Рішення

від 07.08.2023 по справі 192/520/23

СОЛОНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 192/520/23

Провадження № 2/192/255/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 серпня 2023 року Солонянський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Щербини Н. О.,

за участю секретаря судового засідання Короти Л.С.,

представника позивача адвоката Пономаренка О. Ю.

представника відповідача адвоката Матухно І. А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт Солоне Солонянського району Дніпропетровської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Новопокровської селищної ради, ОСОБА_2 про визнання нечинним та скасування рішення органу місцевого самоврядування,

В С Т А Н О В И В:

Позивачка звернулася до суду з позовом провизнання нечинним та скасування рішення Новопокровської селищної ради № 298-18/VIІІ від 14 лютого 2022 року «Про затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_2 », яким останньому було передано у власність земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 1,7827 га з кадастровим номером 1225083000:02:001:0124.

На обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що 26 листопада 2021 року Новопокровська селищна рада рішенням № 292-15/VIІІ надала їй дозвіл на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею до 2,0000 га за рахунок земель запасу комунальної власності, яка знаходиться за межами населеного пункту на території Новопокровської селищної ради. В подальшому позивачка дізналась, що ОСОБА_2 також було надано дозвіл на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в межах норм безоплатної приватизації із земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства площею до 2,0000 га, яка розташована за кадастровим номером 1225083000:02:001:0039 (згідно викопіювання) Дніпропетровська область, Дніпровський район, Новопокровської територіальної громади.

Рішенням Новопокровської селищної ради № 298-18/VIІІ від 14 лютого 2022 року відповідачу ОСОБА_2 було передано у приватну власність земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 1,7827 га, кадастровий номер 1225083000:02:001:0124 та роз`яснено, що земельна ділянка з кадастровим номером 1225083000:02:001:0039 була сформована попередньо в якості земель комунальної власності для потреб Новопокровської територіальної громади. З метою передачі земельної ділянки ОСОБА_2 у власність було сформовано іншу земельну ділянку з кадастровим номером 1225083000:02:001:0124, яка є частиною земельної ділянки з кадастровим номером 1225083000:02:001:0039.

Таким чином, позивачка вважає, що вона та відповідач ОСОБА_2 одночасно звернулися до Новопокровської селищної ради з метою отримання дозволу на розробку проєктної документації та одночасно отримали такий дозвіл щодо відведення однієї і тієї ж самої земельної ділянки, що є порушенням майнових прав позивачки з огляду на недобросовісність дій ОСОБА_2 та Новопокровської селищної ради. Тому позивачка вважає, що таке рішення порушує її право на безкоштовне отримання у приватну власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства.

Позивачка та її представник адвокат Пономаренко О. Ю. в судових засіданнях позов підтримали та пояснили, що позивачка фактично з 2003 року користувалася земельною ділянкою, сплачувала податки, проте право власності на неї не оформила. В 2020 році позивачка поновила питання про оформлення права власності на землю у зв`язку з чим подала відповідне клопотання та рішенням від 26 листопада 2021 року їй було надано дозвіл на розробку проєкту землеустрою. Проте під час виготовлення проєктної документації позивачці повідомили, що право власності на земельну ділянку вже зареєстроване за ОСОБА_2 . Позивачка в судовому засіданні не заперечувала факт того, що з 2003 року вона користувалася спірною земельною ділянкою безпідставно, оскільки не мала такого права. Представник позивачки вважав, що розпорядження № 582-05 від 2005 року, яким позивачці надали право на розробку проєкту землеустрою не втратило свою силу, оскільки не має строку закінчення дії, а тому рішення Новопокровської селищної ради про надання аналогічного дозволу ОСОБА_2 свідчить про недобросовісність дій відповідача. Також представник позивачки вважав, що зволікання з замовленням проєктної документації з боку позивачки не має жодного значення для справи, оскільки викликано особистими життєвими обставинами, а надання дозволу на розробку технічної документації щодо однієї і тієї ж земельної ділянки двом особам є грубим порушенням законодавства з боку Новопокровської селищної ради.

