Постанова

від 31.07.2023 по справі 911/2269/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" липня 2023 р. Справа№ 911/2269/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Алданової С.О.

суддів: Корсака В.А.

Євсікова О.О.

при секретарі судового засідання Алчієвій І.В.

за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Укртехнобез» та Публічного акціонерного товариства «Центренерго» в особі відокремленого підрозділу Зміївської теплової електричної станції Публічного акціонерного товариства «Центренерго»

на рішення Господарського суду Київської області від 07.04.2023

у справі № 911/2269/22 (суддя: Горбасенко П.В.)

за позовом Публічного акціонерного товариства «Центренерго» в особі відокремленого підрозділу Зміївської теплової електричної станції Публічного акціонерного товариства «Центренерго»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укртехнобез»

про стягнення 5 240 319,60 гривень

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Центренерго» в особі відокремленого підрозділу Зміївської теплової електричної станції Публічного акціонерного товариства «Центренерго» звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укртехнобез» про стягнення 5 240 319, 60 гривень, з яких: 5 140 368, 00 гривень пені та 99 951, 00 гривень штрафу.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем своїх зобов`язань за договором на закупівлю робіт з виготовлення (ремонту) обладнання № 16/155 від 17.06.2021 в частині виконання робіт.

Рішенням Господарського суду Київської області від 07.04.2023 у справі № 911/2269/22 позовні вимоги задоволено частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укртехнобез» на користь Публічного акціонерного товариства «Центренерго» в особі відокремленого підрозділу Зміївської теплової електричної станції Публічного акціонерного товариства «Центренерго»: 51 403 грн 68 коп. пені; 99 951 грн 00 коп. штрафу; 1 427 грн 74 коп. судового збору; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Приймаючи рішення у даній справі, місцевий господарський суд вказав на те, що відповідач не виконав визначені договором підряду роботи у встановлений строк. Зауважив, що положення Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» регулюють нарахування пені за несвоєчасне виконання саме грошових зобов`язань, тоді як предметом цієї справи є стягнення пені за несвоєчасне виконання робіт. Беручи до уваги відсутність належних та допустимих доказів понесення позивачем збитків через порушення відповідачем зобов`язання у спірних правовідносинах, а також враховуючи неспівмірність заявленої до стягнення суми пені, коли наслідки невиконання боржником зобов`язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов`язання, суд першої інстанції дійшов висновку про часткове задоволення клопотання відповідача та зменшення в порядку ч. 1 ст. 233 ГК України та ч. 3 ст. 551 ЦК України арифметично-правильного та обґрунтованого розміру заявленої до стягнення пені до 51 403, 68 грн, що підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ПАТ «Центренерго» в особі відокремленого підрозділу Зміївської теплової електричної станції ПАТ «Центренерго» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 07.04.2023 у справі № 911/2269/22 в частині стягнення пені в розмірі 51403,68 грн та в частині стягнення судового збору в розмірі 1427,74 грн та ухвалити нове рішення у цих частинах, яким задовольнити позовні вимоги ПАТ «Центренерго» в особі відокремленого підрозділу Зміївської теплової електричної станції ПАТ «Центренерго» до ТОВ «Укртехнобез» про стягнення штрафних господарських санкцій у вигляді пені за невиконання останнім господарського зобов`язання, яке виникло на підставі Договору № 16/155 на закупівлю робіт з виготовлення (ремонту) обладнання від 17.06.2021 у повному обсязі, а саме у розмірі 5140368,00 грн, а також стягнути з ТОВ «Укртехнобез» на користь ПАТ «Центренерго» в особі відокремленого підрозділу Зміївської теплової електричної станції ПАТ «Центренерго» судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 78604,79 грн.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції є необгрунтованим, безпідставним та таким, що було ухвалено з неправиьним застосуванням норм матеріального і порушенням норм процесуального права. Так, скаржник вказує на те, що встановлений судом розмір пені 51403,68 грн. є неспівмірним, оскільки визначений без належного та об`єктивного врахування всіх обставин справи та визначених законом критеріїв для здійснення такої оцінки. Зауважує, що судом першої інстанції було порушено процесуальні норми в частині розподілу судового збору.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.05.2023 апеляційна скарга у справі № 911/2269/22 передана на розгляд колегії суддів у складі: Алданова С.О. (головуючий), Євсіков О.О., Корсак В.А.

Ухвалою Північного апеляційного госпдарського суду від 22.05.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Центренерго» в особі відокремленого підрозділу Зміївської теплової електричної станції Публічного акціонерного товариства «Центренерго» на рішення Господарського суду Київської області від 07.04.2023 у справі № 911/2269/22; розгляд апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства «Центренерго» в особі відокремленого підрозділу Зміївської теплової електричної станції Публічного акціонерного товариства «Центренерго» на рішення Господарського суду Київської області від 07.04.2023 у справі № 911/2269/22 призначено на 03.07.2023; запропоновано учасникам судового процесу подати відзив, заперечення на апеляційну скаргу та інші заяви/клопотання, протягом 10 днів з дня отримання даної ухвали.

Також, не погоджуючись з прийнятим рішенням, ТОВ «Укртехнобез» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 07.04.2023 у справі № 911/2269/22 в частині стягнення 51403,68 грн пені та ухвалити нове рішення про відмову у стягненні пені.

