Постанова

від 03.08.2023 по справі 607/15704/22

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 607/15704/22Головуючий у 1-й інстанції Чорна В.Г. Провадження № 22-ц/817/664/23 Доповідач - Костів О.З.Категорія -

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 серпня 2023 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

головуючого - Костів О.З.

суддів - Хома М. В., Храпак Н. М.,

розглянувши у письмовому провадженні цивільну справу № 607/15704/22 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Зборівського районного суду Тернопільської області від 25 травня 2023 року (ухвалене суддею Чорною В.Г., повний текст якого складено 04 червня 2023 року) в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , органу опіки і піклування Управління сім`ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради, органу опіки і піклування Зборівської міської ради ТГ Тернопільського району Тернопільської області про позбавлення батьківських прав та збільшення розміру аліментів на утримання неповнолітнього дитини,

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2022 року ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_4 , органу опіки і піклування Управління сім`ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради про відібрання дитини від матері без позбавлення її батьківських прав та збільшення розміру аліментів.

15.04.2023 року позивач змінив предмет позову та просив позбавити відповідачку батьківських прав і збільшити розмір аліментів.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на те, що перебував із відповідачкою в зареєстрованому шлюбі, який розірвано 27.09.2022 року. У даному шлюбі народилася одна дитина - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Між позивачем та сином склались дуже тісні, дружні та довірливі відносини, так як після його народження позивач перебував у відпустці по догляду за дитиною до досягнення дитиною трирічного віку, яку він продовжив до досягнення дитиною шести років. В зв`язку із повномасштабним вторгненням російських військ на територію України відповідачка із неповнолітнім сином, за спільною згодою, виїхала до Польщі, де перебуває на даний час. Офіційної роботи на території Європи відповідачка не знайшла, має неофіційний підробіток - прибирання приватних будинків європейців. До цієї роботи відповідачка залучає неповнолітнього сина. Вважає, що ОСОБА_4 утримує та експлуатує неповнолітнього сина у себе незаконно, так як відповідно до пункту 2.1 нотаріально посвідченого договору про визначення місця проживання, утримання та виховання дитини від 08.07.2022 року передбачено, що син до досягнення ним повноліття постійно проживає із батьком, тобто з позивачем. Також під час розлучення жодних суперечок щодо місця проживання сина не було, що встановлено рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 27.09.2022 року у справі №607/8618/22 про розірвання шлюбу. Вважає, що відповідачка використовує неповнолітнього сина, для того, щоб вимагати кошти на його проживання за кордоном. Зазначає, що відповідачка перешкоджає здобуттю дитиною повної загальної середньої освіти та здійснює експлуатацію дитини, що відповідно до частини 1 статті 164 СК України є достатніми підставами для позбавлення матері батьківських прав. З метою найбільш повного та всебічного забезпечення прав та законних інтересів неповнолітнього сина вважає за доцільне позбавити відповідачку ОСОБА_4 батьківських прав щодо неповнолітнього сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

У зв`язку з наведеним позивач просив суд:

- позбавити відповідачку ОСОБА_4 батьківських прав щодо неповнолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

- збільшити розмір аліментів, визначений нотаріально посвідченим договором від 08.07.2022 року, зареєстрованим в реєстрі за №4472, з 1/6 до 1/5 частини доходів ОСОБА_4 , але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, з врахуванням індексу інфляції, починаючи з дня набрання рішенням суду законної сили і до досягнення дитиною повноліття.

Рішенням Зборівського районного суду Тернопільської області від 25 травня 2023 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_3 подав на нього апеляційну скаргу, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Вказує, що судом неповно встановлено фактичні обставини справи та дано невірну оцінку доказам.

Апеляційна скарга мотивована тим, що у даній цивільній справі Служба у справах дітей Зборівської міської ради, всупереч СК України, не надала письмового висновку щодо вирішення спору. Звертає увагу на те, що відповідачка за повернення сина вимагає викуп в розмірі 600000 грн. Також, неповнолітній син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , бажає повернутися в Україну та скаржиться на погане самопочуття та примушування матір`ю до праці - прибирання в будинках багатих європейців. Крім того, відповідачка у заяві про розгляд справи без її участі від 03.05.2023 року стверджує, що свідомо та знаючи усі правові наслідки не виконує та не буде виконувати вимоги ст.164 СК України.

