Рішення

від 02.08.2023 по справі 504/3435/17

КОМІНТЕРНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 504/3435/17

провадження № 2/504/128/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.08.2023смт.Доброслав

Комінтернівський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Доброва П.В.,

при секретарі Данько Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «ВіЕйБі Банк» Славкіна М.А. до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки,-

ВСТАНОВИВ:

Виклад позиції позивача та відповідача.

Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «ВіЕйБі Банк» в особі Славкіної М.А. звернувся до Комінтернівського районного суду Одеської області з позовною заявою до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

На підставі заяви ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ГЕЛІОС» позивача було змінено на правоприємника, оскільки 03.10.2019 року між ПАТ «ВіЕйБі Банк» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ГЕЛІОС» (новий кредитор) було укладено договір №UKR-2019-03 відповідно до якого Банк відступає Новому кредитору належні Банку, а Новий Кредитор набуває права вимоги Банку до позичальників та/або заставодавцев (іпотекодавцев) та/або поручителів та/або фізичних осіб та/або фізичних осіб підприємців та/або юридичних осіб, зазначених у Додатку №1 до цього Договору.

Заявою від 26.07.2022 року позивачем зменшено позовні вимоги та змінено предмет позову. Просив суд в рахунок погашення заборгованості С(Ф)Г «Евріка» перед ТОВ «ФК «Геліос» в розмірі 687 311,57грн., що є простроченою заборгованістю по кредиту, звернути стягнення на належний ОСОБА_2 предмет іпотеки житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 та складається в цілому з житлового будинку літ. «А»; прибудови літ «а»; мансандри літ «мнс»; літньої кухні літ «Б»; підвалу літ «Б(пд)»; бані літ «В»; входу в підвал літ «Г»; сараю літ «Ж»; гаражу літ «З»; брукування літ «І»; огорожі 1-3 житловою площею 43,3 кв.м., загальною 157,2 кв.м., що розташовані на земельній ділянці площею 430 кв.м., шляхом продажу на електронних аукціонах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження» за ціною визначеною при його примусовому виконанні на рівні, не нижчому за звичайні ціни на такий вид майна на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує наступним:

Між ВАТ „ВіЕйБі Банк(Кредитодавець) та СФГ „ЕВРІКА(Позичальник) 25.12.2007 року було укладено кредитний договір № 20/07/SME, відповідно до умов якогоКредитодавець надав Позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, cтроковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти, на умовах, визначених цим договором та додатковими угодами до нього, що складають невід`ємну частину Договору.

Відповідно до п.п. 1.1.1, 1.1.3 кредитного договору кредит надається в сумі 1 250 000,00 грн. Процентна ставка за користування кредитом складає 19 процентів річних. За змістом п. 1.1.2 кредитного договору термін остаточного повернення кредиту був обумовлений сторонами до 24.12.2008р. включно.

10.06.2008р. між сторонами по справі було укладено додаткову угоду № 1 до кредитного договору № 20/07/SME від 25.12.2007р., відповідно до умов якої було збільшено розмір процентної ставки за користування кредитом до 21% річних. В подальшому, розмір процентної ставки був ще раз переглянутий. Згідно з додатковою угодою № 02 від 17.11.2008р. до вказаної кредитної угоди, процентна ставка була визначена у розмірі 27 процентів річних.

При цьому, за змістом п. 2.3 кредитного договору сторонами було визначено, що повернення кредиту здійснюється наступним чином до 20.08.2008р.- 100 000,00 грн., до 20.09.2008р.-500 000,00 грн., нарешті, до кінця строку дії кредитного договору -650 000,00 грн.

В свою чергу, за умовами п. 3.3 кредитного договору Позичальником було прийнято на себе зобов`язання своєчасно та у повному обсязі виплачувати Банку проценти за користування кредитом, виконувати інші умови цього договору та повернути Банку кредит відповідно до умов п.п. 1.1.2, 2.3 цього договору із сплатою процентів за фактичний строк користування та сплатою штрафних санкцій при порушенні умов договору.

