222984300:02:011:0001.

Як зазначає позивач, КСП «Маслівське» визнає факт розпаювання земель за розпорядженнями Миронівської РДА від №76 від 26.02.2013 року, №331 від 19.09.2013 року та №491 від 29.10.2013 року про передачу земельних ділянок у власність членам КСП (працівникам ДП «СП «Маслівське», а також пенсіонерам з їх числа).

Позивач вказує, що відповідно до Плану приватизації ДП «СП «Маслівське» передбачалось, що КСП (створене на базі цього державного підприємства) забезпечить збереження спеціалізації сільськогосподарського підприємства терміном на 10 років та недопущення скорочення штатних одиниць із вивільнення працюючих терміном на 5 років. Зазначені вимоги могли бути виконанні лише за умови здійснення КСП «Маслівське» сільськогосподарської діяльності на землях, які перебували у користуванні ДП «СП «Маслівське».

Предметом позову КСП «Маслівське» є незаконне надання в оренду земельної ділянки з кадастровим номером 3222984300:02.009:0001 загальною площею 77,0514 га, яка утворилась внаслідок поділу земельної ділянки з кадастровим номером 3222984300:02.208:0001 загальною площею 392,0472 га, що належала ДП «СП «Маслівське» на праві постійного користування та перейшла до його правонаступника - КСП «Маслівське» і не входила до розпайованих земель.

КСП «Маслівське», як правонаступник ДП «СП Маслівське», має право користування всіма землями, які перебували у користуванні зазначеного державного підприємства, зазначене підтверджується висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.11.2019 року у справі №823/1984/16.

Позивач зазначає, що спірна земельна ділянка входить саме до тих земель, які залишились після паювання, перебувають у державній власності, однак, залишились у постійному користуванні позивача, як правонаступника ДП «СП Маслівське» на підставі Державного акту серії ЯЯ №153877.

Також, позивач вказує, що на даний час відповідно до ст. 92, 93 Земельного кодексу України, КСП «Маслівське» може володіти земельними ділянками із земель державної власності тільки на праві оренди. У зв`язку з чим, КСП «Маслівське» звернулось з листом до ГУ Держгеокадастру у Київській області щодо переоформлення права користування земельною ділянкою.

Однак, під час переоформлення земельної ділянки у 2019 році позивачу стало відомо, що земельна ділянка з кадастровим номером 3222984300:02.009:0001 загальною площею 77,0514 га (яка утворилась внаслідок поділу земельної ділянки кадастровий номер 3222984300:02.208:0001 за Державним актом серії ЯЯ №153877), була безпідставно передана ГУ Держкомзему у Київській області в оренду фізичній особі для ведення фермерського господарства строком на 50 років.

Зокрема, у січні 2019 року на підставі відомостей, що містяться на офіційному електронному ресурсі «Публічна кадастрова карта України» встановлено, що в межах земельної ділянки з кадастровим номером 3222984300:02:208:0001 загальною площею 392,0472 га (право постійного користування якою належить ДП «СП «Маслівське» на підставі Державного акту серії ЯЯ №153877) розташована інша земельна ділянка з кадастровим номером 3222984300:02:009:0001 загальною площею 77,0514 га, яка передана в оренду фізичній особі, про що свідчать відомості з Публічної кадастрової карти України. В той же час, відомості про земельну ділянку з кадастровим номером 3222984300:02:208:0001 (право постійного користування якою належить ДП «СП «Маслівське» на підставі Державного акту серії ЯЯ №153877) у Публічній кадастровій карті України повністю відсутні (у т.ч. відсутні відомості в архіві Публічної кадастрової карти України).

Земельна ділянка з кадастровим номером 3222984300:02:009:0001 загальною площею 77,0514 га утворились внаслідок поділу земельної ділянки з кадастровим номером 3222984300:02:208:0001 загальною площею 392,0472 га (право постійного користування якою належить ДП «СП «Маслівське» на підставі Державного акту серії ЯЯ №153877).

30.01.2019 року КСП «Маслівське», як правонаступник ДП «СП «Маслівське», звернулось до Головного управління Держгеокадастру у Київській області з клопотанням про надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо передачі у користування земельних ділянок, які залишились після паювання.

Головне управління Держгеокадастру у Київській області листом від 01.03.2019 року №266/0-1648/0/17-19 повідомило, що земельна ділянка з кадастровим номером 3222984300:02:009:0001 перебуває у власності (користуванні) третіх осіб, частина земельної ділянки знаходиться в межах населеного пункту та частково наявні прибережно-захисні смуги.

В подальшому встановлено, що земельну ділянку з кадастровим номером 3222984300:02:009:0001 загальною площею 77,0514 га передано на підставі Наказу ГУ Держземагентства в Київській області від 06.11.2014 року №10-9392/15-14сг в оренду для ведення фермерського господарства ОСОБА_1 на підставі Закону України «Про фермерське господарство» та укладено Договір оренди від 30.06.2015 року, що підтверджується копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Державним реєстратором Реєстраційної служби Миронівського районного управління юстиції Київської області Борсук С.В. здійснено державну реєстрацію іншого речового права (право оренди земельної ділянки) на земельну ділянку з кадастровим номером 3222984300:02:009:0001 загальною площею 77,0514 га, номер запису про інше речове право: 10469963.

Однак, як зазначає позивач, Державний акт серії ЯЯ №153877, яким посвідчувалось право ДП «СП «Маслівське» на земельну ділянку з кадастровим номером 3222984300:02:208:0001 (з якої було виділено земельну ділянку з кадастровим номером 3222984300:02:009:0001), не було скасовано. КСП «Маслівське», як правонаступник ДП «СП «Маслівське», добровільно не відмовлялось від права користування зазначеною земельною ділянкою. На адресу КСП «Маслівське» не надходило документів та/або повідомлень уповноважених органів про припинення права постійного користування земельною ділянкою у примусовому порядку.

Таким чином, позивач зазначає, що право постійного користування ДП «СП «Маслівське» (правонаступником якого є КСП «Маслівське») на земельну ділянку з кадастровим номером 3222984300:02:208:0001 не було припинено у встановленому законом порядку.

За таких обставин, позивач стверджує, що при формуванні земельної ділянки з кадастровим номером 3222984300:02:009:0001 загальною площею 77,0514 га та її передачі в оренду фізичній особі було порушено право КСП «Маслівське», як правонаступника за результатами приватизації ДП «СП «Маслівське», на отримання у користування земельної ділянки з кадастровим номером 3222984300:02:208:0001 (право постійного користування якою належало ДП «СП «Маслівське» на підставі Державного акту серії ЯЯ № 153877).

Положеннями пункту «в» ч. 1 ст. 141 Земельного кодексу України визначено, що підставами припинення права користування земельною ділянкою є, крім іншого, припинення діяльності державних чи комунальних підприємств, установ та організацій.

