Ухвала

від 23.10.2023 по справі 914/1607/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

23 жовтня 2023 року

м. Київ

cправа №914/1607/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Булгакової І. В. (головуючої), Бенедисюка І. М. та Колос І. Б.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Державного підприємства спеціального зв`язку (далі-Підприємство)

на постанову Західного апеляційного господарського суду від 24.07.2023

за позовом державного підприємства "Львівське спеціальне конструкторське бюро "Топаз"

до Підприємства в особі Львівського обласного вузла спеціального зв`язку Державного підприємства спеціального зв`язку

про стягнення 116 411,59 грн,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача - Міністерства оборони України,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Верховного Суду від 07.08.2023 у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Мачульського Г. М. - головуючого, Рогач Л. І. та Краснова Є. В. було відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Підприємства на постанову Західного апеляційного господарського суду від 24.07.2023 зі справи № 914/1607/22 на підставі пункту 1 частини першої статті 293 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України, Кодекс).

Ухвалою Верховного Суду від 28.08.2023 у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Булгакова І. В. - головуюча, Багай Н.О. та Чумак Ю.Я. у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Підприємства на постанову Західного апеляційного господарського суду від 24.07.2023 зі справи № 914/1607/22 було відмовлено на підставі пункту 3 частини першої статті 293 ГПК України у зв`язку з наявністю судового рішення суду касаційної інстанції про відмову у відкритті касаційного провадження за скаргою цієї ж особи.

Ухвалою Верховного Суду від 21.09.2023 втретє відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Підприємства на постанову Західного апеляційного господарського суду від 24.07.2023 зі справи № 914/1607/22, а також попереджено скаржника, що при черговому оскарженні процесуального акта, за результатами розгляду якого вже ухвалено судове рішення суду касаційної інстанції про відмову у відкритті касаційного провадження, Судом буде застосовано відповідні заходи процесуального примусу у зв`язку із зловживанням процесуальними правами.

Підприємство 05.10.2023 (згідно зі штампом Верховного Суду) вчетверте подало до Касаційного господарського суду касаційну скаргу (підписану адвокатом Мазуренком С.С.) на постанову Західного апеляційного господарського суду від 24.07.2023 зі справи № 914/1607/22 (разом із клопотанням про поновлення строку на касаційне оскарження).

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.10.2023 для розгляду поданої касаційної скарги зі справи № 914/1607/22 визначено колегію суддів у складі: Булгакова І. В. - головуюча, Бенедисюк І. М., Колос І. Б.

Дослідивши матеріали касаційної скарги Підприємства, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без розгляду з огляду на таке.

Колегією суддів встановлено, що ухвалою Верховного Суду від 07.08.2023 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Підприємства на постанову Західного апеляційного господарського суду від 24.07.2023 у цій справі, у зв`язку з тим, що предметом позову у даній справі є стягнення 116 411,59 грн, що становить менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а, отже, справа є малозначною у розумінні положень ГПК України. При цьому Суд дійшов висновку, що у касаційній скарзі скаржником належним чином не обґрунтовано та не доведено обставин, які можуть бути визнані такими, що підпадають під дію підпунктів "а", "б", "в" та "г" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України та можуть бути підставою для касаційного перегляду справи. Наведене в силу пункту 1 частини першої статті 293 ГПК України стало підставою для визнання касаційної скарги необґрунтованою та відмови у відкритті касаційного провадження.

Ухвалами Верховного Суду від 28.08.2023 та від 21.09.2023 повторно відмовлено Підприємству у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою цієї особи на судовий акт апеляційного господарського суду, відповідно до вимог пункту 3 частини першої статті 293 ГПК України, згідно з яким визначено процесуальне обмеження щодо повторної подачі касаційної скарги після відмови у відкритті касаційного провадження на те саме судове рішення. Також попереджено скаржника, що при черговому оскарженні процесуального акта, за результатами розгляду якого вже ухвалено судове рішення суду касаційної інстанції про відмову у відкритті касаційного провадження, Судом буде застосовано відповідні заходи процесуального примусу у зв`язку із зловживанням процесуальними правами.

Крім того, колегія суддів звертає увагу скаржника на те, що вкотре подана касаційна скарга містить суттєві недоліки щодо належного обґрунтування підстав касаційного оскарження, визначених частиною другою статті 287 ГПК України.

Так, статтею 290 ГПК України передбачені вимоги до форми і змісту касаційної скарги.

