Постанова

від 03.08.2023 по справі 922/88/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 серпня 2023 року

м. Київ

cправа № 922/88/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кролевець О. А. - головуючий, Баранець О. М., Губенко Н.М.

за участю секретаря судового засідання - Крапивної А. М.

та представників:

позивача - Юденкова А. В.

відповідача 1 - Матвєєва Л. В.

відповідача 2 - не з`явився

відповідача 3 - не з`явився

відповідача 4 - не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 15.03.2023 (головуючий суддя - Гребенюк Н. В., судді - Слободін М. М., Шутенко І. А.)

та рішення Господарського суду Харківської області від 31.01.2022 (суддя - Байбак О. І.)

та додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 14.02.2022 (суддя - Байбак О. І.)

у справі № 922/88/20

за позовом Фізичної особи ОСОБА_1

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецпроект", 2) Фізичної особи ОСОБА_2 , 3) Фізичної особи ОСОБА_3 , 4) Фізичної особи ОСОБА_4

про визнання недійсними правочинів

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

1. ОСОБА_1 (позивач) звернулась до господарського суду Харківської області з позовом (з урахуванням заяви про зміну підстав позову) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецпроект" (відповідач 1), ОСОБА_2 (відповідач 2), ОСОБА_5 (відповідач 3) та ОСОБА_4 (відповідач 4), в якій просила суд:

1) визнати недійсним договір купівлі-продажу 100% частки в статутному капіталі ТОВ "Спецпроект" від 26.07.2018, укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 ;

2) визнати недійсним договір купівлі-продажу 100% частки в статутному капіталі ТОВ "Спецпроект" від 22.01.2019, укладений між ОСОБА_7 та ОСОБА_5 ;

3) визнати недійсним правочин щодо відчуження 100% частки в статутному капіталі ТОВ "Спецпроект" від 30.09.2019, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 ;

4) визнати недійсним рішення загальних зборів учасників ТОВ "Спецпроект" від 26.07.2018 про зміни у складі засновників (учасників) товариства та затвердження нової редакції статуту ТОВ "Спецпроект" та всі наступні рішення загальних зборів учасників ТОВ "Спецпроект";

5) скасувати державну реєстрацію зміни складу або інформації про засновників ТОВ "Спецпроект", внесений приватним нотаріусом Грузковою Ю. В. згідно із записом в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № 14561050023000093 від 26.07.2018;

6) скасувати державну реєстрацію змін керівника юридичної особи, змін складу підписантів ТОВ "Спецпроект", внесених приватним нотаріусом Грузковою Ю. В. до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № 14561070024000093 від 26.07.2018;

7) скасувати державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, що не пов`язані зі змінами установчих документів ТОВ "Спецпроект", внесених приватним нотаріусом Трубніковим С. О. до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № 14561070025000093 від 08.05.2019;

8) скасувати державну реєстрацію змін до установчих документів юридичної особи ТОВ "Спецпроект", внесених приватним нотаріусом Трубніковою І. О. до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № 14561050026000093 від 14.05.2019;

9) скасувати державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, що не пов`язані зі змінами установчих документів ТОВ "Спецпроект", внесених приватним нотаріусом Марюхніч Ж. Є. до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № 14561070027000093 від 01.10.2019;

10) скасувати державну реєстрацію змін до установчих документів юридичної особи ТОВ "Спецпроект", внесених приватним нотаріусом Марюхніч Ж. Є. до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № 14561050028000093 від 02.10.2019.

2. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що вона має право на оскарження договору купівлі-продажу корпоративних прав ТОВ "Спецпроект" від 26.07.2018, укладеного між ОСОБА_6 та ОСОБА_2 , оскільки її права, як спадкоємця, є порушені, адже протиправне, на переконання позивача, відчуження корпоративних прав померлого ОСОБА_6 у ТОВ "Спецпроект" за оспорюваним договором безпосередньо впливає на обсяг спадкової маси, а отже, ОСОБА_1 та її малолітній син, як спадкоємці, мають охоронюваний законом інтерес, що підлягає судовому захисту. ОСОБА_1 також вказує на те, що про укладання ОСОБА_6 договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі їй стало відомо лише після відкриття спадкової маси після смерті ОСОБА_6 .

3. В обґрунтування недійсності оспорюваного вище правочину позивач зазначає, що ОСОБА_6 на момент підписання договору купівлі-продажу 26.07.2018 не хворів на будь-яке психічне захворювання, яке б вплинуло на його здатність усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, однак наявність інших захворювань - рекурентного депресивного розладу та серцево-судинних захворювань могло негативно вплинути на поведінку та свідомість ОСОБА_6 чим скористались ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та інші. ОСОБА_6 , на переконання позивача, не мав жодних розумних підстав для відмови від своїх прав на ТОВ "Спецпроект" на користь свого працівника за 1000 грн і передавати майно (товар) у власність. Також позивач зазначає, що за життя ОСОБА_6 ніколи не висловлював бажання відмовитись від прав на ТОВ "Спецпроект", адже вказане товариство було його постійним джерелом доходу, його інтереси зводились навколо підприємства, він вкладав всі свої зусилля в його діяльність, а після укладання договору він продовжував вважати себе керівником підприємства і продовжував вирішував поточні питання його діяльності.

4. ОСОБА_1 посилається на те, що ОСОБА_6 підписав договір купівлі-продажу від 26.07.2018 за наявності психологічного тиску з боку ОСОБА_2 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_4 та інших, оскільки ОСОБА_6 дуже боявся проблем з правоохоронними органами, про що неодноразово повідомляв. Також позивач вважає, що працівники ТОВ "Спецпроект" ОСОБА_2 , ОСОБА_8. і ОСОБА_9 , користуючись довірою ОСОБА_6 , розуміючи його емоційно-нестабільний стан, депресію, стан здоров`я, схильність до алкоголю, шляхом психологічного тиску змусили відмовитись від прав на ТОВ "Спецпроект" нібито задля ухилення від кримінальної відповідальності та претензій податкових органів на час коли все вгамується навколо підприємства на підставі договору купівлі-продажу, хоча такої необхідності не було.

5. Позивач вважає, що користуючись довірою ОСОБА_6 проти нього була створена схема нав`язування панічних думок, нагнітання обстановки, перебільшення значення подій з метою схиляння останнього до відчуження його корпоративних прав, а враховуючи вкрай вразливий стан ОСОБА_6 , зумовленого наявними в нього захворюваннями - рекурентним депресивним розладом та серцево-судинними захворюваннями, останній реально сприймав погрози опинитись в тюрмі і підписав договір, маючи на меті уникнути претензій кримінального характеру зі сторони правоохоронних органів.