Однак, як зазначає позивач, підприємство землекористувача не припинялось, а було реорганізовано, що виключає підстави для застосування відповідного п. «в» ч. 1 ст. 141 Земельного кодексу України та припинення права користування земельною ділянкою на підставі Державного акту серії ЯЯ №153877.

Згідно ст. 108 Цивільного кодексу України, перетворенням юридичної особи є зміна її організаційно-правової форми. У разі перетворення до нової юридичної особи переходять усе майно, усі права та обов`язки попередньої юридичної особи.

Відповідно ч. 2 ст. 6 Закону України «Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі» (який діяв на час проведення приватизації ДП «СП «Маслівське»), безоплатна передача частки державного майна (акцій) здійснюється в разі перетворення в процесі приватизації радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств у колективні сільськогосподарські підприємства або в акціонерні товариства на підставі договору безоплатної передачі, який укладається з урахуванням законодавства з питань оподаткування.

З урахуванням зазначених норм діючого законодавства, Верховний Суд України у постанові від 21.02.2011 року у справі № 21-3а-11 дійшов висновку, що приписи пункту «в» ч. 1 ст. 141 Земельного кодексу України слід розуміти таким чином, що припинення права користування земельною ділянкою з підстави припинення установи допускається в примусовому порядку лише у випадку, коли припинення останньої виключає правонаступництво.

Аналогічні висновки були зроблені Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у постанові від 02.08.2018 року у справі № 911/2726/17 та у постанові від 10.10.2018 року у справі № 907/916/17.

Також, позивачем зазначено, що ГУ Держземагентства в Київській області не було дотримано встановленого Законом України «Про фермерське господарство» порядку передачі земель державної форми власності в оренду громадянам для ведення фермерського господарства.

Згідно Інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку з кадастровим номером 3222984300:02:009:0001 вказана земельна ділянка має цільове призначення « 01.02 для ведення фермерського господарства», що свідчить про безпідставність та незаконність зміни цільового призначення.

Головним управлінням Держземагентства у Київській області при передачі земельної ділянки кадастровий номер 3222984300:02.009:0001 загальною площею 77,0514 га в оренду фізичній особі не дотримано вимог Закону України «Про фермерське господарство» в частині перевірки реальної спроможності особою вести господарство такого виду. Необхідність проведення такої перевірки підтверджується висновками, викладеними у постанові Верховного Суду України від 18.05.2016 року у справі №6-248цс16.

Також, позивач зазначає, що передача в оренду земельних ділянок державної власності в оренду для ведення фермерського господарства є пільговим отриманням особами земель державної власності у своє користування, оскільки, така передача проводиться без проведення земельного аукціону.

Однак, ОСОБА_1 раніше вже отримувала земельну ділянку в оренду для ведення фермерського господарства. Відповідно до відомостей Державного реєстру речових прав та їх обтяжень на підставі наказу ГУ Держземагентства в Київській області від 05.11.2014 року №10-9349/15-14-сг передано ОСОБА_1 в оренду земельну ділянку з кадастровим номером 3222984300:01:013:0001 загальною площею 13,6811 га, рілля. Таким чином, ОСОБА_1 вже використала своє право на пільгове отримання земельної ділянки у порядку, передбаченому Законом України «Про фермерське господарство».

Згідно ч. 3 ст. 7 Закону України «Про фермерське господарство» (в редакції, чинній на момент винесення спірного Наказу), земельні ділянки для ведення фермерського господарства передаються громадянам України у власність і надаються в оренду із земель державної або комунальної власності.

Після одержання засновником державного акта на право власності на земельну ділянку або укладення договору оренди земельної ділянки та його державної реєстрації фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб (ст. 8 Закону України «Про фермерське господарство»).

ОСОБА_1 , отримавши в оренду як першу, так і другу (3222984300:02:009:0001) земельні ділянки, не зареєструвала у встановленому порядку фермерське господарство, яке б використовувало зазначені земельні ділянки.

Водночас, у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на момент звернення з позовом до суду, містились відомості про те, що ОСОБА_1 є засновником (учасником) іншого Фермерського господарства - Селянського (фермерського) господарства «Колос» (код ЄДРПОУ 23239229).

Згідно ст.ст. 1, 5, 7, 8 Закону України «Про фермерське господарство», після укладення договору оренди земельної ділянки для ведення фермерського господарства та проведення державної реєстрації такого господарства обов`язки орендаря цієї земельної ділянки виконує фермерське господарство, а не громадянин, якому вона надавалась. Після державної реєстрації фермерське господарство має право на отримання додаткової земельної ділянки (ділянок), але як юридична особа, а не як громадянин з метою створення фермерського господарства в порядку, визначеному законом, на конкурентних основах. Спори фермерських господарств, які є юридичними особами, з іншими юридичними особами, зокрема з органом державної влади, щодо користування земельними ділянками, наданими із земель державної або комунальної власності, підвідомчі господарським судам.

Спори, пов`язані з наданням без проведення земельних торгів в оренду земельної ділянки існуючому фермерському господарству шляхом надання в оренду додаткової земельної ділянки для ведення фермерського господарства його засновнику і подальшого передання цієї ділянки у користування фермерського господарства, мають розглядатися за правилами господарського судочинства (правова позиція Великої Палати Верховного Суду, викладена у постанові від 20.06.2018 року у справі №317/2520/15-ц). Аналогічні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 року у справі №606/2032/16-ц та від 21.11.2018 року у справі №272/1652/14-ц.

Заперечуючи проти позову відповідач 1 зазначив, що відповідно до наявних в Головному управлінні Держгеокадастру у Київській області даних 13.11.2014 року ОСОБА_1 було подано до Головного управління клопотання про надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду на території Маслівської сільської ради, Миронівського району Київської області для ведення фермерського господарства (землі сільськогосподарського призначення). За результатами розгляду зазначеної заяви, ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду відповідно до наказу №10-8212/15-14-сг від 20.10.2014 року, орієнтовний розмір земельної ділянки - 77,0514 га. В подальшому Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для ведення фермерського господарства ОСОБА_1 на території Маслівської сільської ради Миронівського району Київської області та надана в оренду земельна ділянка, згідно з наказом №10-9392/15-14-сг від 06.11.2014 року, загальною площею 77,0514 га, кадастровий номер 3222984300:02:009:0001 та укладено відповідний договір оренди, який зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно у відповідності до норм діючого законодавства. Відповідач 1 зазначає, що ОСОБА_1 дотримано визначений чинним законодавством порядок отримання земельної ділянки в оренду, а тому, у нього були відсутні підстави для відмови у задоволенні заяви особи, яка бажає отримати земельну ділянку для ведення фермерського господарства. Також, відповідач 1 зазначає, що ним дотримано вимоги ст. ст. 122, 123 Земельного кодексу України щодо порядку передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності в користування (оренду), а спірний наказ, на думку відповідача 1, є таким, що вичерпав свою дію внаслідок його виконання, тому, його скасування не породжує наслідків для користувачів земельних ділянок, оскільки, у таких осіб виникло право користування земельною ділянкою і це право ґрунтується на відповідних документах. Відповідач 1 заперечував проти залучення СФГ «Колос» відповідачем 2 у справі та зауважував на пропуску позивачем строку позовної давності.

