Постанова

від 18.04.2024 по справі 504/3435/17

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/3803/24

Справа № 504/3435/17

Головуючий у першій інстанції Добров П. В.

Доповідач Заїкін А. П.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.04.2024 року м. Одеса

Єдиний унікальний номер судової справи 504/3435/17

Номер провадження: 22-ц/813/3803/24

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

- головуючого судді Заїкіна А.П. (суддя-доповідач),

- суддів: - Погорєлової С.О., Таварткіладзе О.М.,

- за участі секретаря судового засідання Мокана В.В.,

учасники справи:

- позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Геліос»,

- відповідач ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Геліос» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки, за апеляційною скаргою адвоката Гриценка Віталія Євгеновича, діючого від імені ОСОБА_1 , на рішення Комінтернівського районного суду Одеської області, ухвалене у складі судді Доброва П.В. 02 серпня 2023 року,

встановив:

2.1 Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2017 року Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «ВіЕйБі Банк» в особі Славкіної М.А., правонаступником якого є - ТОВ «ФК «Геліос», звернулась до суду з вищезазначеним уточненим у подальшому позовом, в якому остаточно просить в рахунок погашення заборгованості С(Ф)Г «Евріка» перед ТОВ «ФК «Геліос» у розмірі - 687 311,57грн., що є простроченою заборгованістю по кредиту, звернути стягнення на належний ОСОБА_2 предмет іпотеки житловий будинок, розташований за адресою - АДРЕСА_1 , та складається в цілому з житлового будинку літ. «А», прибудови літ «а», мансандри літ «мнс», літньої кухні літ «Б», підвалу літ «Б(пд)», бані літ «В», входу в підвал літ «Г», сараю літ «Ж», гаражу літ «З», брукування літ «І», огорожі 1-3, житловою площею - 43,3 кв. м., загальною - 157,2 кв. м., що розташований на земельній ділянці, площею - 430 кв. м., шляхом продажу на електронних аукціонах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження», за ціною визначеною при його примусовому виконанні на рівні, не нижчому за звичайні ціни на такий вид майна на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що Між ВАТ «ВіЕйБі Банк» (Кредитодавець) та СФГ «ЕВРІКА» (Позичальник) 25.12.2007 року було укладено кредитний договір № 20/07/SME, за умовами якого Кредитодавець надав Позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, cтроковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти, на умовах, визначених цим договором та додатковими угодами до нього, що складають невід`ємну частину Договору.

Відповідно до п.п. 1.1.1, 1.1.3 кредитного договору кредит надається в сумі - 1 250 000,00 грн.. Процентна ставка за користування кредитом складає - 19% річних. За змістом п. 1.1.2 кредитного договору термін остаточного повернення кредиту був обумовлений сторонами до - 24.12.2008 р. включно.

10.06.2008р. між сторонами по справі було укладено додаткову угоду № 1 до кредитного договору № 20/07/SME від 25.12.2007р., за умовами якої було збільшено розмір процентної ставки за користування кредитом до - 21% річних. У подальшому розмір процентної ставки був ще раз переглянутий. Згідно з додатковою угодою № 02 від 17.11.2008р. до вказаної кредитної угоди процентна ставка була визначена у розмірі 27% річних.

При цьому, за змістом п. 2.3 кредитного договору сторонами було визначено, що повернення кредиту здійснюється наступним чином: - до 20.08.2008р. - 100 000,00 грн.; - до 20.09.2008 р.-500 000,00 грн.; - до кінця строку дії кредитного договору - 650 000,00 грн..

В свою чергу, за умовами п. 3.3 кредитного договору Позичальником було прийнято на себе зобов`язання своєчасно та у повному обсязі виплачувати Банку проценти за користування кредитом, виконувати інші умови цього договору та повернути Банку кредит відповідно до умов п.п. 1.1.2, 2.3 цього договору із сплатою процентів за фактичний строк користування та сплатою штрафних санкцій при порушенні умов договору.

Але в порушення умов п.п. 1.1.2, 2.3, 3.3 кредитного договору СФГ «ЕВРІКА» кредит у встановлений договором строк у повному обсязі повернутий не був. Внаслідок чого за відповідачем утворилася заборгованість у вищевказаному розмірі, яка на час звернення до суду у добровільному порядку погашена ним не була.

