Рішення

від 04.08.2023 по справі 903/301/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

04 серпня 2023 року Справа № 903/301/23 (903/353/

Господарський суд Волинської області у складі:

головуючого судді Гарбара Ігоря Олексійовича

секретар судового засідання Коритан Людмила Юріївна

за участю представників сторін:

позивач: ОСОБА_1

від відповідача: Бордюженко Е.Р. ордер серія АС №1059863 від 09.05.2023

третя особа: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку у приміщенні Господарського суду Волинської області заяву позивача про ухвалення додаткового рішення по справі №903/301/23 (903/353/23) за позовом ОСОБА_1 до Садівничого товариства Промінь, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_2 , про визнання конференції такою, що не відбулася та про визнання незаконним та скасування рішень прийнятих на конференції цього садівничого товариства,

ВСТАНОВИВ:

03.03.2023 ОСОБА_1 надіслав на адресу суду позов до Садівничого товариства Промінь.

Рішенням суду від 25.07.2023 позов задоволено. Визнано такою, що не відбулась конференції Садівничого товариства ПРОМІНЬ від 19.03.2023. Визнано незаконним та скасувати рішення конференції Садівничого товариства ПРОМІНЬ від 19.03.2023:

- про затвердження звіту голови ревізійної комісії про результати проведеної перевірки фінансово-господарської діяльності товариства за звітний період;

- про встановлення розміру членських внесків на 2023 рік;

- про затвердження штатного розпису на 2023 рік;

- про затвердження кошторису по надходженню та видатках на 2023 рік;

- про оплату за електроенергію;

- про затвердження списку садоводів із заборгованістю по сплаті членських внесків за три і більше років по вилученню земельних ділянок та виключення їх з членів товариства;

- про звільнення голови правління ОСОБА_1

- про обрання головою правління ОСОБА_2

- про вибори членів правління;

- про вибори членів ревізійної комісії;

- про скасування Порядку реєстрації кандидатів на посаду Голови правління, у члени Правління та Ревізійної комісії.

Стягнуно з Садівничого товариства Промінь (нова адреса: 45660, вул. Садова, 435 О, лінія 9, село Промінь Луцький район, Волинська область, код ЄДРПОУ 21733379; адреса в реєстрі: вул. Садова, О, Господарський двір, лінія 9, село Промінь, Луцький район, Волинська область, 45660, код ЄДРПОУ 21733379) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серія НОМЕР_2 виданий Луцьким МУ УМВС України у Волинській області 11.10.1996) 5368,00 грн. (п`ять тисяч триста шістдесят вісім гривень) витрат по сплаті судового збору за подання заяви та заяви про збільшення позовних вимог, 1342,00 грн (одна тисяча триста сорок дві гривні) витрат по сплаті судового збору за подання заяви про забезпечення позову.

28.07.2023 ОСОБА_1 подав до суду заяву про ухвалення додаткового рішення, в якій просить стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 15000,00 грн.

Ухвалою суду від 31.07.2023 заяву про ухвалення додаткового рішення прийняти та призначено до розгляду на 04.08.2023 о 10:00 год.

02.08.2023 третя особа подала до суду позицію до заявлених позивачем вимог щодо стягнення судових витрат.

В судовому засіданні позивача просить заяву задовольнити.

Представник відповідача щодо розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення поклалась на розсуд суду.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні просила в задоволенні заяви відмовити.

У статті 244 Господарського процесуального кодексу України, визначено, що суд ухвалює додаткове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви.

Заслухавши позивача, представника відповідача, третю особу, дослідивши матеріали заяви, суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви представника позивача, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до ст. 221 ГПК України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.

Статтею 244 ГПК України встановлено, що суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; судом не вирішено питання про судові витрати.

Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви. Додаткове рішення або ухвала про відмову в прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.

