Постанова

від 28.11.2023 по справі 160/11232/23

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

28 листопада 2023 року м. Дніпросправа № 160/11232/23

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Шлай А.В. (доповідач),

суддів: Прокопчук Т.С., Кругового О.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 серпня 2023 р. (суддя Коренев А.О.) в адміністративній справі №160/11232/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою, в якій просив визнати протиправними та скасувати наступні податкові повідомлення-рішення, прийняті 08.02.2023 Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області: № 0005120-2415-0415, яким нараховано податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2020 рік в сумі 2009,64 грн.; № 0005119-2415-0415, яким нараховано податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2021 рік в сумі 2553,00 грн.; № 0031170-2415-0415, яким нараховано податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2022 рік в сумі 2765,75 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказував на те, що спірними податковими повідомленнями-рішеннями йому нараховано податок на нерухоме майно - належний йому житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 85,10 кв.м. На переконання позивача, оскільки ПК України передбачена пільга для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості - на 120 кв. метрів., належний йому житловий будинок не підлягає оподаткуванню, так як його загальна площа складає всього 85,10 м.кв. Крім того, реєстрація місцезнаходження юридичної особи за адресою об`єкта житлової нерухомості, в розумінні приписів підпункту 266.4.3 пункту 266.4 статті 266 ПК України не є обставиною, що безумовно свідчить про фактичне використання цієї нерухомості у підприємницькій діяльності з метою одержання його власником доходу.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 серпня 2023 р., ухваленим за результатом розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, позовну заяву задоволено.

У поданій апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач вказує на те, що пільги з податку, передбачені підпунктами 266.4.1 та 266.4.2 пункту 266.4 статті 266 ПК України для фізичних осіб, не застосовуються до об`єкта/об`єктів оподаткування, що використовуються їх власниками з метою одержання доходів (здаються в оренду, лізинг, позичку, використовуються у підприємницькій діяльності). За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань громадянин ОСОБА_1 є засновником та головою фермерського господарства "Лаванда", яке зареєстровано за юридичною адресою: АДРЕСА_1 . Ця адреса одночасно є і податковою адресою ФГ "Лаванда". Зважаючи на відсутність інформації про використання зазначеним фермерським господарством іншого приміщення в якості офісу, слід вважати, що за його юридичною адресою здійснюється підприємницька діяльність. Крім того, суд першої інстанції визначив судові витрати на відшкодування правової допомоги у розмірі 5000 грн., які, на думку скаржника, є перебільшеними, оскільки складають 68% від ціни позову.

У письмовому відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити оскаржене рішення суду першої інстанції без змін, як законне та обгрунтоване, оскільки при вирішенні спору суд застосував правовий висновок Верховного Суду у справі № 2340/3133/18, з подібних правовідносин. Також, на думку позивача, суд першої інстанції правильно визначив розмір судових витрат, які підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача.

Розгляд апеляційної скарги здійснено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, як це передбачено статтею 311 Кодексу адміністративного судочинства України.

Здійснюючи перевірку оскарженого рішення суду першої інстанції, колегія суддів керується приписами статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких рішення суду повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна ОСОБА_1 є власником житлового будинку, загальною площею 85,1 кв.м., розташований за адресою АДРЕСА_1 . За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань громадянин ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ) є засновником та головою фермерського господарства «Лаванда» (код ЄДРПОУ 20231368), яке зареєстровано за юридичною адресою: 52661, Дніпропетровська область, Синельниківський (Васильківський) район, с.Дебальцеве, провул. Південний, буд 4.

Головним управління ДПС у Дніпропетровській області було прийнято податкове повідомлення-рішення від 08.02.2023 року № 0005120-2415-0415 за податковий період - 2020 рік, яким позивачу нараховано податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, а саме на належний йому житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальна площа якого становить 85,10 кв.м. Сума податкового зобов`язання за 2020 рік згідно податкового повідомлення-рішення складає 2009,64 грн (а.с. 12). Головним управління ДПС у Дніпропетровській області було прийнято податкове повідомлення-рішення від 08.02.2023 року №0005119-2415-0415 за податковий період - 2021 рік, яким позивачу нараховано податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, а саме на зазначений вище житловий будинок, належний позивачу. Сума податкового зобов`язання за 2021 рік згідно податкового повідомлення-рішення складає 2553 грн.(а.с. 13) Головним управління ДПС у Дніпропетровській області було прийнято податкове від 21.03.2023 року № 0031170-2415-0415 за податковий період - 2022 рік, яким позивачу нараховано податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, а саме на належний йому зазначений вище житловий будинок. Сума податкового зобов`язання за 2022 рік згідно податкового повідомлення-рішення складає 2765,75 грн. (а.с. 14)

Позивач не погодився із вказаними податковими повідомленнями-рішення відповідача звернувся до суду з позовом.

Ухвалюючи оскаржене рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про протиправність спірних податкових повідомлень - рішень.

Колегія суддів зазначає, що пільги із сплати спірного податку установлені спеціальною нормою п. 266.4. ст.266 Податкового кодексу України (ПК України), зокрема, у вигляді: зменшення бази оподаткування об`єкта/об`єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи - платника податку (підпункт 266.4.1. п. 266.4. ст.266 ПК України). Відповідно до положень підпункту 266.4.1. п. 266.4. ст.266 ПК України база оподаткування об`єкта/об`єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи платника податку, зменшується: а) для квартири/квартир незалежно від їх кількості - на 60 кв. метрів; б) для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості - на 120 кв. метрів; в) для різних типів об`єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток), - на 180 кв. метрів. Таке зменшення надається один раз за кожний базовий податковий (звітний) період (рік). Підпунктом 266.4.2. п. 266.4. ст.266 ПК передбачено, що пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, для фізичних осіб визначаються виходячи з їх майнового стану та рівня доходів. При цьому, підпунктом 266.4.3. п. 266.4. ст.266 ПК України передбачено випадки, коли пільги з податку, передбачені підпунктами 266.4.1 та 266.4.2 цього пункту, для фізичних осіб не застосовуються до: об`єкта/об`єктів оподаткування, якщо площа такого/таких об`єкта/об`єктів перевищує п`ятикратний розмір неоподатковуваної площі, встановленої підпунктом 266.4.1 цього пункту; об`єкта/об`єктів оподаткування, що використовуються їх власниками з метою одержання доходів (здаються в оренду, лізинг, позичку, використовуються у підприємницькій діяльності).