Питання стягнення заборгованості та її розмір визначені в постанові Одеського апеляційного господарського суду від 02.06.2009 у справі №16/26-09-968, яке набрало законної сили.

З метою забезпечення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором 25.12.2007 року між ПАТ «ВіЕйБі Банк» та ОСОБА_3 був укладений договір іпотеки нерухомого майна будинку АДРЕСА_1 та складається в цілому з: - житлового будинку літ. «А», прибудови літ «а», мансандри літ «мнс», літньої кухні літ «Б», підвалу літ «(пд)», бані літ «В», входу в підвал літ «Г», сараю літ «Ж», гаражу літ «З», брукування літ «І», огорожі 1-3, житловою площею - 43,3 кв. м., загальною - 157,2 кв. м., що розташовані на земельній ділянці, площею - 430 кв. м..

Згідно Іпотечного договору в разі порушення позичальником зобов`язання за кредитним договором чи Іпотекодавцем зобов`язань за цим договором, а також інших обов`язків іпотекодавця/позичальника, Іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання зобов`язань, а в разі його невиконання звернути стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до п.7.1. Іпотечного договору Іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки. Пунктом 7.2. Іпотечного договору передбачено, що звернення стягнення здійснюється на підставі: рішення суду, виконавчого напису нотаріуса, переходу до Іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання зобов`язання в порядку встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку» та умовах договору. Відповідно до п. 7.3. Іпотечного договору Іпотекодержатель має право на свій розсуд обрати порядок звернення стягнення на Предмет Іпотеки (Т. 1, а. с. 2 3, Т. 2, а. с. 41 41 зворотна сторона).

Короткий зміст рішення суду першої інстанції, мотивування його висновків

Рішенням Комінтернівського районного суду Одеської області від 02.08.2023 року задоволено вищевказані позовні вимоги.

В рахунок погашення заборгованості С(Ф)Г «Евріка» перед ТОВ «ФК «Геліос» у розмірі - 687 311,57 грн., що є простроченою заборгованістю по кредиту, звернуто стягнення на належний ОСОБА_2 предмет іпотеки житловий будинок, розташований за адресою - АДРЕСА_1 та складається в цілому з: - житлового будинку літ. «А»., прибудови літ «а», мансандри літ «мнс», літньої кухні літ «Б», підвалу літ «Б(пд)», бані літ «В», входу в підвал літ «Г», сараю літ «Ж», гаражу літ «З», брукування літ «І», огорожі 1-3, житловою площею - 43,3 кв. м., загальною - 157,2 кв. м., що розташовані на земельній ділянці, площею - 430 кв. м., шляхом продажу на електронних аукціонах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження» за ціною визначеною при його примусовому виконанні на рівні, не нижчому за звичайні ціни на такий вид майна на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій (а. с. 132 134).

Рішення суду мотивоване тим, що позовні вимоги є доведеними.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Адвокат Гриценко В.Є., діючий від імені ОСОБА_2 , в апеляційній скарзі просить рішення скасувати, ухвалити у справі нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення ухвалено судом першої інстанції при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, невідповідності висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, з порушенням норм процесуального права та неправильному застосуванні норм матеріального права.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що ухвалою Господарського суду Одеської області від 30.06.2020 р. встановлено факт пропуску строку на пред?явлення виконавчого документа про стягнення заборгованості та стягнення відповідних платежів. Таким чином, заміна сторін у зобов?язанні, відповідно до статті 262 ЦК України, не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності. Тобто після укладення 03 жовтня 2019 року первісним і новим кредиторами договору купівлі-продажу прав вимоги за кредитними договорами для ПАТ «ВіЕйБі Банк» строки звернення підлягають обчисленню так само, як і для ТОВ «Геліос».

Враховуючи пропущені строки для пред?явлення виконавчих документів до виконання та встановлення рішенням суду остаточної суми до стягнення, позовна вимога про звернення стягнення на предмет іпотеки є неспівмірною між сумою, що підлягає стягненню (Т. 2, а. с. 136 138).

Узагальнені доводи позивача в апеляційному суді

ТОВ «ФК «Геліос» у відзиві на апеляційну скаргу просить у її задоволенні відмовити.

Вказує, що зобов`язання за Кредитним договором не припинилось та на нього не впливає часткове пропущення строків на пред`явлення виконавчого документу до виконання.