6. Також ОСОБА_1 вказує, що покупець частки ТОВ "Спецпроект" - ОСОБА_2 , як встановлено у ході досудового розслідування кримінального провадження № 4202004000000251 від 05.05.2020, не був присутнім при здійсненні нотаріальної дії щодо засвідчення договору купівлі-продажу від 26.07.2018 та акту приймання передачі частки від 26.07.2018 оскільки в цей період перебував у м. Павлограді Дніпропетровської області, з огляду на що оспорюваний договір від 26.07.2018 купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ "Спецпроект" є недійсним на підставі частини першої статті 231 Цивільного Кодексу України (далі - ЦК України) у зв`язку з його фіктивністю.

7. На підтвердження застосування до ОСОБА_6 психологічного тиску та невідповідність укладеного правочину приписам частини першої статті 231 ЦК України ОСОБА_1 зокрема посилається на: копію звернення 11.08.2017 до Липецького відділу поліції Харківського ВП ГУНП в Харківській області за фактом неправомірних дій ОСОБА_2 , ОСОБА_9 , ОСОБА_8 з приводу спаювання і вивезення чоловіка в невідомому напрямку в безпорадному стані; копії медичної документації з 24.07.2018 по 03.08.2018 та копії медичної документації з 22.10.2018 по 16.11.2018 щодо наявності серцево-судинних захворювань, які могли негативно вплинути на поведінку та свідомість ОСОБА_6 , чим скористалися ОСОБА_2 та ОСОБА_4 ; копії документів з матеріалів КП № 1201922077000033, а саме щодо обшуку за місцем проживання ОСОБА_4 , під час якого виявлено записку з текстом наступного змісту "Лесть, алкоголь, навязывание, что все плохо", що, на думку позивача, підтверджує наявність плану рейдерського захоплення ТОВ "Спецпроект" та доведення останнього до банкрутства; копії документів з матеріалів КП № 42020040000000251 які, на думку ОСОБА_1 , свідчать про те, що ОСОБА_2 не був присутній під час підписання договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ "Спецпроект" від 26.07.2018, не підписував його та не погоджував істотні умови, в тому числі, протоколи допиту свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_11 ; несприятливі обставини у діяльності ТОВ "Спецпроект", що пов`язані з проблемами з податковими органами, та заборгованістю перед ЗАТ "Тінвестплюс" (Литва), яка в свою чергу підтверджується рішенням Вільнюського Комерційного арбітражного суду у справі № 368; копії банківських виписок по рахункам ТОВ "Спецпроект" за період з 01.01.2018 по січень 2021 року, відкритих у АТ "ПУМБ" та АТ КБ "ПриватБанк" та матеріали з КП № 42020040000000251 щодо проведення обшуку та вилучення майна, що підтверджують фінансовий стан підприємства та свідчать про налагоджену господарську діяльність із сформованою базою, а тому виключають можливість продажу ОСОБА_6 на користь ОСОБА_2 корпоративних прав за 1000,00 грн; показання свідка ОСОБА_1 ; диск з відеозаписами сімейного життя подружжя за період з 2017 по 2019 роки, на підтвердження сприятливих родинних стосунків між подружжям; копією висновку № 11 від 10.03.2021 експерта Зонального експертного сектору Українського науково-дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз СБУ (далі - ІСТЕ СБУ) в Управлінні СБУ у Дніпропетровській області Кириллової Тетяни Анатоліївни; договір та виписка з банківської установи які, як зазначає ОСОБА_1 , підтверджують факт відчуження основних засобів ТОВ "Спецпроект" на користь ФОП ОСОБА_8. та подальше взяття в оренду цих засобів ТОВ "Спецпроект".

8. ОСОБА_1 також посилається на погані стосунки ОСОБА_6 з його старшим сином ОСОБА_4 , який в подальшому став власником корпоративних прав на ТОВ "Спецпроект"; схильність ОСОБА_6 до вживання алкоголю, лікування останнього від алкогольної залежності; наявність у ОСОБА_6 страху притягнення до кримінальної відповідальності та страху потрапити до в`язниці, які нав`язані, в тому числі і ОСОБА_2 та ОСОБА_4 .

9. Враховуючи, на переконання позивача, недійсність договору щодо продажу частки у статутному капіталі, ОСОБА_1 просить визнати недійсними укладені в подальшому договір купівлі-продажу 100% частки у статутному капіталі ТОВ "Спецпроект" від 22.01.2019 між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 та правочин щодо відчуження 100% частки у статутному капіталі ТОВ "Спецпроект" від 30.09.2019 укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , оскільки вказані правочини, на її думку, укладені в порушення приписів статті 234 ЦК України, тобто є фіктивними.

10. Задля відновлення порушених прав та інтересів, про які зазначає у позовній заяві, ОСОБА_1 також просить скасувати записи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо державної реєстрації змін у ТОВ "Спецпроект", проведених у зв`язку із укладанням правочинів щодо відчуження частки у статутному капіталі вказаного товариства.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

11. Рішенням Господарського суду Харківської області від 31.01.2022, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 15.03.2023 у задоволенні позову відмовлено.

12. Рішення судів попередніх інстанцій мотивовані тим, що:

- позивачем не доведено належними та допустимими доказами підписання ОСОБА_6 договору купівлі-продажу 100% частки в статутному капіталі ТОВ "Спецпроект" від 26.07.2018 поза межами власної волі, під впливом насильства, у тому числі психологічного, що виключає можливість застосування до виниклих правовідносин положень статті 231 ЦК України; порушення невротичного рівня не позбавляли ОСОБА_6 можливості усвідомлювати свої вчинки і керувати ними під час укладення зазначеного правочину, що підтверджується висновком спеціаліста, наявним в матеріалах справи;

- посилання ОСОБА_1 на копії документів з матеріалів кримінального провадження № 1201922077000033 щодо проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_4 під час якого виявлено записку з текстом наступного змісту "Лесть, алкоголь, навязывание, что все плохо", оцінені судами критично, оскільки походження цієї записки, її авторів та її значення у вказаному кримінальному провадженні ОСОБА_1 не зазначено; останньою не надано жодних доказів, що вказана записка належить ОСОБА_4 , написана особисто ОСОБА_4 або що останнього притягнуто до кримінальної відповідальності за вчинені ним дії, пов`язані з написанням записки або реалізацією певного плану;

- доводи ОСОБА_1 про те, що ОСОБА_6 нібито не мав жодних розумних підстав для відмови від своїх прав на ТОВ "Спецпроект" на користь свого працівника за 1000 грн і передачі майна у власність також не можуть бути підставами для визнання спірного договору купівлі-продажу недійсним з огляду на положення статті 12 ЦК України; матеріали справи не містять доказів вчинення з боку відповідачів дій на підтвердження впливу ними на ОСОБА_6 засобами психологічного насилля;