Але в порушення умов п.п. 1.1.2, 2.3, 3.3 кредитного договору, вимог СФГ „ЕВРІКА кредит у встановлений договором строк у повному обсязі повернутий не був. Внаслідок чого за відповідачем утворилася заборгованість на загальну суму 1000000,00 грн., яка на час звернення до суду у добровільному порядку погашена ним не була.

Питання стягнення заборгованості та її розмір визначені в постанові Одеського апеляційного господарського суду від 02.06.2009 у справі №16/26-09-968, яке набрало законної сили.

З метою забезпечення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором 25.12.2007 року між ПАТ «ВіЕйБі Банк» та ОСОБА_3 був укладений договір іпотеки нерухомого майна будинку АДРЕСА_1 та складається в цілому з житлового будинку літ. «А»; прибудови літ «а»; мансандри літ «мнс»; літньої кухні літ «Б»; підвалу літ «(пд)»; бані літ «В»; входу в підвал літ «Г»; сараю літ «Ж»; гаражу літ «З»; брукування літ «І»; огорожі 1-3 житловою площею 43,3 кв.м., загальною 157,2 кв.м., що розташовані на земельній ділянці площею 430 кв.м.

Згідно Іпотечного договору в разі порушення позичальником зобов`язання за кредитним договором чи Іпотекодавцем зобов`язань за цим договором, а також інших обов`язків іпотекодавця/позичальника, Іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання зобов`язань, а в разі його невиконання звернути стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до п.7.1. Іпотечного договору Іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки. Пунктом 7.2. Іпотечного договору передбачено, що звернення стягнення здійснюється на підставі: рішення суду, виконавчого напису нотаріуса, переходу до Іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання зобов`язання в порядку встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку» та умовах договору. Відповідно до п. 7.3. Іпотечного договору Іпотекодержатель має право на свій розсуд обрати порядок звернення стягнення на Предмет Іпотеки.

Відповідач відзиву на позовну заяву не подавав.

Положеннями ст. 174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом.

Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Рух справи в суді. Заяви (клопотання) учасників справи та процесуальні дії у справі.

Ухвалою Комінтернівського районного суду Одеської області від 09.10.2017 відкрито провадження у справі за позовною заявою Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «ВіЕйБі Банк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки. Призначено судове засідання на 15.01.2018 о 10.15год. та запропоновано відповідачу у зазначений строк подати в суд письмові заперечення проти позову, та посилання на докази, якими вони обґрунтуються.

Ухвалами Комінтернівського районного суду Одеської області від 15.05.2020, від 26.05.2020, від 09.11.2021, від 15.11.2021, від 27.07.2022 та від 16.08.2022 клопотання представників ТОВ «Фінансова компанія «Геліос» про розгляд справи в режимі відеоконференції задовольнялись.

Ухвалою Комінтернівського районного суду Одеської області від 25.11.2021 заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Геліос» Олійник А.О. про заміну позивача по справі у цивільній справі за позовом уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «ВіЕйБі Банк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки задоволено. Замінено позивача у цивільній справі за позовом уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «ВіЕйБі Банк» Назаренко (Чигирьова) Олександри Гнатівни про звернення стягнення на предмет іпотеки на його правонаступника ТОВ «ФК «Геліос»

Ухвалою Комінтернівського районного суду Одеської області від 01.08.2022 прийнято заяву про зменшення розміру позовних вимог та зміну предмету позову по справі за позовомТОВ «ФК «Геліос»до ОСОБА_1 - про звернення стягнення на предмет іпотеки. Закрито підготовче провадження та призначено справу за позовною заявою ТОВ «ФК «Геліос»до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки до судового розгляду на 14 вересня 2022 о 08:30 год.

Справа не одноразово призначалась до розгляду, сторони кожного разу повідомлялись належним чином.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, про час та місце слухання справи був повідомлений належним чином, про причини неявки в судове засідання не повідомив.