Пропущення строку на пред`явлення виконавчого документу до виконання ніяким чином не впливає на обставини щодо можливого пропуску строку позовної давності, а також не впливає на зменшення зобов`язань за основним зобов`язанням.

Рух справи в суді апеляційної інстанції

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 12.01.2024 року апеляційну скаргу адвоката Гриценка В.Є., діючого ОСОБА_2 , на рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 02.08.2023 року залишено без руху (Т. 2, а. с. 144 145).

На виконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, апелянтом було подано заяву, якою усунуто недоліки апеляційної скарги.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 29.01.2024 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою адвоката Гриценка В.Є., діючого ОСОБА_2 , на рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 02.08.2023 року (Т. 2, а. с. 153 154).

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 29.01.2024 року закінчено підготовку справи до розгляду та призначено справу до розгляду в приміщені Одеського апеляційного суду (Т. 2, а. с. 155).

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 18.04.2024 року задоволено клопотання адвоката Колосюка Володимира Анатолійовича, діючого від імені ТОВ «ФК «Геліос», про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

18.04.2024 року від адвоката Гриценка В.Є., діючого від імені ОСОБА_2 , надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з відрядженням адвоката.

У судовому засіданні в режимі відеоконференції адвокат Колосюк Володимир Анатолійович, діючий від імені ТОВ «ФК «Геліос», заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив її залишити без задоволення.

Інші учасники справи у судове засідання не з`явилися. Про дату, час і місце розгляду справи сповіщені належним чином.

Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Таким чином, законодавець передбачив, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов`язковою. Апеляційний суд може розглянути справу за відсутності її учасників. Апеляційний суд може відкласти розгляд справи у разі, коли причини неявки належним чином повідомленого учасника справи будуть визнані апеляційним судом поважними. Таким чином, з врахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон АліментаріаСандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Верховний Суд у постанові від 29 квітня 2020 року у справі №348/1116/16-ц зазначив, що якщо сторони чи їх представники не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін,а неможливістьвирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи.

Щодо клопотання адвоката Гриценка В.Є., діючого від імені ОСОБА_2 , про відкладення розгляду справи у зв`язку із відрядженням до м. Миколаїв, колегія суддів вважає необхідне зазначити наступне.

На підтвердження вказаних обставин, які викладені у клопотанні про відкладення розгляду справи, адвокатом Гриценко В.Є. не надано жодного доказу.

Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, час знаходження справи на розгляді у суді, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, викладення сторонами своєї правової позиції у заявах по суті справи, достатню наявність у справі матеріалів для її розгляду, заслухавши думку учасників справи, які прийняли участь в судовому засіданні, про можливість слухання справи за відсутності інших учасників, колегія суддів вважає можливим справу розглянути за відсутності її інших учасників.

3. Мотивувальна частина

Позиція апеляційного суду

Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення учасників справи, які прийняли участь в судовому засіданні, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які апелянт посилається в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга адвоката Гриценка В.Є., діючого від імені ОСОБА_2 , не підлягає задоволенню.

Встановлені обставини по справі. Визначення відповідно до встановлених обставин правовідносин

Між ВАТ „ВіЕйБі Банк (Кредитодавець) та СФГ «ЕВРІКА» (Позичальник) 25.12.2007 року було укладено кредитний договір № 20/07/SME, за умовами якого Кредитодавець надав Позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, cтроковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти, на умовах, визначених цим договором та додатковими угодами до нього, що складають невід`ємну частину Договору. Відповідно до п.п. 1.1.1, 1.1.3 кредитного договору кредит надається в сумі - 1 250 000,00 (один мільйон двісті п`ятдесят тисяч) грн.. Процентна ставка за користування кредитом складає 19% річних. За змістом п. 1.1.2 кредитного договору термін остаточного повернення кредиту був обумовлений сторонами - до 24.12.2008р. включно.

10.06.2008р. між сторонами по справі було укладено додаткову угоду № 1 до кредитного договору № 20/07/SME від 25.12.2007р., за умовами якої було збільшено розмір процентної ставки за користування кредитом до - 21% річних. У подальшому, розмір процентної ставки був ще раз переглянутий. Згідно з додатковою угодою № 02 від 17.11.2008р. до вказаної кредитної угоди, процентна ставка була визначена у розмірі 27% річних. При цьому, за змістом п. 2.3 кредитного договору сторонами було визначено, що повернення кредиту здійснюється наступним чином: - до 20.08.2008р.- 100 000,00 грн.; - до 20.09.2008р. - 500 000,00 грн.; - до кінця строку дії кредитного договору - 650 000,00 грн..

