Рішення

від 26.07.2023 по справі 916/3710/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"26" липня 2023 р. м. Одеса Справа № 916/3710/22

Господарський суд Одеської області у складі судді Невінгловської

при секретарі судового засідання: Курко Ю.О.

за участю представників сторін:

прокурор: Стоянова О.О.;

від відповідача (Одеської міської ради): Явченко Д.В.;

від відповідача (ТОВ АВТОСТАЙЛ): Кочмар В.В.;

від відповідача (АТ СЕНС БАНК): не з`явився;

від відповідача (ТОВ ФРАНЦУЗЬКИЙ БУЛЬВАР ЕЛІТ): не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: заступника керівника Одеської обласної прокуратури (65026, м. Одеса, вул. Пушкінська, 3; код ЄДРПОУ 03528552) в інтересах держави;

до відповідачів: 1) Одеської міської ради (65026, м. Одеса, пл. Думська, 1; код ЄДРПОУ 26597691);

2) Товариства з обмеженою відповідальністю АВТОСТАЙЛ (65003, м. Одеса, вул. Чорноморського козацтва, 66/3, офіс №1; код ЄДРПОУ 40049445);

3) Акціонерного товариства СЕНС БАНК (03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 100; код ЄДРПОУ 23494714);

4) Товариства з обмеженою відповідальністю ФРАНЦУЗЬКИЙ БУЛЬВАР ЕЛІТ (65045, м. Одеса, вул. Жуковського, 47; код ЄДРПОУ 33933008);

про визнання незаконними та скасування окремих пунктів рішень, визнання недійсними договорів купівлі-продажу земельної ділянки, іпотечного договору, визнання недійсним державного акту, скасування рішення нотаріуса, скасування державної реєстрації.

1. Суть спору.

Заступник керівника Одеської обласної прокуратури (далі - прокурор) звернувся до Господарського суду Одеської області в інтересах держави з позовною заявою до Одеської міської ради (далі - відповідач-1, Рада), Товариства з обмеженою відповідальністю "Автостайл" (далі - відповідач-2, ТОВ "Автостайл"), Акціонерного товариства "Сенс Банк" (далі - відповідач-3, АТ "Сенс Банк") і Товариства з обмеженою відповідальністю "Французький Бульвар - Еліт" (далі - відповідач-4, ТОВ "Французький Бульвар - Еліт"), в якій просив суд:

- визнати незаконним та скасувати п. 24 Переліку земельних ділянок, що підлягають продажу суб`єктам підприємницької діяльності під забудову на земельних торгах у 2005-2006 роках, що є додатком до рішення Ради від 29.09.2005 № 4422-IV "Про визначення та затвердження переліку земельних ділянок, що підлягають продажу суб`єктам підприємницької діяльності під забудову на земельних торгах у формі аукціону в 2005-2006 роках" в частині включення земельної ділянки, що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Дача Ковалевського, площею 1,0 га;

- визнати незаконним та скасувати п. 24 Переліку земельних ділянок, що підлягають продажу суб`єктам підприємницької діяльності під забудову на земельних торгах у 2005-2006 роках, що є додатком до рішення Ради від 09.11.2005 № 4842-IV "Про продаж земельних ділянок, розташованих в м. Одеса, на земельному аукціоні" в частині, що стосується земельної ділянки за адресою: м. Одеса, вул. Дача Ковалевського (район пляжу монастиря), площею 0,5291 га;

- визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки під забудову на аукціоні від 27.04.2006, укладений між Радою і ТОВ "Французький Бульвар - Еліт", посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Котом Д. Г. та зареєстрованим у реєстрі за № 1497;

- визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯГ № 915253, реєстраційний номер 020650500037, виданий 18.09.2006 ТОВ "Французький Бульвар - Еліт" на земельну ділянку площею 0,5291 га з кадастровим номером 5110136900:35:02:0009;

- визнати недійсним іпотечний договір від 23.05.2007, укладений між ТОВ "Французький Бульвар - Еліт" і ВАТ Акціонерно-комерційний банк "Укрсоцбанк", посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Луняченко Н. В. за №2819;

- визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки від 20.12.2017, укладений між ПАТ "Укрсоцбанк" і ТОВ "Автсотайл", посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Саваріною О.Є. та зареєстрованим у реєстрі за № 3295 зі змінами, внесеними додатковою угодою від 31.01.2018, посвідченою Саваріною О.Є. та зареєстрованим у реєстрі за № 302;

- скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Саваріної О. Є. від 20.12.2017 за № 38858959 щодо реєстрації права приватної власності ТОВ "Автостайл" на земельну ділянку із кадастровим номером 5110136900:35:002:0009 площею 0,5291 га (реєстраційний номер 687374451101);

- скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права власності від 20.12.2017 за №24058072 з одночасним припиненням права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 5110136900:35:002:0009 (реєстраційний номер 687374451101) за ТОВ "Автостайл";

- зобов`язати ТОВ "Автостайл" усунути перешкоди у користуванні майном шляхом повернення у власність держави в особі територіальної громади міста Одеси земельної ділянки площею 0,5291 га з кадастровим номером 5110136900:35:002:0009 вартістю 30 444 960 грн, що розташована за адресою: м. Одеса, вул. Дача Ковалевського, (район пляжу монастиря).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Рада порушила вимоги законодавства при передачі у власність для забудови земельної ділянки, що являє собою частину рекреаційної території, яка знаходиться у нормативно визначених межах прибережної захисної смуги Чорного моря, що призвело до незаконного відчуження вказаної земельної ділянки третім особам внаслідок укладення ряду правочинів.

2. Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі.

Разом із позовною заявою прокурором було подано до суду заяву (вх.№2-1273/22) про забезпечення позову, в якій прокурор просить суд забезпечити позов по даній справі шляхом накладення арешту на земельну ділянку площею 0,5291 га, з кадастровим номером 5110136900:35:002:0009, що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Дача Ковалевського (район пляжу монастиря) (реєстраційний номер 687374451101), заборони ТОВ «АВТОСТАЙЛ» (код ЄДРПОУ 40049445), а також іншим фізичним та юридичним особам, на час розгляду та до набрання законної сили рішення у справі, здійснювати будь - які дії щодо поділу, об`єднання, передачі в оренду, тощо земельної ділянки площею 0,5291 га, з кадастровим номером 5110136900:35:002:0009, що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Дача Ковалевського (район пляжу монастиря) (реєстраційний номер 687374451101) та зборонити ТОВ «АВТОСТАЙЛ» (код ЄДРПОУ 40049445) та іншим фізичним та юридичним особам на час розгляду та до набрання законної сили рішення у справі, здійснювати будь-які будівельні роботи на земельній ділянці площею 0,5291 га, з кадастровим номером 5110136900:35:002:0009, що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Дача Ковалевського (район пляжу монастиря) (реєстраційний номер 687374451101).

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 02.01.2023 року у справі №916/3710/22 відмовлено у задоволенні заяви (вх.№2-1273/22) про забезпечення позову у справі №916/3710/22.

Ухвалою суду від 04.01.2023 позовну заяву заступника керівника Одеської обласної прокуратури було залишено без руху із встановленням строку для усунення виявлених судом недоліків.

11.01.2023 до суду від прокурора надійшла заява (вх.№986/23) про усунення недоліків позовної заяви, згідно з якою прокурор недоліки позовної заяви усунув в повному обсязі.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 16.01.2023 було відкрито провадження у справі №916/3710/22 за правилами загального позовного провадження із призначенням підготовчого засідання на 06.02.2023.

25.01.2023 та 30.01.2023 від ТОВ «АВТОСТАЙЛ» (вх.№ 2447/23) та АТ «СЕНС БАНК» (вх. № 2879/23) до суду надійшли клопотання про об`єднання справ, у задоволенні яких протокольною ухвалою від 06.02.2023 було відмовлено.

03.02.2023 до суду від АТ «СЕНС БАНК» надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду (вх. № 3467/23).

07.02.2023 до суду від ТОВ «АВТОСТАЙЛ» надійшло клопотання про ознайомлення з матеріалами справи (вх. № 3768/23).

У судовому засідання 06.02.2023 судом, без виходу до нарадчої кімнати, було постановлено ухвалу про відкладення судового засідання на 20.03.2023.

14.02.2023 до суду від Одеської міської ради надійшов відзив (вх. № 4559/23).

08.03.2023 від ТОВ «Автостайл» до суду надійшов відзив (вх. № 7435/23).

20.03.2023 до суду від ТОВ «Автостайл» надійшла заява про застосування строку позовної давності (вх. № 8804/23).

20.03.2023 від ТОВ «Автостайл» до суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (вх. № 8809/23).

20.03.2023 від заступника керівника Одеської обласної прокуратури до суду надійшла відповідь на відзив (вх. № 8898/23).

У судовому засіданні 20.03.2023 оголошено протокольну ухвалу про відкладення розгляду справи на 17.04.2023.

23.03.2023 до суду від ТОВ «Автостайл» надійшло клопотання про залучення доказів (вх. № 9439/23).

27.03.2023 від заступника керівника Одеської обласної прокуратури до суду надійшла відповідь на відзив ТОВ «Автостайл» (вх. № 9846/23).

У судовому засіданні 17.04.2023 суд оголосив протокольну ухвалу в порядку п.3 ч.2 ст. 185 Господарського процесуального кодексу України, про закриття підготовчого провадження у справі № 916/13710/22 та призначення справи до розгляду по суті в засіданні суду на 22.05.2023.

У судовому засіданні 22.05.2023 суд ухвалою в протокольній формі оголосив перерву у розгляді справи по суті до 08.06.2023.

23.05.20223 до суду від Одеської міської ради надійшла заява про застосування строків позовної давності (вх. № 7011/23).

30.05.2023 від ТОВ «Автостайл» надійшли додаткові пояснення у справі (вх. № 17785/23).

31.05.2023 від заступника керівника Одеської обласної прокуратури до суду надійшли заперечення на клопотання Одеської міської ради (вх. № 17956/23).

У судовому засіданні 08.06.2023 суд ухвалою в протокольній формі оголосив перерву у розгляді справи по суті до 26.07.2023.

26.07.2023 до суду від АТ СЕНС БАНК надійшло клопотання про проведення судового засідання за відсутності його представника (вх. № 25368/23).

У судове засідання 26.07.2023 з`явився прокурор підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити позовну заяву.

Також у судове засідання 26.07.2023 з`явились представники Одеської міської ради і ТОВ АВТОСТАЙЛ та просили суд відмовити у задоволення позовних вимог.

У судовому засіданні 26.07.2023 за участю представника позивача, судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення та відкладено складення повного рішення на строк, визначений ч.6 ст. 233 Господарським процесуальним кодексом України.

3. Аргументи учасників справи.

3.1. Доводи прокурора.

Прокурор, посилаючись на ст. ст. 58- 62, 83, 116 Земельного кодексу України, ст. ст. 88, 90 Водного кодексу України, Порядок визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.05.1996 року № 486, а також Порядок погодження природоохоронними органами матеріалів щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 05.11.2004 № 434, зазначає, що відсутність проекту та невизначення відповідними органами державної влади на території межі прибережної захисної смуги в натурі не може трактуватися як відсутність самої прибережної захисної смуги та правомірність передачі у приватну власність ділянки, розташованої у нормативно визначеній прибережно-захисній смузі від урізу води.

З вищезазначених норм законодавства вбачається, що фактичний розмір і межі прибережної захисної смуги визначені нормами закону, а проект землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги є лише документом, який містить графічні матеріали та відомості про обчислену площу у розмірі й межах, встановлених законодавством.

При цьому прокурор вказує, що відсутність цього проекту та невизначення відповідними органами державної влади на території відповідного населеного пункту межі прибережної захисної смуги в натурі не може розцінюватись як відсутність самої прибережної захисної смуги та можливість передавати у приватну власність ділянку, що підпадає під нормативно визначену двокілометрову зону від урізу води.

Тобто, прокурор вважає, що при наданні у власність чи користування земельних ділянок навколо водних об`єктів необхідно ураховувати положення щодо меж водоохоронних зон та прибережних захисних смуг шляхом урахування при розгляді матеріалів про надання цих земельних ділянок нормативних розмірів прибережних захисних смуг, встановлених статтею 88 ВК України, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до Порядку визначення меж, містобудівної документації та з урахуванням конкретної ситуації.

Вищевказане узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 12.06.2019 у справі №487/10128/14-ц (п. 55-59), від 30.05.2018 у справі № 469/1393/16-ц, а також Верховного Суду України від 12.11.2020 у справі 487/688/18 за наслідками розгляду спору у подібних правовідносинах, від 01.07.2015 у справі № 6-184цс-15, від 10.06.2015 у справі № 162цс-15, від 22.04.2015 у справі № 6-52цс-15, від 06.06.2018 у справі №372/1387/13ц, від 30.05.2018 у справі №469/1393/16-ц.

Таким чином, прокурор вважає, що чинним законодавством не передбачено можливість передачі у приватну власність юридичних та фізичних осіб земельних ділянок, які знаходяться у нормативно-визначених межах прибережної захисної смуги та вказані землімають режим обмеженої господарської діяльності, яка не передбачає можливість будівництва об`єктів офісного та житлового, а також іншого будівництва, окрім будівництва об`єктів санаторного призначення.

Вивченням документації, на підставі якої здійснювався продаж вищевказаної земельної ділянки встановлено, що остання знаходиться у нормативно-визначених межах прибережної захисної смуги Чорного моря.

Відповідно до викопіювання з Зонінгу м. Одеси, затвердженого рішенням Одеської міської ради від 19.10.2016 №1316-VІІ земельна ділянка, що є предметом позовних вимог знаходиться у зоні установ відпочинку та туризму (КВТ).

Відповідно до викопіювань з Генерального плану міста Одеси, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР № 37 від 27.12.1989 з розшифровками умовних позначень, земельна ділянка із кадастровим номером 5110136900:35:002:0009 площею 0,5291 га, що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Дача Ковалевського (район пляжу монастиря) розташована у зоні зелених насаджень та у безпосередній близькості до урізу води Чорного моря.

Аналогічно відомості підтверджуються і Генеральним планом м. Одеси, затвердженим рішенням Одеської міської ради від 15.03.2015 № 6489-VІ земельна ділянка розміщується в озелененій зоні загального користування (парки, сквери, бульвари) ландшафтно-рекреаційних територій.

