Ухвала

від 07.08.2023 по справі 914/1607/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

07 серпня 2023 року

м. Київ

cправа № 914/1607/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Мачульського Г. М. - головуючого, Рогач Л. І., Краснова Є. В.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Державного підприємства спеціального зв`язку в особі Львівського обласного вузла спеціального зв`язку Державного підприємства спеціального зв`язку

на постанову Західного апеляційного господарського суду від 24.07.2023

за позовом Державного підприємства ?Львівське спеціальне конструкторське бюро ?Топаз?

до Державного підприємства спеціального зв`язку в особі Львівського обласного вузла спеціального зв`язку Державного підприємства спеціального зв`язку,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Міністерства оборони України,

про стягнення 116 411,59 грн,

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство ?Львівське спеціальне конструкторське бюро ?Топаз? звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Державного підприємства спеціального зв`язку в особі Львівського обласного вузла спеціального зв`язку Державного підприємства спеціального зв`язку про стягнення 116 411,59 грн, що складається з вартості цінного відправлення - 115 359,40 грн, вартості послуг спецзв`язку - 841,75 грн та розміру штрафу - 210,44 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем було втрачено вантаж, переданий позивачем до перевезення.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 05.04.2023 у позові відмовлено з мотивів відсутності вини відповідача у порушенні виконання умов договору у зв`язку з існуванням форс-мажорних обставин.

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 24.07.2023 рішення Господарського суду Львівської області від 05.04.2023 скасовано та прийнято нове рішення, яким позов задоволено.

Постанова мотивована відсутністю в спірному випадку обставин непереборної сили, які завадили б відповідачу належним чином виконати зобов`язання щодо схоронності відправлення у зв`язку з його неврученням одержувачу у встановлений строк.

27.07.2023 (згідно реєстраційного номера та дати Верховного Суду) Державне підприємство спеціального зв`язку в особі Львівського обласного вузла спеціального зв`язку Державного підприємства спеціального зв`язку звернулося безпосередньодо Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Західного апеляційного господарського суду від 24.07.2023, в якій просить постанову скасувати, а рішення залишити в силі.

Дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та зміст судових рішень, Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, виходячи з такого.

Частиною 2 статті 6 та частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України та зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із пунктом 8 частини 1 статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

За змістом пункту 1 частини 1 статті 293 ГПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Згідно із частиною 5 статті 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до частини 7 зазначеної статті для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Пунктом 1 частини 1 статті 163 ГПК України передбачено, що у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

Ураховуючи, що положення статті 12 ГПК України в структурі законодавчого акту розташовані серед Загальних положень цього Кодексу, Суд вправі відносити справу до категорії малозначних на будь-якій стадії її розгляду. При цьому, за змістом частини 5 статті 12 цього Кодексу справи, на які поширюється дія цих положень, є малозначними в силу наведених положень пункту 1 частини п`ятої статті 12 цього Кодексу, виходячи із ціни предмету позову без необхідності ухвалення окремого судового рішення щодо віднесення зазначених справ до відповідної категорії.

Так, предметом позову у даній справі є стягнення 116 411,59 грн, що менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2022 (2 481,00 грн х 100 = 248 100,00 грн), тому у розумінні положень ГПК України ця справа є малозначною.

В якості обґрунтування наявності підстави для відкриття касаційного провадження, передбаченою підпунктами ?а? і "в" пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК України, скаржник у поданій касаційній скарзі зазначає, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки на сьогоднішній день судова практика, яка склалася з розгляду аналогічних справ, є суперечливою; також вказує, що справа становить значний суспільний інтерес (оскільки наслідком протиправних дій третіх осіб, яким передувало пошкодження виробничої будівлі відповідача ракетним ударом по м. Києву, стало викрадення 466 цінних відправлень на загальну суму 67 069 714,32 грн) і має для нього виняткове значення (оскільки результати її розгляду матимуть вплив на ділову репутацію підприємства, нехтування якою неприпустимо, адже відповідач є унітарним комерційним підприємством, заснованим на державній власності, яке включене до Переліку об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2015 №83). Крім того, в якості обґрунтування скаржник зазначив підставу касаційного оскарження щодо неправильного застосування господарськими судами норм матеріального права за виключним випадком, який передбачений пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України.

Відповідно до частини 4 статті 17 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" єдність системи судоустрою забезпечується, зокрема, єдністю судової практики (пункт 4).