У свою чергу, за умовами п. 3.3 кредитного договору Позичальником було прийнято на себе зобов`язання своєчасно та у повному обсязі виплачувати Банку проценти за користування кредитом, виконувати інші умови цього договору та повернути Банку кредит відповідно до умов п.п. 1.1.2, 2.3 цього договору із сплатою процентів за фактичний строк користування та сплатою штрафних санкцій при порушенні умов договору. Але в порушення умов п.п. 1.1.2, 2.3, 3.3 кредитного договору, вимог СФГ „ЕВРІКА кредит у встановлений договором строк у повному обсязі повернутий не був. Внаслідок чого за відповідачем утворилася заборгованість, яка на час звернення до суду у добровільному порядку погашена ним не була.

З метою забезпечення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором 25.12.2007 року між ПАТ «ВіЕйБі Банк» та ОСОБА_3 був укладений договір іпотеки нерухомого майна будинку АДРЕСА_1 та складається в цілому з: - житлового будинку літ. «А», прибудови літ «а», мансандри літ «мнс», літньої кухні літ «Б», підвалу літ «(пд)», бані літ «В», входу в підвал літ «Г», сараю літ «Ж», гаражу літ «З», брукування літ «І», огорожі 1-3, житловою площею - 43,3 кв. м., загальною - 157,2 кв. м., що розташовані на земельній ділянці, площею - 430 кв. м..

Згідно Іпотечного договору, в разі порушення позичальником зобов`язання за кредитним договором чи Іпотекодавцем зобов`язань за цим договором, а також інших обов`язків іпотекодавця/позичальника, Іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання зобов`язань, а в разі його невиконання звернути стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до п.7.1. Іпотечного договору Іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки. Пунктом 7.2. Іпотечного договору передбачено, що звернення стягнення здійснюється на підставі: рішення суду, виконавчого напису нотаріуса, переходу до Іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання зобов`язання в порядку встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку» та умовах договору. Відповідно до п. 7.3. Іпотечного договору Іпотекодержатель має право на свій розсуд обрати порядок звернення стягнення на Предмет Іпотеки.

Факт надання Селянському (Фермерському) господарству «ЕВРІКА» коштів, підтверджується постановою Одеського апеляційного господарського суду від 02.06.2009 у справі №16/26-09-968, відповідно до якого позовні вимоги про стягнення з С(Ф)Г «ЕВРІКА» грошових коштів по вищезазначеним договорам були задоволенні в повному обсязі.

Відповідно до постанови Одеського апеляційного господарського суду від 02.06.2009 року, рішення господарського суду Одеської області від 22.04.2009року в частині відмови у задоволенні позову про стягнення пені у розмірі - 105 293,51 грн. та надання відстрочки виконання рішення суду від 01.12.2009 року було скасовано. В іншій частині рішення залишено без змін з викладенням резолютивної частини рішення в наступній редакції: «1. Позов задовольнити повністю» 2. Стягнути з Селянського (фермерського) господарства «Евріка» на користь Відкритого акціонерного товариства Всеукраїнського Акціонерного Банку 1000000грн. заборгованості за кредитом, 105293,51грн. пені, 11052,94грн. витрат по держмиту та 118грн. витрат на ІТЗ судового процесу.»

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 05.09.2011 року затвердженомирову угоду від 16.08.2011р. по справі № 16 / 26 09 968, укладену між публічним акціонерним товариством «Всеукраїнський Акціонерний Банк» та селянським (фермерським) господарством «Евріка», у відповідності до якої:

- встановити, що заборгованість селянського (фермерського) господарства «Евріка» перед публічним акціонерним товариством «Всеукраїнський Акціонерний Банк» за кредитним договором № 20/07-SME від 25.12.2007р. (зі змінами та доповненнями до нього) у відповідності до рішення господарського суду Одеської області від 22.04.2009р. та постанови Одеського апеляційного господарського суду від 02.06.2009р. у справі № 16 / 26 09 968, з урахуванням проведених погашень становить 1 092 152 грн. 49 коп., з яких: заборгованість по кредиту складає 975 161 грн. 57 коп.; заборгованість по пені за несвоєчасне погашення кредиту складає 105 293 грн. 51 коп.; заборгованість з витрат по держмиту складає 11 052 грн. 94 коп.; заборгованість з витрат на ІТЗ судового процесу складає 118 грн. 00 коп., заборгованість з державного мита за подачу апеляційної скарги складає 526 грн. 47 коп.