Аналізом проекту відведення вищевказаної земельної ділянки установлено, що у ньому наявні документи, з яких вбачався особливий статус земельної ділянки та неможливість її передачі у приватну власність.

З висновку державної землевпорядної експертизи від 01.11.2005 №1857-05 вбачається, що земельна ділянка розташована в межах охоронної зони пам`яток архітектури, що підтверджується висновком Управління охорони об`єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації від 20.10.2005, відповідно до якого земельна ділянка розташована в історичному ареалі м. Одеса, в зоні пам`яток по пров. Маячному, 6 - Комплекс споруд Святоуспенського монастиря ХІХ-ХХ ст., які прийняті під охорону держави як пам`ятки архітектури та містобудування місцевого значення рішенням Одеського облвиконкому від 22.05.1990 за №160.

Відповідно до висновку Державного Управління екології та природних ресурсів в Одеській області від 25.10.2005 за №5846/03-06-12, земельна ділянка зі сходу межує із підпірною укріплювальною бетонною стіною висотою 4-5 метрів та у основи урізом води Чорного моря.

Окрім того, п. п.19, 20 вказаного висновку передбачена наявність зелених насаджень на схиловій частині вказаної земельної ділянки, а також вимога щодо їх збереження у повному обсязі.

Згідно із описом меж земельної ділянки, затвердженим Одеським міським управлінням земельних ресурсів (наявний у складі проекту землеустрою), земельна ділянка межує із землями пляжу комунальної власності.

Згідно висновку Управління архітектури та містобудування виконавчого комітету Одеської міської ради від 20.10.2005 за №57п/5438, земельна ділянка площею 0,5291 га, розташована за адресою: м. Одеса, вул. Дача Ковалевського має обмеження щодо умов додержання природоохоронних вимог в оздоровчих зонах та прибережній смузі Чорного моря.

При цьому публічна кадастрова карта України, що є загальнодоступним інформаційним порталом, на якому оприлюднюються відомості Державного земельного кадастру вказує на безпосередню близькість вищезазначеної земельної ділянки до урізу води Чорного моря.

Аналогічні дані містить ситуаційна схема від 10.10.2005, наявна у складі документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,5291 га для будівництва курортно-рекреаційного комплексу (2-3 поверхи) за адресою: м. Одеса, вул. Дача Ковалевського (район пляжу монастиря), (копія якої додається).

Окрім того, з пояснювальної записки проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (що підлягає продажу на земельних торгах у 2005-2006 роках), розробленого у 2005 році вбачається, що запроектована до відведення земельна ділянка має чотирикутну конфігурацію, рельєф ділянки спокійний, південна частина земельної ділянки під ухилом. Земельна ділянка межує зі сходу із землями загального користування - пляжем і розташована в історичному ареалі міста Одеси.

Згідно даних Державного земельного кадастру на підставі вимог ст. ст. 19, 20,50,51 Земельного кодексу України проектом відведення передбачено віднесення земельної ділянки до категорії земель за основним цільовим призначенням - землі рекреаційного призначення.

Водночас, як зазначає прокурор, прибережна захисна смуга Чорного моря не нанесена (не встановлена), тобто, з наведеного вбачається, що частина спірної земельної ділянки є частиною прибережного схилу уздовж моря, інша частина розташована у межах пляжу Святоуспенського монастиря та фактично входить до зелених зон загального користування та входить до меж прибережної захисної смуги Чорного моря.

Таким чином, на думку прокурора рішення Одеської міської ради та передача у приватну власність вказаної земельної ділянки порушують конкретні умови забудови, які склалися на спірній земельній ділянці до прийняття оскаржуваних рішень та є такими, що унеможливлюють дотримання режиму прибережної захисної смуги. Тобто, зважаючи на наведене спірна земельна ділянка відноситься до земель, на які поширювалася заборона на передання їх у приватну власність та забудову.

Отже, прокурор наголошує на тому, що продаж ТОВ «Французький бульвар - Еліт» земельної ділянки площею 0,5291 га з кадастровим номером 5110136900:35:002:0009, розташованої за адресою: м. Одеса, вул. Дача Ковалевського (район пляжу монастиря), з цільовим призначенням - для будівництва курортно- рекреаційного комплексу (2-3 поверхи) суперечить вимогам земельного, містобудівного та водного законодавства.

За твердженням прокурора, передача у приватну власність відповідачу для проектування та будівництва курортно-рекреаційного комплексу (2-3 поверхи) спірної земельної ділянки, яка розташована у межах прибережної захисної смуги Чорного моря, та відноситься до земель водного фонду, суперечить вимогам земельного, водного та містобудівного законодавства.

Також прокурор вважає, що у даному випадку, позовну вимогу про зобов`язання повернути земельну ділянку слід розглядати як негаторний позов, тобто позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном.

Крім того, враховуючи незаконність рішень міськради, прокурор на підставі ст. ст. 203, 215, 216 ЦК України вважає, що договір купівлі-продажу вищевказаної земельної ділянки, укладений 27.04.2006 між Одеською міською радою та ТОВ «Французький бульвар-Еліт», має бути визнано недійсним, зважаючи на пряму законодавчу заборону продажу земель у межах прибережної захисної смуги.

У зв`язку з тим, що на підставі вищевказаних рішень Одеської міської ради та договору купівлі-продажу земельної ділянки від 27.04.2006 №1497 ТОВ «Французький бульвар-Еліт» зареєстровано право власності на земельну ділянку площею 0,5291 га, кадастровий номер 5110136900:35:002:0009, що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Дача Ковалевського (район пляжу монастиря) та видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯГ №915253, реєстр № 020650500037 від 18.09.2006, який є похідним документом і лише посвідчує виникнення права власності, прокурор вважає, що державний акт на право власності на земельну ділянку відповідно має бути визнаний недійсним разом зі скасуванням незаконних рішень та визнанням недійсним договору купівлі-продажу, укладеного на підставі вищевказаних рішень міськради.

Окрім того, прокурор зазначає, що враховуючи те, що оспорювані рішення міськради прийнято з порушенням вимог законодавства, на їх підставі укладено договір купівлі-продажу, який має бути визнаний недійсним, то, відповідно, іпотечний договір між ТОВ «Французький бульвар-Еліт» та Акціонерно-комерційний банк соціальногорозвитку «Укрсоцбанк», предметом якого стали майнові права на спірну земельну ділянку, яка не може перебувати у приватній власності, відповідно до ст. ст. 16, 203, 215 ЦК України, ст. 152 ЗК України, також підлягає визнанню недійсним.

Окрім того, на думку прокурора, на підставі вимог ст. ст. 203, 215, 216 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, укладений 20.12.2017 між ПАТ «Укрсоцбанк» та ТОВ «Автостайл», зареєстрований у реєстрі правочинів приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Саваріною О.С. за №3295, а також додаткова угода до вказаного договору від 31.01.2018, зареєстровано вищезазначеним нотаріусом за №302 також мають бути визнані недійсними.

Оскільки право власності ТОВ «Автостайл» на спірну земельну ділянку зареєстровано на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки №3295 від 20.12,2017, який має бути визнаний судом недійсним, прокурор вважає, що підлягає визнанню незаконним та скасуванню рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Саваріної О.С. від 20.12.2017 за №38858959 та державна реєстрація права власності за №24058072 від 20.12.2017 з одночасним припиненням права власності ТОВ «Автостайл» на земельну ділянку площею 0,5291 га з кадастровим номером 5110136900:35:002:0009, що розташована за адресою: м. Одеса, вул. Дача Ковалевського (район пляжу монастиря).

3.2. Доводи Одеської міської ради.

Відповідач 1 - Одеська міська рад не погоджується з позовом, вважає його необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню, посилаючись на те, що в даному випадку оскаржувані рішення Одеської міської ради повністю відповідають нормам законодавства України, а позовна заява не містить доказів будь-яких порушень при їх прийнятті.

Одеська міська рада зазначає, що нею було дотримано передбачену законодавством процедуру продажу земельних ділянок комунальної власності, а позивачем жодним чином не доведено зворотного.

При цьому, Одеська міська рада вказує на те, що конкретні розміри та межі водоохоронних зон та прибережних захисних смуг з установленими в них пляжними зонами визначаються спеціальними проектами землеустрою на основі нормативно- технічної документації з урахуванням існуючих на час їх встановлення конкретних умов забудови. Норми Земельного кодексу України та Водного кодексу України прямо передбачають, що розмір прибережної захисної смуги в межах населених пунктів визначається з урахуванням містобудівної документації у кожному окремому випадку. Станом на 2005 рік окремий проект землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги у м. Одесі не затверджений у встановленому законодавством порядку та межі відповідної смуги не встановлені.

Також міська рада звертає увагу на те, що доданим до позовної заяви листом від 21.09.2021р. № 01-15/505п Департамент архітектури та містобудування Одеської міської ради надав викопіювання із Генерального плану м. Одеси, затвердженого рішенням Одеської міської ради від 25.03.2015 р. № 6489-VІ та із Плану зонування території м. Одеси, затвердженого рішенням Одеської міської ради від 19.10.2016 р. № 1316-VІІ, зі змісту яких вбачається, що земельна ділянка за адресою: м. Одеса, вул. Дача Ковалевського (район пляжу монастиря), знаходиться поза межами проектованої прибережної захисної смуги моря та не відноситься до земель водного фонду.

Вказане, на думку міськради, свідчить про формальний підхід прокурора до визначення меж прибережної захисної смуги без будь-якого аналізу містобудівної документації та конкретних умов забудови м. Одеси.

Опублікований ще у 2006 році проведений аналіз господарського комплексу міста Одеси в межах 2-х кілометрової водоохоронної зони наочно демонструє неможливість дотримання цих вимог.

Так, «нормативні» водоохоронні зони і прибережні захисні смуги займають площу 7970 га., що становить майже 50% всієї території міста. На цій території розташовано близько 115 промислових підприємств різних форм власності (майже 40 % об`єктів усього промислового комплексу міста), біля 56 % загальноміського обсягу житлового фонду, з якого основна частина (89 %) - багатоквартирний житловий фонд.

За твердженням міськради, дотримання нормативно встановлених меж прибережної смуги, може привести до повної деградації господарського комплексу, нераціонального використання основного багатства міста - землі і перешкодити інвестиційній діяльності.

Окрім того міськрада зазначає, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою: м. Одеса, вул. Дача Ковалевського (район пляжу монастиря), та відповідний технічний паспорт повністю відповідають чинним на момент прийняття оскаржуваних рішень вимогам законодавства.

Враховуючи, що проект відведення земельної ділянки погоджений органом, який здійснює контроль за раціональним використанням та охороною природних ресурсів, зокрема, землі, із зазначенням відстані, на якій розташована спірна земельна ділянка від урізу воли, міська рада вважає безпідставними доводи позивача про незаконність оскаржуваних рішень, які приймались саме на підставі відповідної документації. У проекті землеустрою також наявний висновок управління архітектури та містобудування Одеської міської ради від 20.10.2005 р. № 57п/5438, який засвідчує відповідність проекту землеустрою містобудівній документації.

Щодо вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 27.04.2006р. № 1497 міська рада зазначає про те, що вона виключно в межах наданих їй законодавством України повноважень, розпорядилась земельною ділянкою, яка розташована за адресою: м. Одеса, вул. Дача Ковалевського (район пляжу монастиря), а отже вказана вимога заступника керівника Одеської обласної прокуратури не підлягає задоволенню.

3.3 Доводи Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОСТАЙЛ»

ТОВ «Автостайл» зазначає, що позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими і ця справа не може розглядатись суддею Господарського суду Одеської області Невінгловською Ю.М. та повинна бути передана на розгляд судді Господарського суду Одеської області Грабован Л.І., оскільки по-перше: постановляючи ухвалу про відкриття провадження по справі суд першої інстанції, у цьому складі суду, не є «судом, встановленим законом» у розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та ч. 1 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства, розгляд усіх майнових спорів, стороною в яких є боржник, з дня введення в дію вказаного Кодексу має відбуватися господарським судом у межах справи про банкрутство, яку такий суд розглядає; по-друге: позивач у позовній заяві вказує чотирьох відповідачів, однак ним не конкретизовано зміст позовних вимог щодо кожного із них.

Крім того, у даному випадку прокурором заявлено вимоги як немайнового характеру так і майнового характеру, які повинні були оплачені судовим збором з врахуванням вищевказаних норм в загальній сумі 476 522, 4 грн., однак, в якості доказів сплати судового збору позивачем до позовної заяви додано Платіжне доручення № 1450 від 15 серпня 2022 року, при цьому позовна заява датована 26.12.2022 року, і отже судовий збір було сплачено ще за 4,5 місяці до складання позовної заяви, що, на думку відповідача, не може вважатись належним доказом сплати судового збору по цій справі.

Також, відповідач зазначає про те, що позивачем не обґрунтовано необхідність в одному позові об`єднання позовних вимог у відповідності до ч. 1 ст. 173 ГПК України.

При цьому, ТОВ «Автостайл» звертає увагу суду на те, що подана позовна заява та заява про забезпечення позову підписана заступником керівником Одеської обласної прокуратури Максимом Раковичем, проте, доказів в підтвердження відповідних повноважень вказаної особи до суду не надано.

ТОВ «Автостайл» зазначає, що позивач по справі не обґрунтував своє право на позов та не зазначив, які саме права або інтереси держави порушені та чому. Враховуючи положення ст.ст. 3, 15, 16, 203 ЦК України, відповідачу незрозуміло, яким чином договір купівлі-продажу об`єкта незавершеного будівництва від 20.12.2017 року та договір купівлі-продажу земельної ділянки від 20.12.2017 року, укладені між ПАТ «Укрсоцбанк» (станом на сьогодні АТ «Сенс Банк») та ТОВ „Автостайл станом на час пред`явлення позову можуть порушувати права та законні інтереси позивача, який не будучи стороною оспорюваних договорів заявив про їх неправомірність. Крім того, відповідач посилається на те, що не визначено в чому конкретно полягає неправомірність дій сторін, та яким нормам законодавства не відповідають оспорювані договори, та які права та інтереси позивача при цьому порушені, що змусило його звернутись до суду за їх захистом.

