Постанова

від 03.08.2023 по справі 910/11183/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" серпня 2023 р. Справа№ 910/11183/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Суліма В.В.

суддів: Майданевича А.Г.

Ткаченка Б.О.

без виклику представників сторін

розглянувши матеріали апеляційних скарг Комунального підприємства "Первомайський районний центр первинної медико-санітарної допомоги" Кам`яномостівської сільської ради Первомайського району Миколаївської області та Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг"

на рішення Господарського суду міста Києва від 27.03.2023 року

у справі №910/11183/22 (суддя - Зеленіна Н.І.)

за позовом Комунального підприємства "Первомайський районний центр первинної медико-санітарної допомоги" Кам`яномостівської сільської ради Первомайського району Миколаївської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг"

про стягнення 197 217,28 грн,-

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство "Первомайський районний центр первинної медико-санітарної допомоги" Кам`яномостівської сільської ради Первомайського району Миколаївської області (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (далі - відповідач) про стягнення збитків за несвоєчасне включення споживача до Реєстру споживачів постачальника у розмірі 197 217,28 грн.

Позовні вимоги мотивовані несвоєчасним включенням відповідачем позивача (споживача) до реєстру споживачів постачальника, згідно ст. 20 Господарського кодексу України та абз. 4 п. 9 розділу ІІ Правил постачання природного газу, затверджених Постановою Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 року.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.03.2023 року у задоволенні позовних вимог Комунального підприємства "Первомайський районний центр первинної медико-санітарної допомоги" Кам`яномостівської сільської ради Первомайського району Миколаївської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" про стягнення 197 217,28 грн відмовлено повністю.

Не погодившись з прийнятим рішенням суду, Комунальне підприємство "Первомайський районний центр первинної медико-санітарної допомоги" Кам`яномостівської сільської ради Первомайського району Миколаївської області звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить рішення Господарського суду міста Києва від 27.03.2023 року у справі №910/11183/22 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що Господарський суд міста Києва, визнав обставини встановленими, які є недоведеними і мають значення для справи, неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, зокрема, ст. 236 Господарського процесуального кодексу України.

Так, скаржник (позивач) вказує що під поняття збитки також підпадають ті грошові штрафні санкції, які потерпілий сплатив або має сплатити у зв`язку із невиконанням ним зобов`язання перед третьою особою, якщо таке невиконання є наслідком порушення його цивільного права.

Разом з цим, за твердженням скаржника суд першої інстанції, дійшов висновку, що у спірних правовідносинах відповідач дійсно порушив норми та приписи чинного законодавства в частині виконання зобов`язань за договором та своєчасного включення позивача до Реєстру споживачів постачальника. Таким чином суд підтвердив, що в діях відповідача, дійсно присутня протиправна поведінка та вина.

У зв`язку з тим, що відповідач, несвоєчасно включив, позивача, до Реєстру споживачів відповідача, газ постачався, з грудня 2021 року по 19 .01.2022 року, постачальником «останньої надії» по ціні, яка кожного дня змінювалася і в середньому складала 50,00 грн за 1 куб. метр., а якщо б відповідач вчасно включив, позивача, до реєстру споживачів відповідача, ціна була б на половину менше - 16,55 грн. за 1 куб. метр з ПДВ.

Тобто, за твердженням скаржника, в даній справі у відповідача наявні всі елементи складу цивільного правопорушення, а саме: протиправна поведінка, збитки та причинний зв`язок між ними.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.04.2023 року, апеляційну скаргу у справі №910/11183/22 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Сулім В.В., судді: Ткаченко Б.О., Майданевич А.Г.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.04.2023 року апеляційну скаргу Комунального підприємства "Первомайський районний центр первинної медико-санітарної допомоги" Кам`яномостівської сільської ради Первомайського району Миколаївської області на рішення Господарського суду міста Києва від 27.03.2023 року у справі №910/11183/22 залишити без руху.

Апелянтом протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху було усунено недоліки та подано до суду апеляційної інстанції сплати судового збору.

Відтак, скаржником усунено недоліки поданої апеляційної скарги.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.05.2023 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Комунального підприємства "Первомайський районний центр первинної медико-санітарної допомоги" Кам`яномостівської сільської ради Первомайського району Миколаївської області на рішення Господарського суду міста Києва від 27.03.2023 року у справі №910/11183/22. Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" та Комунального підприємства "Первомайський районний центр первинної медико-санітарної допомоги" Кам`яномостівської сільської ради Первомайського району Миколаївської області на рішення Господарського суду міста Києва від 27.03.2023 року у справі №910/11183/22 об`єднано в одне апеляційне провадження.

