Постанова

від 24.07.2023 по справі 917/1537/22

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2023 року м. Харків Справа № 917/1537/22

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Стойка О.В., суддя Попков Д.О., суддя Радіонова О.О.

за участю секретаря судового засідання Склярук С.І.,

та представників учасників справи:

від позивача - не з`явився; від відповідача Петько А.В.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Зінов`єва Олега Леонідовича м. Полтава на рішення Господарського суду Полтавської області від 09.03.2023 року у справі №917/1537/22,

за позовом - Товариства з обмеженою відповідальністю "Індустріальні системи автоматизації", м. Полтава,

до - Фізичної особи-підприємця Зінов`єва Олега Леонідовича, м.Полтава,

про - стягнення 1 240 924,10 грн.,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2022року Товариство з обмеженою відповідальністю "Індустріальні системи автоматизації" (далі - Позивач) 28.11.2022 року звернулося до Господарського суду Полтавської області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Зінов`єва Олега Леонідовича" (далі- Відповідач) про стягнення з останнього на користь Позивача 1 240 924,10 грн - заборгованості за Договором купівлі-продажу №56 від 23.07.2021, з яких: 937 660,00 грн -основний борг, 286 016,40 грн. - інфляційні збитки та 35 247,70 грн - 3% річних.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 09.03.2023 року у справі №917/1537/22 вищезазначені позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з Відповідача на користь Позивача 937 660,00 грн - основної суми заборгованості, 268 016,40 грн - інфляційних збитків, 34 107,11 грн - 3% річних та 18 596,75 грн - витрат по сплаті судового збору. В задоволенні позовних вимог в іншій частині судом відмовлено за мотивів їх необґрунтованості.

Не погодившись із зазначеним рішенням господарського суду та вважаючи його таким, що постановлено незаконно, з порушенням норм матеріального права та процесуального права, Відповідач звернуся з апеляційною скаргою, відповідно до доводів якої зазначив, що обставини невиконання Позивачем вимог п.5.4 Договору в частині вчасного надсилання податкової накладної на суму сплаченого ПДВ в розмірі 182 900 грн. та відсутності реєстрації такої накладної в органах Державної податкової служби унеможливлюють виконання його обов`язку за Договором.

Крім того, заявник посилається на неврахування судом суперечності наданих Позивачем доказів, у зв`язку з чим суд безпідставно відмовив в задоволенні клопотання Відповідача щодо витребування відомостей про відмову в реєстрації податкових накладних, складених саме за проведені Відповідачем оплати 6 серпня 2021 року та 14 січня 2022 року.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 02.06.2023 року, з поміж іншого, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Відповідача на означене судове рішення.

До канцелярії Східного апеляційного господарського суду через систему Електронний суд від Позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу Відповідача, за змістом якого Позивач просив оспорюване судове рішення залишити без змін, апеляційну скаргу Відповідача без задоволення. Також, Позивачем на адресу суду надіслано клопотання про розгляд справи без його участі.

Через систему Електронний суд від Відповідача 16.06.2023р. надійшли клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою підсистеми «ВКЗ» системи Електронний суд та клопотання про витребування в Головного управління ДПС в Полтавській області рішення податкового органу щодо відмови в реєстрації податкових накладних ТОВ "ІСА" та рішення про відповідності/невідповідності ТОВ "ІСА" критеріям ризикованості платника податку на додану вартість. В обґрунтування зазначеного клопотання заявником зазначено про звернення ним 31 травня 2023 року до ГУ ДПС України в Полтавській області щодо отримання відомостей щодо знаходження Позивача в переліку ризикових підприємств, проте листом № 20948/6/16-31- 18-02-07 від 08.06.2023 року йому було відмовлено в наданні зазначених відомостей.

Судова колегія відмовила заявникові в задоволенні клопотання про витребування додаткових доказів, оскільки всупереч вимогам ст.81, ст.269 ГПК України він не навів конкретних обставин, які зазначеними доказами можуть бути підтверджені, а також як ці обставини пов`язані з предметом спору.

Ухвала з цього приводу занесена до протоколу судового засідання.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Представник Відповідача в судовому засіданні в режимі відеоконференції надав пояснення та доводи аналогічні викладеним в апеляційній скарзі, просив суд апеляційну скаргу задовольнити, оспорюване рішення скасувати та ухвали нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Представник Позивача у судове засідання не з`явився, в заздалегідь поданому клопотанні просив суд розглядати справу без його участі.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Рішенням господарського суду в межах даної справи встановлені наступні обставини:

укладення між сторонами 23.07.2021 року Договору купівлі-продажу №56 ( далі Договір), за змістом якого Позивач зобов`язався постачати та передавати у власність Відповідача товар, а Відповідач зобов`язався приймати цей товар і своєчасно здійснювати його оплату на умовах даного Договору, із загальною вартістю товару 1 097 400,00грн. в тому числі ПДВ20% - 182,900,00 грн.;

поставки Позивачем Відповідачу товару на загальну суму 1 097 400,00грн. На підставі видаткової накладної №ІС-59 від 30.07.2021 та товарно-транспортної накладної №ІС-59 від 30.07.2021р.;

часткової оплати Відповідачем суми заборгованості за платіжними дорученнями №6866 від 06.08.2021р. у розмірі 109740,00грн та №7943 від 14.01.2022р. у розмірі 50000,00грн на загальну суму159 740,00грн;

наявності у Відповідача простроченої заборгованості на загальну суму 937 660,00грн.