Відповідач у судове засідання не з`явився, хоча про дату, час і місце судового засідання був повідомлений належним чином. Матеріалами справи підтверджено, що відповідач, був належним чином і своєчасно повідомлений про дату, час і місце проведення судових засідань. Відповідач поважності своєї неявки суду не надав.

Відповідно до ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд вирішив справу в межах заявлених позивачем позовних вимог та на підставі доказів, наданих сторонами по справі.

Суд, дослідивши матеріали справи, об`єктивно оцінивши надані докази, приходить до наступного.

Фактичні обставини, встановлені судом.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Згідно з ч. 1ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Відповідно до ч. 3-4ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи: роз`яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов`язки, попереджає про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених ЦПК України.

Як вбачається з матеріалів справи, Між ВАТ „ВіЕйБі Банк (Кредитодавець) та СФГ „ЕВРІКА (Позичальник) 25.12.2007 року було укладено кредитний договір № 20/07/SME, відповідно до умов якого Кредитодавець надав Позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, cтроковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти, на умовах, визначених цим договором та додатковими угодами до нього, що складають невід`ємну частину Договору. Відповідно до п.п. 1.1.1, 1.1.3 кредитного договору кредит надається в сумі 1 250 000,00 (один мільйон двісті п`ятдесят тисяч) грн. Процентна ставка за користування кредитом складає 19 процентів річних. За змістом п. 1.1.2 кредитного договору термін остаточного повернення кредиту був обумовлений сторонами до 24.12.2008р. включно. 10.06.2008р. між сторонами по справі було укладено додаткову угоду № 1 до кредитного договору № 20/07/SME від 25.12.2007р., відповідно до умов якої було збільшено розмір процентної ставки за користування кредитом до 21% річних. В подальшому, розмір процентної ставки був ще раз переглянутий. Згідно з додатковою угодою № 02 від 17.11.2008р. до вказаної кредитної угоди, процентна ставка була визначена у розмірі 27 процентів річних. При цьому, за змістом п. 2.3 кредитного договору сторонами було визначено, що повернення кредиту здійснюється наступним чином до 20.08.2008р.- 100 000,00 грн., до 20.09.2008р.-500 000,00 грн., нарешті, до кінця строку дії кредитного договору -650 000,00 грн.

В свою чергу, за умовами п. 3.3 кредитного договору Позичальником було прийнято на себе зобов`язання своєчасно та у повному обсязі виплачувати Банку проценти за користування кредитом, виконувати інші умови цього договору та повернути Банку кредит відповідно до умов п.п. 1.1.2, 2.3 цього договору із сплатою процентів за фактичний строк користування та сплатою штрафних санкцій при порушенні умов договору. Але в порушення умов п.п. 1.1.2, 2.3, 3.3 кредитного договору, вимог СФГ „ЕВРІКА кредит у встановлений договором строк у повному обсязі повернутий не був. Внаслідок чого за відповідачем утворилася заборгованість, яка на час звернення до суду у добровільному порядку погашена ним не була.

Факт надання Селянському (Фермерському) господарству «ЕВРІКА» коштів, підтверджується постановою Одеського апеляційного господарського суду від 02.06.2009 у справі №16/26-09-968, відповідно до якого позовні вимоги про стягнення з С(Ф)Г «ЕВРІКА» грошових коштів по вищезазначеним договорам були задоволенні в повному обсязі.

Відповідно до ст.ст.526,527,530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору і у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог Закону.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

В силу ч. 1ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Згідно зі ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася.

Згідно з ч. 1 ст.546та ст.549 ЦК України виконання зобов`язання забезпечується, зокрема, неустойкою, яка визначається як пеня та штраф і є грошовою сумою чи іншим майном, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов`язання. Сплата неустойки є правовим наслідком у разі порушення зобовязання (п. 3 ч. 1ст. 611 ЦК України).

