Ухвала

від 02.02.2024 по справі 903/301/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

УХВАЛА

02 лютого 2024 року Справа № 903/301/23 Господарський суд Волинської області у складі:

головуючого судді - Гарбара Ігоря Олексійовича

секретар судового засідання - Гандзілевська Яна Вікторівна

за відсутності представників сторін

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку у приміщенні Господарського суду Волинської області заяву третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_1 про скасування заходів забезпечення позову у справі №903/301/23 (903/353/23) за позовом ОСОБА_2 до Садівничого товариства "Промінь", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_1 , про визнання конференції такою, що не відбулася та про визнання незаконним та скасування рішень прийнятих на конференції цього садівничого товариства,

В С Т А Н О В И В:

30.01.2024 третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_1 надіслала на адресу суду заяву про скасування заходів забезпечення позову у справі №903/301/23, в якій просить суд скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Господарського суду Волинської області від 24.03.2023.

Ухвалою суду від 01.02.2024 заяву третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_1 про скасування заходів забезпечення позову прийнято та призначено до розгляду на 02 лютого 2024 року о 12:00 год.

ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та представник відповідача ОСОБА_3 повідомлені про дату та час розгляду справи, що підтверджується телефонограмами.

ОСОБА_1 подала до суду заяву від 02.02.2024 про розгляд заяви без її участі.

У визначений ухвалою суду день та час сторони в судове засідання 02.02.2024 своїх уповноважених представників не направили, своїм процесуальним правом на подання суду пояснень/заперечень не скористались, пояснень/заперечень суду не подали.

Розглянувши заяву про скасування заходів забезпечення позову та документи в її обґрунтування, суд, оцінюючи подані докази за своїм переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, дійшов до висновку про безпідставність заявленого клопотання.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 23.03.2023 ОСОБА_2 звернувся з заявою про забезпечення позову, в якій просив забезпечити позов, а саме заборонити державним реєстраторам вчиняти реєстраційні дії в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо відомостей, що стосуються Садівничого товариства "Промінь" (45660 , вул. Садова, 435 "О", лінія 9, село Промінь Луцького району, Волинської області, код. ЄДРПОУ 21733379) стосовно змін керівника, органів управління, підписантів, членів.

Ухвалою суду від 24.03.2023 заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову (до подачі позовної заяви) по справі №903/301/23, задоволено. Заборонено державним реєстраторам вчиняти реєстраційні дії в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо відомостей, що стосуються Садівничого товариства "Промінь" (нова адреса: 45660, вул. Садова, 435 "О", лінія 9, село Промінь Луцький район, Волинська область, код ЄДРПОУ 21733379; адреса в реєстрі: вул. Садова, "О", Господарський двір, лінія 9, село Промінь, Луцький район, Волинська область, 45660, код ЄДРПОУ 21733379) стосовно змін керівника, органів управління, підписантів, членів.

03.03.2023 ОСОБА_2 надіслав на адресу суду позов до Садівничого товариства "Промінь".

Рішенням Господарського суду волинської області від 25.07.2023 позов задоволено. Визнано такою, що не відбулась конференції Садівничого товариства "ПРОМІНЬ" від 19.03.2023. Визнано незаконним та скасовано рішення конференції Садівничого товариства "ПРОМІНЬ" від 19.03.2023:

- про затвердження звіту голови ревізійної комісії про результати проведеної перевірки фінансово-господарської діяльності товариства за звітний період;

- про встановлення розміру членських внесків на 2023 рік;

- про затвердження штатного розпису на 2023 рік;

- про затвердження кошторису по надходженню та видатках на 2023 рік;

- про оплату за електроенергію;

- про затвердження списку садоводів із заборгованістю по сплаті членських внесків за три і більше років по вилученню земельних ділянок та виключення їх з членів товариства;

- про звільнення голови правління ОСОБА_2

- про обрання головою правління ОСОБА_1

- про вибори членів правління;

- про вибори членів ревізійної комісії;

- про скасування Порядку реєстрації кандидатів на посаду Голови правління, у члени Правління та Ревізійної комісії.

Стягнуто з Садівничого товариства "Промінь" (нова адреса: 45660, вул. Садова, 435 «О», лінія 9, село Промінь Луцький район, Волинська область, код ЄДРПОУ 21733379; адреса в реєстрі: вул. Садова, «О», Господарський двір, лінія 9, село Промінь, Луцький район, Волинська область, 45660, код ЄДРПОУ 21733379) на користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серія НОМЕР_2 виданий Луцьким МУ УМВС України у Волинській області 11.10.1996) 5368,00 грн. (п`ять тисяч триста шістдесят вісім гривень) витрат по сплаті судового збору за подання заяви та заяви про збільшення позовних вимог, 1342,00 грн (одна тисяча триста сорок дві гривні) витрат по сплаті судового збору за подання заяви про забезпечення позову.