Крім того, не погодившись з прийнятим рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить рішення Господарського суду міста Києва від 27.03.2023 року у справі №910/11183/22 змінити шляхом виключення з мотивувальної частини висновків про порушення Товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" зобовязань щодо включення Комунального підприємства "Первомайський районний центр первинної медико-санітарної допомоги" Кам`яномостівської сільської ради Первомайського району Миколаївської області до реєстру споживачів постачальника, в іншій частині рішення залишити без змін.

Апеляційна скарга мотивована тим, що Господарський суд міста Києва, визнав обставини встановленими, які є недоведеними і мають значення для справи, неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, зокрема, ст. 236 Господарського процесуального кодексу України.

Так, скаржник вказує що у позивача є декілька ЕІС - кодів окремих точок комерційного обліку газу та відповідно до п. 3 глави 4 розділу VI кодексу НРМ він має право укладати на такі точки комерційного обліку газу окремі договори постачання природного газу з різними постачальниками, і саме позивач уповноважений повідомити свого постачальника про ЕІС- код окремої точки комерційного обліку щодо якої слід здійснювати постачання природного газу по договору.

При цьому, скаржник звертає увагу, що в його діях відсутня вина за заподіяння збитків позивачу, оскільки лише 17.01.2022 року ним було отримано від позивача ЕІС - коди точок обліку газу, тобто істотну інформацію для здійснення постачання природного газу позивачу по договору.

Згідно протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді доповідачу) (складу суду) від 25.04.2023 року апеляційну скаргу у справі №910/11183/22 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Сулім В.В., судді: Ткаченко Б.О., Майданевич А.Г.

Північний апеляційний господарський суд відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" на рішення Господарського суду міста Києва від 27.03.2023 року у справі №910/11183/22. Призначив до розгляду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" на рішення Господарського суду міста Києва від 27.03.2023 року у справі №910/11183/22 у порядку письмового провадження без повідомлення учасників своєю ухвалою від 26.04.2023 року.

14.06.2023 року через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від представника відповідача до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу Комунального підприємства "Первомайський районний центр первинної медико-санітарної допомоги" Кам`яномостівської сільської ради Первомайського району Миколаївської області, відповідно до якого відповідач просив суд апеляційну скаргу Комунального підприємства "Первомайський районний центр первинної медико-санітарної допомоги" Кам`яномостівської сільської ради Первомайського району Миколаївської області залишити без задоволення.

Також, представник відповідача, зокрема, зазначив, що саме позивач зволікав із наданням відповідачу необхідної інформації для здійснення постачання йому природного газу, оскільки щонайменше з 19.11.2021 року володів відповідною інформацією.

Крім того, за твердженням відповідача, позивачем не доведено суду наявність у діях відповідача обов`язкових елементів складу цивільного правопорушення, а саме протиправної поведінки, вини, збитків, а також причинного зв`язку між протиправною поведінкою відповідача та збитками.

Доказів понесення позивачем збитків у розмірі 192729,07 грн (як то, доказів сплати виставленого рахунку, квитанцій про оплату, тощо) матеріали справи не містять.

Позивач своїм правом згідно ч. 1 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України не скористався, відзив на апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" не надав, що згідно з ч.3 ст.263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.

11.11.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (постачальник) та Комунальним підприємством "Первомайський районний центр первинної медико-санітарної допомоги" Кам`яномостівської сільської ради Первомайського району Миколаївської області (споживач) було укладено договір №13-1142/21-БО-Т постачання природного газу (далі - договір), відповідно до умов якого постачальник зобов`язується поставити споживачеві природній газ, а споживач зобов`язується прийняти його та оплатити на умовах цього договору.

Згідно п. 1.4 договору споживач підтверджує та гарантує, що на момент підписання цього договору у споживача є в наявності укладений договір на розподіл природного газу між споживачем та оператором газорозподільної мережі та присвоєний оператором ГРМ персональний ЕІС - код та/або укладений договір транспортування природного газу між споживачем та оператором газотранспортної системи та присвоєний оператором ГТС персональний ЕІС - код (якщо об`єкти споживача безпосередньо приєднані до газотранспортної мережі.

Відповідно до п. 2.1 договору, постачальник передає споживачу на умовах цього договору замовлений споживачем обсяг (об`єм) природного газу у період з ___ 2021 року по грудень 2022 року (включено), в кількості 32,5 тис. куб.м.

Згідно п. 2.3 договору, підписанням цього договору споживач дає згоду постачальнику на включення його до Реєстру споживачів постачальника, розміщеного на інформаційній платформі оператора ГТС відповідно до вимог кодексу ГТС.

Пунктом 3.3 договору передбачено, що постачання (включення споживача до Реєстру споживачів постачальника) та використання природного газу за цим договором здійснюється за умови виконання споживачем вимог п. 5.1 цього договору щодо остаточного розрахунку за фактично переданий природній газ та відсутності реєстрації споживача в реєстрі будь-якого іншого постачальника природного газу.

