Постанова

від 19.01.2024 по справі 911/2269/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 січня 2024 року

м. Київ

cправа № 911/2269/22

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду:

Васьковського О. В. - головуючого, Бенедисюка І. М., Вронської Г. О., Дроботової Т. Б., Малашенкової Т. М., Пєскова В.Г., Рогач Л І., Чумака Ю. Я.,

за участі секретаря судового засідання Аліференко Т.В.

розглянув касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Центренерго" в особі відокремленого підрозділу Зміївської теплової електричної станції Публічного акціонерного товариства "Центренерго"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 31.07.2023 (судді: Алданова С. О. - головуючий, Корсак В. А., Євсіков О. О.)

та рішення Господарського суду Київської області від 07.04.2023 (суддя Горбасенко П. В.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Центренерго" в особі відокремленого підрозділу Зміївської теплової електричної станції Публічного акціонерного товариства "Центренерго"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртехнобез"

про стягнення 5 240 319 грн 60 коп.

Учасники справи:

представник позивача - Чебаненко В.Л. (в порядку самопредставництва),

представник відповідача - не з`явився.

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. 02.11.2022 Публічне акціонерне товариство "Центренерго" в особі відокремленого підрозділу Зміївської теплової електричної станції Публічного акціонерного товариства "Центренерго" (далі - ПАТ "Центренерго", Позивач) звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртехнобез" (далі - ТОВ "Укртехнобез", Відповідач) про стягнення 5 240 319 грн 60 коп., з яких: 5 140 368 грн 00 коп. пені та 99 951 грн. 00 коп. штрафу.

Позов обґрунтований невиконанням Відповідачем у строк своїх зобов`язань за договором закупівлі робіт з виготовлення (ремонту) обладнання № 16/155 від 17.06.2021 в частині виконання робіт вартістю 1 427 880 грн 00 коп., у тому числі ПДВ 237 980 грн 00 коп.

1.2. 06.04.2023 Відповідач подав клопотання про зменшення неустойки (пені і штрафу), яке обґрунтовано незазначенням в позовній заяві обставин понесення Позивачем збитків у зв`язку з невиконанням Відповідачем зобов`язань за Договором та доказів, на підтвердження цього, а також посиланням на загальну вартість робіт за Договором, що в три рази менша за розмір пені, що суперечить принципу справедливості та розумності.

1.3. Позивач у судовому засіданні 07.04.2023, заперечуючи проти задоволення клопотання Відповідача про зменшення розміру неустойки, зазначив, що заявляючи відповідний розмір пені та штрафу, Позивач не зазначив про збитки, понесені ним у зв`язку з невиконанням Відповідачем зобов`язань за Договором, а відповідний розмір неустойки передбачений Договором та чинним законодавством.

2. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2.1. 07.04.2023 Господарський суд Київської області ухвалив рішення (залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 31.07.2023 в частині вимог по суті спору) про часткове задоволення позовних вимог; стягнення з Відповідача на користь Позивача 51 403 грн 68 коп. пені, 99 951 грн 00 коп. штрафу та 1 427 грн 74 коп. судового збору, а також про відмову у задоволенні решти позовних вимог.

2.2. Судові рішення мотивовані обґрунтованістю доводів Позивача про порушення Відповідачем строків виконання відповідних робіт за договором. Часткове задоволення клопотання Відповідача та зменшення арифметично-правильного та обґрунтованого (в сумі 4 340 755 грн 20 коп.) розміру заявленої Позивачем пені до 51 403 грн 68 коп. за правилами статті 551 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статті 233 Господарського кодексу України (далі - ГК України) мотивоване відсутністю належних та допустимих доказів понесення Позивачем збитків внаслідок порушення Відповідачем зобов`язання у спірних правовідносинах, а також неспівмірністю заявленої до стягнення суми пені, оскільки наслідки невиконання боржником зобов`язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов`язання.

3. Встановлені судами обставини

3.1. 17.06.2021 між Позивачем (далі - замовник) та Відповідачем (далі - виконавець) було укладено договір № 16/155 на закупівлю робіт з виготовлення (ремонту) обладнання (далі - Договір), відповідно до пункту 1.1 якого виконавець зобов`язується у 2021 році виконати на свій ризик роботи, що зазначені у додатках до цього договору /надалі - роботи/, а замовник - прийняти і оплатити роботи.

3.2. Відповідно до пунктів 1.2, 1.4, 3.1.-3.3, 4.1, 4.2, 5.1, 5.4, 5.10, 5.11, 6.1.4, 11.1 Договору роботи повинні бути виконані у строки, зазначені у додатку до договору. В разі відсутності в додатку строку виконання робіт, роботи виконуються протягом строку дії договору.

3.3. Відповідно до пунктів 1 2., 3, 4, 11, 13.1, 13.2, 13.3 додатку № 1 до Договору найменування, опис робіт, за ДК 021:2015:45440000-3 Фарбування та скління, (Виконання робіт з капітального будівництва по проекту "Вогнезахисна обробка металевих конструкцій покриття машзалу енергоблоків № 1-10").

Обсяг робіт і технічні умови по предмету закупівлі визначені у робочому проекті "Вогнезахисна обробка металевих конструкцій покриття машзалу енергоблоків № 1-10 Зміївської ТЕС" для енергоблоку № 6.

Загальна вартість робіт 1 427 880 грн 00 коп., у тому числі ПДВ 237 980 грн 00 коп.

Розрахунки з виконавцем за даним договором здійснюються замовником в наступному порядку: в безготівковій формі в національній валюті України протягом 30 днів після підписання уповноваженими представниками сторін актів прийому-передачі виконаних робіт.

Результатом роботи є: виконані в повному обсязі роботи з вогнезахисної обробки металевих конструкцій покриття машзалу енергоблоку № 6 Зміївської ТЕС згідно робочого проекту "Вогнезахисна обробка металевих конструкцій покриття машзалу енергоблоків № 1-10 Зміївської ТЕС".

