Ухвала

від 03.08.2023 по справі 703/3417/23

СМІЛЯНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 703/3417/23

2/703/1068/23

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

03 серпня 2023 року м. Сміла

Суддя Смілянського міськрайонного суду Черкаської області Крива Ю.В., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Лан» про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення № 24-к від 05 червня 2023 року, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, -

встановив:

ОСОБА_1 звернулася до Смілянського міськрайонного суду Черкаської області з позовом до СТОВ «Лан», в якому просить визнати протиправним та скасувати наказ СТОВ «Лан» № 24-к від 05 червня 2023 року про звільнення її з посади начальника будівельної і рільничої бригади, поновити на раніше займаній посаді, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу та моральну шкоду в розмірі 3000 грн., вирішити питання про стягнення судових витрат.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Питання щодо форми, змісту та порядку подання позовної заяви та доказів врегульовані статтями 83, 95, 175-177 ЦПК України.

Оскільки суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають саме з правових відносин: цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових, а не з будь-яких суспільних зв`язків, то лише за умови зазначення вказаних вище обставин за нормами ст. 175 ЦПК України є підстави для відкриття провадження у справі.

За правилами цивільного процесуального законодавства, позовна заява за формою та змістом повинна відповідати статті 175 ЦПК України, а також вимогам статті 177 цього Кодексу.

Дослідивши позовну заяву та додані до неї додатки, суддя вважає, що її слід залишити без руху з огляду на наступне.

Частиною 4 статті 177 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) передбачено, що до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Обов`язок осіб, які звертаються до суду, сплачувати судовий збір це процесуальний обов`язок, визначений нормами процесуального права.

Згідно ч. 2 ст. 133 ЦПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок для сплати судового збору за подання фізичною/юридичною особою до суду позовної заяви, що містить вимоги майнового та немайнового характеру, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України «Про судовий збір» № 3674-VI від 08.07.2011 року.

Відповідні зміни в сфері регулювання оплати судового збору відбулися внаслідок прийняття Закону України від 22 травня 2015 року № 484-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору» (далі Закон № 484-VІІІ). Цим Законом суттєво змінено ставки судового збору (стаття 4 Закону України «Про судовий збір»), зокрема й підвищено розмір ставок за подання касаційних скарг, а також одночасно значно скорочено перелік суб`єктів, які звільняються від оплати судового збору (стаття 5 Закону України «Про судовий збір»). Закон № 484-VІІІ набрав чинності з 1 вересня 2015 року.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» у редакції, чинній до 1 вересня 2015 року, від сплати судового збору звільняються позивачі за подання позовів про стягнення заробітної плати, поновлення на роботі та за іншими вимогами, що випливають із трудових правовідносин.

З 1 вересня 2015 року ця категорія пільговиків звужена. Так, за пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» у редакції, яка діє з 1 вересня 2015 року, від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Отже, починаючи з 1 вересня 2015 року, позивачі в справах за позовними вимогами, що випливають із трудових відносин, не звільняються від сплати судового збору, за винятком позивачів у двох категоріях: про стягнення заробітної плати та про поновлення на роботі.

З матеріалів позовної заяви вбачається, що позивачем, крім вимог за якими вона звільнена від сплати судового збору відповідно до п.1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», тобто вимоги про поновлення на роботі та вимоги про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, заявлена ще одна вимога майнового характеру - про стягнення завданої моральної шкоди, яка з врахуванням вищевказаних обставин підлягає оплаті судовим збором.

Разом з цим, позивачем при зверненні до суду з вказаним позовом, в порушення вимог ч.4 ст.177 ЦПК України, не додано документів, що підтверджують сплату судового збору за подання позовної заяви про стягнення моральної шкоди, а також не надано інших доказів на підтвердження того, що вона звільнена від сплати судового збору.