У зв`язку з викладеним просить рішення Зборівського районного суду Тернопільської області від 25 травня 2023 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задоволити.

19.06.2023 року на адресу Тернопільського апеляційного суду від ОСОБА_4 надійшла заява про визнання позову.

Заява мотивована тим, що з 2021 року шлюбні відносини у сторін припинилися, оскільки відповідачка зустріла іншого чоловіка, який є громадянином іншої держави та планує переїхати жити за нього. Зазначає, що в нового чоловіка та відповідачки «наразі» немає бажання спілкуватися і брати участь у вихованні сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Звертає увагу, що неповнолітній син бажає повернутися в Україну до свого батька та проживати з ним, що призводить до суперечок та бійок між мамою та сином. На думку відповідачки, позбавлення батьківських прав не має для неї особливого значення та не впливає на її життя.

У зв`язку з викладеним просить вирішити спір у даній справі згідно з ч.4 ст.206 ЦПК України.

Сторони в судове засідання не з`явилися, хоча належним чином були повідомлені про дату, час та місце розгляду справи.

Враховуючи викладене, відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким вимогам закону рішення суду першої інстанції відповідає не повністю.

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Судом встановлено наступні обставини.

18.05.2002 року ОСОБА_3 та ОСОБА_7 одружились, про що відділом реєстрації актів громадянського стану Тернопільського міського управління юстиції Тернопільської області України складений актовий запис №462. Після одруження дружині присвоєно прізвище « ОСОБА_3 ». Указане підтверджується свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_1 , виданим відділом реєстрації актів громадянського стану Тернопільського міського управління юстиції Тернопільської області України.

Відповідно до свідоцтва про народження серія НОМЕР_2 від 11.01.2008 року сторони зазначені батьками ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 27.09.2022 року у цивільній справі №607/8618/22, яке набрало законної сили 28.10.2022 року, розірвано шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Договором про визначення місця проживання, утримання та виховання дитини, що посвідчений приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Березій З.А. 08.07.2022 року та зареєстрованому в реєстрі за №4472 передбачено, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до досягнення ним повноліття постійно проживає із батьком за адресою реєстрації його місця проживання. Мати зобов`язано щомісячно сплачувати аліменти на утримання сина в розмірі 1/6 частини її доходів.

Згідно довідки ОСББ «Вербицького 22» від 14.07.2022 року №159 ОСОБА_4 проживає без реєстрації в АДРЕСА_1 .

В акті обстеження умов проживання зазначено, що ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та неповнолітній ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за зареєстрованою адресою місця проживання: АДРЕСА_2 , не проживають.

Згідно інформації, наданої Службою у справах дітей Зборівської міської ради ТГ Тернопільського району Тернопільської області від 12.04.2023 року та від 28.04.2023 року, працівниками не встановлено факту безпосередньої загрози життю та здоров`ю дитини. Орган опіки та піклування Зборівської міської ради позбавлений можливості поспілкуватися з мамою неповнолітньої дитини, заслухати аргументи та позицію щодо позбавлення її батьківських прав відносно неповнолітнього сина ОСОБА_9 , оскільки остання перебуває за кордоном. За даних обставин не вдалось з`ясувати чи виконує ОСОБА_4 батьківські обов`язки, встановити відомості про її ставлення до сина, вивчити поведінку матері, її взаємини з дитиною та відношення до виконання батьківських обов`язків, не можливо провести бесіду з неповнолітнім з даного питання. Відповідно, неможливо зробити висновок про доцільність чи недоцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_4 відносно неповнолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, апеляційний суд виходить з наступного.

Згідно статті 192 СК України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідно до частини першої статті 19 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), держава вживає усіх необхідних заходів з метою захисту дитини від відсутності піклування або недбалого ставлення до неї з боку батьків.