Частиною 1ст. 627 ЦК України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Також судом встановлено, що з метою забезпечення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором 25.12.2007 року між ПАТ «ВіЕйБі Банк» та ОСОБА_3 був укладений договір іпотеки нерухомого майна будинку АДРЕСА_1 та складається в цілому з житлового будинку літ. «А»; прибудови літ «а»; мансандри літ «мнс»; літньої кухні літ «Б»; підвалу літ «(пд)»; бані літ «В»; входу в підвал літ «Г»; сараю літ «Ж»; гаражу літ «З»; брукування літ «І»; огорожі 1-3 житловою площею 43,3 кв.м., загальною 157,2 кв.м., що розташовані на земельній ділянці площею 430 кв.м.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

3гідно з ч. 1 ст. 33 3акону України «Про іпотеку» у разі невиконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно Іпотечного договору в разі порушення позичальником зобов`язання за кредитним договором чи Іпотекодавцем зобов`язань за цим договором, а також інших обов`язків іпотекодавця/позичальника, Іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання зобов`язань, а в разі його невиконання звернути стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до п.7.1. Іпотечного договору Іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки. Пунктом 7.2. Іпотечного договору передбачено, що звернення стягнення здійснюється на підставі: рішення суду, виконавчого напису нотаріуса, переходу до Іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання зобов`язання в порядку встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку» та умовах договору. Відповідно до п. 7.3. Іпотечного договору Іпотекодержатель має право на свій розсуд обрати порядок звернення стягнення на Предмет Іпотеки.

Відповідач не надав у встановленні законом строки та формі заперечень, щодо виконання постанови Одеського апеляційного господарського суду від 02.06.2009 у справі №16/26-09-968, щодо сплати заборгованості по кредитному договору №20/07 SME від 25.12.2007 року.

Також судом встановлено, що 03.10.2019 року між ПАТ «ВіЕйБі Банк» (Банк) та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ГЕЛІОС» (новий кредитор) було укладено договір №UKR-2019-03 відповідно до якого Банк відступає Новому кредитору належні Банку, а Новий Кредитор набуває права вимоги Банку до позичальників та/або заставодавцев (іпотекодавцев) та/або поручителів та/або фізичних осіб та/або фізичних осіб підприємців та/або юридичних осіб, зазначених у Додатку №1 до Договору.

Положеннями ст. 35 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Вказані положення, відповідно до ч. 2ст. 35 цього Закону, не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку.

Статтею 589 ЦК України передбачено, що в разі невиконання зобов`язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов`язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв`язку із пред`явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Частиною 3ст. 33 Закону України «Про іпотеку» та п. 7.2. договорів іпотеки передбачено звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі: рішення суду, виконавчого напису нотаріуса, шляхом переходу права власності на предмет іпотеки іпотеко держателю (ст. 37 Закону України «Про іпотеку»), а також шляхом продажу предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві від імені іпотеко держателя (ст. 38 Закону України «Про іпотеку»). Таким чином, цивільним законодавством України та умовами договору обумовлено, що вибір у даному випадку одного із кількох можливих способів захисту цивільного права залежить від волевиявлення іпотекодержателя.

З огляду на вказане закон визначає такі способи звернення стягнення на предмет іпотеки: судовий (звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду); позасудовий: захист прав нотаріусом (звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі виконавчого напису нотаріуса) або самозахист шляхом позасудового врегулювання (згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя).

Згідно зст. 39 Закону України «Про іпотеку» у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації; одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя виносить рішення про виселення мешканців за наявності підстав, передбачених законом, якщо предметом іпотеки є житловий будинок або житлове приміщення.

За змістомстатті 41 Закон України «Про іпотеку»реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на електронних аукціонах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченоїЗаконом України «Про виконавче провадження»з дотриманням вимог цьогоЗакону.

