Рішення

від 03.08.2023 по справі 918/467/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" серпня 2023 р.м. РівнеСправа № 918/467/21

Господарський суд Рівненської області у складі судді Горплюка А.М. розглянувши заяву представника Профспілкового підприємства санаторію "Горинь" ради федерації профспілок Рівненської області про ухвалення додаткового судового рішення у справі

за позовом Приватного підприємства "Будівельна компанія "Комфорт - сервіс"

до відповідача Профспілкового підприємства санаторію "Горинь" ради федерації профспілок Рівненської області

про стягнення заборгованості в сумі 496 311,17 грн.

Секретар судового засідання Сідлецька Ю.Р.

представники сторін в судове засідання не з`явилися

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Будівельна компанія "Комфорт - сервіс" звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовною заявою до відповідача Профспілкового підприємства санаторію "Горинь" ради федерації профспілок Рівненської області про стягнення заборгованості в сумі 496 311,17 грн, з яких 434 109,20 грн основного боргу, 19 695,47 грн 3% річних та 42 506,50 грн інфляційного збільшення боргу.

04.07.2023 Господарським судом Рівненської області винесено рішення по даній справі №918/467/21, яким у задоволенні позову відмовлено.

11.07.2023 на адресу суду від представника Профспілкового підприємства санаторію "Горинь" ради федерації профспілок Рівненської області надійшла заява про ухвалення додаткового судового рішення у справі.

Ухвалою суду від 14.07.2023 розгляд заяви про ухвалення додаткового судового рішення призначено на 03.08.2023.

Представник заявника (відповідача) в судове засідання 03.08.2023 не з`явився, подав до суду клопотання про розгляд заяви про ухвалення додаткового рішення без його участі.

У судове засідання 03.08.2023 представник позивача не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином у встановлений законом строк, причини неявки суд не повідомляв.

Згідно ч. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України), завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Судом зазначається, що у даній справі судом не визнавалася необхідність обов`язкової участі учасників справи.

Враховуючи викладене, суд вважає за можливе вирішити питання про розподіл судових витрат без участі представників сторін.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до наступних висновків.

Частиною другою статті 221 ГПК України встановлено, що для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Відповідно до ч. 3 ст. 221 ГПК України у випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.

Згідно з приписами ч. ч. 2 - 4 ст. 244 ГПК України, заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 244 ГПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати.

Отже, за приписами ст. 244 ГПК України слідує, що додаткове рішення - це засіб виправлення неповноти основного судового рішення. Через незмінність судового рішення суд, який його ухвалив, не вправі його скасувати чи змінити, проте, він має право виправити деякі його недоліки, зокрема неповноту. Неповнота судового рішення може полягати в невирішеності деяких питань, що стояли перед судом.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 221 ГПК України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Так, представником Профспілкового підприємства санаторій "Горинь" ради Федерації профспілок Рівненської області у відзиві на позовну заяву від 02.07.2021 зазначено попередню (орієнтовну) суму судових витрат, зокрема, які відповідач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи в суді першої інстанції, які становлять 20 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Частина 1 ст. 123 ГПК України встановлює, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 123 ГПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з приписами ч. 2 ст. 16 ГПК України представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Частини 1 та 2 ст. 126 ГПК України встановлює, що:

- витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави;

- за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).

Частина 4 ст. 126 ГПК України встановлює, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

На підтвердження понесених витрат в розмірі 20 000,00 грн представник відповідача надав: ордер серії ВК № 1005840 від 25.06.2021; копію Договору про надання правничої (правової) допомоги від 05.02.2020; копію Додаткової угоди від 10.08.2021 до Договору про надання правничої (правової) допомоги від 05.02.2020; копію Розрахунку гонорару (додаток до Додаткової угоди від 10.08.2021) від 10.08.2021; копію Акту від 10.08.2021 про виконання замовлення (надання юридичних послуг) згідно договору про надання юридичних послуг № б/н від 05.02.2020; копію платіжної інструкції № 892 від 15.03.2022 на суму 10 000,00 грн та № 911 від 31.03.2022 на суму 10 000,00 грн; копію бухгалтерської довідки вих. № 75 від 07.07.2023.

