Постанова

від 02.08.2023 по справі 308/2612/22

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

02 серпня 2023 року

м. Київ

справа № 308/2612/22

провадження № 61-2878св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Публічне акціонерне товариство «Банк Національний кредит»,

треті особи: приватний нотаріус Ужгородського міського нотаріального округу Балаж Марина Василівна, Перша Ужгородська державна нотаріальна контора,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_2 , на постанову Закарпатського апеляційного суду від 02 лютого 2023 рокуу складі колегії суддів: Мацунича М. В., Кондора Р. Ю., Джуга С. Д.,

Історія справи

Короткий зміст заявлених вимог

У лютому 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Банк Національний кредит» (далі - ПАТ «Банк Національний кредит»), треті особи: приватний нотаріус Ужгородського міського нотаріального округу Балаж М. В., Перша Ужгородська державна нотаріальна контора про припинення обтяження щодо заборони на відчуження нерухомого та рухомого майна.

Позов мотивований тим, що 26 травня 2000 року між Акціонерним комерційним банком «Національний кредит» (далі - АКБ «Національний кредит») (в подальшому назву та організаційно-правову форму змінено на ПАТ «Банк Національний кредит») та Товариством з обмеженою відповідальністю «Євро-Тиса» (далі - ТОВ «Євро-Тиса»), був укладений кредитний договір № 27/3-00.

В забезпечення повернення позики за вищевказаним кредитним договором в сумі 14 000,00 грн було укладено договір застави № 41/5-00 між майновим поручителем ОСОБА_1 та АКБ «Національний кредит» (заставодержатель), посвідчений 26 травня 2000 року приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Балаж М. В., зареєстрованого в реєстрі № 1158, згідно якого заставодавець передав в заставу заставодержателю квартиру жилою площею 18,6 кв. м, загальною площею 37,2 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , автомашину марки «Опель Вектра», 1990 року випуску, державний номер НОМЕР_1 .

У зв`язку із укладенням вказаного договору застави, 11 жовтня 2006 року Першою ужгородською Державною нотаріальною конторою накладено заборону відчуження на предмет застави та внесено обтяження до Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та Державного реєстру обтяжень рухомого майна та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна.

27 листопада 2009 року ТОВ «Євро-Тиса» припинило свою діяльність. Ще до припинення своєї діяльності ТОВ «Євро-Тиса» повністю виконало свої зобов`язання по кредитному договору № 27/3-00 від 26 травня 2000 року, вчасно та в повному обсязі погасило позику, відсотки та витрати, пов`язані з виконанням зобов`язань, але банк не звернувся до нотаріуса з питання зняття заборони відчуження та вилучення запису про заставу в реєстрі речових прав.

З 2015 року ПАТ «Банк Національний кредит» перебуває в стані припинення.

На звернення до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Фединцем М. І. отримано лист 49-036-12129/21 від 03 вересня 2021 року, в якому зазначено, що з метою завершення процедури ліквідації та припинення ПАТ «Банк Національний кредит» як юридичної особи, виконавча дирекція фонду 16 березня 2020 року своїм рішенням № 601 затвердила ліквідаційний баланс банку станом на 03 лютого 2020 року та звіт про завершення процедури ліквідації ПАТ «Банк Національний кредит», а отже, відповідно до частини третьої статті 53 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» ліквідаційна процедура банку вважається завершеною.

У вищевказаному листі також зазначено, що ПАТ «Банк Національний кредит» здав, а архів Національного банку України прийняв на зберігання документи банку, а також довідковий апарат до них. Отже, у фонді відсутні всі первинні документи ПАТ «Банк Національний кредит». Також, в «Єдиній операційній інформаційній системі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб» відсутня інформація щодо договору застави, укладеного між ПАТ «Банк Національний кредит» та ОСОБА_1

12 січня 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Національного банку України з проханням надати інформацію з кредитного реєстру Національного банку щодо наявності кредитної заборгованості ТОВ «Євро-Тиса» (код ЄДРПОУ 13594337) перед ПАТ «Банк Національний кредит» за кредитним договором № 27/3-00 від 26 травня 2000 року, в якому він виступає як майновий поручитель (заставодавець).

