Ухвала

від 04.10.2023 по справі 911/2269/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

04 жовтня 2023 року

м. Київ

cправа № 911/2269/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Зуєва В. А. - головуючого, Берднік І. С., Міщенка І. С.,

секретар судового засідання - Дерлі І. І.

за участю представників сторін:

позивача - Чебаненко В. Л.,

відповідача - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Центренерго" в особі відокремленого підрозділу Зміївської теплової електричної станції Публічного акціонерного товариства "Центренерго"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 31.07.2023 (судді: Алданова С. О. - головуючий, Корсак В. А., Євсіков О. О.)

та рішення Господарського суду Київської області від 07.04.2023 (суддя Горбасенко П. В.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Центренерго" в особі відокремленого підрозділу Зміївської теплової електричної станції Публічного акціонерного товариства "Центренерго"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртехнобез"

про стягнення 5 240 319,60 грн,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Центренерго" в особі відокремленого підрозділу Зміївської теплової електричної станції Публічного акціонерного товариства "Центренерго" (далі - ПАТ "Центренерго", Позивач) звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртехнобез" (далі - ТОВ "Укртехнобез", Відповідач) про стягнення 5 240 319,60 грн, з яких: 5 140 368,00 грн пені та 99 951,00 грн штрафу.

В обґрунтування позовних вимог ПАТ "Центренерго" посилається на невиконання Відповідачем своїх зобов`язань за договором на закупівлю робіт з виготовлення (ремонту) обладнання № 16/155 від 17.06.2021 в частині виконання робіт.

Рішенням Господарського суду Київської області від 07.04.2023 у справі №911/2269/22, залишеним постановою Північного апеляційного господарського суду від 31.07.2023 без змін в частині вимог по суті спору, позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "Укртехнобез" на користь ПАТ "Центренерго" в особі відокремленого підрозділу Зміївської теплової електричної станції ПАТ "Центренерго": 51 403,68 грн пені; 99 951,00 грн штрафу; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі ПАТ "Центренерго" просить скасувати оскаржувані судові рішення в частині стягнення з Відповідача на користь Позивача 51 403,68 грн пені за невиконання господарського зобов`язання за договором на закупівлю робіт з виготовлення (ремонту) обладнання № 16/155 від 17.06.2021 та ухвалити нове рішення у цій частині, відповідно до якого стягнути з ТОВ "Укртехнобез" на користь ПАТ "Центренерго" 4 340 755,20 грн пені.

У якості підстави для подання касаційної скарги, Позивач посилається на неврахування місцевим і апеляційним господарськими судами висновків суду касаційної інстанції щодо застосування норм статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України, викладених в постановах від 04.02.2020 у справі № 918/116/19, від 14.07.2021 у справі № 916/878/20, від 14.09.2016 у справі № 6-473цс16, від 08.05.2018 у справі № 924/709/17, від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, від 04.06.2018 у справі № 908/1453/14, від 21.01.2021 у справі № 927/704/19, від 30.03.2021 у справі № 902/538/18, від 20.10.2021 у справі № 910/8396/20, від 15.06.2022 у справі № 922/2141/21.

Відзиву на касаційну скаргу не надходило.

Відповідно до частини другої статті 302 Господарського процесуального кодексу України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об`єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об`єднаної палати.

Згідно із частиною четвертою статті 303 Господарського процесуального кодексу України про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду суд постановляє ухвалу із викладенням мотивів необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у рішенні, визначеному в частинах першій - четвертій статті 302 цього Кодексу, або із обґрунтуванням підстав, визначених у частинах п`ятій або шостій статті 302 цього Кодексу.

Дослідивши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає за доцільне передати вказану скаргу разом з матеріалами справи на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду на підставі частини другої статті 302 Господарського процесуального кодексу України у зв`язку з необхідністю відступу від висновку про застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати, виходячи з такого.

Як вбачається зі змісту касаційної скарги, фактичною підставою для її подання стала незгода заявника зі зменшенням господарськими судами попередніх інстанцій заявленої до стягнення з Відповідача суми пені на 99%.

Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 Цивільного кодексу України).

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 17.06.2021 між ПАТ "Центренерго" в особі відокремленого підрозділу Зміївської теплової електричної станції ПАТ "Центренерго" (замовник) та ТОВ "Укртехнобез" (виконавець) було укладено договір на закупівлю робіт з виготовлення (ремонту) обладнання №16/155, відповідно до п. 1.1. якого виконавець зобов`язується у 2021 році виконати на свій ризик роботи, що зазначені у додатках до цього договору, а замовник - прийняти їх і оплатити.