Відповідач 2 у відзиві на позов заперечував набуття позивачем права на спірну земельну ділянку в порядку правонаступництва згідно Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою з кадастровим номером 3222984300:02:208:0001, виданого Миронівською РДА Київської області. Відповідач 2 зазначив, що згідно відповіді Головного управління Держгеокадастру у Київській області №29-10-0.221-9970/02-19 від 31.07.2019 року, відомості про земельну ділянку з кадастровим номером 3222984300:02:208:0001 перенесено до архівного шару Державного земельного кадастру у зв`язку з поділом земельної ділянки на земельні частки (паї). На виконання плану заходів Держземагенства України по бюджетній програмі за КПКВК 2803030 «Проведення земельної реформи» у 2013 році здійснено роботи з інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності за межами населених пунктів на території 13-ти районів Київської області, зокрема по Миронівському району Київської області. На підставі наданої Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області інформації, розпорядженням Миронівської районної державної адміністрації №453 від 22.11.2013 року затверджено технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності за межами населених пунктів на території Миронівського району Київської області загальною площею 5017,76 га в кількості 154 земельних ділянок. Земельні ділянки з кадастровими номерами 3222984300:02:009:0001 та 3222984300:01:013:0001 сформовані на підставі вищезазначеної документації, як такі, що перебувають у користуванні третіх осіб та відносяться до земель державної власності. Дані земельні ділянки були внесені до Державного земельного кадастру Державним кадастровим реєстратором Тесленок А.В. Обмеження у користуванні вищевказаних земельних ділянок відсутні. Зі слів відповідача 2, станом на 29.10.2013 року КСП «Маслівське» володів інформацією щодо встановлених меж земельних ділянок на території Маслівської сільської ради Миронівського району Київської області, а відтак, у зв`язку із затвердженням технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості), Державний акт про право постійного користування земельною ділянкою Серії ЯЯ №153887 втратив свою чинність, а у правонаступника припинилося право постійного користування земельною ділянкою з кадастровим номером: 3222984300:02:208:0001 та в подальшому не виникло права на користування земельною ділянкою з кадастровим номером: 3222984300:02:009:0001. Відповідач 2, також, заперечив проти залучення його в якості відповідача у справі та вважає, що відповідачем має бути ОСОБА_1 , а ФГ «Колос» може бути третьою особою у справі. Також, на думку, відповідача 2, оскільки, позивач просить визнати недійсним наказ, стороною якого є фізична особа, цей спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства, а провадження у справі підлягає закриттю згідно п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

Рішенням Господарського суду Київської області від 11.03.2020 року (суддя Т.П.Карпечкін), позовні вимоги Колективного сільськогосподарського підприємства «Маслівське» до Головного управління Держгеокадастру у Київській області та Селянського (фермерського) господарства «Колос» за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів ОСОБА_1 про визнання недійсними наказу, договору оренди та скасування державної реєстрації задоволено повністю. Визнано недійсним наказ Головного управління Держгеокадастру у Київській області № 10-9392/15-14сг від 06.11.2014 року, відповідно до якого передано в оренду ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства земельну ділянку з кадастровим номером 3222984300:02:009:0001 загальною площею 77,0514 га, розташовану за адресою: Київська область, Миронівський район, Маслівська сільська рада. Визнано недійсним Договір оренди земельної ділянки від 20.06.2015 року, укладений між Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області та фізичною особою ОСОБА_1 , за яким передано в оренду земельну ділянку з кадастровим номером 3222984300:02:009:0001 загальною площею 77,0514 га, розташовану за адресою: Київська область, Миронівський район, Маслівська сільська рада. Скасовано державну реєстрацію права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3222984300:02:009:0001 загальною площею 77,0514 га, розташовану за адресою: Київська область, Миронівський район, Маслівська сільська рада, за Договором оренди земельної ділянки від 20.06.2015 року, зареєстрованого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно № 10469963 від 07.07.2015 року. Стягнуто з Головного управління Держгеокадастру у Київській області на користь Колективного сільськогосподарського підприємства «Маслівське» 2881,50 грн. судового збору. Стягнуто з Селянського (фермерського) господарства «Колос» на користь Колективного сільськогосподарського підприємства «Маслівське» 2881,50 грн. судового збору.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 12.11.2020 року рішення Господарського суду Київської області від 11.03.2020 змінено. Викладено резолютивну частину рішення Господарського суду Київської області від 11.03.2020 у справі №911/2619/19 у новій редакції: «Позовні вимоги Колективного сільськогосподарського підприємства «Маслівське» до Головного управління Держгеокадастру у Київській області та Селянського (фермерського) господарства «Колос» за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів ОСОБА_1 про визнання недійсними наказу, договору оренди та скасування державної реєстрації задоволено повністю. Визнано недійсним наказ Головного управління Держземагентства у Київській області, правонаступником якого є Головне управління Держгеокадастру у Київській області, № 10-9392/15-14сг від 06.11.2014 року, відповідно до якого, передано в оренду ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства земельну ділянку з кадастровим номером 3222984300:02:009:0001 загальною площею 77,0514 га, розташовану за адресою: Київська область, Миронівський район, Маслівська сільська рада. Визнано недійсним Договір оренди земельної ділянки від 30.06.2015 року, укладений між Головним управлінням Держземагентства у Київській області правонаступником якого є Головне управління Держгеокадастру у Київській області та фізичною особою ОСОБА_1 , за яким передано в оренду земельну ділянку з кадастровим номером 3222984300:02:009:0001 загальною площею 77,0514 га, розташовану за адресою: Київська область, Миронівський район, Маслівська сільська рада. Скасовано державну реєстрацію права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3222984300:02:009:0001 загальною площею 77,0514 га, розташовану за адресою: Київська область, Миронівський район, Маслівська сільська рада, за Договором оренди земельної ділянки від 30.06.2015 року, зареєстрованого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно № 10469963 від 07.07.2015 року. Стягнуто з Головного управління Держгеокадастру у Київській області на користь Колективного сільськогосподарського підприємства «Маслівське» 2881,50 грн. судового збору. Стягнуто з Селянського (фермерського) господарства «Колос» на користь Колективного сільськогосподарського підприємства «Маслівське» 2881,50 грн. судового збору.