Єдність судової практики є фундаментальною засадою здійснення судочинства і визначається тим, що має гарантувати стабільність правопорядку, об`єктивність і прогнозованість правосуддя. Застосування ж судами різних підходів до тлумачення законодавства, навпаки, призводить до невизначеності закону, його суперечливого та довільного застосування. Також єдність судової практики є складовою принципу правової визначеності.

При цьому фундаментальне значення для формування правозастосовчої практики означає, що скаржник у своїй касаційній скарзі ставить на вирішення суду касаційної інстанції проблему, яка у випадку відкриття касаційного провадження Верховним Судом впливатиме на широку масу спорів, створюючи тривалий у часі, відмінний від минулого підхід до вирішення актуальної правової проблеми.

Суд також не бере до уваги аргументи заявника про те, що справа становить суспільний інтерес, оскільки наявність ?суспільного інтересу? як обставини, що може слугувати підставою для відкриття касаційного провадження, оцінюється за кількісними та якісними критеріями як-от: суспільна значущість, тобто вплив на права не окремої людини, а спільноти індивідуумів, які можуть стверджувати, що мають охоронюваний законом інтерес щодо предмета спору (кількісний критерій); інтенсивність втручання в сферу реалізації законного інтересу, тобто встановлення певних обтяжень для групи осіб майнового чи немайнового характеру, пов`язаних із предметом позову, та, переважно, але не винятково, триваючий характер дії таких обтяжень або обмежень у реалізації прав щодо певного суспільного блага (якісний критерій).

Щодо "виняткового значення" справи, то в цьому випадку оцінка судом такої "винятковості" може бути зроблена виключно на підставі дослідження мотивів, відповідно до яких сам учасник справи вважає її такою, що має для нього виняткове значення. Винятковість значення справи для учасника справи можна оцінити тільки з урахуванням особистої оцінки справи таким учасником. Отже, особа, яка подає касаційну скаргу, має обґрунтувати наявність відповідних обставин у касаційній скарзі.

Однак наведені скаржником у касаційній скарзі доводи та зміст оскарженого судового рішення у цій справі не дають підстав для висновку про те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а також, що справа має суспільний інтерес та виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу. Посилання скаржника на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах можуть бути підставою касаційного оскарження судових рішень згідно з положеннями частини 2 статті 287 ГПК України, проте не можуть розцінюватись Судом як виключний випадок для касаційного перегляду справи у розумінні частини 3 зазначеної норми.

При цьому з аналізу посилань у касаційній скарзі на неправильне застосування норм матеріального, Суд доходить висновку про те, що вони фактично зводяться до незгоди із встановленими судом апеляційної інстанції обставинами справи та оцінкою доказів і не стосуються обґрунтування виключних випадків визначених підпунктами "а" - "г" пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК України, за наявності яких судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб можуть бути переглянуті в касаційному порядку.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.05.2021 (справа №914/1570/20, провадження №2-90гс20) зазначила, що тенденції нормативно-правового регулювання національної моделі касаційного оскарження свідчать про перехід на конституційному рівні до моделі обмеженої касації, що реалізується, зокрема, за допомогою введення переліку випадків, коли рішення підлягає касаційному оскарженню, а також низки процесуальних фільтрів. Встановлення в процесуальному кодексі виняткових підстав для касаційного оскарження у тих випадках, коли таке оскарження є дійсно необхідним, має слугувати формуванню дієвої судової системи, що гарантуватиме особі право на остаточне та обов`язкове судове рішення. Введення процесуальних фільтрів не порушує права на доступ до суду, оскільки таке право вже реалізоване при зверненні до суду першої та апеляційної інстанцій, та можна стверджувати, що введення процесуальних фільтрів допуску до перегляду судових рішень касаційним судом не порушує права доступу до правосуддя.

Враховуючи викладене, з огляду на принципи господарського судочинства, Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження у справі №914/1607/22 за касаційною скаргою скаржника на підставі пункту 1 частини 1 статті 293 ГПК України.

Відповідно до положень частини 6 статті 293 ГПК України, копія касаційної скарги залишається в суді касаційної інстанції.

Керуючись статтями 234, 235, 287, 293 ГПК України,

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі № 914/1607/22 за касаційною скаргою Державного підприємства спеціального зв`язку в особі Львівського обласного вузла спеціального зв`язку Державного підприємства спеціального зв`язку на постанову Західного апеляційного господарського суду від 24.07.2023.

2. Копію цієї ухвали разом з доданими до касаційної скарги матеріалами направити заявнику, а іншим учасникам справи - копію ухвали.

3. Копію касаційної скарги залишити в суді касаційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Головуючий Г. М. Мачульський

Судді Л. І. Рогач

Є. В. Краснов