- у матеріалах даної справи відсутній вирок суду в кримінальному провадженні, який набрав законної сили щодо фактів вчинення ОСОБА_2 або приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Грузковою Ю. В. кримінального правопорушення в процесі складання та/або засвідчення акту приймання передачі частки в статутному капіталі ТОВ "Спецпроект";

- з моменту укладення спірного договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ "Спецпроект" від 26.07.2018 цей договір жодною із сторін не оспорювався, питання неправомірності внесення змін до єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ні ОСОБА_6 , ні ОСОБА_2 не порушувалося; за життя ОСОБА_6 у ОСОБА_1 не виникало сумнівів щодо дійсності правочину щодо відчуження ОСОБА_6 корпоративних прав в ТОВ "Спецпроект" та повноважень ОСОБА_2 , як директора товариства; про факти психічного тиску на ОСОБА_6 за його життя позивачем ні правоохоронним органам ні іншим особам не повідомлялося;

- відповідачами були здійсненні ряд юридично значимих дій, направлених на виконання договорів купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ "Спецпроект"; в даному випадку саме ОСОБА_1 , як позивач, що вимагає визнання названих правочинів недійсними на підставі статті 234 ЦК України, повинна довести, що всі учасники правочину не мали наміру створити правові наслідки на момент його вчинення, однак в порушення приписів 74, 76-78 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), позивачем не надано доказів, які б достеменно вказували на відсутність вчинення ОСОБА_2 , ОСОБА_5 та ОСОБА_4 належних дій, спрямованих на реальне виконання умов спірних правочинів щодо відчуження та набуття права власності на частку у статутному капіталі ТОВ "Спецпроект";

- волевиявлення сторін правочинів було спрямовано на припинення права власності у попереднього власника часток та виникнення такого права у нового власника, що відповідає правовій природі володіння частками у статутному капіталі товариств; передання вказаних часток підтверджується відповідними актами приймання-передачі, а передача грошових коштів за спірними договорами унеможливлює визнання таких договорів фіктивними;

- позивачем не надано будь-яких доказів на підтвердження наявності будь-яких порушень вимог законодавства України та/або статуту ТОВ "Спецпроект" під час скликання та проведення загальних зборів учасників цього Товариства, а також не надано жодної обґрунтованої оцінки того, яким чином, ймовірні, порушення могли вплинути на прийняття загальними зборами учасників ТОВ "Спецпроект" відповідних рішень; відсутні докази того, що права та інтереси ОСОБА_1 , як спадкоємця померлого ОСОБА_6 , порушено рішенням загальних зборів ТОВ "Спецпроект", яке прийнято 26.07.2018;

- оскільки за наслідками розгляду справи суди дійшли висновку про відмову в задоволенні зазначених вимог, відповідно вказали про відсутність правових підстав для скасування в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань записів внесених на підставі вказаних правочинів.

13. Додатковим рішенням Господарського суду Харківської області від 14.02.2022, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 15.03.2023 клопотання представника ОСОБА_4 - адвоката Калмикової О. О. задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 витрати на професійну правничу (правову) допомогу в розмірі 40000,00 грн.

14. Додаткове рішення суду першої інстанції і постанова суду апеляційної інстанції мотивовані тим, що ОСОБА_1 в порядку, визначеному статтею 126 ГПК України, не надала суду будь-яких доказів неспіврозмірності заявлених позивачем до стягнення вартості послуг професійної правничої допомоги, клопотань про їх зменшення суду не заявляла, а факт понесення ОСОБА_4 витрат на професійну правничу допомогу та сума таких витрат підтверджується матеріалами справи, вони є співрозмірними щодо ступеня складності справи та витраченого адвокатом часу на надання правової допомоги, їх розмір встановлено умовами укладеного між позивачем та адвокатом договору та додаткових угод.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

15. ОСОБА_1 звернулась з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 15.03.2023 і рішення Господарського суду Харківської області від 31.01.2022, а також додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 14.02.2022 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

16. У касаційній скарзі скаржник не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, при цьому, обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 10.04.2020 у справі № 532/1374/18 і від 01.02.2018 у справі № 126/1439/17, а також постанові Вищого господарського суду України від 09.07.2014 у справі № 908/3448/13.

17. Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування положень статті 231 ЦК України у подібних правовідносинах.

18. Також, оскільки позивач не погоджується з рішеннями судів попередніх інстанцій щодо суті спору, остання також не погоджується з додатковим рішенням суду першої інстанції, залишеним без змін постановою суду апеляційної інстанції про розподіл судових витрат.

Позиція інших учасників справи

19. Відповідач 1 подав відзив, у якому не погоджується з доводами касаційної скарги, вважає їх безпідставними і необґрунтованими, просить у задоволенні касаційної скарги відмовити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

20. Відповідач 2 подав відзив, у якому не погоджується з доводами касаційної скарги, вважає їх безпідставними і необґрунтованими, просить у задоволенні касаційної скарги відмовити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін

21. Відповідач 3 подав відзив, у якому не погоджується з доводами касаційної скарги, вважає їх безпідставними і необґрунтованими, просить у задоволенні касаційної скарги відмовити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

22. Відповідач 4 не надав відзив на касаційну скаргу, що відповідно до частини третьої статті 295 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваного судового рішення.

Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

23. 22.09.2000 ОСОБА_6 створено та зареєстровано ТОВ "Спецпроект" з основним видом економічної діяльності - виробництво сталевих бочок і подібних контейнерів, легких металевих паковань.

24. До 26.07.2018 ОСОБА_6 був єдиним учасником названого товариства.

25. 22.03.2016 між ОСОБА_6 та ОСОБА_12 (наразі - ОСОБА_1 ) зареєстрований шлюб у відділі державної реєстрації актів цивільного стану в м. Харкова Харківського міського управління юстиції, про що 22.03.2016 вчинено відповідний актовий запис "291".

26. З 21.04.2016 по 01.02.2019 ОСОБА_1 перебувала в трудових відносинах з ТОВ "Спецпроект", а саме, перебувала на посаді менеджера із зовнішньоекономічної діяльності.

27. ІНФОРМАЦІЯ_1 у подружжя народився син ОСОБА_13 .

28. ОСОБА_1 у зв`язку з народженням дитини до свого звільнення з посади перебувала в декретній відпустці.