Згідно з п. 1.2. договору роботи повинні бути виконані у строки, зазначені у додатку до нього. Ціна цього договору визначена у додатку до нього (п. 3.1.). Безпосередній перелік, обсяг і вартість робіт обумовлюється сторонами в кошторисній документації (калькуляції), що є додатком № 1 до даного договору (п. 3.2.).

Виконавець зобов`язаний приступити до виконання робіт лише після отримання від замовника наряду - допуску; виконати роботи, зазначені у додатку до договору, якісно, своєчасно та у повній відповідності з умовами договору і вимогами чинного законодавства України (п. 6.1.4.).

За умовами п. 7.2. договору у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов`язань за цим договором з виконавця стягується пеня у розмірі 2% від вартості зобов`язання, з якого допущено прострочення за кожен день прострочення, а за прострочення понад 20 днів додатково стягується штраф у розмірі 7% від вказаної суми.

Відповідно до п. 1. додатку № 1 до договору на закупівлю робіт з виготовлення (ремонту) обладнання № 16/155 від 17.06.2021, найменування, опис робіт, за ДК 021:2015:45440000-3 Фарбування та скління, (Виконання робіт з капітального будівництва за проектом "Вогнезахисна обробка металевих конструкцій покриття машзалу енергоблоків № 1 - 10"). Загальна вартість робіт - 1 427 880,00 грн у тому числі ПДВ 237 980,00 грн (п. 2. додатку № 1).

Результатом робіт є: виконані в повному обсязі роботи з вогнезахисної обробки металевих конструкцій покриття машзалу енергоблоку № 6 Зміївської ТЕС згідно з робочим проектом "Вогнезахисна обробка металевих конструкцій покриття машзалу енергоблоків № 1 - 10 Зміївської ТЕС" (п. 4. додатку № 1).

Згідно з п. 13.1. додатку № 1 строки виконання робіт: протягом дії договору до 31.12.2021 відповідно до погодженого календарного плану.

Господарськими судам також встановлено, що ПАТ "Центренерго" направило на адресу ТОВ "Укртехнобез" письмове погодження № 02/465-4192 від 25.08.2021 щодо початку виконання робіт, а саме: 25.08.2021 - за допомогою засобів електронної пошти; 27.08.2021 - за допомогою засобів поштового зв`язку.

Однак, Відповідач у порушення умов укладеного між сторонами договору підряду не виконав визначені вказаним правочином роботи у встановлений строк у зв`язку з чим Позивач звернувся з цим позов до суду, в якому просив стягнути з ТОВ "Укртехнобез" пеню у розмірі 5 140 368,00 грн та штраф у розмірі 99 951,00 грн.

У свою чергу, зменшуючи розмір заявленої до стягнення пені на 99%, господарські суди попередніх інстанцій виходили з того, що Відповідач дійсно порушив своє зобов`язання за наведеним договором і не виконав визначені ним роботи у встановлений строк. Разом з тим, беручи до уваги відсутність належних та допустимих доказів понесення Позивачем збитків у зв`язку з порушенням Відповідачем зобов`язання у спірних правовідносинах, а також враховуючи неспівмірність заявленої до стягнення суми пені, коли наслідки невиконання боржником зобов`язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов`язання, суди дійшли висновку про наявність підстав для часткового задоволення відповідного клопотання ТОВ "Укртехнобез" та зменшення в порядку частини першої статті 233 Господарського кодексу України і частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України розміру заявленої до стягнення пені до 51 403,68 грн.

Згідно з правовою позицією, викладеною у п. 6.13. постанови Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі № 904/4156/18 та у постанові Верховного Суду від 02.11.2022 у справі № 910/14591/21, господарсько-правова відповідальність за порушення договірних зобов`язань поділяється на встановлену законом і договірну. Необхідною умовою застосування такої відповідальності є визначення у законі чи у договорі управненої та зобов`язаної сторони, виду правопорушення, за вчинення якого застосовується відповідальність, штрафні санкції і конкретний їх розмір.

Неустойка (штраф, пеня) - грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (частини перша, друга статті 549 Цивільного кодексу України). Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (частина друга статті 551 Цивільного кодексу України).

При цьому за приписами частини першої статті 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено в Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013. Аналогічні висновки наведені у постанові Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 918/116/19.

Завдання неустойки - сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак, таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Неустойка не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер (постанова Верховного Суду від 02.11.2022 у справі №910/14591/21).

Відповідно до частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Законодавець надав суду можливість зменшувати штрафні санкції, який, у свою чергу, має керуватися при вирішенні такого питання не лише принципом свободи договору, що полягає у можливості узгодити сторонами правочину різноманітні штрафні санкції, так і принципом справедливості, добросовісності та розумності (постанова Верховного Суду від 09.02.2023 у справі № 922/4121/20).