Відповідно до п. 4.1 договору, всього ціна газу за 1 000 куб.м. з ПДВ, з урахуванням тарифу на послуги транспортування та коефіцієнту, який застосовується при замовленні потужності на добу, за цим договором становить 16 554,00 грн.

Згідно п. 6.2.3 договору, споживач зобов`язаний самостійно припиняти (обмежувати) використання природного газу в разі невключення/виключення споживача до/з Реєстру споживачів постачальника в інформаційній платформі оператора ГТС.

Відповідно до п. 6.4.2 договору постачальник зобов`язаний забезпечувати відповідно до вимог Кодексу ГТС своєчасну реєстрацію споживача у Реєстрі при дотриманні споживачем умов цього договору.

Збитки, завдані одній із сторін внаслідок невиконання (неналежного виконання) іншою стороною своїх зобов`язань, відшкодовуються винною у невиконанні (неналежному виконанні) стороною в порядку та розмірі, визначених цим договором та чинним законодавством України (п. 7.6 договору).

Згідно п. 8.1 договору, споживач не має права вимагати від постачальника відшкодування збитків за невключення його до Реєстру внаслідок невиконання споживачем умов цього договору.

Відповідно до п. 13.1 договору останній договір набирає чинності з дати його укладення і діє в частині поставки газу до 31.12.2020 року включено, а в частині розрахунків - до повного їх виконання. Продовження або припинення договору можливе за взаємною згодою сторін шляхом підписання додаткової угоди до договору.

Як правильно встановлено судом першої інстанції та не заперечується скаржниками, у період з 01.11.2021 року по 30.11.2021 року постачальником природного газу для потреб позивача було Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" як постачальник "останньої надії" відповідно до умов типового договору постачання природного газу постачальником "останньої надії".

11.12.2021 року на виконання умов укладеного договору від 11.11.2021 року, відповідач виставив позивачу рахунок-фактуру №13-1142/21-БО-Т/12/21 за грудень 2021 року (попередня оплата за грудень 2021 року) на суму 66 215,98 грн.

Позивач перерахував на рахунок відповідача попередню оплату згідно виставленого рахунку-фактури на загальну суму 66215,98 грн, що підтверджується копіями платіжних доручень №617 від 29.12.2021 року на суму 45637,64 грн та №616 від 29.12.2021 року на суму 20578,34 грн (наявні в матеріалах справи).

У подальшому, Товариство з обмеженою відповідальністю "ГК "Нафтогаз України" виставило позивачу рахунок на оплату (природній газ) №2078 за період з 02.12.2021 року по 31.12.2021 року на суму 131 793,00 грн.

Позивач звернувся до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГК "Нафтогаз України" із листом №37 від 20.01.2022 року у якому повідомив останнього, що постачання природного газу в грудні місяці здійснювалося Товариством з обмеженою відповідальністю "ГК "Нафтогаз Трейдинг" за договором №13-1142/21-БО-Т постачання природного газу від 11.11.2021 року, та у зв`язку із цим позивач просив вважати виставлені рахунок на оплату №2078 та акт прийому-передачі природного газу за грудень 2021 року недійсними.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до відповідача із листом №38 від 20.01.2022 року, у якому просив надати акт прийому-передачі природного газу за грудень 2021 року та акт звірки.

В подальшому, як правильно встановлено судом першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "ГК "Нафтогаз України" виставило позивачу рахунок на оплату (природний газ) №6252 за період з 01.01.2022 року по 19.01.2022 року на суму 70 936,07 грн, та з урахуванням боргу станом на 10.02.2022 року всього на суму 192 729,07 грн.

15.04.2022 року позивач направив на адресу відповідача акт-претензію №178 від 15.04.2022 року про сплату збитків, завданих неналежним виконанням умов договору щодо своєчасного включення до Реєстру споживачів постачальника, у розмірі 192 729,07 грн.

20.09.2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ГК "Нафтогаз України" направило позивачу вимогу про сплату заборгованості за спожитий природній газ непобутовим споживачем "останньої надії", у якій товариство просило позивача сплатити наявну заборгованість у розмірі 192 729,07 грн у строк до 20.09.2022 року.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, до предмету доказування в межах даної справи належить встановлення обставин щодо неналежного виконання відповідачем умов укладеного між сторонами договору в частині включення до Реєстру споживачів постачальника, а також обставини наявності підстав для стягнення збитків.

Відповідно до ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладені договору, в виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту.