29. З 2018 року ТОВ "Спецпроект" опинилося у скрутному фінансовому становищі, що не заперечується сторонами у справі, та про що свідчить наступні встановлені обставини:

- 16.04.2018 Вільнюським комерційним арбітражним судом у м. Вільнюс (Литовська Республіка) ухвалене рішення у справі № 368 за позовом ЗАТ "Тінвестплюс" до ТОВ "Спецпроект" про стягнення боргу за Контрактом № TWP2015-03-23 від 23.03.2015, яким стягнуто з ТОВ "Спецпроект" на користь ЗАТ "Тінвестплюс" 176 595,28 доларів США боргу, 8 099,28 доларів США пені та 13 703,67 євро арбітражних витрат.

- у період з 16.04.2018 по 15.05.2018 посадовими особами Головного управління ДФС у Харківській області була проведена планова виїзна документальна перевірка ТОВ "Тінвестплюс" з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства, а також з питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2015 по 31.12.2017 за результатами якої складено акт від 22.05.2018 № 2037/20-40-14-02-08/30763743, та винесено податкові повідомлення-рішення № 000002351402 та № 00002341402 від 04.07.2018.

30. 16.07.2018 ТОВ "Тінвестплюс" звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом про скасування податкових повідомлень-рішень ГУ ДФС у Харківській області: 1) № 000002351402 від 04.07.2018 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем ПДВ на 2 049 616,25 грн (з них 1 639 693,00 грн - ПДВ, 409 923,25 грн - штрафна санкція), та 2) № 00002341402 від 04.07.2018 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на 1 844 653,75 грн (з них 1 475 723,00 грн - податок на прибуток, 368 930,75 грн. - штрафна санкція). Харківським окружним адміністративним судом відповідним рішенням від 27.11.2018 у справі № 2040/5393/18 задоволено позовні вимоги ТОВ "Спецпроект" та визнані протиправними та скасовані податкові повідомлень-рішення ГУ ДФС у Харківській області № 00002341402 від 04.07.2018, № 000002351402 від 04.07.2018. Рішення набрало законної сили 25.03.2019.

31. 31.08.2018 за результатами проведення планової виїзної документальної перевірки, СУ фінансових розслідувань Головного управління ДФС у Харківській області розпочате досудове розслідування по КП № 32018/220000000175, зареєстрованому в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за ознаками складу злочину, передбаченого частиною другою статті 212 Кримінального кодексу України, яке в подальшому закрите, що підтверджується відповіддю слідчого третього ВРКП СУ ФР ГУ ДФС у Харківській області Корнієнка Д.

32. 26.07.2018 на Загальних зборах учасників ТОВ "Спецпроект" ОСОБА_6 , як єдиний учасник Товариства прийняв рішення № 1, яким вирішив:

1. Затвердити продаж ОСОБА_6 частки в розмірі 100% (сто процентів) у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецпроект", що еквівалентно 811 800,00 грн, за ціну в 1000,00 грн ОСОБА_2 ;

2. Затвердити вихід ОСОБА_6 зі складу засновників ТОВ "Спецпроект" після укладання договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ та підписання акту прийому-передачі частки в статутному капіталі ТОВ;

3. Звільнити ОСОБА_6 з посади керівника ТОВ після укладання договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ та підписання акту прийому-передачі частки в статутному капіталі ТОВ;

4. Позбавити ОСОБА_6 статусу підписанта ТОВ після укладання договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ та підписання акту прийому-передачі частки в статутному капіталі ТОВ.

33. 26.07.2018 між ОСОБА_6 та ОСОБА_2 був укладений договір купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ "Спецпроект", відповідно до умов якого ОСОБА_6 , як продавець, продав ОСОБА_2 , як покупцю свою частку у розмірі 100% у статутному капіталі ТОВ "Спецпроект" що еквівалентно 811 800 грн за ціною 1000 грн.

34. 26.07.2018 на виконання зазначеного договору між ОСОБА_6 та ОСОБА_2 підписано акт приймання-передачі частки в статутному капіталі товариства. Зазначений акт посвідчено приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Грузковою Ю. В.

35. Згідно з наказом від 26.07.2018 ОСОБА_6 також звільнено з посади Генерального директора ТОВ "Спецпроект".

36. 24.01.2019 за адресою: АДРЕСА_1 , було виявлено труп ОСОБА_6 , який, за попередніми даними правоохоронних органів, покінчив життя самогубством, у зв`язку з чим було відкрито кримінальне провадження, а також розпочате досудове розслідування за частиною першою статті 115 Кримінального кодексу України ("Вбивство").

37. Заповіту на випадок своєї смерті ОСОБА_6 не залишив.

38. 01.02.2019 до Приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Сергієнко Н. В. із заявами про прийняття спадщини, яка відкрилася після смерті ОСОБА_6 звернулися ОСОБА_1 , яка діяла від свого імені та від імені малолітнього сина від другого шлюбу ОСОБА_13 ., ОСОБА_4 , а також ОСОБА_14 (мати ОСОБА_6 ).

39. 13.08.2019 за фактом скоєння ОСОБА_6 самогубства, його повнолітнім сином від першого шлюбу - ОСОБА_4 , було подано до Харківського відділу поліції ГУНП в Харківській обл. заяву про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 120 Кримінального кодексу України.

40. 14.08.2019 Липецьким відділенням поліції Харківського ВП ГУНП в Харківській області зареєстровано у Єдиному реєстрі досудових розслідувань (ЄДР) кримінальне правопорушення, передбачене частиною першою статті 120 Кримінального кодексу України ("Доведення до самогубства"), відкрито кримінальне провадження № 12019220770000424, а також розпочате досудове розслідування за фактом доведення ОСОБА_6 до самогубства.

41. 18.09.2019 ОСОБА_1 звернулася до приватного нотаріуса Сергієнко Н. В. від свого імені та від імені малолітнього сина від другого шлюбу ОСОБА_13 із заявою про видачу їй та її сину свідоцтва про право на спадщину.

42. Приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Сергієнко Н. В. винесено постанову від 18.09.2019 № 383/02-31 про відмову у вчиненні нотаріальної дії, а саме, про відмову у видачі свідоцтв про право на спадщину.

43. Частка ОСОБА_6 у статутному капіталі ТОВ "Спецпроект" на момент його смерті не входила до складу спадщини, оскільки станом на дату смерті спадкодавця останній не був учасником Товариства, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією Постанови про відмову у вчиненні нотаріальних дій, винесеної приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Сергієнко Н. В. від 18.09.2019 № 383/02-31.

44. ОСОБА_1 за життя ОСОБА_6 не була учасником ТОВ "Спецпроект", не брала участь у формуванні статутного капіталу за рахунок спільних коштів з ОСОБА_6 .