Строк дії договору: до 31.12.2021, а в частині виконання взаємних зобов`язань, розрахунків, гарантійних зобов`язань до повного виконання їх сторонами.

Строки виконання робіт: протягом дії договору до 31.12.2021 відповідно до погодженого календарного плану.

Початок виконання робіт здійснюється тільки після письмово погодження замовником.

Заявка надсилається виконавцю на поштову адресу (місцезнаходження), вказану у договорі, поштовим відправленням з оголошеною цінністю з описом вкладення та з повідомленням про його вручення та електронною поштою на електронну адресу (e-mail - ukrtechnobez@ukr.net) виконавця, вказану у договорі.

3.4. Умовами пункту 7.2 Договору визначено, що у разі невиконання, або несвоєчасного виконання зобов`язань за Договором з виконавця стягується пеня у розмірі 2 відсотка вартості зобов`язання, з якого допущено прострочення за кожний день прострочення, а за прострочення понад двадцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості. Крім цього, виконавець відшкодовує всі понесені замовником збитки, заподіяні затримкою виконання виконавцем зобов`язань за цим договором, а у разі здійснення попередньої оплати виконавець, крім сплати зазначених штрафних санкцій, повертає замовнику кошти з урахуванням індексу інфляції.

3.5. Копії договору з додатком наявні в матеріалах справи.

3.6. За ствердженням Позивача, на виконання пункту 13.2. додатку № 1 до Договору, а також з урахуванням встановленого пунктом 13.3. додатку № 1 до Договору порядку, Позивач направив на адресу Відповідача письмове погодження № 02/465-4192 від 25.08.2021 щодо початку виконання робіт, а саме: 25.08.2021 за допомогою засобів електронної пошти; 27.08.2021 за допомогою засобів поштового зв`язку. Докази надіслання наявні в матеріалах справи.

Однак, як зазначає Позивач, поштова кореспонденція не була отримана Відповідачем, а тому повернулась Позивачу в зв`язку з закінченням терміну зберігання, що свідчить про те, що Відповідач не виконав своїх зобов`язань, передбачених пунктом 13.3. додатку № 1 до договору, а саме не здійснив регулярну перевірку, не рідше одного разу у три дні надходження поштового відправлення (поштової кореспонденції).

3.7. Посилаючись на пункт 8.1 "Порядку пересилання відправлень "Укрпошта Стандарт", затвердженого наказом ПАТ "Укрпошта" від 25.04.2017 № 507 (зі змінами), Позивач вважає, що письмове погодження № 02/465-4192 від 25.08.2021 було отримано Відповідачем у період 31.08.2021 (дата надходження поштової кореспонденції до поштового відділення) до 14.09.2021 (дата повернення поштової кореспонденції Позивачу).

Позивач зазначає, що відповідно до погодженого графіку виконання робіт, який є додатком № 3 до договору та його невід`ємною частиною, а також з урахуванням того, що письмове погодження № 02/465-4192 від 25.08.2021 було надіслано Відповідачу 25.08.2021 (електронною поштою) та 27.08.2021 (поштою), Відповідач повинен був виконати роботи, передбачені Договором, протягом 3 місяців, а саме з вересня до листопада 2021, зокрема:

- у вересні 2021 року здійснити закупку матеріалів та організаційні заходи по допуску власного персоналу до виконання робіт;

- у жовтні та у першій декаді листопада 2021 року здійснити виконання робіт;

- у другій та третій декаді листопада 2021 року здати робочій комісії виконані роботи.

3.8. Враховуючи пункт 13.3. додатку № 1 до договору, та те, що в матеріалах справи та на сайті АТ "Укрпошта" відсутня інформація про день надходження письмового погодження в поштове відділення виконавця, днем отримання Відповідачем письмового погодження є дата оформлення АТ "Укрпошта" повідомлення про повернення за закінченням терміну зберігання, а саме - 14.09.2021.

Відповідач був повідомлений про погодження початку робіт і повинен був виконати роботи за договором у строк по 31.12.2021 включно.

3.9. Позивач стверджує, що, виходячи з умов пункту 13.1. додатку № 1 до Договору, Відповідач повинен був виконати роботи у період з вересня до листопада 2021 року, але не пізніше 31.12.2021, однак, не виконав своїх зобов`язань, не повідомив Позивача про готовність результатів робіт до приймання та не надав Позивачу жодного акта прийому-передачі виконаних робіт для підписання, як-то передбачено пунктами 5.4., 5.10. Договору.

3.10. 22.11.2021 Позивач направив претензію № 25/1514-6015, згідно з якою вимагав від Відповідача негайно приступити до виконання робіт за договором та завершити їх у встановлені строки та повідомив останнього, що у разі незадоволення цієї претензії, або залишення її без відповіді, позивач змушений буде звернутися до суду з позовом про стягнення з виконавця штрафних санкцій. Копія означеної претензії з доказами її надіслання на адресу відповідача наявна в матеріалах справи.

Однак, за ствердженням Позивача, вказана претензія залишена Відповідачем без відповіді, а роботи так і не були виконані.

3.11. Відповідач зазначив, що Договір підписувався сторонами за результатами проведення публічної закупівлі № UA-2021-03-11-006208-с, в додатку № 3 тендерної документації вказаної закупівлі Позивач опублікував "Технічне завдання", згідно з яким Позивач розраховував вартість пропозиції.

3.12. За ствердженням Відповідача, Позивач, під час оголошення тендеру, надав технічне завдання, що не відповідає переліку та виду робіт, які необхідно фактично виконати.

Відповідач зазначив, що пунктом 1 технічного завдання передбачена така робота: встановлення та знімання інвентарних сходів та стоякових трубчатих лісів, одиниця виміру - м2, кількість 417.