За положеннями частин першої, другої статті 27 цієї Конвенції кожна дитина має право на рівень життя, необхідний для її фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку. Батьки несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно зі статтею 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Відповідно до частини восьмої статті 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Відповідно до частини другої та третьої статті 150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Згідно з частинами другою та четвертою статті 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до частини першої статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він:

1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування;

2) ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти;

3) жорстоко поводяться з дитиною;

4) є хронічними алкоголіками або наркоманами;

5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва;

6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Згідно з частинами першою, другою статті 3 Конвенції передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Відповідно до статті 18 Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

У статті 7 СК України визначено необхідність забезпечення дитині можливості здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що права батьків щодо дитини є похідними від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а тільки потім права батьків.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Відповідно до чистини четвертої та п`ятої статті 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою.

Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Звертаючись до суду із даним позовом, ОСОБА_3 посилався на положення п.2 та п.5 ч.1 ст.164 СК України, відповідно до яких мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти та залучає до примусової праці - експлуатує дитину.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що позивачем належним чином не вмотивовано власних доводів про обрання щодо відповідачки такого крайнього заходу, як позбавлення батьківських прав, не надано належних та допустимих доказів умисного невиконання ОСОБА_4 своїх батьківських обов`язків без поважних причин.

Також судом першої інстанції встановлено, що неповнолітній ОСОБА_5 продовжує дистанційно здобувати середню освіту в навчальному закладі - гімназії та відвідує польську школу. Більше того, в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази того, що відповідачка залучає дитину до примусової праці.

Апеляційний суд враховує доводи Служби у справах дітей Зборівської міської ради про те, що не вдалось з`ясувати чи виконує ОСОБА_4 батьківські обов`язки, встановити відомості про її ставлення до сина, вивчити поведінку матері, її взаємини з дитиною та відношення до виконання батьківських обов`язків, не можливо провести бесіду з неповнолітнім з даного питання, оскільки мати та дитина перебувають за кордоном України.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що позбавлення батьківських прав відповідачки ОСОБА_4 не відповідатиме інтересам неповнолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що має істотне значення, а тому в задоволенні позову слід відмовити.

Разом з тим, відповідно до статті 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов`язані поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї. Забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини. Забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.

З приводу поданої відповідачкою до апеляційного суду заяви про визнання позову колегія суддів зазначає наступне.

Як зазначив Касаційний цивільний суд у постанові від 25.05.2022 року у справі №675/2136/19 суди не вправі покласти в основу свого рішення лише факт визнання позову відповідачем, не дослідивши при цьому обставини справи.

У відповідності до ч.4 ст.206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Колегія суддів зазначає, що позбавлення відповідачки батьківських прав у даній справі фактично залишить неповнолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , без захисту його прав згідно ст.150 СК України, оскільки дитина знаходиться на території Польщі, а батько дитини перебуває на території України.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що станом на день розгляду справи заява відповідачки про визнання позову суперечить закону та порушує права, свободи чи інтереси неповнолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а тому у її прийняті слід відмовити.

Також апеляційний суд зазначає, що посилання відповідачки про недоцільність продовження здобуття неповнолітнім ОСОБА_5 повної загальної середньої освіти, про її небажання виконувати свої батьківські обов`язки щодо виховання та утримання сина суперечать ст.150 СК України, в зв`язку із чим колегія суддів вважає за необхідне попередити відповідачку про необхідність змінити ставлення до виховання свого неповнолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , поклавши при цьому на орган опіки і піклування Зборівської міської ради ТГ Тернопільського району Тернопільської області контроль за виконанням ОСОБА_4 своїх батьківських обов`язків.

Щодо позовної вимоги про збільшення розміру аліментів на утримання неповнолітньої дитини, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано відмовив в її задоволенні у зв`язку із безпідставністю.

У відповідності до ст.ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини на які посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ч.2 ст.78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ч.2 ст.89 ЦПК України, жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

У відповідності до ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст.376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у сукупності, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги та доповнення резолютивної частини рішення суду.

Керуючись ст.ст.367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Зборівського районного суду Тернопільської області від 25 травня 2023 року - змінити, доповниши його резолютивну частину наступним реченням:

«Попередити ОСОБА_4 про необхідність змінити ставлення до виховання свого неповнолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , поклавши на Службу в справах дітей Зборівської міської ради ТГ Тернопільського району Тернопільської області, як орган опіки та піклування, контроль за виконанням нею батьківських обов`язків».

В решті рішення суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Дата складення повного тексту постанови - 07 серпня 2023 року.

Головуючий

Судді