45. 30.09.2019 до Харківського районного суду Харківської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 особисто та в інтересах малолітнього ОСОБА_13 (справа № 635/7387/19) з позовними вимогами про визнання за нею та її сином права власності в порядку спадкування за законом на:

1. Житловий будинок з надвірними будівлями АДРЕСА_1 .

2. Земельну ділянку площею 0,2500 га, що розташована на території АДРЕСА_1 .

3. Земельну ділянку площею 0,1225 га, що розташована на території АДРЕСА_1 .

4. Квартиру № АДРЕСА_2.

5. Транспортний засіб Volkswagen Touareg 2967, д.н. НОМЕР_1 ;

6. Транспортний засіб Lexus ES 350 д.н. НОМЕР_2 .

46. Станом на момент прийняття рішення місцевим господарським судом у цій справі рішення у справі № 635/7387/19 Харківським районним судом Харківської області не ухвалене.

47. Відповідно до відомостей з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань від 24.12.2019 за запитом № 1006133398 станом на 24.12.2019 стосовно ТОВ "Спецпроект" протягом 2019 року було вчинено певні реєстраційні дії, а саме:

- 08.05.2019 приватним нотаріусом Трубніковою С. О. була здійснена державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу, що не пов`язана зі змінами до установчих документів юридичної особи, а також змін складу та інформації про засновників юридичної особи;

- 14.05.2019 приватним нотаріусом Трубніковою С. О. була здійснена державна реєстрація змін до установчих документів юридичної особи;

- 01.10.2019 приватним нотаріусом Маррюхнич Ж. Є. була здійснена державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу, що не пов`язана зі змінами до установчих документів юридичної особи, а також змін складу та інформації про засновників юридичної особи;

- 02.10.2019 приватним нотаріусом Маррюхнич Ж. Є. була здійснена державна реєстрація змін до установчих документів юридичної особи.

48. Станом на момент винесення рішення судом першої інстанції ОСОБА_7 є директором ТОВ "Спецпроект", а власником 100% частки в статутному капіталі ТОВ "Спецпроект" є син померлого ОСОБА_6 - ОСОБА_4 .

49. В ході розгляду справи судом першої інстанції встановлено, що у провадженні УСБУ в Дніпропетровській області перебуває кримінальне провадження № 4202004000000251 від 05.05.2020 за фактом заволодіння групою осіб корпоративними правами та майном ТОВ "Спецпроект" у великих розмірах, в якому ОСОБА_1 визнана потерпілою.

50. Крім того, в провадженні СВ УСБУ в Харківській області перебуває кримінальне провадження № 1201922077000033 від 24.01.2019 за частиною першою статті 190, частиною першою статті 115 Кримінального кодексу України з обставин незаконного заволодіння шахрайським шляхом прав на ТОВ "Спецпроект".

51. В рамках зазначених кримінальних проваджень проводилися певні слідчі дії, однак, як зазначають ОСОБА_1 та її представник, їх розслідування станом на момент винесення даного судового рішення ще не завершено.

Позиція Верховного Суду

52. Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

53. Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (1). Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (2). У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається (3). Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (4).

54. Так, посилаючись на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України скаржник, зазначає про застосування судами попередніх інстанцій норм права без врахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 10.04.2020 у справі № 532/1374/18 і від 01.02.2018 у справі № 126/1439/17, а також постанові Вищого господарського суду України від 09.07.2014 у справі № 908/3448/13.

55. Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

56. Відповідно до положень вказаної норми, касаційний перегляд з указаних підстав може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

57. Колегія суддів враховує, що процесуальний кодекс та інші законодавчі акти не містять визначення поняття "подібні правовідносини", а також будь-яких критеріїв визначення подібності правовідносин з метою врахування відповідного висновку, тому для розуміння відповідних термінів звертається до правових висновків, викладених у судових рішеннях Великої Палати Верховного Суду та об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

58. Так, об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в ухвалі від 27.03.2020 у справі № 910/4450/19 зазначила, що подібність правовідносин в іншій аналогічній справі визначається за такими критеріями: суб`єктний склад сторін спору, зміст правовідносин (права та обов`язки сторін спору) та об`єкт (предмет).

59. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 визначила наступні критерії подібності правовідносин у розумінні норм процесуального законодавства.

Для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін "подібні правовідносини", зокрема пункту 1 частини другої статті 389 (пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України; пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України) та пункту 5 частини першої статті 396 ЦПК України (пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України; пункту 5 частини першої статті 339 КАС України) таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями, з-поміж яких змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.

У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів. Тому з метою застосування відповідних приписів процесуального закону не будь-які обставини справ є важливими для визначення подібності правовідносин.

60. Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що таку подібність суд касаційної інстанції визначає з урахуванням обставин кожної конкретної справи (див. постанови від 27.03.2018 у справі № 910/17999/16 (пункт 32); від 25.04.2018 у справі № 925/3/17 (пункт 38); від 16.05.2018 у справі № 910/24257/16 (пункт 40); від 05.06.2018 у справі № 243/10982/15-ц (пункт 22); від 31.10.2018 у справі № 372/1988/15-ц (пункт 24); від 05.12.2018 у справах № 522/2202/15-ц (пункт 22) і № 522/2110/15-ц (пункт 22); від 30.01.2019 у справі № 706/1272/14-ц (пункт 22)). Це врахування слід розуміти як оцінку подібності насамперед змісту спірних правовідносин (обставин, пов`язаних із правами й обов`язками сторін спору, регламентованими нормами права чи умовами договорів), а за необхідності, зумовленої специфікою правового регулювання цих відносин, - також їх суб`єктів (видової належності сторін спору) й об`єктів (матеріальних або нематеріальних благ, щодо яких сторони вступили у відповідні відносини).

61. Задля юридичної визначеності у застосуванні приписів процесуального закону, які зобов`язують визначати подібність правовідносин (подібність відносин) Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 конкретизувала:

- висновок про те, що така подібність означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу правовідносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин);

- висновок про те, що під судовими рішеннями у подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, за змістом яких тотожними, аналогічними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних відносин.

62. Здійснена Великою Палатою Верховного Суду конкретизація полягає у тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

63. При цьому, слід виходити також з того, що підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише зазначення у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.

64. Відповідно, неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, як підстави для касаційного оскарження, має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі, де мали місце подібні правовідносини.

65. Не можна посилатися на неврахування висновку Верховного Суду, як на підставу для касаційного оскарження, якщо відмінність у судових рішеннях зумовлена не неправильним (різним) застосуванням норми, а неоднаковими фактичними обставинами справ, які мають юридичне значення.