Проте, коли працівники Відповідача прибули на об`єкт для виконання робіт для вогнезахисної обробки металевих конструкцій покриття машзалу енергоблоків № 1-10 Зміївської ТЕС, з`ясовано, що вказані роботи з трубчатих лісів виконати неможливо, оскільки для їх виконання необхідно використовувати спорядження та спеціально підготовлених працівників з промислового альпінізму, що, в свою чергу, значно збільшувало вартість робіт.

Відповідач зазначив, що пунктом 2 технічного завдання передбачена така робота: очищення поверхонь щітками/роботи з захисту стельових поверхонь від корозії, одиниця виміру - м2, кількість 1371.

Проте, коли працівники Відповідача прибули на об`єкт для виконання робіт для вогнезахисної обробки металевих конструкцій покриття машзалу енергоблоків № 1-10 Зміївської ТЕС, з`ясовано, що вказані поверхні неможливо очистити щітками, необхідно застосувати механічні засоби, а саме, вказані поверхні можливо очистити лише з використанням піскоструминного апарату, що в свою чергу значно збільшувало вартість робіт.

3.13. Відповідач зазначив, що відповідно до Закону України "Про публічні закупівлі" сторони не могли внести зміни до договору, щоб змінити технічне завдання, вказавши реальний перелік та об`єми робіт, що, в свою чергу, збільшило б вартість Договору, а виконати роботи згідно з переліком, який містився у додатку № 3 тендерної документації, який продубльовано в додатку № 1 до Договору, Відповідач не міг.

Також Відповідач зазначив, що звертався до Позивача з пропозицією розірвання Договору, враховуючи те, що роботи, які були вказані в тендерній документації, не відповідають фактичним роботам, які необхідно виконати на об`єкті. Позивач від пропозиції розірвання Договору за згодою сторін відмовився.

3.14. Позивач вказав, що відповідно до тендерної документації та умов Договору Відповідач був обізнаний, яку саме роботу повинен був виконати, а саме, які вимоги щодо предмету закупівлі були зазначені в Технічних вимогах на закупівлю робіт (додаток № 3 до тендерної документації).

На підтвердження вказаного Позивач послався на пункт 5.2 технічних вимог на закупівлю робіт (додаток № 3 до тендерної документації), відповідно до якого обов`язковою вимогою Позивача була вимога про наявність у Відповідача дозволу на виконання робіт підвищеної небезпеки, дійсний на весь період виконання робіт, або декларація відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства з питань охорони праці з відміткою у територіальному органі Держпраці на виконання робіт підвищеної небезпеки, а саме: роботи верхолазні. Копія вказаного додатку № 3 наявна в матеріалах справи.

Позивач зазначив, що на виконання технічних вимог на закупівлю робіт (додаток № 3 до тендерної документації) Відповідач подав пропозицію, до якої долучено декларацію відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства з питань охорони праці, в якій зазначено, що директор Відповідача підтверджує відповідність матеріально-технічної бази та умов праці вимогам законодавства з питань охорони праці та промислової безпеки під час виконання таких робіт підвищеної небезпеки та/або експлуатації (застосування) таких машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки: роботи верхолазні та скелелазні (пункт 11 додатку 6 порядку), а саме, обладнання для верхолазних робіт: дробина KRAUSETribilo 3*10 (роб. висота 7,65 м); пояс лямковий комбінований, пояс запобіжний ЗПБ 2 шт.; зажим страхувальний, ус страхувальний, карабін овал. сталевий з різьбою муфтою - 5 шт. Копію вказаної декларації долучено Позивачем до матеріалів справи.

Позивач вказав, що до тендерної пропозиції Відповідача долучено належним чином завірену копію довідки щодо підтвердження відповідності тендерної пропозиції учасника технічним, якісним, кількісним та іншим вимогам по предмету закупівлі № 23/9 від 09.04.2021, згідно з якою Відповідач зазначив, що робота, яка буде виконуватися, повністю відповідає усім вимогам, викладеним у додатку № 3 до тендерної документації. Копія вказаної довідки наявна в матеріалах справи.

Позивач стверджує, що до тендерної пропозиції Відповідача долучено належним чином засвідчену копію письмової згоди учасника № 23/11 від 09.04.2021, згідно з якою Відповідач зазначив, що: погоджується дотримуватись своєї пропозиції протягом 90 днів із дати кінцевого строку подання тендерних пропозицій; пропозиція є обов`язковою для Відповідача в зазначений термін; Відповідач гарантує підписати договір в редакції, викладеній в додатку № 4 до тендерної документації не пізніше, ніж через 20 днів з дня прийняття рішення про намір укласти договір про закупівлю та не раніше, ніж через 10 днів з дати оприлюднення в електронній системі закупівель повідомлення про намір укласти договір про закупівлю. Означена згода наявна в матеріалах справи.

3.15. Відповідач був обізнаний яку саме роботу повинен був виконати, а саме, які вимоги щодо предмету закупівлі були зазначені в Технічних вимогах на закупівлю робіт (додаток № 3 до тендерної документації), що підтверджується наявним в матеріалах справ копіями підписаних відповідачем декларації відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства з питань охорони праці, довідки щодо підтвердження відповідності тендерної пропозиції учасника технічним, якісним, кількісним та іншим вимогам по предмету закупівлі № 23/9 від 09.04.2021 та письмової згоди учасника № 23/11 від 09.04.2021, а в разі наявності обставин, які б свідчили про невідповідність умов означеного договору тендерній документації, Відповідач не був позбавлений права звернутися до суду з відповідним позовом.

3.16. Вартість робіт за договором становить 1 427 880 грн 00 коп. Обґрунтована сума пені становить 4 340 755 грн 20 коп.

4. Короткий зміст вимог касаційної скарги

4.1. 17.08.2023 Позивач, не погоджуючись із судовими рішеннями судів попередніх інстанцій, звернувся із касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення про часткове задоволення вимог про стягнення пені за невиконання господарського зобов`язання за договором на закупівлю робіт з виготовлення (ремонту) обладнання № 16/155 від 17.06.2021 (в сумі 51 403 грн 68 коп) та ухвалити нове рішення - про стягнення з Відповідача на користь Позивача 4 340 755 грн 20 коп. пені.

5. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

5.1. Згідно з аргументами, в касаційній скарзі, підставою для касаційного оскарження є пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України, оскільки суди попередніх інстанцій неправильно застосували до спірних правовідносин положення норми матеріального права, а саме статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України, максимально зменшивши у спірних правовідносинах розмір штрафних господарських санкцій на 99%, не врахувавши висновки Верховного Суду щодо застосування цих норм права та визначених цими нормами правил зменшення пені, викладених у постановах: від 04.02.2020 у справі № 918/116/19, від 14.07.2021 у справі № 916/878/20, від 14.09.2016 у справі № 6-473цс16, від 08.05.2018 у справі № 924/709/17, від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, від 04.06.2018 у справі № 908/1453/14, від 21.01.2021 у справі № 927/704/19, від 30.03.2021 у справі № 902/538/18, від 20.10.2021 у справі № 910/8396/20, від 15.06.2022 у справі № 922/2141/21.

Неправильне застосування наведених норм права, на думку скаржника, полягає в тому, що суди, скориставшись своїм правом, передбаченим статтею 551 ЦК Україна та статтею 233 ГК України, та максимально зменшивши у спірних правовідносинах розмір штрафних господарських санкцій на 99%, не просто зменшили розмір штрафних санкцій, а звільнили Відповідача від їх сплати, що порушує баланс інтересів сторін, не відповідає правовим нормам, судовій практиці та суті відповідальності, яку сторони передбачають при укладенні правочину.

6. Обґрунтування передання справи на розгляд об`єднаної палати

6.1. Ухвалою Верховного Суду від 04.10.2023 справу разом з касаційною скаргою Позивача на постанову Північного апеляційного господарського суду від 31.07.2023 та рішення Господарського суду Київської області від 07.04.2023 передано на розгляд суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду на підставі частини другої статті 302 ГПК України, оскільки колегія суддів вважала за необхідне відступити від висновку щодо застосування у подібних правовідносинах частини третьої статті 551 ЦК України у питанні зменшення судом заявленої до стягнення суми пені на 99 %, викладеного в раніше ухваленому рішенні - постанові Верховного Суду у складі колегії суддів судової палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів‚ корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду від 15.02.2023 у справі № 920/437/22, відповідно до якого можливість зменшення заявленої до стягнення пені на 99% залежить виключно від оцінки судами фактичних обставин справи та обґрунтованості доводів і заперечень сторін.

6.2. Підставою для незгоди з наведеним висновком та для відступу від нього щодо застосування норми права у подібних правовідносинах став висновок колегії суддів у цій справі про те, що наведений висновок є неправильним, оскільки надмірне зменшення розміру пені фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.

7. Позиція Верховного Суду та висновки щодо застосування норм права

Щодо правил визначення неустойки

7.1. При передачі справи на розгляд суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду поставлено питання застосування положень статті 233 ГК України та частини третьої статті 551 ЦК України щодо наданого суду цими нормами права зменшення розміру неустойки (пені і штрафу), нарахованих боржнику за несвоєчасне виконання ним зобов`язань за договором (пункти 6.1, 6.2).

У зв`язку з цим Суд вважає за необхідне, насамперед, звернутись до визначених законом загальних правил визначення неустойки, підстав, умов та правил для її застосування, що врегульовані положеннями ГК України та ЦК України.

7.2. Визначення неустойки, що наведене в частині першій статті 549 ЦК України, передбачає як одну із умов для її застосування порушення зобов`язання, у зв`язку з чим Суд зазначає про таке.

7.3. Однією з підстав для виникнення зобов`язання є договір та інші правочини (пункт 1 частини другої статті 11 цього Кодексу).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 ЦК України.

Зміст договору, що є обов`язковим для виконання його сторонами (частина перша статті 629 цього Кодексу) становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 ЦК України).

Частиною першою статті 548 цього Кодексу передбачені загальні умови забезпечення виконання зобов`язання. Одна з цих умов передбачає забезпечення виконання зобов`язання (основного зобов`язання), якщо це встановлено договором або законом.

Одним із видів забезпечення виконання зобов`язання є неустойка (частина перша статті 546 ЦК України).

7.4. Поряд з цим, за змістом статей 610, 611, 612 ЦК України невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), є порушенням зобов`язання, що зумовлює застосування до боржника наслідків, установлених договором або законом.

Цивільно-правова та господарсько-правова відповідальність - це покладення на правопорушника встановлених законом негативних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов`язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов`язку нового додаткового обов`язку, що узгоджується з нормами статті 610 ЦК України та статті 216 ГК України.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (пункт 3 частини першої статті 611 ЦК України).

7.5. Відповідно до частини першої статті 230 ГК України неустойка є штрафною санкцією, яка застосовується до учасника господарських відносин у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Неустойкою (штрафом, пенею), за статтею 549 ЦК України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (частина друга статті 551 ЦК України).

При цьому за приписами частини першої статті 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

7.6. На відміну від положень ЦК України, які штраф та пеню визначають як види неустойки в залежності від правил обчислення (частини друга та третя статті 549 цього Кодексу), а неустойку і як вид забезпечення виконання зобов`язання, і як правовий наслідок порушення зобов`язань, встановлених законом або договором, положення ГК України визначають неустойку, штраф та пеню як господарські санкції у вигляді грошової суми - штрафні санкції, суму яких учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

7.7. Отже сплату неустойки як один із видів забезпечення виконання зобов`язання, встановлених договором або законом, та як один із встановлених договором або законом правових наслідків порушення зобов`язання передбачено лише нормами ЦК України (пункт 3 частини першої статті 611 цього Кодексу).

