Рішення

від 02.08.2023 по справі 160/11232/23

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 серпня 2023 року Справа № 160/11232/23 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Коренева А.О.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

УСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, у якому позивач просить суд:

визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 08.02.2023 року № 0005120-2415-0415, яким ОСОБА_1 , нарахувано податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2020 рік в сумі 2009,64 грн.;

визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 08.02.2023 року та № 0005119-2415-0415, яким ОСОБА_1 , нарахувано податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2021 рік в сумі 2553,00 грн.;

визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 21.03.2023 року № 0031170-2415-0415, яким ОСОБА_1 , нарахувано податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2022 рік в сумі 2765,75 грн.

На обґрунтування позову зазначено, що відповідачем за податкові періода, а саме 2020 рік, 2021 рік, 2022 рік позивачу було нараховано податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, а саме на належний йому житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальна площа якого становить 85,10 кв.м. Загальна сума нарахованого позивачу податку за 2020, 2021 та 2022 роки згідно податкових повідомлень-рішень відповідача становить 7328,39 грн. Позивач, вважає такі рішення відповідача протиправними, оскільки житловий будинок не підлягає оподаткуванню, так як його загальна площа складає всього 85,10 м.кв, що зазначено і в оскаржуваних податкових повідомленнях-рішеннях відповідача, тоді як ПК України передбачена пільга для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості - на 120 кв. метрів., тому у відповідача відсутні жодні підстави для нарахування позивачу податкового зобов`язання зазначеного в податкових повідомленнях-рішеннях. Крім того, позивач зазначив, що реєстрація місцезнаходження юридичної особи за адресою об`єкта житлової нерухомості, не є сама по собі в розумінні приписів підпункту 266.4.3 пункту 266.4 статті 266 ПК України обставиною, що безумовно свідчить як така про фактичне використання цієї нерухомості у підприємницькій діяльності з метою одержання його власником доходу.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 травня 2023 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

16 червня 2023 року до суду надійшов відзив Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, у якому просили відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування своєї позиції посилались, що відповідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта ОСОБА_1 , за фізичною собою рахується житловий будинок, загальною площею 85,1 кв.м., розташований за адресою АДРЕСА_1 . Відповідно до підпункту 266.4.3. пункту 266.4. статті 266 ПКУ пільги з податку, передбачені підпунктами 266.4.1 та 266.4.2 цього пункту, для фізичних осіб не застосовуються до об`єкта/об`єктів оподаткування, якщо площа такого/таких об`єкта/об`єктів перевищує п`ятикратний розмір неоподатковуваної площі, встановленої підпунктом 266.4.1 цього пункту; об`єкта/об`єктів оподаткування, що використовуються їх власниками з метою одержання доходів (здаються в оренду, лізинг, позичку, використовуються у підприємницькій діяльності). Тобто, якщо фізичні особи фактично здійснюють підприємницьку діяльність та є власниками об`єктів житлової нерухомості, то при нарахуванні податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, до таких об`єктів житлової нерухомості пільга застосовуватись не буде. За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань громадянин ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ) є засновником та головою фермерського господарства «Лаванда» (код ЄДРПОУ 20231368), яке зареєстровано за юридичною адресою 52661, Дніпропетровська область, Синельниківський (Васильківський) район, с.Дебальцеве, провул. Південний, буд 4. Податкова адреса СФГ «Лаванда» (код ЄДРПОУ 20231368) - УКРАЇНА, 52661, Дніпропетровська область, Синельниківський (Васильківський) район, с. Дебальцеве, провул. Південний, буд 4. Інформація про наявність інших приміщень, які б могли використовуватися СФГ «Лаванда», як офіс відсутня, таким чином вважається, що діяльність СФГ здійснюється за юридичною адресою господарства, яка збігається з місцем реєстрації голови господарства ОСОБА_1 , отже житловий будинок, зареєстрований за адресою АДРЕСА_2 , використовується СФГ для здійснення виробничої діяльності з метою отримання доходів. Відтак, пільга, передбачена пп. 266.4.1 п. 266.4 ст. 266 ПК України, не застосовується до позивача і оподаткуванню підлягає загальна площа вищезазначеного об`єкта житлової нерухомості.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що відповідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна ОСОБА_1 є власником житлового будинку, загальною площею 85,1 кв.м., розташований за адресою АДРЕСА_1 .

За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань громадянин ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ) є засновником та головою фермерського господарства «Лаванда» (код ЄДРПОУ 20231368), яке зареєстровано за юридичною адресою: 52661, Дніпропетровська область, Синельниківський (Васильківський) район, с.Дебальцеве, провул. Південний, буд 4.