66. Проаналізувавши висновки, що викладені у постановах Верховного Суду у справах, на які посилався скаржник, колегія суддів звертає увагу, що правовідносини у наведених скаржником справах очевидно не є подібними зі справою, що переглядається, з огляду на підстави заявлених позовних вимог, характер спірних правовідносин, фактичні встановлені судами обставини. Так, у цій справі та у справах, на які посилається скаржник, суди дійшли відповідних висновків не у зв`язку з неоднаковим застосуванням норми права, а у зв`язку з наявністю різних обставин у вказаних справах, що формують зміст правовідносин, та їх різної оцінки судами у кожному конкретному випадку.

67. Так, предметом спору у справі, яка розглядається є визнання недійсними договорів купівлі-продажу частики в статутному капіталі, визнання недійсними рішень загальних зборів Товариства і скасування державної реєстрації змін інформації щодо юридичної особи - відповідача 1.

68. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суди попередніх інстанцій виходили, зокрема з того, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами підписання ОСОБА_6 договору купівлі-продажу 100% частки в статутному капіталі ТОВ "Спецпроект" від 26.07.2018 поза межами власної волі, під впливом насильства, у тому числі психологічного, що виключає можливість застосування до виниклих правовідносин положень статті 231 ЦК України; волевиявлення сторін оскаржуваних правочинів було спрямовано на припинення права власності у попереднього власника часток та виникнення такого права у нового власника, що відповідає правовій природі володіння частками у статутному капіталі товариств; передання вказаних часток підтверджується відповідними доказами, а передача грошових коштів за спірними договорами унеможливлює визнання таких договорів фіктивними; позивачем не надано будь-яких доказів на підтвердження наявності будь-яких порушень вимог законодавства України та/або статуту ТОВ "Спецпроект" під час скликання та проведення загальних зборів учасників цього Товариства, а також не надано жодної обґрунтованої оцінки того, яким чином, ймовірні, порушення могли вплинути на прийняття загальними зборами учасників ТОВ "Спецпроект" відповідних рішень; відсутні докази того, що права та інтереси ОСОБА_1 , як спадкоємця померлого ОСОБА_6 , порушено рішенням загальних зборів ТОВ "Спецпроект", яке прийнято 26.07.2018.

69. У наведеній скаржником справі № 532/1374/18 предметом спору були вимоги позивача - фізичної особи до ПрАТ "СК "Саламандра-Україна" про відшкодування шкоди, пов`язаної з лікуванням потерпілого, з тимчасовою втратою працездатності потерпілим й моральної шкоди.

70. У справі № 126/14369/17 предметом спору були вимоги позивача - фізичної особи до ПрАТ "СК "Провідна" про відшкодування моральної шкоди та відшкодування шкоди, завданої у зв`язку із втратою годувальника.

71. З огляду на викладене, колегія судів зазначає, що постанови Верховного Суду у справах № 532/1374/18 і № 126/14369/17 ухвалені у спорах за відмінних предметів позову та підстав, нормативно-правового регулювання спірних правовідносин і фактичних обставин справи, що свідчить про неподібність правовідносин у наведених скаржником справах в порівнянні зі справою, яка переглядається.

72. Також колегія суддів відхиляє посилання скаржника на правові висновки, що містяться у постанові Вищого господарського суду України від 09.07.2014 у справі № 908/3448/13, оскільки наведена постанова не є тими судовими рішеннями, про які йдеться у статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", частині четвертій статті 236, частині другій статті 287 та частинах першій-четвертій статті 302 ГПК України.

73. Згідно з пунктом 5 частини першої статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду, на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

74. Верховний Суд, переглянувши рішення судів попередніх інстанцій в межах наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, вважає, що наведена заявником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, не знайшла свого підтвердження після відкриття касаційного провадження.

75. З огляду на те, що аналіз висновків, зроблених у оскаржуваній постанові не свідчить про їх невідповідність висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, Верховний Суд дійшов висновку про необхідність закриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 в частині підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України.

76. Щодо оскарження рішень судів попередніх інстанцій з підстав, передбачених пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України колегія суддів зазначає таке.

77. Аргументуючи підстави касаційного оскарження передбачені у пункті 3 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник зазначає, про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування положень статті 231 ЦК України у подібних правовідносинах.

78. Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

79. Зокрема, згідно з частиною третьою статті 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

80. Частиною першою статті 231 ЦК України передбачено, що правочин, вчинений особою проти її справжньої волі внаслідок застосування до неї фізичного чи психічного тиску з боку другої сторони або з боку іншої особи, визнається судом недійсним.

81. Так, у постанові Верховного Суду від 06.06.2019 у справі № 342/139/16-ц (на яку послався суд апеляційної інстанції), про визнання заповіту недійсним у зв`язку з тим, що його вчинено проти справжньої волі заповідача під впливом насильства з боку відповідача, викладено таку правову позицію щодо застосування статті 231 Цивільного кодексу України.

"У разі вчинення правочину під впливом насильства формування волі особи, яка вчиняє правочин, відбувається внаслідок втручання стороннього фактора - фізичного чи психічного тиску з боку контрагента або іншої особи з метою спонукання до вчинення тих дій, які особа не бажала б вчинити без наявності таких фізичних чи психічних страждань.

При вирішенні спорів про визнання недійсним правочину, вчиненого особою під впливом насильства (стаття 231 Цивільного кодексу України), судам необхідно враховувати, що насильство має виражатися в незаконних, однак не обов`язково злочинних діях. Насильницькі дії можуть вчинятись як стороною правочину, так і іншою особою - як щодо іншої сторони правочину, так і щодо членів її сім`ї, родичів тощо або їх майна (пункт 21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними")".

82. У іншій постанові Верховного Суду від 30.07.2020 у справі № 299/1523/16-ц за зустрічним позовом про визнання розписки недійсною, з огляду на те, що така розписка була написана під диктовку та психологічним тиском, викладено таку правову позицію щодо застосування статті 231 Цивільного кодексу України.

"Для визнання правочину недійсним через вчинення його під впливом насильства або погрози, необхідна наявність фізичного або психічного впливу на особу з метою спонукання до укладення правочину, тобто насильство розуміється як заподіяння учасникові правочину фізичних або душевних страждань з метою примусити укласти правочин. Воно повинне виражатися в незаконних, не обов`язково злочинних, діях. На відміну від насильства, погроза полягає у здійсненні тільки психічного, але не фізичного впливу, і має місце за наявності як неправомірних, так і правомірних дій. Вона може бути підставою для визнання правочину недійсним, коли через обставини, які мали місце на момент його вчинення, були підстави вважати, що відмова учасника правочину від його вчинення могла спричинити шкоду його законним інтересам".