Відповідач ОСОБА_2 та представник Новопокровської селищної ради, які були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, у судове засідання не з`явились. Згідно поданого листа від 12 травня 2023 року представник Новопокровської селищної ради просив здійснювати розгляд справи без його участі. Заперечував проти задоволення позову, відзив на позов не надав (а.с.69).

Відповідач ОСОБА_2 причину своєї неявки суду не повідомив. У поданому відзиві на позов представник відповідача посилалася на те, що вимоги, викладені в позові є безпідставними та таким, що не підлягають задоволенню з огляду на те, що право на отримання земельної ділянки виникає після подання проєкту землеустрою та за умови його затвердження органом місцевого самоврядування. Окрім цього, посилався на судову практику, зокрема на постанову Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 380/624/16-ц (провадження № 14-301чс18), де зроблено висновок, що рішення про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою не є правовстановлюючим актом і не гарантує особі чи невизначеному колу осіб набуття права власності чи користування на земельну ділянку (а.с.52-68).

Представники відповідача адвокати Костюк Т. В. та Матухно І. А. позов не визнали та пояснили, що в частині посилань позивачки на порушення законодавства під час прийняття оскаржуваного рішення, остання невірно трактує позицію ВП ВС у справі № 688/2908/16-ц від 29 вересня 2020 року. Вважали, що орган місцевого самоврядування діяв відповідно до положень законодавства, оскільки надав двом особам право на розробку проєкту, яким скористався лише ОСОБА_2 , а підстави вважати, що селищна рада діяла недобросовісно відсутні. У свою чергу ОСОБА_2 замовив та розробив проєкт, а ОСОБА_1 ні, а надання дозволу на розробку проєкту не гарантує оформлення права власності на земельну ділянку. Просили відмовити в задоволенні позову. Також пояснили, що докази про понесені відповідачем судові витрати в сумі 45000 гривень будуть подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

З`ясувавши думку представників сторін суд постановив проводити судовий розгляд без участі ОСОБА_2 та представника Новопокровської селищної ради, оскільки їх неявка не перешкоджає розгляду справи.

Суд, вислухавши пояснення позивачки та її представника, представників відповідача, дослідивши матеріали справи та надані докази, що маються у справі, приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до положень ст.ст. 12, 13, 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, а кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Представник позивачки в судовому засіданні посилався на те, що ОСОБА_1 з 2003 року займає спірну земельну ділянку, а розпорядження від 2005 року про надання їй дозволу на розробку технічної документації не втратило своєї сили. Разом з тим таке розпорядження не було надано суду згідно правил ст. 83 ЦПК України, а представник позивачки не подавав суду клопотання про визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк. Також представник не зміг пояснити суду причини з яких позивачка маючи таке розпорядження з 2005 року так і не замовила технічну документацію щодо розробки проєкту землеустрою.

Відповідно до положень ст. ст. 125,126 Земельного кодексу України станом на січень 2005 року (тобто на час прийняття розпорядження, на яке посилався представник позивачки) право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється. Право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України. Право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.

Також згідно п. 3 Декрету КМУ «Про приватизацію земельних ділянок» від 26 грудня 1992 року № 15-92, право приватної власності громадян на земельні ділянки, передані їм для цілей, передбачених ст. 1 цього Декрету, посвідчується відповідною Радою народних депутатів, про що робиться запис у земельно-кадастрових документах, з наступною видачею державного акта на право приватної власності на землю.

Докази про отримання позивачкою ОСОБА_1 державних актів на право приватної власності на землю на виконання вимог Земельного кодексу України або Декрету КМУ «Про приватизацію земельних ділянок» станом на дату отримання розпорядження 2005 року суду не надані.