7.8. Поширене застосування неустойки саме з метою забезпечення договірних зобов`язань обумовлено насамперед тим, що неустойка є зручним інструментом спрощеної компенсації втрат кредитора, викликаних невиконанням або неналежаним виконанням боржником своїх зобов`язань.

7.9. Неустойка як господарсько-правова відповідальність за порушення договірних зобов`язань започатковує визначеність у правовідносинах за зобов`язаннями, а саме - відповідальність має настати щонайменше в межах неустойки. Тобто неустойка підсилює дію засобів цивільно-правової відповідальності, робить їх достатньо визначеними, перетворюючи в необхідний, так би мовити, невідворотній наслідок правопорушення. Отже неустойка стає оперативним засобом реагування у разі порушення або неналежного виконання зобов`язання, яким можна скористатись як тільки було порушено зобов`язання, не чекаючи викликаних ним негативних наслідків. Зокрема, задля прагнення учасників зобов`язання до дійсно оперативного, негайного використання свого права на неустойку для неї встановлений спеціальний скорочений строк позовної давності: позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) (пункт 1 частини другої статті 258 ЦК України).

7.10. Отже, завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов`язання та як міри відповідальності є одночасно забезпечення дисципліни боржника стосовно виконання зобов`язання (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі, у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання.

7.11. Поряд з цим ГК України, також як і ЦК України, передбачає, що неустойка встановлюється договором або законом.

Тобто неустойка має договірний (добровільний) характер, що встановлюється за ініціативою сторін зобов`язання; а також імперативний характер (встановлений законом), тобто договірно-обов`язковий, умови про яку включаються в договір через підпорядкування імперативним вимогам правової норми. При цьому для деяких видів зобов`язань неустойка встановлюється законом іншим нормативно-правовим актом безпосередньо, а тому сторони відповідно зобов`язання підпорядковуються існуючим правилам про неустойку стосовно як її розміру, так і порядку та умов про її стягнення, хоча при цьому не укладають не тільки угоди про неустойку, але і безпосередньо договору.

7.12. Так, законодавець в ГК України, встановлюючи правила визначення розміру штрафних санкцій (зокрема і неустойки, стаття 231 цього Кодексу) та встановлюючи також як і ЦК України відмінності між порядками обчислення штрафу та пені (частина друга цієї статті Кодексу), уточнює, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором (частина четверта статті 231 ГК України).

7.13. Щодо застосування наведених положень статті 231 ГК України Суд звертається до правової позиції, викладеної у пункті 6.13 постанови Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі № 904/4156/18 та у постанові Верховного Суду від 02.11.2022 у справі № 910/14591/21: господарсько-правова відповідальність за порушення договірних зобов`язань поділяється на встановлену законом і договірну. Необхідною умовою застосування такої відповідальності є визначення у законі чи у договорі управненої та зобов`язаної сторони, виду правопорушення, за вчинення якого застосовується відповідальність, штрафні санкції і конкретний їх розмір.

7.14. У зв`язку із викладеним Суд доходить висновку, що розмір неустойки у зобов`язальних правовідносинах, право вимоги щодо якої набуде кредитор, обумовлений умовами для її застосування:

- характером неустойки (договірний або встановлений законом);

- підставами для її застосування (зазначення в договорі або в законі обставин, за яких її буде застосовано);

- складом неустойки (пеня, штраф), відповідно, розміром кожної із цих складових;

- умовами сплати неустойки внаслідок порушення зобов`язання, зокрема, у разі заподіяння збитків.

Отже, у правовідносинах, хоча і подібних між собою (тотожних) або навіть за участі одних і тих самих сторін, за відмінності, зокрема, в умовах договору, хоча б одного із наведених чинників, якими обумовлюється застосування неустойки за порушення зобов`язання, різниця у розмірі неустойки в кожних конкретних правовідносинах закладається вже на етапі формулювання умов виконання зобов`язання та виникнення зобов`язання.

Щодо зменшення розміру неустойки, нарахованої за порушення зобов`язання

7.15. Згідно з частиною першою статті 233 ГК України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

За частиною другою статті 233 ГК України якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

7.16. Аналогічні положення також містить частина третя статті 551 ЦК України, положення якої України надають суду право зменшити розмір неустойки за умови, що її розмір значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

7.17. При цьому Суд наголошує, що неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено в Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013. Аналогічні висновки наведені у постанові Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 918/116/19.

7.18. Крім цього, таку функцію, як сприяння належному виконанню зобов`язання, стимулювання боржника до належної поведінки, неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Неустойка не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер (постанова Верховного Суду від 02.11.2022 у справі № 910/14591/21).

Для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції діє правило частини третьої статті 551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити

У цих висновках Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 18.04.2023 у справі № 199/3152/20 (Провадження № 14-224цс21) з посиланням на висновки в постановах Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, (провадження № 12-79гс19) (пункт 8.24) та від 28.06.2019 у справі № 761/9584/15-ц, (провадження № 14-623цс18) (пункт 85).

7.19. У визначенні підстав для зменшення розміру неустойки Суд виходить з такого.

Так, положеннями статті 3 ЦК України регламентовано загальні засади цивільного законодавства, якими, згідно з пунктами 3, 6 частини першої цієї статті ЦК України, є свобода договору, справедливість, добросовісність та розумність.

7.20. Добросовісність є не тільки однією з основоположних засад цивільного законодавства, а також імперативним принципом щодо дій усіх учасників цивільних правовідносин (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України). Добросовісність - це відповідність дій учасників цивільних правовідносин певному стандарту поведінки, який характеризується чесністю, відкритістю, повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Тобто цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, що відповідатиме зазначеним критеріям та уявленням про честь і совість.

Такий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.09.2022 у справі № 910/16579/20.

Отже, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності, добросовісності та справедливості.