83. У цій справі, що переглядається, суди попередніх інстанцій відмовляючи в задоволенні позовних вимог, виходили з такого.

84. Для визнання правочину недійсним на підставі статті 231 ЦК України позивач має довести: 1) факт застосування до нього (до потерпілої сторони правочину) фізичного чи психологічного тиску з боку іншої сторони чи з боку третьої особи; 2) вчинення правочину проти своєї справжньої волі; 3) наявність причинного зв`язку між фізичним або психологічним тиском і вчиненням правочину, який оспорюється.

85. При вирішенні спорів про визнання недійсним правочину, вчиненого особою під впливом насильства (стаття 231 ЦК України), судам необхідно враховувати, що насильство має виражатися в незаконних, однак не обов`язково злочинних діях. Насильницькі дії можуть вчинятись як стороною правочину, так і іншою особою - як щодо іншої сторони правочину, так і щодо членів її сім`ї, родичів тощо або їх майна. Факт насильства не обов`язково має бути встановлений вироком суду, постановленим у кримінальній справі (вказана позиція викладена у п. 21 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними").

86. Отже, для визнання правочину недійсним через вчинення його під впливом насильства або погрози необхідна наявність фізичного або психічного впливу на особу з метою спонукання до укладення правочину, що і має бути доведено позивачем.

87. Під насильством необхідно розуміти заподіяння учасникові правочину фізичних або душевних страждань з метою примусити укласти правочин. Насильство породжує страх настання невигідних наслідків. На відміну від насильства, погроза полягає в здійсненні тільки психічного, але не фізичного впливу, і має місце при наявності як неправомірних, так і правомірних дій. Погроза може бути підставою для визнання правочину недійсним, коли обставин, які мали місце на момент його вчинення, випливає, що відмова учасника правочину від його вчинення могла спричинити шкоду його законним інтересам.

88. З урахуванням викладеного, місцевий господарський суд здійснив аналіз і дослідження доказів наданих сторонами у справі в обґрунтування своїх доводів і заперечень.

89. Застосувавши стандарт доказування "вірогідності доказів", суди першої і апеляційної інстанції встановили, що докази, які подані позивачем на підтвердження вчинення на ОСОБА_6 психологічного тиску, не дозволяють суду дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були. Тобто, надані позивачем докази не свідчать про укладення спірних правочинів під вчиненням психологічного тиску на її колишнього чоловіка.

90. З огляду на викладене, суди першої і апеляційної інстанцій зазначили, що позивач не спростував у встановленому законом порядку презумпцію правомірності правочину, не виконав встановленого процесуальним законом обов`язку доведення обставин, на які послався у позові як на підставу своїх вимог, зокрема, не довів належними і допустимими доказами факту застосування до ОСОБА_6 психічного тиску з боку повідачів чи інших осіб, вчинення ОСОБА_6 оспорюваного правочину проти своєї справжньої волі, у зв`язку з чим обґрунтовано дійшли висновку про відмову в позові.

91. Наведене свідчить про те, що суд апеляційної інстанції, ухвалюючи оскаржувану постанову, застосував статтю 231 ЦК України з урахуванням висновків Верховного Суду щодо її застосування, викладених в постановах, які зазначені вище.

92. Разом з цим, з огляду на те, що правові висновки щодо застосування статті 231 ЦК України викладені в численних постановах Верховного Суду, зокрема і в тих, які зазначені вище у цій постанові, колегія суддів вважає доводи касаційної скарги щодо підстави, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, необґрунтованими.

93. Стосовно доводів касаційної скарги про необґрунтованість додаткового рішення Господарського суду Харківської області від 14.02.2022, яке залишене без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 15.03.2023 колегія суддів зазначає, що скаржник просить скасувати додаткове рішення одночасно із скасуванням основного рішення. Інших мотивів та підстав для скасування додаткового рішення скаржником не зазначено.

94. Так, до початку розгляду справи по суті у суді першої інстанції на стадії судових дебатів представники кожної із сторін оголосили заяву про подальший розподіл понесених ними витрат на професійну правничу допомогу на підставі доказів, які будуть подані протягом п`яти днів після винесення рішення.

95. Представник ОСОБА_4 - адвокат Калмикова О. О. звернувся до Господарського суду Харківської області з клопотанням, в якому просив суд ухвалити додаткове рішення у справі, яким стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 витрати на професійну правничу (правову) допомогу в розмірі 40 000,00 грн.

96. Суди попередніх інстанцій встановили, що на підтвердження вимоги про стягнення витрат на оплату послуг адвоката ОСОБА_4 подано Договір про надання правничої (правової) допомоги б/н від 22.04.2019 укладений між ОСОБА_4 та адвокатським бюро "Матвєєвої Л. В."Альфа-Омега", Додаткову угоду № 1 від 03.02.2020, акт здачі-прийому правничої (правової) допомоги від 17.02.2020, рахунок на оплату № 01 від 17.02.2020, квитанцію № 0.0.1618332211.1 від 17.02.2020, Додаткову угоду б/н від 15.03.2021, акт здачі-прийому наданих послуг від 04.02.2022, рахунок на оплату № 26 від 04.02.2022.

97. Так, суди встановили, що за умовами Договору про надання правничої (правової) допомоги б/н від 22.04.2019 замовник доручає, а виконавець зобов`язується надати замовнику правову допомогу в обсязі та на умовах, встановлених даним договором, відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" № 5076-VI від 05.07.2012 з наступними змінами та доповненнями та КПК України з наступними змінами та доповненнями.

98. До вказаного договору сторонами укладено додатку угоду № 1 від 03.02.2020, згідно з яким сторони доповнили договір пунктом 1.3., який вирішили викласти в такій редакції:

"1.3. Виконавець надає професійну правову (правничу) допомогу Замовнику у справі № 922/88/20:

1.3.1. здійснення дій по підготовці до розгляду справи:

1.3.1.1. підготовка відзиву на позовну заяву з додатками до Господарського суду Харківської області - 30 000.00 грн (з ПДВ) (з розрахунку 1 500,00 грн/год.), а саме:

- аналіз позовної заяви та доданих до неї документів - 2 години х 1 500,00 грн/год = 3 000,00 грн (у т.ч. ПДВ);

- складання тексту відзиву на позовну заяву - 17 годин х 1 500,00 грн/год = 25 500,00 грн (у т.ч. ПДВ);

- збір та оформлення доказів - 1 година х 1 500 грн/год = 1 500,00 грн (у т.ч. ПДВ)".