Згідно ч. 1 ст. 12 Закону України "Про ринок природного газу" (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних відносин), постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із встановленими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 ст. 12 Закону України "Про ринок природного газу", договір постачання повинен містити такі істотні умови:

1) обов`язок постачальника забезпечити споживача всією необхідною інформацією про загальні умови постачання (у тому числі ціни), права та обов`язки постачальника та споживача, зазначення актів законодавства, якими регулюються відносини між постачальником і споживачем, наявні способи досудового вирішення спорів з таким постачальником шляхом її розміщення на офіційному веб-сайті постачальника;

2) обов`язок постачальника забезпечити споживача інформацією про обсяги та інші показники споживання природного газу таким споживачем на безоплатній основі;

3) обов`язок постачальника повідомити споживачу про намір внесення змін до договору постачання природного газу в частині умов постачання до початку дії таких змін та гарантування права споживача на дострокове розірвання договору постачання, якщо нові умови постачання є для нього неприйнятними;

4) обов`язок постачальника забезпечити споживачу вибір способу оплати з метою уникнення дискримінації;

5) обов`язок постачальника забезпечити споживача прозорими, простими та доступними способами досудового вирішення спорів з таким постачальником;

6) порядок відшкодування та визначення розміру збитків, завданих внаслідок порушення договору постачання.

Відповідно до Правил постачання природного газу, затверджених постановою НКРЕКП №2496 від 30.09.2015 року (що діяла на момент виникнення спірних відносин), ці Правила розроблені на виконання п.17 ч. 3 ст. 4 Закону України "Про ринок природного газу" та регулюють відносини, які виникають між постачальниками та споживачами природного газу, з урахуванням їх взаємовідносин з операторами газорозподільної системи/газотранспортної системи (далі - Оператори ГРМ/ГТС). Дія цих Правил поширюється на постачальників, споживачів природного газу - фізичних осіб (побутових споживачів), фізичних осіб - підприємців, юридичних осіб та Операторів ГРМ/ГТС.

Згідно п. 3 розділу І Правил, постачання природного газу споживачу здійснюється на підставі договору постачання природного газу між постачальником та споживачем, який укладається відповідно до вимог цих Правил, та після включення споживача до Реєстру споживачів постачальника в інформаційній платформі Оператора ГТС у відповідному розрахунковому періоді в порядку, визначеному Кодексом газотранспортної системи. Постачальник не має права реєструвати споживача у власному Реєстрі споживачів постачальника у розрахунковому періоді, не погодженому зі споживачем.

Відповідно до п. 1 глави 5 Кодексу газотранспортної системи, постачання природного газу споживачу здійснюється на підставі договору постачання природного газу між постачальником та споживачем, який укладається відповідно до Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30.09.2015 року №2496, та за умови включення споживача до Реєстру споживачів постачальника в інформаційній платформі у відповідному розрахунковому періоді. Постачальник, крім постачальника останньої надії, не має права реєструвати споживача у власному Реєстрі споживачів постачальника в розрахунковому періоді, не погодженому зі споживачем.

Згідно п. 1 глави 2 Кодексу, підставою для постачання природного газу споживачу є: наявність у споживача, об`єкт якого підключений до газорозподільної системи, договору розподілу природного газу, укладеного в установленому порядку між споживачем та Оператором ГРМ, та присвоєння споживачу Оператором ГРМ персонального ЕІС-коду як суб`єкту ринку природного газу; наявність у споживача, об`єкт якого підключений до газотранспортної системи, договору транспортування природного газу, укладеного в установленому порядку між споживачем та Оператором ГТС, та присвоєння споживачу Оператором ГТС персонального ЕІС-коду як суб`єкту ринку природного газу; наявність у споживача укладеного з постачальником договору постачання природного газу та дотримання його умов; включення споживача до Реєстру споживачів постачальника у відповідному розрахунковому періоді; відсутність простроченої заборгованості споживача за поставлений природний газ перед діючим постачальником (за його наявності), що має підтверджуватися письмовою довідкою діючого постачальника або складеним з ним актом звірки взаєморозрахунків. Постачання природного газу споживачу здійснюється за договором постачання природного газу, який укладається відповідно до вимог цього розділу, за яким постачальник зобов`язаний поставити споживачу природний газ у необхідних для споживача об`ємах (обсягах), а споживач зобов`язаний своєчасно оплачувати постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені договором.

Відповідно до п. 4 розділу ІІ Правил, для укладення договору постачання природного газу споживач має надати постачальнику такі документи: заяву про укладення договору, в якій зазначити свій персональний ЕІС-код та очікувані об`єми (обсяги) споживання природного газу на період дії договору; належним чином завірену копію документа, яким визначено право власності чи користування на об`єкт споживача; копії документів на право укладання договору, які посвідчують статус юридичної особи чи фізичної особи - підприємця та уповноваженої особи на підписання договору, та копію документа про взяття на облік у контролюючих органах; довідку (акт звірки розрахунків) про відсутність простроченої заборгованості споживача за поставлений газ перед діючим постачальником за поставлений природний газ, підписану діючим постачальником (за його наявності).