Зазначені обставини сторонами не оспорюються.

Вищезазначений факт неналежного виконання Відповідачем умов спірного Договору щодо своєчасної оплати поставленого Позивачем товару став підставою звернення останнього до господарського суду з позовною заявою про стягнення заборгованості та нарахування 3% річних та інфляційних втрат.

Заперечуючи проти позову, Відповідач посилався на невиконання Позивачем вимог п.5.4 Договору у вигляді не надіслання Відповідачу податкової накладної на суму сплаченого ПДВ в розмірі 182 900 грн., а також на відсутність в реєстрі податкових накладних - податкова накладна Позивача не була зареєстрована ДПС.07.02.2023р.Зазначені обставини Відповідач вважав такими, що перешкоджають йому у виконанні свого обов`язку з оплати отриманого товару.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про доведеність Позивачем факту невиконання Відповідачем своїх зобов`язань зі сплати заборгованості за поставлений товар, а також не встановив об`єктивних перешкод до виконання Відповідачем свого зобов`язання.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції обґрунтованими, а доводи апеляційної скарги такими, що їх не спростовують, виходячи з наступного.

Згідно зі ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з ст.ст.526, 530 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України, зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Судом першої інстанції встановлено та сторонами не оспорюється факт поставки товару за Договором на загальну суму 1 097 400,00грн. Наведене підтверджується наявними в матеріалах справи копіями видаткової накладної №ІС-59 від 30.07.2021 (а.с.12) та товарно-транспортної накладної №ІС-59 від 30.07.2021р. (а.с.13).

Зазначена сума заборгованості була сплачена Відповідачем частково згідно платіжних доручень №6866 від 06.08.2021р. у розмірі 109740,00грн (а.с.10) та №7943 від 14.01.2022р. у розмірі 50000,00грн (а.с.11).

Таким чином, станом на 22.11.2022р. заборгованість у Відповідача перед Позивачем зі сплати за поставлений товар згідно Договору становить 937 660,00 грн., строк оплати якої, з урахуванням умов п. 4.2. Договору, настав 13.09.2021р. Відповідач же в свою чергу вважає, що у даному випадку має місце порушення Позивачем умов п. 5.4 Договору у вигляді не надіслання Відповідачу податкової накладної на суму 1 097 400,00 грн. та її подальшої реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. Наведену обставину Відповідач розцінює як прострочення кредитора, яка унеможливила подальше виконання умов Договору.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 613 ЦК України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов`язку. Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов`язок, виконання зобов`язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.

Згідно з п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення правовідносин) при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Отже за змістом вимог закону наявність чи відсутність реєстрації податкової накладної сама по собі не є підставою до невиконання Відповідачем свого обов`язку щодо оплати товару у встановленому договором порядку.

Зміст розділу 4 Договору Порядок розрахунків передбачає лише обов`язок з оплати отриманого товару з відстрочкою в 30 днів, проте будь-якої умови щодо його відстрочення, притримання або зменшення обсягу оплати через порушення Позивачем умов податкового законодавства - ці умови Договору не містять.

Дійсно, п.п.5.3, 5.4 Договору, що розташовані в розділі Відповідальність сторін,

містять посилання на обов`язок Позивача надіслати Відповідачу (в електронному вигляді за допомогою певного модуля) податкову накладну та розрахунки коригування протягом 15-ти денного терміну з дати їх виписки, а також встановлює обов`язок сторони відшкодувати збитки, які виникли внаслідок певного виду порушення чинного законодавства по податку на додану вартість ( на підставі судового рішення), проте, будь-якого зв`язку між виконанням сторонами своїх обов`язків щодо надіслання податкової накладної та оплатою товару-умови Договору не містять.

Відсутні також в умовах Договору посилання на узгодження між сторонами будь-яких заходів, що відповідно до умов ст. 236 ГК України можна було розцінити у якості оперативно-господарських санкцій, у вигляді односторонньої відмови Відповідача від виконання свого зобов`язання з оплати отриманого товару, із звільненням її від відповідальності за це - у разі порушення Позивачем вищенаведеного в п. 5.4 Договору зобов`язання.

Оскільки а ні норми закону, а ні умови Договору не містять підстав перешкоджання Відповідачу у виконанні його обов`язку з оплати товару через несвоєчасність або відсутність реєстрації Позивачем податкової накладної, судова колегія вважає безпідставними посилання Відповідача на існування прострочення кредитора з боку Позивача та звільнення боржника від виконання його обов`язку з оплати отриманого товару.