Приписами пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України визначено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга, з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

Відповідно до частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

Отже, системний аналіз наведених положень ГПК України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої статті 287 ГПК України у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини 2 статті 287 ГПК України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

Натомість подана касаційна скарга на порушення вимог пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України взагалі не містить посилання на відповідні пункти частини другої статті 287 ГПК України як на підставу для касаційного оскарження судових рішень у цій справі.

З огляду на викладене Суд доходить висновку, що процесуальна поведінка Підприємства не відповідає вимогам статті 43 ГПК України щодо добросовісного користування його процесуальними правами, оскільки за період з липня 2023 року по жовтень 2023 року від Підприємства четвертий раз поспіль надходять касаційні скарги на один і той самий процесуальний документ суду апеляційної інстанції, за результатами розгляду яких Верховним Судом вже тричі відмовлено у відкритті касаційного провадження на підставі пунктів 1, 3 частини першої статті 293 ГПК України.

Натомість Підприємство вкотре, нехтуючи процесуальними обов`язками стосовно належного користування процесуальними правами, намагається оскаржити до суду касаційної інстанції постанову Західного апеляційного господарського суду від 24.07.2023 у цій справі, а тому, враховуючи таку поведінку скаржника, Верховний Суд визнає зловживанням процесуальними правами, що спрямоване на свідоме, невиправдане затягування судового процесу, яке можна кваліфікувати через критерій відсутності серйозного законного інтересу, тобто легітимного прагнення до отримання певних переваг, передбачених процесуальним законом.

Правовідносини суду з кожним учасником процесу підпорядковані досягненню головної мети - ухваленню законного та обґрунтованого рішення, а також створенню особам, що беруть участь у справі, процесуальних умов для забезпечення захисту їх прав і так само прав та інтересів інших осіб.

Господарський процесуальний обов`язок сторони - це належна поведінка сторони в господарському судочинстві, що вимагається та забезпечується процесуальним законом, а також кореспондує суб`єктивному процесуальному праву суду.

Згідно з частиною першою статті 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню господарського судочинства, зокрема подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, спрямованих на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення (пункт 1 частини другої статті 43 ГПК України).

Частиною третьою статті 43 ГПК України визначено, що якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.

Статтею 131 ГПК України передбачено, що заходами процесуального примусу є процесуальні дії, що вчиняються судом у визначених цим Кодексом випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених в суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов`язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства. Заходи процесуального примусу застосовуються судом шляхом постановлення ухвали.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 135 ГПК України суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід державного бюджету з відповідної особи штрафу у сумі від одного до десяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадку зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству.

Зважаючи на диспозитивність змісту статей 43, 131, 135 ГПК України, суд касаційної інстанції може вжити заходів процесуального примусу шляхом накладення штрафу не лише в процесі розгляду касаційної скарги, а й на стадії вирішення питання щодо відкриття касаційного провадження.

Так, Європейський суд з прав людини (далі - Європейський Суд) неодноразово наголошував, що це - роль національних судів організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (див. рішення Європейського Суду в справі Шульга проти України від 02.12.2010 № 16652/04), і запобігання неналежній та такій, що затягує справу, поведінці сторін у цивільному процесі є завданням саме державних органів (див. рішення названого Суду у справі Мусієнко проти України від 20.01.2011 № 26976/06).

Враховуючи викладене, Касаційний господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для застосування до Підприємства заходу процесуального примусу за зловживання процесуальними правами у вигляді штрафу в розмірі 2 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 5 368 грн.

Керуючись статтями 43, 131, 135, 234, 290, 314 ГПК України, Верховний Суд

У Х В А Л И В:

1. Визнати подання касаційної скарги Державного підприємства спеціального зв`язку на постанову Західного апеляційного господарського суду від 24.07.2023 зі справи № 914/1607/22 зловживанням процесуальними правами.

2. Касаційну скаргу Державного підприємства спеціального зв`язку на постанову Західного апеляційного господарського суду від 24.07.2023 зі справи № 914/1607/22 залишити без розгляду.

3. Стягнути з Державного підприємства спеціального зв`язку у дохід Державного бюджету України (стягувач - Державна судова адміністрація України, 01021, м. Київ, вул. Липська, 18/5, код ЄДРПОУ 26255795) за зловживання процесуальними правами штраф у розмірі 5 368 (п`ять тисяч триста шістдесят вісім), 00 грн.

Ухвала є виконавчим документом, набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною, не може бути оскаржена та підлягає негайному виконанню.

Суддя І. Булгакова

Суддя І. Бенедисюк

Суддя І. Колос