Сплата позивачкою земельного податку на підставі податкових повідомлень-рішень за 2018-2021 роки (а.с.75-78), на що посилалася позивачка та її представник, не призводить до автоматичного визнання права власності на земельну ділянку за особою, яка сплачує такий податок, оскільки земельний податок відповідно до положень п. 14.1.72 ст. 14 Податкового кодексу України це обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів. Тому, оскільки позивачка фактично користувалася земельною ділянкою, що не заперечувалося нею в судовому засіданні, добровільно сплачувала земельний податок, а користування нею земельною ділянкою без отримання відповідних правовстановлюючих документів, які посвідчують її право власності, не оспорювалося сторонами по справі, тому суд не може прийти до висновку що сплата земельного податку є підтвердженням права власності, а відповідно до ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Судом встановлено, що 25 жовтня 2021 року позивачкою до Новопокровської селищної ради було подано клопотання в порядку ст. 118 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) про надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею до 2,0000 га, яка знаходиться за межами населеного пункту на території Новопокровської селищної ради згідно наданого викопіювання (а.с.13).

05 листопада 2021 року ОСОБА_2 також подав до Новопокровської селищної ради клопотання в порядку ст. 118 ЗК України про надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею до 2,0000 га, яка розташована в с. Ганно-Мусіївка, кадастровий номер 1225083000:02:001:0039 за рахунок земель комунальної власності (а.с.109).

Рішенням від 26 листопада 2021 року № 292-15/VIІІ Новопокровська селищна рада надала дозвіл ОСОБА_1 на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства (а.с.12).

Рішенням від 26 листопада 2021 року № 240-15/VIІІ Новопокровська селищна рада надала дозвіл ОСОБА_2 на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 2 га, яка розташована за кадастровим номером 1225083000:02:001:0039 (а.с.17). Також вказаним рішенням було зобов`язано громадян протягом одного року виготовити проєкт, а в разі невиконання в цій частині рішення, вважати його таким, що втратило чинність. Крім того, п. 3 було зобов`язано виготовити проєкт та подати його на затвердження селищної ради.

Відповідно до положень ст. 116 ЗК України в редакції станом на дату отримання позивачкою та відповідачем ОСОБА_2 рішень, громадяни та юридичні особи набувають право власності та право користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень.

Відповідно до положень ч.ч.7-10 ст. 118 ЗК України в редакції станом на дату отримання позивачкою та відповідачем ОСОБА_2 рішень - громадяни,зацікавлені водержанні безоплатноу власністьземельної ділянкиіз земельдержавної абокомунальної власностідля веденняособистого селянськогогосподарства,у межахнорм безоплатноїприватизації,подають клопотаннядо відповідногооргану виконавчоївлади абооргану місцевогосамоврядування,який передаєземельні ділянкидержавної чикомунальної власностіу власністьвідповідно доповноважень,визначених статтею122цього Кодексу.Орган виконавчоївлади абоорган місцевогосамоврядування,який передаєземельні ділянкидержавної чикомунальної власностіу власністьрозглядає клопотанняу місячнийстрок ідає дозвілна розробленняпроєкту землеустроющодо відведенняземельної ділянкиабо надаємотивовану відмовуу йогонаданні. Проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, які є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, що передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність, у двотижневий строк з дня отримання проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймає рішення про затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Також норми ст. ст. 125, 126 ЗК України передбачають, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно доЗакону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Відповідно до абз. 1 ч. 4 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація прав на земельну ділянку проводиться виключно за наявності в Державному земельному кадастрі відомостей про зареєстровану земельну ділянку.

Судом встановлено,що зазмістом рішенняпро наданнядозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського, які були видані ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не є ідентичними, оскільки в рішенні про надання дозволу ОСОБА_2 вказано кадастровий номер земельної ділянки, за рахунок якої планувалося відведення. Разом з тим такого ідентифікатора земельної ділянки рішення на користь позивачки не має. Тому суд не може прийти до висновку про те, що селищна рада видала дозвіл на розробку проєкту щодо однієї і тієї ж ділянки, на що посилався представник позивачки в судовому засіданні.