Рішення Господарського суду Волинської області від 25.07.2023 у справі №903/301/23 (903/353/23) набрало законної сили 17.08.2023.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст.ст. 129, 129-1 Конституції України обов`язковість рішень суду є однією з основних засад судочинства. Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Судове рішення за своєю суттю охороняє права, свободи та законні інтереси фізичних та юридичних осіб, а виконання судового рішення є завершальною стадією судового провадження, яким досягається кінцева мета правосуддя - захист інтересів фізичних та юридичних осіб і реальне поновлення їхніх порушених прав.

Аналогічні положення містить ч.2 ст.13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", відповідно до якої судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається процесуальним законом.

Виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції (ст.327 ГПК України).

При цьому держава Україна на своїй території повинна забезпечити реалізацію всіх прав, що випливають з Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, у тому числі й права на справедливий суд.

Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що стадія виконання судового рішення є частиною правосуддя (рішення у справах "Півень проти України" від 29.06.2004р. заява № 56849/00, "Горнсбі проти Греції" від 19.03.1997р.).

Існування заборгованості, яка підтверджена остаточним і обов`язковим для виконання судовим рішенням, дає особі, на користь якої таке рішення винесено, підґрунтя для "законного сподівання" на виплату такої заборгованості і становить "майно" цієї особи у зазначеній статті 1 Першого протоколу (рішення Європейського суду з прав людини від 06.10.2011р. у справі "Агрокомплекс проти України").

У рішенні від 15.10.2009р. Європейський суд з прав людини у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України" вказав на те, що відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, як це передбачено першим реченням першого пункту статті 1 Першого протоколу.

Європейський суд з прав людини також наголошував, що виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати.

У справі "Фуклев проти України" (рішення від 07.06.2005р.) Європейський суд з прав людини вказав, що Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці.

Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення від 13.12.2012р. №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини рішення від 25.04.2012р. №11-рп/2012).

В той же час, ст. 145 ГПК України унормовано, що суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи. Клопотання про скасування заходів забезпечення позову розглядається в судовому засіданні не пізніше п`яти днів з дня надходження його до суду. За результатами розгляду клопотання про скасування заходів забезпечення позову, вжитих судом, постановляється ухвала. Ухвала господарського суду про скасування заходів забезпечення позову, вжитих судом, або про відмову в скасуванні забезпечення позову може бути оскаржена.

У разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи. Якщо протягом вказаного строку за заявою позивача (стягувача) буде відкрито виконавче провадження - вказані заходи забезпечення позову діють до повного виконання судового рішення.

В даному випадку, як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, рішення Господарського суду Волинської області від 25.07.2023 у справі №903/301/23 (903/353/23) набрало законної сили 17.08.2023, відтак заходи забезпечення позову, в силу положень ч. 7 ст. 145 ГПК України, продовжували діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили, тобто до 15.11.2023 року включно.

Враховуючи вищевикладене та приймаючи до уваги, що строк дії заходів забезпечення позову, вжитих відповідно до ухвали Господарського суду Волинської області від 24.03.2023 у справі №903301/23, сплинув, то заходи забезпечення позову на теперішній час припинили свою дію в силу приписів ст.145 ГПК України.

У п. 145 рішення від 15.11.1996 року у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги ст. 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за ст. 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява N 38722/02)).

Суд наголошує, що надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту належить зважати й на його ефективність з точки зору ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Крім того, слід враховувати, що Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод призначена для гарантування не теоретичних або примарних прав, а прав практичних та ефективних (п. 35 рішення Європейського суду з прав людини від 13.05.1980 р. в справі "Артіко проти Італії", п. 32 рішення від 30 травня 2013 року в справі "Наталія Михайленко проти України").

Тобто, у кінцевому результаті ефективний засіб повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 п. 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003).

Суд зазначає, що рішення суду саме по собі повинне бути не декларативним, тобто за наслідками ухвалення (прийняття) акту правосуддя має здійснюватися відновлення порушених прав, за захистом яких звертається сторона до суду.

Отже, оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам слід виходити із його ефективності, і це означає, що вимога про захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування (правова позиція ВС у складі колегії суддів Касаційного господарського суду по справі № 910/21911/14 ).

З урахуванням вищенаведеного, суд зазначає, що ефективний засіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

В аспекті викладеного, суд засвідчує, що приписами Господарського процесуального кодексу України не передбачено право суду скасовувати заходи забезпечення позову, які припинили свою дію.

Відтак, за визначених обставин, заява третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_1 про скасування заходів забезпечення позову задоволенню не підлягає.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.145, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

УХВАЛИВ:

в задоволенні заяви третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_1 про скасування заходів забезпечення позову, відмовити.

Ухвала господарського суду набирає законної сили з моменту її підписання відповідно до ч.2 ст. 235 ГПК України.

Ухвала суду може бути оскаржена до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст. 255-256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Повний текст ухвали виготовлено 02.02.2024.

Суддя І. О. Гарбар