Постановою Верховного Суду від 14.03.2023 року постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.11.2020 року та рішення Господарського суду Київської області від 11.03.2020 року у справі №911/2619/19 скасовано, справу №911/2619/19 направлено на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Скасовуючи рішення Господарського суду Київської області від 11.03.2020 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.11.2020 року у справі №911/2619/19 Верховний Суд зазначив, що оскаржувані судові рішення не відповідають приписам ст.ст. 86, 236 ГПК України, адже, дійшовши висновку про те, що спірну земельну ділянку ОСОБА_1 було передано в користування СФГ «Колос», суди попередніх інстанцій не вказали того, на підставі яких доказів вони дійшли цього висновку, тобто, по суті ухвалили рішення, які ґрунтуються на припущеннях.

Верховним Судом окремо звернуто увагу, що, у розумінні ст. 50 ГПК України, підставою участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору є їх заінтересованість у результатах вирішення спору, а саме, ймовірність виникнення в них у майбутньому права на позов або можливості пред`явлення до них позовних вимог зі сторони позивача чи відповідача. Водночас предмет спору повинен перебувати поза межами цих правовідносин, в іншому разі такі особи можуть мати самостійні вимоги на предмет спору. Для таких третіх осіб у принципі неможливий спір про право з протилежною стороною у відповідному судовому процесі. Якщо зазначений спір допускається, то ця особа обов`язково повинна мати процесуальний статус (становище) співвідповідача у справі, а не третьої особи (правовий висновок Верховного Суду у постановах від 20.08.2019 у справі №910/13209/18, від 26.05.2020 у справі №922/2743/18).

Оскільки, суди попередніх інстанцій наведеного вище не врахували, дійсний процесуальний статус учасників цієї справи не встановили, постановили рішення, які ґрунтуються на припущеннях, Верховний Суд вважає, що такий недолік варто виправити на новому розгляді справи, позаяк, суд касаційної інстанції повноважень з установлення відповідних обставин, які безпосередньо пов`язані з оцінкою доказів, не має.

Крім того, щодо доводів касаційної скарги в частині невідповідності здійсненого судами попередніх інстанцій правозастосування тому, що має місце у постанові Верховного Суду від 29.09.2020 у справі № 688/2908/16-ц (в частині належності обраного позивачем способу захисту у вигляді вимоги про скасування наказу ГУ Держгеокадастру у Київській області), Верховний Суд вказав, що вирішення зазначеного питання перебуває в прямій залежності від правильності визначення належного відповідача у даній справі, та відповідно можливості розгляду її по суті.

Під час нового розгляду справи позивачем до суду подано заяву про зміну предмета позову б/н від 26.06.2023 року (вх. №12457/23 від 27.06.2023), згідно якої позивач зазначив, що за період розгляду справи змінились фактичні обставини справи, зокрема, в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно скасовано запис №10469963 від 07.07.2015 року про реєстрацію Договору оренди земельної ділянки від 30.06.2015 року. Таким чином, згідно поданої заяви про зміну предмета позову, позивач просить суд визнати недійсним Договір оренди земельної ділянки від 30.06.2015 року, укладений між ГУ Держгеокадастру у Київській області та фізичною особою ОСОБА_1 , згідно якого передано в оренду земельну ділянку з кадастровим номером 3222984300:02:009:0001 загальною площею 77,0514 га, розташовану за адресою: Київська область, Миронівський район, Маслівська сільська рада.

Судом враховано, що у постанові Верховного Суду від 22.07.2021 у справі №910/18389/20 зазначено, що збільшити або зменшити розмір позовних вимог можна лише тоді, коли вони виражені у певному цифровому еквіваленті, наприклад, у грошовому розмірі. Доповнення позовних вимог новими відбувається шляхом зміни предмета позову, а не через збільшення розміру позовних вимог.

Враховуючи зазначене, під час нового розгляду, з урахуванням поданої заяви позивача про зміну предмета позову, суд розглядає позовні вимоги про визнання недійсним Договору оренди земельної ділянки від 30.06.2015 року, укладеного між ГУ Держгеокадастру у Київській області та фізичною особою ОСОБА_1 , згідно якого передано в оренду земельну ділянку з кадастровим номером 3222984300:02:009:0001 загальною площею 77,0514 га, розташовану за адресою: Київська область, Миронівський район, Маслівська сільська рада.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши надані сторонами докази і пояснення та оцінивши їх в сукупності, судом встановлено наступне.

На підставі наказу Міністерства аграрної політики України від 10.08.2007 року №590 «Про створення Державного підприємства «Сільськогосподарське підприємство «Маслівське», на базі структурного виробничого підрозділу Маслівського державного аграрного технікуму імені П.Х. Гаркавого було створено Державне підприємство «Сільськогосподарське підприємство «Маслівське» (код ЄДРПОУ 35388896).

Відповідно до Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ №153877, виданого Управлінням земельних ресурсів у Миронівському районі 23.12.2009 року на підставі розпорядження Миронівської районної державної адміністрації від 30.11.2009 року №569 та зареєстрованого в книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №030994900010 (далі - Державний акт серії ЯЯ №153877), ДП «Сільськогосподарське підприємство «Маслівське» володіло на праві постійного користування земельною ділянкою з кадастровим номером 3222984300:02:208:0001 загальною площею 392,0472 га з цільовим призначенням «для ведення сільськогосподарського виробництва».

На підставі наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області від 29.02.2012 року №14-25-2/1 розпочато приватизацію ДП «СП «Маслівське» відповідно до ст. 6 Закону України «Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі».

03.07.2012 року начальником Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області затверджено План приватизації державного майна ДП «Сільськогосподарське підприємство «Маслівське».

Відповідно до затвердженого плану передбачалось здійснити приватизацію ДП «СП «Маслівське» шляхом перетворення у Колективне сільськогосподарське підприємство «Маслівське» (п. 2.1 розділу VII Плану приватизації).

Згідно абз. 9 п. 13 розділу II Плану приватизації, серед земельних ділянок, право постійного користування на які мало ДП «СП «Маслівське» та на яких мало здійснювати свою діяльність КСП «Маслівське» (як підприємство, утворене в результаті приватизації ДП СП «Маслівське»), була визначена земельна ділянка з кадастровим номером 3222984300:02:208:0001 (Державний акт серії ЯЯ №153877). До Плану приватизації додавалась копія Державного акту серії ЯЯ №153877 та кадастровий план зазначеної земельної ділянки.

21.12.2012 року завершено приватизацію ДП «СП «Маслівське» шляхом перетворення у Колективне сільськогосподарське підприємство «Маслівське» згідно наказу РВ ФДМУ по Київській області від 12.12.2012 року №25-7/1.

Таким чином, КСП «Маслівське» є правонаступником ДП «Сільськогосподарське підприємство «Маслівське», що підтверджується статутом КСП «Маслівське» та відомостями, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Судом також встановлено, що розпаювання земель членам КСП відбувалось вже після створення КСП «Маслівське» та переходу до нього всіх прав та обов`язків правопопередника (ДП «СП «Маслівське).