Відповідно до ст. 30 Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Статтею 123 ГПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

За ч. ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі East/West Alliance Limited проти України, заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Лавентс проти Латвії зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Частиною 5 ст. 126 ГПК України встановлено, що у разі недотримання вимог ч. 4 ст.126 ГПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 ГПК України).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 визначила докази, які є необхідними для компенсації витрат на правничу допомогу: на підтвердження цих обставин (складу та розміру витрат) суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат, є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування витрат.

У заяві про здійснення розподілу судових витрат, позивач просить стягнути з відповідача 15000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу, які були понесені позивачем в зв`язку з розглядом в господарському суді справи №903/301/23 (903/353/23).

В підтвердження надання адвокатом Кондратюком В.В. послуг з професійної правничої допомоги в суді під час розгляду справи №903/301/23 (903/353/23) надано копії: договору про надання правової допомоги №11/23 від 22.03.2023, квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки №23-850038/1 від 23.03.2023, оригінал квитанції від 29.03.2023 та оригінал акту здачі-приймання послуг адвоката від 27.07.2023.

Судом встановлено, що 22.03.2023 між ОСОБА_1 (замовник) та адвокатом Кондратюком В.В. (виконавець) укладено договір про надання правової допомоги №11/23.

У відповідності до умов п. 1.1. котрого Замовник доручає, а Адвокат приймає на себе зобов`язання по наданню правової допомоги та представленню інтересів Замовника під час підготовки, подання до суду і розгляду судами першої та апеляційної інстанції справи за позовом Замовника до Садівничого товариства «Промінь» про визнання незаконним та скасування рішення загальних зборів (конференції), в т.ч. підгтовки та подання до суду заяви про забезпечення позову.

При здійсненні своїх повноважень за цим договором Адвокат користується усіма повноваженнями Заявника, скаржника, представника Замовника як сторони і третьої особи у спорі, сторони у виконавчому провадженні, з правом підписання заяв по суті спору, з процесуальних питань, апеляційний і касаційних скарг та інших заяв і скарг та іншими правами передбаченими чинним законодавством.

Замовник зобов`язується:

Своєчасно надати Адвокатові для вивчення оригінали та копії документів, а також всі відомості, необхідні для роботи.

Надавати допомогу Адвокатові у виконанні ним своїх зобов`язань згідно Договору.

Адвокат зобов`язується забезпечити своєчасне та якісне надання правової допомоги, представлення і захисту інтересів Замовника (розділ 2 договору).

Згідно п.4.1. договору, сума гонорару за даним Договором становить 25000 (двадцять п`ять тисяч) грн., який Замовник сплачує Адвокатові протягом п`яти дів з дня підписання договору.

У відповідності до акту здачі-приймання послуг адвоката від 27.07.2023 Адвокат передав, а Замовник прийняв надані Адвокатом послуги згідно Договору про надання правничої допомоги №11/23 від 22.03.2023 у послуги правової допомоги, з урахуванням погодженої Сторонами вартості 1 години роботи адвоката в сумі 1 000 грн., згідно наступного переліку:

1.З`ясування фактичних обставин справи в клієнта: 1 год = 1000,00 грн.

2. Виготовлення копій, формування досьє: 2 год = 2000,00 грн.

3. Вивчення законодавства по правовому питанню 0,5 год = 500,00 грн.

4. Вивчення та узагальнення судової практики по правовому питанню: 0,5 год = 500,00 грн.

5. Підготовка та подання до суду заяви про забезпечення позову:4 год = 4 000,00 грн.

6. Підготовка позовної заяву, виготовлення копій документів та подання позовної заяви до суду: 6 год = 6 000,00 грн.

7. Участь в судових засідання суду першої інстанції 2 год = 5000 грн.

Всього затрачено часу 18 год = 18 000,00 грн.

У наданому позивачем акті зазначено окремо такі види робіт, як виготовлення копій, формування досьє, які не потребують спеціальних знань, не є послугами з надання правничої допомоги з огляду на положення статті 123 ГПК України. Заявник не довів необхідність надання таких послуг саме адвокатом.