99. Також сторони вирішили викласти пункт 2.4.3. договору в такій редакції:

"2.4.3. Після здійснення своїх зобов`язань за Договором сторони укладають Акт здачі-прийому наданих послуг, в якому вказується детальний опис наданої професійної правової (правничої) допомоги".

100. На виконання вказаної додаткової угоди сторонами складено акт здачі-прийому правничої (правової) допомоги від 17.02.2020, згідно з яким виконавець виконав, а замовник прийняв професійну правничу (правову) допомогу за договором про надання правничої (правової) допомоги від 22.04.2019, а саме:

1) професійна правова (правнича) допомога по справі № 922/88/20 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецпроект", ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 про визнання недійсними договорів, визнання недійсними рішень загальних зборів та скасування записів:

1.1. здійснення дій по підготовці до розгляду справи:

1.1.1. підготовка відзиву та доданих документів на позовну заяву по справі № 922/88/20 - 20 годин 00 хв. х 1 500,00 грн/год = 30 000 грн (у т.ч. ПДВ), а саме:

1.1.1.1. аналіз позовної заяви та доданих до неї документів - 2 години х 1 500,00 грн/год = 3 000,00 грн (у т.ч. ПДВ);

1.1.1.2. складання тексту відзиву на позовну заяву -17 годин х 1 500,00 грн/год = 25 500,00 грн (у т.ч. ПДВ);

1.1.1.3. збір та оформлення доказів та додатків до відзиву на позовну заяву - 1 година х 1 500,00 грн/год = 1 500,00 грн (у т.ч. ПДВ);

101. Сторонами узгоджено, що професійна правнича (правова) допомога надана в повному обсязі. Загальна вартість наданої професійної правничої (правової) допомоги складає 30 000,00 грн (у т.ч. ПДВ).

102. Виконавець виставив замовнику рахунок на оплату № 01 від 17.02.2020 на суму 30 000 грн, який оплачено останнім у повному обсязі, що підтверджується квитанцією № 0.0.1618332211.1 від 17.02.2020.

103. У зв`язку з тривалим розглядом даної справи, сторонами також укладено додаткову угоду б/н від 15.03.2021 до договору, за умовами якої сторони вирішили доповнити п.1.3. договору (з урахуванням додаткової угоди № 1 від 03.02.2020) наступним змістом:

"Виконавець надає професійну правову (правничу) допомогу замовнику у справі № 922/88/20 щодо представництва інтересів ОСОБА_4 у Господарському суді Харківської області, Східному апеляційному господарському суді та Верховному Суді під час розгляду справи, що включає в себе:

- участь у судових засіданнях у справі № 922/88/20 (з розрахунку 1 000 грн/1 год);

- підготовка пояснень, клопотань, заперечень у справі № 922/88/20 (з розрахунку 1 500 грн/год).

Після здійснення своїх зобов`язань за договором сторони укладають акт здачі-прийому наданих послуг, в якому вказується детальний опис наданої професійної правової (правничої) допомоги та визначається вартість наданих послуг щодо представництва інтересів ОСОБА_4 під час розгляду справи № 922/88/20".

104. У відповідності до акту здачі-прийому наданих послуг від 04.02.2022 Виконавець виконав, а Замовник прийняв надану професійну правничу (правову) допомогу за договором про надання правничої (правової) допомоги від 22 квітня 2019 року, а саме:

- участь у судових засіданнях 17.02.2021, 24.03.2021, 30.03.2021, 19.10.2021, 01.11.2021, 15.11.2021, 06.12.2021, 24.01.2022 та 31.01.2022;

- підготовка заперечень на заяву про зміну підстав позову від 19.10.2021;

- підготовка заперечень на заяву про зміну підстав позову від 06.12.2021.

105. Вартість наданих послуг за додатковою угодою складає 10 000,00 грн (в т.ч. ПДВ).

106. З метою оплати наданих послуг, адвокатським бюро "Матвєєвої Л. В." Альфа-Омега" виставлено ОСОБА_4 рахунок на оплату № 26 від 04.02.2022.

107. Клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката від позивача на час розгляду справи не надходило.

108. З огляду на те, що факт понесення ОСОБА_4 витрат на професійну правничу допомогу та сума таких витрат підтверджується матеріалами справи, відповідає критерію співрозмірності таких витрат щодо ступеня складності спору та витраченого адвокатом часу на надання правової допомоги, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення заяви відповідача 4 та стягнення з позивача на користь ОСОБА_4 витрат на професійну правничу допомогу адвоката у сумі 40 000,00 грн.

109. Касаційна скарга не містить доводів на спростування наведеного висновку, а отже, у суду касаційної інстанції відсутні правові підстави для скасування оскаржуваного додаткового рішення, яке ухвалено судом першої інстанції із дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

110. Також колегія суддів зазначає, що Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію "суду права", а не "факту", отже відповідно до статті 300 Господарського процесуального кодексу України перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи.

111. У касаційній скарзі скаржник фактично порушує питання щодо встановлення інших обставин справи, які не встановлювались судами попередніх інстанцій, а також щодо переоцінки доказів у справі, однак Верховний Суд зауважує, що відповідно до приписів частини 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

112. Згідно з пунктом 5 частини першої статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

113. Оскільки після відкриття касаційного провадження у справі виявилося, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, на які посилався скаржник у касаційній скарзі, стосуються правовідносин, які не є подібними, касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в частині підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, необхідно закрити на підставі пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України.

114. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішенні судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

115. Згідно положень статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

116. Звертаючись із касаційною скаргою, скаржник не спростував наведених висновків судів першої і апеляційної інстанцій та не довів неправильного застосування ними норм матеріального і процесуального права, як необхідної передумови для скасування прийнятого у справі судового рішення.

117. За таких обставин, інші доводи касаційної скарги, не свідчать про наявність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень, у зв`язку з чим касаційна скарга в цій частині підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані рішення, додаткове рішення і постанова- без змін.

Розподіл судових витрат

118. Враховуючи викладене, судовий збір за розгляд касаційної скарги на підставі статті 129 ГПК України покладається на скаржника.

Керуючись статтями 296, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Східного апеляційного господарського суду від 15.03.2023 і рішення Господарського суду Харківської області від 31.01.2022 у справі № 922/88/20 з підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, закрити.

2. В іншій частині касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Східного апеляційного господарського суду від 15.03.2023, рішення Господарського суду Харківської області від 31.01.2022 та додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 14.02.2022 у справі № 922/88/20, залишити без задоволення.

3. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 15.03.2023, рішення Господарського суду Харківської області від 31.01.2022 та додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 14.02.2022 у справі № 922/88/20 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О. А. Кролевець

Судді О. М. Баранець

Н. М. Губенко