Земельна ділянка з кадастровим номером 3222984300:02:208:0001 загальною площею 392,0472 га (право постійного користування якою належало ДП «СП «Маслівське» на підставі Державного акту серії ЯЯ №153877) була поділена на земельні частки (паї), що належать членам КСП «Маслівське» (ДП «СП «Маслівське) на підставі розпоряджень Миронівської РДА №76 від 26.02.2013 року, №331 від 19.09.2013 року та №491 від 29.10.2013 року; земельні ділянки державної власності: к/н 3222984300:02.009:0001 загальною площею 77,0514 га; к/н 3222984300:02:010:0002; к/н 3222984300:02:011:0001.

Таким чином, земельна ділянка з кадастровим номером 3222984300:02:009:0001 загальною площею 77,0514 га утворились внаслідок поділу земельної ділянки з кадастровим номером 3222984300:02:208:0001 загальною площею 392,0472 га (право постійного користування якою належало ДП «СП «Маслівське» на підставі Державного акту серії ЯЯ №153877) і була віднесена до державної власності та відання відповідного центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин.

Однак, згідно ч. 5 ст. 116 Земельного кодексу України (в редакції, як станом на момент винесення спірного Наказу, так і на даний час) (далі - ЗК України), земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Враховуючи, що спірна земельна ділянка з кадастровим номером 3222984300:02:009:0001 є частиною земельної ділянки з кадастровим номером 3222984300:02:208:0001 загальною площею 392,0472 га (право постійного користування якою належало ДП «СП «Маслівське» на підставі Державного акту серії ЯЯ №153877), така земельна ділянка могла бути передана лише після припинення права власності чи користування нею в порядку, визначеному законом.

Статтею 141 ЗК України визначено, що підставами припинення права користування земельною ділянкою є: а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; д) систематична несплата земельного податку або орендної плати; е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини.

Матеріалами справи підтверджується, що ДП «СП «Маслівське» не було припинено в розумінні п. «в» ч. 1 ст. 141 ЗК України, оскільки, було реорганізовано з утворенням правонаступника - КСП «Маслівське».

Верховним Судом у постанові від 02.08.2018 року у справі №911/2726/17 зазначено, що право постійного користування землею, оформлене у відповідності до законодавства, яке діяло на момент набуття відповідного права, є чинним.

Згідно правової позиції, викладеної Верховним Судом у постанові від 21.02.2011 року у справі №21-3а11, приписи п. «в» ч. 1 ст. 141 ЗК України слід розуміти таким чином, що припинення права користування земельною ділянкою з підстави припинення установи допускається лише у випадку, коли припинення останньої виключає правонаступництво.

У разі перереєстрації (створення) суб`єкта господарської діяльності, що є правонаступником прав і майнових зобов`язань свого попередника, за ним зберігається ідентифікаційний код попередника.

Відповідно до ч. 2 ст. 104 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Згідно ст. 108 ЦК України, перетворенням юридичної особи є зміна її організаційно-правової форми. У разі перетворення до нової юридичної особи переходять усе майно, усі права та обов`язки попередньої юридичної особи.

Таким чином, КСП «Маслівське», як юридична особа, яка утворена в результаті приватизації ДП «СП «Маслівське» у порядку, визначеному ч. 6 Закону України «Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі» (який діяв на час проведення приватизації ДП «СП «Маслівське»), є правонаступником зазначеного державного підприємства за всіма правами, та має право на користування земельними ділянками, право постійного користування якими було визначено за ДП «СП «Маслівське».

Крім того, відповідно до п. 6 Положення про Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України, затверджений постановою КМУ від 22.01.1996 року №118, ідентифікаційний код зберігається за суб`єктом, якому він присвоєний, протягом усього періоду його існування і є єдиним. У разі перетворення юридичної особи, крім центральних органів виконавчої влади, за правонаступником зберігається її ідентифікаційний код.

Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, ДП «СП «Маслівське» та КСП «Маслівське» мають один і той же код ЄДРПОУ - 35388896.

У відповідності до ст. 104 ЦК України, юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації (постанова Верховного Суду від 10.10.2018 року у справі №907/916/17).

Статтею 108 ЦК України встановлено, що перетворенням юридичної особи є зміна її організаційно-правової форми. У разі перетворення до нової юридичної особи переходять усе майно, усі права та обов`язки попередньої юридичної особи. Приписи підпункту «в» ч. 1 ст. 141 ЗК України слід розуміти таким чином, що припинення права користування земельною ділянкою з підстав припинення установи допускається лише у випадку, коли припинення останньої виключає правонаступництво (аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом України у постанові від 21.02.2011 року у справі №21-3а-11).

Згідно ст. 191 ЦК України, підприємство є єдиним (цілісним) майновим комплексом, що використовується для здійснення підприємницької діяльності.

Згідно ч. 2 ст. 191 ЦК України, до складу підприємства як єдиного майнового комплексу входять усі види майна, призначені для його діяльності, включаючи земельні ділянки, будівлі, споруди, устаткування, інвентар, сировину, продукція, права вимоги, борги, а також право на торговельну марку або інше позначення та інші права, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 25 ЗК України, право власності на земельну ділянку, а також і право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно положень Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Так, судом встановлено, що Державний акт серії ЯЯ №153877, яким посвідчувалось право постійного користування ДП «СП «Маслівське», оформлено та зареєстровано у порядку, визначеному чинним законодавством на момент його видачі.

Пунктом 6 розділу 10 ЗК України від 25.10.2001 року встановлено, що громадяни та юридичні особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 01.01.2008 року переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них.

Пункт 6 розділу 10 ЗК України від 25.10.2001 року визнаний неконституційним на підставі рішення Конституційного суду України від 22.09.2005 року.

Конституційний Суд України рішенням від 22.09.2005 року № 5-рп/2005 (справа № 1-17/2005) визнав неконституційним положення пункту 6 розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу України щодо зобов`язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди юридичних осіб, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але відповідно до норм Земельного кодексу України не можуть мати їх на такому праві - без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення.

При цьому, Конституційний Суд України вказав, що пункт 6 Перехідних положень Кодексу зобов`язує громадян та юридичних осіб переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на земельні ділянки. При переоформленні права постійного користування у довгострокову оренду її строк визначається «відповідно до закону», що є неконкретним у зв`язку з невизначеністю цього закону, як і закону, який встановив би порядок переоформлення; Конституційний Суд України вважає, що встановлення обов`язку громадян переоформити земельні ділянки, які знаходяться у постійному користуванні, на право власності або право оренди до 1 січня 2008 року потребує врегулювання чітким механізмом порядку реалізації цього права відповідно до вимог частини другої статті 14, частини другої статті 41 Конституції України. У зв`язку з відсутністю визначеного у законодавстві відповідного механізму переоформлення громадяни не в змозі виконати вимоги пункту 6 Перехідних положень Кодексу у встановлений строк, про що свідчить неодноразове продовження Верховною Радою України цього строку; громадяни та юридичні особи не можуть втрачати раніше наданого їм права користування земельною ділянкою; Конституційний Суд України дійшов висновку, що пункт 6 Перехідних положень Кодексу через відсутність встановленого порядку переоформлення права власності або оренди та унеможливлення безоплатного проведення робіт із землеустрою і виготовлення технічних матеріалів та документів для переоформлення права постійного користування земельною ділянкою на право власності або оренди в строки, визначені Кодексом, суперечить положенням частини четвертої статті 13, частини другої статті 14, частини третьої статті 22, частини першої статті 24, частин першої, другої, четвертої статті 41 Конституції України.