В обгрунтування апеляційної скарги вказує на те, що суд першої інстанції за одне порушення двічі притягнув відповідача до юридичної відповідальності: перше - наклав штраф, друге - стягнув пеню. Зауважує, що пеня може нараховуватись тільки на грошове зобов`язання, а оскільки виконавець не порушив грошового зобов`язання, то відповідно неможливе нарахування пені.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному головуючому судді від 16.05.2023 апеляційна скарга у справі № 911/2269/22 передана на розгляд колегії суддів у складі: Алданова С.О. (головуючий), Євсіков О.О., Корсак В.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.05.2023 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укртехнобез» на рішення Господарського суду Київської області від 07.04.2023 у справі № 911/2269/22 було залишено без руху та надано строк 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для усунення недоліків шляхом подання до Північного апеляційного господарського суду доказу сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду в сумі 3721,50 грн.

В межах строків, встановлених ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.05.2023, представником ТОВ «Укртехнобез» подано заяву по усунення недоліків, до якої додано платіжну інструкцію № 46 від 30.05.2023 про сплату судового збору на суму 3721,50 грн.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.06.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Укртехнобез» на рішення Господарського суду Київської області від 07.04.2023 у справі № 911/2269/22; об`єднано апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства «Центренерго» в особі відокремленого підрозділу Зміївської теплової електричної станції Публічного акціонерного товариства «Центренерго» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Укртехнобез» на рішення Господарського суду Київської області від 07.04.2023 у справі № 911/2269/22 в одне апеляційне провадження для спільного розгляду; розгляд апеляційних скарг Публічного акціонерного товариства «Центренерго» в особі відокремленого підрозділу Зміївської теплової електричної станції Публічного акціонерного товариства «Центренерго» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Укртехнобез» на рішення Господарського суду Київської області від 07.04.2023 у справі № 911/2269/22 призначено на раніше визначену дату: 03.07.2023, запропоновано учасникам судового процесу подати відзив, заперечення на апеляційну скаргу та інші заяви/клопотання, протягом 10 днів з дня отримання даної ухвали.

26.06.2023 на адресу суду надійшов відзив на апеляційну скаргу ПАТ «Центренерго», в якому ТОВ «Укртехнобез» просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Свої доводи обгрунтовує тим, що загальна вартість робіт у три рази менша за розмір нарахованої позивачем пені, що суперечить принципу справедливості та розумності. Підкреслює, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду та суд на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Представники відповідача в судовому засіданні 31.07.2023 вимоги апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Укртехнобез» підримали, проти вимог апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства «Центренерго» в особі відокремленого підрозділу Зміївської теплової електричної станції Публічного акціонерного товариства «Центренерго» заперечували.

Представник позивача в судовому засіданні 31.07.2023 вимоги апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства «Центренерго» в особі відокремленого підрозділу Зміївської теплової електричної станції Публічного акціонерного товариства «Центренерго» підтримав, проти вимог апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Укртехнобез» заперечував.

Відповідно до ст. 269, ч. 1 ст. 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційних скарг, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та було вірно встановлено судом першої інстанції 17.06.2021 між Публічним акціонерним товариством «Центренерго» в особі відокремленого підрозділу Зміївської теплової електричної станції Публічного акціонерного товариства «Центренерго» (далі - замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Укртехнобез» (далі - виконавець) було укладено договір № 16/155 на закупівлю робіт з виготовлення (ремонту) обладнання (далі - договір), відповідно до п. 1.1 якого виконавець зобов`язується у 2021 році виконати на свій ризик роботи, що зазначені у додатках до цього договору /надалі - роботи/, а замовник - прийняти і оплатити роботи.

Відповідно до п.п. 1.2., 1.4., 3.1.-3.3., 4.1., 4.2., 5.1., 5.4., 5.10., 5.11., 6.1.4., 11.1. договору роботи повинні бути виконані у строки, зазначені у додатку до договору. В разі відсутності в додатку строку виконання робіт, роботи виконуються протягом строку дії договору.

Виконавець зобов`язаний виконати роботи, визначені договором, зі свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено додатком до договору. При цьому, виконавець відповідає за доброякісність використаних ним матеріалів.

Ціна цього договору визначена у додатку до договору.

Безпосередній перелік, обсяг і вартість робіт обумовлюється сторонами в кошторисній документації (калькуляції), що є додатком № 1 до даного договору.

Кошторис (калькуляція), передбачений додатком до договору є твердим та підлягає зміні виключно з підстав, визначених законодавством за погодженням сторін.

Розрахунки за договором проводяться в безготівковій формі у національній валюті України в порядку, передбаченому додатком № 1 до договору на підставі рахунку виконавця.

До рахунку додаються наступні документи: акт прийому-передачі виконаних робіт (якщо рахунок не на передоплату); інші документи, визначені в додатку до договору, як такі, що додаються до рахунку.

Строк (термін) виконання робіт - згідно п. 1.2. договору визначений у додатку до договору.