ТОВ «Автостайл» звертає увагу суду на той факт, що на сьогодні, вже прийняті та набули чинності рішення по іншім справам, предметом яких було визнання недійсним договору купівлі-продажу об`єкта незавершеного будівництва від 20.12.2017року, укладеного між ТОВ «Автостайл» та ПАТ «Укрсоцбанк», посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Саваріною О.С. та зареєстрованого в реєстрі за №3294 - справа № 916/367/18 справа № 916/1901/18, справа № 916/585/18 (916/1051/20). У грудні 2017 року ТОВ «Автостайл» придбало земельну ділянку та розташований на ній об`єкт незавершеного будівництва У ПАТ «Укрсоцбанк» за 1100000,00 (один мільйон сто тисяч) доларів США, шляхом укладання та нотаріального посвідчення відповідних договорів купівлі-продажу (копії додаються), а отже жодних вимог стосовно цих об`єктів та підстав їх набуття у позивача до відповідачів не може бути, оскільки ПАТ «Укрсоцбанк» продав належну йому нерухомість ТОВ «Автостайл». Рішенням Господарського суду Одеської області від 21.06.2018 року по справі № 916/367/18 була підтверджена законність набуття ТОВ «Автостайл» права власності на вищевказану земельну ділянку та об`єкт незавершеного будівництва. Окрім того, відповідач вважає, що Господарський суд Одеської області у своєму рішенні від 21.06.2018 року також прийшов до вірного висновку про безпідставність позовних вимог ТОВ «Французьский Бульвар-Еліт» в частині визнання права власності на будівельні матеріали загальною вартістю 1320000,00 (один мільйон триста двадцять тисяч)гривень.

Враховуючи викладене, ТОВ «Автостайл» вважає, що здійснення перегляду судового рішення, яке набрало законної сили і є чинним, є порушенням принципу правової певності, оскільки таке рішення не може бути поставлено під сумнів, а здійснення перегляду цього рішення не є виправданим та обґрунтованим, оскільки може мати наслідком порушення прав інших осіб, які покладаються на чинність рішення, здійснюючи свої права та обов`язки протягом усього часу чинності цього рішення.

Тому, на думку відповідача, не допускається набуття права власності на об`єкти нерухомого майна особою, яка не має права власності або іншого речового права на земельну ділянку, яке передбачає можливість набуття права власності на будівлі, споруди, розташовані на такій земельній ділянці, а земельна ділянка, згідно договору купівлі-продажу від 20.12.2017року, належить ТОВ «Автостайл».

Отже, ТОВ «Автостайл» зазначає, що виходячи з принципу єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди право власності набуває той, хто має речове право на землю. Оскільки суб`єктом права власності земельною ділянкою є ТОВ «Автостайл», то лише саме ТОВ «Автостайл» і набуває права власності на збудовані на такій земельній ділянці об`єкти, що у свою чергу також підтверджується Рішенням Господарського суду Одеської області від 15.09.2014 року по справі № 916/2909/14 та Рішенням Господарського суду Одеської області від 21.06.2018 року по справі № 916/367/18 яким було відмовлено ТОВ «Французький бульвар-Еліт» у визнанні права власності на об`єкт незавершеного будівництва.

Одночасно, ТОВ «Автостайл» заявило про застосування строку позовної давності. Так, ТОВ «Автостайл» вказує про те, що позивачу було відомо про обставини, які він поклав в основу своєї позовної заяви та правовідносини, які склались між Відповідачами по даній справі ще 26 квітня 2018 року, тобто з моменту внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань матеріалів кримінального провадження за № 42018160000000405 від 26.04.2018. В даному випадку, на думку відповідача, застосуванню підлягає загальний строк позовної давності, який становить 3 (три) роки, однак він сплив ще 27 квітня 2021 року, а з вищевказаною позовною заявою позивач вперше звернувся лише у липні 2022 року, тобто вже після спливу строку позовної давності, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

4. Фактичні обставини, встановлені судом.

Рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради від 14.09.2005р. № 530 «Про внесення пропозицій щодо визначення та затвердження переліку земельних ділянок, що підлягають продажу суб`єктам підприємницької діяльності під забудову на земельних торгах у 2005-2006 роках» запропоновано Одеській міській раді визначити та затвердити перелік земельних ділянок, що підлягають продажу суб`єктам підприємницької діяльності під забудову на земельних торгах шляхом проведення аукціонів; доручено Одеському міському управлінню земельних ресурсів замовити виготовлення технічної документації, необхідної для складання технічного паспорта земельних ділянок, які виставляються на земельні торги та надано згоду на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, що підлягають продажу суб`єктам підприємницької діяльності під забудову на земельних торгах шляхом проведення аукціонів.

Рішенням Одеської міської ради від 29.09.2005 № 4422-ІV «Про визначення та затвердження переліку земельних ділянок, що підлягають продажу суб`єктам підприємницької діяльності під забудову на земельних торгах у 2005-2006 роках» визначено та затверджено перелік земельних ділянок, що підлягають продажу суб`єктам підприємницької діяльності під забудову на земельних торгах шляхом проведення аукціонів (додається).

Додатком до вказаного рішення Одеської міської ради за №4422-IV від 29.09.2005 визначено Перелік земельних ділянок, що підлягають продажу суб`єктам підприємницької діяльності під забудову на земельних торгах шляхом проведення аукціонів, відповідно до п. 24 якого, визначено земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Дача Ковалевського (район пляжу монастиря), орієнтовною площею 1,0 га.

В матеріалах справи наявний проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею, що підлягає продажу суб`єктам підприємницької діяльності під забудову на земельних торгах шляхом проведення аукціонів, за адресою: м. Одеса, Дача Ковалевського (район пляжу монастиря), розроблений ТОВ Південний інститут ґрунтів і ґрунтоведення (2005 рік).

У вказаному проекті міститься, зокрема, наступна інформація та документи:

- вихідна земельно-кадастрова інформація: кадастровий номер земельної ділянки - 5110136900:35:002:0009; площа 0,5291 га; категорія земель згідно УКЦВЗ - 1.17 - рекреаційного призначення; правові обмеження: заборона на зміну цільового призначення земельної ділянки та будівництво об`єктів без погодженої у встановленому порядку проектної документації і розробки проекту землеустрою щодо ведення земельної ділянки; умови: розпочати і завершити освоєння земельної ділянки протягом вмовлених строків; умови додержання природоохоронних вимог земель оздоровчого призначення та земель прибережно-захисної смуги Чорного моря; Обмеження діють на всю площу земельної ділянки;

- висновок Санітарно-епідеміологічної станції м. Одеси №1566-3316 від 18.10.2005, відповідно до якого проект землеустрою був погоджений та вказано, зокрема, що земельна ділянка знаходиться у курортно-оздоровчій зоні, межує з землями загального користування (пляж, проїзд), землями Одеської міської ради, землями ТОВ «Южне»;

- висновок Державного управління екології та природних ресурсів в Одеській області №5846/03-06-12 від 25.10.2005, яким погоджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,5291 га за адресою: м. Одеса, Дача Ковалевського (район пляжу монастиря), за умови: заборони зміни цільового призначення земельної ділянки; збереження існуючих зелених насаджень у повному обсязі; дотримання вимог ст. 62 ЗК України, дотримання вимог ст. 90 ВК України, дотримання вимог п.10.17 ДБН 360-92**, збереження існуючого ландшафту. Розташування земельної ділянки у відношенні до навколишньої території відстань до урізу води Чорного моря більше 100 м;

- висновок Управління архітектури та містобудування від 20.10.2005 №57п/5438, яким наданий на розгляд проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яка підлягає продажу суб`єктам підприємницької діяльності під забудову на земельних торгах шляхом проведення аукціонів, за адресою: м. Одеса, м. Одеса, Дача Ковалевського, для проектування та будівництва об`єктів рекреаційно-курортного призначення, управлінням архітектури та містобудування, погоджений, за умови погодження з управлінням інженерного захисту території міста і розвитку узбережжя; у вказаному висновку зазначено, зокрема, що земельна ділянка має обмеження - заборона на зміну цільового призначення земельної ділянки та будівництво об`єктів без погодженої у встановленому порядку проектної документації і розробки проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, умови розпочати та завершити освоєння земельної ділянки протягом встановлених строків, умови суворого додержання природоохоронних вимог в оздоровчих зонах та прибережній смузі Чорного моря. Обмеження діють на всю площу земельної ділянки;

- висновок Одеського міського управління земельних ресурсів №417-В від 20.10.2005, згідно з яким проект відведення земельної ділянки погоджено управлінням, за умов: визначення правового статусу земель за вказаною адресою (наданих до введення в дію Земельного кодексу Української PCP); підготовки земельної ділянки для продажу на земельних торгах, відповідно до вимог п.п. 2, 3, 4 ст. 136 Земельного кодексу України; визначення цільового використання земельної ділянки відповідно до вимог ст.ст. 5, 6, 12 Закону України „Про основи містобудування та за аналізом найбільш ефективного використання земель;

- висновок Управління охорони об`єктів культурної спадщини №4984 від 20.10.2005, яким погоджено проект відведення земельної ділянки для продажу на земельних торгах (форма проведення земельних торгів - аукціон) для будівництва, обслуговування та експлуатації курортно-рекреаційного 2-3 поверхового комплексу площею 0,5291 га за адресою: Дача Ковалевського (район пляжу монастиря), Київський район, м. Одеса. Також зазначено інформацію про те, що зазначена земельна ділянка розташована в історичному ареалі м. Одеса, межі та режими використання якого в даний час розробляються Державним науково-дослідним інститутом теорії та історії архітектури і містобудування (м. Київ) на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 13.03.2002р. № 318 "Про затвердження Порядку визначення меж та режимів використання історичних ареалів населених місць, обмеження господарської діяльності на території історичних ареалів населених місць". Згідно з вимогами п. 8 зазначеної постанови Кабінету Міністрів України розробка проектної документації на будівництво у межах історичних ареалів повинна здійснюватися на підставі історико-містобудівного обґрунтування, погодженого державним органом охорони культурної спадщини. Зазначена документація повинна бути виконана спеціалізованою ліцензованою організацією у порядку, затвердженому наказом Державної служби охорони культурної спадщини від 22.03.2004р. №7. Відповідно до п. 4 цього порядку граничні параметри об`єкту будівництва мають бути визначені історико-містобудівним обґрунтування. Враховуючи, що здійснення будівництва проектується в охоронні зоні пам`яток по пров. Маячному, 6 - Комплекс споруд Святоуспенського монастиря XIX - XX ст., прийняті під охорону держави як пам`ятки архітектури і містобудування місцевого значення рішенням Одеського облвиконкому від 22.05.1990 р. № 160, у складі проектної документації на будівництво необхідно виконати експертний висновок щодо впливу нового будівництва на технічний стан прилеглої пам`ятки;

- висновок Управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя №1145 від 09.11.2005, яким проект відведення земельної ділянки загальною площею 0,5291 га погоджено за умов: сервітут: проведення дренажних робіт; обмеження: схоронність усіх надземних чи підземних елементів дренажних споруд, установлення для них охоронних зон при проведенні благоустрою та будівництві; планування ґрунту на глибину не більш як 0,3 м;

- висновок Державного комітету України по земельних ресурсах №1857-05 від 01.11.2005, в якому в п.3 вказано: відповідно до висновку управління архітектури та містобудування від) 20.10.2005 проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погодити з управлінням інженерного захисту територій міста і розвитку узбережжя; в проектних матеріалах указати, що земельна ділянка розташована в межах охоронної зони пам`яток архітектури; в п.4 вказано: поданий на державну землевпорядну експертизу проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, що підлягає продажу суб`єктам підприємницької діяльності під забудову на земельних торгах шляхом проведення аукціонів за адресою: м. Одеса, вул. Дача Ковалевського (район пляжу монастиря) оцінюється позитивно при умові врахування зауважень, вказаних в п.3 висновку. Також у п. 4 Загальна характеристика об`єкту оцінки землевпорядної експертизи вказується про те, що земельна ділянка, для будівництва курортно-рекреаційного комплексу (2-3 поверхи), яка підлягає продажу суб`єктам підприємницької діяльності (форма проведення земельних торгів - аукціон), яка є у комунальній власності (Одеської міської ради) і розташована за адресою: Дача Ковалевського (район пляжу монастиря), м. Одеса. Категорія земель за основним цільовим призначенням - землі рекреаційного призначення. Площа ділянки складає 5 291 м2. Ділянка має нескладну форму у вигляді чотирикутника та вільна від забудови. Згідно форми 6-Зем ділянка відноситься до земель відведених під будівництво (будівництво не розпочато). Оцінювана земельна ділянка розташована біля узбережжя Чорного моря на відстані більш 100 м від урізу води. Цільове використання земельної ділянки згідно УКЦВЗ - 1.17 - землі рекреаційного призначення. На ділянці знаходяться інженерні споруди дренажної системи прибережної зони. Земельна ділянка межує з заходу - землі загального користування (проїзд), з півночі - землі Одеської міської ради, зі сходу - землі загального користування (пляж), з півдня - землі ТОВ „Южне" та Одеської міської ради. Згідно висновку Управління охорони культурної спадщини Одеської ОДА від 20.10.2005 р. № 4984 існують обмеження - для здійснення будівництва проектується в охоронні зоні пам`яток по пров. Маячному, 6 - Комплекс споруд Святоуспенського монастиря XIX - XX ст., прийняті під охорону держави як пам`ятка архітектури і містобудування місцевого значення рішенням Одеського облвиконкому від 22.05.1990 р. № 160, у складі проектної документації на будівництво необхідно виконати експертний висновок щодо впливу нового будівництва на технічний стан прилеглої пам`ятки.

З наявного в матеріалах справи Технічного паспорту Одеського міського управління земельних ресурсів земельної ділянки, яка виставляється на земельні торги (форма проведення земельних торгів - аукціон) площею 0,5291 га, кадастровий номер земельної ділянки - 5110136900:35:002:0009 для будівництва курортно-рекреаційного комплексу (2-3 поверхи) за адресою: м. Одеса, вул. Дача Ковалевського (район пляжу монастиря), затверджений 03.11.2005 та відповідно до якого категорія земель - землі рекреаційного призначення; установлено цільове призначення земельної ділянки - для будівництва курортно-рекреаційного комплексу (2-3 поверхи) та можливість зміни цільового призначення і дозволеного функціонального використання земельної ділянки - зміна цільового призначення земельної ділянки не можлива без розробки проекту землеустрою.

Рішенням Одеської міської ради за №4842-IV від 09.11.2005 «Про продаж земельних ділянок, що знаходяться у м. Одеса на земельному аукціоні» затверджено технічні паспорти земельних ділянок, розташованих у м. Одеса і призначених для продажу на земельних торгах у формі аукціону; затверджено стартові ціни земельних ділянок згідно з додатком; вирішено провести земельні торги у формі аукціону в 2005-2006 роках; вирішено продати земельні ділянки переможцям аукціону за результатами земельних торгів, доручено Одеському міському голові укладати договори купівлі-продажу земельних ділянок.

Додатком до вказаного рішення Одеської міської ради за №4842-IV від 09.11.2005 є відомості про стартові ціни земельних ділянок, розташованих у м. Одеса, що підлягають продажу суб`єктам підприємницької діяльності під забудову на земельних торгах у формі аукціону у 2005-2006 роках, відповідно до якого, зокрема, у п.24 визначено земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Дача Ковалевського (район пляжу монастиря), площею 0,5291 га, цільове використання якої курортно- рекреаційний комплекс, 2-3 поверхи.

На виконання зазначеного рішення Одеської міської ради від 09.11.2005 № 4842-IV геодезистом ТОВ «Південний інститут ґрунтів і ґрунтоведення» в присутності представника Одеського міського управління земельних ресурсів складено Акт від 10.10.2005 визначення в натурі (на місцевості) меж земельної ділянки, що підлягає продажу суб`єктам підприємницької діяльності під забудову на земельних торгах шляхом проведення аукціонів, загальною площею 0,5291 га, за адресою: м. Одеса, вул. Дача Ковалевського (район пляжу монастиря). З вказаного акту вбачається, що спірна земельна ділянка площею 0,5291 га відноситься до земель 1.17 Рекреаційного призначення із земель оздоровчого призначення. /т. 1 а.с. 55/.

27.04.2006 року між територіальною громадою міста Одеса від імені якої діє Одеська міська рада (продавець) та ТОВ «ФРАНЦУЗЬКИЙ БУЛЬВАР-ЕЛІТ» (покупець) було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки під забудову на аукціоні, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Котом Д.Г., зареєстрований в реєстрі за № 1497, за умовами п. 1.1 якого продавець продав, а покупець купив на аукціоні майно комунальної власності у вигляді земельної ділянки під забудову площею 0,5291 га, що розташована за адресою: м. Одеса, вул. Дача Ковалевського (район пляжу монастиря) (Об`єкт купівлі-продажу). Згідно Акту визначення в натурі (на місцевості) меж земельної ділянки від 10.10.2005 з додатком (кадастровий план земельної ділянки) загальна площа 0,5291 га, в тому числі по угіддях: відведених бід будівництво (будівництво не розпочато) 0,5291 га. Суміжні землекористувачі: від А до Б землі загального користування (проїзд), від Б до В землі «Васса», від В до Г - землі загального користування (пляж), від Г до до Д землі ТОВ «Южне», від Д до А - землі Одеської міської ради. Опис земельної ділянки наводиться у Технічному паспорті земельної ділянки, яка виставляється на земельні торги, який затверджений Одеським міським управлінням земельних ресурсів Держкомзему України 03.11.2005, відповідно до якого кадастровий номер земельної ділянки - 5110136900:35:002:0009, категорія земель землі рекреаційного призначення, цільове призначення для будівництва курортно-рекреаційного комплексу (2-3 поверхи).

Згідно з п. 1.3 договору, державна реєстрація: встановлених обмежень (обтяжень) на використання земельної ділянки заборона на зміну цільового призначення земельної ділянки та будівництво об`єктів без погодженої у встановленому порядку проектної документації і розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, умови розпочати і завершити освоєння земельної ділянки протягом встановлених строків, умови суворого виконання природоохоронних вимог в оздоровчих зонах та прибережній смузі Чорного моря (діють на всю земельну ділянку; земельних сервітутів право прокладання та експлуатації дренажних трубопроводів та лотків, право проходу та проїзду через земельну ділянку.

За умовами п.п. 1.4, 1.5 договору стартова ціна продажу земельної ділянки складає 7 407 400,00 грн. Згідно з висновком експерта про оціночну (ринкову) вартість земельної ділянки несільськогосподарського призначення, затвердженого начальником Одеського міського управління земельних ресурсів 03.11.2005, виконаним ТОВ «Регіональне агентство оцінки», оціночна (ринкова) вартість становить 6 605 213,00 грн. Висновок державної землевпорядної експертизи № 2031-05 від 25.11.2005. Згідно з протоколом проведення аукціону від 23.03.2006 остаточна ціна продажу земельної ділянки складає 9692620 грн.

Право власності на земельну ділянку виникає після одержання Державного акта на право власності на земельну ділянку в порядку, встановленому відповідно до чинного законодавства України (п. 3.2 договору).

Відповідно до п. 4.1 договору продавець гарантував, що земельна ділянка , як є предметом цього договору, входить до категорії земель, що можуть бути передані у власність шляхом її продажу згідно з чинним законодавством України, об`єкт продажу не входить до переліку об`єктів, що є проданими, переданими, заставленими, не знаходиться під арештом, судових справ щодо них не має, а також земельна ділянка є вільною від будь-яких майнових прав і претензій третіх осіб, крім передбачених чинним законодавством, зазначених в цьому договорі, та тих, про які на момент підписання цього договору продавець чи покупець не могли не знати.

Вказаний договір від 27.04.2006 зареєстровано у Державному реєстрі правочинів, що підтверджується відповідним Витягом від 27.04.2006 № 2333947 /т. 1 а.с. 62/.

На підставі вказаного договору, 18.03.2006 ТОВ «ФРАНЦУЗЬКИЙ БУЛЬВАР-ЕЛІТ» видано Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯГ № 915253, реєстровий номер 020650500037, на земельну ділянку площею 0,5291 га з кадастровим номером 5110136900:35:002:0009, за адресою: м. Одеса, вул. Дача Ковалевського (район пляжу монастиря). Цільове призначення (використання) земельної ділянки для будівництва курортно-рекреаційного комплексу (2-3 поверхи). /т. 1 а.с. 64/.

Судом встановлено, що рішенням господарського суду Одеської області від 15.09.2014р. у справі № 916/2909/14, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 18.08.2016, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФРАНЦУЗЬКИЙ БУЛЬВАР-ЕЛІТ" задоволено. Звернуто стягнення в рахунок часткового погашення (у сумі 18 135 400,00 грн.) заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю „Французький бульвар - Еліт" (65045, м. Одеса, вул. Жуковського, 47, Ідентифікаційний код юридичної особи - 33933008) перед Публічним акціонерним товариством „Укрсоцбанк" (03150, м. Київ, вул. Ковпака, 29, Ідентифікаційний код юридичної особи - 00039019) за договором кредиту №660/007-516 від 17.05.2007 року, загальний розмір якої становить 166 744 612,04 гривень що еквівалентно 14 038 620,38 доларів США на належний Товариству з обмеженою відповідальністю „Французький бульвар - Еліт" (65045, м. Одеса, вул. Жуковського, 47, Ідентифікаційний код юридичної особи- 33933008) предмет іпотеки за іпотечним договором від 23 травня 2007 року посвідченим приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Луняченко Н.В. та зареєстрований у реєстрі за № 89 а саме: земельну ділянку, загальною площею 0,5291 га, що розташована за адресою: м. Одеса, вул. Дача Ковалевського (район пляжу Свято - Успенького чоловічого монастиря), кадастровий номер земельної ділянки 5110136900:35:002:0009, цільове призначення: для будівництва курортно - рекреаційного комплексу (2- 3 поверхи), яка належить Товариству з обмеженою відповідальністю „Французький бульвар - Еліт" (65045, м. Одеса, вул. Жуковського, 47, Ідентифікаційний код юридичної особи-33933008) на праві приватної власності на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку №915253, виданого Одеським міським управлінням земельних ресурсів Одеської міської ради 18 вересня 2006 року, зареєстрованого 18 вересня 2006 року в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди за №020650500037 майнові права на нерухомість, будівництво якої незавершене та що стане власністю Іпотекодавця в майбутньому, а саме: курортно - рекреаційний комплекс сімейного типу, що будується за адресою: м. Одеса, вул. Дача Ковалевського (район Свято - Успенського чоловічого монастиря). Визнано право власності Публічного акціонерного товариства „Укрсоцбанк" (03150 м. Київ, вул. Ковпака 29, ідентифікаційний код юридичної особи 100039019) на земельну ділянку, загальною площею 0,5291 га, що розташована за адресою: м. Одеса, вул. Дача Ковалевського (район пляжу Свято - Успенького чоловічого монастиря), кадастровий номер земельної ділянки 5110136900:35:002:0009, цільове призначення: для будівництва курортно - рекреаційного комплексу (2- 3 поверхи).

Вказаним судовим рішенням встановлено наступні обставини: 17.05.2017р. між ТОВ «Французький бульвар - Еліт» (позичальник) та Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Альфа-Банк» (кредитор, банк), було укладено договір про надання невідновлювальної кредитної лінії № 660/007-516, за умовами якого позичальнику надано кредит на рефінансування його витрат на придбання земельної ділянки площею 0,5291 га та фінансування витрат по будівництву курортно-рекреаційного комплексу сімейного типу, благоустрою прилеглої території за адресою: м. Одеса, вул. Дача Ковалевського (р-н пляжу Свято-Успенського чоловічого монастиря).

23.05.2007р., з метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором між банком (іпотекодержатель) та ТОВ «Французький бульвар-Еліт» (іпотекодавець) був укладений іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Луняченко Н.В. та зареєстрований у реєстрі за №89.

В подальшому сторони уклали Договори про внесення змін до Іпотечного договору 23.05.2007р. № 2819 № 1 від 14.02.2007р., №2 від 31.03.2008р., № 3 від 31.07.2008р., №4 від 31.03.2011р.

За умовами вказаного іпотечного договору іпотекодавець передав в іпотеку іпотекодержателю у якості забезпечення виконання іпотекодавцем зобов`язань за кредитним договором наступне майно: земельну ділянку, загальною площею 0,5291 га, що розташована за адресою: м.Одеса, вул. Дача Ковалевського (район пляжу Свято-Успенського чоловічого монастиря), кадастровий номер земельної ділянки 5110136900:35:002:0009, цільове призначення: для будівництва курортно-рекреаційного комплексу (2-поверхи), яка належить іпотекодавцю на праві приватної власності на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку №915253, виданого Одеським міським управлінням земельних ресурсів Одеської міської ради 18 вересня 2006 року, зареєстрованого 18 вересня 2006 року в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди за №020650500037; майнові права на нерухомість, будівництво якої незавершене та що стане власністю іпотекодавця в майбутньому, а саме: курортно-рекреаційний комплекс сімейного типу, що будується за адресою: м. Одеса, вул. Дача Ковалевського (район Свято-Успенського чоловічого монастиря). Майнові права випливають з рішення Виконавчого комітету Одеської міської ради №887 від 26.12.2006р. «Про надання дозволу товариству з обмеженою відповідальністю «Французький бульвар - Еліт» на проектування та будівництво курортно-рекреаційного комплексу сімейного типу за адресою м. Одеса, вул. Дача Ковалевського (район Свято-Успенського чоловічого монастиря)»; договору на право забудови, укладеного між іпотекодавцем та Виконавчим комітетом Одеської міської ради 26.12.2006, дозволу на виконання будівельних робіт 387/07 від 31.08.2007.

За змістом ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиціальні факти є обов`язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки є встановленими у рішенні, немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву законність судового акта, який набрав законної сили.

Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення.

Відповідна правова позиція викладена в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.02.2021 у справі № 5023/4999/12.

Державну реєстрацію права власності на вказану вище земельну ділянку за ПАТ «Укрсоцбанк» в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно проведено Єрміловим А.Г., державним реєстратором Реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції Одеської області згідно з рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, номер запису про право власності: 10533163, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 687374451101.

20.12.2017р. між ПАТ «Укрсоцбанк» (продавець) та ТОВ «Автостайл» (покупець) було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, відповідно до п. 1.1. якого за цим договором продавець передає у власність покупця, а покупець приймає у власність належну продавцю на праві власності земельну ділянку площею 0, 5291 га, яка розташована за адресою: Одеська обл., м. Одеса, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 687374451101, та сплачує за неї погоджену грошову суму.

Цільове призначення земельної ділянки - Е.07.01 Для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення (п. 1.2 договору).

Відповідно до п. 1.4. даного договору відчужувана земельна ділянка належить ПАТ «Укрсоцбанк» на підставі рішення Господарського суду Одеської області від 15.09.2014р., справа №916/2909/14, рішення набрало законної сили 18.08.2016р.

Вказаний договір посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Саваріною О.С. та зареєстровано в реєстрі за № 3295.

Зазначена у даному договорі земельна ділянка була передана продавцем покупцю за відповідним актом приймання передачі від 20.12.2017р.

31.01.2018 між ПАТ «Укрсоцбанк» (продавець) та ТОВ «Автостайл» (покупець) було укладено додаткову угоду до даного договору купівлі-продажу земельної ділянки, відповідно до якої сторони виклали абз. 1 п. 2.1 договору купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Саваріною О.С. за реєстровим № 3295 у наступній редакції: « 2.1 За домовленістю сторін зазначена в п. 1.1 цього договору земельна ділянка продається за ціною 1092000,00 дол. США за офіційним курсом гривні до долара США, встановленим НБУ на дату проведення розрахунків без ПДВ». Вказана додаткова угода посвідчена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Саваріною О.С. та зареєстрована в реєстрі за № 302.

У подальшому, 20.12.2017 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на підставі рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Саваріної О.С. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: №38858959 від 20.12.2017, внесено запис № 24058072, згідно з яким зареєстровано право власності ТОВ «Автостайл» на земельну ділянку з кадастровим номером 5110136900:35:002:0009 площею 0,5291 га, що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Дача Ковалевського (район пляжу монастиря), (рнонм687374451101). Підставою виникнення права власності зазначено договір купівлі-продажу земельної ділянки, серія та номер: 3295, виданий 20.12.2017, видавник: Саваріна О.С., приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу, додаткова угода до договору купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Саваріною О.С. 20.12.2017 за реєстровим № 3295, серія та номер: №302, виданий 31.01.2018, видавник: Саваріна О.С., приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу.

Листом від 21.09.2021 № 01-15/505к Департамент архітектури та містобудування Одеської міської ради розглянувши лист Одеської обласної прокуратури від 10.09.2021 р. № 15/1/1-1933вих-21 про надання інформації щодо земельної ділянки (кадастровий номер 5110136900:35:002:0009) та об`єктів, розташованих на ній, за адресою: м. Одеса, вул. Дача Ковалевського (район пляжу монастиря) та, відповідно до компетенції, надав виколювання: - із Генерального плану розвитку м. Одеси, ухваленого постановою Ради Міністрів УРСР від 31.01.1989 р. № 37, з умовними позначеннями; - із Генерального плану м. Одеси, затвердженого рішенням Одеської міської ради від 25 березня 2015 року № 6489-VI, з умовними позначеннями; - із Плану зонування території міста Одеси, затвердженого рішенням Одеської міської ради від 19.10.2016 р. №1316-VII, з умовними позначеннями. За даними архіву та відділу загального листування в департаменті 23.05.2018р. зареєстровані містобудівні умови та обмеження для проектування об?єкта будівництва № 01-06/89 (apx. № 104/1) надані ТОВ «АВТОСТАЙЛ», намір забудови - нове будівництво курортно-рекреаційного комплексу сімейного типу, зі знесенням існуючого на ділянці об`єкту незавершеного будівництва за адресою: м. Одеса, вул. Дача Ковалевського (т. 1, а.с. 217).

У листі від 03.02.2022 №15/1/1-189ВИХ-22 прокурором повідомлено Одеську міську раду про порушення під час прийняття Одеською міською радою рішень та укладення договору щодо земельної ділянки за кадастровим номером 5110136900:35:002:0009, які знаходяться за адресою: м. Одеса, Дача Ковалевського (район пляжу монастиря) та у зв`язку з вирішенням питання про пред`явлення позову просив повідомити про вжиті заходи протягом розумного строку.

У листі від 17.03.2022 №01-19/225 Департамент земельних ресурсів Одеської міської ради у відповідь на лист прокурора від 10.02.2022 №15/1/1-252ВИХ-22 повідомив, що рішення Одеської міської ради були прийняті відповідно до вимог чинного на той час законодавства.

Повідомленнями від 27.04.2022 №15/1/1-432ВИХ-22, від 18.07.2022 №15/1/1-908ВИХ-22 та від 19.12.2022 №15/1/1-1921ВИХ-22 прокурором в порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» повідомлено Одеську міську раду про підготовлення позовної заяви в інтересах держави до Одеської міської ради, ТОВ «Автостайл», АТ «Альфабанк», ТОВ «Французький бульвар-Еліт» про усунення перешкод у розпорядженні земельною ділянкою площею 0,5291 га, розташованими за адресою: м. Одеса, вул. Дача Ковалевського (район пляжу монастиря), шляхом визнання незаконними та скасування окремих пунктів рішень, визнання недійсними договорів купівлі-продажу земельних ділянок, державних актів на право власності на земельні ділянки та їх повернення територіальній громаді міста Одеси.

Прокурор зазначає, що передача у приватну власність відповідачу для проектування та будівництва курортно-рекреаційного комплексу (2-3 поверхи) спірної земельної ділянки, яка розташована у межах прибережної захисної смуги Чорного моря, а отже, відноситься до земель водного фонду та входить до зелених зон загального користування, суперечить вимогам земельного, водного та містобудівного законодавства. При цьому, за наслідками розгляду клопотання виконавчого комітету про внесення пропозицій щодо визначення та затвердження переліку земельних ділянок, що підлягають продажу суб`єктам підприємницької діяльності під забудову на земельних торгах у 2005-2006 роках, Одеська міська рада мала відмовити у включенні вказаної земельної ділянки до відповідного Переліку, у зв`язку із тим, що як і в силу закону, так і в силу положень діючого Генплану передача земельних ділянок для будівництва будь-яких об`єктів у вказаній зоні була неможлива.

Вказані обставини і стали підставою для звернення прокурора до господарського суду з даним позовом.

5. Щодо наявності підстав для представництва інтересів держави в суді прокурором:

Згідно із частинами другою та третьою статті 4 ГПК України державні органи та органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Відповідно до частини першої статті 53 Господарського процесуального кодексу України у випадках, встановлених законом, органи державної влади, органи місцевого самоврядування можуть звертатися до суду в інтересах інших осіб, державних чи суспільних інтересах та брати участь у цих справах.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що держава може вступати в цивільні (господарські) та адміністративні правовідносини. У випадку, коли держава вступає в цивільні (господарські) правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими учасниками цих правовідносин. Держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції, встановленої законом. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема у господарських, правовідносинах. Тому у відносинах, у які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 5023/10655/11, від 26.02.2019 у справі №915/478/18, від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц).

Також Велика Палата Верховного Суду зауважувала, що і в судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.02.2019 у справі № 761/3884/18, від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц).

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

На прокуратуру покладаються функції представництва інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених цим Законом та главою 12 розділу III ЦПК України (стаття 2 Закону України «Про прокуратуру»; далі Закон № 1697-VII). Прокуратура виконує функцію нагляду за додержанням прав і свобод людини і громадянина, додержанням законів з цих питань органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами виключно у формі представництва інтересів громадянина або держави в суді (пункт 1 Розділу ХІІІ Закону № 1697-VII).

Відповідно до пункту 2 Рекомендації Rec (2012) 11 Комітету Міністрів Ради Європи державам-учасникам «Про роль публічних обвинувачів поза системою кримінальної юстиції», прийнятої 19 вересня 2012 року на 1151-му засіданні заступників міністрів, якщо національна правова система надає публічним обвинувачам певні обов`язки та повноваження поза системою кримінальної юстиції, їх місія полягає в тому, щоби представляти загальні або публічні інтереси, захищати права людини й основоположні свободи та забезпечувати верховенство права.

ЄСПЛ звертав увагу на те, що підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або ж у тому разі, коли потрібно захистити інтереси держави (див. mutatis mutandis рішення від 15 січня 2009 року у справі «Менчинська проти росії» (Menchinskaya v. russia, заява № 42454/02, § 35)).

Випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді визначені у Законі № 1697-VII, частина третя статті 23 якого визначає, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Згідно з абзацами першим - третім частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень. Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб`єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.

За змістом частин четвертої, п`ятої статті 53 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду від 28.09.2022 у справі № 483/448/20 у кожному випадку звернення до суду в інтересах держави, перед тим, як визначити коло відповідачів, прокурор має встановити, насамперед: (а) суб`єкта, якому належать повноваження звертатися до суду за захистом відповідного права або інтересу; (б) ефективний спосіб захисту такого права чи інтересу; (в) залежно від установленого - коло відповідачів.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц наведено правовий висновок, зокрема, про те що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах. Оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах. Якщо підставою для представництва інтересів держави прокурор зазначив відсутність органу, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, цей довід прокурора суд повинен перевірити незалежно від того, чи надав прокурор докази вчинення ним дій, спрямованих на встановлення відповідного органу. Процедура, передбачена абзацами третім і четвертим частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" застосовується тільки до встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження з такого захисту.

Водночас, Конституція України та Закон України "Про прокуратуру" надають прокурору повноваження з представництва не тільки загальнодержавних інтересів, але й локальних інтересів держави, у тому числі інтересів територіальної громади (близька за містом правова позиція Великої Палати Верховного Суду викладена в постанові від 15.09.2020 у справі №469/1044/17).

Оскаржуючи рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування та правочину щодо розпорядження майном прокурор вправі звернутися до суду або як самостійний позивач в інтересах держави, визначивши такий орган відповідачем (коли оскаржується рішення останнього), або в інтересах держави в особі відповідного органу, зокрема тоді, коли цей орган є стороною (представником сторони) правочину, про недійсність якого стверджує прокурор. У разі задоволення вимоги про визнання недійсним правочину та про повернення отриманого за ним (наприклад, земельної ділянки) чи про витребування майна від набувача, таке повернення та витребування відбувається на користь держави чи територіальної громади, від імені яких відповідний орган може діяти тільки як представник. Такі висновки відповідають правовій позиції, викладеній у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц, від 15.01.2020 у справі № 698/119/18, від 15.09.2020 року у справі № 469/1044/17, від 28.09.2022 у справі № 483/448/20.

У даній справі позов подано прокурором в інтересах держави без визначення органу, уповноваженого на здійснення відповідних функцій щодо спірних відносин

Обґрунтовуючи підстави для представництва інтересів держави в суді у цій справі, Прокурор зазначав, що предметом спору у справі є, в тому числі, рішення щодо розпорядження земельною ділянкою територіальної громади міста органом, який відповідно до ст. 19 Конституції України повинен діяти у межах повноважень та в інтересах територіальної громади, проте розпорядилась земельною ділянкою усупереч норм земельного законодавства, а отже такими рішеннями порушуються інтереси територіальної громади. Таким чином, за переконанням прокурора, подання позову прокуратурою є єдиним ефективним засобом поновлення порушених інтересів держави.

З урахуванням наведеного прокурором обґрунтування, а також вищезазначених норм матеріального та процесуального права і судової практики, суд вважає, що представництво прокурором інтересів держави в суді в даному випадку є правомірним.

Щодо твердження відповідача, що позовна заява підписана неуповноваженою особою.

Таке твердження судом відхиляється як неспроможне, з огляду на те, що відповідний позов у даній справі підписано саме заступником керівника Одеської обласної прокуратури, а також на те, що право подання процесуальних документів визначено ст. 24 Закону України «Про прокуратуру», системний аналіз норм якого ним проведено.

Відповідно до ч.1 ст. 24 Закону України «Про прокуратуру» право подання позовної заяви (заяви, подання) в порядку цивільного, адміністративного, господарського судочинства надається Генеральному прокурору, його першому заступнику та заступникам, керівникам обласних та окружних прокуратур, їх першим заступникам та заступникам, прокурорам Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.

З урахуванням викладеного, відповідно до ст. 24 Закону України «Про прокуратуру» перші заступники та заступники керівників обласних прокуратур уповноважені підписувати позовні заяви, що подаються у порядку представництва інтересів держави.

При цьому, виходячи зі змісту постанови Верховного Суду від 27.05.2020 у справі 819/478/17 виключно прокурором області підписуються документи у випадку, коли орган прокуратури у справах діє як самостійна юридична особа у статусі позивача, відповідача або третя особа.

Враховуючи, що у даному випадку прокурор реалізує функцію представництва інтересів держави в суді, то суд приходить до висновку, що належним підписантом відповідно до ст. 24 Закону України «Про прокуратуру» є перший заступник або заступник керівника Одеської обласної прокуратури.

6. Позиція суду.

Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів (стаття 1 Першого протоколу до Конвенції).

Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ стаття 1 Першого протоколу до Конвенції закріплює три окремі норми: 1) виражається у першому реченні першого абзацу, закладає принцип мирного володіння майном і має загальний характер; 2) викладена у другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності й обумовлює його певними критеріями; 3) закріплена у другому абзаці та визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна у загальних інтересах. Другу та третю норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, треба тлумачити у світлі загального принципу, закладеного першою нормою (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «"East/West Alliance Limited" проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04), § 166-168).

Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також, чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право:

- втручання держави у право мирного володіння майном повинно мати нормативну основу у національному законодавстві, яке є доступним для заінтересованих осіб, чітким, а наслідки його застосування - передбачуваними;

- якщо можливість втручання у право мирного володіння майном передбачена законом, Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або з метою контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів або штрафів.

Втручання у право мирного володіння майном, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає втручання в її право власності. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення.

Порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції ЄСПЛ констатує, якщо хоча б один із зазначених критеріїв не буде дотриманий. І навпаки: встановлює відсутність такого порушення, якщо дотримані всі три критерії.

Відповідно до ст. ст. 13, 14 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу. Кожний громадянин має право користуватися природними об`єктами права власності народу відповідно до закону. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою відповідно до закону і гарантується державою.

Згідно з ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

За змістом ст. 122 Земельного кодексу України, вирішення питань щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування із земель державної чи комунальної власності належить до компетенції відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

За приписами ст. ст. 78, 80, 81 Земельного кодексу України, право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, Земельного кодексу України, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Громадяни є суб`єктами права власності на землі приватної власності та набувають це право лише з підстав, передбачених законом, зокрема у разі безоплатної передачі ділянок із земель державної і комунальної власності. Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Відповідно до ст. 12 ЗК України (в редакції на момент прийняття оскаржуваних рішень), до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: а) розпорядження землями територіальних громад; б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; в) надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; г) вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; ґ) викуп земельних ділянок для суспільних потреб відповідних територіальних громад сіл, селищ, міст; д) організація землеустрою; е) координація діяльності місцевих органів земельних ресурсів; є) здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства; ж) обмеження, тимчасова заборона (зупинення) використання земель громадянами і юридичними особами у разі порушення ними вимог земельного законодавства; з) підготовка висновків щодо вилучення (викупу) та надання земельних ділянок відповідно до цього Кодексу; и) встановлення та зміна меж районів у містах з районним поділом; і) інформування населення щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок; ї) внесення пропозицій до районної ради щодо встановлення і зміни меж сіл, селищ, міст; й) вирішення земельних спорів; к) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Згідно з ч.1 ст. 19 ЗК України (в редакції на момент прийняття оскаржуваних рішень), землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісового фонду; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

У відповідності до ч.ч. 1,2 ст. 20 ЗК України (в редакції на момент прийняття оскаржуваних рішень), віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об`єктів природоохоронного та історико-культурного призначення.

Згідно з ст. 50 ЗК України (в редакції на момент прийняття оскаржуваних рішень), до земель рекреаційного призначення належать землі, які використовуються для організації відпочинку населення, туризму та проведення спортивних заходів.

За ст. 51 ЗК України (в редакції на момент прийняття оскаржуваних рішень), до земель рекреаційного призначення належать земельні ділянки зелених зон і зелених насаджень міст та інших населених пунктів, навчально-туристських та екологічних стежок, маркованих трас, земельні ділянки, зайняті територіями будинків відпочинку, пансіонатів, об`єктів фізичної культури і спорту, туристичних баз, кемпінгів, яхт-клубів, стаціонарних і наметових туристично-оздоровчих таборів, будинків рибалок і мисливців, дитячих туристичних станцій, дитячих та спортивних таборів, інших аналогічних об`єктів, а також земельні ділянки, надані для дачного будівництва і спорудження інших об`єктів стаціонарної рекреації.

Відповідно до ст. 52 ЗК України (в редакції на момент прийняття оскаржуваних рішень), землі рекреаційного призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. На землях рекреаційного призначення забороняється діяльність, що перешкоджає або може перешкоджати використанню їх за призначенням, а також негативно впливає або може вплинути на природний стан цих земель. Порядок використання земель рекреаційного призначення визначається законом.

Згідно з ст.ст. 53, 54 ЗК України (в редакції на момент прийняття оскаржуваних рішень) до земель історико-культурного призначення належать землі, на яких розташовані: а) історико-культурні заповідники, музеї-заповідники, меморіальні парки, меморіальні (цивільні та військові) кладовища, могили, історичні або меморіальні садиби, будинки, споруди і пам`ятні місця, пов`язані з історичними подіями; б) городища, кургани, давні поховання, пам`ятні скульптури та мегаліти, наскальні зображення, поля давніх битв, залишки фортець, військових таборів, поселень і стоянок, ділянки історичного культурного шару укріплень, виробництв, каналів, шляхів; в) архітектурні ансамблі і комплекси, історичні центри, квартали, площі, залишки стародавнього планування і забудови міст та інших населених пунктів, споруди цивільної, промислової, військової, культової архітектури, народного зодчества, садово-паркові комплекси, фонова забудова. Землі історико-культурного призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Навколо історико-культурних заповідників, меморіальних парків, давніх поховань, архітектурних ансамблів і комплексів встановлюються охоронні зони з забороною діяльності, яка шкідливо впливає або може вплинути на додержання режиму використання цих земель. Порядок використання земель історико-культурного призначення визначається законом.

Згідно зі ст. 58 Земельного кодексу України, ст. 4 Водного кодексу України, до земель водного фонду належать прибережні захисні смуги вздовж морів, річок та навколо водойм.

Чинним законодавством установлено особливий правовий режим використання земель водного фонду.

Відповідно до статті 59 Земельного кодексу України передбачено обмеження щодо набуття таких земель у приватну власність та встановлено можливість використання таких земель для визначених цілей на умовах оренди.

Відповідно ж до частини четвертої статті 83 Земельного кодексу України землі водного фонду взагалі не можуть передаватись у приватну власність, крім випадків, передбачених законодавством.

Випадки передачі земель водного фонду до приватної власності передбачені положеннями частини другої статті 59 Земельного кодексу України.

Правовий режим прибережних смуг визначається статтями 60-62 Земельного кодексу України та статтями 1, 88, 90 Водного кодексу України.

Надання у приватну власність земельних ділянок, які знаходяться у прибережній захисній смузі, без урахування обмежень, зазначених у статті 59 Земельного кодексу України, суперечить нормам статей 83, 84 цього Кодексу.

Частиною 3 ст. 83 Земельного кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що до земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать, зокрема, землі водного фонду, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Чинним на момент винесення оспорюваних рішень міськради законодавством установлено особливий правовий режим використання земель водного фонду.

За змістом статті 59 Земельного кодексу України та статті 85 Водного кодексу України, громадянам та юридичним особам, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, а також озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт тощо.

Прибережна захисна смуга є частиною водоохоронної зони вздовж річки, моря, навколо водойм, на якій встановлено більш суворий режим господарської діяльності, ніж на решті території водоохоронної зони, з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності (ст. 60 Земельного кодексу України, ст.ст. 1, 88 Водного кодексу України).

Відповідності до ст. 88 Водного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм в межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги. Прибережні захисні смуги встановлюються по обидва береги річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною: для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менше 3 гектарів - 25 метрів; для середніх річок, водосховищ на них, водойм, а також ставків площею понад 3 гектари - 50 метрів; для великих річок, водосховищ на них та озер - 100 метрів. Якщо крутизна схилів перевищує три градуси, мінімальна ширина прибережної захисної смуги подвоюється. У межах існуючих населених пунктів прибережна захисна смуга встановлюється з урахуванням конкретних умов, що склалися. Уздовж морів та навколо морських заток і лиманів виділяється прибережна захисна смуга шириною не менше двох кілометрів від урізу води.

Частиною 3 ст. 60 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що розмір та межі прибережної захисної смуги уздовж морів та навколо морських заток і лиманів встановлюється за проектами землеустрою, а в межах населених пунктів - з урахуванням містобудівної документації.

У межах пляжної зони прибережних захисних смуг забороняється будівництво будь-яких споруд, крім гідротехнічних, гідрометричних та лінійних (ст. 62 Земельного кодексу України, ст. 90 Водного кодексу України).

Землі прибережних захисних смуг перебувають виключно у державній або комунальній власності і можуть надаватись у передбаченому законом порядку лише у користування фізичних та юридичних осіб та лише для цілей, визначених земельним та водним законодавством (ст. ст. 59, 84 Земельного кодексу України, ст. ст. 85, 88 Водного кодексу України).

Прибережні захисні смуги (з установленою в них пляжною зоною) встановлюються за окремими проектами землеустрою, які є документами, що містять графічні матеріали та відомості про обчислену площу в розмірі й межах.

При цьому, порядок визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них, затверджений постановою Кабінету Міністрів України №486 від 08.05.1996 (далі - Порядок).

Зазначений Порядок встановлює єдиний правовий механізм визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режим ведення господарської діяльності в них.

Відповідно до п. 5 Порядку (в редакції на момент прийняття оскаржуваних рішень) розміри і межі водоохоронних зон визначаються проектом на основі нормативно-технічної документації.

Проекти цих зон розробляються на замовлення органів водного господарства та інших спеціально уповноважених органів, узгоджуються з органами Мінекоресурсів, Держводгоспу, Держкомзему, власниками землі, землекористувачами і затверджуються відповідними місцевими органами державної виконавчої влади та виконавчими комітетами Рад.

Згідно із п. 11 Порядку Водоохоронна зона морів, морських заток і лиманів, як правило, збігається з прибережною захисною смугою і визначається шириною не менш як 2 кілометри від урізу води.

Пунктом 2.9. Порядку погодження природоохоронними органами матеріалів щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України № 434 від 05.11.2004 (в редакції на момент прийняття оскаржуваних рішень, наразі втратив чинність) визначено, що у разі відсутності належної землевпорядної документації та встановлених у натурі (на місцевості) меж щодо водоохоронних зон та прибережних захисних смуг водних об`єктів природоохоронний орган забезпечує їх збереження шляхом урахування при розгляді матеріалів щодо вилучення (викупу), надання цих земельних ділянок нормативних розмірів прибережних захисних смуг, встановлених ст. 88 Водного кодексу України, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно постанови Кабінету Міністрів України № 486 від 08.05.1999 «Про затвердження Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них», з урахуванням конкретної ситуації.

Відповідно до п.п. 4, 5, 6, 10, 11, 12 Порядку №486 (в редакції на момент прийняття оскаржуваних рішень) у межах водоохоронних зон виділяються землі прибережних захисних смуг та смуги відведення з особливим режимом їх використання відповідно до статей 88-91 Водного кодексу України. Розміри і межі водоохоронних зон визначаються проектом на основі нормативно-технічної документації. Проекти цих зон розробляються на замовлення органів водного господарства та інших спеціально уповноважених органів, узгоджуються з органами Мінекоресурсів, Держводгоспу, Держкомзему, власниками землі, землекористувачами і затверджуються відповідними місцевими органами державної виконавчої влади та виконавчими комітетами Рад. Межі водоохоронних зон встановлюються з урахуванням: рельєфу місцевості, затоплення, підтоплення, інтенсивності берегоруйнування, конструкції інженерного захисту берега; цільового призначення земель, що входять до складу водоохоронної зони. Враховуючи, що ліси мають значну водоохоронну функцію, межі водоохоронних зон у них не встановлюються. На землях міст і селищ міського типу розмір водоохоронної зони, як і прибережної захисної смуги, встановлюється відповідно до існуючих на час встановлення водоохоронної зони конкретних умов забудови. Водоохоронна зона морів, морських заток і лиманів, як правило, збігається з прибережною захисною смугою і визначається шириною не менш як 2 кілометри від урізу води. У водоохоронній зоні дотримується режим регульованої господарської діяльності. На території водоохоронної зони забороняється: використання стійких та сильнодіючих пестицидів; розміщення кладовищ, скотомогильників, звалищ, полів фільтрації; скидання неочищених стічних вод з використанням балок, кар`єрів, струмків тощо. Прибережні захисні смуги у межах водоохоронної зони можуть використовуватися для провадження господарської діяльності за умови обов`язкового виконання вимог, передбачених статтями 89 та 90 Водного кодексу України.

Відповідно до п.10.17 Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень ДБН 360-92** у трикілометровій зоні узбережжя Азовського і Чорного морів забороняється будівництво: а) промислових підприємств та інших об`єктів, не пов`язаних з розвитком і обслуговуванням курортів, крім морських портів та інших об`єктів морського транспорту, об`єктів рибної промисловості і організацій, які виконують берегозміцнювальні та протизсувні роботи; б) індивідуального житла, крім населених пунктів, вказаних у розпорядженні Кабінету Міністрів України; в) будинків, споруд і комунікацій у приморських прибережних смугах завширшки менше 100 м від урізу води, а у приморських курортних зонах за наявності пляжу - менше 100 м від його суходільної межі.

За ст. 25 Закону України «Про землеустрій» (в редакції на момент прийняття оскаржуваних рішень) документація із землеустрою розробляється у вигляді програм, схем, проектів, спеціальних тематичних карт, атласів, технічної документації. Види документації із землеустрою: а) загальнодержавні й регіональні (республіканські) програми використання та охорони земель; б) схеми землеустрою і техніко-економічні обґрунтування використання та охорони земель адміністративно-територіальних утворень; в) проекти землеустрою щодо встановлення і зміни меж адміністративно-територіальних утворень; г) проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення; ґ) проекти землеустрою щодо формування земель комунальної власності територіальних громад і проекти розмежування земель державної та комунальної власності населених пунктів; д) проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок; е) проекти землеустрою щодо створення нових та впорядкування існуючих землеволодінь і землекористувань; є) проекти землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь; ж) проекти землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів; з) робочі проекти землеустрою щодо рекультивації порушених земель, землювання малопродуктивних угідь, захисту земель від ерозії, підтоплення, заболочення, вторинного засолення, висушення, зсувів, ущільнення, закислення, забруднення промисловими та іншими відходами, радіоактивними та хімічними речовинами, покращання сільськогосподарських земель, підвищення родючості ґрунтів (далі - робочі проекти землеустрою); и) технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); і) технічна документація із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку; ї) спеціальні тематичні карти і атласи стану земель та їх використання. Законами України та іншими нормативно-правовими актами можуть встановлюватися інші види документації із землеустрою. Склад, зміст і правила оформлення кожного виду документації із землеустрою регламентуються відповідною нормативно-технічною документацією з питань здійснення землеустрою. Документація із землеустрою формується і зберігається в порядку (1553-2004-п), встановленому Кабінетом Міністрів України.

За змістом зазначених норм права землі під водними об`єктами загальнодержавного значення, зокрема, зайняті поверхневими водами: водотоками (річки, струмки), штучними водоймами (водосховища, ставки) і каналами; іншими водними об`єктами; підземними водами та джерелами; внутрішніми морськими водами та територіальним морем, як землі зайняті водним фондом України, а також прибережні захисні смуги вздовж річок (у тому числі струмків та потічків), морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм, - не могли і не можуть передаватись у власність громадян, оскільки є землями водного фонду України і є землями державної власності.

При наданні земельної ділянки за відсутності проекту землеустрою зі встановлення меж прибережної захисної смуги, необхідно виходити із нормативних розмірів прибережних захисних смуг, встановлених ст. 88 Водного кодексу України, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 486 від 08.05.1996 «Про затвердження Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них». Тобто, сама по собі відсутність землевпорядної документації не змінює правовий режим прибережної захисної смуги.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово підтверджувала висновки Верховного Суду України, викладені, зокрема, у постановах від 21 травня 2014 року у справі № 6-16цс14, від 19 листопада 2014 року у справі № 6-175цс14 і від 24 грудня 2014 року у справі № 6-206цс14, про те, що існування прибережних захисних смуг визначеної ширини прямо передбачене нормами закону (стаття 60 ЗК України, стаття 88 ВК України). Тому відсутність проекту землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги не означає її відсутність за наявності встановлених законом розмірів і не вказує на правомірність передання в оренду чи у власність земельної ділянки (див. постанови від 30 травня 2018 року у справі № 469/1393/16-ц, від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц (пункт 44), від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц (пункт 53), від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 63.2), від 7 квітня 2020 року у справі № 372/1684/14-ц (пункт 41)). Ця судова практика є стабільною, тобто відповідне правозастосування є передбачуваним як для органів державної влади та місцевого самоврядування, так і для приватних осіб.

На земельних ділянках усіх категорій земель, крім земель морського транспорту, можуть встановлюватися прибережні захисні смуги, які надаються в користування лише для цілей, визначених статями 59, 60 Земельного кодексу України та статями 85, 88- 89 Водного кодексу України, тому під час розгляду справ щодо надання у власність земельних ділянок, на яких розташовані водні об`єкти, судам належить встановити, чи знаходиться земельна ділянка в межах прибережної захисної смуги (незалежно від цільового призначення та категорії земельної ділянки), чи дотримано порядок її надання у власність (Постанова КГС ВС від 23.08.2022 у справі № 910/9933/20).

Судом встановлено, і це підтверджується матеріалами справи, що відповідно до викопіювання з Зонінгу м. Одеси, затвердженого рішенням Одеської міської ради від 19.10.2016 №1316-VІІ, земельна ділянка, що є предметом позовних вимог знаходиться у зоні установ відпочинку та туризму (КВТ).

Відповідно до викопіювань з Генерального плану міста Одеси, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР № 37 від 27.12.1989 з розшифровками умовних позначень, земельна ділянка із кадастровим номером 5110136900:35:002:0009 площею 0,5291 га, що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Дача Ковалевського (район пляжу монастиря) розташована у зоні зелених насаджень та у безпосередній близькості до урізу води Чорного моря.

Наведене також підтверджується і Генеральним планом м. Одеси, затвердженого рішенням Одеської міської ради від 15.03.2015 № 6489-VІ, згідно з яким земельна ділянка розміщується в озелененій зоні загального користування (парки, сквери, бульвари) ландшафтно-рекреаційних територій.

Здійснивши аналіз наявного в матеріалах справи проекту відведення спірної земельної ділянки судом встановлено, що у ньому містяться відповідні документи, з яких вбачався особливий статус земельної ділянки та неможливість її передачі у приватну власність.

Так, з висновку державної землевпорядної експертизи від 01.11.2005 №1857-05 вбачається, що земельна ділянка розташована в межах охоронної зони пам`яток архітектури, що підтверджується висновком Управління охорони об`єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації від 20.10.2005, відповідно до якого земельна ділянка розташована в історичному ареалі м. Одеса, в зоні пам`яток по пров. Маячному, 6 - Комплекс споруд Святоуспенського монастиря ХІХ-ХХ ст., які прийняті під охорону держави як пам`ятки архітектури та містобудування місцевого значення рішенням Одеського облвиконкому від 22.05.1990 за №160.

З висновку Державного Управління екології та природних ресурсів в Одеській області від 25.10.2005 №5846/03-06-12 вбачається, що земельна ділянка зі сходу межує із підпірною укріплювальною бетонною стіною висотою 4-5 метрів та у основи урізом води Чорного моря. Крім того, у п.п.19, 20 вказаного висновку зазначено про наявність зелених насаджень на схиловій частині вказаної земельної ділянки, а також вимога щодо їх збереження у повному обсязі.

Також, з наявного у складі проекту землеустрою опису меж земельної ділянки, затвердженого Одеським міським управлінням земельних ресурсів, слідує, що спірна земельна ділянка межує із землями пляжу комунальної власності.

При цьому, з висновку Управління архітектури та містобудування виконавчого комітету Одеської міської ради від 20.10.2005 за №57п/5438, земельна ділянка площею 0,5291 га, розташована за адресою: м. Одеса, вул. Дача Ковалевського має обмеження щодо умов додержання природоохоронних вимог в оздоровчих зонах та прибережній смузі Чорного моря.

З огляду на наведене, судом встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 5110136900:35:002:0009 розташована у прибережно-захисній смузі в межах зони пам`яток архітектури, яка не може бути передана у приватну власність в силу закону.

Наведене також підтверджується публічною кадастровою картою України, що є загальнодоступним інформаційним порталом, на якому оприлюднюються відомості Державного земельного кадастру, яка також вказує на безпосередню близькість вищезазначеної земельної ділянки до урізу води Чорного моря, а також ситуаційною схемою від 10.10.2005, наявною у складі документації із землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки.

При цьому, з пояснювальної записки проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (що підлягає продажу на земельних торгах у 2005-2006 роках), розробленого у 2005 році вбачається, що запроектована до відведення земельна ділянка має чотирикутну конфігурацію, рельєф ділянки спокійний, південна частина земельної ділянки під ухилом; земельна ділянка межує зі сходу із землями загального користування - пляжем і розташована в історичному ареалі міста Одеси.

Разом з цим, судом встановлено, що прибережна захисна смуга Чорного моря не нанесена (не встановлена), тобто, з наведеного вбачається, що частина спірної земельної ділянки є частиною прибережного схилу уздовж моря, інша частина розташована у межах пляжу Святоуспенського монастиря та фактично входить до зелених зон загального користування та входить до меж прибережної захисної смуги Чорного моря.

Отже, з матеріалів справи вбачається, що спірна земельна ділянка розташована в межах 2 кілометрів від урізу води.

Прибережні захисні смуги створено з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності.

Таким чином, відчуження такої земельної ділянки суперечить меті та правовому режиму прибережної захисної смуги в цілому.

Прибережна захисна смуга може надаватися юридичним особам лише у користування. При цьому, наявність на спірних землях нерухомого майна, що належить відповідачу на праві власності, не змінює правовий режим земель приберженої захисної смуги. В такому випадку власник не позбавлений можливості оформити речові права щодо користування земельною ділянкою, необхідною для розміщення та експлуатації об`єкту нерухомого майна у відповідності до вимог чинного законодавства та дотримання встановлених обмежень, у зв`язку з чим протилежні доводи ТОВ «Автостайл» не можуть бути прийняті до уваги.

За усталеними правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, заволодіння громадянами та юридичними особами землями водного фонду всупереч вимогам Земельного кодексу України є неможливим. Розташування земель водного фонду вказує на неможливість виникнення приватного власника, а отже, і нового володільця, крім випадків, передбачених у статті 59 цього Кодексу (постанова від 22.05.2018 у справі № 469/1203/15-ц).

Також судом враховано висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.11.2018 у справі № 504/2864/13-ц, згідно з якими:"… землі прибережних захисних смуг є землями водного фонду України, на які розповсюджується особливий порядок надання та використання. Такі землі можуть змінювати володільця шляхом передання їх у приватну власність лише у випадках, прямо передбачених у статті 59 Земельного кодексу України.

Тому за змістом наведених вище приписів, які характеризуються належною якістю як властивістю, що є умовою забезпечення юридичної визначеності у правовідносинах, і Одеська міська рада, і ТОВ «Французький бульвар-Еліт» знали чи повинні були знати про неможливість передання та отримання у власність спірної земельної ділянки для вищевказаної мети.

З огляду на встановлення знаходження спірної земельної ділянки у прибережній захисній смузі Чорного моря та належність її до земель водного фонду, неприйнятними є аргументи відповідачів про те, що прокурор не довів факту віднесення спірної земельної ділянки до земель водного фонду.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади або станом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що оскаржувані п. 24 Переліку земельних ділянок, що підлягають продажу суб`єктам підприємницької діяльності під забудову на земельних торгах у 2005-2006 роках, що є додатком до рішення Ради від 29.09.2005 № 4422-IV "Про визначення та затвердження переліку земельних ділянок, що підлягають продажу суб`єктам підприємницької діяльності під забудову на земельних торгах у формі аукціону в 2005-2006 роках" в частині включення земельної ділянки, що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Дача Ковалевського, площею 1,0 га, а також п. 24 Переліку земельних ділянок, що підлягають продажу суб`єктам підприємницької діяльності під забудову на земельних торгах у 2005-2006 роках, що є додатком до рішення Ради від 09.11.2005 № 4842-IV "Про продаж земельних ділянок, розташованих в м. Одеса, на земельному аукціоні" в частині, що стосується земельної ділянки за адресою: м. Одеса, вул. Дача Ковалевського (район пляжу монастиря), площею 0,5291 га, прийняті всупереч вимогам ЗК України та ВК України, з огляду на те, що на їх підставі відбулась незаконна передача землі водного фонду, а саме земельної ділянки, яка входить до меж прибережної захисної смуги Чорного моря.

Згідно з ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч. 1-5 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

За змістом ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно зі ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна особа із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що оскільки оспорювані пункти рішень Одеської міської ради № 4422-ІV від 29.09.2005, №4842-ІV від 09.11.2005 щодо передачі у власність спірної земельної ділянки підлягають визнанню незаконними та скасуванню, в свою чергу, на підставі ст.ст. 203, 215 ЦК України, договір купівлі-продажу від 27.04.2006, укладений між Одеською міською радою та ТОВ «Французький бульвар-Еліт», підлягає визнанню недійсним, так як останній суперечить ст. 58, ч. 4 ст. 59 Земельного кодексу України, ст. 83 Земельного кодексу.

Згідно з ст. 126 Земельного кодексу України (в редакції чинній на момент видачі спірного державного акту) право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами.

З огляду на зазначені норми, державні акти про право власності або право постійного користування на земельну ділянку є документами, що посвідчують відповідне право і видаються на підставі рішень органів виконавчої влади та місцевого самоврядування, а відтак і дійсність відповідних актів залежить від законності та дійсності вказаних рішень.

Отже, враховуючи визнання недійсним оспорюваних пунктів вищевказаних рішень Одеської міської ради та договору купівлі-продажу земельної ділянки від 27.04.2006, на підставі якого видано Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯГ № 915253 року, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимоги прокурора про визнання недійсним вказаного Державного акту, яким посвідчено право власності ТОВ «Французький бульвар-Еліт» на земельну ділянку із кадастровим номером 5110136900:35:002:0009 площею 0,5291 га, що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Дача Ковалевського (район пляжу монастиря) та її задоволення.

Також, посилаючись на відсутність у ТОВ «Французький бульвар-Еліт» права власності на спірну земельну ділянку на момент передачі її в іпотеку, з огляду на недійсність як оспорюваних пунктів вищевказаних рішень Одеської міської ради, так і договору купівлі-продажу від 27.04.2006, прокурор на підставі ст. ст. 203, 215 Цивільного кодексу України просить суд визнати недійсним іпотечний договір від 23.05.2007, укладений між ТОВ "Французький Бульвар - Еліт" і ВАТ Акціонерно-комерційний банк "Укрсоцбанк", посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Луняченко Н.В. за №2819 та договір купівлі-продажу земельної ділянки від 20.12.2017, укладений між ПАТ "Укрсоцбанк" і ТОВ "Автсотайл", посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Саваріною О.Є. і зареєстрований у реєстрі за № 3295 зі змінами, внесеними додатковою угодою від 31.01.2018, посвідченою Саваріною О.Є. та зареєстрованою у реєстрі за № 302.

Частинами 1 та 2 ст. 11, ст. 202 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про іпотеку», предметом іпотеки можуть бути один або декілька об`єктів нерухомого майна, зокрема, за таких умов: нерухоме майно належить іпотекодавцю на праві власності або на праві господарського відання, якщо іпотекодавцем є державне або комунальне підприємство, установа чи організація.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 317 та ст. 328 Цивільного кодексу України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Враховуючи встановлені обставини незаконності передачі у приватну власність земельної ділянки з кадастровим номером 5110136900:35:002:0009, як наслідок визнання недійсними оспорюваних пунктів вищевказаних рішень Одеської міської ради і договору купівлі-продажу від 27.04.2006, укладеного між Одеською міською радою та ТОВ «Французький бульвар-Еліт», суд дійшов висновку про відсутність у первісного набувача як права власності на вказану земельну ділянку, так і права здійснювати її відчуження на користь третіх осіб, а відтак, незаконність набуття відповідної земельної ділянки у власність ТОВ «Автсотайл».

Посилання ж ТОВ «Автсотайл» на встановлення судами при розгляді господарських справ № 916/367/18, №916/1901/18 та № 916/585/18 обставин наявності правових підстав для укладення іпотечного договору, відтак його дійсність, визнаються судом необґрунтованими, оскільки обставини недійсності відповідного правочину в розрізі неправомірності передачі в іпотеку спірної земельної ділянки не були предметом дослідження у даній справі.

Як вже було зазначено вище, підставою для пред`явлення даного позову є порушення вимог законодавства при передачі у власність Одеською міською радою для забудови земельної ділянки, що є частиною рекреаційної території, яка знаходиться у нормативно визначених межах прибережної захисної смуги Чорного моря.

Інші доводи ТОВ «Автостайл» щодо встановлення обставин наявності у нього права власності на спірну земельну ділянку, не приймаються судом до уваги з огляду на встановлення у даній справі обставин незаконності передачі ТОВ «Французький бульвар-Еліт», та в подальшому отримання ТОВ «Автостайл» у власність спірної земельної ділянки та визнання недійсним правовстановлюючого документа на неї.

За таких обставин, суд дійшов висновку про обґрунтованість доводів прокурора стосовно того, що зміст іпотечного договору від 23.05.2007, укладеного між ТОВ "Французький Бульвар - Еліт" і ВАТ Акціонерно-комерційний банк "Укрсоцбанк", посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Луняченко Н.В. за №2819 та договору купівлі-продажу земельної ділянки від 20.12.2017, укладеного між ПАТ "Укрсоцбанк" і ТОВ "Автсотайл", посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Саваріною О.Є. і зареєстрованого у реєстрі за № 3295 зі змінами, внесеними додатковою угодою від 31.01.2018, посвідченою Саваріною О.Є. та зареєстрованою у реєстрі за № 302, суперечать приписам Цивільного кодексу України, іншим актам цивільного законодавства та інтересам держави, що свідчить про недійсність вказаних правочинів, а тому відповідні позовні вимоги підлягають задоволенню.

Щодо вимог про скасування рішень приватного нотаріуса та скасування здійснення державної реєстрації, суд зазначає таке:

Згідно з ч. 3 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. У разі якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію зміни, припинення речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, обтяжень речових прав. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

Таким чином, у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, вказаним законом визначено вичерпний перелік способів захисту цивільних прав та інтересів судом., а саме: 1) скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; 2) визнання недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; 3) скасування державної реєстрації прав.

При цьому, відповідно до пункту 13 ч. 1 ст. 20; ч. 16 ст. 30 ГПК України, вимоги щодо скасування рішення державного реєстратора та скасування державної реєстрації треба розглядати як вимоги, похідні від вимог про визнання протиправним договору купівлі-продажу від 20.12.2017, укладеного між ПАТ «Укрсоцбанк» та ТОВ «Автостайл», а тому вони підлягають задоволенню, оскільки задоволенню підлягають основні вимоги позивача.

Крім того, прокурор, посилаючись на незаконність вибуття зі складу земель комунальної власності спірної земельної ділянки, просить зобов`язати ТОВ "Автостайл" усунути перешкоди у користуванні майном шляхом повернення у власність держави в особі територіальної громади міста Одеси земельної ділянки площею 0,5291 га з кадастровим номером 5110136900:35:002:0009 вартістю 30 444 960 грн, що розташована за адресою: м. Одеса, вул. Дача Ковалевського, (район пляжу монастиря).

Згідно зі статтями 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, і право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Відповідно до частини 1 статті 5 ГПК України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

При цьому, розглядаючи відповідний спір, суд має установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси осіб, які звертаються з позовом, та чи є обраний позивачем спосіб захисту ефективним, тобто таким, що забезпечить поновлення порушеного права.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Таке право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричинених цими діяннями наслідкам (близькі за змістом висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23)).

Застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду. Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Такі висновки сформульовані в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18, від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19, від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18.

За змістом статті 152 Земельного кодексу України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється зокрема, шляхом: відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; застосування інших, передбачених законом, способів.

Відповідно до статей 317, 391 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Негаторний позов - це позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Зазначений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов`язані з позбавленням його володіння майном.

При цьому підставою для подання негаторного позову є вчинення третьою особою перешкод власнику в реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном. Однією з умов подання такого позову є триваючий характер правопорушення і наявність його в момент подання позову. Характерною ознакою негаторного позову є протиправне вчинення перешкод власникові у реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном (Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2019 у справі № 924/1220/17).

Отже, умовами для задоволення негаторного позову є сукупність таких обставин: майно знаходиться у власника або титульного володільця; інша особа заважає користуванню, розпорядженню цим майном; для створення таких перешкод немає правомірних підстав (припису закону, договору між власником та іншою особою тощо); у позові має бути чітко та конкретно визначено дії, які повинен здійснити відповідач щодо усунення порушень права власника (володільця) (Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30.07.2019 у справі № 926/3881/17).

Власник земельної ділянки може вимагати, зокрема, усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою (частина друга статті 152 ЗК України).

Заволодіння громадянами та юридичними особами землями водного фонду всупереч вимогам ЗК України (перехід до них права володіння цими землями) є неможливим. Розташування земель водного фонду вказує на неможливість виникнення приватного власника, а отже, і нового володільця, крім випадків, передбачених у статті 59 цього Кодексу; зайняття земельної ділянки водного фонду з порушенням статті 59 ЗК України має розглядатися як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади. У такому разі позовна вимога зобов`язати повернути земельну ділянку має розглядатися як негаторний позов, який може бути заявлений упродовж всього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки водного фонду (постанова від 28 листопада 2018 року у справі №504/2864/13-ц (провадження №14-452цс18))

Отже, зважаючи на встановлені судом істотні обставини справи та обґрунтування позову прокурора, вимога позивача про зобов`язання ТОВ "Автостайл" усунути перешкоди у користуванні майном шляхом повернення у власність держави в особі територіальної громади міста Одеси спірної земельної ділянки спрямована на усунення перешкод в реалізації її власником своїх прав, зокрема щодо користування такою земельною ділянкою.

За таких обставин суд, встановивши належність спірної земельної ділянки до земель водного фонду комунальної власності, приходить до висновку про задоволення позовних вимог у вказаній частині на підставі норм статті 391 ЦК України та частини другої статті 152 ЗК України.

З огляду на наведене, безпідставними слід визнати твердження ТОВ «Автостайл» про те, що прокурором обрано невірний спосіб захисту інтересів держави за позовом у даній справі.

Щодо заяви ТОВ «Автостайл» про застосування строку позовної давності.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 Цивільного кодексу України).

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 Цивільного кодексу України).

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

У статті 268 Цивільного кодексу України наведено перелік вимог, на які позовна давність не поширюється. Такий перелік не є вичерпним. В деяких випадках позовна давність не може поширюватись і на інші категорії вимог, хоча про це прямо й не зазначено у законі.

Так, позовна давність не може поширюватися на вимоги про усунення перешкод у здійсненні власником права користування та розпоряджання своїм майном (ст. 391 ЦК України), оскільки в такому разі йдеться про так зване триваюче правопорушення. Отже, власник може пред`явити такий позов у будь-який час незалежно від того, коли почалося порушення його прав.

Отже, власник нерухомого майна не може бути обмежений у праві звернутися до суду з позовом про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження цим майном, зокрема і шляхом його повернення. А тому негаторний позов може бути пред`явлений упродовж всього часу тривання відповідного правопорушення.

Оскільки зайняття земельної ділянки водного фонду з порушенням ЗК України та ВК України є таким порушенням права власності держави чи відповідної територіальної громади, що не пов`язане з позбавленням права володіння, то негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки водного фонду (постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц, провадження № 14-452цс18, від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц, провадження № 14-181цс18, від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц, провадження № 14-473цс18, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц, провадження № 14-364цс19).

Тому позовна давність до вимоги про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою водного фонду не застосовується.

Господарський суд також приймає до уваги правову позицію ВП ВС, викладену у постанові від 07.04.2020 у справі №372/1684/14-ц (провадження №14-740цс19), наступного змісту: відповідно до ч.1 ст. 58 ЗК України та ст. 4 ВК України, до земель водного фонду належать землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об`єктами, болотами, а також островами; землі зайняті прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів. Земельні ділянки під прибережні захисні смуги виділяються у межах водоохоронних зон вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності. До земель водного фонду України належать землі, на яких хоча й не розташовані об`єкти водного фонду, але за своїм призначенням вони сприяють функціонуванню і належній експлуатації водного фонду, виконують певні захисні функції. Прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності (ст. 61-62 ЗК України, ст. 89-90 ВК України, абз. 2 п. 8.19 Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів, затверджених наказом Міністерства охорони здоров`я України від 19 червня 1996 р. №173, і додаток 13 до цих правил). Водночас землі прибережних захисних смуг є землями водного фонду України, на які поширюється особливий порядок їх використання та надання їх у користування. Зайняття земельної ділянки водного фонду з порушенням норм земельного та водного законодавства слід розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади. У такому разі позовну вимогу зобов`язати повернути земельну ділянку слід розглядати як негаторний позов, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки водного фонду. Так, її власник може вимагати усунення порушення його права власності на цю ділянку, зокрема, оспорюючи відповідні рішення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, договори або інші правочини, та вимагаючи повернути таку ділянку. Відмова в задоволенні віндикаційного позову через обрання неналежного способу захисту не позбавляє позивача права заявити негаторний позов про повернення земельної ділянки водного фонду.

Таким чином, господарський суд погоджується з доводами прокурора про те, що підставою для пред`явлення вказаного позову є порушення вимог законодавства при передачі у власність Одеською міською радою для забудови земельних ділянок, що являють собою частину рекреаційної території, яка знаходиться у нормативно визначених межах прибережної захисної смуги Чорного моря; зайняття земельної ділянки водного фонду з порушенням Земельного та Водного кодексів України треба розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади, у такому разі власник майна може звернутись до суду з негаторним позовом про зобов`язання повернути земельну ділянку, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки водного фонду

За таких обставин прокурор звернувся до Господарського суду Одеської області із позовною заявою в інтересах держави, зокрема, до ТОВ «Автостайл» із негаторним позовом, до якого строк позовної давності не застосовується.

Стосовно твердження відповідача про те, що дана справа повинна бути передана на розгляд судді Господарського суду Одеської області Грабован Л.І. суд зазначає таке.

Положеннями частин першої, другої статті 131 КУзПБ передбачено, що майно боржника, що підлягає реалізації у процедурі погашення боргів боржника, складає ліквідаційну масу. До складу ліквідаційної маси включається все майно боржника, що перебуває у його власності, а також те, що буде отримано боржником у власність після визнання його банкрутом і до завершення процедури погашення боргів боржника, крім майна, визначеного частинами шостою та сьомою цієї статті та статтею 132 цього Кодексу.

З огляду на викладене слід дійти висновку, що якщо наслідком задоволення вимоги, заявленої у справі, стороною якої є особа, щодо якої відкрито провадження у справі про банкрутство, може бути зміна розміру або складу ліквідаційної маси боржника, таку справу слід розглядати у межах справи про банкрутство на підставі статті 7 КУзПБ, а спір є майновим у розумінні положень цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ«ФРАНЦУЗЬКИЙ БУЛЬВАР - ЕЛІТ» як боржник у розумінні КУзПБ, є відповідачем за цим позовом, вимоги до якого не підлягають вартісній оцінці та за своєю правовою процесуальною природою є немайновими, а результати їх розгляду не вплинуть на обсяг ліквідаційної маси цього товариства.

Відтак, відсутні підстави стверджувати, що на позовні вимоги поширюються положення частини другої статті 7 КУзПБ та пункту 8 статті 20 ГПК України.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.

Положеннями ч. 1 ст. 14 ГПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненнями особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Підсумовуючи викладені вище фактичні обставини, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги заступника керівника Одеської обласної прокуратури підлягають задоволенню в повному обсязі.

Розподіл судових витрат.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на зазначене, враховуючи, що позовні вимоги визнано обґрунтованими судом, судові витрати у справі по сплаті судового збору покладаються у рівних частках на відповідачів у справі.

Керуючись ст. ст. 129, 232, 233, 236-238, 240-241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати незаконним та скасувати п. 24 Переліку земельних ділянок, що підлягають продажу суб`єктам підприємницької діяльності під забудову на земельних торгах у 2005-2006 роках, що є додатком до рішення Одеської міської ради від 29.09.2005 № 4422-IV «Про визначення та затвердження переліку земельних ділянок, що підлягають продажу суб`єктам підприємницької діяльності під забудову на земельних торгах у формі аукціону в 2005-2006 роках» в частині включення земельної ділянки, що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Дача Ковалевського, площею 1,0 га;

3. Визнати незаконним та скасувати п. 24 Переліку земельних ділянок, що підлягають продажу суб`єктам підприємницької діяльності під забудову на земельних торгах у 2005-2006 роках, що є додатком до рішення Одеської міської ради від 09.11.2005 № 4842-IV «Про продаж земельних ділянок, розташованих в м. Одеса, на земельному аукціоні» в частині, що стосується земельної ділянки за адресою: м. Одеса, вул. Дача Ковалевського (район пляжу монастиря), площею 0,5291 га;

4. Визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки під забудову на аукціоні від 27.04.2006, укладений між Одеською міською радою та ТОВ «ФРАНЦУЗЬКИЙ БУЛЬВАР ЕЛІТ» (код ЄДРПОУ 33933008), посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Котом Д.Г. та зареєстрованим у реєстрі за № 1497;

5. Визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯГ № 915253, реєстраційний номер 020650500037, виданий 18.09.2006 ТОВ «ФРАНЦУЗЬКИЙ БУЛЬВАР ЕЛІТ» (код ЄДРПОУ 33933008) на земельну ділянку площею 0,5291 га з кадастровим номером 5110136900:35:02:0009;

6. Визнати недійсним іпотечний договір від 23.05.2007, укладений між ТОВ «ФРАНЦУЗЬКИЙ БУЛЬВАР ЕЛІТ» (код ЄДРПОУ 33933008) та ВАТ Акціонерно-комерційний банк «УКРСОЦБАНК» (код ЄДРПОУ 00039019), посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Луняченко Н.В. за №2819;

7. Визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки від 20.12.2017, у кладений між ПАТ «УКРСОЦБАНК» (код ЄДРПОУ 00039019) та ТОВ «АВТОСТАЙЛ» (код ЄДРПОУ 40049445), посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Саваріною О.Є. та зареєстрованим у реєстрі за № 3295 зі змінами, внесеними додатковою угодою від 31.01.2018, посвідченою Саваріною О.Є. та зареєстрованим у реєстрі за № 302;

8. Скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Саваріної від 20.12.2017 за № 38858959 щодо реєстрації права приватної власності ТОВ «АВТОСТАЙЛ» на земельну ділянку із кадастровим номером 5110136900:35:002:0009 площею 0,5291 га (рнонм 687374451101);

9. Скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права власності за №24058072 від 20.12.2017 з одночасним припиненням права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 5110136900:35:002:0009 (реєстраційний номер 687374451101) за ТОВ «АВТОСТАЙЛ» (код ЄДРПОУ 40049445);

10. Зобов`язати ТОВ «АВТОСТАЙЛ» (код ЄДРПОУ 40049445) усунути перешкоди у користуванні майном шляхом повернення у власність держави в особі територіальної громади міста Одеси земельної ділянки площею 0,5291 га з кадастровим номером 5110136900:35:002:0009 вартістю 30444960 грн., що розташована за адресою: м. Одеса, вул. Дача Ковалевського, (район пляжу монастиря);

11. Стягнути з Одеської міської ради (65026, м. Одеса, пл. Думська, 1; код ЄДРПОУ 26597691) на користь Одеської обласної прокуратури (65026, м. Одеса, вул. Пушкінська, 3; код ЄДРПОУ 03528552) 119 130/сто дев`ятнадцять тисяч сто тридцять/ грн 60 коп. витрат по сплаті судового збору;

12. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю АВТОСТАЙЛ (65003, м. Одеса, вул. Чорноморського козацтва, 66/3, офіс №1; код ЄДРПОУ 40049445) на користь Одеської обласної прокуратури (65026, м. Одеса, вул. Пушкінська, 3; код ЄДРПОУ 03528552) 119 130/сто дев`ятнадцять тисяч сто тридцять/ грн 60 коп. витрат по сплаті судового збору;

13. Стягнути з Акціонерного товариства СЕНС БАНК (03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 100; код ЄДРПОУ 23494714) на користь Одеської обласної прокуратури (65026, м. Одеса, вул. Пушкінська, 3; код ЄДРПОУ 03528552) 119 130/сто дев`ятнадцять тисяч сто тридцять/ грн 60 коп. витрат по сплаті судового збору;

14. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ФРАНЦУЗЬКИЙ БУЛЬВАР ЕЛІТ (65045, м. Одеса, вул. Жуковського, 47; код ЄДРПОУ 33933008) на користь Одеської обласної прокуратури (65026, м. Одеса, вул. Пушкінська, 3; код ЄДРПОУ 03528552) 119 130/сто дев`ятнадцять тисяч сто тридцять/ грн 60 коп. витрат по сплаті судового збору.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та підлягає оскарженню до Південно-західного апеляційного господарського суду в порядку ст.256 ГПК України.

Повне рішення складено 07 серпня 2023 року.

Суддя Ю.М. Невінгловська