Тому, такі витрати на здійснення вказаних видів робіт не можуть бути відшкодовані як витрати на професійну правничу допомогу. Крім того, такі види робіт не потребують наявності юридичних знань та можуть бути виконані будь-якою особою, а відтак, включення даних послуг до витрат на професійну правничу допомогу є необґрунтованим.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, у тому числі в рішенні від 28.11.2002 "Лавентс проти Латвії" (Lavents v. Latvia) за заявою № 58442/00 щодо судових витрат, зазначено, що за ст. 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (рішення ЄСПЛ у справах "Ніколова проти Болгарії" та "Єчюс проти Литви", п.п. 79 і 112).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Тобто, нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п. п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, у постанові Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 912/1025/20).

За умови підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, не надання іншою стороною доказів невідповідності заявлених до відшкодування витрат критеріям співмірності, у тому числі спростування правильності відповідних розрахунків, витрати на надану професійну правничу допомогу підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено, чи тільки має бути сплачено (Постанова об`єднаної палати КГС ВС від 22.01.2021 №925/1137/19).

Згідно висновків, викладених Верховним Судом у п. 4.16. постанови від 30.11.2020 у справі № 922/2869/19 «суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони» та «суд має право зменшити суму судових витрат, встановивши їх неспіврозмірність, незалежно від того, чи подавалося відповідачами відповідне клопотання» не є тотожними за своєю суттю, і фактично другий висновок відповідає викладеному в пункті 6.1 постанови Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, що «під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правничу допомогу. Суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

У пункті 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо.

Проаналізувавши наведений у заяві про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу детальний опис наданих позивачу послуг та подані документи, врахувавши, що наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути не лише доведений, а документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат, суд вважає за можливе не присуджувати на користь позивача заявлену суму витрат на професійну правничу допомогу в повному обсязі.

У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року в справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) Європейський суд з прав людини вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з "гонораром успіху". Європейський суд з прав людини указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).

Тож домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов`язання (пункт 5.39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19)).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

З огляду на складність справи, наданий адвокатом обсяг послуг, суд вважає, що розмір заявлених позивачем витрат на правову (правничу) допомогу у сумі 15000,00 грн, не відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, такі витрати не мають характеру необхідних і неспіврозмірні з виконаною роботою у суді, отже їх розмір є необґрунтованими у зазначеному вище розмірі, а їх стягнення з відповідача становитиме надмірний тягар для останнього, що не узгоджується із принципом розподілу таких витрат.

Суд зазначає, що справа сторін не є складною, оскільки не містить велику кількість документів, які необхідно було б вивчити, а відтак, вивчення матеріалів справи, складання позовної заяви, не потребувало витрачення для вказаних дій більш, ніж 18 годин робочого часу.

За приписами ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Приймаючи до уваги наведене вище, виходячи із засад розумності і справедливості, оскільки розмір судових витрат доведений, документально обгрунтований та відповідає критерію розумної необхідності таких витрат, суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення розміру таких витрат із первинно заявлених позивачем до стягнення з відповідача 15000 грн до суми 5000,00 грн.

Керуючись ст. ст. 13, 73-80, 123, 126, 129, 221, 236-240, 244 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Заяву позивача про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.

2. Стягнути з Садівничого товариства Промінь (нова адреса: 45660, вул. Садова, 435 «О», лінія 9, село Промінь Луцький район, Волинська область, код ЄДРПОУ 21733379; адреса в реєстрі: вул. Садова, «О», Господарський двір, лінія 9, село Промінь, Луцький район, Волинська область, 45660, код ЄДРПОУ 21733379) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серія НОМЕР_2 виданий Луцьким МУ УМВС України у Волинській області 11.10.1996) 5000,00 грн. (п`ять тисяч гривень) витрат на професійну правничу допомогу.

3 В решті заяви відмовити.

Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Додаткове рішення суду може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст. 255-256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Повний текст додаткового рішення виготовлено 04.08.2023.

СуддяІ. О. Гарбар