Водночас, перевіряючи обґрунтованість висновків судів про наявність підстав для суттєвого зменшення заявленої до стягнення суми пені, колегія суддів Касаційного господарського суду у постанові від 15.06.2022 у справі №922/2141/21 зазначила, що відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 04.02.2020 у справі №918/116/19, зменшення розміру пені на 99% фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.

Колегія суддів погоджується з висновками, викладеними в постановах Верховного Суду від 15.06.2022 у справі №922/2141/21 та від 04.02.2020 у справі №918/116/19, оскільки зменшення розміру заявлених до стягнення з відповідача пені на 99%, фактично не просто зменшує розмір штрафних санкцій, а звільняє останнього від їх сплати, що не відповідає наведеним вище правовим нормам, судовій практиці та суті відповідальності, яку сторони передбачають при укладенні відповідного правочину.

Разом з тим, під час касаційного перегляду цієї справи колегія суддів з`ясувала, що Верховний Суд у складі колегії суддів судової палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів‚ корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду у постанові від 15.02.2023 у справі № 920/437/22 підтримав зменшення судом апеляційної інстанцій заявленої до стягнення суми пені на 99% та зазначив, що апеляційним судом було встановлено наявність обставин, за наявності яких господарський суд може зменшити неустойку (частина третя статті 551 Цивільного кодексу України), зокрема, що порушення відповідачем у вказаній справі своїх зобов`язань за договором не призвело до безповоротних негативних наслідків для позивача, а доводи останнього про звільнення відповідача від відповідальності є безпідставними та зводяться до нічим не підтверджених припущень, а також до бажання позивача застосувати до відповідача відповідальність у надмірному розмірі.

Таким чином, Верховний Суд у зазначеній справі фактично дійшов висновку про те, що можливість зменшення заявленої до стягнення пені на 99% залежить виключно від оцінки судами фактичних обставин справи та обґрунтованості доводів і заперечень сторін.

Однак, колегія суддів не погоджується з вказаними висновками, оскільки, приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд повинен виходити із того, що одним з завдань застосування таких санкцій до боржника є стимулювання належного виконання ним договірних зобов`язань. При цьому надмірне зменшення розміру пені фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.

Так, реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтями 551 Цивільного кодексу України та статтею 233 Господарського кодексу України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін з урахуванням встановлених обстави справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24.09.2020 у справі №915/2095/19, від 26.05.2020 у справі №918/289/19, від 19.02.2020 у справі №910/1199/19, від 04.02.2020 у справі №918/116/19, від 28.09.2022 у справі №916/2302/21.

Отже, зменшення розміру пені на 99% від заявленої Позивачем суми порушує баланс інтересів сторін, оскільки таке зменшення не стимулює боржника до належного виконання покладених на нього договірних зобов`язань та позбавляє позивача можливості отримати передбачену укладеним між сторонами договором компенсацію за невиконання його умов.

У зв`язку з наведеним колегія суддів вважає за необхідне відступити від висновків, викладених в постанові Верховного Суду від 15.02.2023 у справі №920/437/22, про можливість зменшення заявленої пені до 1%, оскільки у такому разі фактично відбувається звільняє відповідача від сплати штрафних санкцій, що не відповідає вищенаведеним правовим нормам та усталеній судовій практиці.

За приписами частини першої статті 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" основною функцією Верховного Суду як найвищого суду у системі судоустрою є забезпечення сталості та єдності судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

Як зазначалося, відповідно до частини другої статті 302 Господарського процесуального кодексу України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об`єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об`єднаної палати.

Положеннями частин першої, третьої і четвертої статті 303 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що питання про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи. Питання про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати може бути вирішене до прийняття постанови судом касаційної інстанції. Про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду суд постановляє ухвалу із викладенням мотивів необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у рішенні, визначеному в частинах першій - четвертій статті 302 цього Кодексу, або із обґрунтуванням підстав, визначених у частинах п`ятій або шостій статті 302 цього Кодексу.

Наведена норма процесуального права зобов`язує колегію суддів у разі необхідності відступу від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати, передати справу на розгляд об`єднаної палати. Однакове застосування закону забезпечує загальнообов`язковість закону, рівність перед законом та правову визначеність у державі, яка керується верховенством права.

З огляду на виконання функцій із забезпечення сталості та єдності судової практики, справа № 911/2269/22 підлягає передачі на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

Керуючись статтями 233 - 235, 302, 303 Господарського процесуального кодексу України, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду

УХВАЛИВ:

Справу № 911/2269/22 разом із касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Центренерго" в особі відокремленого підрозділу Зміївської теплової електричної станції Публічного акціонерного товариства "Центренерго" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 31.07.2023 та рішення Господарського суду Київської області від 07.04.2023 передати на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Зуєв

Судді І. Берднік

І. Міщенко