Судом встановлено, що 05.02.2020 Профспілкове підприємство санаторій "Горинь" ради Федерації профспілок Рівненської області уклало Договір про надання правничої (правової) допомоги (надалі - Договір) з адвокатом Бурмою Олексієм Віталійовичем, який діяв від імені Адвокатського бюро Олексія Бурми "Крікс".

Відповідно до пункту 1.1. Договору, предметом даного Договору є надання адвокатом усіма законними методами та способами правничої (правової) допомоги клієнту у всіх справах, які пов`язані чи можуть бути пов`язані зі захистом та відновленням порушених, оспорюваних, невизнаних його прав та законних інтересів.

Адвокат бере на себе зобов`язання надати правову допомогу, представляти і захищати права та інтереси клієнта у всіх органах, підприємствах, установах і організаціях, до компетенції яких входить вирішення відповідних питань, перед органами державної влади та місцевого самоврядування (їх структурними підрозділами), судовими органами, правоохоронними органами, органами нотаріату, контролюючими органами, органами податкової інспекції та адміністрації, перед усіма юридичними та фізичними особами (п. 2 Договору).

Згідно п. 7 Договору, гонорар адвоката погоджується за взаємною угодою сторін та оформляється додатковою угодою до цього Договору (інформаційним актом). На визначення розміру гонорару адвоката впливають строки та результати вирішення спірних правовідносин, ступінь важкості справи, обсяг правових послуг, необхідних для досягнення бажаного результату та належного виконання окремих доручень клієнта. Обсяг правової допомоги враховується при визначенні обґрунтованого розміру гонорару.

10.08.2021 між відповідачем Адвокатським бюро Олексія Бурми "Крікс" в особі адвоката Бурма О.В. підписано Додаткову угоду до Договору про надання правничої (правової) допомоги від 05.02.2020, якою сторони погодили, що гонорар адвоката, з урахуванням вартості наданих послуг (виконаних робіт) за результатами надання правничої (правової) допомоги в ході розгляду Господарським судом Рівненської області справи за позовом ПП "Будівельна компанія" "Комфорт - Сервіс" до ППФ санаторій "Горинь" про стягнення заборгованості (справа № 918/467/21), згідно цього Договору становить 20 000,00 грн та, за угодою сторін, визначений у фіксованому розмірі при розгляді справи у суді І інстанції.

Підписані Договір та Додаткова угода підписані представника сторін та скріплені відтисками печатки товариств.

Факт надання передбачених цим Договором послуг підтверджується Розрахунком гонорару (додаток до Додаткової угоди від 10.08.2021), Актом від 10.08.2021 про виконання замовлення (надання юридичних послуг) згідно договору про надання юридичних послуг № б/н від 05.02.2020, платіжною інструкцією № 892 від 15.03.2022 на суму 10 000,00 грн та № 911 від 31.03.2022, бухгалтерською довідкою вих. № 75 від 07.07.2023.

Так, згідно Акту від 10.08.2021 про виконання замовлення (надання юридичних послуг) згідно договору про надання юридичних послуг № б/н від 05.02.2020 сторони підтвердили, що у справі № 918/467/21, яка розглядається Господарським судом Рівненської області (вивчення та аналіз документів, підготовка відзиву на позов, заяв, клопотань по суті справи, участь в судових засіданнях в ході розгляду справи судом першої інстанції) виконавцем надано для замовника юридичні послуги, загальна вартість яких разом з витратами погоджується сторонами і складає 20 000,00 грн. Замовник не має до виконавця ніяких претензій щодо якості та термінів виконаних робіт та розміру винагороди.

Із матеріалів справи вбачається, що відповідачем було заявлено суму витрат на правничу допомогу в розмірі 20 000,00 грн.

Заперечень щодо розміру чи підстав стягнення витрат на правову допомогу від позивача не надходило та матеріали справи не містять.

Таким чином, заявником, згідно з вимогами статті 74 ГПК України, було доведено надання йому послуг правової допомоги під час розгляду справи №918/467/21.

Положеннями ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно ст. 126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України, суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

За приписами ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час

У відповідності до статті 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Визначення договору про надання правової допомоги міститься в статті першій Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 ГПК України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинились.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

У разі недотримання вимог частини 4 ст. 126 ГПК України, суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (постанова об`єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19).