Чинне законодавство не містить чіткого регулювання щодо порядку переоформлення права користування земельними ділянками, тобто приведення його у відповідність до діючої редакції ЗК України. Відтак, у господарюючих суб`єктів, які користуються земельними ділянками на підставі державного акту на право постійного користування земельною ділянкою, чітко не встановлений законом обов`язок та строк вчинення дій, що пов`язані із переоформленням такого права на право власності або право оренди, до законодавчо визначеної та встановленої нормативно-правовими актами відповідної процедури.

Таким чином, КСП «Маслівське», як юридична особа, яка утворена в результаті приватизації ДП «СП «Маслівське» і є правонаступником останнього, має право користування спірною земельною ділянкою та має право на переоформлення його права користування в інший правовий титул згідно чинного законодавства. При цьому, відсутні правові підстави для припинення права на земельну ділянку за Державним актом серії ЯЯ №153877.

Враховуючи викладене, суд зазначає, що Головним управлінням Держгеокадастру у м. Києві та Київській області, як розпорядником земель сільськогосподарського призначення державної власності, не надано доказів того, що в ході приватизації ДП «СП «Маслівське» передбачалось припинення права користування його правонаступником (КСП «Маслівське») землями, що не підлягали роздержавленню і приватизації (пайовий фонд КСП), але входили до складу земельних угідь, користувачем яких було зазначене державне підприємство. Відповідне право землекористування згідно Державного акту серії ЯЯ №153877 не припинялось іншим чином в установленому законодавством порядку, відповідна земельна ділянка попередньо не вилучалась з користування, такий Державний акт не визнавався недійсним та не скасовувався, КСП «Маслівське», як правонаступник ДП «СП «Маслівське», добровільно не відмовлялось від права користування зазначеною земельною ділянкою.

Отже, право постійного користування ДП «СП «Маслівське» (правонаступником якого є КСП «Маслівське») на земельну ділянку з кадастровим номером 3222984300:02:208:0001 не було припинено у встановленому законом порядку.

При цьому, судом враховано, що 14.12.2020 року до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про право постійного користування КСП «Маслівське» земельною ділянкою з кадастровим номером 3222984300:02:009:0001 площею 77,0514 га на підставі державного акту на право постійного користування земельною ділянкою ЯЯ №153877, виданого Миронівською РДА 23.12.2009 року.

Крім того, позивачем до матеріалів справи долучено копію Акта перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом - земельної ділянки №303-ДК/147/АП09/01/-21 від 01.03.2021, згідно якого зазначено, що у результаті перевірки встановлено, що земельна ділянка сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства площею 77,0514 га, яка відноситься до земель комунальної власності з кадастровим номером 3222984300:02:009:0001, що розташована в межах Миронівської територіальної громади Обухівського району Київської області, перебуває в постійному користуванні КСП «Маслівське». Дата державної реєстрації речового права на нерухоме майно від 14.12.2020 №39811329.

В той же час, на підставі спірного наказу ГУ Держземагентства в Київській області від 06.11.2014 року №10-9392/15-14сг в оренду для ведення фермерського господарства ОСОБА_1 передано земельну ділянку з кадастровим номером 3222984300:02:009:0001 загальною площею 77,0514 га.

30.06.2015 року між ГУ Держземагентства в Київській області (за договором - орендодавець) та ОСОБА_1 (за договором - орендар) укладено договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3222984300:02:009:0001 загальною площею 77,0514 га строком на 21 рік для ведення фермерського господарства.

Державним реєстратором Реєстраційної служби Миронівського районного управління юстиції Київської області Борсук С.В. здійснено державну реєстрацію іншого речового права (право оренди земельної ділянки) на земельну ділянку з кадастровим номером 3222984300:02:009:0001 загальною площею 77,0514 га, номер запису про інше речове право: 10469963.

Судом встановлено що ГУ Держземагентства у Київській області при передачі земельної ділянки з кадастровим номером 3222984300:02.009:0001 загальною площею 77,0514 га в оренду фізичній особі ОСОБА_1 не було дотримано вимог закону України «Про фермерське господарство», а саме, в частині перевірки реальної спроможності ОСОБА_1 вести господарство такого виду, а також, не було враховано, що ОСОБА_1 вже скористалася своїм правом на отримання земельної ділянки для ведення фермерського господарства поза аукціоном, як це передбачено ст. 116 ЗК України.

Земельні ділянки для ведення фермерського господарства мають особливий статус і надаються громадянам на пільговій (поза конкурентів) основі з певною метою, а тому в кожному конкретному випадку орган виконавчої влади чи місцевого самоврядування повинен пересвідчитися в дійсності волевиявлення заявника з метою недопущення зловживання громадянином такими пільговими умовами. За наслідками зазначеної перевірки орган державної виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування повинен пересвідчитися в дійсності волевиявлення заявника, наявності в нього бажання створити фермерське господарство та спроможності вести господарство такого виду - виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих для ведення фермерського господарства. У протилежному випадку відсутність належної перевірки, формальний підхід до вирішення заяви громадянина створює передумови для невиправданого, штучного використання процедури створення фермерського господарства як спрощеного, пільгового порядку одержання іншими приватними суб`єктами в користування земель державної чи комунальної власності поза передбаченою законом обов`язковою процедурою - без проведення земельних торгів.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 18 травня 2016 року у справі №6-248цс16 та Постанові ВП ВС від 05 жовтня 2022 року у справі №922/1830/19.