Головним управління ДПС у Дніпропетровській області було прийнято податкове повідомлення-рішення від 08.02.2023 року № 0005120-2415-0415 за податковий період - 2020 рік, яким позивачу нараховано податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, а саме на належний йому житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальна площа якого становить 85,10 кв.м. Сума податкового зобов`язання за 2020 рік згідно податкового повідомлення-рішення складає 2009,64 грн (а.с. 12).

Головним управління ДПС у Дніпропетровській області було прийнято податкове повідомлення-рішення від 08.02.2023 року №0005119-2415-0415 за податковий період - 2021 рік, яким позивачу нараховано податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, а саме на зазначений вище житловий будинок, належний позивачу. Сума податкового зобов`язання за 2021 рік згідно податкового повідомлення-рішення складає 2553 грн.(а.с. 13)

Головним управління ДПС у Дніпропетровській області було прийнято податкове від 21.03.2023 року № 0031170-2415-0415 за податковий період - 2022 рік, яким позивачу нараховано податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, а саме на належний йому зазначений вище житловий будинок. Сума податкового зобов`язання за 2022 рік згідно податкового повідомлення-рішення складає 2765,75 грн. (а.с. 14)

Позивач не погодився із вказаними податковими повідомленнями-рішення відповідача звернувся до суду з позовом.

Вирішуючи даний спір, суд виходить з наступних мотивів.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту 15.1 статті 15 Податкового кодексу України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Статтею 54 Податкового кодексу України передбачено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, якщо, зокрема, згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, застосування штрафних (фінансових) санкцій та нарахування пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган (підпункт 54.3.3 пункту 54.3. статті 54 Податкового кодексу України).

Згідно підпункту 265.1.1 пункту 265.1 статті 265 Податкового кодексу України податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є складовим елементом податку на майно, який в силу приписів підпункту 10.1.1 пункту 10.1 статті 10 цього Кодексу належить до місцевих податків.

За правилами підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (підпункт 266.2.1 пункту 266.2 статті266 Податкового кодексу України).

Відповідно до підпункту 266.3.1 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

У відповідності до пп. 266.3.3 п. 266.3 ст. 266 Податкового кодексу України, база оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності юридичних осіб, обчислюється такими особами самостійно виходячи із загальної площі кожного окремого об`єкта оподаткування на підставі документів, що підтверджують право власності на такий об`єкт.

Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року (підпункт 266.6.1. пункту 266.2 статті 266 ПК України).

Положеннями підпункту 266.4.1 пункту 266.4 статті 266 Податкового кодесу України встановлено, що база оподаткування об`єкта/об`єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи платника податку, зменшується: а) для квартири/квартир незалежно від їх кількості - на 60 кв. метрів; б) для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості - на 120 кв. метрів; в) для різних типів об`єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток), - на 180 кв. метрів. Таке зменшення надається один раз за кожний базовий податковий (звітний) період (рік).

При цьому, підпунктом 266.4.3 пункту 266.4 статті 266 Податкового кодексу України передбачено випадки, коли пільги з податку, передбачені підпунктами 266.4.1 та 266.4.2 цього пункту, для фізичних осіб не застосовуються:

- щодо об`єкта/об`єктів оподаткування, якщо площа такого/таких об`єкта/об`єктів перевищує п`ятикратний розмір неоподатковуваної площі, встановленої підпунктом 266.4.1 цього пункту;

- щодо об`єкта/об`єктів оподаткування, що використовуються їх власниками з метою одержання доходів (здаються в оренду, лізинг, позичку, використовуються у підприємницькій діяльності).

Судом встановлено, що позивачу на праві власності належить житловий будинок загальною площею 85,1 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 27).

Водночас за зазначеною адресою зареєстровано фермерське господарство «Лаванда» (код ЄДРПОУ 20231368), засновником та керівником якого є позивач, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 32).

На переконання відповідача, оскільки за адресою: зареєстровано фермерське господарство, то майно, що належить використовується у підприємницькій діяльності.

При вирішенні питання щодо наявності підстав для застосування пільги при обчислення податку на нерухоме майно за умови реєстрації юридичної адреси суб`єкта господарювання за адресою знаходження будинку позивача, суд виходить із наступного.

Пунктами 1, 2 статті 3 Господарського кодексу України визначено, що як господарську діяльність у цьому Кодексі розуміють діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямовану на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

Підприємництво це самостійна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку (стаття 42 ГК України).

Відповідно до пункту 14.1.54 Податкового кодексу України дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді, зокрема, доходів від зайняття підприємницькою та незалежною професійною діяльністю.