Згідно зі статтею 15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Відтак, враховуючи відсутність заперечень позивача щодо розміру витрат відповідача за надання правової допомоги, з огляду на обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду документів, їх значення для вирішення спору, суд вважає, що заявлена сума витрат за надання правової допомоги є обґрунтованою та підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст.ст. 77-79 ГПК України).

Враховуючи вищевикладене, дослідивши надані документи, суд визнає обґрунтованою та підтвердженою належними та достатніми доказами суму судових витрат у розмірі 20 000,00 грн.

Щодо заявлених витрат на проведення судових експертиз у справі в розмірі 20 538,54 грн суд зазначає наступне.

Приписами ст. 123 ГПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.

Частиною 2 ст. 98 ГПК України встановлено, що предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань.

Згідно з ч. 3 ст. 98 ГПК України, висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.

Статтею 7-1 Закону України "Про судову експертизу" встановлено, що підставою проведення судової експертизи є відповідне судове рішення чи рішення органу досудового розслідування, або договір з експертом чи експертною установою - якщо експертиза проводиться на замовлення інших осіб.

Частиною четвертою статті 127 ГПК України унормовано, що розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

З наведеного випливає, що склад та розмір судових витрат, зокрема, пов`язаних із проведенням експертизи, входить до предмета доказування у справі. Відсутність документального підтвердження судових витрат, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Так, ухвалою Господарського суду Рівненської області 02.09.2021 призначено у справі № 918/467/21 судову будівельна - технічну експертизу, витрати по проведенню експертизи покладено на відповідача.

Як вбачається з матеріалів справи, після здійснення експертного дослідження Львівським НДІСЕ надано суду висновок експерта № 9997 від 28.01.2022.

До даного висновку долучено копію Акту № 1 попереднього розрахунку вартості виконання висновку експерта № 9997 Львівського НДІСЕ суму 15 101,68 грн.

Крім того, ухвалою суду від 16.08.2022 у справі призначено додаткову судову будівельно - технічну експертизу.

Після здійснення експертного дослідження Рівненським НДЕКЦ надано суду висновок експерта № СЕ-19/118-22/8495-БТ від 08.03.2023.

До заяви про відшкодування судових витрат представником позивача долучено копії рахунку № 21-9997 за проведення будівельно - технічної експертизи від 05.10.21 на суму 15 101,68 грн, платіжної інструкції № 686 від 11.10.2021 на суму 15 101,68 грн, рахунку - фактури № 5 від 05.01.2023на суму 5 436,86 грн, платіжної інструкції № 1204 від 25.01.2023 на суму 5 436,86 грн.

Частиною 4 статті 129 ГПК України регламентовано, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи (крім судового збору), покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з ч. 5 ст. 129 ГПК України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 129 ГПК України).

Відповідно до частини першої статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з частиною третьою статті 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

У відповідності до частини першої статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

В силу ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона покликається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 ГПК України).

Так, представник відповідача просить суд ухвалити додаткове рішення в даній справі також в частині стягнення на користь відповідача витрат на проведення судових експертиз в сумі 20 538,54 грн.

З огляду на вищенаведене, враховуючи те, що судом відмовлено в задоволенні позову, суд дійшов висновку про задоволення заяви представника відповідача про стягнення з позивача на користь відповідача суми в розмірі 20 538,54 грн на відшкодування понесених витрат, пов`язаних зі здійсненням у справі судових експертиз.

Керуючись ст. ст. 123, 126, 129, 234, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Ухвалити додаткове судове рішення.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Будівельна компанія "Комфорт - сервіс" (33000, Рівненська область, м. Рівне, вул. Гагаріна, 39, код ЄДРПОУ 38822203) на користь Профспілкового підприємства санаторій "Горинь" ради Федерації профспілок Рівненської області (34506, Рівненська область, Сарненський район, село Степань, код ЄДРПОУ 22582184) 40 538,54 (сорок тисяч п`ятсот тридцять вісім грн 54 коп.) грн витрат, пов`язаних із розглядом справи в суді, з яких 20 000,00 (двадцять тисяч грн 00 коп.) витрати на професійну правничу допомогу та 20 538,54 (двадцять тисяч п`ятсот тридцять вісім грн 54 коп.) грн витрат на проведення судових експертиз.

3. Наказ видати після набрання додатковим рішенням законної сили.

Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст додаткового рішення виготовлено та підписано 08.08.2023.

Суддя А.М. Горплюк