Відповідно до п. 5 розділу ІІ Правил, договір постачання природного газу повинен містити такі умови, що є істотними та обов`язковими для цього виду договору:

1) місце і дата укладення договору, а також найменування/прізвища, імена, по батькові постачальника і споживача та їх EIC-коди як суб`єктів ринку природного газу;

2) предмет договору, відповідно до якого постачальник зобов`язується поставити споживачу природний газ в необхідних для нього об`ємах (обсягах);

3) ЕІС-код точки/точок комерційного обліку споживача, по яких буде здійснюватися постачання природного газу постачальником (за необхідності, якщо по інших точках комерційного обліку постачання газу здійснює інший постачальник);

4) найменування Оператора ГРМ/ГТС, з яким споживач уклав договір розподілу/транспортування природного газу;

5) річні, місячні та/або добові обсяги природного газу, у тому числі в розрізі точок комерційного обліку (за необхідності), та/або допустиме їх відхилення;

6) порядок перегляду та коригування підтверджених обсягів природного газу, у тому числі протягом розрахункового періоду;

7) режими постачання та споживання природного газу протягом розрахункового періоду;

8) ціна постачання природного газу за договором;

9) порядок та строки проведення розрахунків за поставлений природний газ;

10) порядок звіряння фактичного об`єму (обсягу) спожитого природного газу на певну дату чи протягом відповідного періоду;

11) відповідальність сторін за невиконання умов договору та підстави її застосування, у тому числі в разі перевищення споживачем підтверджених обсягів природного газу за відповідний період, а також механізми компенсації і повернення, які застосовуються, якщо рівні якості послуг постачальника за договором не виконуються, зокрема за неточності в рахунку чи його затримці (норма вноситься в договір за згодою сторін);

12) перелік випадків, коли постачання природного газу може бути обмежено/припинено споживачу, та порядок обмеження/припинення, а по споживачу, що не є захищеним відповідно до Правил про безпеку постачання природного газу, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики в нафтогазовій галузі, додаткові вимоги, визначені в зазначених Правилах;

13) порядок зміни постачальника;

14) строк дії договору та умови і порядок його продовження, припинення чи розірвання, у тому числі інформація щодо можливості його одностороннього розірвання;

15) місцезнаходження/місце проживання, банківські реквізити сторін;

16) інформація, що стосується прав споживачів, у тому числі щодо розгляду скарг (вирішення спорів) постачальником, і засоби спілкування та/або публічного оголошення інформації, що подається постачальником згідно з цими Правилами;

17) порядок вирішення спорів відповідно до пункту 9 розділу VII цих Правил;

18) право споживача на отримання інформації, визначеної Законом України «Про особливості доступу до інформації у сферах постачання електричної енергії, природного газу, теплопостачання, централізованого постачання гарячої води, централізованого питного водопостачання та водовідведення».

Відповідно до п. 5 розділу ІІ Правил, усі умови поставки природного газу за договором мають бути справедливими та добре відомими заздалегідь. У будь-якому випадку вся відповідна інформація має бути надана споживачеві до укладення договору.

Згідно п. 5 Глави 5 Правил ЕІС-код (Energy Identification Code) - персональний код ідентифікації споживача як суб`єкта ринку природного газу або його точки комерційного обліку (за необхідності), присвоєний в установленому порядку Оператором ГРМ (по споживачах, які підключені до газорозподільної системи) або Оператором ГТС (по споживачах, які підключені до газотранспортної системи).

Тобто, на споживача покладений обов`язок надати заяву про укладення договору, в якій зазначити свій персональний ЕІС-код. Разом з тим, договір постачання природного газу повинен містити умови про ЕІС-код точки/точок комерційного обліку споживача, по яких буде здійснюватися постачання природного газу постачальником, у випадку, якщо по інших точках комерційного обліку постачання газу здійснює інший постачальник.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, сторонами було укладено договір №13-1142/21-БО-Т постачання природного газу від 11.11.2021 року, що свідчить про досягнення сторонами згоди щодо усіх істотних умов договору, у тому числі щодо ЕІС- коду споживача.

Зазначення ЕІС- кодів окремих точок комерційного обліку в договорі є правом сторін, яке зумовлено можливістю постачання природного газу різними постачальниками одному споживачу за різними точками комерційного обліку.

При цьому, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відомостей про визначення сторонами у договорі ЕІС-кодів окремих точок комерційного обліку не міститься, що свідчить про погодження сторонами умов щодо постачання природного газу за ЕІС-кодом споживача (тобто, по всіх точках комерційного обліку споживача).