7.21. А тому, в силу загальних засад справедливості, добросовісності, розумності, може бути застосований також закріплений законодавцем в статті 3 ЦК України принцип можливості обмеження свободи договору (статті 6, 627 цього Кодексу) і як норма прямої дії, і як безпосередній правовий засіб врегулювання прав та обов`язків у правовідносинах.

7.22. Главою 24 ГК України загальні засади відповідальності учасників господарських відносин врегульовано таким чином, що господарсько-правова відповідальність передбачена за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Тож справедливість, добросовісність, розумність як загальні засади цивільного законодавства є застосовними у питаннях застосування господарсько-правової відповідальності.

7.23. За частиною другою статті 216 ГК України застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими: потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; передбачена законом відповідальність виробника (продавця) за недоброякісність продукції застосовується також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; сплата штрафних санкцій за порушення зобов`язання, а також відшкодування збитків не звільняють правопорушника без згоди другої сторони від виконання прийнятих зобов`язань у натурі; у господарському договорі неприпустимі застереження щодо виключення або обмеження відповідальності виробника (продавця) продукції (частина третя статті 216 ГК України).

7.24. За частинами першою та другою статті 217 ГК України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

7.25. Отже, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

У наведених висновках Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18.

7.26. Таким чином, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі вичерпного переліку обставин як підстав для зменшення судом розміру неустойки (частина третя статті 551 ЦК України) господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 26.08.2021 у справі № 911/378/17 (911/2223/20).

7.27. З огляду на судову практику, у вирішенні судом питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки суди, зокрема, беруть до уваги ступінь виконання основного зобов`язання, поважність причин несвоєчасного виконання відповідачем зобов`язання, поведінку відповідача, яка свідчить про вжиття ним всіх можливих заходів до виконання зобов`язання (правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 22.05.2019 у справі № 910/11733/18).

7.28. При вирішенні питання про зменшення пені суд бере до уваги також співвідношення розміру заборгованості боржника та розміру пені. Такий підхід є усталеним в судовій практиці (постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 та Верховного Суду від 23.09.2019 у справі № 920/1013/18, від 26.03.2020 у справі № 904/2847/19).

При цьому вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду (правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 04.06.2019 у справі № 904/3551/18).

7.29. Поряд з викладеним Суд зазначає, що у вирішенні судом питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки підлягають врахуванню та оцінці на предмет підтвердженості та обґрунтованості як ті підстави для зменшення неустойки, що прямо передбачені законом (частина третя статті 551 ЦК України, стаття 233 ГК України), так і ті, які хоча прямо і не передбачені законом, однак були заявлені як підстави для зменшення розміру неустойки та мають індивідуальний для конкретних спірних правовідносин характер.

7.30. Крім цього категорії "значно" та "надмірно", які використовуються в статті 551 ЦК України та в статті 233 ГК України, є оціночними і мають конкретизуватися у кожному окремому випадку, з урахуванням того, що правила наведених статей направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, а також недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов`язання боржником (висновок сформульований в постанові Верховного Суду від 14.07.2021 у справі № 916/878/20).

Водночас, як свідчить судова практика, суди звертають увагу на те, що зменшення розміру пені на 99 % фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін (правова позиція Верховного Суду в постановах від 04.02.2020 у справі 918/116/19 (пункт 8.15), від 15.06.2022 у справі № 922/2141/21, від 05.04.2023 у справі № 910/18718/21 тощо).

7.31. Суд зауважує, що зменшення судом неустойки до певного розміру відбувається із визначенням її у конкретній грошовій сумі, що підлягає стягненню, тоді як переведення зменшуваного розміру неустойки у частки, а відповідно і апелювання у спорах про зменшення розміру неустойки такими категоріями, як частка або процент, на який зменшується неустойка, не відображає об`єктивний стан сукупності обставин, які є предметом судового дослідження при вирішенні питання про зменшення неустойки.

При цьому слід звернути увагу, що законодавець надає суду право зменшувати розмір неустойки, а не звільняти боржника від її сплати. Поряд з цим сукупність обставин у конкретних правовідносинах (формальні ознаки прострочення боржника, порушення зобов`язання з вини кредитора - стаття 616 ЦК України, тощо) можуть вказувати на несправедливість стягнення з боржника неустойки в будь-якому істотному розмірі. Визначення справедливого розміру неустойки належить до дискреційних повноважень суду.

7.32. Поряд з викладеним Суд зауважує, що при вирішенні спорів про стягнення неустойки судам належить відмежовувати вирішення питання про зменшення розміру неустойки від вирішення питання про її необґрунтованість (повністю або в частині) внаслідок невідповідності розміру неустойки вимогам закону - зокрема, у разі, якщо за порушення умов зобов`язання застосовується неустойка, розмір якої має імперативний характер (встановлений законом) (частина друга статті 231 ГК України).

Таким чином, у разі зменшення розміру неустойки суд ухвалює рішення про часткове задоволення позову (та відмову у задоволенні решти вимог - щодо частини, на яку неустойку зменшено), тоді як у разі необґрунтованості розміру неустойки (повністю або частково), суд може ухвалити рішення про відмову у задоволенні позову повністю або частково, в залежності від розміру необґрунтованої частини неустойки.

Також відмінність полягає у мотивах суду при прийнятті відповідного рішення, яке мотивується або зменшенням розміру неустойки або її необґрунтованістю в повному обсязі або в частині суми.

7.33. Що стосується постанови Верховного Суду від 15.02.2023 у справі № 920/437/22, у якій колегія суддів підтримала висновок апеляційного суду про зменшення заявленої до стягнення суми неустойки (штрафу) з заявлених до стягнення позивачем 103 352 207 грн 47 коп. штрафу до 1 033 552 грн 07 коп. (орієнтовно на 99 %), то Суд виходив з того, що апеляційний суд встановив наявність обставин, за яких господарський суд може зменшити неустойку (частина третя статті 551 ЦК України), зокрема, вказавши, що порушення відповідачем у вказаній справі своїх зобов`язань за договором не призвело до безповоротних негативних наслідків для позивача, а доводи останнього про звільнення відповідача від відповідальності є безпідставними та зводяться до нічим не підтверджених припущень, а також до бажання позивача застосувати до відповідача відповідальність у надмірному розмірі.