Здавання-прийняття виконаних робіт за договором оформляється шляхом підписання сторонами двостороннього акта прийому-передачі виконаних робіт протягом 5 робочих днів із моменту одержання замовником повідомлення виконавця про готовність результатів робіт до приймання.

Роботи за цим договором вважаються переданими замовнику з дати підписання сторонами відповідного акта прийому-передачі робіт без зауважень.

Роботи, що виконуються за цим договором можуть бути прийняті замовником поетапно, при цьому, здавання-прийняття відповідного етапу виконаних робіт виконавцем проводиться в порядку, передбаченому п. 5.4. - п. 5.10. договору.

Виконавець зобов`язаний приступити до виконання робіт лише після отримання від замовника наряду - допуску виконати роботи, зазначені у додатку до договору, якісно, своєчасно та у повній відповідності з умовами договору та чинного законодавства України.

Даний договір набирає чинності з моменту його підписання та скріплення печатками сторін, і діє протягом строку ,зазначеного в додатку до договору.

Відповідно до п.п. 1., 2., 3., 4., 11., 13.1., 13.2., 13.3., додатку № 1 до договору на закупівлю робіт з виготовлення (ремонту) обладнання № 16/155 від 17.06.2021, найменування, опис робіт, за ДК 021:2015:45440000-3 Фарбування та скління, (Виконання робіт з капітального будівництва по проекту «Вогнезахисна обробка металевих конструкцій покриття машзалу енергоблоків № 1-10»).

Обсяг робіт і технічні умови по предмету закупівлі визначені у робочому проекті «Вогнезахисна обробка металевих конструкцій покриття машзалу енергоблоків № 1-10 Зміївської ТЕС» для енергоблоку № 6.

Загальна вартість робіт 1 427 880, 00 грн у тому числі ПДВ 237 980,00 грн.

Розрахунки з виконавцем за даним договором здійснюються замовником в наступному порядку: в безготівковій формі в національній валюті України протягом 30 днів після підписання уповноваженими представниками сторін актів прийому-передачі виконаних робіт.

Результатом роботи є: виконані в повному обсязі роботи з вогнезахисної обробки металевих конструкцій покриття машзалу енергоблоку № 6 Зміївської ТЕС згідно робочого проекту «Вогнезахисна обробка металевих конструкцій покриття машзалу енергоблоків № 1-10 Зміївської ТЕС».

Строк дії договору: до 31.12.2021, а в частині виконання взаємних зобов`язань, розрахунків, гарантійних зобов`язань до повного виконання їх сторонами.

Строки виконання робіт: протягом дії договору до 31.12.2021 у відповідності до погодженого календарного плану.

Початок виконання робіт здійснюється тільки після письмового погодження замовником.

Заявка надсилається виконавцю на поштову адресу (місцезнаходження), вказану у договорі, поштовим відправленням з оголошеною цінністю з описом вкладення та з повідомленням про його вручення та електронною поштою на електронну адресу (e-mail - ukrtechnobez@ukr.net) виконавця, вказану у договорі.

Виконавець зобов`язаний кожного робочого дня перевірити надходження електронних листів на свою електронну адресу, вказану у договорі, отримати листи замовника та направити відповідь на електронну адресу замовника, зазначену у договорі.

Виконавець зобов`язаний регулярно, не рідше одного разу у три дні, перевіряти надходження та отримати поштові відправлення, які надійшли на його адресу.

Датою отримання виконавцем заявки є дата отримання замовником електронного листа зі сповіщенням про доставку на електронну адресу виконавця електронного листа з заявкою. Сторони домовились, що належним та допустимим доказом отримання замовником електронного листа зі сповіщенням про доставку на електронну пошту виконавця електронного листа з заявкою є зроблений замовником роздрукований на папері скриншот (знімок екрану), на якому у вікні браузера відкрито сторінку поштової програми.

У разі неотримання замовником листа зі сповіщенням про доставку на електронну пошту виконавця електронного листа з заявкою, датою отримання виконавцем заявки є дата отримання ним поштового відправлення з заявкою.

У разі неотримання виконавцем поштового відправлення з заявкою, заявка вважається отриманою виконавцем на третій день з дня її надходження в поштове відділення виконавця згідно даних сайту Укрпошти. Сторони домовились, що належним та допустимим доказом надходження поштового відправлення на поштове відділення виконавця є зроблений замовником, роздрукований на папері скриншот (знімок екрану), на якому у вікні браузера відкрито сторінку сайту Укрпошти з трекінгом (відстеження місцезнаходження) поштового відправлення з заявкою.

Копії договору з додатком наявні в матеріалах справи.

Як стверджує позивач, на виконання п. 13.2. додатку № 1 до договору, а також з урахуванням встановленого п. 13.3. додатку № 1 до договору порядку на закупівлю робіт, позивачем направлено на адресу відповідача письмове погодження № 02/465-4192 від 25.08.2021 щодо початку виконання робіт, а саме: 25.08.2021 за допомогою засобів електронної пошти; 27.08.2021 за допомогою засобів поштового зв`язку. Докази надіслання наявні в матеріалах справи.

Однак, як зазначає позивач, поштова кореспонденція не була отримана відповідачем, а тому повернулась позивачу в зв`язку з закінченням терміну зберігання, що свідчить про те, що відповідач не виконав своїх зобов`язань, передбачених п. 13.3. додатку № 1 до договору, а саме не здійснив регулярну перевірку надходження поштового відправлення (поштової корекспонденції), не рідше одного разу у три дні.