Листом 20-0006/5721 від 21 січня 2022 року Національний банк України повідомив ОСОБА_1 , що станом на 21 січня 2022 року за вказаним кодом ЄДРПОУ 13594337 у кредитному реєстрі відсутня інформація щодо кредитної заборгованості ТОВ «Євро-Тиса» перед банками України, у тому числі ПАТ «Банк Національний кредит».

Згідно довідки Господарського суду Закарпатської області від 23 грудня 2021 року № 01- 12/93/21 судові справи за позовом ПАТ «Банк Національний кредит» до ТОВ «Євро-Тиса», майновий поручитель ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за період з 26 травня 2000 року до 14 грудня 2021 року на розгляді в Господарському суді Закарпатської області не перебували.

Згідно інформації з офіційного інтернет-сайту Міністерства юстиції України «Автоматизована система виконавчого провадження», записів про наявність виконавчого провадження відносно ТОВ «Евро-Тиса ЛТД» (код ЄДРПОУ 13594337) та ОСОБА_1 щодо стягнення коштів на користь ПАТ «Банк Національний кредит» не знайдено.

Згідно інформації з офіційного інтернет-сайту Міністерства юстиції України «Єдиний реєстр боржник», записів про наявність боргу ТОВ «Евро-Тиса ЛТД» (код ЄДРПОУ 13594337) та ОСОБА_1 перед ПАТ «Банк Національний кредит» не знайдено.

Вважає, що всі ці обставини у сукупності підтверджують факт виконання ТОВ «Євро-Тиса» своїх зобов`язань за кредитним договором № 27/3-00 від 26 травня 2000 року та його фактичне припинення.

Позивач просив:

зняти/припинити обтяження у вигляді заборони на нерухоме майно (реєстраційний номер обтяження 3868246) у вигляді застави, об`єкт обтяження: квартира жилою площею 18,6 кв. м, загальною площею 37,2 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , підстава обтяження - договір застави № 41/5-00 від 26 травня 2000 року, посвідчений 26 травня 2000 року приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Балаж М. В., зареєстровано в реєстрі № 1158 та виключити відповідні записи про обтяження з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна;

зняти/припинити обтяження у вигляді заборони на рухоме майно у вигляді застави, об`єкт обтяження: автомашина марки «Опель Вектра», 1990 року випуску, державний номер НОМЕР_1 , підстава обтяження - договір застави № 41/5-00 від 26 травня 2000 року, посвідчений 26 травня 2000 року приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Балаж М. В., зареєстровано в реєстрі № 1158 та виключити відповідні записи про обтяження з Державного реєстру обтяжень рухомого майна.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 06 вересня 2022 року, яке залишене без змін постановою Закарпатського апеляційного суду від 02 лютого 2023 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог мотивоване тим, що позивачем не надано належних доказів виконання у повному обсязі забезпеченого іпотекою основного зобов`язання ТОВ «Євро-Тиса» за кредитним договором, з 2015 року ПАТ «Банк Національний кредит» перебуває в стані припинення, ліквідаційна процедура ПАТ «Банк Національний кредит» є завершеною з 16 березня 2020 року, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб не був іпотекодержателем за іпотечним договором, з позивачем в договірні відносини не вступав, не є правонаступником ПАТ «Банк Національний кредит», а тому не є належною особою, яка може подавати заяву про припинення іпотеки.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

У лютому 2023 року ОСОБА_1 подавкасаційну скаргу, яка підписана представником Колотухою О. М., в якій просить постанову Закарпатського апеляційного суду від 02 лютого 2023 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що суд апеляційної інстанції, прийнявши постанову від 02 лютого 2023 року, порушив права позивача, позбавивши його права мати реальну можливість представляти свої інтереси як учасника справи. Вказує, що його представник 28 жовтня 2022 року був повідомлений про розгляд апеляційної скарги 02 лютого 2023 року. Проте, 13 грудня 2022 року на офіційному веб-сайті судової влади України з`явилося повідомлення, згідно якого справа № 308/2612/22 призначена до судового розгляду на 27 лютого 2023 року о 13:30 год. Також, на електронну поштову адресу представника позивача з використанням підсистеми «Електронний суд» до його особистого кабінету надійшло повідомлення у справі № 308/2612/22 про призначення розгляду справи на 27 лютого 2023 року. Натомість 13 лютого 2023 року на особисту електронну адресу представника позивача надійшла постанова Закарпатського апеляційного суду від 02 лютого 2023 року про розгляд справи по суті.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 15 березня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі № 308/2612/22, витребувано справу з суду першої інстанції.