З огляду на викладене, колегія суддів критично оцінює твердження скаржника (відповідача), що у позивача є декілька ЕІС - кодів окремих точок комерційного обліку газу та відповідно до п. 3 глави 4 розділу VI кодексу НРМ він має право укладати на такі точки комерційного обліку газу окремі договори постачання природного газу з різними постачальниками, і саме позивач уповноважений повідомити свого постачальника про ЕІС- код окремої точки комерційного обліку щодо якої слід здійснювати постачання природного газу по договору.

Окрім того, дії відповідача по виставленню позивачу рахунку-фактури №13-1142/21-БО-Т/12/21 на суму 66 215,98 грн (за грудень 2021 року) є підтвердженням того, що відповідач визнав укладення договору, між сторонами де досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов (в т.ч. про ЕІС-код точки/точок комерційного обліку споживача, по яких буде здійснюватися постачання природного газу постачальником) та відповідач вчинив дії на виконання договору.

Таким чином, доводи скаржника (відповідача), що в його діях відсутня вина за заподіяння збитків позивачу, оскільки лише 17.01.2022 року ним було отримано від позивача ЕІС - коди точок обліку газу, тобто істотну інформацію для здійснення постачання природного газу позивачу по договору, не знайшли свого підтвердження та спростовуються вищевикладеним.

Відповідності до підпункту 2 пункту 6.4. договору, постачальник зобов`язаний забезпечувати відповідно до вимог Кодекс ГТС своєчасну реєстрацію споживача у Реєстрі при дотриманні споживачем умов цього договору.

Тобто, Оператор газорозподільних систем (постачальник) - Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдінг» зобов`язаний згідно з підпунктом 2 пункту 6.4. договору постачання природного газу №13-1142/21-БО-Т та ч. 3 п. 9 Правил постачання природного газу, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг 30.09.2015 року №2496, забезпечити своєчасну реєстрацію споживача в Реєстрі споживачів постачальника (на інформаційній платформі Оператора ГТС) у відповідному розрахунковому періоді.

Більш того, відповідач визнав, що ним вчинялися дії щодо реєстрації споживача у Реєстрі, однак така реєстрація не була вчинена, оскільки позивач зареєстрований в інформаційні платформі Оператора ГТС в розрізі окремих точок обліку газу, тобто за його ЕІС-кодом зареєстровані ЕІС-коди окремих точок комерційного обліку.

Тобто, як правильно встановлено судом першої інстанції, відповідач був обізнаний про наявність у споживача окремих точок комерційного обліку, проте, відповідачем не доведено неможливість зареєструвати відомості у реєстрі за ЕІС-кодом споживача.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не вчинялось жодних дій для реалізації обов`язку по внесенню споживача до реєстру, будь-які запити, листи, претензії споживачу не направлялися.

При цьому, колегія суддів відзначає, що матеріали справи не містять а скаржником (відповідачем) не було надано ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції будь-яких документів на підтвердження реальної необхідності надання ЕІС-кодів окремих точок обліку у даному випадку (договори на поставку природного газу по окремим точкам комерційного обліку з іншим постачальником) та належних та допустимих доказів звернення постачальника до споживача із вимогою надання відповідної інформації.

Так, як вбачається з матеріалів справи та не спростовано Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» зміну постачальника в інформаційній платформі Оператора ГТС ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» було проведено з порушенням підпункту 2 пункту 6.4. договору постачання природного газу №13-1142/21-БО-Т та ч. 3 п. 9 Правил постачання природного газу, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг 30.09.2015 року №2496.

Об`єднана палата Верховного Суду в своїй постанові від 10.04.2019 року у справі № 390/34/17 пояснила, що принцип добросовісності, який лежить в основі доктрини venire contra factum proprium, є стандартом чесної та відкритої поведінки. Це означає повагу до інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Сама доктрина venire contra factum proprium базується на римській максимі non concedit venire contra factum proprium «не можна діяти всупереч своїй попередній поведінці». Таким чином, добросовісності та чесній діловій практиці суперечать дії, що не відповідають попереднім заявам або поведінці, якщо інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» не надано належних і допустимих в розумінні ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України доказів на спростування вищевказаних доводів, зокрема, щодо неможливості вчасної, з моменту підписання договору реєстрації на інформаційній платформі Оператора ГТС даних позивача.

З огляду на викладене, колегія суддів критично оцінює твердження Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" щодо підстав зміни рішення шляхом виключення з мотивувальної частини висновків порушення останнім зобов`язань щодо включення позивача до реєстру споживачів постачальника.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, а тому в іншій частині спірне рішення Господарського суду міста Києва від 27.03.2023 року у справі №910/11183/22 колегією суддів на предмет законності та обґрунтованості за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтогаз Трейдинг" - не перевіряється.