Посилаючись на п. 8.1. «Порядку пересилання відправлень «Укрпошта Стандарт», затвердженого наказом ПАТ «Укрпошта» від 25.04.2017 № 507 (зі змінами), позивач вважає, що письмове погодження № 02/465-4192 від 25.08.2021 було отримано відповідачем у період 31.08.2021 (дата надходження поштової кореспонденції до поштового відділення) по 14.09.2021 (дата повернення поштової кореспонденції позивачу).

Позивач зазначає, що відповідно до погодженого графіку виконання робіт, який є додатком № 3 до договору та його невід`ємною частиною, а також з урахуванням того, що письмове погодження № 02/465-4192 від 25.08.2021 було надіслано відповідачу 25.08.2021 (електронною поштою) та 27.08.2021 (поштою), відповідач повинен був виконати роботи, передбачені договором, протягом 3 місяців, а саме з вересня по листопад 2021, зокрема:

- у вересні 2021 року здійснити закупку матеріалів та організаційні заходи по допуску власного персоналу до виконання робіт;

- у жовтні та у першій декаді листопада 2021 року здійснити виконання робіт;

- у другій та третій декаді листопада 2021 року здати робочій комісії виконані роботи.

Отже, як стверджує позивач, виходячи з умов п. 13.1. додатку № 1 до договору, відповідач повинен був виконати роботи у період з вересня по листопад 2021 року, але не пізніше 31.12.2021, однак, не виконав своїх зобов`язань, не повідомив позивача про готовність результатів робіт до приймання та не надав позивачу жодного акта прийому-передачі виконаних робіт для підписання, як-то передбачено п.п. 5.4., 5.10. договору.

22.11.2021 позивачем направлено претензію № 25/1514-6015, згідно якої останній вимагав від відповідача негайно приступити до виконання робіт за договором та завершити їх у встановлені строки та повідомив останнього, що у разі незадоволення цієї претензії, або залишення її без відповіді, позивач змушений буде звернутися до суду з позовом про стягнення з виконавця штрафних санкцій. Копія означеної претензії з доказами її надіслання на адресу відповідача наявна в матеріалах справи.

Однак, вказана претензія залишена відповідачем без відповіді, а роботи так і не були виконані.

Враховуючи викладене, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 5 140 368, 00 грн та штраф у розмірі 99 951, 00 грн за невиконання господарського зобов`язання.

В розрізі вказаного відповідач зазначив, що договір підписувався сторонами за результатами проведення публічної закупівлі № UA-2021-03-11-006208-с, в додатку № 3 тендерної документації вказаної закупівлі позивачем опубліковано «Технічне завдання», згідно якого позивач розраховував вартість пропозиції.

Проте, за твердженням відповідача, позивач під час оголошення тендеру надав технічне завдання, що не відповідає переліку та виду робіт, котрі необхідно фактично виконати.

Відповідач зазначив, що п. 1 технічного завдання передбачена така робота: встановлення та знімання інвентарних сходів та стоякових трубчатих лісів, одиниця виміру - м.кв., кількість 417. Проте, коли працівники відповідача прибули на об`єкт для виконання робіт для вогнезахисної обробки металевих конструкцій покриття машзалу енергоблоків № 1-10 Зміївської ТЕС, було з`ясовано, що вказані роботи із встановлення трубчатих лісів виконати неможливо, оскільки для їх виконання необхідно використовувати спорядження та спеціально підготовлених працівників з промислового альпінізму, що в свою чергу значно збільшувало вартість робіт.

Поряд з тим, відповідач зазначив, що п. 2 технічного завдання передбачена така робота: очищення поверхонь щітками/роботи з захисту стельових поверхонь від корозії, одиниця виміру - м. кв., кількість 1371. Проте, коли працівники відповідача прибули на об`єкт для виконання робіт для вогнезахисної обробки металевих конструкцій покриття машзалу енергоблоків № 1-10 Зміївської ТЕС, то було з`ясовано, що вказані поверхні неможливо очистити щітками, необхідно застосувати механічні засоби, а саме, вказані поверхні можливо очистити лише з використанням піскострумного апарату, що в свою чергу значно збільшувало вартість робіт.

Поряд з цим, відповідач зазначає, що відповідно до Закону України «Про публічні закупівлі» сторони не могли внести зміни до договору, щоб змінити технічне завдання, вказавши реальний перелік та об`єми робіт що в свою чергу збільшило б вартість договору, а виконати роботи згідно переліку, який містився у додатку № 3 тендерної документації, який продубльовано в додатку № 1 до договору, відповідач не міг.

Також відповідач зазначив, що звертався до позивача з пропозицією розірвання договору, враховуючи те, що роботи, які були вказані в тендерній документації не відповідають фактичним роботам, які необхідно виконати на об`єкті. Позивач від пропозиції розірвання договору за згодою сторін відмовився.

Враховуючи зазначене, відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог, у зв`язку з тим, що він не виконав умови договору зважаючи на те, що його було введено в оману щодо фактичного обсягу робіт на стадії проведення публічної закупівлі.