- селянське (фермерське) господарство «Евріка» обов`язана погасити заборгованість по кредиту в сумі 975 161 грн. 57 коп. протягом 60 місяців (5 років), починаючи з 01.01.2012р. Погашення заборгованості по кредиту здійснюється селянським (фермерським) господарством «Евріка» не пізніше 10 числа поточного місяця у відповідності з наступним графіком:

-з 01.01.2012 р. по 30.11.2017 р. щомісячно по - 16 500 грн. 00 коп.;

- 30.12.2017 р. 1 661 грн. 57 коп..

- публічне акціонерне товариство «Всеукраїнський Акціонерний Банк» відмовляється від стягнення пені за несвоєчасне погашення кредиту;

- заборгованість перед публічним акціонерним товариством «Всеукраїнський Акціонерний Банк» з судових витрат у розмірі - 11 697 грн. 41 коп. селянське (фермерське) господарство «Евріка» зобов`язане погасити протягом 3/трьох/ банківських днів від дня затвердження мирової угоди судом;

-публічне акціонерне товариство «Всеукраїнський Акціонерний Банк» та селянське (фермерське) господарство «Евріка» домовились, що з моменту підписання цієї мирової угоди, кредитні відносини за кредитним договором № 20/07-SME від 25.12.2007р. між ними продовжують діяти як такі, що не порушені;

-публічне акціонерне товариство «Всеукраїнський Акціонерний Банк» та селянське (фермерське) господарство «Евріка» домовились, що у разі виникнення простроченої заборгованості за кредитним договором № 20/07-SME від 25.12.2007р. більш ніж на 15 банківських днів з дати погашення за графіком, публічне акціонерне товариство «Всеукраїнський Акціонерний Банк» має право вимагати погашення всієї суми заборгованості, сплати процентів за фактичний час користування кредитом, комісій та штрафних санкцій, передбачених умовами кредитного договору № 20/07-SME від 25.12.2007р.;

- укладення цієї мирової угоди жодним чином не змінює чи скасовує чинність іпотечного договору від 25.12.2007р. за реєстровим № 6314, укладеного між публічним акціонерним товариством «Всеукраїнський Акціонерний Банк» (Іпотекодержателем) та селянським (фермерським) господарством «Евріка» (Іпотекодавцем), та іпотечного договору від 25.12.2007р., за реєстровим № 6315, укладеного між публічним акціонерним товариством «Всеукраїнський Акціонерний Банк» (Іпотекодержателем) та ОСОБА_2 (Іпотекодавцем);

-цю угоду укладено при повному розуміння сторонами її предмету і термінології у трьох примірниках, по одному примірнику для кожної із сторін, третій примірних разом із спільною заявою сторін про затвердження цієї угоди для господарського суду Одеської області;

- сторони заявляють, що ні в процесі укладення цієї угоди, ні в процесі виконання її умов не були, не будуть і не можуть бути порушені права будь-яких третіх осіб, в тому числі держави;

- мирова угода набирає чинності з дня її затвердження господарським судом Одеської області і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за нею.

- жодна із сторін не вправі в односторонньому порядку розірвати угоду або змінити її умови.

Відповідачем не надано у встановленні законом строки та формі заперечення щодо виконання вимог мирової угоди.

Також судом встановлено, що 03.10.2019 року між ПАТ «ВіЕйБі Банк» (Банк) та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ГЕЛІОС» (новий кредитор) було укладено договір №UKR-2019-03, відповідно до якого Банк відступає Новому кредитору належні Банку, а Новий Кредитор набуває права вимоги Банку до позичальників та/або заставодавцев (іпотекодавцев) та/або поручителів та/або фізичних осіб та/або фізичних осіб підприємців та/або юридичних осіб, зазначених у Додатку №1 до Договору.

Доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, та застосовані норми права

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 6 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково наданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Згідно з положеннями ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються яка на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (факті), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).