Навіть якщо вважати, що рішення про надання дозволу на розробку проєкту надавалося щодо однієї і тієї ж земельної ділянки, то відповідно до висновків ВП ВС, викладених в постанові у справі № 380/624/16-ц від 17 жовтня 208 року - рішення про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою є стадією процесу отримання права власності чи користування на земельну ділянку. Однак, отримання такого дозволу не гарантує особі чи невизначеному колу осіб набуття такого права, оскільки сам по собі дозвіл не являється правовстановлюючим актом.

Доказів про замовлення позивачкою технічної документації на виконання рішення селищної ради від 26 листопада 2021 року № 292-15/VIІІ ОСОБА_1 суду не надала, як не надала і доказів про затвердження такої документації або про відмову в її затвердженні.

Разом з тим до матеріалів справи додано копію Проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_2 за межами населених пунктів на території Новопроковської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області (а.с.98-138).

З дослідженого судом проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Новопокровської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області (а.с.98-138) з`ясовано, що останній був розроблений на підставі рішення Новопокровської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області № 240-15/VІІI від 26 листопада 2021 року про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для особистого селянського господарства ОСОБА_2 площею до 2,0000 га, яка розташована за кадастровим номером 1225083000:02:001:0039 (згідно викопіювання) Дніпропетровська область, Дніпровський район, Новопокровської територіальної громади (а.с.110).

Рішенням від 14 лютого 2022 року № 298-18/VІІI «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства громадянину ОСОБА_2 », було затверджено проєкт та передано у власність земельну ділянку площею 1,7827 га, кадастровий номер 1225083000:02:001:0124 для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_2 (а.с.18).

Разом з тим до матеріалів справи відомості про реєстрацію права власності на земельну ділянку за відповідачем ОСОБА_2 не надано.

Таким чином судом встановлено, що ОСОБА_2 замовив проєкт землеустрою на підставі відповідного рішення, а на час надання такого дозволу докази про існування права власності ОСОБА_1 відносно даної земельної ділянки були відсутні.

Частиною 4 ст. 263 ЦПК України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд зазначає, що відповідно до постанови ВП ВС у справі № 688/2908/16-ц від 29вересня2020 року, метою розробки проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки є її індивідуалізація (конкретизація). Здійснення такої індивідуалізації, зокрема, дозволяє здійснити формування земельної ділянки.Відповідно до ч. 1 ст. 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Відповідно до частини другої цієї ж статті формування земельних ділянок здійснюється, зокрема,у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності.Відповідно доч.1ст.50Закону України«Про землеустрій»проєкти землеустроющодо відведенняземельних ділянокскладаються лишеу разізміни цільовогопризначення земельнихділянок абоформування новихземельних ділянок.Отже,якщо земельнаділянка сформована,то розробкапроєкту землеустроющодо відведенняземельної ділянкита йогозатвердження позбавленібудь-якогосенсу.Саме томуу ч.1ст.123Земельного кодексуУкраїни встановлено,що наданняу користуванняземельної ділянки,зареєстрованої вДержавному земельномукадастрі відповіднодо ЗаконуУкраїни «ПроДержавний земельнийкадастр»,право власностіна якузареєстровано уДержавному реєстріречових правна нерухомемайно,без зміниїї межта цільовогопризначення здійснюєтьсябез складеннядокументації ізземлеустрою. Водночас слід наголосити, що розробка проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та його затвердження хоча й здійснюється заявником з метою отримання земельної ділянки в користування, однак вчиняється саме в інтересах територіальної громади чи держави з метою формування такої земельної ділянки. Тому в разі неотримання в користування такої земельної ділянки особа, яка понесла витрати на розробку та погодження проєкту землеустрою, за умови формування земельної ділянки, може претендувати на відшкодування здійснених витрат.

З урахуванням викладеного суд приходить до висновку про те, що ОСОБА_2 отримав дозвіл на розробку проєкту землеустрою саме у зв`язку з тим, що така земельна ділянка не була сформована, відомості про неї не були внесені до Державного земельного кадастру та право власності будь-якої фізичної особи на неї не було зареєстроване, інакше розробка проєкту землеустрою щодо відведення цієї земельної ділянки та його затвердження - позбавлені будь-якого сенсу.