У постанові Верховного Суду від 29.01.2020 року у справі №927/83/19 зазначено, що за змістом статей 1, 7, 8 Закону України №973-ІУ заява громадянина про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства повинна містити сукупність передбачених частиною першою статті 7 цього Закону відомостей і обставин. У свою чергу, розглядаючи заяву громадянина по суті, орган виконавчої влади чи місцевого самоврядування (а в разі переданого на судовий розгляд спору - суд) повинен дати оцінку обставинам і відомостям, зазначеним у заяві, перевірити доводи заявника наведені на обґрунтування розміру земельної ділянки, з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства, у тому числі щодо наявності трудових і матеріальних ресурсів. За наслідками зазначеної перевірки орган державної виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування повинен пересвідчитися в дійсності волевиявлення заявника, наявності в нього бажання створити фермерське господарство та спроможності вести господарство такого типу - виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих для ведення фермерського господарства. Разом з тим відсутність належної перевірки, формальний підхід до вирішення заяви громадянина створює передумови для невиправданого, штучного використання процедури створення фермерського господарства як спрощеного, пільгового порядку одержання іншими приватними суб`єктами в користування земель державної чи комунальної власності поза передбаченою законом обов`язковою процедурою - без проведення земельних торгів. Зазначена правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 03 лютого 2016 року № 6-2902цс15, від 11 травня 2016 року № 6-2903цс15, від 18 травня 2016 року № 6-248цс16та в постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2019 у справі №525/1225/15-ц. Також, з урахуванням вимог статей 7, 12 Закону №973-ІУ, статей 116, 118, 121, 123, 134 ЗК України право на безоплатне отримання земельної ділянки державної власності одного виду громадянин може використати один раз. Додатково земельні ділянки громадянин або фермерське господарство можуть отримати на конкурентних засадах через участь у торгах. Відповідна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України, прийнятій у складі судових палат у цивільних та адміністративних справах, від 18 травня 2016 року № 6-248цс16, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2019 у справі №525/1225/15-ц та в постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 314/3881/15-ц та від 25 вересня 2019 року у справі № 397/30/17.

Однак, ГУ Держземагентства в Київській області не враховано, що ОСОБА_1 раніше вже отримувала земельну ділянку в оренду для ведення фермерського господарства, а отже, не мала права на пільгові умови отримання спірної земельної ділянки. Так, відповідно до відомостей Державного реєстру речових прав та їх обтяжень на підставі наказу ГУ Держземагентства в Київській області від 05.11.2014 №10-9349/15-14-сг передано ОСОБА_1 в оренду земельну ділянку з кадастровим номером 3222984300:01:013:0001 загального площею 13,6811 га, рілля. Таким чином, ОСОБА_2 вже використала своє право на пільгове отримання земельної ділянки у порядку, передбаченому Законом України «Про фермерське господарство».

Статтею 8 Закону України «Про фермерське господарство» передбачено, що після одержання засновником державного акта на право власності на земельну ділянку або укладення договору оренди земельної ділянки та його державної реєстрації фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб.

Так, отримавши в оренду земельну ділянку загальною площею 13,6811 гa, рілля, кадастровий номер земельної ділянки 3222984300:01:013:0001, ОСОБА_2 , не зареєструвала у встановленому порядку фермерське господарство, яке здійснювало би використання зазначеної земельної ділянки.

Отримавши в оренду для ведення фермерського господарства другу земельну ділянку - кадастровий номер 3222984300:02:009:0001 загальною площею 77,0514, ОСОБА_1 також не здійснила реєстрацію фермерського господарства.

Зазначені фактичні обставин свідчать про те, що ОСОБА_1 , не мала дійсного волевиявлення щодо створення власного фермерського господарства та, відповідно, не мала наміру здійснювати товарне виробництво сільськогосподарської продукції та її переробку.

При цьому, судом враховано, що позивачем до матеріалів справи додано лист ГУ Держгеокадастру у м. Києві та Київській області №ПІ-119/0-162/0/63-23, згідно якого зазначено, що інформація щодо створення та реєстрації фермерського господарства гр. ОСОБА_1 у Головному управлінні відсутня. Крім того, у вказаному листі також зазначено, що згідно акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 01.03.2021 №303-ДК/147/АП/09/01/-21 встановлено, що земельна ділянка сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства площею 77,0514 га, яка відноситься до земель комунальної власності з кадастровим номером 3222984300:02:009:0001, що розташована в межах Миронівської територіальної громади Обухівського району Київської області перебуває в постійному користуванні КСП «Маслівське», дата державної реєстрації речового права на нерухоме майно від 14.12.2020 року №3981329.

ОСОБА_1 після отримання в оренду земельної ділянки для ведення фермерського господарства не було створено у передбаченому законом порядку фермерського господарства. Натомість, станом на день звернення до суду з даним позовом, у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань містились відомості про те, що ОСОБА_3 є засновником (учасником) іншого фермерського господарства - селянського (фермерського) господарства «Колос».

Зазначене, на думку позивача, свідчить про те, що дійсною метою отримання ОСОБА_1 земельних ділянок в оренду для ведення фермерського господарства було не створення фермерського господарства для цілей, визначених Законом України «Про фермерське господарство», а надання можливості селянському (фермерському) господарству «Колос» (учасником якого вона є) отримати у користування землі державної власності без проведення земельних торгів.

Водночас, 28.04.2021 року ОСОБА_1 вийшла зі складу засновників (учасників) СФГ «Колос», що підтверджується Витягами з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, які під час нового розгляду долучено позивачем до матеріалів справи згідно клопотання про долучення доказів б/н від 14.04.2023 року.

Таким чином, приймаючи рішення про передачу в оренду ОСОБА_1 земельної ділянки з кадастровим номером 3222984300:02:009:0001 загальною площею 77,0514 ГАГУ Держземагентства в Київській області (правонаступником якого є Головне управлінням Держгеокадастру у м. Києві та Київській області) не було перевірено наявність об`єктивної можливості у ОСОБА_1 , зокрема, матеріально-технічної, здійснювати обробку земельної ділянки такої площі (77,0514 га). Також, ГУ Держземагентства в Київській області не було встановлено фактичних обставин, які обумовлювали передачу вказаної земельної ділянки державної власності в оренду на тривалий час - 21 рік.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що ГУ Держземагентства в Київській області (правонаступником якого є Головне управлінням Держгеокадастру у м. Києві та Київській області) при прийняті рішення про передачу в оренду ОСОБА_1 земельної ділянки з кадастровим номером 3222984300:02:009:0001 загальною площею 77,0514 га не було дотримано вимог Закону України «Про фермерське господарство» та Земельного кодексу України.

Відповідно до п.п. «в» та «г» ч. 3 ст. 152 ЗК України, захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки може здійснюватися шляхом визнання угоди недійсною та визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

При цьому, правом оспорювати правочин і вимагати проведення реституції ЦК України наділяє не лише сторону (сторони) правочину, але й інших, третіх осіб, що не є сторонами правочину, визначаючи їх статус як «заінтересовані особи» (ст.ст. 215, 216 ЦК України).

При вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину підлягають застосуванню загальні приписи статей 3, 15, 16 ЦК України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину й має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, передбачених законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене, в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається необхідний спосіб захисту порушеного права, якщо таке порушення відбулось.

З огляду на приписи ст.ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист, у тому числі судовий, свого цивільного права, а також цивільного інтересу, що загалом може розумітися як передумова для виникнення або обов`язковий елемент конкретного суб`єктивного права, як можливість задовольнити свої вимоги за допомогою суб`єктивного права та виражатися в тому, що особа має обґрунтовану юридичну заінтересованість щодо наявності/відсутності цивільних прав або майна в інших осіб.