У квітні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 20 червня 2023 року справу призначено до судового розгляду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 15 березня 2023 рокузазначено, що в обґрунтування підстав касаційного оскарження судового рішення, ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Колотуха О. М., вказав, що судом апеляційної інстанції розглянуто справу за відсутності сторони та її представника, причини їх неявки в судове засідання не з`ясував (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).Наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави для відкриття касаційного провадження.

Фактичні обставини

Суди встановили, що 26 травня 2000 року між АКБ «Національний кредит» (в подальшому назву та організаційно-правову форму змінено на ПАТ «Банк Національнй кредит») та ТОВ «Євро-Тиса» (код ЄДРПОУ: 13594337) було укладено кредитний договір № 27/3-00.

Для забезпечення повернення позики за вищевказаним кредитним договором в сумі 14 000,00 грн, було укладено договір застави № 41/5-00 між майновим поручителем ОСОБА_1 (заставодавець) та АКБ «Національний кредит» (заставодержатель), посвідчений 26 травня 2000 року приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Балаж М. В., зареєстровано в реєстрі № 1158, згідно якого заставодавець передав в заставу заставодержателю квартиру жилою площею 18,6 кв. м, загальною площею 37,2 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , автомашину марки Опель вектра, 1990 р. випуску, державний номер НОМЕР_1 .

У зв`язку із укладенням вищевказаного договору застави, 11 жовтня 2006 року Першою ужгородською Державною нотаріальною конторою накладено заборону відчуження на предмет застави та внесено обтяження до Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна та Державного реєстру обтяжень рухомого майна.

Позиція Верховного Суду

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (частина перша статті 19 ЦПК України).

Справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці (пункт 1 частини першої статті 20 ГПК України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2018 року у справі № 415/2542/15-ц (провадження № 14-40цс18) зазначено, що: «з дати набрання чинності ГПК України в редакції Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII господарські суди мають юрисдикцію, зокрема, щодо розгляду спорів стосовно правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, якщо сторонами цього основного зобов`язання є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці. У цьому випадку суб`єктний склад сторін правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, не має значення для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду відповідної справи».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/1733/18 (провадження № 12-170гс18) зазначено, що: «законодавець відніс до юрисдикції господарських судів такі справи: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем та 2) у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці.

З дати набрання чинності ГПК України в редакції Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII до юрисдикції господарських судів належать спори щодо розгляду спорів стосовно правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, якщо сторонами цього основного зобов`язання є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці. У цьому випадку суб`єктний склад сторін правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, не має значення для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду відповідної справи».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2019 року у справі № 910/9362/19 (провадження № 12-180гс19) зазначено, що: «до юрисдикції господарських судів належать справи у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, якщо сторонами цього основного зобов`язання є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці. У цьому випадку суб`єктний склад сторін правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, не має значення для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду відповідної справи. Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 2 жовтня 2018 року у справі № 910/1733/18 (провадження № 12-170гс18), від 19 березня 2019 року у справі № 904/2526/18 (провадження № 12-272гс18).

Велика Палата Верховного Суду додатково звертає увагу на те, що положення пункту 1 частини першої статті 20 ГПК України пов`язують належність до господарської юрисдикції справ у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, не з об`єднанням позовних вимог до боржника у забезпечувальному зобов`язанні з вимогами до боржника за основним зобов`язанням, а з тим, що сторонами основного зобов`язання мають бути юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 травня 2023 року у справі № 757/54224/19-ц (провадження № 61-6297св22) зазначено, що: «У постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/1733/18 (провадження № 12-170гс18) зроблено висновок, що до юрисдикції господарських судів належать справи у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, якщо сторонами цього основного зобов`язання є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці. У цьому випадку суб`єктний склад сторін правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, не має значення для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду відповідної справи».

Судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів касаційної скарги (частина перша та друга статті 414 ЦПК України).

Однією з підстав закриття провадження у справі є те, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства (пункт 1 частини першої статті 255 ЦПК України).

Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій у відповідній частині і закрити провадження у справі (пункт 5 частини першої статті 409 ЦПК України).

У справі, що переглядається:

при зверненні із позовом ОСОБА_1 посилався на те, що 26 травня 2000 року між АКБ «Національний кредит» (в подальшому назву та організаційно-правову форму змінено на ПАТ «Банк Національний кредит») та ТОВ «Євро-Тиса», був укладений кредитний договір № 27/3-00. В забезпечення повернення позики за вищевказаним кредитним договором в сумі 14 000,00 грн було укладено договір застави № 41/5-00 між майновим поручителем ОСОБА_1 та АКБ «Національний кредит», предметом якого є квартира жилою площею 18,6 кв. м, загальною площею 37,2 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та автомашина марки «Опель Вектра», 1990 року випуску, державний номер НОМЕР_1 . У зв`язку із укладенням вказаного договору застави, 11 жовтня 2006 року Першою ужгородською Державною нотаріальною конторою накладено заборону відчуження на предмет застави та внесено обтяження до Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та Державного реєстру обтяжень рухомого майна та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна;

ОСОБА_1 просив зняти/припинити обтяження у вигляді заборони на рухоме та нерухоме майно у вигляді застави, об`єкти обтяження: квартира жилою площею 18,6 кв. м, загальною площею 37,2 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та автомашина марки «Опель Вектра», 1990 року випуску, державний номер НОМЕР_1 , підстава обтяження - договір застави № 41/5-00 від 26 травня 2000 року, та виключити відповідні записи про обтяження з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та з Державного реєстру обтяжень рухомого майна;

суди встановили, що 26 травня 2000 року між АКБ «Національний кредит» та ТОВ «Євро-Тиса» укладений кредитний договір № 27/3-00. В забезпечення виконання основного зобов`язання за кредитним договором, укладеним між АКБ «Національний кредит» та ТОВ «Євро-Тиса», 26 травня 2000 року було укладено договір застави № 41/5-00 між майновим поручителем ОСОБА_1 та АКБ «Національний кредит;

спір виник щодо зняття обтяжень у вигляді застави нерухомого та рухомого майна, внесених на підставі договору застави від 26 травня 2000 року № 41/5-00, укладеного для забезпечення виконання основного зобов`язання за договором № 27/3-00 про надання кредиту, укладеним АКБ «Національний кредит» та ТОВ «Євро-Тиса». Тобто сторонами основного зобов`язання є юридичні особи - АКБ «Національний кредит» (в подальшому назву та організаційно-правову форму змінено на ПАТ «Банк Національнй кредит»)) та ТОВ «Євро-Тиса»;

ОСОБА_1 звернувся із позовом у лютому 2022 року, тобто після набрання чинності Законом України від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів»;

судам слід було закрити провадження у справі, оскільки цей спір не підлягає розгляду в порядку цивільного, а має розглядатися в порядку господарського судочинства.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 400 ЦПК України).

З урахуванням висновків, викладених в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 травня 2023 року у справі № 757/54224/19-ц (провадження № 61-6297св22), колегія суддів вважає, що судові рішення частково ухвалені з порушенням норм процесуального права, тому касаційну скаргу слід задовольнити частково, оскаржені судові рішення скасувати, провадження у справі закрити.

Оскільки касаційний суд вирішив на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України закрити провадження у справі, то він відповідно до частини першої статті 256 ЦПК України роз`яснює позивачеві його право протягом десяти днів з дня отримання цієї постанови звернутися до Верховного Суду із заявою про направлення справи до відповідного суду господарської юрисдикції.

Керуючись статтями 255, 256, 400, 414, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_2 , задовольнити частково.

Рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 06 вересня 2022 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 02 лютого 2023 року скасувати.

Провадження у справі № 308/2612/22 за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Банк Національний кредит», треті особи: приватний нотаріус Ужгородського міського нотаріального округу Балаж Марина Василівна, Перша Ужгородська державна нотаріальна контора про припинення обтяження щодо заборони на відчуження нерухомого та рухомого майна закрити.

Повідомити ОСОБА_1 , що розгляд цієї справи віднесений до юрисдикції господарського суду.

З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 06 вересня 2022 року та постанова Закарпатського апеляційного суду від 02 лютого 2023 року втрачають законну силу.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук