Ухвала

від 03.08.2023 по справі 915/1493/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

УХВАЛА

03 серпня 2023 року Справа № 915/1493/21

м.Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Мавродієвої М.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Жиган А.О.,

представника позивача: Дядюренка М.П.,

представника відповідача: ОСОБА_2.,

представника третьої особи: не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Карс ЛТД" про зупинення провадження у справі

за позовом: Акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк" (юр.адреса: 04070, м.Київ, вул.Андріївська, буд.4; ідент.код 14282829; пошт.адреса: 54017, м.Миколаїв, вул.Чкалова, буд.20/8; адреса ел.пошти представника - Дядюренко М.П.: ІНФОРМАЦІЯ_1),

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Карс ЛТД" (54034, м.Миколаїв, просп.Миру, буд.22/2; ідент.код 33231830; адреса ел.пошти: ІНФОРМАЦІЯ_2),

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

Фізична особа-підприємець Євтушенко Ігор Іванович ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ),

про: вилучення та передачу в управління нерухомого майна (предмета іпотеки) та зобов`язання вчинити дії,-

в с т а н о в и в:

Господарським судом Миколаївської області розглядається справа за позовом Акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Карс ЛТД" за такими вимогами:

1) вилучити у Товариства з обмеженою відповідальністю "Карс ЛТД" та передати Акціонерному товариству "Перший український міжнародний банк" в управління нерухоме майно: нерухоме майно, розташоване у місті Миколаїв, пр.Миру, буд.22/2 (приміщення піцерії літ.А-5 загальною площею 175,9 кв.м, реєстраційний номер майна: 21397104), яке належить на праві приватної власності Товариству з обмеженою відповідальністю "Карс ЛТД", та передане в іпотеку на підставі іпотечного договору на період до його реалізації, надавши право Акціонерному товариству "Перший український міжнародний банк" здійснювати дії, пов`язані з управлінням, здійснювати спільне управління з будь-якими особами, передавати в наступне управління, змінювати, розривати, укладати правочини, у тому числі договори оренди, суборенди, отримання платежів за користування нежитловою будівлею, а також укладати, змінювати, розривати договори щодо надання послуг з утримання предмету іпотеки, його обслуговування і забезпечення збереження (охорони). Отриманий прибуток внаслідок передачі предмету іпотеки в оренду чи іншого використання нежитлового приміщення, за вирахуванням витрат, понесених на утримання майна, звертати в рахунок погашення заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "Карс ЛТД" за кредитним договором №05-407/08 від 07.08.2008;

2) зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Карс ЛТД" на період до реалізації предмета іпотеки повністю звільнити від будь-якого особистого майна (майна третіх осіб) предмет іпотеки: нерухоме майно, розташоване у місті Миколаїв, пр.Миру, буд.22/2, реєстраційний номер майна: 21397104 (приміщення піцерії літ.А-5 загальною площею 175,9 кв.м) та утриматися від будь-яких дій (в тому числі із залученням третіх осіб) щодо перешкоджання Акціонерному товариству "Перший український міжнародний банк" в управлінні предметом іпотеки;

3) надати право Акціонерному товариству "Перший український міжнародний банк" на обладнання предмету іпотеки: нерухомого майна, розташованого у місті Миколаїв, пр.Миру, буд.22/2, реєстраційний номер майна: 21397104 (приміщення піцерії літ.А-5 загальною площею 175,9 кв.м) новими охоронними пристроями, а також укладення договорів на охорону зі спеціалізованими підприємствами;

4) надати Акціонерному товариству "Перший український міжнародний банк" право на отримання в усіх установах, підприємствах, організаціях, а також органах реєстраційної служби, органах нотаріату будь-яких документів (оригіналів, їх копій, дублікатів, витягів з державних реєстрів, довідок), необхідних для управління майном, укладення будь-яких договорів, у тому числі, але не виключно: договорів найму, оренди, суборенди, договорів, пов`язаних з експлуатацією, обслуговуванням, страхуванням, охороною, забезпеченням та утриманням в належному стані предмета іпотеки - нерухомого майно, розташованого у місті Миколаїв, пр.Миру, буд.22/2, реєстраційний номер майна: 21397104 (приміщення піцерії літ.А-5 загальною площею 175,9 кв.м);

5) закріпити за Акціонерним товариством "Перший український міжнародний банк" права управителя щодо предмета іпотеки - нерухомого майно, розташованого у місті Миколаїв, пр.Миру, буд.22/2, реєстраційний номер майна: 21397104 (приміщення піцерії літ.А-5 загальною площею 175,9 кв.м), а саме: вільного доступу (у тому числі шляхом примусового проникнення/входу) представників управителя та інших осіб визначених управителем до нерухомого майна, що передано в управління; інші права необхідні для здійснення належного управління майном.

В обґрунтування позовних вимог Банк вказує на наступне:

- рішенням Господарського суду Миколаївської області від 08.12.2009 у справі №3/222/09, яке набрало законної сили, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Карс ЛТД" на користь Публічного акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний банк" 1261000,0 грн заборгованості за основною сумою кредиту, 273049,69 грн заборгованості за відсотками за користування кредитом, 252198,94 грн заборгованості за пенею за порушення строків повернення основної суми кредиту та сплати відсотків за користування ним, шляхом звернення стягнення на майно товариства з обмеженою відповідальністю "Карс ЛТД", що знаходиться в іпотеці у ПАТ "ПУМБ" за договором іпотеки від 07.08.2008, посвідченим приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Бороздіною О.Г., зареєстрованим в реєстрі нотаріальних дій за №2448, а саме: нежитлові приміщення піцерії під літ.А-5, загальною площею 175,9 кв.м, що знаходиться за адресою: м.Миколаїв, просп.Миру, буд. 22/2, та продажу предмета іпотеки на прилюдних торгах;

- до теперішнього часу таке рішення суду не виконано, предмет іпотеки не реалізовано, оскільки слідчим по ВВС УБОЗ УМВС України в Миколаївській області Коновальчуком С.С. 19.08.2010 на предмет іпотеки накладено арешт та передано його на відповідальне зберігання гр. Євтушенко І.І. ; предмет іпотеки було арештовано слідчим при розслідуванні кримінальної справи по відношенню до ОСОБА_2 , який є власником та директором ТОВ «Карс ЛТД»;

- на даний час кримінальна справа №1-335/11 (н/п 1-/490/3/18) за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні злочинів передбачених ч.5 ст.191, ч.2 ст.205, ч.1 ст.209, ч.1 ст.222, ч.1 ст.366, ч.2 ст.366 КК України перебуває на розгляді у Центральному районному суді м.Миколаєва;

- 30.11.2017 AT «ПУМБ» було подано до Центрального районного суду м.Миколаєва клопотання про скасування арешту слідчого, накладеного на предмет іпотеки, однак, на даний час клопотання не розглянуто. Розгляд клопотання можливе лише під час розгляду справи при винесенні вироку обвинуваченому, або при винесені ухвали про закриття справи;

- станом на 01.10.2021 заборгованість ТОВ «Карс ЛТД» перед AT «ПУМБ» непогашена та продовжує збільшуватись;

- на дату направлення позову у банку відсутня можливість звернути стягнення на предмет іпотеки у зв`язку із арештом, накладеним в рамках кримінального провадження;

- предмет іпотеки не застрахований у встановленому законодавством та іпотечним договором порядку. При цьому, існує ризик його знищення, пошкодження, псування чи погіршення його стану, а також використання третіми особами, що може негативно вплинути на права іпотекодержателя за іпотечним договором, яким забезпечено виконання грошових зобов`язань у великому розмірі;

- основним завданням інституту передачі іпотечного майна в управління є надання іпотекодержателю права на отримання продукції, плодів і доходів від управління іпотечним майном, які, в свою чергу, направляються на задоволення забезпечених іпотекою вимог кредитора, тобто права повного користування предметом іпотеки.

Під час розгляду справи відповідач - ТОВ "Карс ЛТД" звернулось до суду з клопотаннями б/н від 06.10.2022 (вх.№4274/22 від 06.10.2022) та б/н від 21.06.2023 (вх.№8268/23 від 23.06.2023), в яких просило суд зупинити провадження у даній справі до набрання законної сили судовим рішенням Центрального районного суду м.Миколаєва у справі №1-335/11.

В обґрунтування таких клопотань ТОВ "Карс ЛТД" зазначає наступне:

- позивач не виконав умови кредитного договору, грошові кошти у розмірі 1261000,0 грн відповідачу не надав, його розрахункові документи не сплатив. А в наслідок шахрайських дій, перевищення службового положення, грубого порушення законів України, положень та інструкцій Національного банку України, АТ «ПУМБ», заступником керуючого Миколаївської філії АТ «ПУМБ» громадянином ОСОБА_3 та його працівниками, грошовими коштами цього банку, які нібито були кредитними коштами, заволоділи третя особа громадянин ОСОБА_4 у злочинній змові з ОСОБА_3 з перекладанням відповідальності за виконання кредитного договору на відповідача та поручителя;

- реалізація предмету іпотеки за примусовим стягненням неможлива, у зв`язку з накладенням арешту на предмет іпотеки та передачу його на відповідальне зберігання Євтушенку Ігорю Івановичу слідчим ВВС відділу УБОЗ УМВС України в Миколаївській області Коновальчуком С.С. Зазначене кримінальне провадження було ініційоване саме позивачем та, на даний час, кримінальна справа №1-335/11 за обвинуваченням ОСОБА_2 (директора ТОВ «Карс ЛТД») у вчиненні злочину, передбаченому ч.5 ст.191 КК України - заволодіння майном (кредитними коштами) АТ «ПУМБ» шляхом зловживання службовим становищем розглядається Центральним районним судом м.Миколаєва;

- відповідач зазначає, що судовими рішеннями Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 06.06.2023 по справі №915/1493/21 та Південно-західного апеляційного господарського суду від 05.06.2023 по справі №3/222/09 його заяви про перегляд рішення Господарського суду Миколаївської області від 08.12.2009 у справі №3/222/09 залишились не розглянутими з підстав пропуску процесуального строку та у зв`язку з відсутністю належного доказу - вироку суду по кримінальній справі №1-335/11, який має встановити обставини отримання кредиту ТОВ «Карс ЛТД».

Обґрунтовуючи неможливість об`єктивно вирішити питання про вилучення та передачу в управління нерухомого майна (предмету іпотеки) та зобов`язання вчинити дії, відповідач наголошує на тому, що тільки Центральний районний суд м.Миколаєва, при розгляді кримінальної справи №1-335/11 може встановити дійсні обставини укладання (підписання уповноваженою особою) кредитного та іпотечного договорів, на які посилається позивач у своїй позовній заяві, обставини видачі кредиту чи безпідставно списаних коштів. Саме вирок Центрального районного суду м.Миколаєва у кримінальній справі №1-335/11 буде основним доказом, що підтвердить чи спростує наявність вини відповідача в порушенні зобов`язань по кредитному договору.

Відповідач стверджує, що обставини, якими обґрунтовується позов АТ «ПУМБ», взаємопов`язані з обставинами, які розглядаються у кримінальній справі №1-335/11. Вирок суду має довести відсутність у позивача матеріально-правової підстави на задоволення його позовних вимог через відсутність матеріальних правовідносин, з яких випливає суб`єктивне право позивача за його позовом. У такому випадку встановлені кримінальним судом обставини у вироку тягнуть за собою відмову у позові повністю.

Відповідач вважає, що зібрані докази у розглядаємій зараз господарським судом справі, через свою недостатність, не дозволяють об`єктивно встановити та оцінити всі обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Позивач у письмових запереченнях від 20.12.2022 заперечує проти задоволення клопотань відповідача про зупинення провадження у даній справі посилаючись на наступне:

- 08.12.2009 Господарським судом Миколаївської області було прийнято рішення по справі №3/222/09 за позовом AT «ПУМБ» до ТОВ «Карс ЛТД», яким звернуто стягнення на предмет іпотеки з метою задоволення вимог позивача, як іпотекодержателя, у загальному розмірі 1786248,63 грн. Рішення було прийнято у зв`язку із невиконанням відповідачем своїх зобов`язань перед позивачем за кредитним договором. Таким чином, всі обставини щодо наявності заборгованості за кредитним договором та права позивача на звернення стягнення на предмет іпотеки вже встановлені рішенням суду, що набрало законної сили, а отже не підлягають доказуванню у відповідності зі ст.75 ГПК України;

- з дати видачі кредиту, позивач не здійснив жодного платежу в погашення заборгованості, або ж сплаті відсотків. Відповідач відверто зазначає, що не має наміру погашати заборгованість перед позивачем. Більше того, відповідачем було здійснено спробу лишити позивача без забезпечення по кредиту шляхом визнання недійсним договору купівлі-продажу предмету іпотеки між відповідачем та ТОВ «Дока Миколаїв», про, що сам же відповідач і зазначає у своєму клопотанні. Однак суд, встановивши всі обставини, дав чітку оцінку діям відповідача та відмовив у задоволені позову (справа №15/61/10). Дійсно, у своїй постанові від 09.09.2010 апеляційним судом зазначено, що спір про визнання договору купівлі-продажу може бути переглянутий за нововиявленими обставинами за результатами кримінального провадження щодо ОСОБА_2 . Однак, вже протягом 12 років з дня прийняття постанови не з`явилось жодних нововиявлених обставин і відповідачем не подавалось до суду відповідних заяв. Таким чином, така обставина, наведена відповідачем, не може бути підставою для зупинення провадження у справі;

- всі інші обставини, які наводить відповідач у своєму клопотанні взагалі не мають відношення до справи, а деякі з них взагалі є відвертою неправдою у чому можна вбачати намагання відповідача ввести суд в оману. Наводячи обставини по кримінальному провадженню, відповідач навмисно не зазначає, що теперішній директор відповідача (ТОВ «Карс ЛТД») ОСОБА_2 є обвинуваченим за скоєння ряду злочинів як посадова особа ТОВ «Дока Миколаїв» та ТОВ «Мультифуд.Нетфуд.Мк», а не ТОВ «Карс ЛТД», оскільки на час отримання кредитних коштів, укладання договорів кредиту та іпотеки, й відповідно вчинення злочинів, власником та директором ТОВ «Карс ЛТД» була інша особа;

- обставини, щодо звернення ОСОБА_2 до правоохоронних органів з приводу вчинення проти нього кримінального злочину є його особистою справою і не мають жодного відношення до правовідносин між позивачем та відповідачем;

- третя особа - ФОП Євтушенко І.І. зазначає, що в приміщенні предмету іпотеки розташовано його продовольчий магазин, він користується предметом іпотеки у комерційних цілях і отримує від предмету іпотеки грошовий прибуток. Грошовий прибуток має і відповідач, отримуючи від ФОП Євтушенка І.І. відповідну орендну плату за користування предметом іпотеки. Однак, відповідно до ч.1 ст.34 Закону України «Про іпотеку», після прийняття рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки і з метою отримання продукції, плодів та доходів, забезпечення належного господарського використання переданого в іпотеку нерухомого майна згідно з його цільовим призначенням предмет іпотеки на підставі договору між іпотекодавцем і іпотекодержателем або рішення суду може бути переданий іпотекодержателю або іншій особі в управління на період до його реалізації у порядку, встановленому цим Законом. Управління майном здійснюється відповідно до законодавства та умов, визначених договором чи рішенням суду. Продукція, плоди і доходи, отримані в результаті управління предметом іпотеки, спрямовуються на задоволення забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя, якщо інше не встановлено договором або рішенням суду (ч.2 ст.34 Закону України «Про іпотеку»). Є чинне рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки, а відповідач не сплачує жодних грошових коштів в погашення заборгованості;

- відповідач, всупереч приписам норм закону, передав предмет іпотеки іншій особі і продукція, плоди і доходи, які отримуються в результаті управління предметом іпотеки, спрямовуються не на задоволення забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя, а до третьої особи та самого відповідача. Крім того, передача відповідачем предмету іпотеки у користування ФОП Євтушенко І.І., є незаконною, оскільки позивач, як іпотекодержатель не надавав відповідачу такого дозволу, як це передбачено ст.9 Закону України «Про іпотеку»;

- більше того, відповідачем та ФОП Євтушенко І.І., порушено постанову та протокол слідчого по ВВС УБОЗ УМВС України в Миколаївській області Коновальчука С.С. від 19.08.2010, згідно яких на предмет іпотеки накладено арешт та передано на відповідальне зберігання гр.Євтушенко І.І. Предмет іпотеки передано саме на відповідальне зберігання, а не на здійснення комерційної діяльності.

У судовому засіданні 02.08.2023 представник відповідача підтримав клопотання про зупинення провадження у даній справі та просив їх задовольнити з підстав, наведених у таких клопотаннях, а представник позивача заперечував проти його задоволення з підстав, наведених у письмових запереченнях.

У судовому засіданні 02.08.2023 суд оголосив про вихід до нарадчої кімнати для постановлення ухвали.

У судовому засіданні 03.08.2023 судом підписано вступну та резолютивну частини ухвали без її проголошення.

Розглянувши клопотання відповідача про зупинення провадження у даній справі, суд дійшов наступних висновків.

Згідно п.5) ч.1 ст.227 ГПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадках об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

У відповідності до п.4) ч.1 ст.229 ГПК України провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених п.5) ч.1 ст.227 цього Кодексу - до набрання законної сили судовим рішенням, від якого залежить вирішення справи.

У кримінальному провадженні арешт майна згідно зі ч.2 ст.131 Кримінального процесуального кодексу (далі - КПК) України є одним із заходів забезпечення кримінального провадження. Це означає, що він застосовується з метою досягнення дієвості кримінального провадження.

Поняття «арешт майна» є законодавчо закріпленим і наводиться у ч.1 ст.170 КПК України. Відповідно до вказаної норми арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому КПК порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Редакція Кримінального процесуального кодексу України, що діяла станом на 2010 рік передбачала застосування заходів забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна шляхом винесення постанови слідчого, який на власний розсуд обирав міру публічно-правового впливу щодо фізичних та юридичних осіб, його вид, розмір, спосіб реалізації.

Владні повноваження слідчого виявляються у тому, що його постанови, винесені відповідно до закону, в кримінальній справі, що перебуває у його провадженні, є обов`язковими до виконання всіма підприємствами, установами, організаціями, посадовими особами і громадянами (ч.5 ст.114 КПК України).

Сутність накладення арешту на нерухоме майно полягала та полягає в накладенні заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження до визначення подальшої долі цього майна. При цьому арешт майна у кримінальному провадженні виступає гарантією збереження речових доказів, можливої спеціальної конфіскації, конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, а також забезпечення цивільного позову, оскільки його завданням є запобігання можливості приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження майна. Арешт майна має тимчасовий характер, оскільки остаточне рішення про те, що належить вчинити з майном, яке арештоване, буде вирішено судом при ухваленні вироку.

На даний час спірне майно постановою від 19.08.2010 арештоване та відповідно до протоколу про накладення арешту на майно передане на відповідальне зберігання особі визначеній слідчим, а саме - гр.Євтушенко І.І. (т.1 а.с.100, 101).

Чинність зазначеної постанови слідчого підтверджена ухвалою Центрального районного суду м.Миколаєва від 15.06.2023 у кримінальній справі №1-335/11, в якій зазначено, що враховуючи не прийняття у кримінальній справі №08420033 кінцевого рішення, постанова про арешт майна продовжує свою дію до цього часу.

Інститут управління майном у цивільному (господарському) праві є спеціальним строковим речовим правом на чуже майно, яке виникає, зокрема, на підставі судового рішення. Тобто, отримавши судове рішення про передачу нерухомого майна в управління, певна особа фактично стає титульним володільцем цього майна та набуває право на його використання та розпорядження (в окремих випадках).

Таким чином, прийняття господарським судом рішення до отримання вироку суду у кримінальній справі та визначення долі арештованого майна, за наявності процесуального рішення слідчого, винесеного в межах його дискреційних повноважень, призведе до конфлікту між двома процесуальними документами та може розцінюватись як втручання у юрисдикцію іншого органу.

Щодо посилання позивача на рішення у справі №3/222/09 слід зазначити наступне.

Дійсно, відповідно до частини четвертої статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

При цьому преюдицію утворюють лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що відображується в мотивувальній частині судового акту. Лише згадувані, але такі, що не одержали оцінку суду, обставини не можуть розглядатися як встановлені судом і не набувають властивостей преюдиціальності. Також преюдиціальні факти слід відрізняти від оцінки іншим судом певних обставин.

Важливим видається те, що обставини, встановлені у першій справі, що є преюдиційною, мають належати до предмета доказування, тобто їх встановлення має бути необхідне для вирішення тієї справи. Оскільки предмет доказування спочатку визначається підставами позову, а потім обґрунтовується нормами матеріального права, які підлягають застосуванню при вирішенні спору, то питання про те, чи належав певний факт до предмета доказування, є питанням права, а не факту.

Питання факту це питання про те, чи була наявна/відсутня певна обставина, що має значення для вирішення певного спору. Фактичні обставини встановлюються через доказування. Доказування дає змогу відтворити той чи інший фрагмент дійсності в асортименті значущості для справи (предмет доказування). Юридична ж кваліфікація фактичних обставин здійснюється через співвіднесення певної обставини з певними юридичними нормами. Отже, юридичний факт передбачена нормами права конкретна життєва обставина (дія, подія), котра є підставою для настання певних юридичних наслідків. Життєвий факт набуває ознак юридичного внаслідок юридичної кваліфікації, правозастосування. Таким чином, юридичний (правовий) факт - це той же самий життєвий факт, але в контексті наявності його правової регламентації.

Аналогічний висновок щодо застосування статті 75 Господарського процесуального кодексу України викладено у постанові Верховного Суду від 16.12.2020 у справі №914/554/19.

Обставини справи - це життєві факти, які мають значення для вирішення спору, такі як вчинення чи невчинення певної дії певною особою; настання чи ненастання певних подій; час, місце вчинення дій чи настання подій тощо. Обставини встановлюються судом шляхом оцінки доказів, які були досліджені в судовому засіданні. За наслідками такої оцінки доказів, зокрема щодо їх належності, допустимості, достовірності, достатності (статті 77-80 ЦПК України) суд робить висновок про доведеність чи недоведеність певних обставин.

Від встановлення судом обставин справи слід відрізняти правові висновки, які робить суд на підставі таких обставин, у тому числі оціночні, наприклад про дотримання розумного строку, про те, чи мала сторона знати про певні обставини, чи є причина поважною, чи перевищує розмір неустойки розмір збитків та чи є таке перевищення значним тощо. Так, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 18.03.2020 у справі №711/4010/13-ц (провадження №14-429цс19, пункт 43) зазначила, зокрема, що відповідатиме обставинам справи зменшення розміру відповідальності відповідача до оцінки майнових втрат позивачки, та здійснила таку оцінку.

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення в мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи.

При цьому, питання надання тим чи іншим обставинам преюдиціального значення вирішується судом при прийнятті судового рішення, тобто у нарадчій кімнаті за результатами розгляду даної справи.

Тому при розгляді процесуального питання зупинення провадження у даній справі, суд відхиляє посилання позивача на преюдиційний характер рішення у справі №3/222/09 як передчасне.

Стосовно заперечень позивача з приводу незаконної, на його думку, передачі відповідачем предмету іпотеки у користування фізичній особі підприємцю Євтушенко І.І., слід зазначити, що спірне майно арештоване та передано на відповідальне зберігання фізичній особі Євтушенко І.І. на підставі постанови та протоколу слідчого по ВВС УБОЗ УМВС України в Миколаївській області Коновальчука С.С. від 19.08.2010, а не в оренду (користування) як зазначає позивач. Тому питання належного виконання гр. Євтушенко І.І. постанови про арешт майна належить до дискреційних повноважень слідчого у межах кримінальної справи.

При цьому, якщо обмеження прав позивача щодо спірного нерухомого майна відбулися в порядку кримінального судочинства, оцінку правомірності процесуального документа, ухваленого в порядку кримінального судочинства, не може бути надано у порядку іншого, зокрема господарського судочинства, оскільки саме Кримінальним процесуальним кодексом України передбачено порядок оскарження рішень, дій та бездіяльності органу досудового розслідування.

При розгляді клопотання судом також взято до уваги, що відповідно до ст.2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом господарських спорів з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Тобто, виходячи з цієї норми, в першу чергу, суд має справедливо, тобто з дотриманням принципу верховенства права, вирішити господарський спір.

Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч.ч.1, 5 ст.236 ГПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

При цьому судом враховано положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практику Європейського суду з прав людини, які відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997 «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» (далі - Конвенція), визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Однак, Конвенція в першу чергу також гарантує «процесуальну» справедливість розгляду справи, а вже потім дотримання розумного строку, що на практиці розуміється як змагальні провадження, у процесі яких у суді на рівних засадах заслуховуються аргументи сторін (Star Cate Epilekta Gevmata and Others v.Greece (Star Cate Epilekta Gevmata та інші проти Греції). Справедливість проваджень завжди оцінюється їх розглядом узагалом для того, щоб окрема помилка не порушувала справедливість усього провадження (Miroпubovs and Others v.Latvia (Миролюбов та інші проти Латвії), §103).

З огляду на практику ЄСПЛ, суд не вправі допустити юридичну помилку виключно з метою дотримання розумного строку розгляду справи, так як в такому разі не буде досягнуто завдання господарського судочинства, а рішення суду не буде відповідати критеріям законності.

Так, ідея справедливого судового розгляду включає основоположне право на змагальні провадження.

Бажання зекономити час і прискорити провадження не обґрунтовує невиконання такого фундаментального принципу, як право на змагальні провадження (Niderцst-Huber v.Switzerland (Нідерьост-Хубер проти Швейцарії), §30).

В той же час обґрунтованість тривалості проваджень повинна бути оцінена з урахування наступних критеріїв, заснованих практикою Суду: складність справи, внесок заявника і відповідних органів влади, а також предмет спору (Comingersoll S.A. v.Portugal [GC] (Комінгерсоль проти Португалії) [ВП]; Frydlender v.France [GC] (Фрайдлендер проти Франції) [ВП], §43; Sьrmeli v.Germany [GC] (Сюрмелі проти Німеччини) [ВП], §128).

Складність справи стосується як фактичної, так і правової сторони (Katte Katte Klitsche de la Grange v. Italy (Катте Клітше де ла Грандж проти Італії), § 55; Papachelas v.Greece [GC] (Папахелас проти Греції) [ВП] §39). Вона може стосуватись, наприклад, втручання декількох сторін у справу (H.v.the United Kingdom (Х. проти Сполученого Королівства), §72), або різноманітних доказів, що мають бути досліджені (Humen v.Poland [GC] (Гумен проти Польщі) [ВП], §63). Складність національних проваджень маже виправдати їх тривалість (Tierce v.San Marino (Тьєрс проти Сан-Марино), §31).

Також відповідно до статті 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31.07.2003 у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

За вказаних обставин, з метою забезпечення повного, всебічного і об`єктивного розгляду справи, а також з метою недопущення порушення ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою закріплено право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, суд дійшов висновку про необхідність зупинення провадження у даній справі до набрання законної сили судовим рішенням Центрального районного суду м.Миколаєва у справі №1-335/11.

Керуючись п.5) ч.1 ст.227, п.4) ч.1 ст.229, ст.234, 235 ГПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Карс ЛТД" про зупинення провадження у справі, - задовольнити.

2. Провадження у справі №915/1493/21 зупинити до набрання законної сили судовим рішенням Центрального районного суду м.Миколаєва у справі №1-335/11.

3. Зобов`язати сторони повідомити суд про результати розгляду вказаної справи та набрання судовим рішенням у ній законної сили.

Ухвала суду, у відповідності до ч.2 ст.235 ГПК України, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

Згідно ст.ст.254, 255 ГПК України, учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Ухвали суду першої інстанції оскаржуються в апеляційному порядку окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 255 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 255 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.256 ГПК України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому повний текст ухвали суду не був вручений у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повний текст ухвали складено 07.08.2023.

Суддя М.В.Мавродієва