Постанова

від 27.07.2023 по справі 552/2748/22

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 552/2748/22 Номер провадження 22-ц/814/1996/23Головуючий у 1-й інстанції Кузіна Ж.В. Доповідач ап. інст. Чумак О. В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2023 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Полтавського апеляційного суду в складі:

головуючого судді - Чумак О.В.,

суддів - Дряниці Ю.В., Пилипчук Л.І.

за участю секретаря Галушко А.О.

розглянула увідкритому судовомузасіданні вм.Полтаві цивільнусправу за апеляційною скаргою представника позивачки ОСОБА_1 адвоката Лук`яненка Олександра Андрійовича на рішення Київського районного суду м. Полтави від 12 серпня 2022 року, ухвалене суддею Кузіною Ж.В., по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Приватного підприємства «Інком Плюс» (Приватне підприємство «Дисконт»), третя особа Приватний нотаріус Полтавського міського нотаріального округу Філімонова Валентина Миколаївна, ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу недійсним в частині покупця, визнання покупцем у договорі.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача

в с т а н о в и л а:

У червні 2022 р. ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_2 , Приватного підприємства «Інком Плюс» (Приватне підприємство «Дисконт»), третя особа Приватний нотаріус Полтавського міського нотаріального округу Філімонова В.М., ОСОБА_3 , в якому просила визнати договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , укладений 28.12.2010 року між ПП «Дисконт» (продавцем) з однієї сторони, та ОСОБА_2 (покупцем), з іншою сторони, посвідчений приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Філімоновою В.М. 28.12.2010 р. за реєстровим номером ВРЕ №209782, зареєстрованим в реєстрі за №3886, недійсним в частині покупця.

Визнати ОСОБА_1 покупцем за договором купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , укладений 28.12.2010 року між ПП «Дисконт» (продавцем) з однієї сторони, та ОСОБА_2 (покупцем), з іншою сторони, посвідчений приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Філімоновою В.М. 28.12.2010 р. за реєстровим номером ВРЕ №209782, зареєстрованим в реєстрі за №3886.

Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 12 серпня 2022 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Приватне підприємство «Інком Плюс» (Приватне підприємство «Дисконт») , третя особа: Приватний нотаріус Полтавського міського нотаріального округу Філімонова Валентина Миколаївна, ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу недійсним в частині покупця відмовлено.

Додатковим рішенням Київського районного суду м. Полтави від 12 грудня 2022 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Приватне підприємство «Інком Плюс» (Приватне підприємство «Дисконт»), третя особа: Приватний нотаріус Полтавського міського нотаріального округу Філімонова Валентина Миколаївна, ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу недійсним в частині покупця та визнання ОСОБА_1 покупцем за договором купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , укладений 28.12.2010 року між ПП «Дисконт» (продавцем) з однієї сторони та ОСОБА_2 ( покупцем), з іншої сторони, посвідчений приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Філімоновою В.В. - відмовлено.

На рішення Київського районного суду м. Полтави від 12 серпня 2022 року подана апеляційна скарга представником позивача адвокатом Лук`яненко О.А., в якій представник позивача просить скасувати рішення суду першої інстанції, яке на його думку суперечить нормам матеріального і процесуального права, та ухвалити нове про задоволення позову ОСОБА_1 , яким визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , укладений 28.12.2010 року між ПП «Дисконт» (продавцем) з однієї сторони, та ОСОБА_2 (покупцем), з іншою сторони, посвідчений приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Філімоновою В.М. 28.12.2010 р. за реєстровим номером ВРЕ №209782, зареєстрованим в реєстрі за №3886.

Не погоджується з висновками місцевого суду про те, що ОСОБА_2 при укладанні оспорюваного договору діяла в інтересах сім`ї та зі згоди свого чоловіка ОСОБА_3 .

Вказує, що спірна квартира придбана за кошти позивачки та її чоловіка, тому не є об`єктом спільної сумісної власності подружжя її дочки ОСОБА_2 , а оспорюваний договір має бути визнаний недійсним.

Посилається на те, що суд не надав належної правової оцінки поданим позивачкою доказам.

Відзиви на апеляційну скаргу від учасників справи не надходили.