У частині першій ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Встановивши обставинисправи,дослідивши таоцінивши усінадані сторонамиписьмові доказий наведенідоводи засвоїм внутрішнімпереконанням,яке ґрунтуєтьсяна всебічному,повному,об`єктивному табезпосередньому дослідженнінаявних усправі доказів,колегія суддіввважає,що судпершої інстанціїдійшов вірнихвисновків про задоволення позову.

Мотиви відхилення аргументів, викладених в апеляційній скарзі та прийняття аргументів відзиву на апеляційну скаргу

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, установленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод та інтересів.

Відповідно до частини першої статті 33 Закону України «Про іпотеку» в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Право вибору конкретного способу звернення стягнення на предмет іпотеки покладається на іпотекодержателя. Відповідно до частини першої статті 11 ЦПК України суди повинні розглядати питання про можливість застосування звернення стягнення на предмет іпотеки у спосіб, заявлений у позовній вимозі. При цьому здійснення особою права на захист не може ставитися в залежність від застосування нею інших способів правового захисту.

Звернення стягнення на предмет іпотеки не призводить до заміни основного зобов`язання на забезпечувальне. Тому задоволення вимог за дійсним основним зобов`язанням одночасно зі зверненням стягнення на предмет іпотеки не зумовлює подвійного стягнення за основним зобов`язанням, оскільки домовленість сторін про його заміну забезпечувальним зобов`язанням відсутня.

З обставин справи вбачається, що позивач звернувся до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до ухвали Господарського суду Одеської області від 05.09.2011 року, якою затвердженомирову угоду від 16.08.2011р. по справі № 16 / 26 09 968, укладену між публічним акціонерним товариством «Всеукраїнський Акціонерний Банк» та селянським (фермерським) господарством «Евріка», у відповідності до якої встановлено, що заборгованість селянського (фермерського) господарства «Евріка» перед публічним акціонерним товариством «Всеукраїнський Акціонерний Банк» за кредитним договором № 20/07-SME від 25.12.2007р. (зі змінами та доповненнями до нього) у відповідності до рішення господарського суду Одеської області від 22.04.2009р. та постанови Одеського апеляційного господарського суду від 02.06.2009р. у справі № 16 / 26 09 968, з урахуванням проведених погашень становить 1 092 152 грн. 49 коп.

Селянське (фермерське) господарство «Евріка`відповідно до вимог затвердженої мирової угоди зобов`язано погасити заборгованість по кредиту в сумі 975 161 грн. 57 коп. протягом 60, починаючи з 01.01.2012р. Погашення заборгованості по кредиту здійснюється селянським (фермерським) господарством «Евріка» не пізніше 10 числа поточного місяця у відповідності з наступним графіком:

-з 01.01.2012р. по 30.11.2017р. щомісячно по 16 500 грн. 00 коп.;

- 30.12.2017р. 1 661 грн. 57 коп..

Відповідно до заяви про зменшення розміру позовних вимог, ТОВ «ФК «Геліос» просило звернути стягнення на предмет іпотеки, в рахунок погашення заборгованості в розмірі - 687311,57 грн..

Так враховуючи вказану заяву про зменшення позовних вимог, колегія суддів виходить з того, що товариством було здійснено розрахунок за період з жовтня 2014 року по грудень 2017 рік, з урахуванням платежів встановлених ухвалою про затвердження мирової угоди.

Так, в період з жовтня 2014 року по листопад 2017 року СФГ «Евріка» зобов`язувалось щомісячно сплатити 16500 грн., отже за вказаний період сума заборгованості яку необхідно було сплатити 627 000 грн. (38 місяців х 16 500 грн.). З 01.12.2017 року по 31.12.2017 року зобов`язувалось сплатити 1 661,57 грн..

Відповідачем не було надано доказів на підтвердження факту погашення заборгованості.

За приписами статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом; чинне законодавство (частина перша статті 598, статті 599601, 604609 Цивільного кодексу України (далі ЦК України)) не пов`язує припинення зобов`язання з прийняттям судового рішення.

Також відповідно до статті 1 Закону України від 5 червня 2003 року № 898-IV «Про іпотеку» (далі - Закону про іпотеку), іпотека вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору (частина п`ята статті 3 Закону про іпотеку).

Іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється; з інших підстав, передбачених цим Законом. Наступні іпотеки припиняються внаслідок звернення стягнення за попередньою іпотекою. Відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку (стаття 17 Закону про іпотеку).

Відповідне регулювання наведено також у статті 593 ЦК України.