Частиною 1 ст. 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно ч. 1 ст. 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 152 ЗК України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання угоди недійсною.

Враховуючи, що відповідачем 1 неправомірно передано належну позивачу земельну ділянку третій особі, відповідний Наказ Головного управління Держгеокадастру у Київській області №10-9392/15-14сг від 06.11.2014 року є протиправним та порушує права позивача, а тому, відсутні підстави для виникнення у орендаря права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3222984300:02:009:0001 загальною площею 77,0514 га, розташованої за адресою: Київська область, Миронівський район, Маслівська сільська рада, за Договором оренди земельної ділянки від 30.06.2015 року.

Таким чином, Договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3222984300:02:009:0001 загальною площею 77,0514 га, який 30.06.2015 року укладено між ГУ Держгокадастру в Київській області та ОСОБА_1 підлягає визнанню недійсним судом, оскільки, рішення уповноваженого органу - ГУ Держземагентства в Київській області прийнято з порушенням Закону України «Про фермерське господарство».

При цьому, судом враховано, що в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно скасовано запис №10469963 від 07.07.2015 року про реєстрацію Договору оренди земельної ділянки від 30.06.2015 року.

За таких обставин, позовні вимоги про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки підлягають задоволенню в повному обсязі.

Крім того, беручи до уваги висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 14.03.2023 року у даній справі, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Первісні позовні вимоги позивача адресовані ГУ Держгеокадастру у м. Києві та Київській області (правонаступником якого є ГУ Держземагентства у м. Києві та Київської області), яке було розпорядником земель державної власності та приймало рішення щодо надання в оренду ОСОБА_1 спірної земельної ділянки для ведення фермерського господарства. Як встановлено судом вище, саме відповідач 1 зобов`язаний був переконатись, що дана земельна ділянка є вільною, не передана у користування іншій особі та чи дійсно ОСОБА_1 має підстави, передбачені ст. 116 ЗК України для отримання земельної ділянки в оренду поза аукціоном на пільгових умовах та має засоби для використання даної земельної ділянки за її цільовим призначенням. Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, на момент отримання спірної земельної ділянки в оренду ОСОБА_1 вже була учасником СФГ «Колос», що підтверджується відповідним витягом, який долучено до матеріалів справи. На момент звернення до суду з позовом (2019 рік) в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань були відсутні відомості про те, що ОСОБА_1 є засновником іншого селянського (фермерського) господарства, крім СФГ «Колос». Отримавши у 2014 року в користування (оренду) земельну ділянку, ОСОБА_1 не створила іншого власного фермерського господарства, що передбачено Законом України «Про фермерське господарство».

Враховуючи зазначене, оскільки, ОСОБА_1 , була учасником СФГ «Колос» позивачем визначено СФГ «Колос» відповідачем 2 у справі.

Оскільки, ОСОБА_1 є стороною оспорюваного договору оренди земельної ділянки від 30.06.2015 року позивачем було подано клопотання про залучення ОСОБА_1 до участі у справі в якості третьої особи на стороні відповідачів.

На даний час, з відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що ОСОБА_1 вже не є учасником СФГ «Колос». ОСОБА_1 29.04.2021 вийшла зі складу засновників (учасників) СФГ «Колос», що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. 07.04.2023 позивачем отримано лист ГУ Держгеокадастру у м. Києві та Київській області №ПІ - 119/0-162/0/63-23, в якому, серед іншого, зазначено, що в ГУ Держгеокадастру у м. Києві та Київській області відсутня інформація про створення ОСОБА_1 фермерського господарства. Таким чином, станом на день вирішення спору, ОСОБА_1 не є учасником (засновником) будь-якого фермерського господарства. В той же час, ОСОБА_1 є стороною спірного договору оренди земельної ділянки від 30.06.2015 року, внаслідок укладення якого було порушено інтереси КСП «Маслівське». Враховуючи позицію, викладену Верховним Судом у постанові від 14.03.2023 у даній справі, позивачем подано клопотання про залучення ОСОБА_1 до участі у справі в якості співвідповідача, як сторону договору, яка не виконала умови договору та не створила фермерське господарство в порядку, передбаченому Законом України «Про фермерське господарство», яке задоволено судом згідно ухвали від 30.05.2023 року.

В подальшому, позивачем до суду подано заяву про зміну предмета позову б/н від 26.06.2023 року (вх. №12457/23 від 27.06.2023). Так, остаточними позовними вимогами є вимоги про визнання недійсним Договіру оренди земельної ділянки від 30.06.2015 року, укладеного між ГУ Держгеокадастру у Київській області та фізичною особою ОСОБА_1 , згідно якого передано в оренду земельну ділянку з кадастровим номером 3222984300:02:009:0001 загальною площею 77,0514 га, розташовану за адресою: Київська область, Миронівський район, Маслівська сільська рада, які було розглянуто судом під час нового розгляду з наданням відповідної оцінки обставинам справи та дійсному процесуальному статусу учасників цієї справи, про що описано вище.

Усі інші твердження та заперечення відповідачів не спростовують вищевикладених висновків суду.

Крім того, суд звертає увагу сторін, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського Суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, №4241/03, від 28.10.2010).

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Частиною 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відшкодування витрат зі сплати судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідачів.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 123, 129, 233, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Колективного сільськогосподарського підприємства «Маслівське» до Головне управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області, Селянського (фермерського) господарства «Колос», ОСОБА_1 про визнання недійсним договору оренди землі задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним Договір оренди земельної ділянки від 30.06.2015 року, укладений між Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області та фізичною особою ОСОБА_1 , за яким передано в оренду земельну ділянку з кадастровим номером 3222984300:02:009:0001 загальною площею 77,0514 га, розташовану за адресою: Київська область, Миронівський район, Маслівська сільська рада.

3. Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області (03115, м. Київ, вул. Серпова, буд. 3/14, код ЄДРПОУ 39817550) на користь Колективного сільськогосподарського підприємства «Маслівське» (08801, Київська обл., м. Миронівка, вул. Соборності, буд. 15, кв. 65, код ЄДРПОУ 35388896) 960 (дев`ятсот шістдесят) грн. 50 коп. витрат по сплаті судового збору.

4. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) на користь Колективного сільськогосподарського підприємства «Маслівське» (08801, Київська обл., м. Миронівка, вул. Соборності, буд. 15, кв. 65, ідентифікаційний код 35388896) 960 (дев`ятсот шістдесят) грн. 50 коп. витрат по сплаті судового збору.

5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного тексту рішення шляхом подання апеляційної скарги до Північного апеляційного господарського суду відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України з врахуванням п. 17.5 Розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 03.08.2023 року.

Суддя Д.Г. Заєць