В розрізі вказаного позивач зазначив, що відповідно до тендерної документації та умов договору відповідач був обізнаний яку саме роботу повинен був виконати, а саме, які вимоги щодо предмета закупівлі були зазначені в Технічних вимогах на закупівлю робіт (додаток № 3 до тендерної документації).

На підтвердження вказаного позивачем зазначено, що відповідно до п. 5.2. технічних вимог на закупівлю робіт (додаток № 3 до тендерної документації), обов`язковою вимогою позивача була вимога про наявність у відповідача дозволу на виконання робіт підвищеної небезпеки, дійсного на весь період виконання робіт, або декларації відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства з питань охорони праці з відміткою у територіальному органі Держпраці на виконання робіт підвищеної небезпеки, а саме: роботи верхолазні. Копія вказаного додатку № 3 наявна в матеріалах справи.

До вказаного позивач зазначив, що на виконання технічних вимог на закупівлю робіт (додаток № 3 до тендерної документації) відповідачем подано пропозицію, до якої долучено декларацію відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства з питань охорони праці, в якій зазначено, що директор відповідача підтверджує відповідність матеріально-технічної бази та умов праці вимогам законодавства з питань охорони праці та промислової безпеки під час виконання таких робіт підвищеної небезпеки та/або експлуатації (застосування) таких машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки: роботи верхолазні та скелелазні (п. 11 додатку 6 порядку), а саме, обладнання для верхолазних робіт: драбина KRAUSETribilo 3*10 (роб. висота 7,65 м); пояс лямковий комбінований, пояс запобіжний ЗПБ 2 шт.; зажим страхувальний, ус страхувальний, карабін овал. сталевий з різьбовою муфтою - 5 шт. Копію вказаної декларації долучено позивачем до матеріалів справи.

Також, позивач зазначив, що до тендерної пропозиції відповідача долучено належним чином завірену копію довідки щодо підтвердження відповідності тендерної пропозиції учасника технічним, якісним, кількісним та іншим вимогам по предмету закупівлі № 23/9 від 09.04.2021, згідно якої відповідачем зазначено, що робота, яка буде виконуватися, повністю відповідає усім вимогам, викладеним у додатку № 3 до тендерної документації. Копія вказаної довідки наявна в матеріалах справи.

До того ж, позивач стверджує, що до тендерної пропозиції відповідача долучено належним чином засвідчену копію письмової згоди учасника № 23/11 від 09.04.2021, згідно якої відповідач зазначив, що: погоджується дотримуватись своєї пропозиції протягом 90 днів із дати кінцевого строку подання тендерних пропозицій; пропозиція є обов`язковою для відповідача в зазначений термін; відповідач гарантує підписати договір в редакції, викладеній в додатку № 4 до тендерної документації не пізніше, ніж через 20 днів з дня прийняття рішення про намір укласти договір про закупівлю та не раніше, ніж через 10 днів з дати оприлюднення в електронній системі закупівель повідомлення про намір укласти договір про закупівлю. Означена згода наявна в матеріалах справи.

Згідно ст.ст. 173, 193 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 837, ч. 1 ст. 846 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Відповідно до статей 627, 629, 530 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є обов`язковим для виконання.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З огляду зазначеного суд дійшов висновку, що підписання відповідачем договору свідчить про погодження з умовами відповідно укладеного правочину, зокрема щодо обсягів, виду та строків виконання робіт.

Як вже зазначалось, за умовами укладеного сторонами договору відповідач бере на себе зобов`язання виконати та здати роботи за ДК 021:2015:45440000-3 Фарбування та скління, (Виконання робіт з капітального будівництва по проекту «Вогнезахисна обробка металевих конструкцій покриття машзалу енергоблоків № 1-10»), а замовник зобов`язується виконати належним чином роботи прийняти та оплатити їх.

Згідно п.п. 13.1., 13.2. додатку до договору № 1, строк виконання всього обсягу робіт, передбаченого договором: з вересня по листопад 2021 року, а саме: з дати отримання виконавцем письмового повідомлення про початок виконання робіт від замовника до 31.12.2021 включно.

Як вбачається з матеріалів справи, 27.08.2021 позивачем на поштову адресу відповідача надіслано погодження щодо початку виконання робіт, що підтверджується доданими до матеріалів справи копіями накладної № 6346010404636, рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення та довідки від 14.09.2021 про причини повернення з зазначенням причини: «за закінченням терміну зберігання». Поряд з тим, копію погодження щодо початку виконання робіт 30.08.2021 надіслано на електронну адресу відповідача, що підтверджується скриншотом, на якому у вікні браузера відкрито сторінку поштової програми з відправленим на адресу відповідача листом, проте без отримання сповіщення про доставку.

Враховуючи п. 13.3. додатку № 1 до договору та те, що в матеріалах справи та на сайті АТ «Укрпошта» відсутня інформація про день надходження письмового погодження в поштове відділення виконавця, днем отримання відповідачем письмового погодження є дата оформлення АТ «Укрпошта» повідомлення про повернення за закінченням терміну зберігання, а саме - 14.09.2021.

Отже, відповідач був повідомлений про погодження щодо початку робіт і повинен був виконати роботи за договором у строк по 31.12.2021 включно.