Верховний Суд у своїй постанові від 28.11.2018 р. по справі № 761/11472/15ц (касаційне провадження № 61-23674св18) зазначив, що вимога про відшкодування моральної шкоди, визначена у грошовому вимірі, є майновою вимогою і судовий збір підлягає сплаті, як за вимогою майнового характеру.

Статтею 4 Закону України "Про судовий збір" від 08 липня 2011 року 3674-VI передбачено, що за подачу позовної заяви майнового характеру позивач повинен сплатити 1% ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб; позовної заяви немайнового характеру, яка подана: фізичною особою 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно зі ст.7 Закону України «Про державний бюджет України на 2023 рік», прожитковий мінімум для працездатних осіб у 2023 року з 01 січня встановлений у розмірі 2684 грн.

Відтак, позивачу необхідно сплатити на користь держави судовий збір в розмірі 1073 грн. 60 коп., або надати докази про звільнення її від сплати судового збору.

Вказаний в ухвалі недолік може бути усунений шляхом подання до суду документів, що підтверджують сплату 1073 грн. 60 коп. судового збору за наступними платіжними реквізитами:

отримувач коштів - ГУК у Черк.обл./тгм.Сміла/22030101;

код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37930566;

банк отримувача - Казначейство України (ел. адм. подат.);

код банку отримувача (МФО) - 899998 ;

рахунок отримувача - UA838999980313111206000023753;

код класифікації доходів бюджету 22030101.

Належним доказом сплати судового збору є фінансовий документ: платіжне доручення на безготівкове перерахування судового збору, квитанція установи банку про прийняття платежу готівкою мають містити відомості про те, за яку саме позовну заяву (заяву, скаргу, дію) сплачується судовий збір. Також, фінансовий документ повинен бути підписаний уповноваженою посадовою особою і скріплено печаткою установи з відміткою про дату виконання платіжного доручення та відміткою про зарахування суми судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.

Сплата судового збору за подання заяв, скарг до суду, а також за видачу судами документів є складовою доступу до правосуддя, який є елементом права особи на судовий захист, гарантованого статтею 55 Конституції України.

Так, за висновками Європейського суду з прав людини, загалом прийнятним вважається встановлення в національному законодавстві процесуальних обмежень та вимог з метою належного здійснення правосуддя; проте вони не повинні підривати саму суть права на доступ до суду (рішення Європейського суду з прав людини від 16 грудня 1992 року у справі "Хаджіанастасіу проти Греції", пункти 32-37).

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 19 червня 2001 року справа "Креуз проти Польщі" "право на суд" не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими. Вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя.

На підставі вищевикладеного, приходжу до обґрунтованого висновку, що позовна заява подана без додержання вимог ст.175 та ст.177 ЦПК України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 185 ЦПК України - суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Якщо позивач, відповідно до ухвали суду, у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо заявник не усуне недоліки заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається заявникові.

За вказаних обставин заява повинна бути залишена без руху, а позивачу необхідно надати строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п`яти днів з дня отримання цієї ухвали.

Також, судом при винесенні ухвали враховується прецедентна практика Європейського суду з прав людини (Рішення Суду у справі Жоффр де ля Прадель проти Франції від 16.12.1992 p.), яка виходить з того, що реалізуючи п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 року та «Круз проти Польщі» від 19 червня 2001 року. У вказаних Рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

У зв`язку з наведеним, вказані вимоги суду не є порушенням права на справедливий судовий захист, залишення позовної заяви без руху жодним чином не перешкоджає позивачу у доступі до правосуддя після усунення недоліків позову.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 175, 177, 185, 260 ЦПК України, суддя,-

ухвалив:

Позовну заяву ОСОБА_1 до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Лан» про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення № 24-к від 05 червня 2023 року, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди - залишити без руху.

Надати позивачу строк, який не може перевищувати п`яти днів з дня вручення цієї ухвали для усунення недоліків, вказаних в мотивувальній частині даної ухвали.

У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали позовна заява вважатиметься неподаною та буде повернута позивачу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя: Ю.В. Крива