Щодо апеляційної скарги Комунального підприємства "Первомайський районний центр первинної медико-санітарної допомоги" Кам`яномостівської сільської ради Первомайського району Миколаївської області, колегія суддів відзначає наступне.

У відповідності до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Відповідно до ч. 3 та 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

За таких обставин обов`язок доведення факту своєчасності реєстрації споживача в Реєстрі споживачів закон покладає на постачальника.

Враховуючи викладені вище обставини справи, суд дійшов висновку, що у спірних правовідносинах відповідач дійсно порушив норми та приписи чинного законодавства в частині виконання зобов`язань за договором та своєчасного включення позивача до Реєстру споживачів постачальника.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків (ст. 611 Цивільного кодексу України).

Статтею 225 Господарського кодексу України визначений вичерпний перелік складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, зокрема: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково втрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків за порушення договірних зобов`язань та/або відшкодування позадоговірної шкоди потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв`язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вина боржника.

Відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.

Таким чином, позивач повинен довести факт заподіяння йому збитків, розмір зазначених збитків, докази невиконання зобов`язань та причинно-наслідковий зв`язок між невиконанням зобов`язань та заподіяними збитками. Відповідачу потрібно довести відсутність його вини у спричиненні збитків позивачу.

Відповідно до ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Розподіл між сторонами тягаря доказування визначається предметом спору. За загальним правилом обов`язок (тягар) доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Верховний Суд неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 року у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 року у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 року у справі №902/761/18, від 04.12.2019 року у справі №917/2101/17).

Отже, істинність твердження позивача щодо наявності підстав для стягнення збитків, зокрема в контексті наявності збитків та їх розміру, протиправності поведінки заподіювача збитків та існування причинного зв`язку такої поведінки із заподіяними збитками, ураховуючи принципи змагальності, диспозитивності, рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, підлягає доведенню позивачем перед судом. Натомість вина боржника у порушенні зобов`язання презюмується та не підлягає доведенню кредитором, тобто саме відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.

Аналогічні висновки містяться у постанові ВС від 25.08.2021 року у справі №911/3215/20 та від 14.12.2021 року №924/5/21.

Під шкодою розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров`я тощо). Збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує його інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у не одержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов`язання було виконано боржником.

Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.

Відповідно до Правил постачання природного газу саме на постачальника природного газу покладено обов`язок забезпечити своєчасну реєстрацію споживача в Реєстрі споживачів постачальника у відповідному розрахунковому періоді. Постачальник відшкодовує збитки споживачеві за несвоєчасне включення споживача до Реєстру споживачів постачальника за умови дотримання споживачем договору постачання природного газу відповідно до п. 4 розділу VII цих Правил.

Згідно п. 2 ч. 4 розділу 7 Правил, відшкодування збитків постачальником споживачу, що не є побутовим, здійснюється зокрема у разі якщо постачальник не забезпечив своєчасне включення споживача до власного Реєстру споживачів у погодженому зі споживачем періоді постачання (за умови, що споживачем не порушувались зобов`язання за договором постачання природного газу), що призвело до припинення розподілу/транспортування природного газу Оператором ГРМ/ГТС, споживач має право вимагати від постачальника відшкодування вартості або об`єму недовідпущеного природного газу, який обчислюється виходячи з підтвердженого обсягу природного газу, визначеного договором постачання природного газу на відповідний період, з урахуванням періоду припинення газопостачання та вартості робіт з припинення і повторного відновлення подачі природного газу після його безпідставного припинення.

Згідно ч. 5 розділу 7 Правил, для ініціювання процедури відшкодування збитків споживач складає в довільній формі акт-претензію, в якому зазначає підстави та розмір нарахованих збитків, та надсилає його постачальнику поштовим відправленням з позначкою про вручення, а постачальник зобов`язаний не пізніше двадцяти робочих днів з моменту його отримання відшкодувати завдані збитки або написати мотивовану відмову від їх повного або часткового відшкодування.

У випадку нереагування у встановлений строк на звернення або невідшкодування завданих збитків споживач має право звернутись до суду.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач направив на адресу відповідача акт-претензію №178 від 15.04.2022 року із вимогою про відшкодування збитків. Відповіді на зазначену претензію матеріали справи не містять.

Таким чином, позивачем дотримано досудовий порядок врегулювання спору.

Розмір збитків визначений позивачем як загальна сума заборгованості позивача за поставлений природній газ постачальником "останньої надії" у період з грудня 2021 року по 19.01.2022 у розмірі 192 729,07 грн (згідно рахунку на оплату Товариству з обмеженою відповідьністю "ГК "Нафтогаз України" №6252 на суму 192 729,07 грн) та пеня у розмірі 4 488,21 грн, яка буде нарахована позивачу постачальником "останньої надії" за неналежне виконання позивачем грошового зобов`язання.