Доводи відповідача про те, що позивач під час оголошення тендеру надав технічне завдання, що не відповідає переліку та виду робіт, котрі необхідно фактично виконати вірно відхилені судом першої інстанції, оскільки відповідач був обізнаний яку саме роботу повинен був виконати, а саме, які вимоги щодо предмета закупівлі були зазначені в Технічних вимогах на закупівлю робіт (додаток № 3 до тендерної документації), що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями підписаних відповідачем декларацій відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства з питань охорони праці, довідки щодо підтвердження відповідності тендерної пропозиції учасника технічним, якісним, кількісним та іншим вимогам по предмету закупівлі № 23/9 від 09.04.2021 та письмової згоди учасника № 23/11 від 09.04.2021, а в разі наявності обставин, які б свідчили про невідповідність умов означеного договору тендерній документації, відповідач не був позбавлений права звернутися до суду з відповідним позовом.

Згідно з ч. 7 ст. 193 ГК України, що кореспондується з приписами статей 525, 526 ЦК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

У контексті наведеного, місцевий господарський суд зазначив, що з наданих пояснень відповідача у судовому засіданні 07.04.2023 слідує, що відповідач визначені договором підрядні роботи не виконав у строк, визначений договором, а саме до 31.12.2021, що не заперечувалось сторонами під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про обґрунтованість доводів позивача про порушення відповідачем строків виконання відповідних робіт за договором, з чим погоджується й суд апеляційної інстанції.

Приписами ст. ст. 610, 611, 612 ЦК України унормовано, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 2 ст. 217, ст. 230, пункту 4 ст. 231 ГК України одним із видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню.

Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. У разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

З наведених норм вбачається, що сторони договору, за відсутності встановлених спеціальними законами обмежень, не позбавлені права передбачити у договорі господарську санкцію, що стягується за прострочення негрошового зобов`язання у відсотках до суми невиконаного зобов`язання за кожен день прострочення, та звернутися з вимогою про її стягнення у зв`язку з простроченням зобов`язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 ЦК України, законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання.

Згідно з ч. 2 ст. 4 ГК України, особливості регулювання майнових відносин суб`єктів господарювання визначаються цим Кодексом.

Враховуючи приписи ч. 2 ст. 9 ЦК України та ч. 2 ст. 4 ГК України, що передбачають наявність спеціальних норм, регулюючих господарські відносини, сторони господарського договору мають право забезпечувати пенею виконання будь-якого зобов`язання, а не лише грошового.

Відповідно до абз. 2 ч. 3 ст. 6, ч. 3 ст. 549 ЦК України, сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Аналізуючи ч. 3 ст. 549 ЦК України у контексті меж свободи договору, визначених абз. 2 ч. 3 ст. 6 ЦК України, суд дійшов висновку, що сторони в договорі можуть змінити її положення та забезпечити за допомогою пені не лише грошове зобов`язання.

Поряд з тим, відповідно до ч. 2 ст. 549 ЦК України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Умовами п. 7.2 договору визначено, що у разі невиконання, або несвоєчасного виконання зобов`язань за договором з виконавця стягується пеня у розмірі 2 відсотка вартості зобов`язання, з якого допущено прострочення за кожний день прострочення, а за прострочення понад двадцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості. Крім цього, виконавець відшкодовує всі понесені замовником збитки, заподіяні затримкою виконання виконавцем зобов`язань за цим договором, а у разі здійснення попередньої оплати виконавець, крім сплати зазначених штрафних санкцій, повертає замовнику кошти з урахуванням індексу інфляції.

Враховуючи викладене, суд вважає обґрунтованими доводи позивача, що дотримання встановленого строку виконання зобов`язання стороною є негрошовим зобов`язанням, за порушення якого позивачем нараховано, зокрема пеню в розмірі 5 240 319, 60 грн.

Судом встановлено, що відповідачем визначені підрядні роботи не виконано в строк, визначений договором, а саме до 31.12.2021.

У зв`язку з порушенням відповідачем строку виконання робіт за договором, позивачем, на підставі п. 7.2 договору, нараховано відповідачу 99 951, 60 грн штрафу у розмірі 7% від ціни договору та пеню у розмірі 5 140 368, 00 грн. за період з 01.01.2022 по 01.06.2022.

Враховуючи законодавчі приписи, суд здійснював обрахунок заявленої до стягнення пені в межах вказаного позивачем періоду з 01.01.2022 по 01.06.2022 на суму невиконаних відповідачем робіт за договором в розмірі 1 427 880,00 грн.

При цьому, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що арифметично правильний та обґрунтований розмір пені, перерахований судом в межах заявленого позивачем періоду, визначений з урахуванням умов договору, законодавчих приписів та встановлених судом обставин, складає 4 340 755,20 грн пені.

Клопотання відповідача про зменшення пені та штрафу з посиланням на Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» до спірних правовідносин задоволенню не підлягає, з огляду на те, що згідно з преамбулою до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань. Суб`єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності. Дія цього Закону не поширюється на порядок нарахування та сплати пені, штрафних та фінансових санкцій за несвоєчасну сплату податків, податкового кредиту та інших платежів до бюджетів усіх рівнів і позабюджетних фондів, передбачених чинним законодавством України, а також на відносини, що стосуються відповідальності суб`єктів переказу грошей через платіжні системи.