Відповідно дост.372ЦПК Українисуд апеляційноїінстанції відкладаєрозглядсправив разінеявкиусудове засіданняучасникасправи,щодоякогонемає відомостейпровручення йомусудової повістки,абоза йогоклопотанням,колиповідомлені нимпричининеявки будевизнаносудомповажними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

До апеляційного суду з"явилась представник третьої особи ОСОБА_4 . Інші учасники справи, будучи належним чином повідомлені апеляційним судом про дату, час і місце розгляду справи на електронні адреси, у судове засідання не з`явились. Клопотань про відкладення розгляду справи не подавали. Крім цього відповідачі ОСОБА_2 та ПП «Інком плюс» (ПП «Дисконт») про дату, час і місце розгляду справи повідомлені в порядку ч. 11 ст. 128 ЦПК України. Їх неявка не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника третьої особи ОСОБА_4 , перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги приходить до такого висновку.

Частиною 1ст. 367 ЦПК Українивизначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції межах доводів та вимог апеляційної скарги.

За приписами ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції встановив, що 03 червня 1978 року ОСОБА_5 зареєстрував шлюб з ОСОБА_6 .

Відповідно до договору купівлі-продажу від 28 грудня 2010 року, який посвідчений приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Філімоновою В.М. ПП «Дисконт» продав, а ОСОБА_2 купила квартиру АДРЕСА_1 .

Згідно п. 2.5 даного договору покупець, ОСОБА_2 , доводить до відома продавця, що цей правочин вчинюється за згодою чоловіка покупця, ОСОБА_3 , яка посвідчена приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Філімоновою В.М. 28.12.2010 року за р. № 3885. Право власності зареєстровано в установленому законом порядку.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер.

Відповідно до Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру, спадкова справа на майно померлого ОСОБА_5 відсутня.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що спірна квартира придбана за спільні кошти подружжя та є спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Позивачка не заявляла вимоги про визнання права власності на спірну квартиру.

Колегія суддів погоджується з висновками місцевого суду огляду на таке.

Згідно з частиною першоюстатті 4 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною першоюстатті 15 Цивільного кодексу України визначеноправо кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За змістом частини першоїстатті 16 ЦК України, частини першоїстатті 4 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно зі статтями6,11та12 ЦК Українисторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина першастатті 627 ЦК України).

Відповідно до частин 3, 4ст.12 ЦПК Україникожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ч.1ст.13 ЦПК Українисуд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 4ст. 82 ЦПК Україниобставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Матеріалами справи підтверджено, що рішенням Київського районного суду м. Полтави № 552/5054/20 від 23.12.2020 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про встановлення факту, що майно є особистою приватною власністю подружжя та про поділ спільного майна подружжя, - у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Вказаним рішенням суду встановлено, що під час перебування сторін у шлюбі на підставі договору купівлі-продажу, укладеного ПП «Дисконт» та ОСОБА_3 , посвідченого 28 грудня 2010 року приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Філімоновою В.М., зареєстрованого нотаріусом в реєстрі за №3886, сторонами було придбано квартиру за адресою: АДРЕСА_2 .

Пунктом 2.5. вказаного договору купівлі-продажу передбачено, що покупець ОСОБА_2 доводить до відома продавця, що цей правочин вчинюється за згодою чоловіка покупця ОСОБА_3 , яка посвідчена приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Філімоновою В.М. 28 грудня 2010 року за реєстровим №3885.

За змістом згоди, яка посвідчена приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Філімоновою В.М. 28 грудня 2010 року за реєстровим №3885, ОСОБА_3 дає згоду на купівлю його дружиною ОСОБА_2 квартири АДРЕСА_1 та укладення і підписання нею відповідного договору купівлі-продажу. Гроші, котрі будуть витрачені на купівлю зазначеного об`єкту нерухомості, згідно із законодавством України визнаються їх спільною власністю. Йому відомо, що відповідно до законодавства України придбана нерухомість також буде вважатися об`єктом спільної власності як така, що набувається ними за час шлюбу. Змістстатей 60-73 Сімейного кодексу Українийому нотаріусом роз`яснено. При цьому він заявляє, що такий правочин відповідає інтересам сім`ї та погоджується з тим, щоб умови договору (у тому числі і сума договору) визначалися дружиною самостійно.

Таким чином встановлено, що укладаючи договір купівлі-продажу спірної квартири від 28 грудня 2010 року, позивач ОСОБА_2 діяла в інтересах сім`ї та зі згоди свого чоловіка ОСОБА_3 , що свідчить про набуття квартири за адресою: АДРЕСА_2 , в спільну сумісну власність подружжя.

Постановою Полтавського апеляційного суду від 25 лютого 2021 року рішення Київського районного суду м. Полтави від 23.12.2020 року у справі № 552/5054/20 залишено без змін.