7.34. Крім цього, в контексті порушеного колегією суддів у цій справі питання щодо відступу від висновку щодо застосування частини третьої статті 551 ЦК України у подібних правовідносинах - у питанні зменшення судом заявленої до стягнення суми пені на 99 %, викладеного в постанові Верховного Суду від 15.02.2023 у справі № 920/437/22, (пункти 6.1, 6.2), Суд зазначає також про таке.

7.35. Відповідно до встановлених у справі № 920/437/22 обставин заявлена позивачем до стягнення сума штрафу була нарахована за порушення умов укладеного між сторонами договору купівлі-продажу природного газу: порушення полягало у прийнятті відповідачем кількості природного газу у розмірі, меншому ніж мінімальний договірний обсяг природного газу, а заявлена позивачем до стягнення сума штрафу в 103 352 207 грн 47 коп. складала 10 % від договірної вартості неприйнятої відповідачем частини природного газу.

Тобто, порушення відповідачем договірного зобов`язання у справі № 920/437/22 полягало у неналежному (частковому) виконанні відповідачем (боржником) договірного зобов`язання, а сума невиконаного зобов`язання з прийняття природного газу, яку розраховував отримати, однак недоотримав позивач, у десять разів більше за суму нарахованого за таке порушення штрафу.

7.36. Між тим, відповідно до обставин, встановлених судами у цій справі, Відповідач не виконав договірне зобов`язання перед Позивачем з виконання робіт, вартість яких складає 1 427 880 грн 00 коп. (у тому числі ПДВ 237 980 грн 00 коп., пункт 3.3), тоді як заявлена у спірних правовідносинах сума відповідальності за таке порушення складає 5 240 319 грн 60 коп. (з яких: 5 140 368 грн 00 коп. пені та 99 951 грн. 00 коп. штрафу.

Тобто, порушення Відповідачем (боржником) договірного зобов`язання у цій справі полягало у невиконанні ним договірного зобов`язання, тоді як сума невиконаного Відповідачем договірного зобов`язання (вартість робіт, які розраховував не тільки отримати, а і оплатити Позивач), орієнтовно у 3,67 рази менше за суму нарахованої за таке порушення неустойки (суми штрафу та пені).

7.37. Отже, сума неустойки у справі № 920/437/22 у 10 разів менша за суму основного/порушеного зобов`язання (вартість порушеного зобов`язання), а у цій справі - у 3,67 рази більше за суму основного/порушеного зобов`язання (вартість порушеного зобов`язання).

Умови договірної відповідальності у справі № 920/437/22 також відмінні від умов договірної відповідальності у цій справі:

- у справі № 920/437/22 передбачено нарахування лише штрафу у 10 % від суми (вартості) невиконаного договірного зобов`язання;

- у цій справі - пені у розмірі двох відсотків вартості зобов`язання, з якого допущено прострочення за кожний день прострочення, а за прострочення понад двадцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

7.38. Крім цього, відповідно до висновку апеляційного суду, з яким погодився касаційний суд у справі № 920/437/22, зменшено було заявлену позивачем до стягнення суму штрафу, тоді як відповідно до висновків в оскаржуваних судових рішеннях у цій справі, заявлена Позивачем до стягнення сума штрафу зменшена не була, а зменшений був розмір заявленої до стягнення пені.

7.39. Щодо підстав для зменшення неустойки у справі № 920/437/22 із заявлених 103 352 207 грн 47 коп. до 1 033 552 грн 07 коп. (тобто орієнтовно на 98,99 %), то суди виходили з того, що позивач не зазнав жодних матеріальних збитків у зв`язку із порушенням відповідачем умов договору, стягнення з відповідача штрафу є мірою відповідальності останнього за порушення, а не способом збагачення іншої сторони, а стягнений розмірі штрафу є справедливим у відношенні до обох сторін договору та є стимулом для відповідача не здійснювати в подальшому порушень договірних зобов`язань (превентивна функція неустойки), а для позивача - достатнім для компенсування його очікувань від належного виконання відповідачем своїх договірних зобов`язань.

Зменшуючи у цій справі розмір пені (однак не штрафу) із заявлених 5 140 368 грн 00 коп. до 51 403 грн 68 коп. (тобто на 99 %), суди виходили з неспівмірності заявленої до стягнення суми пені, оскільки наслідки невиконання боржником (Відповідачем) зобов`язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов`язання.

7.40. У зв`язку з викладеним Суд зазначає, що у справі № 920/437/22 та у цій справі відмінність полягає не тільки в договірних умовах для визначення, нарахування, розмірах та видах неустойки (пені, штрафу), що застосовується за порушення стороною договірного зобов`язання, а і в обставинах, за яких її було застосовано, у вартості (сумі) порушеного зобов`язання, її розміру порівняно з розміром застосованої неустойки, який у справі № 920/437/22 менший за розмір порушеного зобов`язання, а у цій справі більший за розмір порушеного зобов`язання.

А тому, встановлені судом у справі № 920/437/22 обставини, які були взяті до уваги як підстави для зменшення судом заявленої до стягнення суми неустойки, а також розмір, до якого неустойка зменшена судом, мають індивідуальний для спірних правовідносин у вказаній справі, а тому оціночний характер.

7.41. Наведені висновки як у цій справі, так і у справі № 920/437/22, а також інші висновки Верховного Суду у справах щодо спорів, в яких вирішувалось питання щодо зменшення неустойки (пункти 7.25-7.30), демонструють очевидну різноманітність обставин (підстав та чинників), які беруться судом до уваги та впливають на рішення щодо зменшення розміру неустойки, що підлягає стягненню.