Пунктом 45.2 статті 45 ПК України визначено, що податковою адресою юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Водночас, реєстрація місцезнаходження юридичної особи за адресою об`єкта житлової нерухомості не є сама по собі в розумінні приписів підпункту 266.4.3 пункту 266.4 статті 266 ПК України обставиною, що безумовно свідчить про фактичне використання цієї нерухомості у підприємницькій діяльності з метою одержання її власником доходу. Будь-яких обґрунтувань з посиланням на відповідні докази в підтвердження використання позивачем власного будинку податковий орган не надавав та не визначав підставою для прийнятих оскаржених податкових повідомлень-рішень.

Вищезазначений висновок узгоджується з правовою позицією викладеною в постанові Верховного Суду у справі № 2340/3133/18 від 02.03.2020.

З огляду на вищезазначене, суд дійшов висновку, що на належний позивачу на праві власності житловий будинок загальною площею 85,1 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 , поширюються пільги з податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, передбачені пп. 266.4.1 п. 266.4 ст. 266 ПК України.

Відтак, податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у Дніпропетровській області від від 08.02.2023 року №0005120-2415-0415, №0005119-2415-0415, від 21.03.2023 року №0031170-2415-0415, яким позивачу визначено суму податкового зобов`язання за платежем: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості за 2020 рік. 2021 рік, 2022 рік, є протиправними та підлягають скасуванню.

Частиною першою статті 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною першою статті 9 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (стаття 90 КАС України).

Згідно з частинами першою та другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій, суд приходить до переконання, що заявлений позов підлягає задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відтак, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Дніпропетровській області підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1073,60 грн.

Щодо стягнення на користь позивача витрат на правову допомогу у розмірі 10 000,00 грн., суд зазначає таке.

Відповідно до положень статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Водночас про витрати на професійну правничу допомогу йдеться у статті 134 КАС України.

Так, частиною 1 цієї статті визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до частини 2 згаданої статті за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина 3статті 134 КАС України).

Приписами частини 4 статті 134 КАС України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною 5 та 6 статті 134 КАС України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Зі змісту вказаних норм слідує, що від учасника справи, який поніс витрати на професійну правничу допомогу, вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Суд звертає увагу на те, що при визначенні суми відшкодування судових витрат суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені договором про надання правничої допомоги, актами приймання-передачі наданих послуг, платіжними документами про оплату таких послуг, розрахунками таких витрат тощо.

Як встановлено судом, на підтвердження понесення позивачем витрат на правничу допомогу представником позивача надано: ордер від 19.05.2023 року АЕ № 1179683, Договір № 1905 від 19.05.2023 про надання правової допомоги, Додаток № 1 до договору № 1905 від 19 травня 2023 року, згідно якого позивачем сплачено за послуги адвоката суму у розмірі 10 000,00 грн, акт виконаних робіт (послуг) від 23.05.2023 року. Крім того, позивачем надано копію квитанції щодо понесених витрат у розмірі 30 грн. за отримання витягу з Державного реєстру речових прав (а.с. 9-10, 33,34).

Водночас, суд вважає за необхідне зазначити, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, ціну позову, якість підготовлених документів, витрачений адвокатом час, тощо - є неспівмірним.

Вказана адміністративна справа визнана судом справою незначної складності, її розгляд вирішено здійснити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та вказана категорія справ відносить до справ не значної складності. Крім того, вказана справа для позивача є типовою, з огляду на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 01 червня 2020 року у справі № 2340/3133/18.

Враховуючи наведене, виходячи з принципу обґрунтованості та пропорційності розміру судових витрат до предмета спору, співмірності розміру судових витрат зі складністю справи, обсягом наданих послуг, ціною позову та значенням справи для сторони, розгляд якої здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін у судове засідання, заперечень відповідача щодо стягнення витрат на правничу допомогу, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн., оскільки такий розмір є співмірним з наданими послугами та складності справи.

Не підлягають відшкодуванню витрати у розмірі 30,00 грн. за отримання витягу з Державного реєстру речових прав, оскільки отримання витягу не було обов`язковою необхідності для розгляду справи, і враховуючи наявність копії витягу від 15.01.2021 року у складі технічного паспорту (а.с. 23).

Відповідно до частини 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст. ст. 9, 73-78, 90, 139, 243, 246, 250, 252, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 08.02.2023 року № 0005120-2415-0415, яким ОСОБА_1 , нарахувано податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2020 рік в сумі 2009,64 грн.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 08.02.2023 року та № 0005119-2415-0415, яким ОСОБА_1 , нарахувано податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2021 рік в сумі 2553,00 грн.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 21.03.2023 року № 0031170-2415-0415, яким ОСОБА_1 , нарахувано податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2022 рік в сумі 2765,75 грн.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС України у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 44118658) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1073,60 грн. та правової допомоги 5000,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя А.О. Коренев