Щодо доводів Відповідача про те, що внаслідок не реєстрації або несвоєчасної реєстрації Позивачем податкової накладної Відповідач несе необґрунтовані витрати, то ці обставини не охоплюються предметом доказування в даній справі, оскільки їх встановлення не впливає на захист прав Позивача на отримання оплати за поставлений товар в межах даної справи. Разом з тим, такі доводи можуть бути досліджені в межах спору про відшкодування збитків у разі заявлення відповідних вимог у передбаченому законом порядку.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком господарського суду стосовного того, що строк виконання зобов`язання з оплати товару за Договором Відповідачем порушений, а об`єктивна неможливість виконання Відповідачем такого обов`язку внаслідок невиконання Позивачем договірного зобов`язання не встановлена.

Щодо доводів апелянта про порушення судом першої інстанції норм процесуального права через незадоволення клопотання Відповідача про витребування додаткових доказів - відомостей про відмову в реєстрації податкових накладних, складених саме за проведені Відповідачем оплати 6 серпня 2021 року та 14 січня 2022 року, внаслідок чого суд взяв до уваги суперечливі докази Позивача, судова колегія зазначає наступне.

Згідно з ч. ч. 1, ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на

які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Господарським процесуальним законодавством передбачено чіткий порядок надання доказів до суду.

Так, відповідно до ст. 80 ГПК України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду; відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових

пояснень третьої особи. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Статтею 81 ГПК України передбачено, що учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом.

У клопотанні про витребування судом доказів повинно бути зазначено, який доказ витребовується (крім клопотання про витребування судом групи однотипних документів як доказів); обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу; причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання.

З матеріалів справи вбачається, що в суді першої інстанції Позивачем 07.02.2023р. заявлено клопотання про витребування в Головного управляння ДПС в Полтавській області рішення податкового органу щодо відмови в реєстрації податкових накладних ТОВ "ІСА"; та рішення про відповідності/невідповідності ТОВ "ІСА"; критеріям ризиковості платника податку на додану вартість, проте ухвалою господарського суду від 23.02.2023 судом відмовлено у задоволенні зазначеного клопотання, оскільки до відповіді на відзив від 15.02.2023р. Позивач надав копію податкової накладної №18, копію квитанції від 30.08.2021 про реєстрацію податкової накладної №18 та копію відповідного рішення комісії №3037817/34612093 від 30.08.2021р.

За таких підстав судова колегія вважає зазначені доводи Відповідача необґрунтованими, оскільки, по перше, обставини реєстрації Позивачем податкових накладних та обставини перебування Позивача в переліку ризикових підприємств не мають значення для вирішення даної справи; по друге - в підготовчому судовому засіданні, де вирішувалося клопотання Відповідача про витребування доказів Позивачем були надані докази щодо реєстрації податкової накладної, що стосувалася саме спірного товару, отже відповідні докази було надано, а будь-яких інших клопотань Відповідачем не було заявлено та додаткових доказів не було надано.

Крім того, перевіривши здійснені місцевим господарським судом розрахунки пені та інфляційних втрат судова колегія погоджується, що до стягнення з Відповідача на користь Позивача на підставі ст.625 ЦК України підлягають інфляційні втрати в розмірі 268016,40грн. та 3% річних у сумі 18 596,75 грн.

Заперечень щодо невірності розрахунку трьох процентів річних та інфляційних втрат доводи апеляційної скарги не містять. Будь-яких порушень норм процесуального права в діях суду при ухваленні оспорюваного рішення, які в силу вимог ч. 3 ст. 277 ГПК України є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення - судовою колегією не встановлено.

Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції, приймаючи означене рішення, в оспорюваній Відповідачем частині в повній мірі дослідив всі наявні в матеріалах справи докази, надав їм належну оцінку та прийняв в означеній частині рішення на основі всіх доводів, що були належним чином надані сторонами і підтверджувалися наявними в матеріалах справи доказами, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції.

В іншій частині законність та обґрунтованість рішення господарського суду Полтавської області від 09.03.2023року у справі № 917/1537/22 судом апеляційної інстанції не досліджувалася в силу приписів ст. 269 ГПК України та вимог заявленої Відповідачем апеляційної скарги.

За таких підстав рішення господарського суду Полтавської області від 09.03.2023 року у справі №917/1537/22 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга без задоволення.

Відповідно до вимог ст. 129 ГПК України судові витрати по розгляду апеляційної скарги відносяться на заявника апеляційної скарги.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 271, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Зінов`єва Олега Леонідовича м.Полтава на рішення Господарського суду Полтавської області від 09.03.2023 року у справі №917/1537/22 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Полтавської області від 09.03.2023 року у справі №917/1537/22 залишити без змін.

Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, віднести на Фізичну особу-підприємця Зінов`єва Олега Леонідовича м. Полтава.

Постанову може бути оскаржено до Верховного Суду у касаційному порядку через

Східний апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня проголошення судового рішення або складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено та підписано 03.08.2023

Головуючий суддя О.В. Стойка

Суддя Д.О. Попков

Суддя О.О. Радіонова