Тому суд позбавлений можливості прийти до висновку про наявність порушених прав позивачки під час прийняття селищною радою рішення № 298-18/VIІІ від 14 лютого 2022 року про передачу ОСОБА_2 у приватну власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 1,7827 га, кадастровий номер 1225083000:02:001:0124.

Відповідно доположень ст.ст.125,126ЗК України,чинного начас розглядусправи, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно доЗакону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Однак позивачка не надала суду доказів щодо оформлення свого права стосовно земельної ділянки площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель запасу комунальної власності, яка знаходиться за межами населеного пункту на території Новопокровської селищної ради відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», а ч. 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Таким чином права позивачки не були порушені шляхом прийняття Новопокровською селищною радою Дніпровського району Дніпропетровської області оскаржуваного рішення.

Суд посилається на те, що надання дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність не є визнанням за певною особою, в даному випадку за ОСОБА_1 , права власності з огляду на положення ст. ст. 125, 126 ЗК України.

Таким чином судом встановлено, що ОСОБА_2 замовив проєкт землеустрою на підставі відповідного рішення, а на час надання такого дозволу докази про існування права власності ОСОБА_1 або іншої особи відносно даної земельної ділянки були відсутні.

З урахуванням викладеного суд приходить до висновку про те, що ОСОБА_2 отримав дозвіл на розробку проєкту землеустрою та у відповідності з чинним законодавством затвердив розроблений проєкт землеустрою і отримав у приватну власність земельну ділянку з категорії земель сільськогосподарського призначення, площею 1,7827 га, кадастровий номер 1225083000:02:001:0124, яка знаходиться на території Новопокровської селищної ради.

У своїй позовній заяві позивачка посилається на недобросовісність дій відповідачів в частині одночасного з відповідачем ОСОБА_2 звернення до Новопокровської селищної ради з метою отримання дозволу на розробку проектної документації щодо відведення однієї і тієї ж самої земельної ділянки, що є порушення майнових прав ОСОБА_1 на вказану земельну ділянку, з посиланням на постанову ВП ВС від 29 вересня 2020 року у цивільній справі № 688/2908/16-ц, де було сформульовано загальні підходи до вирішення таких спорів, зокрема Суд зазначив, що «може кваліфікуватися як недобросовісна така поведінка власника земельної ділянки (в особі органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування), коли він необґрунтовано зволікає з наданням дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, не повідомляє чи несвоєчасно повідомляє про відмову у наданні дозволу або не наводить вичерпні мотиви такої відмови, необґрунтовано зволікає з розглядом проєкту землеустрою щодо відведення, безпідставно відмовляє у його затвердженні і у той же час надає дозвіл на розробку проєкту землеустрою та затверджує цей проєкт щодо іншої особи.»

Суд не приймає дані посилання позивачки та її представника, оскільки вказані дії селищної ради не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи та спростовуються наявними матеріалами справи.

У зв`язку з тим, що позивачка не довела існування свого права власності або права користування спірною земельною ділянкою, тому суд приходить до висновку про відсутність підстав для визнання незаконним та скасування спірного рішення органу місцевого самоврядування, оскільки докази про порушення будь-якого права позивачки таким рішенням суду не надані.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

У зв`язку з відмовою в задоволенні позову, судові витати по справі слід покласти на позивачку.

Стосовно питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу адвоката суд вважає, що оскільки докази надання такої допомоги суду не надано, а згідно пояснень представника відповідача адвоката Матухно І. А., такі докази будуть надані суду відповідно до вимог ч. 8 ст. 141 ЦПК України протягом п`яти днів з моменту ухвалення рішення, тому питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу адвоката підлягає вирішенню в порядку ст. 141 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 76-81, 133, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Новопокровської селищної ради (52441,Дніпропетровська область,Солонянський район,с.Новопокровка,вул.Миру,буд.11), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ) про визнання нечинним та скасування рішення органу місцевого самоврядування, - в повному обсязі.

Судові витрати по справі покласти на позивачку.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складене 08 серпня 2023 року.

Суддя: Н.О. Щербина