Отже, виходячи з преамбули до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", він регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань. Тобто, норми зазначеного Закону застосовуються саме тоді, коли сторони у договорі передбачили за порушення грошових зобов`язань сплату пені у розмірі, що перевищує подвійну облікову ставку Національного банку України, яка діяла у період, за який сплачується пеня. При цьому, розмір пені у таких правовідносинах обчислюється від суми простроченого платежу - невиконаного або несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання.

При цьому, при вирішенні питання про стягнення штрафних санкцій (пені та штрафу) за несвоєчасне виконання робіт з виготовлення (ремонту) обладнання, колегія суддів приходить до висновку, що пеня, передбачена статтею 231 Господарського кодексу України та частиною 3 статті 549 Цивільного кодексу України, може бути застосована для забезпечення будь-якого зобов`язання, у тому числі і до негрошового. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка викладена, зокрема, у постановах від 23.04.2019 у справі 904/3565/18 та від 17.09.2020 у справі №922/3548/19.

Також, перевіривши наданий позивачем розрахунок штрафу у сумі 99 951, 60 грн, колегія суддів приходить до висновку про те, що місцевим господарським судом вірно встановлено, що такий розрахунок є обґрунтованим та арифметично правильним.

Посилання відповідача на те, що суд першої інстанції за одне порушення двічі притягнув його до юридичної відповідальності: перше - наклав штраф, друге - стягнув пеню, колегією суддів оцінюється критично, з огляду на наступе.

Так, можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань не лише не заборонено, але й передбачено частиною другою статті 231 ГК України.

При цьому, щодо порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі можливість одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується з свободою договору, передбаченою статтею 627 ЦК України, тобто коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України є видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Вказана правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.06.2021 у справі № 910/12876/19.

Щодо висновків суду першої інстанції про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню з відповідача, до 51 403, 68 грн. колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до частини 3 статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

За приписами статті 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Статтею 546 ЦК України неустойка (штраф, пеня) віднесені до переліку видів забезпечення виконання зобов`язань.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (частина 1 статті 549 ЦК України).

Згідно з приписами частини 1 статті 230 ГК України неустойка є штрафною санкцією, яка застосовується до учасника господарських відносин у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Отже, неустойка має подвійну правову природу, є водночас способом забезпечення виконання зобов`язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов`язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання боржником.

Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов`язання та міри відповідальності є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі, у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання.

Метою застосування неустойки є, в першу чергу, захист інтересів кредитора, однак не є правильним застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб`єкта господарської діяльності.

Відтак, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити: чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, значності прострочення виконання, наслідки порушення зобов`язання, відповідність/невідповідність розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінку винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Також при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд повинен брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто, врахувати інтереси обох сторін.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності в законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду, зокрема, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі №904/5830/18, від 13.01.2020 у справі №902/855/18, від 04.02.2020 у справі №918/116/19, від 29.09.2020 у справі №909/1240/19 (909/1076/19), від 24.12.2020 №914/1888/19, від 26.01.2021 №916/880/20, від 23.01.2021 №921/580/19.

Колегія суддів зауважує, що якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора (подібний висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18).

Беручи до уваги відсутність належних та допустимих доказів понесення позивачем збитків через порушення відповідачем зобов`язання у спірних правовідносинах, а також враховуючи неспівмірність заявленої до стягнення суми пені, коли наслідки невиконання боржником зобов`язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов`язання, місцевий господарський суд прийшов до вірного висновку про часткове задоволення клопотання відповідача та зменшення в порядку ч. 1 ст. 233 ГК України та ч. 3 ст. 551 ЦК України арифметично-правильного та обґрунтованого розміру заявленої до стягнення пені до 51 403, 68 грн, що підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Також, приймаючи рішення про зменшення заявленої до стягнення суми штрафу, суд першої інстанції вірно виходив з того, що:

- застосування до відповідача штрафних санкцій у розмірі, заявленому позивачем не може відповідати критеріям розумності та справедливості, оскільки стягнення з боржника штрафних санкцій спрямоване на дотримання договірної дисципліни і має компенсаційний характер, попри те не може бути джерелом збагачення кредитора та те, що неспівмірність заявленої до стягнення суми пені, коли наслідки невиконання боржником зобов`язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов`язання;

- відповідне зменшення пені є адекватною мірою відповідальності за неналежне виконання відповідачем зобов`язань і проявом балансу між інтересами кредитора і боржника та узгоджується з нормами закону, які регулюють можливість такого зменшення, а також є засобом недопущення використання пені як інструменту отримання безпідставних доходів, а не як способу стимулювання боржника до належного виконання зобов`язань;

- правовий зміст інституту неустойки, основною метою якого є стимулювання боржника до виконання основного грошового зобов`язання не повинен перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора;

- відсутність підстав вважати, що порушення зобов`язання відповідачем потягло за собою значні збитки для позивача;

- очевидну неспівмірність заявленої до стягнення суми пені, коли наслідки невиконання боржником зобов`язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов`язання.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 19.11.2020 у справі № 910/13801/19.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для зменшення заявлених позивачем штрафних санкцій, а тому з відповідача підлягає стягненню на корисить позивача 51 403,68 грн пені.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1-3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у частині 1 статті 74 ГПК України.