7.42. Отже, і чинники, якими обґрунтовані конкретні умови про неустойку: обставини (їх сукупність), що є підставою для застосування неустойки за порушення зобов`язань, її розмір (пункт 7.14); і обставини (їх сукупність), що є підставою зменшення судом неустойки, у кожних конкретних правовідносинах (справах) мають індивідуальний характер (пункти 7.25-7.30).

А тому і розмір неустойки, до якого суд її зменшує (на 90 %, 70 % чи 50 % тощо), у кожних конкретно взятих правовідносинах (справах) також має індивідуально-оціночний характер, оскільки цей розмір (частина або процент, на які зменшується неустойка), який обумовлюється встановленими та оціненими судом обставинами у конкретних правовідносинах, визначається судом у межах дискреційних повноважень, наданих суду відповідно до положень частини першої, другої статті 233 ГК України та частини третьої статті 551 ЦК України, тобто у межах судового розсуду.

7.43. Таким чином, в питаннях підстав для зменшення розміру неустойки правовідносини у кожному спорі про її стягнення є відмінними, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій, які водночас мають узгоджуватись з положенням статті 233 ГК України і частині третій статті 551 ЦК України, а також досліджуватись та оцінюватись судом в порядку статей 86, 210, 237 ГПК України.

Такий підхід є усталеним в судовій практиці, зокрема Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (постанови від 11.07.2023 у справі № 914/3231/16, від 10.08.2023 у справі № 910/8725/22, від 26.09.2023 у справі № 910/22026/21, від 02.11.2023 у справі № 910/13000/22, від 07.11.2023 у справі № 924/215/23, від 09.11.2023 у справі № 902/919/22).

У зв`язку з викладеним Суд зазначає, що індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов`язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, зумовлюють висновок про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено, що водночас вимагає, щоб цей розмір відповідав принципам верховенства права.

7.44. Суд враховує, що визначені колегією суддів в ухвалі від 04.10.2023 у справі № 911/2269/22 підстави для передачі справи на розгляд об`єднаної палати стосуються необхідності перегляду висновків касаційного суду по суті спору у справі № 920/437/22, що виходить за межі повноважень об`єднаної палати Касаційного господарського суду у цій справі - № 911/2269/22.

7.45. У зв`язку з викладеним, враховуючи висновок про індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов`язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, що виключає формування єдиних (для вирішення спорів про стягнення неустойки) критеріїв та алгоритму визначення підстав для зменшення розміру неустойки та критеріїв для встановлення розміру (на 90 %, 70 % чи 50 % тощо), до якого суд має право її зменшити, Суд не вбачає підстав для відступу від аналогічної правової позиції Верховного Суду у складі колегії суддів судової палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів‚ корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду, викладеної в постанові від 15.02.2023 у справі № 920/437/22 щодо застосування, зокрема, положень частини третьої статті 551 ЦК України із висновком, що можливість зменшення заявленої до стягнення пені на 99% залежить виключно від оцінки судами фактичних обставин справи та обґрунтованості доводів і заперечень сторін.

Щодо розгляду касаційної скарги по суті заявлених вимог

7.46. Дійшовши наведеного висновку щодо підстав та умов зменшення судом неустойки, що підлягає стягненню за порушення господарського (договірного) зобов`язання за правилами статті 233 ГК України та частини третьої статті 551 ЦК України, щодо індивідуальності як у обставинах, якими обумовлені підстави та розмір нарахованої неустойки у відповідних правовідносинах, так і у обставинах, якими обґрунтовується та обумовлюється зменшення пені у цих правовідносинах, відповідно, відсутність єдиних критеріїв при вирішенні питання щодо підстав і міри зменшення неустойки (пункти 7.43-7.45), а також враховуючи встановлені у цій справі:

- обставини щодо вартості робіт за Договором - в сумі 1 427 880 грн 00 коп. (пункти 3.3, 3.16);

- обставини щодо обґрунтованої умовами Договору суми пені в сумі 4 340 755 грн 20 коп. (пункт 3.16);

- обставини, за яких Позивач нарахував Відповідачу спірні суми пені та штрафу (пункт 3.4);

- обставини, якими Відповідач обґрунтував клопотання про зменшення заявленого у цій справі розміру неустойки (пункт 1.3);

- обставини, за яких суди дійшли висновку про наявність підстав про зменшення розміру пені у спірних правовідносинах (пункт 2.2);

Суд погоджується з висновками та мотивами судів в оскаржуваних рішеннях про часткове задоволення клопотання Відповідача щодо зменшення арифметично-правильного та обґрунтованого розміру заявленої до стягнення пені до 51 403 грн 68 коп.

7.47. А тому доводи скаржника про незаконність цих висновків та оскаржуваних судових рішеннях не знайшли свого правового та матеріального підтвердження, не ґрунтуються на нормі закону та не відповідають обставинам справи, через що відповідні вимоги не підлягають задоволенню.

7.48. У зв`язку з викладеним та з урахуванням положень пункту 1 частини першої статті 308 та статті 309 ГПК України, оскільки заявлені скаржником підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України не знайшли свого підтвердження, касаційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржувані рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду, з урахуванням доповнення мотивів, наведених в цій постанові, підлягають залишенню без змін як законні та обґрунтовані.

8. Судові витрати

8.1. Дійшовши висновку незадоволення касаційної скарги та залишення без змін оскаржуваних судових рішень, витрати зі сплати судового збору за подання позову, апеляційної та касаційної скарг покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 129, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Центренерго" в особі відокремленого підрозділу Зміївської теплової електричної станції Публічного акціонерного товариства "Центренерго" залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 31.07.2023 та рішення Господарського суду Київської області від 07.04.2023 у справі № 911/2269/22 залишити без змін

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Васьковський

Судді І. М. Бенедисюк

Г. О. Вронська

Т. Б. Дроботова

Т. М. Малашенкова

В. Г. Пєсков

Л. І. Рогач

Ю. Я. Чумак