Дія статей 41, 47 (у частині реалізації предмета іпотеки на електронних торгах)Закону України «Про іпотеку»зупиняється у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування щодо нерухомого майна (нерухомості), що належить фізичним особам та перебуває в іпотеці за споживчими кредитами.

Відповідно до ст. 34 Закону України «Про іпотеку» після прийняття рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки і з метою отримання продукції, плодів та доходів, забезпечення належного господарського використання переданого в іпотеку нерухомого майна згідно з його цільовим призначенням предмет іпотеки на підставі договору між іпотекодавцем і іпотекодержателем або рішення суду може бути переданий іпотекодержателю або іншій особі в управління на період до його реалізації у порядку, встановленому цим Законом. Управління майном здійснюється відповідно до законодавства та умов, визначених договором чи рішенням суду. Продукція, плоди і доходи, отримані в результаті управління предметом іпотеки, спрямовуються на задоволення забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя, якщо інше не встановлено договором або рішенням суду.

Як роз`яснив Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п. 42постанови № 5 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» резолютивна частина рішення суду в разі задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки має відповідати вимогам як статті 39 Закону України «Про іпотеку», так і положенням пункту 4 частини першої статті 215 ЦПК. Зокрема, у ньому в обов`язковому порядку має зазначатись: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; спосіб реалізації предмета іпотеки - шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу шляхом надання права іпотекодержателю на продаж предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації (при цьому суд може зазначити, що початкова ціна встановлюється на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій).

Вирішуючи спір, суд також враховує правову позицію Верховного Суду України, яка відображена в Постанові від 27.05.2015 року (справа № 6-61цс15) про те, що виходячи зі змісту поняття «ціна», як форми грошового вираження вартості товару, послуг тощо, аналізу норм статей38,39 Закону «Про іпотеку», судові палати у цивільних та господарських справах Верховного Суду України дійшли правового висновку, що у розумінні норми статті 39 Закону «Про іпотеку» встановлення початкової ціни предмету іпотеки у грошовому вираженні визначається за процедурою, передбаченою частиною шостою статті 38 цього Закону.

Так відповідно до ст. 38 Закону України «Про іпотеку» ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна субєктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна. У разі невиконання цієї умови іпотекодержатель несе відповідальність перед іншими особами згідно з пріоритетом та розміром їх зареєстрованих прав чи вимог та перед іпотекодавцем в останню чергу за відшкодування різниці між ціною продажу предмета іпотеки та звичайною ціною на нього.

Відповідно до ст.ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відтак, пред`явлений позов є обґрунтованим і підлягає до задоволення.

Керуючись ст.ст. 258, 259, 268 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ГЕЛІОС» до ОСОБА_2 - задовольнити.

В рахунок погашення заборгованості С(Ф)Г «Евріка» (Новокубанська дорога буд.№2, с. Кубанка Комінтернівського району, Одеської області 67561, ЄДРПОУ 19044980)

перед ТОВ «ФК «Геліос» (04052, м.Київ, вулНижній Вал, 7-9, а/с №8, код ЄДРПОУ 42322556) в розмірі 687 311,57 (шістсот вісімдесят сім тисяч триста одинадцять, 11) гривень, що є простроченою заборгованістю по кредиту, звернути стягнення на належний ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ) предмет іпотеки житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 та складається в цілому з житлового будинку літ. «А»; прибудови літ «а»; мансандри літ «мнс»; літньої кухні літ «Б»; підвалу літ «Б(пд)»; бані літ «В»; входу в підвал літ «Г»; сараю літ «Ж»; гаражу літ «З»; брукування літ «І»; огорожі 1-3 житловою площею 43,3 кв.м., загальною 157,2 кв.м., що розташовані на земельній ділянці площею 430 кв.м., шляхом продажу на електронних аукціонах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження» за ціною визначеною при його примусовому виконанні на рівні, не нижчому за звичайні ціни на такий вид майна на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Ршення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя П.В. Добров