Ухвалою Верховного Суду від 26 квітня 2022 року касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 , від імені, якої діє адвокат Мушук Василь Васильович, на рішення Київського районного суду м. Полтави від 23 грудня 2020 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 25 лютого 2021 року в частині вирішення вимог про визнання квартири особистою власністю у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про встановлення факту належності майна до особистої приватної власності та поділ спільного майна подружжя, - закрито.

Таким чином рішення Київського районного суду м. Полтави № 552/5054/20 від 23 грудня 2020 року набрало законної сили та ним встановлено, що спірна квартира придбана за спільні кошти подружжя та є спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Позовних вимог про визнання права власності на спірну квартиру ОСОБА_1 не заявляла.

Заявляючи вимогу про визнання правочину удаваним, позивач має довести: а) факт укладання правочину, що на його думку є удаваним; б) спрямованість волі сторін в удаваному правочині на встановлення інших цивільно-правових відносин, ніж ті, які передбачені правочином, тобто відсутність у сторін іншої мети, ніж приховати інший правочин; в) настання між сторонами інших прав та обов`язків, ніж ті, що передбачені удаваним правочином.

Такі висновки застосування норм матеріального права викладено в постановах Верховного Суду України: від 14 листопада 2012 року у справі № 6-133 цс 12, від 07 вересня 2016 року у справі № 6-1026 цс 16, які у подальшому підтримані у постановах Верховного Суду: від 07 листопада 2018 року у справі № 742/1913/15-ц (провадження № 61-13992 св 18), від 21 серпня 2019 року у справі № 303/292/17 (провадження№ 61-12404св18), від 30 березня 2020 року у справі № 524/3188/17 (провадження № 61-822 св 20).

Також зазначене узгоджується з пунктом 25постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними».

Крім того, у пункті 43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 січня 2019 року у справі № 522/14890/16, провадження № 14-498цс18 зазначено: «Установивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставістатті 235 ЦК Українимає визнати, правочин який правочин насправді вчинили сторони, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення, в якому встановлює нікчемність цього правочину або визнає його недійсним».

Нормами ЦК Українине допускається такої правової конструкції як позов про визнання недійсним договору в частині сторони договору.Стаття 235 ЦК Українине може бути підставою для визнання правочину удаваним в частині сторони, оскільки це суперечить її положенням.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14 лютого 2022 року у справі № 346/2238/15-ц.

Враховуючи те, що спірна квартира є спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , оскільки придбана за спільні кошти подружжя, що встановлено рішенням суду від 23.12.2020 року у справі № 552/5054/20, яке набрало законної сили. Позивачка ОСОБА_1 не заявляла вимоги про визнання права власності на спірну квартиру. Нею не доведено, що правочин від 28.12.2010 є удаваним. Визнання недійсним договору в частині сторони договору не передбачено нормами ЦК України. Отже позивачем обрано неефективний спосіб захисту порушеного права. За таких обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 .

Доводи апеляційної скарги представника позивачки про те, що квартира АДРЕСА_1 була придбана за особисті кошти позивачки та її чоловіка, проте оформлена на їхню дочку ОСОБА_2 , не спростовують правильних висновків суду першої інстанції, оскільки, як вказувалося вище, рішенням суду від 23.12.2020 у справі № 552/5054/20, яке набрало законної сили, встановлено, що вказана квартира придбана за спільні кошти подружжя та є спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Позовні вимоги про визнання права власності на квартиру АДРЕСА_1 позивачка ОСОБА_1 не заявляла. За таких обставин надані нею копії договору застави №7 від 14.07.2009 р., укладеного між ПП «Дисконт» та ОСОБА_5 , банківські квитанції про здійснення платежів на користь ПП «Дисконт» за квартиру АДРЕСА_1 , виписки по банківських рахунках обґрунтовано не взяті до уваги місцевого суду як докази на підтвердження вимог про визнання договору купівлі-продажу недійсним в частині покупця.

Апеляційна скарга фактично містить обґрунтування позовних вимог, яким судом першої інстанції надано належну правову оцінку, що відображена в рішенні суду, її доводи правильних висновків місцевого суду не спростовують.

Рішення суду відповідає нормам матеріального і процесуального права. Підстав для його скасування з наведених у скарзі мотивів колегією суддів не встановлено.

За таких обставин апеляційна скарга залишається без задоволення, а рішення суду першоїінстанції без змін.

Керуючись ст.ст.368, 375, 382,383,384 ЦПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу представника позивачки ОСОБА_1 адвокатаЛук`яненка ОлександраАндрійовича залишити без задоволення.

Рішення Київського районногосуду м.Полтави від12серпня 2022рокузалишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуюча суддя О.В.Чумак

Судді Ю.В.Дряниця

Л.І.Пилипчук