Отже, незастосування пільги, передбаченої підпунктом 266.4.1 пункту 266.4 статті 266 ПК України, при оподаткуванні об`єктів житлової нерухомості може мати місце, якщо фізичні особи як власники житла використовують останнє в підприємницькій діяльності з метою одержання доходів.

Саме такий правовий висновок сформульовано Верховним Судом у постанові від 02 березня 2020 р. у справі № 2340/313318.

Як встановлено судом першої інстанції, позивач є засновником Фермерського господарства "Лаванда", яке зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 . Ця адреса є також і зареєстрованим місцем проживання позивача у житловому будинку, який належить йому на праві приватної власності згідно договору купівлі-продажу від 10.10.1987 (а.с.18,19).

Спірним у справі є питання використання позивачем житлового будинку, в якому він проживає та за адресою якого зареєстровано ФГ "Лаванда", у підприємницькій діяльності. Колегією суддів досліджено зміст Статуту ФГ "Лаванда" та встановлено, що згідно п.2.6 ст. 2 та п.4.1 ст. 4 Статуту, ФГ, як юридична особа, має майно, відокремлене від майна Учасників. Майно ФГ створюється шляхом внесків від кожного Учасника. ФГ має право набувати майнових та немайнових прав і нести обов`язки. Членами ФГ є Дрожак М.І., ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 - (а.с.28, 29).

Таким чином, майно позивача ОСОБА_1 , як члена Фермерського господарства "Лаванда", відокремлено від майна Фермерського господарства "Лаванда".

Суб`єктом підприємницької діяльності є ФГ "Лаванда", натомість для застосування застереження, закріпленого у підпункті 266.4.1 пункту 266.4 статті 266 Податкового кодексу України, необхідним є використання власником, тобто позивачем, нерухомого майна з метою одержання доходів (передача в оренду, лізинг, позичку, використання у підприємницькій діяльності).

Доказів передачі позивачем належного йому житлового будинку в оренду, лізинг, Фермерському господарству "Лаванда" чи будь-якому іншому суб`єкту господарювання і отримання від цього прибутку саме позивачем, матеріали справи не містять. Доказів того, що житловий будинок або його надвірні будівлі (сарай, літня кухня, гараж, вбиральня, літній душ, погріб) використовуються позивачем для отримання доходу відповідачем суду не надано.

Зважаючи на те, що доводи апеляційної скарги висновки суду першої інстанції не спростовують, висновок суду першої інстанції про протиправність спірних податкових повідомлень - рішень є, на думку колегії суддів, законним та обгрунтованим.

Щодо доводів скаржника про завищення суми судових витрат, заявлених позивачем до відшкодування.

Приписами статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи належать також витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 134 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Позивачем на підтвердження витрат на правничу допомогу суду надано: ордер від 19.05.2023 АЕ № 1179683, Договір № 1905 від 19.05.2023 про надання правової допомоги, Додаток № 1 до договору № 1905 від 19 травня 2023 р., згідно якого позивачем сплачено за послуги адвоката суму у розмірі 10 000,00 грн., акт виконаних робіт (послуг) від 23.05.2023. (а.с. 9-10, 33,34).

Суд першої інстанції визначив суму, яка підлягає відшкодуванню, пославшись на принцип обґрунтованості та пропорційності розміру судових витрат до предмета спору, співмірності розміру судових витрат зі складністю справи, обсягом наданих послуг, ціною позову та значенням справи для сторони, розгляд якої здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін у судове засідання, заперечень відповідача щодо стягнення витрат на правничу допомогу.

Скаржник, у свою чергу, наполягає на необгрунтованості розміру зазначених витрат внаслідок відсутності доказів витраченого адвокатом часу на виконання робіт.

Колегія суддів дослідила зміст акту виконаних робіт і встановила, що адвокатом виконані наступні роботи: консультація з вивченням письмових документів (1000 грн.), складання позовної заяви (4000 грн.), формування позовної заяви та направлення її до суду (1000 грн.)," повне контролювання справи" (2000 грн.), отримання повного тексту судового рішення (2000 грн.).

Колегія суддів вважає, що відшкодуванню підлягають реально виконані юридичні послуги, а саме : консультація з вивченням документів та підготовка позовної заяви, вартість яких складає 5000 грн. (1000 грн. + 4000 грн.). Саме така сума і була визначена судом першої інстанції до відшкодування, тому доводи апеляційної скарги і в цій частині колегія суддів вважає неспроможними.

Відповідно до статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Невідповідність формулювання першого абзацу резолютивної частині рішення, яке полягає у задоволенні "позовної заяви" замість, визначеного у пункті першому частини 5 статті 246 Кодексу адміністративного судочинства України, "позову", не є тим порушенням норм процесуального права, яке має наслідком безумовне скасування рішення суду першої інстанції.

Керуючись статтями 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 серпня 2023 р. в адміністративній справі №160/11232/23 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили 28 листопада 2023 р. і оскарженню в касаційному порядку не підлягає згідно частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий - суддяА.В. Шлай

суддяТ.С. Прокопчук

суддяО.О. Круговий