Окрім того, позивач у позовній заяві, заяві про усунення недоліків та відповіді на відзив зазначає, що сума 192 729,07 грн (згідно виставленого рахунку) включає в себе суму попередньої оплати у розмірі 66 215,98 грн, яку позивач перерахував на рахунок відповідача.

При цьому, колегія суддів відзначає, що збитки мають реальний характер та у разі, якщо сторона, яка вважає, що її права були порушені та нею понесені збитки, повинна довести як розмір збитків, так і факт їх понесення.

Оскільки між сторонами у справі було укладено договір, а кошти у сумі 66 215,98 грн були сплачені як попередня оплата за договором, такі кошти набуто відповідач за наявності правової підстави - договору, а тому, як правильно встановлено судом першої інстанції вони не можуть вважатися збитками.

Близька правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.05.2018 року у справі №922/2310/17.

Заявлена як збитки пеня у розмірі 4 488,21 грн, яка нарахована позивачу постачальником останньої надії за порушення зобов`язань щодо своєчасної оплати отриманого природного газу, не є збитками, оскільки є мірою відповідальності позивача за допущене ним порушення.

Так, скаржником не було доведено належними та допустимими доказами вину та причинний зв`язок між діями відповідача щодо несвоєчасної реєстрації у реєстрі та діями позивача, щодо несвоєчасного виконання останнім своїх грошових зобов`язань перед своїм контрагентом.

Окрім того, доказів понесення позивачем збитків у розмірі 192 729,07 грн (як-то, доказів сплати виставленого рахунку) матеріали справи не містять, а скаржником (позивач) не було надано ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції.

При цьому, колегія суддів приймає до уваги, що як вказує сам скаржник «грошові кошти лише мають бути сплачені, проте не сплачені».

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що позивачем не надано доказів понесення збитків, а наведене позивачем обґрунтування понесених збитків і подані докази на підтвердження їх виникнення, не можуть беззастережно підтвердити реальне понесення позивачем збитків, а отже є юридично неспроможними.

З огляду на викладене, колегія суддів критично оцінює твердження скаржника (позивача), як на підставу для скасування оскаржуваного рішення, що у відповідача наявні всі елементи складу цивільного правопорушення, а саме: протиправна поведінка, збитки та причинний зв`язок між ними.

Водночас, твердження скаржника (позивача), що у зв`язку з тим, що відповідач, несвоєчасно включив, позивача, до Реєстру споживачів відповідача, газ постачався, з грудня 2021 року по 19 .01.2022 року, постачальником «останньої надії» по ціні, яка кожного дня змінювалася і в середньому складала 50,00 грн за 1 куб. метр., а якщо б відповідач вчасно включив, позивача, до реєстру споживачів відповідача, ціна була б на половину менше - 16,55 грн. за 1 куб. метр з ПДВ, не спростовують вищевикладених висновків суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч. 1-3 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на викладене, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

При цьому, колегія суддів відзначає, що позивач не позбавлений права звернутися до суду з відповідним позовом щодо повернення безпідставно отриманих коштів, тощо.

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає інші посилання скаржника (позивача), викладені ним в апеляційній скарзі такими, що не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, наведені доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції та зводяться до переоцінки доказів та встановлених судом обставин.

Разом з цим, колегія суддів приймає до уваги, що мотиви апеляційної скарги Комунального підприємства "Первомайський районний центр первинної медико-санітарної допомоги" Кам`яномостівської сільської ради Первомайського району Миколаївської області фактично зводяться до мотивів викладених у позовній заяві, висновки по яким були зроблені судом першої інстанції у оскаржуваному рішенні.

Саме лише прагнення скаржника ще раз розглянути та оцінити ті самі обставини справи і докази в ній не є достатньою підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.

Отже, зазначені в апеляційних скаргах доводи не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення судом апеляційної інстанції, апелянти не подали жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли б бути прийняті та дослідженні судом апеляційної інстанції в розумінні ст.ст. 73, 76-79, 86, 269 Господарського процесуального кодексу України. А тому апеляційні скарги слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Судові витрати, згідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покласти на апелянтів.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 276 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційні скарги Комунального підприємства "Первомайський районний центр первинної медико-санітарної допомоги" Кам`яномостівської сільської ради Первомайського району Миколаївської області та Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" на рішення Господарського суду міста Києва від 27.03.2023 року у справі №910/11183/22 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 27.03.2023 року у справі №910/11183/22 залишити без змін.

3. Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, покласти на апелянтів.

4. Матеріали справи №910/11183/22 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя В.В. Сулім

Судді А.Г. Майданевич

Б.О. Ткаченко