За загальним правилом, обов`язок (тягар) доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Розподіл між сторонами тягаря доказування визначається предметом спору.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Захищене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право на справедливий судовий розгляд передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх. Європейський суд з прав людини розглядає реалізацію принципу змагальності крізь призму забезпечення рівності прав учасників судового розгляду, тобто за цієї позиції обвинувачення і захист діють на одному рівні, під контролем відносно пасивного суду.

Принцип рівності сторін у процесі є лише одним з елементів більш широкого поняття справедливого судового розгляду, яке також включає фундаментальний принцип змагальності процесу. Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні "справедливого балансу" між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалась розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у справі № 922/2017/17 від 30.05.2018).

Відповідно до статті 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

При цьому відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно зі статтею 77 ГПК України допустимість доказів полягає у тому, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Таким чином, доводи скаржників про наявність правових підстав для скасуваня рішення суду першої інстанції, - не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку.

Разом з тим, колегія суддів зауважує, що місцевим господарським судом допущено помилку при визначенні суми судового збору, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, а тому оскаржуване рішення Господарського суду Київської області підлягає зміні у відповідній частині.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення, зокрема, є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Укртехнобез» та Публічного акціонерного товариства «Центренерго» в особі відокремленого підрозділу Зміївської теплової електричної станції Публічного акціонерного товариства «Центренерго» задоволенню не підлягають, а рішення Господарського суду Київської області від 07.04.2023 у справі № 911/2269/22 підлягає зміні в частині стягнення суми судового збору за подання позову.

Згідно ч. 9 ст. 129 ГПК України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Оскільки колегія суддів встановила, що у цій справі зменшення розміру пені не було наслідком необґрунтованості позовних вимог, то суд приходить до висновку, що розподіл витрат зі стягнення судового збору повинен здійснюватися пропорційно до розміру позовних вимог, які визнані судом обґрунтованими.

Аналогічні правові висновки щодо вирішення питання про розподіл судового збору викладені у постановах Верховного Суду від 10.03.2021 у справі № 904/5702/19, від 16.10.2019 у справі № 910/143/19 та від 14.06.2022 у справі № 905/2135/19.

Судові витрати, понесені позивачем у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, на підставі статті 129 ГПК України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру обгрунтованих позовних вимог, а судові витрати, понесені відповідачем, покладаються на останнього, з огляду на залишення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Укртехнобез» без задоволення.

Керуючись ст. ст. 129, 269, п. 2 ч. 1 ст. 275, ст. ст. 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Укртехнобез» та Публічного акціонерного товариства «Центренерго» в особі відокремленого підрозділу Зміївської теплової електричної станції Публічного акціонерного товариства «Центренерго» на рішення Господарського суду Київської області від 07.04.2023 у справі № 911/2269/22 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 07.04.2023 у справі № 911/2269/22 змінити в частині стягнення суми судового збору за подання позову.

Пункт 2 резолютивної частини рішення Господарського суду Київської області від 07.04.2023 у справі № 911/2269/22 викласти у наступній редакції: «Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укртехнобез» (08133, Київська обл., Бучанський р-н, м. Вишневе, вул. Чорновола, буд. 1-А, ідентифікаційний код 39299695) на користь Публічного акціонерного товариства «Центренерго» (08711, Київська обл., Обухівський р-н, смт Козин, вул. Рудиківська, буд. 49, ідентифікаційний код 22927045) в особі відокремленого підрозділу Зміївської теплової електричної станції Публічного акціонерного товариства «Центренерго» (63460, Харківська обл., Зміївський р-н, смт Слобожанське, ідентифікаційний код 05471247):

- 51 403 (п`ятдесят одну тисячу чотириста три) грн 68 коп. пені;

- 99 951 (дев`яносто дев`ять тисяч дев`ятсот п`ятдесят одну) грн 00 коп. штрафу;

- 65 111 (шістдесят п`ять тисяч сто одинадцять) грн 33 коп. судового збору за подання позовної заяви».

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укртехнобез» (08133, Київська обл., Бучанський р-н, м. Вишневе, вул. Чорновола, буд. 1-А, ідентифікаційний код 39299695) на користь Публічного акціонерного товариства «Центренерго» (08711, Київська обл., Обухівський р-н, смт Козин, вул. Рудиківська, буд. 49, ідентифікаційний код 22927045) в особі відокремленого підрозділу Зміївської теплової електричної станції Публічного акціонерного товариства «Центренерго» (63460, Харківська обл., Зміївський р-н, смт Слобожанське, ідентифікаційний код 05471247) 97 667 (дев`яносто сім тисяч шістсот шістдесят сім) грн 00 коп судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги.

4. Доручити Господарському суду Київської області видати накази на виконання постанови Північного апеляційного господарського суду.

5. Справу № 911/2269/22 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, що передбачені ст.ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 08.08.2023.

Головуючий суддя С.О. Алданова

Судді В.А. Корсак

О.О. Євсіков