Отже, наявність самого судового рішення про стягнення з боржника на користь кредитора заборгованості за кредитним договором за наведеними вище положеннями законодавства не є підставою для припинення грошового зобов`язання боржника і припинення іпотеки та не позбавляє кредитора права задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки у спосіб, передбачений законодавством.

Схожі правові висновки виклав Верховний Суд України у постановах від 03 лютого 2016 року у справі №22-ц/796/716/2014(провадження № 6-1080цс15)та від 09 вересня 2014 року у справі № 922/3658/13 (провадження № 3-71гс14)також у постановіВеликоїПалати Верховного Суду від 19.05.2020 року у справі №361/7543/17.

Згідно із частиною першою статті 7 Закону про іпотеку за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання.

Відповідно до статті 33 Закону про іпотеку у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Згідно зі статтею 5 ЦПК суд за вимогою особи має захистити права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. Якщо ж закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Під час виконання судового рішення про стягнення з боржника грошової суми в інтересах іпотекодержателя у межах виконавчого провадження звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється з урахуванням відповідних норм Закону України «Про іпотеку» та статті 572 ЦК України, зокрема з урахуванням права стягувача, який є іпотекодержателем, одержати задоволення вимог за рахунок предмета іпотеки переважне перед іншими стягувачами.

Зазначене співвідноситься із положеннями статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод: оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок щодо нього, судам слід виходити із його ефективності, а це означає, що вимога про захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, а також забезпечувати поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

При цьому, з метою забезпечення однозначного розуміння ухваленого рішення у резолютивній частині слід зазначати, що звернення стягнення на предмет іпотеки відбувається в рахунок стягнення заборгованості за основним договором, а отже таке звернення стягнення не є додатковим стягненням, яке могло б розумітися як подвійне.

З метою забезпечення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором 25.12.2007 року між ПАТ «ВіЕйБі Банк» та ОСОБА_4 був укладений договір іпотеки нерухомого майна будинку АДРЕСА_1 та складається в цілому з: - житлового будинку літ. «А», прибудови літ «а», мансандри літ «мнс», літньої кухні літ «Б», підвалу літ «(пд)», бані літ «В», входу в підвал літ «Г», сараю літ «Ж», гаражу літ «З», брукування літ «І», огорожі 1-3, житловою площею - 43,3 кв. м., загальною - 157,2 кв. м., що розташовані на земельній ділянці, площею - 430 кв. м..

Колегія суддів, звертає увагу на безпідставність посилань апелянта про те, що вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки на будинок є неспівмірними.

Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або уповному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.Також, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Колегія суддів звертає увагу, що зобов`язання за Кредитним договором не припинилось. Пропущення строків напред`явлення виконавчого документу до виконання не впливає на вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а лише зводяться до переоцінки доказів.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги, з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції

Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги адвоката Гриценка Віталія Євгеновича, діючого від імені ОСОБА_2 , є недоведеними, а тому вона підлягає залишенню без задоволення.

Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

При цьому, колегією суддів ураховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «РуїзТорія проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain, п. п. 29 - 30).

Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burgandothers v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2).

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 374, статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги залишає судове рішення без змін, а скаргу без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержання норм матеріального і процесуального права.

За вищевикладених обставин колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є справедливим, законним та обґрунтованим. Судом повно та всебічно досліджені наявні в матеріалах справи докази, їм надана правильна оцінка, порушень норм матеріального та процесуального права не допущено. Підстави для скасування, зміни рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги адвоката Гриценка Віталія Євгеновича, діючого від імені ОСОБА_2 , відсутні.

Порядок та строк касаційного оскарження

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Підставикасаційногооскарженняпередбаченічастиною 2 статті 389 ЦПК України.

Частиною першою статті 390 ЦПК України передбачено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Касаційна скарга подається безпосередньо до суду касаційної інстанції (ст. 391 ЦПК України).

4. Резолютивна частина

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, Одеський

апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,

постановив:

Апеляційну скаргу адвоката Гриценка Віталія Євгеновича, діючого від імені ОСОБА_2 , залишити без задоволення.

Рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 02 серпня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у випадках, передбачених частиною другою статті 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складений 13 травня 2024 року.

Головуючий суддя: А. П. Заїкін

Судді: С. О. Погорєлова

О. М. Таварткіладзе